Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 550/394/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 04.06.2025. Зареєстровано: 04.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2025.
Дата набрання законної сили: 07.07.2025
Номер судового провадження: 1-кп/550/108/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42025172020000008

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                        
		   
		     Справа № 550/394/25
		Провадження №1-кп/550/108/25
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		04 червня 2025 року                                  селище Чутове
		Чутівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 4202517202000008 від 21.02.2025 за обвинуваченням 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава Полтавської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, непрацевлаштованого, військовозобов`язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.
		ОСОБА_4 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний, будучи достовірно обізнаний про введення на всій території України воєнного стану згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану» № 64/2022 від 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває і на даний час, а також про введення в дію плану оборони України та Зведеного плану територіальної оборони України на підставі Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.02.2022 «Про введення в дію плану оборони України та Зведеного плану територіальної оборони України» № 70/2022 від 24.02.2022, пройшов огляд на ступінь придатності до військової служби військово-лікарською комісією КНП «Чутівська центральна лікарня», рішенням якої визнаний придатним до проходження військової служби, про що відповідно до наказу МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарські експертизи в Збройних Силах України» № 402 від 14.08.2008 (в редакції від 14.10.2024), видано відповідну картку обстеження та медичного огляду № 21/212 від 29.01.2025.
		Військовозобов`язаний ОСОБА_4 , будучи визнаним придатним до військової служби, був призначений до складу команди військової частини № НОМЕР_1 та зобов`язаний, для призову на військову службу в Збройні Сили України по мобілізації та відправки у військову частину.
		29.01.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 офіцером дев`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 ОСОБА_4 вручено повістку на відправку у військову частину та проходження служби в Збройних Силах України.
		Таким чином, ОСОБА_4 , будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомлений працівниками вищевказаного центру комплектування та соціальної підтримки про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 21.10.1993 № 3543-ХІІ, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, являючись придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, не маючи згідно зі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки або підстав для непридатності для несення служби, ухилився від призову за мобілізацією та 31.01.2025 на 15 год 30 хв не прибув до пункту збору за адресою: АДРЕСА_2 для відправки у команді до військової частини № НОМЕР_1 з метою проходження військової служби за мобілізацією.
		Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації,  ОСОБА_4 вчинив правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.
		Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
		Позиція сторін кримінального провадження.
		Обвинувачений в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336КК України, визнав повністю. Вказав, що пройшов огляд на ступінь придатності до військової служби військово-лікарською комісією КНП «Чутівська центральна лікарня», рішенням якої визнаний придатним до проходження військової служби, про що відповідно до наказу МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарські експертизи в Збройних Силах України» № 402 від 14.08.2008 (в редакції від 14.10.2024), видано відповідну картку обстеження та медичного огляду № 21/212 від 29.01.2025.
		Будучи визнаним придатним до військової служби, був призначений до складу команди військової частини № НОМЕР_1 та зобов`язаний, для призову на військову службу в Збройні Сили України по мобілізації та відправки у військову частину.
		29.01.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 офіцер ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , вручив йому повістку на відправку у військову частину та проходження служби в Збройних Силах України.
		Отже, будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру комплектування та соціальної підтримки про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 21.10.1993 № 3543-ХІІ, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, являючись придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, не маючи згідно зі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки або підстав для непридатності для несення служби, ухилився від призову за мобілізацією та 31.01.2025 на 15 год 30 хв не прибув до пункту збору за адресою: АДРЕСА_2 для відправки у команді до військової частини № НОМЕР_1 з метою проходження військової служби за мобілізацією.
		Обвинувачений вказав, що щиро розкаюється у вчиненому. Обіцяв в подальшому не вчиняти нових правопорушень та просив його суворо не карати.
		Прокурор вказав, що при розгляді справи достеменно встановлено, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. Посилаючись на те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		Захисник обвинуваченого просила врахувати при обранні покарання те, що обвинувачений раніше не був судимий, до адміністративної відповідальності не притягався, характеризується позитивно, має родину, постійне місце проживання, має на утриманні двох неповнолітніх та одну повнолітню дитину, тому просила застосувати ст. 75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки.
