Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/3201/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Надіслано судом: 04.06.2025. Зареєстровано: 05.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2025.
Дата набрання законної сили: 02.06.2025
Номер судового провадження: 11-кп/818/777/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022226260000299

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа № 642/3201/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження апел.суду №11-кп/818/777/25 Доповідач: ОСОБА_2 
		Категорія: ч.5 ст.27, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358,
		ч. 1 ст. 332 КК України
		 
		В И Р О К
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   
		02 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
		 
		   головуючого              - ОСОБА_2 ,
		   суддів                  - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		   за участю секретаря          - ОСОБА_5 ,
		   прокурора                  - ОСОБА_6 ,
		представника потерпілої     - ОСОБА_7 ,
		захисника                 - ОСОБА_8 ,
		обвинуваченої             - ОСОБА_9 ,
		 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_10  адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2024 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358, частиною 1 статті 332 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022226260000299 від 28.06.2022, -
		в с т а н о в и л а :
		 
		 
		 
		Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2024 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Первомайський, Харківської області, громадянку України, українку, розлучену, має на утриманні дитину 2011 року народження, з середньо - спеціальною освітою, яка раніше судимою не була, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358, частиною 1 статті 332 КК України за якими призначено їй покарання:
		- за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік;
		- за частиною 4 статті 358 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки;
		- за частиною 1 статті 332 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
		На підставі частини 1статті 70 КК Україниза сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_9 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
		На підставі статті 75КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, встановлено випробувальний строк 2 (два) роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 статті 76 КК України,а саме:періодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації;  повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Згідно вироку, ОСОБА_9 восени 2021 року, більш точний час та дату в ході судового розслідування встановити не надалось можливим, умисно, достовірно знаючи, що не проходила встановлену законом процедуру для отримання свідоцтва про народження дитини, виступила пособником у підробленні свідоцтва, яке видається державною установою для реєстрації дитини та її походження, а саме у підробці свідоцтва про народження дитини на ім`я ОСОБА_12 , для якої ОСОБА_9 згідно договору про виношування дитини від 01.07.2020 являється сурогатною матір`ю, а біологічними батьками якої згідно висновку експерта ХНДЕКЦ № СЕ-19/121-21/10114-БД від 09.07.2021 являються громадяни Німеччини: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Так, восени 2021 перебуваючи у місті Харків, ОСОБА_9 познайомилась за допомогою мережі «Інтернет» з невстановленою в ході судового розслідування особою, яка в ході листування запропонувала ОСОБА_9 отримати свідоцтво про народження дитини без черги за грошову винагороду. Після чого, реалізуючи свою злочинну задумку, ОСОБА_9 виступила в ролі пособника та при невстановлених обставинах, даті та часі, передала невстановленій особі пакет документів, передбачених Законом України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», а саме: медичне свідоцтво про народження дитини № 79Х7-58ЕХ-7Т5В-А3ВН від 08.04.2021, документ, який ідентифікує ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та документ, який ідентифікує особу, яка мала бути записана батьком дитини, з метою виготовлення завідомо підробленого документу про народження дитини, який, зокрема, надає право на вивезення дитини за межі державного кордону України.
		Після чого не пізніше 23.02.2022, точного часу та дати в ході судового розслідування не встановлено, при невстановлених обставинах ОСОБА_9 отримала завідомо підроблене свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 , видане начебто 06.06.2021 Мереф`янською міською радою Харківського району на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 
		Злочинні дії ОСОБА_9 були припиненні 17.08.2022 у період з 07 год. 09 хв. до 08 год. 42 хв в ході обшуку, який було проведено на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 16.08.2022, за фактичним місцем мешкання гр. ОСОБА_9 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого було виявлено та вилучено свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , датоване 06.06.2021р., видане начебто Мереф`янською міською радою Харківського району Харківської області.
