Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/14963/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2025.
Дата набрання законної сили: 28.05.2025
Номер судового провадження: 61-7582ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/14963/23-ц
		провадження № 61-7582св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду
		від 02 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О.,
		Журби С. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк» або
		АТ «Державний ощадний банк України») про захист прав споживачів.
		Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач є споживачем фінансових послуг
		в Україні, що надаються безпосередньо АТ «Державний ощадний банк України» відповідно до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) згідно з заявою про приєднання від 31 січня 2019 року № 635812511, на підставі чого позивачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні на умовах тарифного пакету «Мій комфорт» із відповідними тарифами за користування платіжною карткою.
		15 вересня 2022 року приблизно о 10:00 год на телефон позивача ( НОМЕР_2 ) надійшов телефонний виклик з номера НОМЕР_3 , на який він відповів.
		Особа, яка телефонувала, назвалася співробітником програми «Є-підтримка» та повідомила, що позивач має право на додаткові державні виплати, як тимчасово переміщена особа, а також повідомила, що для того, щоб здійснити нарахування цих додаткових коштів необхідно уточнити анкетні дані позивача та назвала останні 4 цифри його банківської карти у «Ощадбанку» й попросила підтвердити чи правильно вона назвала ці останні 4 цифри.
		Позивач перевірив останні 4 цифри та підтвердив їх правильність.
		Жодної іншої інформації щодо своєї картки він не надавав.
		Номер кредитної картки «Ощадбанка» позивача НОМЕР_4 .
		Після цього на телефонний номер позивача ( НОМЕР_2 ) надійшло смс-повідомлення з кодом від «Ощадбанку», який він переглянув, але нікому не повідомляв.
		Відразу після надходження смс-повідомлення на номер позивача надійшов виклик від робота з номера НОМЕР_5 , але за вказівкою нібито співробітника програми «Є-підтримка» не відповів на дзвінок, так як, за словами нібито співробітника програми «Є-підтримка», відбувалась авторизація в їх системі.
		Також особа, яка телефонувала, повідомила позивача, що за новими правилами банку необхідно, щоб смс-повідомлення з кодом від банку надходили на два джерела одночасно, тобто й на «Viber» й на телефон, як смс-повідомлення.
		Після надходження виклику від робота акаунт позивача (НОМЕР_2)
		у месенджері «Viber» було заблоковано та зміст повідомлень у «Viber» викрадено разом з інформацією від банку, зокрема з кодами доступу.
		Історія повідомлень у «Viber» позивача від відповідача на час вчинення правопорушення (за всю добу) зникла.
		Цей факт був з`ясований пізніше після розблокування акаунту «Viber».
		Фактично відразу після дзвінка з номера НОМЕР_5 на телефон позивача почали надходити смс-повідомлення з кодами для переказу коштів та повідомлення про списання з його картки коштів, а тому він негайно зателефонував на гарячу лінію відповідача та повідомив про несанкціоновані дії
		з його карткою, надав вимогу про блокування рахунку та надав всю відому йому інформацію про те, що трапилося.
		15 вересня 2022 року у період з 10:06 до 10:14 год з картки позивача несанкціоновано невідомими особами знято значну суму кредитних коштів, а саме: 75 758,63 грн.
		Як випливає з виписки за картковим рахунком №  НОМЕР_1 , несанкціоноване зняття коштів 15 вересня 2022 року (з одночасним зняттям комісії) відбулося такими платіжними операціями:
		10:05 - переказ коштів з рахунку через UKR MOBILE BANKING НОМЕР_6
		у сумі 14 700,00 грн. Комісія за отримання готівки за рахунок кредитних коштів НОМЕР_6 у сумі 439,53 грн;
		10:05 - переказ коштів з рахунку через UKR MOBILE BANKING НОМЕР_7 
		у сумі 14 700,00 грн. Комісія за отримання готівки за рахунок кредитних коштів НОМЕР_7 у сумі 439,53 грн;
		10:06 - переказ коштів з рахунку через UKR MOBILE BANKING НОМЕР_8 
		у сумі 14 700,00 грн. Комісія за отримання готівки за рахунок кредитних коштів НОМЕР_8 у сумі 441,03 грн;
		10:06 - переказ коштів з рахунку через UKR MOBILE BANKING НОМЕР_9 
		у сумі 14 700,00 грн. Комісія за отримання готівки за рахунок кредитних коштів НОМЕР_9 у сумі 441,03 грн;
		10:14 - платіж на довільні реквізити: переказ 973438 у сумі 14 000,00 грн. Комісія за отримання готівки за рахунок кредитних коштів НОМЕР_10 у сумі 418,60 грн.
		Того ж дня - 15 вересня 2022 року позивач звернувся до Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, оскільки знаходився на території Черкаської області під час скоєння несанкціонованого зняття коштів з його рахунку, із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо шахрайського заволодіння його коштами і за його заявою внесено дані до ЄРДР за № 12022255360000744 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		21 вересня 2022 року позивач звернувся з письмовим повідомленням про факт вчинення шахрайських дій до відповідача через Територіально відокремлене безбалансове відділення Ощадбанку № 10026/0124 з детальним викладенням обставин події з шахрайством.
		При особистій зустрічі з керівником ТВБВ № 10026/0124 позивач просив про проведення службового розслідування по зазначеному у повідомленні факту шахрайства.
		Проте жодного реагування на повідомлення про факт вчинення шахрайських дій від відповідача не надійшло.
		З метою досудового врегулювання припинення нарахування позивачу комісій банку, процентів за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредитних зобов`язань щодо коштів, які несанкціоновано зняті з рахунку позивача, він неодноразово звертався до відповідача.
		Проте вимоги позивача щодо надання пояснень стосовно незаконних транзакцій, суми яких були незаконно шахрайським чином списані з його карткового рахунку, відповідач ігнорував.
		Позивач зазначав, що не ініціював платіжні операції 15 вересня 2022 року у період з 10:06 до 10:14 год, внаслідок яких з його рахунку несанкціоновано невідомими особами знято суму кредитних коштів, а саме: 75 758,63 грн; не повідомляв нікому коди доступу, які надходили в смс-повідомленнях; не допустив використання картки будь-якою іншою особою; зберігав у таємниці ПІН-коди, паролі та іншу інформацію, чітко дотримуючись інструкцій банку, тобто не вчинив жодних дій чи бездіяльності, які б могли сприяти втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; при виявленні несанкціонованого зняття коштів негайно повідомив про це відповідача - негайно зв`язався «гарячою лінією» з Ощадбанком та вимагав заблокувати картку; негайно звернувся до Національної поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення й досудове розслідування за фактом шахрайських дій з його банківськими рахунками в АТ «Державний ощадний банк України» триває; з метою досудового вирішення спору неодноразово звертався до відповідача із заявами про відновлення балансу на його рахунках, який був до вчинення з ними шахрайських дій, а також про зупинення нарахування процентів та пені за користування кредитними коштами, якими він насправді не користувався, проте відповідач жодних дій для відновлення його законних прав не вжив.
