Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/2978/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2025.
Дата набрання законної сили: 20.05.2025
Номер судового провадження: 51-5404км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018080050003610

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 334/2978/20
		провадження № 51-5404 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
		 
		головуючого судді                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання                     ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                         ОСОБА_5 
		захисника                                                              ОСОБА_6 ,
		засудженого                                                         ОСОБА_7 (у режимі 
		відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_6 та прокурора на вирок Запорізького апеляційного суду від 14 листопада 2024 року стосовно
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця м. Дніпропетровська, який мешкає
		за адресою: 
		АДРЕСА_1 ,
		 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя вироком від 30 вересня 2021 року визнав ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) виправдав у зв`язку із недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
		Запорізький апеляційний суд 14 листопада 2024 року вирок суду першої інстанції скасував та ухвалив новий вирок, яким засудив ОСОБА_7 до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		В тексті вироку апеляційного суду зазначено, що ОСОБА_7 обвинувачувався органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
		ОСОБА_7 , діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, у невстановлені під час досудового розслідування день, час і місце, та за невстановлених обставин, придбав пістолет марки «BLOW TR 92 Саl.9 mm Р.А.К.», який є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю калібру 6,5 мм, придатною для здійснення пострілів, виготовлений шляхом переробки саморобним способом стартового пістолета «BLOW TR 92 Саl.9 mm Р.А.К.», фірми виробника «Ucysldiz Silah Sanayi Ltd» (Туреччина), а також 100 патронів 9 mm Р.А.K. які є боєприпасами до вогнепальної зброї 9 mm Р.А, придатними для здійснення пострілів.
		Після цього ОСОБА_7 за попередньою домовленістю із ОСОБА_8 26 лютого 2019 року отримав від останнього грошові кошти в сумі 7048 грн на картковий банківський рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_7 в АТ «ОТП Банк», у рахунок оплати за раніше обумовлений збут йому вищезазначеної вогнепальної зброї та патронів до неї.
		Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 у невстановлені під час досудового розслідування день, час і місце, за невстановлених обставин, незаконно переніс вищезазначений пістолет з патронами до квартири АДРЕСА_2 , де незаконно зберігав їх з метою збуту.
		Надалі, 25 березня 2019 року приблизно о 17:05 ОСОБА_7 за раніше досягнутою домовленістю із ОСОБА_8 прибув із ним до під`їзду № 3 будинку АДРЕСА_3 , де незаконно збув ОСОБА_8 вищевказаний пістолет «BLOW TR 92 Саl.9 mm Р.А.К.» та 100 патронів 9 mm Р.А.
		Крім того, ОСОБА_7 , діючи умисно, у невстановлені досудовим розслідуванням день, час і місце, та за невстановлених обставин, незаконно придбав 3 пістолети «BLOW TR 92», які є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю калібру 6,5 мм, придатною для здійснення пострілів, виготовлених шляхом переробки саморобним способом стартових пістолетів «BLOW ТR 92 Саl.9 mm Р.А.К.» фірми виробника «Ucysldiz Silah Sanayi Ltd» (Туреччина), та 50 патронів травматичної дії до них.
		Потім ОСОБА_7 за попередньою домовленістю із ОСОБА_8 03 червня 2019 року отримав від останнього грошові кошти в сумі 15 484 грн на картковий банківський рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_7 в АТ «ОТП Банк», у рахунок оплати за раніше обумовлений збут йому вищезазначеної вогнепальної зброї та патронів до неї.
		ОСОБА_7 у невстановлені під час досудового розслідування день, час і місце, та за невстановлених обставин незаконно переніс вищезазначені пістолети до квартири АДРЕСА_2 , де незаконно зберігав їх з метою збуту.
		03 липня 2019 року приблизно о 17:30 ОСОБА_7 за раніше досягнутою домовленістю із ОСОБА_8 , перебуваючи разом із ним біля під`їзду № 3 будинку АДРЕСА_3 , незаконно збув ОСОБА_8 3 вищевказані пістолети «BLOW TR 92» та 50 патронів.
		Крім того, ОСОБА_7 , діючи умисно, у невстановлені під час досудового розслідування день, час і місце, та за невстановлених обставин, незаконно придбав 10 пістолетів «BLOW TR 92 Саl.9 mm Р.А.К.», які є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю калібру 6,5 мм, виготовленою шляхом переробки саморобним способом стартових пістолетів «BLOW ТR 92 Саl.9 mm Р.А.К.» фірми виробника «Ucysldiz Silah Sanayi Ltd» (Туреччина), а також 200 пістолетних патронів калібру 9 mm Р.А.К, які є боєприпасами, придатними для здійснення пострілів.
