Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/9784/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано судом: 04.06.2025. Зареєстровано: 04.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/465/554/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024141370001005

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		465/9784/24
		1-кп/465/554/25 
		 
		 
		 
		Вирок
		Іменем України
		 
		03.06.2025 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 ,
		представника потерпілої  адвоката ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 12024141370001005 від 23.10.2024 року про обвинувачення 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, водія трамваю в ЛКП «Львівелектротранс», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		    ОСОБА_4 23.10.2024 року приблизно о 18 год. 06 хв., керуючи трамваєм «TATRA КТ4-D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. Кн. Ольги у м. Львові, поблизу будинку № 59, в напрямку до вул. Сахарова, всупереч ст.14 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, грубо порушив вимоги чинних Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями, а саме: Р.1 п.1.5; Р.2 п.2.3 б), д), п.2.9 а); Р.12 п.12.3 та Р.18 п.18.1 чинних ПДР України, і наведене виразилося в тому, що водій під час керування технічно справним транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, не був уважний до дорожньої обстановки, при виявлені небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, маючи об`єктивну можливість виявити пішоходів, які перебували на нерегульованому пішохідному переході, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка переходила дорогу з право на ліво по напрямку руху транспортного засобу. Внаслідок цього ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, а саме: важку поєднану травму тіла, відкриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку, субдурально-субарахноїдальні крововиливи, перелом склепіння та основи черепа, отогемолікворею зліва, які згідно висновку експерта відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення, а також тілесні ушкодження: тупу травму грудної клітки, закриті множинні переломи 2-10 ребер зліва, забій-розрив лівої легені, напружений лівобічний гемопневмоторакс, тупу травму живота, уламковий перелом лонної, сідничної та клубової кісток з переходом на крижову кістку зліва із задовільним стоянням фрагментів, які згідно висновку експерта відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалого розладу здоров`я.
		   Таким чином, ОСОБА_4 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286-1 КК України.    
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, визнав повністю, підтвердила усі обставини його вчинення. Зокрема, пояснив, що впродовж чотирьох років працює водієм трамваю в ЛКП «Львівелектротранс». 23.10.2024 року виконував маршрут №3 у м. Львові та близько 18.00 год. на вул. Кн. Ольги, поблизу перехрестя з вул. Бойчука, здійснив наїзд на жінку, як потім з`ясувалося ОСОБА_7 , яка переходила трамвайні колії на нерегульованому пішохідному переході. При цьому, уточнив, що на момент ДТП трамвай рухався зі швидкістю приблизно 10-15 км/год. Спочатку пішохода він не помітив, оскільки на деякий час відволікся від керування трамваєм, що саме відволікло його увагу - уже не пригадує. Коли все ж таки побачив потерпілу, то почав пригальмовувати, різкої зупинки трамваю не здійснював, оскільки правилами експлуатації трамваїв не рекомендовано в осінньо-зимовий період застосовувати різке гальмування, яке може призвести до сходження трамвая юзом, крім цього, в салоні трамваю перебувала значна кількість пасажирів, які від раптового гальмування могли травмуватися. В цей день він вжив близько 100 грам горілки, коли вже перебував на маршруті. Алкогольний напій вживав на вулиці, хоча неодноразово був інструктований роботодавцем про недопустимість керування транспортними засобами в стані сп`яніння. Після наїзду на потерпілу він повідомив про те, що трапилося, центрального диспетчера, а потім вийшов із робочого місця водія в трамваї на вулицю. У цей час перебував в шоковому стані, тому швидку медичну допомогу на місце події викликали пасажири трамваю. Він лише намагався подивитись на стан потерпілої, але її обступила велика кількість людей, тому, наблизившись до них, він злякався і більше ніяких дій не вчиняв. В цей же день його було затримано працівниками поліції, яких викликав на місце пригоди диспетчер ЛКП «Львівелектротранс». Сім`ї потерпілої ОСОБА_7 на даний час відшкодовано матеріальну шкоду на лікування в розмірі 100 тис. грн. Планує й надалі здійснювати відшкодування. Розуміє, що ДТП відбулось з його вини, адже проявив неуважність, відволікся від керування, тому несвоєчасно виявив пішохода, яка здійснювала рух на нерегульованому пішохідному переході. Визнає, що вчинив неправильно, у скоєному кається, попросив вибачення за вчинене та суворо його не карати. 
		Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, як пояснив її представник  адвокат ОСОБА_6 , остання не може самостійно пересуватися і брати участь в судових засіданнях. Його довірителька внаслідок травм, отриманих в ДТП, тривалий час перебувала на лікуванні у медичному закладі, на даний час продовжує лікуватися і проходить курс довготривалої реабілітації. Визнав, що витрати на лікування родиною обвинуваченого частково покриті, водночас звернув увагу на те, що потерпілою заявлено до ЛКП «Львівелектротранс» цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, як до роботодавця-юридичної особи, в якій на час ДТП був працевлаштований відповідач. Даний цивільний позов є актуальним для потерпілої, вона та її представник його підтримують і просять задоволити. Водночас представник потерпілої зазначив, що жодного страхового відшкодування потерпіла не отримала, адже за умовами договору страхування, яким покривається відповідальність транспортного підприємства за шкоду, заподіяну третім особам, у випадку вчинення ДТП водієм у стані сп`яніння така шкода страховиком не відшкодовується, також страховик не здійснює страхових виплат на відшкодування заподіяної потерпілому моральної шкоди. 
		З урахуванням наведених обставин, а також того, що позиція потерпілої у справі, в тому числі щодо заявленого нею цивільного позову, представлена в судовому засіданні її представником, суд, заслухавши думку учасників провадження, які вважають за можливе розгляд справи здійснювати за відсутності потерпілої, та з огляду на визнання обвинуваченим своєї винуватості суд з урахуванням положень ст.ст.325, 326 КПК України ухвалив розгляд справи проводити без участі потерпілої (цивільного позивача), оскільки це не перешкоджає встановленню обставин під час судового розгляду.
		Представник цивільного відповідача  ЛКП «Львівелектротранс», будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Водночас свою позицію щодо заявленого цивільного позову у кримінальному проваджені виклав у заяві (відзиві на позовну заяву), поданій до суду 02.04.2025 року. Врахувавши наведене, взявши до уваги те, що представник цивільного відповідача скористався своїм правом на доступ до правосуддя в обраний ним спосіб, а саме шляхом подання письмового відзиву на позовну заяву з наведенням аргументів на обґрунтування своїх доводів і позиції у справі, а також те, що неявка повноваженого представника цивільного відповідача не може негативно вплинути на повноту та об`єктивність розгляду справи і не перешкоджає встановленню обставин справи, які мають значення для правильного вирішення заявленого потерпілою у справі цивільного позову, суд, з`ясувавши думку учасників провадження, які не заперечили щодо продовження розгляду справи за відсутності представника цивільного відповідача, і керуючись положеннями ч.2 ст.326 КПК України, ухвалив продовжувати розгляд справи за відсутності представника цивільного відповідача. 
		Суд з`ясував, що обставини справи ніким із присутніх учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу та на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого, а також стосуються заявленого цивільного позову у кримінальному провадженні, речових доказів та процесуальних витрат у справі.
		   Отже, суд вважає доведеним факт скоєння ОСОБА_4 порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України.    
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		З огляду на викладене при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, наслідки, які настали в результаті його вчинення, а саме спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, факт перебування обвинуваченого на час скоєння кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність пом`якшуючої обставини, якою суд визнає щире каяття обвинуваченого, особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи в ЛКП «Львівелектротранс», на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
		Тому з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру і ступеня його суспільної небезпеки, наслідків, що настали, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч.2 ст.286-1 КК Україниу виді позбавлення волі. Водночас наявність пом`якшуючої покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, часткове відшкодування обвинуваченим матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, повне визнання обвинуваченим своєї вини у скоєному, перебування на його утриманні трьох дітей дають підстави суду визначити таке покарання на рівні, ближчому до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.286-1 КК України, за якою ОСОБА_4 обвинувачується. 
		При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на те, що така пом`якшуюча обставина, як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, у даному випадку відсутня і не може бути врахована при призначенні покарання ОСОБА_4 . Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі № 263/15605/17 (провадження № 51-4234км20) сформульовано висновок про те, що активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Визнання засудженим своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину. Також у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі № 674/1608/17 визначено, що активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, як обставина, що пом`якшує відповідальність, беззаперечно, має бути активним, тобто певним чином ініціативним. У випадку ОСОБА_4 активність та ініціативність з боку останнього при проведенні досудового розслідування була відсутня, адже обвинувачений був затриманий невдовзі після події злочину, до цього жодних активних дій для фіксації слідової картини злочину, виклику працівників поліції на місце ДТП тощо не здійснював.