		На підставі зазначеного позивач просив суд: 
		зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» зарахувати на рахунок ОСОБА_1 безпідставно списані внаслідок проведення операції (транзакції)
		15 вересня 2022 року у період з 10:06 до 10:14 год кошти у розмірі 75 758,63 грн;
		зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» відновити кошти кредитного ліміту на картковому рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 
		у розмірі 75 758,63 грн;
		зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» припинити нарахування ОСОБА_1 процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операції (транзакції) 15 вересня 2022 року у період з 10:06 до 10:14 год;
		зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» скасувати нараховані ОСОБА_1 проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операції (транзакції) 15 вересня 2022 року у період з 10:06 до 10:14 год.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва у складі судді Батрин О. В.
		від 23 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Зобов`язано АТ «Державний ощадний банк України» зарахувати на рахунок ОСОБА_1 безпідставно списані внаслідок проведення операції (транзакції)
		15 вересня 2022 року у період з 10:06 до 10:14 год кошти у розмірі 75 758,63 грн.
		Зобов`язано АТ «Державний ощадний банк України» відновити кошти кредитного ліміту на картковому рахунку НОМЕР_11 ОСОБА_1 
		у розмірі 75 758,63 грн.
		Зобов`язано АТ «Державний ощадний банк України» припинити нарахування ОСОБА_1 процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операції (транзакції) 15 вересня 2022 року у період з 10:06 до 10:14 год.
		Зобов`язано АТ «Державний ощадний банк України» скасувати нараховані ОСОБА_1 проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операції (транзакції) 15 вересня 2022 року у період з 10:06 до 10:14 год.
		Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір у розмірі 4 294,40 грн.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не порушував правил користування картковим рахунком, доказів на спростування цієї обставини суду відповідач не надав.
		Крім цього, відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів факту та обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за допомогою банкової системи.
		Натомість позивач вчинив усі необхідні дії, які входять в коло обов`язків клієнта банку при виникненні ситуації з безпідставно списаними коштами з її рахунку,
		а саме: негайно зателефонував на гарячу лінію «Ощадбанку» та повідомив про несанкціоновані дії з його карткою, надав вимогу про блокування рахунку та надав всю відому йому інформацію про те, що трапилося.
		У зв`язку з цим, за висновком районного суду, відсутні підстави для покладення цивільно-правової відповідальності на позивача.
		Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Компенсовано АТ «Державний ощадний банк України» судовий збір у розмірі 6 441,60 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи із того, що ОСОБА_1 , очевидно переслідуючи мету отримання коштів, не поставив під сумнів наявність конфіденційної інформації у начебто працівників програми «Є-підтримка» щодо його фінансового номеру телефону, останніх 4 цифр його банківської карти, продовжував телефонну розмову з шахраями, підтвердив останні 4 цифри своєї банківської карти та слідував подальшим інструкціям, які надавали шахраї щодо начебто авторизації в їх системі.Вхід у мобільний додаток «Ощад 24/7» можливий лише з підтвердженням біометрії або коду доступу, що надходить на фінансовий номер телефону клієнта. Вхід
		у мобільний додаток «Ощад 24/7» відбувся коректно з підтвердженням коду доступу, що надійшов на фінансовий номер позивача (НОМЕР_12), який вказаний у заяві про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (далі - ДКБО). Проведені операції з переказу коштів позивача в мобільному додатку «Ощад 24/7» також були підтверджені кодами доступу, які надходили на фінансовий номер телефону позивача ( НОМЕР_2 ) у вигляді СМС-повідомлень та повідомлень у месенджер «viber».
		За висновком апеляційного суду очевидним є той факт, що позивач своїми діями сприяв шахраям ініціювати платіжні операції зі своєї картки, оскільки, спілкуючись у телефонному режимі з невідомою особою, позивач не поставив під сумнів наявність конфіденційної інформації у начебто працівників програми «Є-підтримка» щодо його фінансового номеру телефону, останніх 4 цифр його банківської карти, можливого ризику технічного перехоплення інформації, направленої на його номер телефону, а навпаки продовжував телефонну розмову, підтвердив останні 4 цифри своєї банківської карти та слідував інструкціям, які надавали шахраї щодо начебто авторизації у їх системі.
		Згідно з пунктами 9.12 - 9.18 розділу ІХ ДКБО клієнт зобов`язаний забезпечити і гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, CVV2/CVC2, строк дії, номер картки тощо. Ризики та відповідальність за несанкціоноване використання логіна, пароля, карткового пароля несе виключно клієнт. Клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ним третій особі мобільного телефону (відповідної SIM-картки), номер якого визначений в заяві про приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб або повідомлений банку в іншому встановленому договору порядку як номер мобільного телефону клієнта, їх втрати, незаконного заволодіння ними, а також ризик технічного перехоплення інформації направленої на номер мобільного телефону клієнта. Отже, внаслідок порушення позивачем умов ДКБО, щодо заборони передачі третім особам мобільного телефону, номер якого визначений в заяві про приєднання до ДКБО та недопущення ризику технічного перехоплення інформації, направленої на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , призвело до втрати коштів.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , у травні
		2024 року звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга містить також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
		 
		Підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції представник заявника зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц, від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц,
		від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16, від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21, від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
		 
		У касаційній скарзі заявник також зазначає, що апеляційний суд не урахував сталу судову практику щодо тлумачення принципу рівності учасників сфери споживчого кредитування, правовідносин, які виникають між споживачем банківських послуг й банком - надавачем таких послуг та всебічності, повноти оцінки доказів, їх зв`язків, відносин і залежностей. Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними, проте апеляційний суд прийняв рішення на користь «сильної» сторони, яка ухилялась від виконання своїх обов`язків та створювала ще більш невигідні для споживача умови, чим послаблювала споживача банківських послуг. Також суд апеляційної інстанції не урахував поведінку позивача, що свідчить про відсутність його вини у перерахуванні чи отриманні списаних грошових коштів, оскільки позивач, виявивши безпідставне списання власних коштів та оформлення кредиту, невідкладно повідомив про це відповідача одночасно із заявою про блокування платіжної картки та здійснював подальші дії, які свідчать про відсутність волевиявлення позивача на здійснення переказів коштів 15 вересня 2022 року
		з 10:06 год до 10:14 год з картки позивача, зокрема звернення до правоохоронних органів, подання заяви про вчинення кримінального правопорушення, відкриття кримінального провадження на підставі заяви позивача, подальші систематичні звернення до відповідача.
		 
