Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/5016/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2025.
Дата набрання законної сили: 27.05.2025
Номер судового провадження: 51-5933км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020030000000618

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 161/5016/21
		провадження 51-5933км23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
		головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання прокурора засудженого  захисника представника потерпілої  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),  ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),розглянув у закритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слобідка-Шелехівська Дережнянського району Хмельницької області,жителя м. Луцька,
		та його захисника ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2024 року.
		Обставини справи
		 
		1. Оскарженим вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, ОСОБА_6 засуджено до позбавлення волі: 
		за частиною 4 статті 301 Кримінального кодексу України (далі - КК) (в редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) -  на строк 5 років;
		за частиною 5 статті 301 КК (в редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) - на строк 7 років;
		за частиною 1 статті 156 КК - на строк 3 роки; і 
		за сукупністю злочинів остаточно - на строк 7 років.
		2. Суд визнав доведеним, що 20 вересня 2020 року о 10:36 у соціальній мережі Instagram зі свого облікового запису « ОСОБА_9 » засуджений переслав на обліковий запис неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 «ІНФОРМАЦІЯ_2» п`ять фотографій, що містять дитячу порнографію, чим вчинив розповсюдження зображень, що містять дитячу порнографію (частина 4 статті 301 КК), та розпусні дії щодо потерпілої (частина 1 статті 156 КК). 22 вересня 2020 року о 16:52 засуджений повторно таким же чином переслав їй фотографії, що містять дитячу порнографію, а 10 листопада 2020 року о 17:13 - фотографію аналогічного змісту надіслав їй через застосунок «Viber».
		Вимоги і доводи касаційної скарги 
		3. Сторона захисту, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати вирок та ухвалу, а кримінальне провадження закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК.
		4. Захист вважає, що оскільки Законом № 1256-IX від 18 лютого 2021 року[1] (далі - Закон 1256) зі статті 301 КК було виключено частини 4 та 5, то відбулась декриміналізація вчиненого засудженим діяння, що є підставою для закриття кримінального провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК. Положення статті 301-1 КК, запроваджені Законом 1256, не можуть бути застосовані, оскільки злочини було вчинено до набрання ним чинності цим Законом.
		5. Також захист стверджує, що:
		- діяння засудженого не можуть кваліфікуватися за частиною 1 статті 156 КК, оскільки порнографічні зображення отримував її батько і потерпіла їх не бачила;
		- в діях засудженого відсутній склад злочину, передбаченого статтею 301 КК, оскільки його предметом можуть бути лише зображення чи дії, зафіксовані саме на матеріальних носіях (книги, картини, кінофільми, фото продукція, голограми, скульптури тощо);
		- судами неправильно застосовано частину 5 статті 301 КК за ознакою повторності, оскільки дії засудженого охоплювалися єдиним умислом;
		- засудженому призначено занадто суворе покарання, оскільки не враховано його похилий вік та наявність тяжких захворювань, лікування яких в умовах ізоляції є неефективним.
		6. Крім того, захист вважає, що не спростовано версії засудженого про надсилання фотографій розробленим ним штучним інтелектом, а експертні дослідження проведено некомпетентними спеціалістами.
		Позиції учасників касаційного розгляду 
		 
		7. Засуджений та захисник у судовому засіданні підтримали доводи касаційних скарг.
		8. Прокурор та представник потерпілої просили залишити оскаржені рішення без зміни, вважаючи їх законними й обґрунтованими.
		9. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило. 
		Оцінка Суду
		 
		10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені доводи, Суд дійшов висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню.
		11. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція має керуватися статтями 412-414 КПК. 
		Щодо декриміналізації статті 301 КК
		 
