Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/12305/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2025.
Дата набрання законної сили: 28.05.2025
Номер судового провадження: 61-14210ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		28 травня 2025 року                    
		м. Київ
		 
		справа № 344/12305/18
		провадження № 61-14210св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Дундар І. О., Крата В. І., Пархоменка П. І., 
		 
		учасники справи:
		позивач ? перший заступник прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України,
		відповідачі: Івано-Франківська міська рада, ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2023 року у складі судді Домбровської Г. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Василишин Л.В., Фединяка В. Д., Бойчука І. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2018 року перший заступник прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України (далі - НААН), Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (далі ? Прикарпатська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН) звернувся до суду з позовом до Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки.
		Позов мотивований тим, що рішенням Микитинецької сільської ради Івано- Франківської області № 547/160-44/2015 від 08 жовтня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0896 га, кадастровий номер 2610193001:16:008:0673, в масиві «Мала Панська» (ділянка № НОМЕР_1 ) с. Микитинці для ведення особистого селянського господарства та передано земельну ділянку у приватну власність. На підставі вказаного рішення сільської ради за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на цю земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 
		Зазначене рішення сільської ради є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 , відноситься до земель державної форми власності та перебуває у постійному користуванні Прикарпатської ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН. Вилучення земельних ділянок в масиві «Мала Панська», в тому числі спірної земельної ділянки, на користь Микитинецької сільської ради не проводилося, ні Прикарпатської ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН, ні безпосередньо НААН від спірної земельної ділянки не відмовлялася. Отже, Микитинецька сільська рада, не маючи жодних повноважень на вилучення та розпорядження земельними ділянками державної форми власності, які перебували в постійному користуванні Прикарпатської ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН, в порушення норм законодавства прийняла зазначене рішення.
		Оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності без згоди власника, на підставі незаконного рішення Микитинецької сільської ради, реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а спірна земельна ділянка - витребуванню на користь законного власника.
		Вказаний позов подано з метою усунення порушень інтересів держави, спричинених порушенням відповідачами встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності. Крім того, спірна земельна ділянка належить до особливо-цінних земель.
		Прокурор просив суд:
		визнати незаконним та скасувати рішення 44 сесії шостого демократичного скликання Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради № 547/160-44/2015 від 08 жовтня 2015 року про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0896 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2610193001:16:008:0673, в масиві «Мала Панська» (ділянка № НОМЕР_1 ) с. Микитинці та передачу йому земельної ділянки у приватну власність; 
		скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2610193001:16:008:0673, проведену 11 листопада 2015 року за № 12011234; 
		витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі постійного землекористувача ? Прикарпатської ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН земельну ділянку, кадастровий номер 2610193001:16:008:0673, площею 0,0896 га. 
		Короткий зміст судових рішень
		Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 25 травня 2021 року замінено відповідача ? Микитинецьку сільську раду Івано-Франківської міської ради на належного відповідача ? Івано-Франківську міську раду.
		Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2023 року позов задоволено.
		Визнано незаконним та скасовано рішення 44 сесії шостого демократичного скликання Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради №547/160-44/2015 від 08 жовтня 2015 року про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0896 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2610193001:16:008:0673, в масиві «Мала Панська» (ділянка № НОМЕР_1 ) с. Микитинці та передачу йому земельної ділянки в приватну власність.
		Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2610193001:16:008:0673, проведену 11 листопада 2015 року за № 12011234.
		Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку кадастровий номер 2610193001:16:008:0673 площею 0,0896 га.
		Стягнуто з Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_1 на користь прокуратури Івано-Франківської області по 2 643,00 грн витрат зі сплати судового збору з кожного.
		Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2023 року стягнуто з Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_1 на користь Прикарпатської ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН по 19 612,80 грн витрат за проведення експертизи з кожного.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звертаючись з позовом до суду прокурор дотримався вимог статті 56 ЦПК України, частин третьої-четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави в особі позивачів, які протягом тривалого часу (2015-2018 р.р.) не вживали заходів щодо захисту прав держави на землю. Позов прокурора спрямований на захист права власності держави на землю, а не на захист прав чи інтересів відповідних державних установ, а тому відповідні доводи прокурора підлягають перевірці по суті. При цьому НААН України, Прикарпатська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН позовні вимоги підтримують. З огляду на наведене, доводи відповідачів про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави підлягають відхиленню.
		Встановлено, що Прикарпатська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН є правонаступником майнових та немайнових прав, основних засобів і матеріальних цінностей, землі, майна та зобов`язань Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва УААН. При цьому, Прикарпатська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН, що підтверджується наказом НААН від 25 січня 2012 року № 10, є правонаступником всіх наукових та дослідних установ, включаючи радгоспи та колгоспи що пройшли свою реорганізацію у ці науково-дослідні установи, за весь період діяльності на території Івано-Франківської області. Крім того, згідно з наданого позивачем експертного висновку № 009-АНО/22 науково-правового дослідження від 29 вересня 2022 року, аналіз поданих на експертизу документів підтвердив законність створення, перетворення, реорганізації юридичних осіб, починаючи з періоду, який можливо підтвердити документально - 1939 року і до прийняття рішення щодо встановлення статусу Прикарпатської ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН уповноваженим органом, яке чинне до цього часу. З огляду на встановлені судом обставини, доводи відповідачів щодо відсутності факту правонаступництва між Прикарпатської ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН та Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва УААН, Інститутом хрестоцвітих культур Української академії аграрних наук мають характер припущень, оскільки стосуються аналізу вжитих у нормативних документах того часу термінів, а не відповідних юридичних фактів. Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва УААН є правонаступником Інституту хрестоцвітих культур УААН.
		Щодо права користування на спірну земельну ділянку суд зауважує, що рішенням Арбітражного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 1994 року у справі № 353/5 підтверджено право постійного користування Інститут хрестоцвітих культур, в порядку правонаступництва після радгоспу «Перемога», землею в кількості 286 га ріллі і 15 га пасовищ на території Микитинецької сільської ради, у зв`язку з чим зобов`язано видати відповідний державний акт. Прикарпатська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН є набувачем права постійного землекористування як правонаступник. Зміст висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 09 квітня 2021 року № 11213/21-41 свідчить про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2610193001:16:008:0673 розташована в межах земель дослідного господарства «Перемога», які визначені проектом внутрігосподарського землевпорядкування дослідного господарства «Перемога» Тисменицького району Івано-Франківської області, розробленим Івано-Франківським філіалом Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню «Укрземпроект» Міністерства сільського господарства УРСР та затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 21 січня 1986 року № 26. 
		Суд відхилив доводи відповідачів щодо відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади про передачу земельної ділянки у постійне користування позивачу на території Микитинецької сільської ради, оскільки такі рішення існують, зокрема: постанова Ради Міністрів УРСР № 112 від 10 березня 1983 року та наказ Міністерства сільського господарства УРСР № 76 від 23 березня 1983 року, якими новоствореній на той час Івано-Франківській дослідній станції хрестоцвітих культур було передано основні фонди та землі радгоспу «Перемога», які перебували в останнього станом на 01 січня 1983 року; постанова Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 року № 1370-ХІІ (п. 2: закріпити за Українською академією аграрних наук землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ). Знаходження спірної земельної ділянки у межах села Микитинці не тягне за собою припинення права власності держави і права користування цією ділянкою. Положеннями частини четвертої статті 82 ЗК України, частини другої статті 117 ЗК України, пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 вересня 2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення сільської ради) встановлено, що розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні державних галузевих академій наук, залишаються у державній власності.