		Окрім цього, заявник вказує на порушення апеляційним судом вимог статті 361 ЦПК України, оскільки суд не направив йому (його представнику) копії ухвали та копії апеляційної скарги, внаслідок чого позивач був обмежений у можливості довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилався як на підставу своїх заперечень на апеляційну скаргу.
		 
		У липні 2024 року до Верховного Суду АТ «Державний ощадний банк України» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона є законною.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
		Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, зокрема для подання доказів, що підтверджують обставини, що зазначені заявником як підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
		Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2024 року (після усунення недоліків касаційної скарги) задоволено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі (з підстави, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 757/14963/23-ц із Печерського районного суду м. Києва та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи
		№ 757/14963/23-ц.
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                         є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених             у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                 з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення,                      а оскаржувана постанова - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Державний ощадний банк України» відповідно до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) згідно із заявою про приєднання від 31 січня 2019 року № 635812511, на підставі чого йому відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні України, на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», із відповідними тарифами за користування платіжною карткою.
		 
		15 вересня 2022 року приблизно о 10:00 годин на телефон позивача ( НОМЕР_2 ) надійшов телефонний виклик з номера НОМЕР_3 , на який він відповів.
		 
		Особа, яка телефонувала, назвалася співробітником програми «Є-підтримка» та повідомила, що позивач має право на додаткові державні виплати, як тимчасово переміщена особа, а також особа повідомила, що задля того аби здійснити нарахування цих додаткових коштів, необхідно уточнити анкетні дані позивача та назвала останні 4 цифри його банківської карти у «Ощадбанку» й попросила підтвердити чи вірно вона назвала ці останні 4 цифри.
		 
		Позивач перевірив останні 4 цифри та підтвердив їх правильність.
		 
		Жодної іншої інформації щодо своєї картки він не надавав.
		 
		Номер кредитної картки «Ощадбанка» позивача НОМЕР_4 .
		 
		Після цього, на телефонний номер позивача ( НОМЕР_2 ) надійшло смс-повідомлення з кодом від «Ощадбанку», який він переглянув, але нікому не повідомляв.
		 
