Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 494/633/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів оренди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2025.
Дата набрання законної сили: 28.05.2025
Номер судового провадження: 61-3201ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		28 травня 2025 року
		м. Київ 
		 
		справа № 494/633/20
		провадження № 61-3201св25  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач), 
		судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - виконувач обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Березівської районної державної адміністрації Одеської області, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області в особі правонаступника Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Березівського районного суду Одеської області від 03 червня 2021 року в складі судді: Римаря І. А., та постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року (повна постанова складена 10 лютого 2025 року) в складі колегії: Вадовської Л. М., Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С., 
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позову
		 
		У червні 2020 року виконувач обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Березівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області звернувся з позовом до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки у розпорядження держави.
		 
		Позов мотивований тим, що Березівською районною державною адміністрацією з ОСОБА_1 укладено Договір оренди земельної ділянки № 104 від 11 липня 2012 року, відповідно до умов якого передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 45,38 га, розташовану на території Маринівської сільської ради для сінокосіння та випасання худоби. Договір оренди земельної ділянки № 104 від 11 липня 2012 року зареєстрований у відділі Держкомзему у Березівському районі Одеської області 09 липня 2012 року за №512120004000379.
		 
		Прокурор вказав, що пунктом 15 Договору передбачено умови збереження стану об`єкта оренди, заборонено змінювати цільове призначення земельної ділянки. Відповідно до акту прийому-передачі від 11 липня 2012 року ОСОБА_1 прийняв у користування земельну ділянку та зобов`язався використовувати її за цільовим призначенням, а саме для сінокосіння та випасання худоби. За змістом пункту 24 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. ОСОБА_1 порушив умови договору оренди, використовуючи надану в оренду земельну ділянку не за цільовим призначенням, фактично здійснюючи на такій товарне сільськогосподарське виробництво.
		 
		Відповідно до акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 5121282900:01:002:0786, складеним Маринівською сільською радою Березівського району Одеської області 20 травня 2019 року, надані ОСОБА_1 пасовища площею 45,38 га засіяні соняшником. Факт оброблення земельної ділянки підтверджується інформацією Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області від 01 листопада 2019 року №478/02-02-19, зі змісту якої вбачається, що земельна ділянка засіяна пшеницею, що підтверджується фотографічними матеріалами.
		 
		Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 19 липня 2019 року №10-15-0.50-6358/2-19 та від 30 квітня 2020 року №10-15-0.50-500/90-20 на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 19 липня 2019 року №509-ДК проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки, розташованої на території Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області з кадастровим номером 5121282900:01:002:0786. Відповідно до актів від 07 серпня 2019 року та від 20 серпня 2019 року земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 45,38 га, що розташована на території Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області з кадастровим номером 5121282900:01:002:0786, використовується ОСОБА_1 для вирощування сільськогосподарської продукції, зокрема, 28 га засіяно соняшником, 15 га засіяно ячменем (на момент здійснення перевірки на ділянці знаходяться поживні рештки (стерня).
		 
		Прокурор вважав, що з урахуванням зазначеної інформації, висновків та документів, отриманих органом контролю в ході перевірки, вбачається, що ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку площею 45,38 га не за цільовим призначенням, що є порушенням пункту «г» частини 1 статті 211 ЗК України, статті 53 КУпАП та умов договору оренди.
		 
