Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 629/7441/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 04.06.2025. Зареєстровано: 04.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/629/76/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024220000001052

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Кримінальне провадження №629/7441/24
		Номер провадження 1-кп/629/76/25 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 червня 2025 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: 
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		цивільного відповідача - ОСОБА_6 ,
		захисника - ОСОБА_7 , 
		обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження відносно
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Златопіль Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_8 10.09.2024 приблизно о 10:24, керував технічно справним автомобілем «Opel Astra», р.н. НОМЕР_1 та рухався по об?їзній дорозі міста Лозова зі сторони міста Лозова напрямку селища Панютине Лозівського району Харківської області.
		Під час руху по об?їзній дорозі міста Лозова, в районі 3 км + 250 м, водій ОСОБА_8 , діючи необережно, не врахував дорожню обстановку у вигляді небезпечного повороту праворуч та стан дорожнього покриття, своєчасно не зменшив швидкість руху, не зупинив керований ним автомобіль, не обрав безпечну швидкість руху та такі прийоми керування, щоб постійно контролювати рух автомобілю, не впорався з керуванням та виїхав на зустрічну смугу руху, по якій у зустрічному напрямку зі сторони селища Панютине в напрямку міста Лозова Харківської області рухався автомобіль «ВАЗ 2105», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , чим створив небезпеку для руху останнього та допустив зіткнення зазначених транспортних засобів. Таким чином, водій автомобіля «Opel Astra», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 грубо порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.».
		Внаслідок дорожньо-транспортної події водій автомобілю «ВАЗ 2105», р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_9 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, пасажир автомобілю «ВАЗ 2105», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, пасажир автомобілю «ВАЗ 2105», р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_11 померла у приміщенні лікарні.
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи, у зв?язку із дорожньо-транспортною подією, яка мала місце 10.09.2024, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому верхньої третини лівої стегнової кістки, перелому лонної та сідничної кісток зліва.
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи, у зв?язку із дорожньо-транспортною подією, яка мала місце 10.09.2024, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді сполученої гострої відкритої проникаючої черепно-мозкової травми - лицьової та скелетної травми, забою головного мозку, субарахноідального крововиливу, вдавленого осколкового перелому правої лобної кістки з ушкодженням передньої і задньої стінок лобової, передньої стінки правої верхньощелепної пазухи, верхнього краю лівої орбіти, гематосинусом лобової і правої верхньощелепної пазухи.
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи, у зв?язку із дорожньо-транспортною подією, яка мала місце 10.09.2024 у ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлені наступні тілесні ушкодження: голови та обличчя: садна на лівій щоці і по ходу лівої дуги нижньої щелепи, синець в області підборіддя зліва; тулуба: тупа поєднана травма грудної клітини і живота у вигляді синця в області проекції 4-5-го лівих ребер по середньо-ключичній, масивної синцевості клітковини переднього і заднього середостіння переважно зліва, синцевості навколосерцевої сумки зліва, масивної синцевості правого купола діафрагми, масивного розриву лівого купола діафрагми з зміщенням органів черевної порожнини в ліву плевральну порожнину, масивної синцевості пасм великого чепця, масивної синцевості брижі тонкого кишечника на протязі переважно зліва і у кореня, великих ділянок масивної підплевральної синцевості під легеневою плеврою в області коренів обох легень з щілиноподібними розривами плеври на їх тіл і по боковій поверхні нижньої долі лівої легені та крововиливами у плевральні порожнини, повних косо-поперекових переломів 2-4-го лівих ребер по передньо-паховій та лопатковій лініям, 5-6-го лівих ребер по передньою і задньо-пахвовим лініям, 7-9-го лівих ребер по середньо-пахвовій і лопатковій лініям і в області їх з?єднання з хребцями, 10-11-го лівих ребер по лопатковій лінії та в області їх з?єднання з хребцями, повних косо-поперекових переломів 5-7-го правих ребер по середньо-пахвовій лінії, з розривами пристінкової плеври в області переломів і крововиливами у плевральну порожнину, розмічення селезінки, масивної синцевості клітковини підшлункової залози, масивної синцевості капсули правої та лівої долей печінки по внутрішньої поверхні, масивної синцевості клітковини за очеревинного простору переважно зліва та жирової капсули лівої нирки на всьому протязі, масивної синцевості фіброзної капсули лівої нирки на всьому протязі, масивної синцевості слизових оболонок ниркових мисок лівої нирки; кінцівок: забита рана по променевій поверхні лівого передпліччя у нижній третині, синці по зовнішній поверхні лівого стегна у верхній і нижній третинах, по передньо-внутрішній поверхні лівої гомілки у верхній третині, по передній поверхні цієї ж гомілки у нижній третині, садна по розгинальній поверхні лівого ліктьового суглобу, по зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, по зовнішній поверхні лівої гомілки у середній третині, поверхневі забиті рани по розгинальній поверхні лівого проміне-зап?ясткового суглобу і по тильній поверхні лівої кисті в області проекції 2-3-го п?ясткові-фалангових суглобів. Причиною смерті ОСОБА_11 явився комбінований шок обумовлений вищевказаною тупою поєднаною травмою грудної клітини та живота з численним переломами ребер, розривами внутрішніх органів і крововиливами у черевну і плевральну порожнини.
