Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/1410/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2025.
Дата набрання законної сили: 29.05.2025
Номер судового провадження: 51-3004км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022262020003822

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 725/1410/23
		провадження № 51-3004 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		захисника                                                    ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 лютого 2025 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12022262020003822 за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Полтави, жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Короткий зміст ухвалених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 04 вересня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
		 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково.
		Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 83 650,46 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Крім того, у вироку вирішено питання щодо запобіжного заходу, обчислення строку відбування покарання, судових витрат та долі речових доказів.
		Відповідно до вироку ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 10 грудня 2022 року, приблизно о 19:30, перебуваючи на тротуарі біля продуктового магазину «Нива», що на вул. Руській, 219-Є у м. Чернівці, на ґрунті тривалих неприязних відносин розпочав словесний конфлікт з ОСОБА_8 , та, реалізуючи свій умисел на заподіяння тілесних ушкоджень останньому, діючи умисно і протиправно, з метою помсти за образливу (на його думку) поведінку, завдав ОСОБА_8 один цілеспрямований удар рукою у щелепу, чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості.
		Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 23 квітня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено частково, вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 вересня 2023 року в частині призначеного покарання  та вирішення цивільного позову змінено.
		На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з випробуванням із встановленням іспитового терміну тривалістю 2 роки.
		Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 40 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.
		Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено частково, а ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 23 квітня 2024 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 17 лютого 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 в інтересах потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково.
		Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 04 вересня 2023 року в частині вирішення цивільного позову змінено.
		Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 81 666,67 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також 40 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Захисник вказує про незаконність вироку місцевого суду, оскільки його ухвалено із порушенням вимог статей 23, 91, 94, 370, 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а в основу вироку покладено недопустимі докази, зокрема, висновки судово-медичних експертиз № 877 екс від 21 грудня 2022 року та № 81 д від 15 лютого 2023 року, інформацію, що міститься на диску (відео з камер спостереження), а також протокол огляду відеозапису від 22 грудня 2022 року.
		Обґрунтовуючи такі твердження, зазначає, що стороні захисту у порядку ст. 290 КПК не відкривалася медична документація потерпілого, на підставі якої експерт зробив відповідні висновки, хоча про необхідність ознайомлення з вказаними документами сторона захисту клопотала починаючи зі стадії досудового розслідування.
		Крім того, вказує про недопустимість відеозапису з камер спостереження та похідних від нього доказів у зв`язку з порушенням порядку його отримання (за відсутністю згоди власника приміщення та ухвали про доступ до речей та документів). Вважає, що відеозапис з камери спостереження не дозволяє ідентифікувати обвинуваченого, опис відеозапису здійснено виключно зі слів потерпілого.
		Вказані порушення не були усунуті й під час апеляційного розгляду, незважаючи на доводи сторони захисту про недотримання судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону.
		Звертає увагу, що за наслідком апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі послався на докази, на які не міститься посилання у мотивувальній частині вироку суду першої інстанції. Стверджує, що зазначені апеляційним судом докази, такі як протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 10 грудня 2022 року, протокол огляду місця події від 10 грудня 2022 року, протокол слідчого експерименту від 20 грудня 2022 року, безпосередньо судом апеляційної інстанції не досліджувались, оскільки за клопотанням сторони захисту у порядку ст. 404 КПК апеляційний суд дослідив лише письмові документи, які стали підставою для проведення судово-медичних експертиз та докази щодо порушення вимог ст. 290 КПК, на які посилався захисник.
		При цьому, спростовуючи доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів через недотримання вимог ст. 290 КПК, апеляційний суд послався на висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у справі № 754/14281/17, який був зроблений у кримінальному провадженні, обставини якого суттєво відрізняються.
		Таким чином, вважає, що вказані порушення вимог кримінального процесуального закону перешкодили суду апеляційної інстанції постановити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу та, навівши відповідні аргументи, просила її задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги, просила оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
		Потерпілий ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_9 подали до суду заяву, у якій заперечували щодо задоволення касаційної скарги захисника, просили здійснити касаційний розгляд у їхню відсутність.
		Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		У касаційній скарзі захисник, окрім іншого, вказує про те, що в основу вироку покладено недопустимі докази, зокрема, висновки судово-медичних експертиз № 877 екс від 21 грудня 2022 року та № 81 д від 15 лютого 2023 року.
		Захисник звертає увагу, що стороні захисту у порядку ст. 290 КПК не відкривалася медична документація потерпілого, на підставі якої експерт зробив відповідні висновки, хоча про необхідність ознайомлення з вказаними документами сторона захисту клопотала починаючи зі стадії досудового розслідування.
		Однак, з такими доводами колегія суддів погодитися не може.
		Згідно з постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року, якою скасовано ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 23 квітня 2024 року,зазначені обставини були предметом перевірки під час касаційного розгляду, за результатами якого суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень процесуального закону в цій частині, як і не встановив підстав для визнання висновків судово-медичних експертиз № 877 екс від 21 грудня 2022 року та № 81 д від 15 лютого 2023 року недопустимими доказами.