		Після цього ОСОБА_7 за попередньою домовленістю із ОСОБА_8 03 квітня 2020 року отримав від останнього грошові кошти в сумі 40 700 грн на картковий банківський рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_7 в АТ «Альфа-Банк», у рахунок оплати за раніше обумовлений збут йому вищезазначеної вогнепальної зброї та патронів до неї.
		Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 у невстановлені під час досудового розслідування день, час і місце, за невстановлених обставин незаконно переніс вищезазначені пістолети та патрони в автомобіль «Mersedes Benz С220», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та незаконно зберігав їх з метою збуту у багажному відсіку.
		11 квітня 2020 року приблизно о 14:40 ОСОБА_7 за раніше досягнутою домовленістю із ОСОБА_8 прибув до під`їзду № 3 будинку АДРЕСА_3 , де незаконно збув ОСОБА_8 10 вищевказаних пістолетів «BLOW ТR 92 Саl.9 mm Р.А.К.» та 200 пістолетних патронів калібру 9 mm Р.А.К. 
		 
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК.
		Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що, на його думку, органами досудового розслідування та судом апеляційної інстанції допущені суттєві процесуальні порушення, які тягнуть за собою безумовне скасування вироку апеляційного суду, зокрема:
		- досудове розслідування здійснено з порушенням правил підслідності, тому, на його думку, складено обвинувальний акт, здійснено процесуальне керівництво та підтримано публічне обвинувачення в суді неналежними суб`єктами;
		- ні під час досудового розслідування, ані під час судового розгляду не доведено наявності корисливого умислу в діях ОСОБА_7 , що свідчить про відсутність складу та події кримінального правопорушення;
		- суд апеляційної інстанції:
		- не закрив кримінальне провадження, за наявності обґрунтованих підстав для цього, чим порушив вимоги п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК; 
		- частково задовольнив клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, не навівши мотивів прийнятого рішення;
		- дослідив лише письмові докази, чим порушив повноту та всебічність судового розгляду;
		- безпосередньо не допитав свідків у справі, проте у вироку послався на їхні показання на підтвердження своїх висновків, надавши їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, та не врахував їхніх показань в частині допущених порушень, що призвело до порушення права ОСОБА_7 на справедливий суд; 
		- виклав у вироку суперечливі висновки щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР);
		- необґрунтовано визнав порушення, допущені органом досудового розслідування, зокрема в частині проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), неістотними та не врахував того, що з боку правоохоронних органів мала місце провокація злочину, що стало наслідком незаконного засудження ОСОБА_7 ; 
		- призначив надмірно суворе покарання.
		У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:
		- в порушення вимог статей 374, 420 КПК не навів у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним;
		- не допитав під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , чим порушив принцип безпосередності дослідження доказів.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник і засуджений повністю підтримали касаційну скаргу сторони захисту та частково - касаційну скаргу прокурора.
		Прокурор у повному обсязі підтримав доводи касаційної скарги прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя та частково - доводи касаційної скарги захисника.
		Мотиви Суду
		Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
		Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків, він має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Статтею 370 КПК встановлено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
		Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, а фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину. Юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
		Правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання - це правова модель кримінального правопорушення, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
		Для постановлення такого судового рішення суд апеляційної інстанції з дотриманням визначеної главою 31 КПК процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінку оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), яке також повною мірою відповідатиме вимогам статей 370, 419, 420 цього Кодексу.
		При цьому така перевірка має бути зроблена із додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне та справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.
		Одночасно для виконання завдань, визначених у ст. 2 КПК, суд апеляційної інстанції повинен вжити всіх передбачених кримінальним процесуальним законом засобів, у тому числі в певних випадках, дослідити докази, що містяться у матеріалах кримінального провадженні, у порядку, встановленому ч. 3 ст. 404 КПК.
		У певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ). 
		Якщо в суді апеляційної інстанції постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді з огляду на принцип безпосередності дослідження доказів повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі, що означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису та відеозапису тощо.
		У поданих касаційних скаргах захисник і прокурор покликаються на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 та ухвалення обвинувального вироку.
		Так, захисник у касаційній скарзі зазначає, зокрема, про незаконне засудження ОСОБА_7 через допущені органом досудового розслідування порушення вимог КПК у зв`язку з неправильним визначенням підслідності кримінального провадження та, як наслідок, здійснення досудового слідства неповноважними, на його переконання, суб`єктами, а також проведення слідчих дій без внесення відомостей до ЄРДР. 