		Згідно з висновками судових автотехнічних експертиз у даній дорожній обстановці водій автомобілю «Opel Astra», р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_8 , грубо порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебувають в причинному зв?язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події.
		Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_8 виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «Opel Astra», р.н. НОМЕР_3 , діючи необережно, не врахував дорожню обстановку у вигляді небезпечного повороту праворуч та стан дорожнього покриття, своєчасно не зменшив швидкість руху, не зупини керований ним автомобіль, не обрав безпечну швидкість руху та такі прийом керування, щоб постійно контролювати рух автомобілю, не впорався керуванням та виїхав на зустрічну смугу руху, по якій у зустрічному напрямк рухався автомобіль «ВАЗ 2105», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , чим створив небезпеку для руху останнього та допустив зіткнення зазначених транспортних засобів, чим грубо порушив вимоги п. 12. Правил дорожнього руху України, що спричинило потерпілому ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесні ушкодження, потерпілому ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження та смерт потерпілої ОСОБА_11 .
		Обвинувачений ОСОБА_8 винним себе визнав та пояснив у судовому засіданні, що дійсно скоїв кримінальне правопорушення при зазначених обставинах, а саме, що 10.09.2024, керуючи автомобілем «Opel Astra», рухаючись по об`їзній дорозі міста Лозова зі сторони міста Лозова в напрямку селища Панютине Лозівського району Харківської області, порушив ПДР та допустив наїзд на автомобіль ВАЗ-2105. У вчиненому щиро розкаявся. Цивільні позови потерпілих визнав частково, а саме матеріальну шкоду у повному обсязі, в частині моральної шкоди - на розсуд суду. 
		Цивільний відповідач ОСОБА_6 у судовому засіданні цивільний позов ОСОБА_10 не визнала.
		Представник цивільного відповідача ПРАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, причину неявки суду не повідомив.
		Враховуючи пояснення обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу, речових доказів, судових витрат, при цьому інші учасники процесу проти цього не заперечували.
		Таким чином,аналізуючи показанняобвинуваченого ОСОБА_6 , суд находить його вину повністю доказаною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, а також смерть потерпілої.
		При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання.
		Відповідно до ч. 5 ст.12КК України обвинувачений скоїв тяжкий злочин. 
		Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він має вищу освіту, не працює, одружений, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.
		Відповідно до вимог ст.66КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття. 
		Відповідно до вимог ст.67КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
		З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин, що пом`якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого, обставин вчинення злочину і ставлення обвинуваченого до вчиненого, позиції представника державного обвинувачення щодо призначення покарання у виді позбавлення волі, позиції представника потерпілого  адвоката ОСОБА_5 , яка підтримала думку прокурора, однак зазначила, що потерпілий ОСОБА_9 не наполягає на реальній мірі покарання, та представника потерпілого  адвоката ОСОБА_4 , яка підтримала думку державного обвинувачення щодо покарання, суд дійшов висновку про те, що його подальше перевиховання та попередження скоєння ним нових злочинів можливе тільки в умовах реального відбування покарання та призначає йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті.
		З урахуванням допущених ОСОБА_6 грубих порушень Правил дорожнього руху України, йому слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
		Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили необхідно залишити раніше обраний у вигляді домашнього арешту.
		Адвокатом ОСОБА_4 заявлено цивільний позов в інтересах ОСОБА_10 , в якому вона просить стягнути на користь останнього солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 250000 грн.; з ПрАТ «СК» ЄВРОІНС УКРАЇНА матеріальну шкоду у розмірі 8408,09 грн.
		Адвокатом ОСОБА_5 заявлено цивільний позов в інтересах ОСОБА_9 , в якому вона просить стягнути на користь останнього з ПРАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, - 96000 грн; з ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 404000 грн., а також стягнути з цивільних відповідачів судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6000 грн.
		Розглядаючи цивільні позови потерпілих, суд дійшов наступного висновку.
		Частиною 1 статті 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/ або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
		Статтею 1187 ЦК України передбачено об`єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі.
		Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок. 
		Згідно зі статтею 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. 
		До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
		У статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
		Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. 
		Згідно із статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди. 
		Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).
		Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
		Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону № 1961-IV, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV).
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.
		Відповідно до висновку Великої Палати Верховного суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к зазначається, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
		Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону №1961-IV.
		Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (ст. 1168 ЦК України).
		Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 
		Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. 
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. 
		При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 
		Згідно роз`яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. 
		Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в Україні, у тому числі частиною другою статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.
		Станом на 10.09.2024 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, яким на момент ДТП правомірно керував ОСОБА_8 , була застрахована ПРАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА».