		Відразу після надходження смс-повідомлення з кодом від «Ощадбанку» на номер позивача надійшов виклик від робота з номера НОМЕР_5 , але за вказівкою нібито співробітника програми «Є-підтримка» не відповів на дзвінок, так як за словами нібито співробітника програми «Є-підтримка» відбувалась авторизація в їх системі.
		 
		Також особа, яка телефонувала, повідомила позивача, що за новими правилами банку необхідно, щоб смс-повідомлення з кодом від банку надходили на два джерела одночасно, тобто й на «Viber» й на телефон, як смс-повідомлення.
		 
		Після надходження виклику від робота акаунт позивача (НОМЕР_2)
		у месенджері «Viber» було заблоковано та зміст повідомлень у «Viber» викрадено разом з інформацією від банку, зокрема з кодами доступу.
		 
		Фактично відразу після дзвінка з номера НОМЕР_5 на телефон позивача почали надходити смс-повідомлення з кодами для переказу коштів та повідомлення про списання з його картки коштів, а тому він негайно зателефонував на гарячу лінію відповідача та повідомив про несанкціоновані дії з його карткою, надав вимогу про блокування рахунку та надав всю відому йому інформацію про те, що трапилося.
		 
		15 вересня 2022 року у період з 10:06 до 10:14 год з картки позивача несанкціоновано невідомими особами знято значну суму кредитних коштів, а саме: 75 758,63 грн.
		 
		Як випливає з виписки за картковим рахунком № НОМЕР_1 , несанкціоноване зняття коштів 15 вересня 2022 року (з одночасним зняттям комісії) відбулося такими платіжними операціями:
		 
		10:05 - переказ коштів з рахунку через UKR MOBILE BANKING НОМЕР_6
		у сумі 14 700,00 грн. Комісія за отримання готівки за рахунок кредитних коштів НОМЕР_6 у сумі 439,53 грн;
		 
		10:05 - переказ коштів з рахунку через UKR MOBILE BANKING НОМЕР_7 
		у сумі 14 700,00 грн. Комісія за отримання готівки за рахунок кредитних коштів НОМЕР_7 у сумі 439,53 грн;
		 
		10:06 - переказ коштів з рахунку через UKR MOBILE BANKING НОМЕР_8 
		у сумі 14 700,00 грн. Комісія за отримання готівки за рахунок кредитних коштів НОМЕР_8 у сумі 441,03 грн;
		 
		10:06 - переказ коштів з рахунку через UKR MOBILE BANKING НОМЕР_9 
		у сумі 14 700,00 грн. Комісія за отримання готівки за рахунок кредитних коштів НОМЕР_9 у сумі 441,03 грн;
		 
		10:14 - платіж на довільні реквізити: переказ 973438 у сумі 14 000,00 грн. Комісія за отримання готівки за рахунок кредитних коштів НОМЕР_10 у сумі 418,60 грн.
		 
		Позивач негайно зателефонував на гарячу лінію відповідача та повідомив про несанкціоновані дії з його карткою, надав вимогу про блокування рахунку та надав всю відому йому інформацію про те, що трапилося.
		 
		15 вересня 2022 року позивач звернувся до Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо шахрайського заволодіння його коштами і за його заявою внесено дані до ЄРДР за № 12022255360000744 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.
		 
		24 жовтня 2022 року позивач звернувся до відповідача через Територіально відокремлене безбалансове відділення Ощадбанку №10026/0124 із заявою про врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла внаслідок вчинення шахрайських дій з кредитною карткою (вхідний №100.40/0124-47/14), а саме: зупинення нарахування процентів за користування кредитними коштами та інших штрафних санкцій на кошти, які були списані з рахунку позивача, а саме: були зняті з кредитної картки № НОМЕР_4 шахрайським способом невідомими особами/особою, до встановлення винних осіб правоохоронними органами України.
		 
		11 листопада 2022 року від відповідача надійшла відповідь на заяву позивача
		(вих. № 100.10/2-07/2981), якою відмовлено у припиненні нарахування процентів за користування кредитними коштами та інших платежів, штрафів, пені.
		 