		Як вказав у постанові суд касаційної інстанції, апеляційний суд у судовому засіданні 20 грудня 2023 року з метою забезпечення права сторони захисту на ознайомлення із медичними документами, на підставі яких були складені висновки експерта, та з метою недопущення порушення права на захист, витребував та дослідив медичну картку та рентгенівські знімки і долучив копії цих документів до матеріалів кримінального провадження, забезпечивши тим самим право сторони захисту на ознайомлення з медичною документацією, а отже не порушив приписів процесуального закону.
		Враховуючи правовий висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 27 січня 2020 року (справа № 754/14281/17, провадження № 51-218 кмо 19), суд касаційної інстанції, констатуючи про не виконання вимог ст. 290 КПК через не надання стороні захисту доступу до медичної документації, дійшов висновку про відсутність істотних порушень вимог КПК, що може бути підставою для визнання зазначених висновків судово-медичних експертиз недопустимими доказами з цих підстав, оскільки з цими документами стороні захисту була забезпечена можливість ознайомитися в ході апеляційного провадження.
		З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для надання інших висновків, аніж викладені у постанові від 16 жовтня 2024 року, стосовно аналогічних доводів захисника, що викладені у касаційній скарзі поданій на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 лютого 2025 року.
		Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи захисника про врахування апеляційним судом доказів, на які не містить посилання у мотивувальній частині вироку суду першої інстанції.
		Так, ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
		Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам, а зміст ухвали суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
		Водночас, однією із фундаментальних засад верховенства права під час розгляду кримінального провадження (у тому числі й під час апеляційного розгляду) кримінальний процесуальний закон виділяє безпосередність дослідження показань, речей і документів, що знайшло своє відображення у ст. 23 КПК і цей принцип кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення.
		Безпосередність сприйняття доказів, як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, дає змогу суду належним чином їх дослідити і перевірити, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
		Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження, зокрема, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ст. 7 КПК).
		Крім того, як визначено положеннями ч. 2 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.
		Відповідно до змісту вироку, суд першої інстанції, ухвалюючи такий вирок та визнаючи ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, посилається як на докази винуватості останнього на показання потерпілого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_10 , протокол про зняття показань з технічних приладів від 15 грудня 2022 року, протокол огляду відеозапису від 22 грудня 2022 року, висновки судово-медичних експертиз № 877 екс від 21 грудня 2022 року та № 81 д від 15 лютого 2023 року.
		Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, апеляційний суд, мотивуючи свої висновки про законність та обґрунтованість вироку місцевого суду, окрім інших, посилається як на доказ винуватості ОСОБА_7 також на протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 10 грудня 2022 року, протокол огляду місця події від 10 грудня 2022 року та протокол слідчого експерименту від 20 грудня 2022 року.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що за наслідком задоволення клопотання сторони захисту у порядку ст. 404 КПК предметом безпосереднього дослідження суду апеляційної інстанції були письмові документи, пов`язані з витребуванням та надходженням медичних документів до експертної установи для проведення судово-медичної експертизи та процедурою, що стосується їхнього відкриття у порядку ст. 290 КПК. Також під час апеляційного розгляду досліджено відеозапис із камер спостереження.
		Будь-які інші докази під час апеляційного розгляду предметом безпосереднього дослідження суду не були.
		Враховуючи наведене, за наслідком перегляду вироку місцевого суду за апеляційною скаргою сторони захисту апеляційний суд, порушуючи принцип безпосередності дослідження доказів, передбаченого ст. 23 КПК, фактично мотивував свої висновки на підставі доказів, які не були покладені місцевим судом на обґрунтування обвинувачення, визнаного судом доведеним, тим самим апеляційний суд вийшов за межі апеляційних вимог, чим фактично погіршив становище засудженого ОСОБА_7 , що свідчить про порушення його права на захист.
		Окрім іншого, у касаційній скарзі захисник вказує про недопустимість відеозапису з камер спостереження та похідних від нього доказів, оскільки відеозапис не дозволяє ідентифікувати обвинуваченого, опис відеозапису здійснено виключно зі слів потерпілого.
		Такий довід стороною захисту ставився і перед судом апеляційної інстанції, та за клопотанням захисника зазначений відеозапис досліджувався у судовому засіданні під час апеляційного розгляду кримінального провадження.
		Однак, ухвала апеляційного суду не містить вмотивованої відповіді на такі твердження захисника, а доводи апеляційної скарги фактично залишилися без процесуального реагування апеляційного суду, оскільки з ухвали апеляційного суду не вбачається ґрунтовних висновків на спростування таких доводів апеляційної скарги, а лише констатовано про обґрунтованість висновків місцевого суду.
		Таким чином, не навівши належного і вмотивованого обґрунтування своїх висновків з посиланням на конкретні докази, а також на положення закону, якими він керувався, як того вимагають положення ч. 2 ст. 419 КПК, апеляційний суд в ухвалі не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу сторони захисту визнав необґрунтованою, при цьому на частину доводів відповіді не надав.
		З огляду на викладене колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу, порушив вимоги кримінального процесуального закону.
		Як визначено ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Положеннями ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення, як наслідок, передчасність висновків про законність вироку суду першої інстанції, що в сукупності є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.
		Таким чином, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, ретельно перевірити всі доводи апеляційної скарги захисника, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь, постановити законне та обґрунтоване рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                ОСОБА_2                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...