		Докази набуття територіальною громадою Микитинецької сільської ради спірної земельної ділянки із державної у комунальну власність з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 83 ЗК України, вилучення спірної земельної ділянки у комунальну власність за встановленою чинним законодавством процедурою (стаття 149 ЗК України) або докази припинення права державної власності на спірну земельну ділянку з інших підстав (в порядку статті 27 ЗК України 1992 року чи статей 141, 150 ЗК України), ? у матеріалах справи відсутні. Відповідних доказів не надано й відповідачами. Так само відсутні докази на підтвердження того, що Прикарпатська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН чи безпосередньо НААН відмовились в добровільному порядку від спірної земельної ділянки на користь Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради.
		19 лютого 2015 року (на період дії генерального плану міста, затвердженого сесією третього демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 03 липня 2001 року) спірна земельна ділянка знаходилася за адміністративними межами Івано-Франківської міської ради і не в межах с. Микитинці. Відповідні зміни до генерального плану с. Микитинці Івано-Франківської міської ради внесено 19 лютого 2015 року, і в цей самий день ОСОБА_1 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою. Крім того, згідно з висновку експертів Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 166/167/284-297/18-22 від 06 березня 2018 року «Про результати проведення комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи» спірна земельна ділянка, кадастровий номер 2610193001:16:008:0673, надана у приватну власність ОСОБА_1 , накладається на земельну ділянку, надану у постійне користування дослідній станції та відноситься до земель державної форми власності. 
		Отже, розпорядження Микитинецькою сільською радою спірною земельною ділянкою шляхом передачі її оскаржуваним рішенням у власність ОСОБА_1 вчинено поза межами законних повноважень вказаного органу місцевого самоврядування. Тому рішення Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради №547/160-44/2015 від 08 жовтня 2015 року про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0896 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 2610193001:16:008:0673 в масиві «Мала Панська» (ділянка № НОМЕР_1 ) с. Микитинці та передачу йому земельної ділянки в приватну власність є незаконним та підлягає скасуванню. 
		Оскільки на підставі вказаного рішення ОСОБА_1 здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності за ним на спірну земельну ділянку як похідна позовна вимога також підлягає задоволенню.
		Ураховуючи те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без згоди власника та на підставі незаконного рішення сільської ради, належним способом захисту порушеного права держави є задоволення позовної вимоги про витребування у ОСОБА_1 на користь держави вказаної земельної ділянки.
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника Івано-Франківської міської ради - Медицької С. В. залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 19 квітня 2023 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 17 травня 2023 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновкам суду першої інстанції. Вказав, що доводи апеляційної скарги Івано-Франківської міської ради про те, що суд помилково дійшов висновку щодо набуття Прикарпатська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААНправа постійного користування землею ще з 1983 року, оскільки рішення органу, до повноважень якого належало розпорядження відповідними землями, відсутнє, колегія суддів відхиляє, оскільки у матеріалах справи наявний державний акт на право постійного користування землею серії І-ІФ № 000255 виданий Інституту хрестоцвітих культур УААН України (правонаступником якого в подальшому стала Прикарпатська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН) на виконання рішення Арбітражного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 1994 року у справі № 353/5. Доказів того, що вказаний державний акт на право постійного користування землею оскаржувався в судовому порядку чи визнавався недійсним, відповідачами не надано.
		Колегією суддів не прийнято до уваги і доводи про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо незаконності рішення Микитинецької сільської ради № 547/160-44/2015 від 08 жовтня 2015 року та його скасування, оскільки органом місцевого самоврядування не враховано, що згідно з положеннями частини другої статті 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність. Незважаючи на включення в межі населеного пункту Микитинці земельної ділянки, що входила до Проекту внутрігосподарського землевпорядкування дослідного господарства «Перемога» Тисменицького району Івано-Франківської області, правонаступником якого є Інститут хрестоцвітих культур, правонаступником якого в подальшому стала Прикарпатська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН, вказана земля залишається у державній власності та не може перейти у комунальну власність. Жодних доказів вилучення цих державних земель та передачі їх у комунальну власність Микитинецькій сільській раді матеріали справи не містять та відповідачами не надано.
