Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 450/2196/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2025.
Дата набрання законної сили: 28.05.2025
Номер судового провадження: 61-6383ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		28 травня 2025 року                                                 
		м. Київ
		 
		справа № 450/2196/17
		провадження № 61-6383св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		судді-доповідача - Сердюка В. В., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко О. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач ?  ОСОБА_2 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство «Центр ринкових досліджень», Головне управління Держгеокадастру          у Львівській області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 
		2023 року у складі колегії суддів Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до                       ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватне підприємство «Центр ринкових досліджень» (далі -                   ПП «Центр ринкових досліджень»), Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області), про відновлення межі земельної ділянки.
		 
		Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Годовицько-Басівської сільської Ради народних депутатів від 09 листопада 1995 року № 63 позивачці передано у приватну власність дві земельні ділянки загальною площею 0,5191 га, зокрема, земельну ділянку площею 0,1522 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та земельну ділянку площею 0,3669 га для ведення особистого підсобного господарства. 
		 
		Право власності на земельні ділянки підтверджується державним актом на право власності на землю серії IV-ЛВ № 050955, виданим 10 грудня 1996 року та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право власності на землю 
		за № 274.
		 
		У 2016 році позивачка зверталася до ПП «Укрземпроект» про виготовлення технічної документації на дві земельні ділянки щодо відновлення меж з метою реєстрації таких у Державному земельному кадастрі.
		 
		Земельну ділянку площею 0,1522 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд 22 вересня 2017 року зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 4623682000:01:002:1072.
		 
		Разом із тим, у реєстрації земельної ділянки площею 0,3669 га, переданої позивачці для ведення особистого підсобного господарства, відмовлено з підстав невідповідності електронного документа щодо розташувань суміжних земельних ділянок, а саме знаходження в межах належної їй земельної ділянки частин інших земельних ділянок, зокрема, земельних ділянок, власником яких є відповідач               ОСОБА_2 , та рекомендовано звернутися до розробника технічної документації.
		 
		Оскільки відповідач ОСОБА_2 поставив стовпці на належній позивачці земельній ділянці, для вирішення земельного спору позивачка звернулася до Годовицько-Басівської сільської ради (далі - сільська рада) з вимогою усунути порушення меж земельних ділянок. 
		 
		Згідно з актом сільської ради від 31 травня 2016 року під час виходу на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться в урочищі «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_1, було виявлено, що межові знаки знаходилися в певній частині земельної ділянки, якою користується позивачка та її чоловік. З технічної документації відомо, що ОСОБА_1 був підписаний акт узгодження меж. Оскільки помилку в розбіжності координат земельної ділянки можна змінити лише за рішенням суду, сільською радою рекомендовано ОСОБА_1 вирішити це питання в судовому порядку. 
		 
		Вказувала, що дві суміжні земельні ділянки, належні ОСОБА_2 , зареєстровані в Державному земельному кадастрі та їм присвоєні кадастрові номери. Оскільки відповідач добровільно не бажає врегулювати це питання                      у позасудовому порядку, а сільська рада обмежилася лише складанням акта, позивачка змушена звернутися за захистом своїх прав до суду. 
		 
		Уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд зобов`язати                    ОСОБА_2 відновити межі між земельними ділянками, кадастровий номер 4623682000:01:002:0414, площею 0,0979 га, та кадастровий номер 4623682000:01:002:0415, площею 0,0950 га, що належать ОСОБА_2 , які розташовані у АДРЕСА_1, та земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право власності на землю, змістивши наявні межові стовпці, встановлені ОСОБА_2 на відстань 1,86 м по межі з ділянкою ОСОБА_3 та на відстань 1,83 м по межі із землями загального користування в бік ділянок ОСОБА_2 , з установленням межових знаків у координатах кутів зовнішніх меж, позначених на схемі 18, 19 висновку експерта від 12 березня         2019 року № 011/19 за результатами проведення земельно-технічної експертизи, та вирішити питання судових витрат.
		 