		Прокурор просив:
		розірвати достроково Договір оренди землі № 104 від 11 липня 2012 року, укладений між Березівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , зареєстрований у відділі Держкомзему у Березівському районі Одеської області 09 липня 2012 року №512120004000379;
		зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 45,38 га, кадастровий номер 5121282900:01:002:0786, нормативною грошовою оцінкою 318175,06 грн., яка знаходиться на території Маринівської сільської ради (за межами населеного пункту) Березівського району Одеської області, у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;
		стягнути судові витрати.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 03 червня 2021 року:
		позов виконувача обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Березівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки у розпорядження держави залишено без задоволення.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
		відповідно до статті 651 ЦК України договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору;
		оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Саме такий висновок викладений у Постанові ВСУ України від 18 вересня 2013 року при розгляді цивільної справи №6-75цс13;
		звертаючись до суду з позовом прокурор просив розірвати договір оренди з тих підстав, що земельна ділянка, надана в оренду використовується відповідачем не за цільовим призначенням. На підтвердження вчинення відповідачем порушення вимог земельного законодавства прокурор посилається у матеріалах справи на: акти обстеження та фотографічні дані, складені Маринівською сільською радою від 20 травня 2019 року (а. с. 30-35), 01 листопада 2019 року (а. с. 26-29) 10 червня 2020 року (а. с. 52-53); акт обстеження, акт перевірки та припис складені Головним Управлінням Держгеокадастру в Одеській області 07 серпня 2019 року (а. с. 41-44), 28 серпня 2019 року (а. с. 45-47); 13 вересня 2019 року (а. с. 48-49). Оскільки, відповідач заперечує проти позову та вказує, що не отримував припису та не був сповіщений про жодну перевірку, які складались як сільською радою, так і головним управлінням Держгеокдастру в Одеській області, фотографічні дані не відносяться до його ділянки, а тому вказані обставини недоведені та підлягають доказуванню під час розгляду справи;
		суд також зазначив, що сторонам (прокурору, Березівській РДА, головному управлінню Держгеокдастру в Одеській області, ОСОБА_1 ) згідно ухвали про відкриття провадження, які отриманні останніми (а. с. 77-81), роз`яснено право надавати докази по справі до закриття підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті. Більш того, під час судового засідання та після стадії дослідження доказів,- прокурору та відповідачу неодноразово ставились питання щодо за явлення клопотань про надання або витребування додаткових доказів, заявлення інших клопотань, допит свідків, тощо, та роз`яснено, що справа розглядатиметься на підставі тих доказів, що містяться у матеріалах справи, однак останні вказували про достатність усіх доказів у матеріалах справи та будь-які клопотання відсутні. Суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу;
		у поясненнях прокурора, Березівської РДА та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області зазначається про те, що ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, що є порушенням пункту «г» частини 1 статті 211 ЗК України, статті 53 КУпАП та постановою від 06 вересня 2019 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності. Одна, доказу цього суду не надано та до матеріалів справи сторонами не надано вказаної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності;
		за таких обставин, оскільки у матеріалах справи відсутня постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та сторонами під час розгляду справи її не долучено, а тому перевірити вказаний факт вчинення ОСОБА_1 порушення у суду не має та є не доведеним з боку позивача;
		складений припис № 508-ДК/0175Пр/03/01/-19 від 13 вересня 2019 року не містить доказів його отримання чи доказів направлення відповідачу, який в свою чергу заперечував ОСОБА_1 проти його отримання, а тому вказане не може свідчити про обізнаність відповідача щодо порушення пункту «г» частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, статті 53 КупАП про адміністративні правопорушення та факт вчинення істотного порушення відповідачем, оскільки він є передумовою складання саме протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності, який позивачем не надано;
		також, на підтвердження своїх вимог прокурор посилається на акт обстеження земельної ділянки від 06 серпня 2019 року, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 28 серпня 2019 року, на акти обстеження, складені Маринівською сільською радою від 20 травня 2019 року, 01 листопада 2019 року, 10 червня 2020 року. Водночас, перевірка та обстеження, згідно відомостей, що містяться у відповідних графах актів, проводилась без залучення свідків та за відсутності представника особи, що перевіряється. Надані фотографічні дані Маринівською сільською радою не можуть свідчити про те, що саме на спірній земельній ділянці вирощувались пшениця та соняшник, оскільки ОСОБА_1 заперечував, що вказані фотознімки зроблені саме на вказаній спірній ділянці. Позивачем не заявлено будь-яких клопотань, в тому числі про виклик свідків щодо підтвердження обставин складання вказаних матеріалів. Оскільки позивачем не надано доказів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оцінюючи вказані вище акти обстеження земельної ділянки та акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки суд зазначає, що вони не можуть слугувати доказом вчинення відповідачем порушення правил використання земель і оцінюються судом на загальних підставах, як доказ існування викладених в них фактичних обставин;
