Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/23718/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2025.
Дата набрання законної сили: 29.05.2025
Номер судового провадження: 51-3479км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022020000000063

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		29 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 127/23718/22
		провадження № 51-3479 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючої                                                                         ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання                                       ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22022020000000063 від 21 квітня 2022 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки смт Донське Приморського району Калінінградської області російської федерації, мешканки АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3                                ст. 436-2 Кримінального кодексу України (далі - КК),
		за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 квітня 2024 року стосовно засудженої ОСОБА_6 .
		 
		 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2024 року ОСОБА_6 засуджено до покарання за: ч. 2 ст. 436-2 КК ? у виді позбавлення волі на строк 1 рік без конфіскації майна; ч. 3 ст. 436-2 КК ? у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначено ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
		Згідно зі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки.
		За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_6 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені: ч. 2 ст. 436-2 КК, а саме поширення матеріалів, у яких міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році; ч. 3 ст. 436-2 КК, а саме поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, що вчинено повторно.
		Суд установив, що  ОСОБА_6 , маючи проросійськи налаштовану позицію, яка випливала з розміщеного, вподобаного та поширеного нею в період з 12 по 24 квітня 2022 року у всесвітній мережі «Інтернет» інформаційного контенту зазначеної спрямованості, вчиняла дії з поширення матеріалів антиукраїнського характеру, в тому числі таких, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році.
		Перебуваючи у своєму помешканні за адресою: АДРЕСА_1 , точний час у ході досудового розслідування не встановлено, використовуючи для ідентифікації користувача власний абонентський номер оператора мобільного зв`язку, ОСОБА_6 створила особисту сторінку в соціальній мережі «Одноклассники» під іменем « ОСОБА_8 », яку використовувала з особистою, в тому числі протиправною метою, також використовуючи при цьому власний смартфон з установленим додатком під назвою «Ок», що забезпечувало доступ до зазначеної соціальної мережі.
		При цьому ОСОБА_6 , достовірно знаючи про блокування доступу до російської соціальної мережі «Одноклассники» на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів санкцій», уведеного в дію Указом Президента України від 15 травня 2017 року № 133, та продовженого на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2020 року, затвердженого Указом Президента України від 14 травня 2020 року № 184, використовуючи спеціалізовані програми для обходу блокування ? VPN, умисно, цілеспрямовано, переслідуючи антиукраїнські ідеологічні мотиви, достовірно знаючи про публічно комунікативний характер соціальної мережі щодо можливості поширення інформації через всесвітню мережу «Інтернет» серед невизначеного кола осіб, на постійній основі використовувала власну сторінку в соціальній мережі «Одноклассники», у тому числі з метою вчинення злочину.
		Так, ОСОБА_6 , маючи проросійську позицію, порушуючи вимоги Закону України № 2110-ІХ від 03 березня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції», перебуваючи у вказаному вище помешканні, умисно, із зазначених вище неправомірних мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікацїї осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, підтримала проросійські наративи щодо збройного конфлікту на території України шляхом поширення відповідних публікацій та фотоматеріалів серед невизначеного кола осіб - користувачів соціальної мережі «Одноклассники» за таких обставин.
		Зокрема, 12 квітня 2020 року ОСОБА_6 , використовуючи власний мобільний телефон та обліковий запис у соціальній мережі «Одноклассники», здійснила вхід на власну сторінку у цій мережі, власноручно опублікувала й поділилася темою, а саме спільнотою проросійської спрямованості під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5». 
		Разом з тим, указана публікація, опублікована і поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 від імені користувача « ОСОБА_8 », отримала в ході ознайомлення з нею невизначеного кола осіб, у тому числі за сприяння ОСОБА_6 , вподобання - відмітки «Класс!», тим самим поширюючись далі, а також коментарі та відмітки «Поделиться».
		Відповідно до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України від 21 вересня 2022 року № 441/1 у матеріалі (публікації), поширеній ОСОБА_6 , містяться глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році. 
		Разом з тим, указаний матеріал (публікація), розміщений ОСОБА_6 на своїй особистій інтернет-сторінці облікового запису в соціально орієнтованій мережі «Однокласники», розміщений на її особистій сторінці в мережі «Інтернет», а отже є публічно поширеним.