		Відповідно до висновку експерта ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 17609/17989 від 29.08.2021р. бланк наданого на дослідження Свідоцтва про народження дитини з серійним номером « НОМЕР_1 » на ім`я « ОСОБА_12 » виготовлений не на підприємстві, що призначено для їх випуску та не відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу в Україні. Надане на дослідження Свідоцтво про народження дитини з серійним номером « НОМЕР_1 » надруковано за допомогою друкуючого пристрою з електрофотографічним багатокольоровим способом друку  лазерного принтера або багатофункціонального друкуючого пристрою. Дані персоналізації, інформація стосовно органу реєстрації, наявні у Свідоцтва про народження з серійним номером « НОМЕР_1 », є первинними та змінам не піддавалися.
		Крім того згідно листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) актового запису про народження на ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян не виявлено. Свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 видано на ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком якої є ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , матір`ю якої є ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		Крім того, ОСОБА_9 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дії, керуючись прямим умислом та достовірно знаючи, що малолітня ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (на теперішній час встановлено достовірне ім`я ОСОБА_17 ) не являється її дитиною, маючи умисел на незаконне переправлення малолітньої дитини через державний кордон України з метою переховування дитини від її справжніх батьків, використовуючи завідомо підроблений документ, а саме: свідоцтво про народження дитини, бланк якого відповідно до висновку експерта ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 17609/17989 від 29.08.2021 виготовлений не на підприємстві, що призначено для їх випуску та не відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу в Україні, на початку березня 2022 року, точне місце та час не встановлено, здійснила перетин державного кордону України шляхом пішохідного переправлення разом з малолітньою дитиною ОСОБА_12 ( ОСОБА_17 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 . Задля безперешкодного перетину державного кордону України ОСОБА_9 пред`явила інспектору прикордонної служби підроблене свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , датоване 06.06.2021, видане начебто Мереф`янською міською радою Харківського району Харківської області. Разом з цим відповідно до свідоцтва про народження дитини НОМЕР_2 , виданого 25.11.2021 Балаклійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області, батьками малолітньої дитини ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_10 , які дозвіл на вивіз дитини за межі державного кордону України ні ОСОБА_9 , ні будь-якій іншій особі не надавали.
		Відповідно до інформації з бази інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль України 31.05.2022 ОСОБА_9 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перетнула кордон у напрямку «в`їзд» через ПП «Шегині» з Польщі в Україну.
		Також, 31.05.2022 о 13 год. 57 хв., ОСОБА_9 , під час перетину державного кордону України у напрямку «в`їзд» через ПП «Шегіні» із Польщі, діючи з умислом, направленим на використання завідомо підробленого документу, який видається та посвідчується установою, суб`єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, використала підроблений офіційний документ, а саме: свідоцтво про народження дитини, видане на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_1 , датоване 06.06.2021, і начебто видане Мереф`янською міською радою Харківського району Харківської області, яке вона придбала за допомогою всесвітньої мережі «Інтернет». 
		17.08.2022 у період з 07 год. 09 хв. до 08 год. 42 хв на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 16 серпня 2022 року було проведено обшук за місцем фактичного мешкання гр. ОСОБА_9 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого було виявлено та вилучено свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , датоване 06.06.2021, видане начебто Мереф`янською міською радою Харківського району Харківської області.
		Відповідно до висновку експерта ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 17609/17989 від 29.08.2021 бланк наданого на дослідження Свідоцтва про народження з серійним номером « НОМЕР_1 » на ім`я « ОСОБА_12 » виготовлений не на підприємстві, що призначено для їх випуску, та не відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу в Україні. Надане на дослідження Свідоцтва про народження з серійним номером « НОМЕР_1 » надруковано за допомогою друкуючого пристрою з електрофотографічним багатокольоровим способом друку  лазерного принтера або багатофункціонального друкуючого пристрою. Дані персоналізації, інформація стосовно органу реєстрації, наявні у Свідоцтва про народження з серійним номером « НОМЕР_1 », є первинними та змінам не піддавалися.