		Прокурор указує на порушення судом апеляційної інстанції принципу безпосередності дослідження доказів та відсутність у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		Колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 дотримався не в повній мірі вказаних вимог кримінального процесуального закону.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , дослідивши письмові докази, аудіо-, відеоматеріали та надавши їм оцінку в сукупності, дійшов висновку про недоведеність причетності ОСОБА_12 до вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК, оскільки стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження пред`явленого ОСОБА_12 обвинувачення, а також допущено під час досудового розслідування численні порушення вимог КПК, які потягли за собою визнання низки доказів недопустимими, у зв`язку з чим ухвалив виправдувальний вирок.
		Не погоджуючись із указаним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК та призначити відповідне покарання. Також прокурор просив повторно дослідити письмові докази та допитати свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 .
		Свої вимоги прокурор обґрунтовував, зокрема, тим, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, не надав належної оцінки зібраним доказам у їх сукупності та взаємозв`язку та безпідставно виправдав обвинуваченого. 
		Запорізький апеляційний суд 14 листопада 2024 року задовольнив апеляційну скаргу (з доповненнями) прокурора, скасував вирок суду першої інстанції та ухвалив новий, яким визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		Безпосередньо дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, та здобуті письмові докази, суд апеляційної інстанції вказав на те, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів і саме їхня сукупність доводить винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому злочині.
		За результатом апеляційного перегляду кримінального провадження суд апеляційної інстанції не встановив і тих порушень, на які посилалась сторона захисту як на підставу виправдання ОСОБА_7 .
		Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що:
		- досудове слідство у кримінальному провадженні № 12018080050003610 розпочато відповідно до витягу з ЄРДР від 10 жовтня 2018 року про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК; 
		- в ході досудового слідства у цьому кримінальному провадженні були внесені відомості до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК, за епізодами від 03 липня 2019 року, 11 квітня 2020 року; 
		- відомості щодо зберігання зброї та боєприпасів відносно невідомого мешканця Дніпровського району м. Запоріжжя за епізодом від 25 березня 2019 року до ЄРДР не вносились, так як були отримані в рамках досудового слідства у кримінальному провадженні № 12018080050003610;
		- постановою від 13 квітня 2020 року кримінальні провадження № 12018080050003610 від 10 жовтня 2018 року і № 12020080050001285 від 11 квітня 2020 року прокурором були об`єднані в одне кримінальне провадження;
		- НСРД стосовно ОСОБА_7 проводились співробітниками УСБУ в Запорізькій області згідно з ухвалами слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 24, 31 січня, 19 березня, 15, 20 травня 2019 року на підставі відповідних доручень та постанов прокурора від 30 січня, 14 травня 2019 року, 16 березня 2020 року;
		- слідчі дії в межах кримінального провадження № 12018080050003610 проведені повноважними особами. 
		Оцінивши письмові докази та навівши у вироку достатнє обґрунтування свого рішення, суд дійшов висновку про відсутність порушень положень статей 214, 246 КПК, з чим погоджується колегія суддів касаційного суду. 
		У той же час колегія суддів уважає слушними доводи захисника і прокурора про безпідставну відмову суду апеляційної інстанції в допиті свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 
		Верховний Суд неодноразово вказував на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Також у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд.
		Згідно зі ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Не може бути визнано доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. 
		Виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів, апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих сторонами обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.
		Як установлено зі звукозапису судового засідання, 01 квітня 2024 року суд апеляційної інстанції дослідив лише письмові докази та не знайшов підстав для повторного допиту свідків.
		За наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.
		Свої висновки суд обґрунтував, у тому числі показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , які безпосередньо під час апеляційного провадження не допитувалися.
		При цьому суд апеляційної інстанції визнав надані цими свідками суду першої інстанції показання правдивими, послідовними, такими, що узгоджуються з іншими доказами у справі.
		Водночас суд першої інстанції, проаналізувавши почуті в судовому засіданні показання:
		- свідка ОСОБА_8 , зробив висновок про те, що вони є непослідовними, суттєво протирічать матеріалам процесуальних документів, свідок продемонстрував свою зацікавленість у результаті провадження;
		- свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , визнав їх неналежними доказами, оскільки вони не підтверджують факт вчинення обвинуваченим будь-яких протиправних дій, їхні показання суперечливі, не узгоджуються з матеріалами провадження.
		Відтак суд апеляційної інстанції надав показанням свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 іншої оцінки, ніж це зробив суд першої інстанції, безпосередньо їх не дослідивши, що не відповідає приписам ст. 23 КПК.
		Крім того, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ч. 2 ст. 420 КПК не виклав у своєму вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, лише зазначив про обвинувачення, пред`явлене органом досудового розслідування.
		Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що під час апеляційного перегляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним та ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення.
		У зв`язку з цим касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, касаційна скарга прокурора - задоволенню, а вирок апеляційного суду - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно урахувати наведене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
		постановив:
		касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Вирок Запорізького апеляційного суду від 14 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...