		Судовим розглядом доведено, що вчиненим кримінальним правопорушенням обвинувачений спричинив матеріальну шкоду потерпілим у обсязі, зазначеному у цивільних позовах, що документально підтверджується відповідними письмовими доказами, які суд визнає належними доказами, підтверджуючими розмір заподіяної позивачам матеріальної шкоди, та задовольняє позови в цій частині у повному обсязі.
		При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди суд виходить із наступного.
		У наслідок загибелі дружини, потерпілий ОСОБА_9 зазнав сильних душевних страждань у зв`язку з утратою близької людини, з якою він прожив майже 50 років, що завдало йому великих мук. Подальше життя потерпілого сповнене душевним болем та тугою за дружиною, яка раптово померла внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_8 . Після смерті ОСОБА_11 звичайний уклад життя потерпілого зазнав негативних змін, з якими останній не в силах справитися самостійно.
		Крім того,потерпілий ОСОБА_9 , з огляду на отримання ушкоджень середньої тяжкості внаслідок ДТП, тривалий час перебував в реанімації лікарні, а тому був позбавлений можливості бути присутнім на похованні дружини, що також залишило емоційно тривожний та душевний біль для потерпілого.
		Отже,неправомірними діямиобвинуваченого позивачу ОСОБА_9  було завдано моральної шкоди у зв`язку із втратою дружини, який виявляється у душевних стражданнях, психологічному занепаду та болю у зв`язку із втратою близької людини.
		Обвинуваченим ОСОБА_8 сплачено потерпілому ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60000 грн.
		Таким чином, з урахуванням сплаченої суми цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 в частині стягнення на його користь моральної шкоди підлягає частковому задоволенню розмірі 344000 грн.
		Потерпілий ОСОБА_10 після отриманих в результаті дорожньо- транспортної пригоди травм, до теперішнього дня продовжує лікування та реабілітацію, він позбавлений ритму звичайного життя, зазнав значних душевних та фізичних страждань через неможливість нормального пересування, спілкування з оточуючими. Потребує постійно допомоги сторонніх осіб. Втратив фізичну та психічну самостійність, розуміє що через травму не повернеться ніколи до нормального життя. Позивача тревожать душевні хвилювання, тривоги, безсоння, які переслідують його з моменту дорожньо-транспортної пригоди.
		Отже, неправомірнимидіями обвинуваченогопозивачу ОСОБА_10 заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, психологічному занепаду та фізичному болю. 
		Обвинуваченим ОСОБА_8 сплачено потерпілому ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000 грн.
		Таким чином, з урахуванням сплаченої суми цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 в частині стягнення на його користь моральної шкоди підлягає частковому задоволенню розмірі 210000 грн.
		Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
		На підставі п. 1 ч. 1ст. 118 КПК Українивитрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.
		Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
		Враховуючи вищевикладенета складністьсправи,з урахуваннямвиконаної адвокатомроботи,застосовуючи принциписпівмірності тарозумності розмірусудових витрат,критерій реальностіадвокатських витрат,виходячи зконкретних обставинсправи,а також те, що обвинуваченим нічим не було обґрунтовано вимог щодо зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого витрати на професійну правничу допомогу на користь потерпілого  ОСОБА_9  у повному розмірі, а саме в сумі 6000 грн.
		Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст. 100 КПК України.
		Відповідно до ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судових експертиз.
		Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 371,374 КПК України, суд 
		у х в а л и в:
		Визнати  ОСОБА_8 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
		Обвинуваченому ОСОБА_8 залишити раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили.
		Строк відбуття покарання для обвинуваченого відраховувати з дня його фактичного затримання.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_8 на корить ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 210000 грн.
		Стягнути з ПрАТ «СК» ЄВРОІНС УКРАЇНА, код ЄДРПОУ 22868348, на корить ОСОБА_10 матеріальну шкоду у розмірі 8408 грн. 09 коп.
		В іншій частині позову відмовити.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_8 на корить ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 344000 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
		Стягнути з ПрАТ «СК» ЄВРОІНС УКРАЇНА, код ЄДРПОУ 22868348, на корить ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 96000 грн. 00 коп.
		В іншій частині позову відмовити.
		Речові докази: 
		- копію медичної картки ОСОБА_10 , CD-R диск з рентгенологічним дослідженням  залишити в матеріалах кримінального провадження;
		- автомобіль марки «ВАЗ 2105», р.н. НОМЕР_2 , який знаходиться на території Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, - передати власнику ОСОБА_12 ;
		- автомобіль марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який знаходиться на території Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, - передати власниці ОСОБА_6 .
		Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.
		Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судової автотехнічної експертизи в сумі 3979,50 грн., судової автотехнічної експертизи в сумі 3979,50 грн., судової транспортно-трасологічної експертизи в сумі 15145,60 грн., судової автотехнічної експертизи в сумі 11359,20 грн.
		Арешт намайно,накладений ухваламислідчого суддіКиївського районногосуду м.Харкова від13.09.2024,післянабрання вироком законної сили - скасувати.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим який знаходиться під вартою, в той же строк, з дня отримання копії даного вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом. 
		 
		 
		 
		Суддя     ОСОБА_13

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...