		12. Засудженого визнано винуватим у неодноразовому розповсюдженні зображень, що містять дитячу порнографію. На час події відповідальність за це була передбачена частинами 4 та 5 статті 301 КК (в редакції до 17 березня 2021 року).
		13. Законом 1256 КК доповнено статтею 301-1, яка передбачила кримінальну відповідальність за такі діяння і посилила покарання за них; одночасно тим же Законом зі статті 301 цього Кодексу виключено частини 4 і 5.
		14. Такі зміни в кримінальному законодавстві не можна вважати скасуванням кримінальної відповідальності за інкриміновані засудженому дії, оскільки відповідальність за них передбачена в обох редакціях КК, а редакційна зміна формулювання складу злочину і його розташування в тексті цього Кодексу не означає декриміналізацію інкримінованих засудженому діянь.
		15. Оскільки внаслідок згаданих змін кримінальна відповідальність за ці діяння була посилена, суди правильно застосували норми кримінального закону, які діяли на момент вчинення таких злочинів. Таке правозастосування відповідає вимогам частини 2 статті 5 КК і практиці Суду[2]
		16. Тому Суд відхиляє доводи касаційних скарг щодо декриміналізації діяння та наявності підстав для закриття провадження згідно з частиною 4 статті 284 КПК.
		Щодо предмету кримінального правопорушення, передбаченого статтею 301 КК
		 
		17. Сторона захисту вважає, що порнографічні предмети в розумінні статті 301 КК мають становити собою матеріальні речі. З цього доводу можна зрозуміти, що сторона захисту не відносить до таких речей цифрові зображення.
		18. Суд зазначає, що диспозиція статті 301 КК, заборонивши визначені в ній дії з інформацією порнографічного характеру, не обмежує ті різновиди форми, у яких такого роду інформація може бути представлена. Частина 2 цієї статті, посилаючись на кіно- та відеопродукцію або комп`ютерні програми, тим самим визнає, що інформація порнографічного характеру може бути представлена також і у цифровому форматі. У частині 2 статті 20 Лансаротської конвенції[3] також зосереджено увагу на змісті інформації, що може бути визначений як «дитяча порнографія», без конкретизації формату втілення такої інформації.
		19. Згідно з усталеною судовою практикою Суду під розповсюдженням відеопродукції порнографічного характеру вважається демонстрація змісту чи передача для використання, перегляду, тиражування, в результаті чого вона стає доступною іншим особам[4] 
		20. Засуджений переслав потерпілій 8 цифрових зображень, які  містять ознаки дитячої порнографії які безумовно є предметом інкримінованих засудженому  злочинів.
		21. Тому Суд не вбачає підстав ставити під сумнів висновки судів нижчих інстанцій щодо наявності у цій справі предмету злочину, передбаченого частиною 4 статті 301 КК.
		Щодо кваліфікації за ознакою повторності
		 
		22. Розповсюдження порнографії передбачає дії, спрямовані на доведення до адресата відповідної інформації, після чого цей злочин є завершеним.
		23. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів висновок судів попередніх інстанцій, що засуджений, надсилаючи в три різні дати відповідні зображення, кожного разу керувався самостійним умислом на їх розповсюдження. Сторона захисту, посилаючись на єдиний умисел, який нібито керував діями засудженого, не пояснила, у чому саме цей єдиний умисел полягав.
		24. Таким чином дії засудженого за епізодами від 22 вересня та 10 листопада 2020 року отримали правильну правову кваліфікацію за ознакою повторності за частиною 5 статі 301 КК. 
		Щодо об`єктивної сторони  складу злочину, передбаченого статтею 156 КК 
		 
		25. Сторона захисту вважає, що склад злочину, передбачений статтею 156 КК, у даному випадку відсутній, оскільки зображення отримувалися батьком неповнолітньої потерпілої, а не нею самою. 
		26. Суд зазначає, що відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин, саме на обліковий запис, яким користується потерпіла, засуджений 20 вересня 2020 року переслав п`ять зображень, що містять дитячу порнографію. Відповідно до показань потерпілої, побачивши ці зображення, вона віддала телефон батькові, який після цього спілкувався з засудженим з її облікового запису.
		27. Таким чином наявність в діях засудженого об`єктивної сторони розбещення неповнолітньої  у цій справі доведено поза розумним сумнівом.
		Щодо версії сторони захисту
		 