		окрім того, прокурор у позові вказує, що незаконне розорення пасовищ призводить до погіршення якості ґрунту та виснаження земель, що завдає значної шкоди земельним ресурсам держави та орендарем. Однак і ці доводи не знайшли свого підтвердження в суді, оскільки належних доказів не надано. При цьому, правом на проведення відповідної судової експертизи прокурор не скористався;
		суд врахував доказ відповідача, а саме: довідку Раухівської селищної ради від 19 березня 2021 року, про те, що останній здійснює висів люцерни з ячменем для випасу отари овець та сінокосіння, та які в свою чергу навпаки поліпшують якість ґрунту. Водночас, вказана довідка Раухівської селищної ради від 19 березня 2021 року, акт про підтвердження факту здійснення випасу великої рогатої худоби та овець від 18 березня 2021 року, фотознімок не можуть бути взяті судом до уваги щодо обставини, на які посилався позивач при проведенні перевірки, які відбувались у 2019 році, оскільки вказані докази датовані 2021 року. Тому суд зробив висновок про відмову у задоволенні позовних вимог позивача як такі, що не доведені та необґрунтовані належними доказами.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року:
		заяву Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про процесуальне правонаступництво задоволено;
		залучено Раухівську селищну рада Березівського району Одеської області як правонаступника Головного управління Декржгеокадастру в Одеській області в справі за позовом виконувача обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Березівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки у розпорядження держави.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
		27 травня 2024 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області подано заяву про залучення до участі в справі в порядку процесуального правонаступництва Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області;
		            заява про процесуальне правонаступництво підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень статті 55 ЦПК України у разі заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу; усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. 27 травня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року №1423-ІХ, яким розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними;
		спірна земельна ділянка з 27 травня 2021 року належить до земель комунальної власності, Головне управління відповідно до Земельного кодексу України та Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23 грудня 2021 року №603, в редакції наказу Держгеокадастру від 08 березня 2023 року №85 розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України на території області. З 27 травня 2021 року права розпорядника спірною земельною ділянкою перейшли від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області;
		за відомостями з Державного реєстру речових прав право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5121282900:01:002:0786, площею 45,3808 га, зареєстровано 18 жовтня 2021 року за Раухівською селищною радою Березівського району Одеської області (номер відомостей про речове право: 44542117). З огляду на викладене, має місце процесуальне правонаступництво, оскільки спірною земельною ділянкою наразі розпоряджається Раухівська селищна рада.
		 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року:
		апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково;
		рішення Березівського районного суду Одеської області від 03 червня 2021 року змінено в його мотивувальній частині та залишено без змін в його резолютивній частині.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		суд апеляційної інстанції зробив висновок про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду в його мотивувальній частині та залишення без змін в його резолютивній частині з огляду на наступне;
		між Березівською районною державною адміністрацією Одеської області та ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі № 104 від 11 липня 2012 року, відповідно до умов якого передано у строкове платне користування на 20 років земельну ділянку площею 45,38 га, кадастровий номер 512128900:01:002:0786, розташовану на території Маринівської сільської ради для сінокосіння та випасання худоби. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Березівському районі Одеської області 09 липня 2012 року за №512120004000379. 23 червня 2020 року прокурор в інтересах держави в особі Березівської районної державної адміністрації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове розірвання Договору оренди землі №104 від 11 липня 2012 року, зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;
		27 травня 2024 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області до суду апеляційної інстанції подано заяву про залучення до участі в справі в порядку процесуального правонаступництва Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області (т. 2, а. с. 52-53). В заяві про процесуальне правонаступництво Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області вказано наступне. 27 травня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ, яким розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, згідно якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загального значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з набранням чинності цим пунктом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними;