		Аргументи учасників справи
		02 жовтня 2023 року Івано-Франківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Згідно зі статутом НААН, зареєстрованого 21 серпня 2021 року Міністерством юстиції України, НААН ? це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа. Самостійність НААН полягає, зокрема, у самостійному вирішенні господарських питань, здійсненні загальними зборами НААН функцій найвищого органу управління. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначений позивач є державною організацією (установа, заклад). Відповідно до статуту Прикарпатська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН є державною, бюджетною, неприбутковою, науковою установою. Прокурором подано позов в особі державної організації, яка не наділена владними управлінськими функціями, вона не здійснює у правовідносинах з юридичними особами публічно-владних управлінських функцій та не приймає жодних владно управлінських рішень, а тому не є суб`єктом владних повноважень. Отже, прокурор не обґрунтував правових підстав для представництва інтересів держави в особі наукової установи в суді.
		Таким чином, подавши позов в інтересах держави та зазначивши вказаних юридичних осіб позивачами, прокурор звернувся з метою представництва інтересів неприбуткових, державних, бюджетних установ. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила висновки про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства.
		Висновок суду першої та апеляційної інстанцій про те, що у Прикарпатської ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН право постійного користування землею виникло ще з 1983 року є помилковим з огляду на те, що з аналізу норм земельного законодавства вбачається, що надання земельних ділянок у користування могло відбуватись виключно за проектом відведення, який міг бути розроблений на підставі відповідного рішення виконавчого комітету, а державний акт вже видавався за наслідками ухвалення рішення органу місцевого самоврядування про відведення та надання в користування земельної ділянки. Водночас, суди попередніх інстанцій зазначили, що підставою виникнення у позивача права користування землею є постанова Ради Міністрів УРСР № 112 від 10 березня 1983 року та наказ Міністерства сільського господарства УРСР від 28.03.1983 року «Про організацію Івано-Франківської науково- дослідної станції хрестоцвітих культур», що суперечить вимогам Земельного кодексу УРСР, оскільки наказ Міністерства сільського господарства УРСР про створення науково-дослідної установи не може вважатися рішенням органу, до повноважень якого належало розпорядження відповідними землями. Зазначений наказ виданий на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 10 березня 1983 року № 112, якою створено Івано-Франківську науково-дослідну станцію хрестоцвітих культур Міністерства сільського господарства УРСР, а не надано у постійне користування земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення науковій установі. Щодо інших нормативних документів, зокрема: рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 21 січня 1986 року, постанови президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 року тощо, то такі так само не доводять існування відповідного рішення компетентного органу про передачу земельних ділянок у користування позивачам або їх попередникам. Крім того, матеріали справи не містять доказів, що земельна ділянка площею 286 га ріллі та 15 га пасовищ передавалася позивачу у порядку правонаступництва від одного підприємства до іншого. Довідка форми 6-зем не може бути належним та допустимим доказом наявності права постійного користування на земельні ділянки, оскільки відповідно до листа ГУ Держгеокадастру від 07 серпня 2017 року №0-9-0.2-6513/0/2-17, згідно з даних державної статистичної звітності та наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форма6-зем) станом на 01 січня 2016 року на території с. Микитинці за Прикарпатською ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН у рядку сількогосподарські науково-дослідні установи та навчальні заклади обліковується земельна ділянка загальною площею лише 156 га, а не площею, зазначеною у рішенні Арбітражного суду від 12 квітня 1994 року. Довідка форми 3-зем жодним чином не вказує місцезнаходження цих земельних ділянок та не доводить, що саме земельна ділянка, яка передана Микитинецькою сільською радою у власність ОСОБА_1 , обліковувалася раніше за науковою установою. Крім того, Прикарпатська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН двічі зверталася до Микитинецької сільської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для надання в постійне користування. Наведене також свідчить про те, що державній наукові установі спірна земельна ділянка не передавалась в постійне користування.
		Оскаржуване рішення Микитинецької сільської ради прийняте в межах повноважень органу місцевого самоврядування в сфері земельних відносин, на підставі представленої ОСОБА_1 землевпорядної документації, погодженої у встановленому порядку.