		Короткий зміст рішень суду першої інстанцій
		 
		Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 лютого 
		2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Зобов`язано ОСОБА_2 відновити межі між земельними ділянками площею 0,0979 га, кадастровий номер 4623682000:01:002:0414, та площею                 0,0950 га, кадастровий номер 4623682000:01:002:0415, що належать ОСОБА_2 , та земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 , змістивши наявні межові стовпці, встановлені ОСОБА_2 , на відстань 1,86 м по межі із земельною ділянкою ОСОБА_3 та на відстань 1,83 м по межі з землями загального користування у бік земельних ділянок ОСОБА_2 , з установленням межових знаків у координатах кутів зовнішніх меж, позначених на схемі 18, 19 висновку експерта № 011/19 від 12 березня 2019 року за результатами проведення земельно - технічної експертизи.
		 
		Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 320,00 грн за подання заяви про забезпечення позову. Стягнено ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 200,00 грн, сплачених за проведення земельно-технічної експертизи. 
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що в ході судового розгляду встановлено та підтверджується висновком експерта накладення земельних ділянок, кадастровий номер 4623682000:01:002:0414, площею 0,0979 га, та кадастровий номер 4623682000:01:002:0415, площею 0,0950 га, які перебувають у власності ОСОБА_2 на належну позивачці земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площа накладання становить 122 кв. м з розмірами: 46,36 м; 2,60 м; 46,24 м; 2,73 м. Отже, суд встановив порушення відповідачем права позивачки на володіння та користування належною їй земельною ділянкою.
		 
		Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу  ОСОБА_2  задоволено.
		 
		Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 лютого          2022 року  скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд керувався тим, що з висновку експерта вбачається, що земельні ділянки, які перебувають у власності відповідача, накладаються на частини земельної ділянки, що належать позивачці. Тому відновлення меж земельної ділянки позбавить відповідача частин земельної ділянки (земельних ділянок), яка (які) перебуває (перебувають) у його власності без визнання його правовстановлюючих документів недійсними чи їх скасування. У цій справі такі вимоги позивачкою не заявлені, що свідчить про неефективність обраного нею способу захисту. 
		 
		Також апеляційний суд зазначив, що за наявності чинних правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки відповідача та без їх скасування (часткового скасування) суд не вправі відновлювати межі земельної ділянки позивачки, оскільки тим самим порушить межі земельних ділянок відповідача за наявності чинних правовстановлюючих документів на них, тобто порушить права відповідача 
		як власника земельних ділянок.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи 
		 
		У квітні 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду                                 від 28 березня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1  зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду               від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 28 листопада 2018 року                у справі № 504/2864/13-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.
		 
		Вказує, що апеляційний суд не звернув уваги, що у провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебувала справа № 450/4298/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру Львівській області, третя особа - ПП «Центр ринкових досліджень», про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, які належать ОСОБА_2 .
		 
		Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 жовтня 
		2021 року провадження у справі закрито, оскільки ОСОБА_2 через землевпорядну організацію добровільно змінив координати кутів зовнішніх меж земельних ділянок, внаслідок чого координати кутів зовнішніх меж земельних ділянок з кадастровим номером 4623682000:01:002:0414, площею 0,0979 га, та з кадастровим номером 4623682000:01:002:0415, площею 0,0950 га, рівномірно були зміщені з північно-західної межі в південно-східну сторону без зміни загальних площ. Отже, у цьому випадку немає необхідності визнавати правовстановлюючі документи на земельні ділянки, які належать відповідачу, недійсними. 
		 
		Зазначає, що ОСОБА_2 визнав факт накладення земельних ділянок                 та у добровільному порядку усунув порушення у публічній кадастровій карті, проте на місцевості межі земельних ділянок ОСОБА_2 залишилися незмінними. Вважає, що обраний нею спосіб захисту її порушеного права є ефективним, оскільки  у разі задоволення позовних вимог позивачка зможе користуватися своєю земельною ділянкою в повному обсязі.
		 
		Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Провадження у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року у складі колегії суддів                          ОСОБА_4 (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження у справі за поданими касаційними скаргами, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзивів на касаційні скарги.
		 
		Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 
		389 ЦПК України.
		 
		У травні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
		 
		У зв`язку із звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_4 на підставі службової записки секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. 08 серпня           2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В. , судді, які входять до складу колегії: Стрільчук В. А., Фаловська І. М.
		 
