Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/5768/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2025.
Дата набрання законної сили: 28.05.2025
Номер судового провадження: 61-5079ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		28травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 639/5768/23
		провадження № 61-5079св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2023 року у складі судді Марченка В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б.,
		Історія справи 
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про визнання незаконним наказу та стягнення заробітної плати за період вимушеного простою. 
		Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 2005 року працює в АТ «Укрзалізниця». 23 жовтня 2021 року між нею та АТ «Укрзалізниця» укладений трудовий договір № 638-2021, відповідно до якого позивач була прийнята на посаду аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця» та відповідно до пункту 7.1 договору за погодженням сторін строк його дії встановлений з 25 жовтня 2021 року по 24 жовтня 2024 року включно.
		24 лютого 2022 року вступив в силу Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022. Наказом АТ «Укрзалізниця»  № Ц-42/6-В від 24 лютого 2022 року встановлений режим простою з 24 лютого 2022 року до його відміни для працівників апарату управління АТ «Укрзалізниця» відповідно до додатку 1, у якому зазначена «аудитор внутрішній ОСОБА_1 ». 24 березня 2022 року наказом АТ «Укрзалізниця» внесені зміни до додатку 1 наказу № Ц-42/6-В від 24 лютого 2022 року «Про запровадження режиму простою» щодо періоду простою, який продовжено до 31 березня 2022 року. 11 липня 2022 року наказом АТ «Укрзалізниця» внесені зміни до додатку 1 наказу № Ц-42/6-В від 24 лютого 2022 року «Про запровадження режиму простою» щодо періоду простою, який продовжено до 05 травня 2022 року.
		Наказом АТ «Укрзалізниця» від 04 травня 2022 року № 483/ос, у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталося у зв`язку з втратою через військову агресію рф проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності товариства, та запровадження відповідно до Указу Президента України від 24 січня 2022 року № 64/2020 воєнного стану, керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та іншими нормами законодавчих актів було призупинено дію трудового договору між позивачем та АТ «Укрзалізниця» до припинення або скасування воєнного стану. У додатку 1 до наказу зазначено «аудитор внутрішній ОСОБА_1 », дата призупинення дії договору - 06 травня 2022 року.
		Позивач вважала призупинення трудового договору незаконним, оскільки не вбачалося абсолютної неможливості надання АТ «Укрзалізниця» позивачу роботи. Також не було запропоновано переведення на іншу роботу зі збереженням середньої заробітної плати. 
		Позивач просила:
		визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Укрзалізниця» від 04 травня 2022 року № 483/ос та додаток 1 до нього в частині, що стосується аудитора внутрішнього ОСОБА_1 ;
		стягнути з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 належну суму заробітної плати та інших виплат відповідно до розділу 3 трудового договору № 638-2021 від 23 жовтня 2021 року за період дії наказу від 04 травня 2022 року № 483/ос та додатку 1 до нього АТ «Укрзалізниця» за період вимушеного простою ОСОБА_1 з 04 травня 2022 року по 20 жовтня 2023 року в сумі 654 904,71 грн, з урахуванням обов`язкових податків та зборів.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2023 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним наказу та стягнення заробітної плати відмовлено.