		Враховуючи те, що обвинувачений свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнав повністю, не заперечував фактичні обставини кримінального провадження, правильно розуміє та усвідомлює зміст обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, а також те, що обставини кримінального провадження щодо обвинувачення  ОСОБА_4 за фактом ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, іншими учасниками судового провадження не оспорюються, після роз`яснення обвинуваченому та іншим учасникам кримінального провадження положень та наслідківст. 349 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження був обмежений допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу цього обвинуваченого, з визнанням недоцільності дослідження інших доказів, що стосуються обвинувачення.
		Суд пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе обмовляє або в інший спосіб викривляє визнані ним у судовому засіданні обставини.
		Враховуючи вищевикладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
		Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, керується положеннями ст. 65 КК України, зокрема, враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, є перебування на утриманні обвинуваченого однієї малолітньої та однієї неповнолітньої дитини.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
		Мотиви призначення покарання.
		Відповідно до вимог статей50,65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про винувату особу.
		Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		Суворо індивідуальний підхід при призначенні покарання з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винного і обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, забезпечує застосування оптимальної моделі кримінального покарання як щодо осіб, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, не стають на шлях виправлення, вчинили нові умисні злочини, так і щодо осіб, які вперше вчинили злочини.
		Тобто, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
		У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та у справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Водночас, Конституційний суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року, справа N 1-33/2004 зазначив, що: «Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України ( 254к/96-ВР ). 
		Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. 
		У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення. 
		Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР )». 
		Отже, за загальним правилом призначення кримінальних покарань особі, що вчинила правопорушення вперше, має позитивні характеристики та відсутність обтяжуючих обставин, не призначається реальне позбавлення волі, а надається можливість спокутувати провину, шляхом встановлення іспитового строку. Більш того, законодавець не встановлює обмежень у застосуванні ст. 75 КК України при кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 336 КК України у порівнянні із корупційними кримінальними правопорушеннями згідно з ч. 4 ст. 75 КК України.
		Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який вину визнав повністю, його поведінку до вчинення кримінального правопорушення та під час кримінального провадження, з урахуванням його позитивної характеристики, наявність діагнозу легка розумова відсталість з 2008 року, враховуючи наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства та вважає необхідним призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, при цьому застосувавши до ОСОБА_4 ст.ст. 75, 76 КК України, шляхом звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 (два) роки, і покладанням на останнього наступних обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Саме такий вид покарання дозволить усвідомити обвинуваченому його негативну поведінку по відношенню до суспільства.
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Розглянувши клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов такого висновку.
		З огляду на те, що обвинувачений на час ухвалення вироку незнятої і непогашеної судимості не має, від досудового слідства та суду не ухилявся, враховуючи, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували ризики того, що обвинувачений може зникнути або вчинити нові кримінальні правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для обрання обвинуваченому до набрання вироком законної сили запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно дост. 100 КПК України.
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.12, 50,65,66, 75, ст. 336 КК України, ст.ст. 369-371,374,376,392,393,395 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченогост. 336 КК України, та призначити йому покаранняу виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		На підставіст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
		Відповідно дост. 76 КК Українизобов`язати ОСОБА_4 в період іспитового строку періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації, повідомляти цей орган про зміну місця свого проживання чи роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		У задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартоювідмовити.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
		Речові докази, а саме: корінець повістки на відправку на ім`я ОСОБА_4 про відправку на військову службу; акт про неявку на відправку до навчального центру А0665 для проходження військової служби від 29.01.2025; картка обстеження на медичного огляду № 21/212; довідка військово-лікарської комісії № 21/212  залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Чутівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Надруковано в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
		 
		Суддя             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...