Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/13394/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 05.06.2025. Зареєстровано: 05.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/591/457/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023200480002855

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа № 591/13394/24
		Провадження № 1-кп/591/457/24
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		5 червня 2025 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:  
		головуючого - судді           ОСОБА_1 ,  
		з участю секретаря           ОСОБА_2 ,  
		прокурора                 ОСОБА_3 ,
		захисника              ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження щодо обвинувачення 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Суми, працюючого у ТОВ «КБ УКРСПЕЦМАШ», одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,-
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_5 , будучи військовозобов`язаним, який перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , 20.12.2022 року був визнаний придатним до військової служби за результатами проходження медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , а 12.07.2023 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 уповноваженою особою  старшим офіцером адміністративного відділення ОСОБА_6 , йому вручено бойову повістку на відправку до військової частини НОМЕР_1 , в якій була вказана дата та час, а саме 24.07.2023 о 09-00 год. - прибуття до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) з метою відправки його до військової частини НОМЕР_1 для несення військової служби по мобілізації. Крім того, ОСОБА_5 , роз`яснено наслідки за ухилення від явки за повісткою без поважних причин, що полягають у притягненні до відповідальності згідно із законом. 
		Проте, ОСОБА_5 , діючи умисно, будучи придатним за станом здоров`я до військової служби та обізнаним про його призов під час мобілізації, з метою ухилення від призову на військову службу, без поважних причин, порушуючи вимоги ст. 65 Конституції України, положення Законів України «Про військовий обов`язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24.02.2022, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 24.07.2023 о 09-00 год. для відправки до військової частини НОМЕР_1 та про причини своєї неявки не повідомив, тим самим ухилився від військової служби під час мобілізації, на особливий період.
		В судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково та пояснив, що коли у грудні 2022 року він вперше потрапив до ІНФОРМАЦІЯ_3 , то пройшов лікарську комісію та оформив відстрочку, як батько який утримує 3-х дітей, після чого користувався положеннями такої відстрочки. При цьому, на час оформлення відстрочки у 2022 році старшій дитині вже виповнилось 18 років. 
		Але, коли під час дії відстрочки він отримав повістку щодо необхідності явки 12.07.2023 для уточнення облікових даних та з`явився у цей день до ІНФОРМАЦІЯ_3 , то йому спочатку сказали зайти у юридичний відділ, а там, подивились його документи та сказали про те, що підстави для відстрочки закінчились, оскільки одна дитина досягла повноліття, після чого у іншому відділі вручили бойову повістку. При цьому, наслідки неявки по такій повітці йому не роз`яснювали, тільки казали, що у разі неявки він буде відповідати. 
		Отримавши повістку, він не хотів ухилятись. По-перше, він вважав, що до закінчення навчання дитини він не підлягає призову, бо статус багатодітної родини їм було продовжено саме через навчання дитини і відповідне посвідчення діяло до 01.01.2025. За таких обставин та враховуючи, що відстрочку йому надали коли одна дитина досягла повноліття, то він вважав, що відстрочка продовжує діяти. По-друге, він не міг 24.07.2023 поїхати до військової частини проходити службу через сімейні обставини, які у нього стались, і, на його думку, такі обставини були поважними причинами його неявки по бойовій повістці. Так, його дружина була прооперована в червні та виписана з лікарні тільки 05.07.2023, після чого проходила реабілітацію, тому на його плечі лягли усі обов`язки по утриманню і вихованню 3-х дітей, у тому числі старшої дитини, яка хоча і досягла повноліття, але навчалась, тому потребувала його батьківського піклування та матеріального забезпечення.
		Крім того, коли йому вручили бойову повістку, то він звернувся до адвоката і вони підготували та 14.07.2023 направили до МТЦК та СП листа, в якому зазначили про його ситуацію. Відповіді на цей лист він не отримував.
		А у день, коли він повинен був з`явитись по бойовій повістці, йому телефонували з ІНФОРМАЦІЯ_3 і він пояснював поважність причин своєї неявки. Проте, йому сказали, що надалі ним будуть займатись слідчі. 
		Коли під час досудового розслідування він надав слідчому усі документи щодо вищевказаних обставин, то слідчий кримінальне провадження у 2023 році закрив. Але навесні 2024 вже інший слідчий відновив кримінальне провадження та направив справу з обвинувальним актом до суду. 
		На даний час він працює на підприємстві, яке отримало статус критичної інфраструктури і він очікує прийняття рішення по своєму бронюванню.