		Крім того згідно листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) актового запису про народження на ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян не виявлено. Свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 видано на ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком якої є ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , матір`ю якої є ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . 
		Не погодившись з зазначеним вироком, представник потерпілої ОСОБА_10  адвокат ОСОБА_7 та прокурор подали апеляційні скарги.
		Представник потерпілої ОСОБА_10  адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вирок Ленінського районногосуду м.Харкова від26грудня 2024року скасуватив частиніпризначеного покарання,у зв`язку зйого невідповідністюступеню тяжкостівчинених кримінальнихправопорушень,та ухвалитив частиніпризначеного покаранняновий вирок,яким призначити ОСОБА_9 покарання:за частиною 5статті 27,частиною 1статті 358КК України-2(два)роки обмеженняволі; за частиною4статті 358КК України-2(два)роки обмеженняволі; за частиною1статті 332КК України 5(п`ять)років позбавленняволі. На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_9 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник потерпілої вказує на те, що призначене ОСОБА_9 покарання, не відповідає ступеню тяжкості та суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, особі обвинуваченої, оскільки за своїм видом та розміром є несправедливим через м`якість.
		Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції, призначаючи настільки м`яке покарання, не врахував характер суспільноїнебезпечності злочиннихдій,які вчиняла ОСОБА_9 ,а саменезаконне вивезеннячужої новонародженоїдитини черездержавний кордонУкраїни задляпереховування їївід справжніхбатьків.В якостіобґрунтування своїхвчинків, ОСОБА_9 зазначала,що вонатак вчинилачерез те,що клінікоюне виконувалисяумови договорусурогатного материнства(хочажодних доказівцьому небуло ібути неможе),то вказувала,що намагаласязберегти життядитини тавивезти їїза кордон,подалі відзони веденняактивних бойовихдій.Однак,коли ОСОБА_9 та новонародженадитина булив безпеці,обвинувачена ненамагалася встановитизв`язокіз клінікоюта/абобіологічними батькамидитини,а навпаки-переховувалася відправоохоронних органівта іншихлюдей,які намагалисяповернути дитинуїї батькам. Навіть після повернення дитини її біологічним батькам, маючи на руках беззаперечні докази того, що вона не є біологічною матір`ю, обвинувачена не полишила, та й на даний час не полишає спроб повернути собі чужу дитину численними зверненнями, як в українські суди, так і державні органи Німеччини.
		Представник потерпілоїзвертає увагуна те,що ОСОБА_9 спочатку судовогорозгляду обмежуваласячастковим визнаннямсвоєї провини,та згодом(післяблизька 6-7судових засідань,після допитучастини свідківта відмовисудом узадоволенні їїклопотань прозакриття провадженняу справі)вину визнала повністю. Така послідовність дій обвинуваченої, на думку представника потерпілої, аж ніяк не може свідчити про наявність пом`якшуючої покарання обставини, як щире каяття, яке має проявлятися у негайному й добровільному прийнятті відповідальності за свої вчинки, а вищевказана поведінка обвинуваченої свідчить виключно про прагнення ОСОБА_9 пом`якшити покарання, а не про щире усвідомлення неправомірності своїх дій.
		Вважає, що в даному випадку посилання на щире каяття, як на пом`якшуючу обставину, є сумнівним та помилковим, а призначене покарання ОСОБА_9 не є співмірним із тяжкістю вчинених нею злочинних дій, не враховує спричиненої значної шкоди, завданої діями обвинуваченої, порушує принцип справедливі та не відображає реальної небезпечності діяння, а також не відповідає суспільним очікуванням щодо відновлення правопорядку.
		Прокурор в апеляційній скарзі, яка в подальшому була нею змінена, просить вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 26.12.2024 в частині призначеного покарання скасувати, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме в застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, що потягло за собою призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.
		Ухвалити новийвирок,яким ОСОБА_9 призначити покаранняза частиною 5статті 27,частиною 1статті 358КК Україниу вигляді2років пробаційногонагляду,за частиною4статті 358КК Україниу вигляді1року пробаційногонагляду,за частиною1статті 332 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, за частиною 1 статті 70 КК України шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, яке буде сприяти контролю за поведінкою ОСОБА_9 , відповідати характеру та ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особі обвинуваченої, сприятиме її виправленню та перевихованню, а також попередить скоєння останньою нових кримінальних правопорушень.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказує на те, що ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що малолітня ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (достовірне ім`я ОСОБА_17 ) не являється її дитиною, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись прямим умислом на незаконне переправлення малолітньої дитини через державний кордон України, з метою переховування дитини від її справжніх батьків, використовуючи завідомо підроблений документ, здійснила перетин державного кордону України разом з малолітньою дитиною, пред`явивши інспектору прикордонної служби підроблене свідоцтво про народження дитини.