		Рішення суду мотивоване тим, що:
		згідно зі статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у первинній редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року) дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. З 19 липня 2022 року статтю 13 цього Закону викладено в новій (розширеній) редакції та умовами такого призупинення на тлі російської військової агресії є неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором;
		таким чином, суд зробив виносок, що підставами для призупинення дії трудового договору відповідно до статті 13 Закону може бути не лише абсолютна непрацездатність підприємства через його руйнування чи руйнування частини його інфраструктури, а й інші, викликані збройною агресією, фактичні та економічні чинники, які не дозволяють забезпечити працівника роботою, яку він виконував раніше, наприклад: скорочення замовлень чи обсягу послуг, які надаються підприємством, суттєве зниження доходів підприємства, неможливість виконання роботодавцем перед працівником зобов`язань з виплати заробітної плати та страхових внесків тощо. При цьому, саме на керівництво підприємства покладаються дискреційні повноваження щодо визначення переліку працівників з якими необхідно призупинити дії трудових договорів, з самостійним визначенням відповідних трудових критеріїв для цього;
		встановивши вказані обставини справи (неможливість надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталася у зв`язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України можливості повноцінно організувати процеси діяльності товариства, запровадження воєнного стану), а також керуючись вказаними нормами права, суд зробив висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування спірного наказу та додатку 1 до нього в частині, що стосується аудитора внутрішнього ОСОБА_1 та, відповідно, відсутність підстав і для стягнення з відповідача на користь позивача належної суми заробітної плати та інших виплат.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2023 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та вказав, що оскільки спірний наказ в частині, що стосується ОСОБА_1 , був прийнятий роботодавцем в умовах воєнного стану, у зв`язку із військовою агресією проти України, веденням, починаючи з 2022 року, бойових дій у м. Харкові та Харківській області, що очевидно впливало на безпечні й належні умови праці працівників підприємства;
		            ОСОБА_1 не зверталася з вимогою до роботодавця про відновлення дії трудового договору, а 19 жовтня 2023 року подала заяву, в якій просила вивільнити її із займаної посади з 23 жовтня 2023 року, у зв`язку зі скороченням штату працівників. Позивача було звільнено 23 жовтня 2023 року з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. У заяві про звільнення позивач не просила виплатити не виплачену заробітну плату у зв`язку із призупиненням трудового договору за період з 04 травня 2022 року по 20 жовтня 2023 року. Наказ про звільнення позивач не оскаржувала, про порушення своїх прав при звільненні не заявляла;
		            апеляційний суд вказав, що АТ «Укрзалізниця» у зв`язку із територіальним місцем розташування неодноразово піддавалося ракетним ударам (будівлі підприємства пошкоджені в м. Харкові), що є загальновідомим. Тому відповідні посилання ОСОБА_1 на відсутність, передбачених законом, умов для призупинення дії трудових договорів не заслуговують на увагу, спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а Законом визначено, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України;
		з урахуванням установлених у цій справі обставин, апеляційний суд вважав, що є правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні похідної вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У квітні 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2., в якій просить рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		суди не встановили обставин неможливості надання відповідачем позивачу роботи у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а позивачу її виконувати. Відповідач не довів, яким чином збройна агресія проти України, а також відсутність планів роботи Департаменту внутрішнього аудиту та контролю зробили неможливим виконання позивачем роботи аудитора. Сама по собі обставина не затвердження наглядовою радою АТ «Укрзалізниця» планів аудиту не є беззаперечним доказом неможливості відповідача забезпечити позивача роботою чи залучити її до роботи за дистанційною формою організації праці. Відповідач не заперечував, що АТ «Укрзалізниця» ні на день не призупиняло свою роботу, враховуючи мету та предмет діяльності товариства, при цьому позивач мала можливість працювати і дистанційно, що багато разів здійснювала раніше. Крім того, робота аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Українська залізниця» пов`язана з відрядженням на підприємства АТ «Укрзалізниця», розташованими в усіх областях України, а головна ціль діяльності Департаменту внутрішнього аудиту та контролю спрямована саме на збільшення вартості товариства та вдосконалення його діяльності і процесів, тобто функціонування Департаменту є необхідним для покращення економічного становища АТ «Укрзалізниця»;
		            про бажання позивача працювати і наявність у позивача такої можливості можуть свідчити документи, надані апеляційному суду (заяви голові профспілкового комітету апарату Укрзалізниці ОСОБА_3., колективне звернення до Голови правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_6 працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю щодо забезпечення роботи Департаменту, відповідь ОСОБА_3., звернення ОСОБА_3 до голови правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_6 з проханням переглянути прийняте рішення щодо призупинення трудових договорів з працівниками Департаменту внутрішнього аудиту та контролю, знайти інші виважені рішення, які зможуть зберегти висококваліфікованих спеціалістів і фахівців та інші), які долучені судом апеляційної інстанції до матеріалів справи;
		вказує, що апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, послався на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 303/7508/22, відповідно до яких право призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу;
		суди залишили поза увагою, що дію трудових договорів відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, у тому числі з позивачем, але не з усіма працівниками. Обґрунтування відповідачем неможливості надання роботи позивачу (обсяги господарської діяльності товариства у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України зменшилися, наглядова рада АТ «Укрзалізниця» станом на 07 листопада 2022 року плани внутрішніх аудитів не затверджувала, аудитор внутрішній Департаменту внутрішнього аудиту та контролю в перевізному процесі участі не бере, позивач не мала можливості виконувати свої трудові обов`язки), не відповідає наявному в матеріалах справи листу голови наглядової ради АТ «Укрзалізниця» від 02 вересня 2022 року народному депутату України ОСОБА_4 . Відповідно до вказаного листа на запитання народного депутата щодо терміну відновлення роботи Департаменту внутрішнього аудиту та контролю голова наглядової ради надано відповідь, що директор Департаменту ОСОБА_5 увільнений до Збройних сил України 04 квітня 2022 року відповідно до наказу АТ «Укрзалізниця». Задля належного відновлення організації роботи підрозділу внутрішнього аудиту збираються та оцінюються 17 пропозицій щодо можливих кандидатів для виконання обов`язків керівника підрозділу внутрішнього аудиту. Тобто мова йшла про кадрові питання.