		23 листопада 2022 року позивач особисто звернувся до керівника ТВБВ № 10026/0124 щодо вирішення питань визнання незаконними транзакцій
		від 15 вересня 2022 року у період з 10:06 до 10:14 годин включно та скасування нарахування процентів, пені (штрафні санкції), які нараховані відповідачем, за транзакцією щодо переказу, який мав місце 15 вересня 2022 року у період
		з 10:06 до 10:14 год.
		 
		Позивач наполягав на проведенні службового розслідування за його повідомленням про факт вчинення шахрайських дій від 21 вересня 2022 року.
		 
		Відповідно до письмових пояснень представника відповідача ОСОБА_3 
		від 01 вересня 2023 року на виконання ухвали суду від 25 травня 2023 року про витребування доказів у відповідача, в яких зазначає, що АТ «Ощадбанк» не має можливості надати до суду матеріали службового розслідування, оскільки підстави для його проведення були відсутні.
		 
		12 грудня 2022 року у зв`язку з відмовою відповідача щодо вирішення зазначених питань та ненадання відповіді щодо проведення службового розслідування (службової перевірки) представник позивача звернувся до відповідача через ТВБВ №10026/0124 із адвокатським запитом № АЗ-08/12/22-1 та заявою про долучення «Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань» щодо кримінального провадження №б12022105080002363 від 15 листопада 2022 року (за заявою позивача до Департаменту кіберполіції Національної поліції України).
		 
		Адвокатський запит та заява, направлені на адресу ТВБВ №10026/0124, повернуті відправнику: «Повернення за зворотною адресою: За закінченням встановленого терміну зберігання».
		 
		За фактом повідомлення про шахрайські дії з грошовими коштами АТ «Ощадбанк» здійснило перевірку, за результатами якої встановлено, що 15 вересня 2022 року операції з переказу коштів позивача було здійснено через мобільний додаток «Ощад 24/7».
		 
		Вхід у мобільний додаток «Ощад 24/7» можливий лише з підтвердженням біометрії або коду доступу, що надходить на фінансовий номер телефону клієнта.
		 
		Вхід у мобільний додаток «Ощад 24/7» відбувся коректно з підтвердженням коду доступу, що надійшов на фінансовий номер позивача (НОМЕР_12), який вказаний у заяві про приєднання до ДКБО.
		 
		Проведені операції з переказу коштів позивача в мобільному додатку «Ощад 24/7» також були підтверджені кодами доступу, які надходили на фінансовий номер телефону позивача ( НОМЕР_2 ) у вигляді СМС-повідомлень та повідомлень
		у месенджер «viber».
		 
		Згідно із пунктами 9.12 - 9.18 розділу ІХ ДКБО клієнт зобов`язаний забезпечити
		і гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, CVV2/CVC2, строк дії, номер картки тощо.
		 
		Ризики та відповідальність за несанкціоноване використання логіна, пароля, карткового пароля несе виключно клієнт.
		 
		Клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ним третій особі мобільного телефону (відповідної SIM-картки), номер якого визначений в заяві про приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб або повідомлений банку
		в іншому встановленому договору порядку як номер мобільного телефону клієнта, їх втрати, незаконного заволодіння ними, а також ризик технічного перехоплення інформації, направленої на номер мобільного телефону клієнта.
		 
		Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		Відповідно до частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України (далі -
		ЦК України, тут і далі - у редакції, чинній для спірних правовідносин) за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		 
		Частиною третьою статті 1066 ЦК України визначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		 
		Нормою частини першої статті 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти
		в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
		 
		Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком
		з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції;
		5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації (частина двадцята статті 38 Закону України «Про платіжні послуги»).
		 
		Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 (у редакції, чинній на дату проведення оспорюваних операцій), користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
		 
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
		 
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено
		у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.
		 