		Прокурор звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував суспільну небезпечність злочинних дій, які вчиняла ОСОБА_9 , з метою незаконного вивезення чужої новонародженої дитини через державний кордон України задля переховування її від справжніх батьків. Ці дії становлять особливо високий рівень суспільної небезпечності, адже супроводжуються грубим порушенням фундаментальних прав дитини та її батьків. Вони не лише порушують етичні й правові норми, але й викликають осуд на міжнародному рівні, оскільки суперечать принципам захисту прав дитини, закріпленим у міжнародному законодавстві.
		Незаконне вивезення за підробленими документами суперечить принципам добробуту дитини, закріпленим як у національному законодавстві, так і в міжнародних правових актах. Вчинення таких дій демонструє ігнорування інтересів дитини, що має бути найвищим пріоритетом у будь-якій ситуації.
		Крім того, судом першої інстанції було встановлено наявність обставини, що, як на думку суду, пом`якшує покарання, а саме - щирого каяття.
		Проте, з вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2024 року вбачається, що ОСОБА_9 з самого початку визнавала свою вину лише частково, а лише потім вже вирішила визнати її повністю.
		Важливо зазначити, що щире каяття передбачає не лише формальне визнання вини, а й глибоке усвідомлення протиправності своїх дій та їхніх наслідків, а також прояв готовності компенсувати завдану шкоду або докласти зусиль для її виправлення.
		Факт того, що її повне визнання провини відбулося лише на більш пізньому етапі розгляду справи свідчить виключно про прагнення обвинуваченої пом`якшити майбутнє покарання, а не про щире усвідомлення неправомірності своїх дій.
		Прокурор вважає, що призначене судом ОСОБА_9 покарання із звільненням її від відбування покарання з випробуванням, на підставі статті 75 КК України свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню, а саме положень статті 75 КК України, що в тому числі, потягло за собою призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника потерпілої, який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскільки потерпіла вважає, що обвинуваченій має бути призначене покарання пов`язане з ізоляцією її від суспільства, частково підтримав апеляційну скаргу прокурора; прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, частково підтримав апеляційну скаргу представника потерплої; думку обвинуваченої та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		Оскільки фактичні обставини кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 учасниками судового процесу не оскаржуються, то висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці судом апеляційної інстанції не підлягають, з урахуванням вимог частини 1 статті 404 КПК України.
		Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Перевіряючи вирок у частині правильності призначення покарання ОСОБА_9 , суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням доводів поданих апеляційних скарг, встановлених обставин справи та фактичного змісту вироку,не в повній мірі виконав вимоги статті 65 КК України, з огляду на таке.
		Згідно роз`яснень викладених у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд у кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог статті 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
		Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. 
		Призначаючи ОСОБА_9 відповідний вид та розмір покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, відомості про особу обвинуваченої, яка розлучена, має на утриманні дитину 2011 року народження, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимою не була, є фізичною особою  підприємцем, відсутність обтяжуючої та наявність пом`якшуючих покарання обставин - щире каяття, зробив висновок про можливість звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з застосуванням статті 75 КК України.
		Тобто, суд першої інстанції врахував одні й ті ж самі обставини що пом`якшують покарання, як для визначення його виду та розміру, так і для вирішення питання про необхідність звільнення його від відбування з випробуванням.
		Суд апеляційної інстанції враховуючи сталу практику Верховного Суду викладену в постановах від 18.11.2020 справа № 641/2931/18; від 29.11.2021 справа № 643/8455/17; від 26.02.2025 справа № 392/2080/23 вважає, що зазначене свідчить про неналежну вмотивованість рішення суду першої інстанції в частині застосування положень статті 75 КК України, у зв`язку з чим не погоджується з висновками суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, зважаючи на наступне.
		Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Так,суд першоїінстанції,при звільненні ОСОБА_9 від відбуванняпокарання звипробуванням,недостатньо врахувавфактичні обставиникримінального провадження,а самете,що обвинувачена ОСОБА_9 будучи сурогатною матір`ю дитини ОСОБА_12 ( ОСОБА_17 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно договору про виношування дитини, вчинила умисні злочинні дії, які були направленні нею на незаконний перетин державного кордону України, з метою вивезення чужої новонародженої дитини закордон з використанням підробленого документу, а саме свідоцтва про народження дитини, яке було отримано обвинуваченою злочинним шляхом, що не оспорювалося обвинуваченою під час апеляційного розгляду.
		Враховуючи викладене, та фактичні обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, які відповідно до статті 12 КК України є проступком (частина 1 статті 358, частина 4 статті 358 КК України) та нетяжким злочином ( частина 1 статті 332 КК України) на переконання суду апеляційної інстанції, в оскаржуваному вироку судом першої інстанції не наведено переконливих обставин, які дають достатні підстави для застосування до призначеного ОСОБА_9 покарання положень статті 75 КК України.
		За таких обставин, доводи апеляційних скарг представника потерпілої та прокурора щодо безпідставного звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу. 
		Згідно пункту 4 частини 1 статті 420КПК України неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання є підставою для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції і ухвалення свого вироку.
		Досліджуючи данніпро особуобвинуваченої встановлено,що ОСОБА_9  розлучена, має на утриманні дитину 2011 року народження, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимою не була, є фізичною особою  підприємцем. 
		Відповідно до статті 66КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_9 , суд апеляційної інстанції визнає повне її визнання вини, щире каяття, вперше притягнення до кримінальної відповідальності, та те, що внаслідок її дій не заподіяно шкоду здоров`ю новонародженої дитини.
		Обставин, що обтяжують покарання, згідно статті 67 КК України, судом апеляційної інстанції не встановлено.
		При цьому, суд апеляційної інстанції враховує положення частини 2 статті 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до норм статті65ККУкраїни та роз`яснень, наведених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. 
		Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, а саме те, що обвинувачена ОСОБА_9 , вперше притягається до кримінальної відповідальності, свою вину визнала, щиро розкаялась, про що вказала під час апеляційного розгляду, внаслідок її злочинних дій відсутні тяжкі наслідки та не завдано жодної шкоди новонародженій дитині, які колегія суддів вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, та вважає, що обвинуваченій може бути призначено покарання із застосуванням положень статті 69 КК України.
		Призначаючи покарання, суд апеляційної інстанції враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, наведені вище дані про особу обвинуваченої, обставини що пом`якшують покарання, відсутність обставин що обтяжують покарання, і вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження скоєння нею нових злочинів, покарання: за частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 358 КК у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік; за частиною 4 статті 358 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки; за частиною 1 статті 332 КК України з застосуванням статті 69 КК України  2 (два) роки позбавлення волі, та вважає за необхідне визначити остаточне покарання відповідно до положень частини 1 статті 70 КК України, а саме за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
		На думку суду апеляційної інстанції, саме такий вид і розмір покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових злочинів, що в свою чергу відповідає вимогам норм частини 2 статті 50 КК України.
		 
		Керуючись статтями 404, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, -
		 
		у х в а л и л а:
		 
		 
		 
		Апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_10  адвоката ОСОБА_7 та прокурора - задовольнити частково.
		Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2024 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_9 в частині призначеного покарання - скасувати та ухвалити у цій частині новий вирок. 
		Призначити ОСОБА_9 покарання:
		- за частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 358 КК у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік;
		- за частиною 4 статті 358 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки;
		- за частиною 1 статті 332 КК України з застосуванням статті 69 КК України  2 (два) роки позбавлення волі.
		На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_9 рахувати з дня фактичного затримання обвинуваченої в порядку виконання даного вироку. 
		В решті вирок суду залишити без змін. 
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення. 
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...