Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/10488/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Надіслано судом: 04.06.2025. Зареєстровано: 05.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2025.
Дата набрання законної сили: 08.08.2025
Результат оскарження 08.08.2025 Одеський апеляційний адміністративний суд: відмовлено у відкритті провадження
Номер судового провадження: 2-а/522/317/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №522/10488/25
		Провадження №2-а/522/317/25
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 червня 2025 року                                        м. Одеса
		 
		Приморський районний суд міста Одеси у складі:
		головуючої  судді Косіциної В.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
		ВСТАНОВИВ:
		12 травня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якому позивач просив поновити строк на оскарження постанови, визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.07.2024 року №С/10287; провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1  закрити.
		За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.
		Ухвалою суду від 15 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано з власної ініціативи у ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні відомості:
		- належним чином засвідчену копію журналу обліку протоколів про адміністративні правопорушення, який містить відомості про реєстрацію матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
		- належним чином засвідчену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за наслідками розгляду якої було винесено постанову про адміністративне правопорушення від 08 липня 2024 року №С/10287;
		- належним чином засвідчену копію витягу з ЄДРПВР «ОБЕРІГ» щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
		- належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують, що представники ІНФОРМАЦІЯ_2 вживали заходи задля отримання персональних даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом електронної взаємодії з держателям персональних даних що визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».
		Судове засідання по справі призначено на 19 травня 2025 року.
		Ухвала суду від 15 травня 2025 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 16 травня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
		Копія позову з додатками була доставлена до електронного кабінету відповідача 16 травня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
		Повістка на 19 травня 2025 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 16 травня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
		У судове засідання, призначене на 19 травня 2025 року учасники справи  не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. У зв`язку з першою неявкою учасників справи, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання розгляд справи відкладено на 02 червня 2025 року.
		Повістка на 02 червня 2025 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 20 травня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
		Також, копію позову з додатками, копію ухвали суду від 15.05.2025 року та повістку на 02.06.2025 року було направлено за місцезнаходженням відповідача листом із рекомендованим повідомленням про вручення, яке повернулося до суду із відміткою про те, що відправлення вручене 26 травня 2025 року.
		У судове засідання, призначене на 02 червня 2025 року учасники справи  не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
		У зв`язку із неявкою учасників справи, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
		Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Відповідно до ч. 4, 5 ст.250 КАС України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення.
		Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		08 липня 2024 року постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 №С/10287 прийнято рішення прийнято рішення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 а фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
		Зі змісту постанови за справою про адміністративне правопорушення вбачається, що солдат запасу  ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, під час дії воєнного стану та проведення мобілізації піж час перевірки документів у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 порушив ч.2 п.10-1 Додатку №2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервісті» до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних, та резервістів», а саме, не мав при собі військового-облікового документу.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
		У ч. 2 ст. 77 КАС України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Таким чином, закон покладає на відповідача обов`язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
		У ч.3 ст.210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
		За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
		За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
		Отже, станом на 08.07.2024 року тобто на дату вчинення інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення, діяв особливий період.
		За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
		Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 463/1352/16-а.
		У абз.2 п.п.10-1 п.1 Додатку №2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервісті» до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних, та резервістів» вказано, що у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
		Відповідно до примітки статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
		Тобто, законодавець чітко визначив умову, за якої, зокрема, положення статті 210 КУпАП не застосовуються, а саме: за наявності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
		Проте, доказів того, що відповідач вчиняв дії, спрямовані на отримання персональних даних ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи  суду надано не було.
		Позивачем надано витяг із додатку «Резерв+», з якого вбачається, що відомості про ОСОБА_1 містяться в системі. Більше того, у витягу наявна повна інформація про ПІБ позивача, його дату народження, РНОКПП, електронна адреса, номер телефону, РТЦК та СП, де позивач перебуває на обліку.
		Доказів на підтвердження того, що на момент притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зазначених відомостей в Резерв+ не було  суду не надано.
		Також, не надано доказів на підтвердження того, що відповідач на виконання вимог закону здійснив дії, спрямовані на отримання персональних даних ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії ЄДРПВР «ОБЕРІГ», а також доказів на підтвердження того, що відомості про ОСОБА_1 у ньому відсутні.
		Окрім того, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 був ідентифікований, про що свідчить наступне твердження: «Солдат запасу, ОСОБА_1 ».
		Тобто, маючи можливість отримати персональні дані ОСОБА_1 із ЄДРПВР «ОБЕРІГ», що відповідно до примітки до ст.210 КУпАП фактично виключає протиправність діяння, відповідачем в супереч вимог закону було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
		Відповідач також не надав доказів на підтвердження того, що він вживав заходів для отримання персональних даних ОСОБА_1 від інших суб`єктів, що визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».
		Так, із інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачаєтсья, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та в реєстрі міститься інформація про його РНОКПП, місцезнаходження та номер телефону.