		спірна земельна ділянка з 27 травня 2021 року належить до земель комунальної власності, Головне управління відповідно до Земельного кодексу України та Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23 грудня 2021 року № 603, в редакції наказу Держгеокадастру від 08 березня 2023 року № 85 розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України на території області. З 27 травня 2021 року права розпорядника спірною земельною ділянкою перейшли від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області;
		за відомостями з Державного реєстру речових прав право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5121282900:01:002:0786, площею 45,3808 га, зареєстровано 18 жовтня 2021 року за Раухівською селищною радою Березівського району Одеської області (номер відомостей про право: 44542117).
		ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року заяву Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про процесуальне правонаступництво задоволено; залучено Раухівську селищну рада Березівського району Одеської області як правонаступника Головного управління Декржгеокадастру в Одеській області в справі №494/633/20 (т. 2 а. с. 75-76);
		про зміни у власності на спірну земельну ділянку з державної на комунальну було відомо з наданих в ході розгляду справи в суді першої інстанції документів, проте дані обставини не були враховані ні прокурором, який подав позов в інтересах держави, ні судом при ухваленні рішення (т. 1, а. с. 181-183). Отже, спірна земельна ділянка кадастровий номер 5121282900:01:002:0786, площею 45,3808 га з 27 травня 2021 року належить до земель комунальної власності Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області. З 27 травня 2021 року держава в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Березівської районної державної адміністрації Одеської області права розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 5121282900:01:002:0786 не має, право розпорядження спірною земельною ділянкою перейшло до Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області. 18 жовтня 2021 року в Державному реєстрі речових прав право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5121282900:01:002:0786, площею 45,3808 га, зареєстровано за Раухівською селищною радою Березівського району Одеської області (номер відомостей про право: 44542117);
		позов прокурора є позовом, пред`явленим в інтересах органів, які були розпорядниками земельної ділянки державної форми власності, захист порушеного права полягав у поверненні земельної ділянки державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. Позов прокурора не є позовом, пред`явленим в інтересах Раухівської селищної ради, відповідно, за таким позовом без зміни позовних вимог земельна ділянка не може бути повернута у комунальну власність Раухівської селищної ради. За таких обставин, з огляду на зміни у земельному законодавстві, що мали наслідком зміну власності на спірну земельну ділянку з державної на комунальну, зважаючи на реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку за Раухівською селищною радою, яка не є стороною у справі, тощо підстави для задоволення позову прокурора, що був поданий до вказаних змін, відсутні. При цьому, оцінка обґрунтованості вимог по суті (істотне порушення умов договору оренди як підстава його дострокового розірвання та повернення землі власнику) не надається задля уникнення преюдиційності.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		10 березня 2025 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Березівського районного суду Одеської області від 03 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року (повна постанова складена 10 лютого 2025 року), в якій просив:
		            оскаржені судові рішення скасувати;
		ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі;
		вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права обґрунтовується неправильним тлумаченням цим судом положень статей 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», статті 37 Закону України «Про охорону земель», статей 20, 143 ЗК України, статті 651 ЦК України, без врахуванням висновків Верховного Суду про застосування цих норм, викладених у постановах від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19 стосовно необхідності дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ, заборони вирощування будь-яких сільськогосподарських культур на пасовищах, від 06 грудня 2024 року у справі № 385/308/22 стосовно достатності для дострокового розірвання договору за рішенням суду встановлення факту такого істотного порушення умов договору земельної ділянки, як нецільове використання землі;
		суд апеляційної інстанції унаслідок невірного застосування наведених норм матеріального права помилково вважав, що зміни у земельному законодавстві, що мали наслідком зміну власності на спірну земельну ділянку з державної на комунальну, зважаючи на реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку за Раухівської селищною радою, унеможливлюють можливість задоволення позову прокурора, поданого до вказаних змін. Так, на підставі Закону України від 28 квітня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набув чинності 27 травня 2021 року, відповідні сільські, селищні, міські ради отримали право розпорядження землями територіальних громад, в тому числі за межами населених пунктів. Відповідно до пункту 24 Перехідних положень ЗК України, з 27 травня 2021 року до дня державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними;