		            08 листопада 2023 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Відзив мотивовано тим, що вказаний позов заявлено з метою усунення порушень інтересів держави, спричинених порушенням установленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності. У правовідносинах щодо організації діяльності наукових установ, що входять до системи НААН, управління її майновим комплексом, вилучення її земель, держава діє через НААН, яка, так само як і її підрозділи, не можуть вважатись державними компаніями у розумінні частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
		Івано-Франківська науково-дослідна станція хрестоцвітих культур набула право постійного користування на спірну земельну ділянку в порядку правонаступництва за радгоспом «Перемога», а не надання її у порядку відведення, визначеному статтею 16 ЗК УРСР, як на тому наполягає Івано-Франківська міська рада, та була її належним землекористувачем безперервно з 1983 року та по цей час. Матеріалами справи також підтверджується факт правонаступництва Прикарпатською ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН щодо Івано-Франківської станції хрестоцвітних культур та усіх установ, що створювалися протягом 1983-2018 років шляхом перетворення, зокрема, рішенням арбітражною суду Івано-Франківської області від 12 квітня 1994 року у справі №353/5, а також трьома експертними висновками. Право користування Івано-Франківського інституту хрестоцвітих культур УААН України землею на території Микитинецької сільської ради підтверджено належними правовстановлюючими документами, які відповідають вимогам чинного на час їх видачі законодавства. 
		Микитинецька сільська рада протягом 1990-2000 років визнавала наявність права постійного користування землею Інституту агропромислового виробництва НААН України, правонаступником якого є Прикарпатська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН, оскільки неодноразово зверталася до нього та НААН за дозволом на вилучення земельних ділянок за рахунок земель Інституту (копії листів знаходяться в матеріалах справи). Наведене підтверджується й висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 06 березня 2018 року. Івано-Франківська міська рада не надала жодного належного і допустимого доказу у справі, яким би підтверджувалося її право комунальної власності на спірну земельну ділянку, зосередившись виключно на запереченні доказів сторони позивача.
		Отже, розпорядження Микитинецькою сільською радою спірною земельною ділянкою шляхом передачі її оскаржуваним рішенням у власність ОСОБА_1 вчинено поза межами законних повноважень вказаного органу місцевого самоврядування.
		     18 травня 2024 року Прикарпатська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААНподала до Верховного Суду додаткові пояснення.
		Вказує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №520/8065/19 (провадження №14-150цс23) зазначено про відступлення від висновків, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 909/835/18, на яку неодноразово посилався скаржник у касаційній скарзі. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки НАН України наділений повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
		            13 березня 2025 року Прикарпатська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААНподала до Верховного Суду додаткові пояснення.
		Вказує, що у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 909/125/23 зроблено висновки щодо підстав створення науково-дослідних установ, підстав виникнення права постійного користування державними землями та особливостей передачі державних особливо цінних земель науково-дослідних полів із державної у комунальну власність. Вказана постанова за своїми висновками є подібною до справи, що переглядається. У зв`язку з чим просить такі висновки врахувати під час розгляду цієї справи.
		Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
		Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
		В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (cуди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц; у постановах Верховного Суду: від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, від 07 червня 2022 року у справі № 909/835/18, від 29 червня 2022 року № 909/83/19, від 16 серпня 2022 року у справі № 927/717/20, від 13 грудня 2022 року у справі № 927/682/20, від 26 квітня 2023 року у справі № 924/447/22, від 12 червня 2023 року у справі №818/211/18, від 05 серпня 2019 року у справі № 920/691/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5653/13-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 823/1984/16, від 16 січня 2020 року у справі № 916/2675/15, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 27 липня 2021 року у справі №909/835/18).
		Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року у задоволенні заяви  ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2023 року, додаткового рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2023 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року відмовлено. Відзиви ОСОБА_1 на касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради повернуто заявнику без розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2025 року відзив НААН на касаційну скаргу Івано-Франківської міської радиповернуто без розгляду, справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи
		Судивстановили, що рішенням Арбітражного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 1994 року у справі № 353/5 задоволено позов Івано-Франківського інституту хрестоцвітих культур до Микитинецької сільської ради народних депутатів. Визнано недійсним рішення Микитинецької сільської ради від 22 грудня 1993 року «Про надання землі НДІ хрестоцвітих культур» та зобов`язано сільську раду видати позивачу державний акт на право постійного користування 286 га ріллі та 15 га пасовищ.
		На виконання вказаного рішення суду у 1994 році Інституту хрестоцвітих культур УААН України видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ІФ № 000255. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1, про що зазначено у акті.
		Наказом УААН від 25 лютого 1999 року № 29 створено Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва УААН з правами юридичної особи на базі земель та майна Інституту хрестоцвітих культур УААН, Івано-Франківської державної сільськогосподарської дослідної станції та Прикарпатського відділення Інституту агроекології і біотехнологій. Закріплено за Івано-Франківським інститутом АПВ землі, усі будівлі, лабораторії, обладнання, виробничі приміщення та інше майно ліквідованих установ станом на 01 січня 1999 року. Визначено, що Івано-Франківський інститут АПВ є правонаступником ліквідованих наукових установ.
		Наказом УААН від 21 лютого 2003 року № 18, згідно з наказом УААН від 29 листопада 2002 року № 95 «Про деякі зміни в організації наукової та виробничої діяльності в системі УААН», затверджено назву дослідного господарства, що входило до складу Івано-Франківського інституту АПВ УААН, надавши йому (дослідному господарству) статус юридичної особи та назву: «Державне дослідне господарство «Перемога» Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва УААН та підпорядкувавши його безпосередньо інституту.
		Указом Президента України від 06 січня 2010 року № 8/2010 УААН надано статус національної та присвоєно нову назву НААН.
		Наказом НААН від 25 січня 2012 року № 10 Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва НААН перейменовано у Прикарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію, передавши її разом з мережею підприємств у безпосереднє підпорядкування Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН. Цим же наказом затверджено найменування дослідної станції - Прикарпатська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН, підпорядковано їй дослідні станції із збереження юридичної особи та встановивши нові їх назви, в тому числі: ДП «Дослідне господарство «Перемога» Прикарпатської ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН.
		Рішенням 44 сесії шостого демократичного скликання Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради №547/160-44/2015 від 08 жовтня 2015 року затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0896 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2610193001:16:008:0673, в масиві «Мала Панська» (ділянка № НОМЕР_1 ) с. Микитинці та про передачу йому земельної ділянки в приватну власність.
		На підставі вказаного рішення 11 листопада 2015 року здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 . 
		Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 344/12305/18 від 09 квітня 2021 року 
		№ 11213/21-41 встановлено, що земельний масив «Мала панська» (кадастрова зона 2610193001:16, квартал 008) в с. Микитинці Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради, в межах якого розташована земельна ділянка з кадастровим номером 2610193001:16:008:0673, площею 0,0896 га, майже повністю розташований в межах земель дослідного господарства «Перемога», які визначені проектом внутрігосподарського землевпорядкування, розробленим Івано-Франківським філіалом Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню «Укрземпроект» Міністерства сільського господарства УРСР та затвердженим рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 21 січня 1986 року № 26. 
		Позиція Верховного Суду
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).
		В Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
		Згідно з абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
		Відповідно до частини третьої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, на які посилається скаржник у касаційній скарзі). В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, на яку є посилання в касаційній скарзі).
		У постанові Велика Палата Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), яку зазначає скаржник як підставу касаційного оскарження, зазначено, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватися з урахуванням приписів абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого правила частини другої статті 19 Конституції України незазначення у законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не потрібно розуміти як таке, що розширює визначені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
		Отже, Великою Палатою Верховного Суду визначено два критерії, за умови існування яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, а саме: 1) представництво інтересів держави в особі державних компаній; 2) позивач не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.17;1700) і № 922/1830/19 (пункт 7.2), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 35)).