		Просив врахувати його сімейні обставини, наявність на утриманні 3-х дітей та не позбавляти його свободи, а при призначенні покарання застосувати ст.75 КК України чи інше покарання, яке не пов`язано з позбавленням волі.
		Судом досліджено докази сторони обвинувачення, та, оцінивши кожен з таких доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що цими доказами підтверджуються обставини, зазначені в обвинувальному акті.
		Так, відповідно до інформації, наданої ІНФОРМАЦІЯ_4 на запити слідчого, ОСОБА_5 , перебуває на військовому обліку як солдат запасу, користувався відстрочкою від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особовий період, згідно абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як чоловік, на утриманні якого перебувало троє дітей віком до 18 років, до 01.02.2023, у редакції чинної станом на дату подання заяви про відстрочку №171 від 21.12.2022. Відомості щодо наявності відстрочки, подальшого її оформлення у ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні (а.с.68,69).
		Згідно довідки військово-лікарської комісії від 20.12.2022 №212, копії військового квитка та картки медичного огляду, військовозобов`язаний ОСОБА_5 здоровий та придатний до військової служби (а.с. 70-72, 78-81).
		З дослідженого судом корінця розписки про отримання повістки вбачається та у протоколі огляду предметів від 27.11.2024 слідчим зафіксовано відомості дослідженого ним корінця розписки повістки від 12.07.2023 про відправлення ОСОБА_5 до ВЧ НОМЕР_1 24.07.2023 о 10-00 год., в якій міститься підпис обвинуваченого (а.с.74-76).
		Крім того, 23.07.2023 ОСОБА_5 був включений до Поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані та відправлені ІНФОРМАЦІЯ_4 в розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 (а.с. 73).
		Також, відповідно до інформації ІНФОРМАЦІЯ_3 та копії повістки -12.07.2023 громадянину ОСОБА_5 було вручено бойову повістку для явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 24.07.2023 для відправки його до ВЧ НОМЕР_1 , однак останній 24.07.2023 не з`явився, про причини неявки не повідомив (а.с. 67,82).
		Допитані всудовому засіданні як свідки працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомили суду відомості, аналогічні тим, що містяться у досліджених судом письмових доказах.
		Зокрема, свідок ОСОБА_6 підтвердила факт вручення ОСОБА_5 бойової повістки на відправку до військової частини, яка міститься в матеріалах справи та була надана прокурором, як речовий доказ. Також, свідок повідомила, що кожній особі, якій вручається бойова повістка, роз`яснюються наслідки неявки за повісткою без поважних причин, а саме: що настає кримінальна відповідальність, про що такі особи ставлять свої підписи у відповідному Журналі вручення бойових повісток. Крім того, на корінцю повістки, яка надавалась ОСОБА_5 було зазначено про відповідальність. 
		Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначила, що в липні 2023 року ОСОБА_5 було вручено бойову повістку, оскільки рішенням ВЛК він визнаний придатним до військової служби, не мав бронювання та права на відстрочку, що передбачено ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ( на момент вручення повістки одному з трьох дітей виповнилось 18 років). Також розповіла, що в подальшому саме вона направляла документи по ОСОБА_5 до поліції для притягнення останнього до відповідальності, оскільки у таких документах містились відомості, які об`єктивно вказували на наявність в його діях ознак кримінального правопорушення.
		Таким чином, суд вважає, що вищевказаними доказами у сукупності доведені обставини обвинувального акту.
		При цьому, позиція обвинуваченого та зміст надісланого адвокатом 14.07.2023 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 листа про те, що ОСОБА_5 є згідно з посвідченням багатодітним батьком, не спростовують вищезазначених обставин та не свідчать про наявність у обвинуваченого права на відстрочку станом на день вручення бойової повістки і в подальшому, оскільки згідно з п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» право на відстрочку пов`язане не з наявністю статусу багатодітної родини, а - з наявністю на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
		Крім того, стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункт 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу чітко визначають, які причини неприбуття громадянинау строк,визначений уповістці,є поважними.Зокрема,до нихвіднесені такіобставини,які підтвердженідокументами відповіднихуповноважених державнихорганів,установ таорганізацій (державноїта комунальноїформ власності): перешкодастихійного характеру,хвороба громадянина,воєнні діїна відповіднійтериторії таїх наслідкиабо іншіобставини,які позбавилийого можливостіособисто прибутиу визначеніпункт істрок; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
		В даному випадку, причини, про які зазначав ОСОБА_5 у судовому засіданні не відносяться до таких причин, які в силу закону можна визнати поважними.