		Також суд враховує те, що до обвинуваченого ОСОБА_4 не можуть бути застосовані положення ст.75 КК України про звільнення від відбування призначеного судом покарання із випробуванням, як на цьому наполягає сторона захисту, адже, ОСОБА_4 визнається винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху водієм, який перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Водночас згідно з положеннями ч.1 ст.75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням не застосовується у випадках засудження за кримінальне правопорушення, яке полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно, існує пряма заборона застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням для осіб, які вчинили злочин, передбачений ст.286-1 КК України. 
		За таких обставин, враховуючи що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння, а також пов`язане з порушенням водієм правил безпеки дорожнього руху на громадському транспорті, що вказує на підвищену суспільну небезпеку скоєних обвинуваченим дій, останній підлягає покаранню із застосуванням до нього саме реальної міри покарання у виді позбавлення волі.
		Що стосується додаткового обов`язкового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, то, на переконання суду, таке підлягає застосуванню до обвинуваченого не в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.286-1 КК України, адже ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, докази систематичного порушення останнім Правил дорожнього руху відсутні, водночас ОСОБА_4 протягом значного періоду часу працює водієм трамваю в ЛКП «Львівелектротранс», керівництвом якого характеризується виключно позитивно.
		Враховуючи, що до обвинуваченого ОСОБА_4 призначається за даним вироком реальна міра покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід відносно останнього, застосований до нього у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили слід залишити без змін. Підстав для зміни раніше застосовного виду запобіжного заходу або його скасування немає. 
		У справі потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до ЛКП «Львівелектротранс», як юридичної особи, в якій обвинувачений працював на посаді водія, третя особа  ОСОБА_4 , про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, яка оцінена позивачем в розмірі 850000 грн.
		Представником цивільного відповідача ЛКП «Львівелектротранс» - ОСОБА_8 подано відзив на позовну заяву, в якому звертається увага на те, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен ґрунтуватися на дійсних обставинах справи, бути розумним і співмірним із характером заподіяної шкоди. При цьому, цивільний відповідач не заперечує, що саме його працівником заподіяно моральну шкоду потерпілій, водночас просить врахувати, що ЛКП «Львівелектротранс» є комунальним підприємством, здійснює перевезення, в тому числі пільгових категорій громадян, а його доходи не покривають необхідних витрат, внаслідок чого підприємство є планово-збитковим. З урахуванням наведеного представник цивільного відповідача у поданому відзиві просив зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до обґрунтованого рівня. На уточнену позовну заяву від цивільного відповідача відзиву та заперечень не надходило.
		При вирішенні заявленого потерпілою цивільного позову суд враховує наступне.
		Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		У відповідності ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини. Водночас відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		В ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 на час ДТП працював водієм трамваю в ЛКП «Львівелектротранс».
		Внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_7 , на яку ОСОБА_4 здійснив наїзд трамваєм, зазнала численних тілесних ушкоджень. Так, згідно висновку судово-медичного експерта КЗ ЛОР ОСОБА_9 №239/2024 від 25.11.2024 року подія ДТП спричинила наявність у потерпілої, зокрема, відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа з крововиливами під оболонки головного мозку та отогемоліквореєю, закритих переломів ребер зліва, забою-розриву лівої легені з напруженим гемопневмотораксом, закритих уламкових переломів лонної, сідничної, клубової та крижової кісток, забою передньої черевної стінки. 
		Як пояснив в судовому засіданні представник потерпілої, остання перенесла 3 оперативних втручання, не виключено, що на майбутнє доведеться проводити ще операції у зв`язку з численними переломами, які ОСОБА_7 отримала внаслідок ДТП. Потерпіла тривалий час лікувалася в медичних закладах, на даний час проходить курс довготривалої медичної реабілітації. Самостійно пересуватися ОСОБА_7 не може, у побуті потребує постійної сторонньої допомоги, для відновлення її рухових функцій необхідно багато часу, а окремі з них можуть не відновитися взагалі. 
		Усе це, закономірно, спричиняє значні фізичні, а також душевні страждання і переживання потерпілої, яка не може самостійно себе доглядати, втратила можливість працювати, її постійно турбує безсоння і тривога за майбутнє, розпач за те, що відновити своє повноцінне життя, соціальні зв`язки їй не вдається. 