		Надалі ОСОБА_6 , діючи повторно, з використанням власного мобільного телефону та облікового запису в соціальній мережі «Одноклассники», здійснила вхід на власну сторінку в цій мережі, відшукала у спільнотах проросійської спрямованості, у тому числі під назвами «ІНФОРМАЦІЯ_6 », «ІНФОРМАЦІЯ_7», « ІНФОРМАЦІЯ_3 », «ІНФОРМАЦІЯ_8», « ІНФОРМАЦІЯ_4 », «ІНФОРМАЦІЯ_9», «ІНФОРМАЦІЯ_10», публікації антиукраїнського змісту, розміщені в період з 15 по 24 квітня 2022 року, та натиснула функцію «Класс!», що далі призвело до запрограмованого в цій соціальній мережі алгоритму та відповідно закріплення публікації на сторінці акаунту. Тим самим ОСОБА_6 розмістила й поширила згідно з алгоритмом роботи інтернет-ресурсу «Одноклассники» у вільний доступ для перегляду іншими користувачами публікації. 
		За висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України від 21 вересня 2022 року № 441/1 у текстах згаданих вище публікацій містяться виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснюють збройну агресію російської федерації проти України. 
		Публікації, уподобані та поширені від імені користувача « ОСОБА_8 », отримали в ході ознайомлення з ними невизначеного кола осіб, у тому числі за сприяння ОСОБА_6 , вподобання - відмітки «Класс!», тим самим поширилися далі, а також коментарі й відмітки «Поделиться». 
		Разом з тим, указані матеріали (публікації), розміщені ОСОБА_6 на особистій інтернет-сторінці облікового запису соціально орієнтованої мережі «Одноклассники» під іменем « ОСОБА_8 », розміщені на її особистій сторінці мережі Інтернет, а отже є публічно поширеними.
		При цьому ОСОБА_6 умисно та цілеспрямовано виражаючи в соціально орієнтованій мережі «Одноклассники» антиукраїнські погляди, підтверджувала проросійські наративи й окреслювала вірність ворожої пропаганди щодо агресії російської федерації проти України.
		Вінницький апеляційний суд ухвалою від 17 квітня 2024 року вирок місцевого суду залишив без зміни.
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає про те, що ОСОБА_6 :
		- не визнала вину, не дала критичної оцінки своїй злочинній діяльності, не усвідомила суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, не бажала виправити ситуацію, що склалася, та стати на шлях виправлення;
		- вчинила, зокрема, кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК належить до категорії тяжких і є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; 
		- вчиняючи вказані кримінальні правопорушення, особливо під час збройної агресії російської федерації проти України, не просто засвідчила свою антиукраїнську позицію, а й створила уяву у ворога, що громадяни України підтримують позицію російської влади, бажають приходу «руського миру» до українських міст і сіл, що у свою чергу підживлює в них упевненість в успішності їхніх дій на території України та спонукає до продовження війни проти України.
		Крім того, прокурор стверджує, що, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням, суд першої інстанції надав оцінку лише відсутності обтяжуючих покарання обставин, однак не звернув уваги на те, що не встановлено й пом`якшуючих покарання обставин.
		На переконання прокурора, наведене: 
		- характеризує ОСОБА_6 виключно з негативної сторони як особу, яка свідомо поставила інших людей у реальну небезпеку та своїми діями створила сприятливі умови для країни агресора; 
		- свідчить про підвищену суспільну небезпечність і неможливість виправлення і перевиховання засудженої без призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке потрібно відбувати реально.
		Вважає, що:
		- призначене покарання є явно несправедливим унаслідок м`якості; 
		- у разі застосування положень ст. 75 КК мета покарання не може бути досягнута;
		- звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням призводить до того, що інші особи також вчинятимуть злочини, при цьому не відбуватимуть реального покарання.
		Водночас суд апеляційної інстанції, як зазначає сторона обвинувачення:
		- незаконно взяв до уваги лише позитивні характеристики особи засудженої; 
		- не виклав в ухвалі належних мотивів, з яких виходив, спростовуючи доводи апеляційної скарги прокурора в частині незаконності вироку місцевого суду під час застосування положень ст. 75 КК;
		- залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, допустив порушення ч. 3 ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК);
		- розгляд кримінального провадження в порядку апеляційної процедури провів формально.
		Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора, просила її задовольнити.