		У справі, що переглядається, прокурор посилався на те, що звертається до суду з метою захисту інтересів держави в особі НААН, в томі числі й в інтересах її уповноваженої особи - постійного землекористувача, спричинених порушенням відповідачем встановленого законом порядку користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності. Зазначав, що НААН є установою, яка забезпечує реалізацію прав держави як власника спірної земельної ділянки, а Прикарпатська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН реалізує своє право на витребування майна з чужого незаконного володіння. 
		Спір виник щодо земельної ділянки, яка є об`єктом права державної власності, а тому, визначаючи чи наділений прокурор повноваженнями звернення до суду в інтересах держави в особі НААН та його уповноважених установ, необхідно визначити й особливості правового регулювання щодо об`єкта спору в контексті визначення належного суб`єкта, який наділений відповідними правами щодо такої земельної ділянки, а такожвиходити з правового статусу органу, в особі якого в інтересах держави пред`явлено позов, та власне чи такий орган у спірних правовідносинах наділений відповідними владними повноваженнями, в тому числі на виконання делегованих повноважень на підставі закону (чи є іншим суб`єктом владних повноважень).
		Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 ЗК України).
		Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
		У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша, друга статті 84 ЗК України).
		Статтею 113 Конституції України передбачено, що вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.
		Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (абзац 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратури»).
		Таким чином,  Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, через який держава реалізує право власності на землю.
		НААН ? це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа (пункт 1 Статуту НААН).
		Загальнодержавний статус НАН України та статус галузевих академій наук визначено статтею 1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна», відповідно до якої галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки.
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна» майновий комплекс НАН України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансах НАН України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання НАН України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за НАН України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.
		У статті 8 вказаного Закону визначено, що об`єкти державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України передаються НАН України, галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування. НАН України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3-11, 14, 15, 18-38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур. 
		Абзацом 10 частини першої статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що об`єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування НАН України, галузевим академіям наук.
		У частині другій статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що дія цього Закону не поширюється на управління об`єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України.
		Аналіз приписів статей 1, 3, 4, 6, 8 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та статуту НААН дає підстави для висновку, що НААН є державною неприбутковою бюджетною організацією (установою), галузевою академією наук, користується (володіє) землею, що належить на праві власності державі, здійснює окремі повноваження з управління державним майном в межах, визначених законодавством, переданим їй в безстрокове користування. Тобто НААН не є суб`єктом владних повноважень у розумінні статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки її функції обмежуються господарським віданням, а не владними повноваженнями щодо розпорядження державним майном, не забезпечує реалізацію прав держави як власника та не має повноважень щодо розпорядження землями державної власності. 
		З огляду на наведене прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, має залучати той орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо розпорядника земель державної власності. За обставин цієї справи таким органом є Кабінет Міністрів України.
		Тому подання прокурором позову в інтересах держави в особі НААН у спорі щодо земельної ділянки державної власності є безпідставним. 
		Аналогічний підхід щодо визначення органів, через яких держава діє у цивільних відносинах, застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), в пунктах 82 - 84 якої зроблено висновок, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор. На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)). Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства».
		Повноваження НАН України та галузевих національних наук, зокрема НААН, щодо користування державним майном є тотожними. 
		Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23) вказано, що:
		«прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі НАН України з посиланням на бездіяльність позивача стосовно захисту інтересів держави, яка полягала у неналежному реагуванні та невжитті відповідних заходів на незаконне вибуття із державної власності НАН України пансіонату «Борей» на користь фізичної особи. 
		Оскількипозов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі НАН України, яка є державною неприбутковою бюджетною організацією, немає підстав вважати, що прокурор здійснює представництво інтересів державної компанії. 