		28. Сторона захисту стверджує, що інкриміновані засудженому зображення були надіслані створеним ним штучним інтелектом (роботом) без його відома.
		29. Суди попередніх інстанцій відхилили цю версію засудженого. Вони ґрунтували свій висновок про його причетність до злочинів не лише на факті надсилання дитячої порнографії програмними засобами, але й на діях засудженого, які ні в якому разі не могли бути результатом діяльності штучного інтелекту. Наприклад, засуджений встановив місце проживання потерпілої, куди неодноразово приїжджав та фотографував будинок; також він отримав інформацію про заклади, де вона навчалась та тренувалась, крім того передавав їй певні речі про що згадував у тому ж листуванні, в якому й були переслані порнографічні зображення. 
		30. За таких обставин Суд вважає, що у цій справі висновок про доведеність винуватості засудженого підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - достатності для прийняття рішення.
		Щодо справедливості покарання 
		31. Статтями 50 та 65 КК визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. 
		32. На переконання Суду, аргументів, які би доводили явну несправедливість покарання, призначеного засудженому через суворість, у касаційних скаргах сторони захисту не наведено.
		33. При обранні виду та розміру покарання суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів. При цьому суд зважив на те, що засуджений вину у вчиненому не визнав, не розкаявся, осуду своєї поведінки не висловив, а потерпіла сторона наполягала на тому, що його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства
		34. З огляду на ці обставини суд дійшов висновку про необхідність призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі та відсутність підстав для застосування статей 69, 75 КК.
		35. Разом із тим, суд першої інстанції  взяв до уваги відсутність обтяжуючих покарання обставин, відомостей про перебування засудженого на спеціальних медичних обліках, його похилий вік. Оцінивши ці обставини у сукупності, суд призначив засудженому мінімальне з передбачених законом покарання.
		36.  Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком, навівши в ухвалі переконливі мотиви свого рішення. 
		37. За таких обставин, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій не порушили вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом загальним засадам. 
		38. Стосовно посилань сторони захисту на незадовільний стан здоров`я засудженого Суд зауважує, що за наявності обґрунтованих  підстав він має право звернутися в порядку виконання судових рішень до суду за місцем відбування покарання з відповідним клопотанням за правилами  розділу VIII КПК.
		Підсумок
		39. Таким чином, Суд вважає, що суд першої інстанції з`ясував усі передбачені статтею 91 КПК обставини, які становлять предмет доказування, і обґрунтовано визнав отримані докази достатніми для встановлення події злочину та винуватості засудженого. 
		40. Встановлені судом фактичні обставини злочинів отримали правильну правову кваліфікацію за частинами 4 та 5 статті 301, частиною 1 статті 156 КК (в редакції до 17 березня 2021 року).
		41. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції, надавши умотивовані відповіді на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, які переважно повторюються касаційних скаргах сторони захисту. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК.
		42. У Суду немає підстав ставити під сумнів оцінку судами попередніх інстанцій належності та достовірності доказів, а також їх достатності для висновку про винуватість засудженого.
		43. Таким чином, Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд 
		ухвалив:
		Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду  від  30 липня 2024 року щодо ОСОБА_6 , залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника - без задоволення. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді: 
		 
		ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                      ОСОБА_3 
		 
		 
		[1]     Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Ланцаротської конвенції)», https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1256-20#Text  
		 
		[2]    Постанови від 09 лютого 2022 року у справі № 545/2721/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/103283313; від 23 серпня 2023 року у справі № 727/9295/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/113176425; ухвала від 12 жовтня 2022 року у справі № 296/3810/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/106708399. 
		 
		[3]     Конвенція Ради Європи «Про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства» ратифікована Законом № 4988-VI від 20 червня 2012 року,  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_927#Text. 
		 
		[4]     Постанови від 9 травня 2023 року у справі № 554/5867/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/110807769; від 20 травня 2024 року у справі № 161/3192/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/119331797.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...