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність наведених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 ? 414 КПК.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація її дій за частинами 2, 3 ст. 436-2 КК у касаційній скарзі прокурора не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
		Доводи касаційної скарги сторони обвинувачення щодо невідповідності призначеного судом ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої через м`якість Суд, ураховуючи надані матеріали кримінального провадження, не може взяти до уваги як обґрунтовані з огляду на таке.
		Питання щодо призначення покарання врегульовані розд. ХІ КК.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Водночас відповідно до ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. 
		Таким чином, законодавцем визначено, що явно несправедливим через м`якість або суворість покарання може бути саме за видом чи розміром.
		Проте у касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої через м`якість, не наводить доводів стосовно незаконності висновків судів першої та апеляційної інстанцій у частині призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, а лише вказує на незаконність застосування до неї положень ст. 75 КК, що не охоплюється розділом кримінального закону щодо призначення покарання та може бути застосовано лише під час вирішення питання про звільнення від вже призначеного покарання. 
		З урахуванням зазначеного доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
		Що стосується доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 положень ст. 75 КК, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
		Питання щодо звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням урегульовано розд. ХІІ КК.
		Відповідно до ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Таким чином, законодавець чітко визначив, що за наявності вказаних вище підстав під час вирішення питання щодо застосування положень ст. 75 КК суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи.
		Як убачається з вироку, місцевий суд, застосовуючи до ОСОБА_6 інститут звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, послався на тяжкість вчинених обвинуваченою кримінальних правопорушень, особу винної та обставини справи.
		Водночас у ході касаційного розгляду Суд установив, що передбачені ст. 75 КК обставини були враховані судом першої інстанції лише формально та не отримали належної правової оцінки під час постановлення судового рішення. 
		Так, колегія суддів вважає, що місцевий суд, звільняючи обвинувачену ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, повною мірою не врахував тяжкості скоєних обвинуваченою кримінальних правопорушень, одне з яких, відповідно до положень ст. 12 КК, належить до категорії тяжких (ч. 3 ст. 436-2 КК), та особу обвинуваченої, а саме те, що вона не визнала вину, не дала критичної оцінки своїй злочинній діяльності, не усвідомила суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, не бажала виправити ситуацію, що склалася, і стати на шлях виправлення.
		Разом з тим суд першої інстанції повною мірою не врахував обставин справи, оскільки ОСОБА_6 шляхом умисного та цілеспрямованого вираження в соціально орієнтованій мережі «Одноклассники» антиукраїнських поглядів підтвердила проросійські наративи й окреслила вірність ворожої пропаганди агресії російської федерації проти України.
		При цьому дані щодо особи ОСОБА_6 , на які у вироку посилається суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, свідчать лише про можливість призначення обвинуваченій покарання в межах, передбачених санкціями частин 2, 3 ст. 436-2 КК, однак, з огляду на тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та зазначені вище обставини кримінального провадження, не спростовують доводів сторони обвинувачення про безпідставне застосування до засудженого положень ст. 75 КК. 
		Тому Верховний Суд вважає, що застосування до ОСОБА_6 в цьому випадку інституту звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, ураховуючи зазначене, не є достатньо вмотивованим та обґрунтованим. 
		Отже, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню (п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК). 
		При цьому суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок у порядку апеляційної процедури,указаних вище порушень не усунув.
		Так, погодившись із рішенням місцевого суду в частині звільнення обвинуваченої  ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд апеляційної інстанції, усупереч положенням п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 419 КПК, повною мірою обставини, зазначені у вироку, не перевірив, а також, належним чином не спростував доводів прокурора щодо безпідставності застосування положень ст. 75 КК, а лише формально послався на те, що такі твердження сторони обвинувачення є непереконливими.
		Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги й того, що ОСОБА_6 своїми протиправними діями вчинила злочин проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, що свідчить про її підвищену суспільну небезпечність.
		Наведені вище порушення процесуального закону, які, на переконання Суду, допустив суд апеляційної інстанції, є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
		Таким чином, ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, адже її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме ч. 1 ст. 412 КПК, що у свою чергу призвело до застосування закону, який не підлягає застосуванню, п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК. Указане відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу є підставами для скасування такого рішення.
		З урахуванням наведеного касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен ретельно, використовуючи усі процесуальні можливості та дотримуючись положень матеріального і процесуального закону, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
		При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновки суду в цій частині, застосування положень ст. 75 КК слід вважати необґрунтованим.
		Керуючись статтями 412, 413, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                               ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...