		дійсно з 27 травня 2021 змінився орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зокрема повноваження щодо спірної земельної ділянки площею 45,38 га, що розташована на території Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області з кадастровим номером 5121282900:01:002:0786 перейшло від органів Держгеокадастру до органу місцевого самоврядування - Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області. Проте, судом апеляційної інстанції не враховано, що у даному випадку відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків Головного управління Держгеокадастру у Одеській області до Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області, через що висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову прокурора унаслідок того, що Раухівська селищна рада раду Березівського району Одеської області не є стороною у справі, є помилковими;
		При цьому, ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року задоволено заяву Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про процесуальне правонаступництво та залучено у цій справі № 494/633/20 Раухівську селищну раду Березівського району Одеської області як правонаступника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. Отже, за таких обставин відбувся інший випадок заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, ніж які прямо передбачені у частині першій статті 55 ЦПК України (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи, заміна кредитора чи боржника у зобов`язанні), а саме перехід відповідних повноважень від органу державної виконавчої влади до органу місцевого самоврядування, через що суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості ухвалення судового рішення про задоволення позову прокурора у цій справі (схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2023 року в справі № 693/330/19, від 11 квітня 2019 року у справі № 925/395/18 та від 29 квітня 2021 року у справі № 914/637/19);
		Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 також наголошено, що зміни під час провадження у справі в адміністративно-територіальному устрої та перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади);
		порушення норм процесуального права, полягає у невірному застосуванні судом апеляційної інстанції положень статті 55 ЦПК України, та неврахуванні висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 листопада 2023 року в справі № 693/330/19, від 11 квітня 2019 року у справі № 925/395/18 та від 29 квітня 2021 року у справі № 914/637/19, згідно яких у випадку заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, у інших випадках, ніж які прямо передбачені у частині першій статті 55 ЦПК України (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи, заміна кредитора чи боржника у зобов`язанні), а саме переходу відповідних повноважень від органу державної виконавчої влади до органу місцевого самоврядування, суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості ухвалення судового рішення про задоволення позову прокурора у цій справі;
		унаслідок невірного застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції положень Закону України від 28 квітня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» та порушення норм процесуального права, а саме статей 55, 56, 263 ЦПК України, судом апеляційної інстанції фактично взагалі залишено поза увагою доводи апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури щодо незаконності рішення суду першої інстанції та без надання їм правової оцінки та безпідставно відмовлено у задоволенні позову прокурора фактично не розглянувши справу по суті.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		 
		20 травня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року 
		у задоволенні клопотаннязаступника керівника Одеської обласної прокуратури про повідомлення часу і місця розгляду справи Одеської обласної прокуратури відмовлено;
		справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 29 квітня 2025 року вказано, що:
		наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 904/1054/19; від 21 червня 2022 року у справі № 912/1520/21; від 15 листопада 2023 року у справі № 693/330/19; від 11 квітня 2019 року у справі № 925/395/18; від 29 квітня 2021 року у справі № 914/637/19; від 02 жовтня 2024 року у справі № 221/8446/20; від 30 серпня 2023 року та від 27 листопада 2024 року у справі № 624/948/19; від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18; від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19; від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/348/19; від 22 січня 2020 року у справі № 468/1498/17-ц; постановах Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15; від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12;
		постанову Верховного Суду від 06 грудня 2024 року у справі № 385/308/22(https://reyestr.court.gov.ua/Review/123734112), на яку міститься посилання у касаційній скарзі, ухвалено та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень після ухвалення оскарженого судового рішення. Тому посилання на указану постанову Верховного Суду не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення. 
		 