		Аналіз приписів статей 1, 3, 4, 6, 8 Закону № 185-V та Статуту дає підстави для висновку, що НАН України здійснює повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається цими об`єктами майнового комплексу в межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб. 
		Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2022 року в справі № 909/835/18, від 13 грудня 2022 року в справі № 927/682/20, від 30 травня 2023 року в справі № 914/4127/21, та зазначити, що оскільки НАН України наділений повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII». 
		За обставинами справи № 520/8065/19, звертаючись до суду з позовом заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі НАН України, просив суд витребувати від ОСОБА_1 до державної власності приміщення № 2 загальною площею 334,9 кв. м та нежитлове приміщення № 1 загальною площею 323,5 кв. м. (нерухоме майно - ДП «Пансіонат «Борей», що входить до майнового комплексу НАН України), що належить їй на праві повного господарського відання та щодо якого НАН України по суті реалізує управлінські функції. Щодо такого майна не існує іншого компетентного органу, в інтересах якого прокурор міг би представляти інтереси держави в спірних правовідносинах. 
		Разом з тим, у справі, що переглядається, предметом спору є земля, яка перебуває під особливою охороною держави та є об`єктом права власності Українського народу, що визначено статтями 13, 14 Конституції України та статтею 1 ЗК України, а відповідні повноваження щодо її розпорядника належать Кабінету Міністрів України.
		Отже, висновок у справі № 520/8065/19 про те, що оскільки НАН України наділений повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», не може бути універсальним для визначення чи НАН України та галузеві академії наук є тими органами, які наділені повноваженнями представляти інтереси держави, оскільки слід враховувати об`єкт спірних правовідносин, його правовий режим, норми, які встановлюють особливості розпорядження ним, та суб`єкта, який має право здійснювати не лише користування, володіння та управління таким об`єктом, а й здійснювати владні повноваження щодо розпорядження ним. 
		Проте Велика Палата Верховного Суду фактично поширила дію свого правового висновку у тому числі і на відносини стосовно земель державної власності, оскільки відступила від відповідних висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 909/835/18, від 13 грудня 2022 року у справі № 927/682/20 та від 30 травня 2023 року у справі № 914/4127/21 про те, що НАН України не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, бездіяльність якого могла би бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді, предметом спору у яких були земельні ділянки.
		Такий висновок сформульований як загальний принцип, що стосується будь-яких об`єктів державної власності, якими управляє НАН України. 
		Тому без відступу від висновку, викладеного у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23) (шляхом конкретизації), колегія суддів позбавлена можливості ухвалити остаточне рішення у цій справі.
		Конкретизація висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є формою відступлення від нього, про що свідчить практика Великої Палати Верховного Суду (див. пункт 62 постанови від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), пункт 42 постанови від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20)).
		Верховний Суд є найвищим судому системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, від 28 жовтня 1999 року). Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, від 21 жовтня 2013 року).
		Принцип правової визначеності як елемент верховенства права вимагає, щоб норми права застосовувалися передбачувано і послідовно, уникаючи суперечливого тлумачення чи довільного правозастосування. Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права. До того ж пункт 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначає, що єдність судової практики є ключовим елементом забезпечення єдності системи судоустрою. Єдність судової практики гарантує стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя, що є особливо важливим у спорах, які стосуються захисту інтересів держави.
		У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає за необхідне відступити від загального висновку про те, що НАН України наділена повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23), шляхом його конкретизації та визначення, що:
		«оскільки НАН України та галузеві академії наук наділені повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери їх управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України та галузевих академій наук, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», за виключенням спорів щодо об`єктів власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень. 
		Тому захист інтересів держави щодо земель державної власності здійснює відповідний уповноважений орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваженнящодо реалізації прав держави як власника (розпорядника) землями державної власності.
		НАН України та галузеві академії наукне є суб`єктами владних повноважень щодо земель державної власності, які передані їм в постійне користування».
		Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Передати справу № 344/12305/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                     Є. В. Краснощоков
		 
		Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		В. І. Крат
		 
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...