		До матеріалів справи також долучена копія посвідчення взамін війського квитка, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був взятий на облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 у 2010 році та у 2015 році визнаний не придатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Тобто перебуваючи на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 в останнього враховуючи вимоги закону повинні були бути відомості про персональні дані ОСОБА_1 .
		Ухвалою суду від 15 травня 2025 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином засвідчену копію витягу з ЄДРПВР «ОБЕРІГ» щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують, що представники ІНФОРМАЦІЯ_2 вживали заходи задля отримання персональних даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом електронної взаємодії з держателям персональних даних що визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».
		Проте, зазначена ухвала не була виконана ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Частина 3 статті 254 КУпАП містить положення про те, що протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу
		Згідно ч. 5 статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
		Згідно Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16.05.2024 року, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
		У повістці зазначаються:
		прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
		найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;
		мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
		місце, день і час явки за викликом;
		підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису;
		реєстраційний номер повістки;
		роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.
		Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
		1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
		2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
		день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
		день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
		день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
		Відповідно до ч.6 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
		Тлумачення зазначених норм свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення за фактом вчинення правопорушення, передбаченого, зокрема, ст.210 КУпАП складається у випадках:
		- відсутності доказів отримання суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення вимоги (повістки);
		- оспорювання особою, яка притягується до адміністративної відповідальності допущеного порушення та адміністративного стягнення в процесі складання постанови про адміністративне правопорушення.
		Відповідачем не надано доказів, на підтвердження того, що позивач належним чином отримав вимогу (повістку).
		Більше того, позивач оспорює протокол, а тому, на виконання вимог закону ІНФОРМАЦІЯ_4 зобов`язаний був скласти протокол про адміністративне правопорушення.
		Ухвалою суду від 15 травня 2025 року витребувано належним чином засвідчену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за наслідками розгляду якої було винесено постанову про адміністративне правопорушення від 08 липня 2024 року №С/10287.
		Проте, зазначена ухвала не була виконана відповідачем, а тому, у суду відсутня можливість встановити чи складався відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення.
		У статті 277-2 КУпАП зазначено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
		Проте, як вбачається з матеріалів справи, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була розглянута з порушення вимог ст.277-2 КУпАП в день інкримінованого йому правопорушення.
		Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт того, що ОСОБА_1 був завчасно належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення  надано не було.
		У статті 235 КУпАП міститься положення про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
		Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		КУпАП та наказ МОУ Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» від 01.01.2024 № 3 не передбачає права керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 делегувати повноваження щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення іншим особам, а тому, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється безпосередньо керівником ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, уповноважена на те особа повинна встановити склад адміністративного правопорушення.
		Об`єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.
		Об`єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.
		Суб`єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.
		Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
		Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення.
		Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
		1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
		2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
		3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
		4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		В Рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70).
		Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 дійшов висновку, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого Протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
		Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
		Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Разом з тим, частиною 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15).
		Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а).
		Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18).
		У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
		Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача з метою запобігання порушення його прав та обов`язків, гарантованих Конституцією та законам України, а також забезпечення дотримання принципу презумпції невинуваності буде скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю в діях позивача складу інкримінованого йому правопорушення.
		Тому, враховуючи те, що відповідачем не доведено того, що інкріміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення мало місце, а ІНФОРМАЦІЯ_4 вжив належних заходів задля отримання його персональних даних з ЄДРПВР «ОБЕРІГ» та від органів публічної влади, перелік яких визначений Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», враховуючи те, що відомості про ОСОБА_1 також містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в системі Резерв+, а ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , беручи до уваги факт того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що відносно ОСОБА_1 складався протокол про адміністративне правопорушення та його належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю в діях позивача складу інкримінованого йому правопорушення.
		На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення  задовольнити частково.
		Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 липня 2024 року №С/10287 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за ч.3 ст.210 КУпАП  скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3  закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
		 
		Текст рішення складено та підписано 04 червня 2025 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                            Косіцина В.В.
		04.06.25

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...