		У зв`язку із звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_7 на підставі службової записки судді Сердюка В. В. 20 травня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20 травня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Фаловська І. М.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки в 
		АДРЕСА_1 , яка складається з двох частин, загальною площею 0,5191 га, зокрема: для обслуговування житлового будинку і господарських споруд - площею 0,1522 га, для ведення особистого підсобного господарства - площею 0,3669 га. Право власності позивачки на земельну ділянку посвідчено державним актом серії ІV-ЛВ № 050955 від 10 грудня 1996 року на підставі рішення сільської ради                           від 09 листопада 1995 року № 63.
		 
		Відповідач ОСОБА_2 є власником двох суміжних земельних ділянок, кадастровий номер 4623682000:01:002:0415, площею 0,0950 га, та кадастровий номер 4623682000:01:002:0414, площею 0,0979 га у АДРЕСА_1.
		 
		З акта від 31 травня 2016 року вбачається, що комісією сільської ради з виходом на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться в урочищі «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_1, було виявлено, межові стовпці, що знаходилися на певній частині земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 . 
		 
		В 2016 році ОСОБА_1 звернулася із заявою до ПП «Укрземпроект» про виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на дві земельні ділянки з метою їх реєстрації Державному земельному кадастрі. Відомості про земельну ділянку, передану позивачці для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1522 га, 22 вересня 2017 року внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 4623682000:01:002:1072.
		 
		Рішенням від 08 вересня 2017 року № РВ-4600442232017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор відділу у Пустомитівському районі ГУ Держгеокадастру              у Львівській області відмовив у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,3669 га з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: знаходження в межах належної позивачці земельної ділянки частин інших земельних ділянок, зокрема, земельних ділянок, власником яких є ОСОБА_2 , та рекомендував звернутися до розробника технічної документації.
		 
		На звернення позивачки ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_9 , який є кваліфікованим інженером-землевпорядником та володіє спеціальним знаннями в цій галузі, проведено дослідження формування земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_2 згідно з технічними документаціями за роками. Встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_5 внесена в земельну базу даних у 2008 році              ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , кадастровий номер 4623682000:01:002:0182, але з координатами, які не відповідають фактичному місцезнаходженню. У 2010 році       ПП «Геобуд» розроблялася документація щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та її поділу, яку планували розділити на три земельні ділянки ОСОБА_5 для виправлення помилки у координатах, однак не була завершена замовником з невідомих причин. У 2010 році ОСОБА_5 замовила проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок та їх розподіл згідно з містобудівною документацією у ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», але з помилковими координатами. 
		 
		Висновком експерта від 12 березня 2019 року № 011/19 за результатами проведення земельно-технічної експертизи у справі, складеним експертом                 ТОВ «Гал-Світ», встановлено, що:
		земельні ділянки, кадастровий номер 4623682000:01:002:0414, площею 0,0979 га, та кадастровий номер 4623682000:01:002:0415, площею 0,0950 га, які перебувають у власності ОСОБА_2 та розташовані у АДРЕСА_1, накладаються на земельну ділянку, яка належить              ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право власності на землю, адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1 . Площа накладання становить 122 кв м. з розмірами: 46,36 м; 2,60 м; 46,24 м; 2,73 м;
		для відновлення меж між земельними ділянками з кадастровими номерами 4623682000:01:002:0414, площею 0,0979 га, та 4623682000:01:002:0415, площею 
		0,0950 га, які перебувають у власності ОСОБА_2 , та земельною ділянкою, належною ОСОБА_1 , необхідно змістити наявні межові стовпці, встановлені ОСОБА_2 на відстань 1,86 м по межі з ділянкою ОСОБА_3 та на відстань 1,83 м по межі з землями загального користування в бік ділянок 
		ОСОБА_2 , з установленням межових знаків у координатах кутів зовнішніх меж, позначених на схемі 18, 19 дослідження.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов такого висновку.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		 
		Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі 
		№ 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом             у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		 
		Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (частина перша статті 152 Земельного кодексу України).
		 
		Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
		 
		У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження                     № 14-2цс21), на яку заявник посилається в касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження                           № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження                   № 12-88гс19) та багатьох інших.
		 
		Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі                          № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
		 
		Суди встановили, що  ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, яка складається з двох частин, загальною площею 0,5191 га, зокрема: для обслуговування житлового будинку і господарських споруд - площею 0,1522 га, та для ведення особистого підсобного господарства - площею 0,3669 га. Право власності позивачки на земельну ділянку посвідчується державним актом серії ІV-ЛВ № 050955, виданим                   10 грудня 1996 року на підставі рішення Годовицько-Басівської сільської Ради народних депутатів від 09 листопада 1995 року №63.
		 
		Відповідач ОСОБА_2 є власником двох суміжних земельних ділянок, а саме кадастровий номер 4623682000:01:002:0415, площею 0,0950 га, та кадастровий номер 4623682000:01:002:0414, площею 0,0979 га в АДРЕСА_1.
		 
		Висновком експерта від 12 березня 2019 року № 011/19 за результатами проведення земельно-технічної експертизи у справі, складеним експертом ТзОВ «Гал-Світ» встановлено, що:
		земельні ділянки з кадастровим номером 4623682000:01:002:0414 площею 0,0979 га та кадастровим номером 4623682000:01:002:0415 площею 0,0950 га, які перебувають у власності ОСОБА_2 та розташовані у АДРЕСА_1, накладаються на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право власності на землю, адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1 . Площа накладання становить                  122 кв. м. з розмірами: 46,36 м; 2,60 м; 46,24 м; 2,73 м;
		для відновлення меж між земельними ділянками з кадастровими номерами 4623682000:01:002:0414, площею 0,0979 га, та 4623682000:01:002:0415, площею 
		0,0950 га, які перебувають у власності ОСОБА_2 , та земельною ділянкою, належною ОСОБА_1 , необхідно змістити наявні межові стовпці, встановлені ОСОБА_2 на відстань 1,86 м по межі з ділянкою ОСОБА_3 та на відстань 1,83 м по межі з землями загального користування в бік ділянок 
		ОСОБА_2 з встановленням межових знаків в координатах кутів зовнішніх меж, позначених на схемі 18, 19 дослідження.
		 
		Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/1279/17.
		 
		Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
		 
		Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
		 
		Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга статті 90 ЗК України).
		 
		Суд першої інстанції, встановивши, що накладення земельних ділянок, кадастровий номер 4623682000:01:002:0414, площею 0,0979 га, та кадастровий номер 4623682000:01:002:0415, площею 0,0950 га, які перебувають у власності ОСОБА_2 на належну позивачці земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площа накладання становить 122 кв м. з розмірами: 46,36 м; 2,60 м; 46,24 м; 2,73 м, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем порушено право позивачки на володіння та користування належною їй земельною ділянкою, що встановлено та підтверджується висновком експерта від 12 березня 2019 року № 011/19 за результатами проведення земельно-технічної експертизи у цій справі.
		 
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не врахував, що відповідач добровільно усунув порушення права позивачки шляхом зміни координат меж земельних ділянок у публічній кадастровій карті, а тому скасування правовстановлюючого документа у цьому випадку не є необхідним. Водночас наявність межових стовпців, встановлених ОСОБА_2 на місцевості               (в натурі), на земельній ділянці ОСОБА_1 порушує її право на вільне володіння майном.
		 
		Висновки щодо відсутності необхідності скасування правовстановлюючого документа зроблені Верховним Судом за подібних правовідносин у постановах                     від 28 лютого 2024 року у справі № 361/6799/14 (провадження № 61-15327св23),                від 10 травня 2024 року у справі № 185/9511/16 (провадження № 61-892св24).
		 
		Отже, колегія суддів вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права є ефективним, оскільки відповідає змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечить поновлення її порушеного права.
		 
		З урахуванням викладеного колегія суддів виснує, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги, зокрема, має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		 
		За положеннями статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року підлягає скасуванню, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 лютого               2022 року - залишенню в силі.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		У підпункті «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України зазначено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		 
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам (частина перша статті 141 ЦПК України).
		 
		Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 640,00 грн. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Згідно із квитанцією від 25 квітня 2023 року          № 32528798800006774084 за подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1 280,00 грн.
		 
		Ураховуючи, що касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 280,00 грн. 
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд             у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року скасувати, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 лютого              2022 року залишити в силі. 
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 280,00 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                    В. В. Сердюк
		 
		Судді                                                                                      В. М. Ігнатенко
		 
		                                                                                              С. О. Карпенко
		 
		                                                                                              О. М. Ситнік
		 
		                                                                                              І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...