		Також суд вважає, що відсутні підстави для визнання недопустимим доказом повістки на відправку до в/ч НОМЕР_1 на 24.07.2023 року.
		Так,відповідно доч.1ст.86КПК Українидоказ визнаєтьсядопустимим,якщо вінотриманий упорядку,встановленому цимКодексом. Згідно ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		В даному випадку, заявляючи клопотання про недопустимість як доказу вказаної повістки, захисник послався на те, що вона була оформлена з порушенням вимог, визначених постановою КМУ від 16.05.2024 року №560.
		Проте, по-перше, повістка вручалась ОСОБА_5 12.07.2023 року. Тобто, на день вручення повістки зазначена у клопотанні захисника Постанова КМУ №560 ще не була чинною, а, відповідно, її вимоги і не могли бути застосовані під час складання повістки.
		По-друге,сама повістка,як речовийдоказ булаотримана слідчимв установленомуКПК Українипорядку івідсутні будь-яківідомості проте,що їїотримання відбулосьвнаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		За таких обставин, відсутні підстави, що визначені ст.ст.86,87 КПК України, для визнання такого доказу недопустимим.
		Що стосується тверджень захисника про відсутність в діях його клієнта умислу на вчинення кримінального правопорушення.
		Із суб`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України передбачає тільки прямий умисел.
		Прямим умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).
		Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є шкідливим для суспільства.
		Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
		В даному випадку наявні в матеріалах кримінального провадження докази, підтверджують те, що поведінка обвинуваченого була спрямована на ухилення від призову.
		Так, за встановлених судом обставин, ОСОБА_5 , перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з`явитися о 10-00 24 липня 2023 року для проходження військової служби у зв`язку із призовом за мобілізацією, без поважних причин, не з`явився за викликом. Вказане свідчить про наявність умислу уникнути самого призову за мобілізацією.
		За таких обставин, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 доведена в повному обсязі та його дії слід кваліфікувати за ст. 366 КК України, оскільки останній будучи військовозобов`язаним ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
		Вирішуючи питання призначення покарання обвинуваченому суд бере до уваги такі положення чинного законодавства.
		Зокрема, згідно з вимогами ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		За правилами ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Інститут умовного звільнення не є імперативним і прийняття відповідного рішення належить до дискреційних повноважень суду, який їх реалізує у кожному конкретному випадку, беручи до уваги встановлені у справі факти, які свідчать про суспільну небезпечність діяння та характеризують засуджену особу.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину,а саме те, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, дані про його особу, який є не судимий, на обліку в диспансерах не перебуває, за місцем мешкання негативні характеризуючи відомості щодо нього відсутні, одружений, має наутриманні трьохдітей,двоє зяких неповнолітні,працює.Обставиною,що пом`якшуєпокарання єнаявність у ОСОБА_5 3-хдітей наутриманні. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
		Крім цього, суд вважає за доцільне врахувати соціально значимий вид трудової діяльності ОСОБА_5 , який працює у ТОВ «КБ «Укрспецмаш», що є підприємством критичної інфраструктури і що наданий час вирішується питання бронювання обвинуваченого.
		Також слід взяти до уваги відомості досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації щодо обвинуваченого, згідно якої орган пробації оцінює ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_5 як середній, а ризик його небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, як низький. За висновком органу пробації дослідження інформації про особу обвинуваченого та результати оцінки ризиків вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його ймовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства (а.с. 47-52).
		З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що в даному випадку слід призначити покарання в межах санкції статті у мінімальному розмірі  у виді позбавлення волі. Водночас, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, беручи до уваги вищевказані дані про особу винного, зважаючи на наявність зазначеної пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та призначенням іспитового строку, оскільки, на переконання суду, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Звільняючи обвинуваченого від реального відбування покарання, суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, визначені ст. 76 КК України, для контролю за його поведінкою в період іспитового строку.
		Відповідно до ст.100КПКУкраїни необхідно вирішити долю речових доказів у справі.
		Керуючись ст. ст. 100, 368, 370 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначити йому покарання за цим законом у виді 3 років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 рік, та відповідно до ст.76 КК України покласти на нього наступні обов`язки:
		1) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 
		2) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		3) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		 
		Речові докази: оригінал розписки про отримання повістки на відправлення до ВЧ НОМЕР_1 ,  після набрання вироком законної сили залишити зберігатись в матеріалах судової справи №591/13394/24 - на а.с.74.
		Вирок суду може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дняйого проголошення до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м.Суми, а для засудженого  з моменту вручення копії вироку.
		 
		Суддя           ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...