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності (див. постанову Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставою вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня
		2019 року у справі № 917/1307/18) (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
		 
		У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача
		у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		 
		Суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позову ОСОБА_1 , оскільки безпосередньо дії позивача призвели до втрати коштів.
		 
		Це підтверджується установленими апеляційним судом обставинами та частково визнаються самим позивачем, зокрема 15 вересня 2022 року на фінансовий номер телефону позивача ( НОМЕР_2 ) надійшов телефонний виклик із невідомого номера ( НОМЕР_3 ), на який ОСОБА_1 відповів. Невідома особа, яка телефонувала, назвалася співробітником програми «Є-підтримка», та повідомила, що ОСОБА_1 має право на додаткові державні виплати, як тимчасово переміщена особа. Також особа повідомила, що задля того аби здійснити нарахування цих додаткових коштів необхідно уточнити анкетні дані позивача та назвала останні 4 цифри його банківської карти «Ощадбанку» й попросила підтвердити, чи вірно вона назвала ці останні 4 цифри банківської карти.
		У відповідь ОСОБА_1 , очевидно переслідуючи мету отримання коштів, не поставив під сумнів наявність конфіденційної інформації у начебто працівників програми «Є-підтримка» щодо його фінансового номеру телефону, останніх 4 цифр його банківської карти, продовжував телефонну розмову із шахраями, підтвердив останні 4 цифри своєї банківської карти та слідував подальшим інструкціям, які надавали шахраї щодо начебто авторизації в їх системі. Після цього, на фінансовий номер позивача ( НОМЕР_2 ) надійшло СМС-повідомлення з кодом від «Ощадбанку», який ОСОБА_1 переглянув та нікому не повідомляв. Відразу після надходження СМС-повідомлення з кодом від «Ощадбанку», на телефонний номер позивача надійшов виклик від робота з номера НОМЕР_5 , але ОСОБА_1 за вказівкою нібито співробітника програми «Є-підтримка» не відповів на дзвінок, так як за словами нібито співробітника програми «Є-підтримка» відбувалась авторизація в їх системі. Також особа, яка телефонувала, повідомила позивача, що за новими правилами банку необхідно, щоб СМС-повідомлення з кодом від банку надходили на два джерела одночасно, тобто на «viber» і на телефон, як СМС-повідомлення. Після надходження виклику від робота, акаунт позивача у месенджері viber було заблоковано та зміст повідомлень у viber викрадено разом з інформацією від банку, зокрема з кодами доступу. Історія повідомлень у viber ОСОБА_1 від «Ощадбанку» на час вчинення правопорушення (за всю добу) зникла.
		 
		Як зазначав позивач, фактично відразу після дзвінка від робота до ОСОБА_1 почали надходити СМС-повідомлення з кодами для переказу коштів та повідомлення про списання коштів з карти позивача, що доводить факт перехоплення шахраями пін-кодів, направлених на фінансовий номер телефону позивача.
		 
		За фактом повідомлення про шахрайські дії з грошовими коштами, АТ «Ощадбанк» здійснило перевірку, за результатами якої встановлено, що 15 вересня 2022 року операції з переказу коштів позивача було здійснено через мобільний додаток «Ощад 24/7». Вхід у мобільний додаток «Ощад 24/7» можливий лише з підтвердженням біометрії або коду доступу, що надходить на фінансовий номер телефону клієнта. Вхід у мобільний додаток «Ощад 24/7» відбувся коректно з підтвердженням коду доступу, що надійшов на фінансовий номер позивача (НОМЕР_12), який вказаний у заяві про приєднання до ДКБО. Проведені операції з переказу коштів позивача в мобільному додатку «Ощад 24/7» також були підтверджені кодами доступу, які надходили на фінансовий номер телефону позивача ( НОМЕР_2 ) у вигляді СМС-повідомлень та повідомлень у месенджер «viber».
		 