		Позиція інших учасників справи
		У травні 2024 року АТ «Укрзалізниця» через представника Шаповал І. О. подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
		Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що Департамент внутрішнього аудиту та контролю надає аудиторські послуги згідно затверджених наглядовою радою (комітетом з аудиту) планів внутрішніх аудитів. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України плани внутрішніх аудитів на 2022 рік затверджені не були. У зв`язку з цим, призупинення дії трудових договорів було застосовано до всіх працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця». АТ «Укрзалізниця» не зупиняло свою діяльністю повністю, проте у зв`язку з військовою агресією зупиняло роботу структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця», які не виконують критично важливі завдання, що засвідчено актом простою від 24 лютого 2022 року. Позивач була працівником саме такого структурного підрозділу, робота якого була зупинена. Стаття 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не містить вказівки на існування «абсолютної неможливості» забезпечення роботою працівника, як необхідної підстави для призупинення дії трудового договору. Матеріалами справи підтверджується відсутність організаційної можливості надати позивачу роботу, обумовлену трудовим договором, що зумовлено критичним зменшенням обсягів господарської діяльності АТ «Укрзалізниця» через військову агресію російської федерації проти України, що унеможливило затвердження планів внутрішнього аудиту та надання доручень про проведення аудитів. Також, матеріалами справи підтверджується, що за характером роботи до працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю не можна застосовувати тимчасове переведення на іншу роботу. Так, у відповідності до пункту 8.3 Положення про Департамент, працівники департаменту не можуть залучатися іншими структурними підрозділами товариства для виконання їх завдань та доручень. Відповідач наголошує на тому, що робоче місце позивача ОСОБА_1 в місті Харків з 24 лютого 2022 року до 15 вересня 2022 року знаходилося на території, яка відносилася до території активних бойових дій. Вказана обставина, між іншими, була додатковою підставою, яка виключала можливість надання позивачу роботи, і виконання такої роботи з боку позивача. Вважає, що підстави для застосування частини другої статті 235 КЗпП України до спірних правовідносин відсутні з огляду на їх урегульованість, відсутності факту вимушеного прогулу та вини роботодавця. Також зазначає, що строк на звернення до суду, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України, позивачем пропущений.
		Рух справи 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2023 року та постанови Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.
		У травні 2024 року матеріали цивільної справи № 639/5768/23 надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2025 року зупинено касаційне провадження у справі № 639/5768/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24).
		Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року поновлено касаційне провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 24 квітня 2024 рокузазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22, від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 303/7508/22, від 15 вересня 2023 року у справі № 161/7449/22, від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 620/3884/18, від 05 вересня 2019 року у справі № 813/1247/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 826/12721/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 та у постанові Верховний Суд України від 26 жовтня 2016 року у справі № 362/7105/15-ц, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах тасудове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
		Фактичні обставини
		Суди встановили, що ОСОБА_1 відповідно копії наказу АТ «Укрзалізниця» № 2210/ос від 30 листопада 2016 року з 01 грудня 2016 року прийнята на посаду заступника начальника відділу з контролю за фінансово-господарською діяльністю управління аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця».
		Відповідно до копії наказу (розпорядження) про переведення на іншу роботу № 2149/ос від 30 серпня 2017 року ОСОБА_1 з 30 серпня 2017 року було переведено на посаду заступника начальника відділу з контролю за фінансово-господарською діяльністю управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця».