		У відзиві на позовну заяву представник цивільного відповідача визнав, що подія злочину спричинила потерпілій ОСОБА_7 моральну шкоду, водночас зазначив про завищення цивільним позивачем розміру такої.
		Суд враховує, що потерпілий має право вимагати будь-яку компенсацію, проте керується ступенем доведеності нанесених моральних страждань, відповідністю розміру компенсації заподіяним стражданням.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку, що діями обвинуваченого ОСОБА_4 , який на час вчинення ДТП працював водієм трамваю в ЛКП «Львівелектротранс», потерпілій ОСОБА_7 завдана моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, перенесених потерпілою внаслідок отримання нею тяжких тілесних ушкоджень, усвідомленні неможливості будувати своє життя у звичному руслі, наявності обмежень в русі, неможливості самостійно пересуватися, больових відчуттях, переживаннях страху і тривоги за своє майбутнє, необхідності на протязі тривалого часу вживати додаткових заходів для адаптації до нових змін у її житті та проходження довготривалої реабілітації.
		Також суд приймає до уваги те, що обвинувачений і його родина частково відшкодували майнову шкоду, заподіяну потерпілій, водночас моральна шкода на даний час не відшкодована. З урахуванням положень ч.1 ст.1172 ЦК України потерпіла має право вимагати такого відшкодування від ЛКП «Львівелектротранс», з яким обвинувачений ОСОБА_4 на час вчинення злочину перебував у трудових відносинах.
		Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним завданій моральній шкоді.
		В зв`язку з цим суд вважає за необхідне, виходячи з принципів розумності, справедливості та обґрунтованості, вимоги потерпілої щодо відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з цивільного відповідача  ЛКП «Львівелектротранс» на користь позивача 600000,00 грн., вважаючи, що відшкодування шкоди в такому розмірі відповідає суті позовних вимог, характеру заподіяної шкоди, критеріям розумності і справедливості та є релевантним до глибини душевних і фізичних страждань, які пережила потерпіла внаслідок вчинення щодо неї злочину працівником підприємства громадського транспорту в стані алкогольного сп`яніння. 
		У справі наявні процесуальні витрати на проведення експертиз. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України проводились судові транспортно-трасологічна експертиза та експертиза із дослідження технічного стану міського електричного транспорту (висновки експерта №4391-Е від 18.11.2025 року та №4390-Е від 26.11.2024 року відповідно). Згідно наявних актів №2 здачі-приймання висновку експерта №4390-Е та №4391-Е вартість виконаних вищевказаних експертиз становить 7572,80 грн. та 12116,48 грн. Також Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України у даному кримінальному провадженні проводилась судова інженерно-транспортна експертиза (висновок експерта №СЕ-19/114-24/26767-ІТ від 02.12.2024 року). Згідно з довідкою вартість вказаної експертизи складає 3979,50 грн. Отже, всього в межах даної справи наявні процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 23668,78 грн. Зазначена сума витрат на проведення експертиз згідно ст.124 КПК України підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 .
		Долю речових доказів у справі слід вирішити в порядку ст.100 КПК України. 
		У справі наявні підстави для застосування правових приписів ст.174 КПК України.
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 6 (шість) років.
		Строк відбуття основного покарання у виді позбавлення волі рахувати ОСОБА_4 з 23.10.2024 року, тобто з часу його фактичного затримання та поміщення під варту.
		Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили  залишити без змін.
		На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 23.10.2024 року до часу набрання вироком законної сили з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.
		Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь держави процесуальні витрати за проведення судових транспортно-трасологічної експертизи, експертизи із дослідження технічного стану міського електричного транспорту та інженерно-транспортної експертизи в сумі 23668 (двадцять три тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 78 коп. 
		   Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», третя особа за цивільним позовом  ОСОБА_4 , про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задоволити частково.
		Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (м. Львів, вул. Сахарова, 2, код ЄДРПОУ - 03328406) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП  НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) 600000 (шістсот тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.
		Скасувати в цілому арешт, накладений ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 24.10.2024 року на трамвай марки Tatra KT-4D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить Львівському комунальному підприємству «Львівелектротранс».
		Речові докази у справі: 1) трамвай марки Tatra KT-4D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , - залишити у власності Львівського комунальному підприємства «Львівелектротранс»; 2) три DVD-R диски із записами з камер відеореєстратора трамваю за 23.10.2024 року  залишити при матеріалах кримінального провадження № 12024141370001005 (в матеріалах досудового розслідування).
		Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...