		Отже, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що позивач своїми діями сприяв шахраям ініціювати платіжні операції зі своєї картки, оскільки спілкуючись у телефонному режимі з невідомою особою, позивач не поставив під сумнів наявність конфіденційної інформації у начебто працівників програми «Є-підтримка» щодо його фінансового номеру телефону, останніх 4 цифр його банківської карти, можливого ризику технічного перехоплення інформації, направленої на його номер телефону, а навпаки продовжував телефонну розмову, підтвердив останні 4 цифри своєї банківської карти та слідував інструкціям, які надавали шахраї щодо начебто авторизації у їх системі.
		 
		Згідно з пунктами 9.12 - 9.18 розділу ІХ ДКБО клієнт зобов`язаний забезпечити і гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, CVV2/CVC2, строк дії, номер картки тощо. Ризики та відповідальність за несанкціоноване використання логіна, пароля, карткового пароля несе виключно клієнт. Клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ним третій особі мобільного телефону (відповідної SIM-картки), номер якого визначений в заяві про приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб або повідомлений банку в іншому встановленому договору порядку як номер мобільного телефону клієнта, їх втрати, незаконного заволодіння ними, а також ризик технічного перехоплення інформації, направленої на номер мобільного телефону клієнта.
		 
		Отже, внаслідок порушення позивачем умов ДКБО щодо заборони передачі третім особам мобільного телефону, номер якого визначений у заяві про приєднання до ДКБО, та недопущення ризику технічного перехоплення інформації, направленої на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , відбулася втрата коштів.
		 
		Доводи касаційної скарги заявника про його непричетність до несанкціонованих платіжних операцій, чи що саме з вини відповідача або його неправомірних дій було знято кошти з банківської картки позивача, зводяться до незгоди
		з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів саме в тому контексті, який, на думку позивача, підтверджує обґрунтованість його вимог.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів                                є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому з огляду на вимоги процесуального закону Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів у зв`язку
		з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
		 
		Посилання заявника на загальні висновки у постановах Верховного Суду
		від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц, від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16, від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17, від 06 вересня
		2023 року у справі № 686/30030/21, від 03 липня 2019 року у справі
		№ 537/3312/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц щодо застосування норм права не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права чи порушив норми процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення, оскільки фактичні обставини у наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судом у розглядуваній справі.
		 
		На предмет подібності належить оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними                   у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).
		 
		Аргументи про порушення процесуального характеру, допущені судом апеляційної інстанції, через ненаправлення копії апеляційної скарги заявнику (його представнику), відхиляються, оскільки згідно з матеріалами справи ще до судового засідання 02 квітня 2024 року, на якому апеляційним судом прийнято рішення про задоволення апеляційної скарги банка, а саме 14 березня 2024 року, представник позивача - Веніамінова А. П. ознайомилася з матеріалами справи
		(а. с. 188), відповідно і з апеляційною скаргою банка.
		 
		Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження від 05 лютого 2024 року, копія апеляційної скарги та судова повістка безпосередньо надсилалися
		ОСОБА_1 за вказаною ним у позовній заяві фактичною адресою проживання, проте поштове відправлення повернулося, оскільки «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 184, 186, 191, 192).
		 
		Відзив на апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України», надісланий адвокатом Веніаміновою А. П. 26 березня 2024 року, надійшов до апеляційного суду 03 квітня 2024 року (а. с. 210), вже після прийняття оскаржуваної постанови. Водночас представник позивача - Веніамінова А. П. брала участь у судовому засіданні Київського апеляційного суду 02 квітня 2024 року, про що свідчить протокол судового засідання (а. с. 195), тобто право ОСОБА_1 на захист порушено не було.
		 
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 412 ЦПК України).
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення                 у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить  з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як                           у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені                       у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
		 
		Незгода заявника із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи, змістом оскаржуваного судового рішення, зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду, переоцінки доказів у справі, що в силу приписів статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, чи ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням про відмову
		у задоволенні позову.
		 
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію                           про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
		 
		ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи           (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є  остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков       Р. А. Лідовець       Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...