		Згідно з копією наказу (розпорядженням) про переведення на іншу роботу №2723/ос від 23 жовтня 2021 року ОСОБА_1 переведена на роботу з 25 жовтня 2021 року до 24 жовтня 2024 року включно за строковим трудовим договором, у зв`язку з обставинами особистого характеру, на посаду аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця».
		Відповідно до витягу з наказу АТ «Укрзалізниця»про запровадження режиму простою № Ц-42/6-В від 24 лютого 2022 року встановлено режим простою з 24 лютого 2022 року до його скасування для працівників апарату управління АТ «Укрзалізниця»відповідно до додатку 1, в переліку яких є ОСОБА_1 , період простою з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року.
		Згідно акта простою від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року була зупинена робота структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця», які не виконують критично важливі завдання.
		Відповідно до витягу з протоколу АТ «Укрзалізниця»№ Ц-54/31 від 14 березня 2022 року час простою з причин, що не залежать від працівника товариства, оплачувати з розрахунку 2/3 тарифної ставки (посадового окладу, окладу), встановленої працівнику.
		Згідно наказу АТ «Укрзалізниця»від 04 травня 2022 року № 483/ос, у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталася у зв`язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України можливості повноцінно організувати процеси діяльності товариства, та запровадження відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (зі змінами) воєнного стану, керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», припинено простій, введений наказом № Ц-42/6 від 24 лютого 2022 року (зі змінами) працівникам Департаменту аудиту та контролю з дати, зазначеної у додатку 1 до цього наказу; призупинено дію трудових договорів з працівниками Департаменту аудиту та контролю з дати, зазначеної у додатку 1 до цього наказу, до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Відповідно до додатку № 1 призупинено дію трудового договору також з ОСОБА_1 з 06 травня 2022 року. Призупинення дії трудових договорів не тягне за собою припинення трудових відносин.
		Також відповідно до додатку 1 всього призупинено дію трудових договорів з 80 працівниками Департаменту аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця».
		Відповідно до довідок № 350 від 29 серпня 2023 року та № 419 від 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 у січні та лютому 2022 року нараховано всього заробітної плати в розмірі 55 005,23 грн. Середньоденна заробітна плата складає 1 718,91 грн, середньомісячна заробітна плата складає 33 518,81 грн.
		Згідно з відповіддю АТ «Укрзалізниця»№ АЦСК-07/59 від 07 листопада 2022 року станом на дату цього листа плани внутрішніх аудитів на 2022 рік наглядовою радою не затверджувались.
		Матеріали справи містять консолідовані фінансово-економічні показники по АТ «Укрзалізниця» за 1 квартал 2022 року.
		Відповідно до витягу з протоколу Наглядової ради АТ «Укрзалізниця»              № А-10/4-23 від 23 лютого 2023 року вирішено ліквідувати структурний підрозділ Департамент внутрішнього аудиту та контролю Акціонерного товариства «Українська залізниця».
		Згідно попередження про наступне вивільнення аудитору внутрішньому Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця»ОСОБА_1 повідомлено про ліквідацію Департаменту та скороченню займаної посади. Запропоновано перелік вакантних посад на товаристві. Також зазначено про надання згоди на переведення. 21 серпня 2023 року ОСОБА_1 ознайомлена та від запропонованих вакантних посад відмовилась 31 серпня 2023 року.
		Відповідно до пропозицій аудитору внутрішньому Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця»ОСОБА_1 повідомлено про ліквідацію Департаменту та скороченню займаної посади та надано перелік вакантних посад на товаристві. Також зазначено про надання згоди на переведення. 02 та 18 жовтня 2023 року ОСОБА_1 ознайомлена та від запропонованих вакантних посад відмовилась.
		Відповідно до копії заяви від 19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Укрзалізниця» з заявою, в якій просила звільнити її з роботи за скороченням чисельності і штату працівників.
		Згідно до копії наказу (розпорядження) № 1966/ос від 19 жовтня 2023 року про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 з 23 жовтня 2023 року була звільнена з посади аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату.
		Позиція Верховного Суду
		Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).
		Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
		У частинах першій та другій статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ (тут і далі в редакції на час винесення оспорюваного наказу від 04 травня 2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Відповідно до статті 13 Закону № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24) зазначено, що:
		«сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору. Формулювання положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення наказу АТ «НАК «Нафтогаз України» № 75 від 14 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору»), що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, й використання сполучника «та» дозволяє зробити висновок, що саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію;
		обов`язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення наказу АТ «НАК «Нафтогаз України» №75 від 14 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору») є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов`язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони - не породжують правові наслідки у зв`язку із призупиненням дії трудового договору, й в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 465/4855/23 (провадження № 61-6755св24) вказана, що спеціальна норма права (стаття 13 Закону № 2136-ІХ) надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою, а також вказано, що «таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. Подібні висновки неодноразово висловлено у постановах Верховного Суду, зокрема: від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23), від 28 лютого 2024 року у справі № 465/3919/22 (провадження № 61-17848св23, від 20 вересня 2024 року у справі № 444/2538/23 (провадження № 61-7113св24)
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, АТ «Укрзалізниця» здійснювало свій основний вид діяльності та надавало послуги, як національний перевізник вантажів та пасажирів. Дію трудових договорів відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, у тому числі з позивачем, але не з усіма працівниками. Із переважною більшістю колективу АТ «Укрзалізниця» дію трудових договорів не було призупинено.
		Сама по собі обставина зменшення замовлень послуг відповідача після введення воєнного стану на території України не свідчить про неможливість роботодавця забезпечити позивача роботою.
		Оскільки відповідач не довів і у справі не встановлено обставин абсолютної неможливості надання відповідачем ОСОБА_2 роботи у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а позивачу - її виконувати, тому суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним.
		Верховний Суд у своїх постановах: від 15 вересня 2023 року у справі № 161/7449/22 (провадження № 61-735св23), від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22 (провадження № 61-6897св23), від 28 лютого 2024 року у справі № 465/3919/22 (провадження № 61-17848св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 464/2944/23 (провадження № 61-13092св23) неодноразово висловлював свою позицію щодо обов`язку суду з`ясовувати, а відповідача - довести, неможливість надання та виконання такої роботи».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 359/6714/23 (провадження № 61-8920св24) зазначено, що:
		«АТ «Українська залізниця» обґрунтовувало неможливість надання роботи позивачу тим, що обсяги господарської діяльності товариства у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, зменшилися, тому відсутня можливість надати роботу та повноцінно організувати процеси діяльності товариства.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, АТ «Українська залізниця» здійснювало свій основний вид діяльності та надавало послуги, як національний перевізник вантажів та пасажирів.
		Дію трудових договорів відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, у тому числі з позивачем, але не з усіма працівниками. Із переважною більшістю колективу АТ «Українська залізниця» дію трудових договорів не було призупинено.
		Сама по собі обставина зменшення замовлень послуг відповідача після введення воєнного стану на території України не свідчить про неможливість роботодавця забезпечити позивача, який обіймає посаду старшого ревізора Відділу внутрішнього аудиту Управління внутрішнього аудиту та контролю, роботою.
		Установивши, що позивач виявляла бажання та мала об`єктивну можливість працювати та виконувати свої трудові обов`язки, а відповідач належним чином не довів, що на час видання оскаржуваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а у працівника її виконувати, суди дійшли обґрунтованого висновку, що наказ АТ «Укрзалізниця» № 389/ос від 01 квітня 2022 року в частині призупинення дії трудового договору з позивачем є протиправним та підлягає скасуванню».
		Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24) зазначено, що: 
		«у КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, з урахуванням положень статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України;
		відновлення порушеного права працівника на працю повинно здійснюватись не тільки визнанням наказу про призупинення дії трудового договору з працівником незаконним й поновленням дії трудового договору, а так само виплатою роботодавцем працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, застосовуючи норми статті 235 КЗпП України;
		відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, у випадку обґрунтованості призупинення дії трудового договору. Якщо ж незаконні дії роботодавця (незаконне призупинення дії трудового договору) позбавили працівника можливості працювати, то на роботодавця покладається обов`язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі.