		Фактичні обставини 
		 
		11 липня 2012 року між Березівською районною державною адміністрацією Одеської області та ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі № 104, відповідно до умов якого передано ОСОБА_1 у строкове платне користування на 20 років земельну ділянку площею 45,38 га, кадастровий номер 512128900:01:002:0786, розташовану на території Маринівської сільської ради для сінокосіння та випасання худоби. 
		 
		Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Березівському районі Одеської області 09 липня 2012 року за №512120004000379. 
		 
		Згідно акту приймання-передачі від 11 липня 2012 року земельну ділянку передано ОСОБА_1 .
		 
		У договорі оренди землі № 104 від 11 липня 2012 року передбачено, зокрема, що:
		в оренду передається земельна ділянка загальною площею 45,38 га , у тому числі 45,38 га - пасовищ (пункт 2 договору);
		строк його дії становить 20 років (пункт 6 договору);
		земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння і випасання худоби (пункт 13 договору);
		цільове призначення земельної ділянки: сільськогосподарське призначення (пункт 14 договору);
		умови збереження стану об`єкта оренди: без зміни цільове призначення (пункт 15 договору);
		орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законодавством порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому Законом або договором оренди землі. (пункт 28 договору).
		 
		Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5121282900:01:002:0786, площею 45,3808 га, зареєстровано 18 жовтня 2021 року за Раухівською селищною радою Березівського району Одеської області (номер відомостей про право: 44542117). Спірна земельна ділянка кадастровий номер 5121282900:01:002:0786, площею 45,3808 га з 27 травня 2021 року належить до земель комунальної власності Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області. 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).
		 
		Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України).
		 
		По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах. У частині першій статті 514 ЦК України регулюються відносини між первісним кредитором і новим кредитором, та визначається який саме обсяг прав та на яких умовах переходить до нового кредитора. Тобто частина перша статті 514 ЦК України присвячена саме матеріальному правонаступництву, а не процесуальному (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 1522/12471/12 (провадження № 61-6708св21)).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 758/10554/16-ц (№ 61-17489св20) вказано, що «процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов`язки у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Проте, процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Отже, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах». 
		 
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», що набрав чинності 27 травня 2021 року, внесено зміни до частини восьмої статті 122 ЗК України, відповідно до якої КМ України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року в справі № 693/330/19 (провадження № 61-10486св22) зазначено, що:
		«27 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».
		Цим Законом розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, на підставі якого змінено розпорядника земель державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, з 27 травня 2021 року.
		В процесі розгляду цієї справи в суді першої інстанції змінився орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зокрема повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками перейшло від органів Держгеокадастру до органу місцевого самоврядування - Жашківської міської ради.
		Отже, відбувся інший випадок заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, ніж які прямо передбачені у частині першій статті 55 ЦПК України (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи, заміна кредитора чи боржника у зобов`язанні), а саме перехід відповідних повноважень від органу державної виконавчої влади до органу місцевого самоврядування.
		Таким чином висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора про заміну сторони правонаступником є необґрунтованими, оскільки не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) вказано, що:
		«10.22. У позовній заяві прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття органом державної влади, наділеним повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, незаконного наказу. Прокурор вказав, що оскільки саме цей орган (Головне управління Держземагентства у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області) допустив порушення інтересів у спірних правовідносинах, то він не є органом, який може здійснювати захист інтересів держави у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом. Тому Велика Палата Верховного Суду з огляду на судову практику не погоджується з доводами касаційної скарги про те, що прокурор не підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі.
		10.23. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки, прокурор мав обов`язок звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів. Той факт, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави, задоволення позову у разі його обґрунтованості та для виконання судового рішення у частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта (територіальної громади)».
		 
		У справі, що переглядається:
		            прокурор в інтересах держави в особі Березівської районної державної адміністрації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове розірвання Договору оренди землі №104 від 11 липня 2012 року, зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;
		            суд першої інстанції в задоволенні позову прокурора відмовив унаслідок недоведеності позовних вимог;
		            апеляційний суд змінив мотиви відмови в задоволенні позову прокурора, оскільки позов прокурора не є позовом, пред`явленим в інтересах Раухівської селищної ради, відповідно, за таким позовом без зміни позовних вимог земельна ділянка не може бути повернута у комунальну власність Раухівської селищної ради. За таких обставин, з огляду на зміни у земельному законодавстві, що мали наслідком зміну власності на спірну земельну ділянку з державної на комунальну, зважаючи на реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку за Раухівською селищною радою, яка не є стороною у справі, тощо підстави для задоволення позову прокурора, що був поданий до вказаних змін, відсутні;
		апеляційній суд не врахував, що по своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього; ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року: заяву Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про процесуальне правонаступництво задоволено; залучено Раухівську селищну рада Березівського району Одеської області як правонаступника Головного управління Декржгеокадастру в Одеській області в справі № 494/633/20 (т. 2, а. с. 75-76);
		апеляційний суд не звернув уваги, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави, задоволення позову у разі його обґрунтованості та для виконання судового рішення у частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта (територіальної громади).
		 
		За таких обставин апеляційний суд доводи апеляційної скарги по суті не перевірив та зробив передчасний висновок про зміну мотивувальної частини рішення суду першої інстанції. Тому постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Висновки за результатами розподілу судових витрат
		 
		Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).
		 
		Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:
		«згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи. З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц.
		У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		 
		Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, в тому числі й понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.
		 
		Постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року втрачає законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                               В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                         Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                                   Є. В. Краснощоков
		 
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...