		За таких обставин, з урахуванням викладеного, Об`єднана палата вважає, що немає підстав для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22 (провадження № 61-6897св23) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 761/14792/22 (провадження № 61-7969св24) щодо застосування статті 235 КЗпП України у подібних правовідносинах».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2022 року у справі № 488/2652/20 (провадження № 61-6738св22), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, колегія суддів погодилась з висновками суду апеляційної інстанції про те, що з урахуванням положень абзацу 4 пункту 2 Порядку розмір середнього заробітку слід визначати, виходячи з виплат за два останні місяці, що передували оголошенню простою на підприємстві та звільненню позивача, оскільки з 24 березня 2020 року ОСОБА_1 перебувала в простої, та вказала, що:
		«у період із 24 березня по 13 травня 2020 року (включно), з 15 по 19 травня 2020 року (включно) та з 21 травня по 22 липня 2020 року (день звільнення) позивачка перебувала у простої зі збереженням заробітної плати у розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого їй окладу.
		Згідно з абзацом 6 пункту 2 Порядку № 100 час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
		Враховуючи, що з 24 березня по 22 липня 2020 року позивачка перебувала у простої та за нею був збережений заробіток частково, то вказаний період, на думку колегії суддів, не може бути включений до розрахункового періоду для визначення середнього заробітку.
		У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 199/2128/15-ц (провадження № 61-29370св18) Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки позивач останні два місяці перед звільненням не працював та не отримував заробітну плату, то з урахуванням положень абзацу 4 пункту 2 Порядку для визначення розміру середнього заробітку необхідно виходити з виплат за попередні два місяці роботи позивача (квітень, травень 2011 року), які передують двом останнім місяцям роботи позивача перед звільненням - 22 грудня 2011 року».
		Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частини перша, друга статті 233 КЗпП, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
		Відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року в справі № 593/1156/21 (провадження № 61-11963св23).
		Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 1 Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України).
		У постанові від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України постановив відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		У справі, що переглядається:
		ОСОБА_1 звернулася з позовом до АТ «Укрзалізниця», в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Укрзалізниця» від 04 травня 2022 року № 483/ос та додаток 1 до нього в частині, що стосується аудитора внутрішнього ОСОБА_1 призупинено дію трудового договору між позивачем та АТ «Укрзалізниця» до припинення або скасування воєнного стану. Позивач вважала призупинення трудового договору незаконним, оскільки не вбачалося абсолютної неможливості надання АТ «Укрзалізниця» позивачу роботи. Також не було запропоновано переведення на іншу роботу за збереженням середньої заробітної плати;
		суди відмовили у задоволенні позовної вимоги про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, оскільки спірний наказ в частині, що стосується ОСОБА_1 , був прийнятий роботодавцем в умовах воєнного стану, у зв`язку із військовою агресією проти України, а також у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталася у зв`язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України можливості повноцінно організувати процеси діяльності товариства. Апеляційний суд також вказав, що ведення, починаючи з 2022 року, бойових дій у м. Харкові та Харківській області, очевидно впливало на безпечні й належні умови праці працівників підприємства. ОСОБА_1 не зверталася з вимогою до роботодавця про відновлення дії трудового договору, а 19 жовтня 2023 року подала заяву, в якій просила вивільнити її із займаної посади з 23 жовтня 2023 року, у зв`язку зі скороченням штату працівників;
		            оскільки суди встановили відсутність підстав для скасування наказу про призупинення дії трудового договору з позивачем, суди відмовили у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача належної суми заробітної плати та інших виплат за період вимушеного прогулу;
		суди залишили поза увагою, що:
		дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, та саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію;
		залишили поза увагою, що АТ «Українська залізниця» на час винесення спірного наказу та у період його дії здійснювало свій основний вид діяльності та надавало послуги, як національний перевізник вантажів та пасажирів;
		не з`ясували, чи позивач виявляла бажання та мала об`єктивну можливість працювати та виконувати свої трудові обов`язки;
		не перевірили строк звернення позивача з позовом до суду, передбачений статтею 233 КЗпП, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин.
		Таким чином, оскаржені судові рішення слід скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
		Доводи касаційної скарги з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24), дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, справу передатина новий розгляд до суду першої інстанції.
		Щодо розподілу судових витрат
		Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
		Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
		Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2023 року та постанова Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 рокувтрачають законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                           В. І. Крат
		Судді:                                                                            Д. А. Гудима
		                                                                                     І. О. Дундар
		                                                                                     Є. В. Краснощоков
		                                                                                     П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...