Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/1417/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2025.
Дата набрання законної сили: 04.06.2025
Номер судового провадження: 61-15890ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 червня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 753/1417/24
		провадження № 61-15890св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник -  ОСОБА_1 ;
		заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 червня 2024 рокуу складі судді Лужецької О. Р. і присяжних: Шевченка Ю. Є., Шматко Г. П. та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 рокуу складі колегії суддів: Фінагеєва В.О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.   Описова частина 
		 
		Короткий зміст заявлених вимог
		 
		У січні 2024 року  ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Заява  ОСОБА_1 мотивована тим, що його брат ОСОБА_2 через свою хворобу не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, погано розмовляє, не може самостійно пересуватися в громадському транспорті, забезпечувати себе харчуванням, ліками, одягом та предметами побуту, потребує стороннього догляду. 
		 
		Матір брата ОСОБА_3 є особою пенсійного віку, має серцево-судинні захворювання, тому не може за віком та станом здоров`я виконувати обов`язки опікуна. Натомість заявник вказував, що він має всі необхідні можливості для здійснення догляду за братом.
		 
		Враховуючи викладене,  ОСОБА_1 просив визнати недієздатним та встановити опіку над ОСОБА_2 , а його призначити опікуном.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції  
		 
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Києва, недієздатним. В іншій частині заяви відмовлено.
		 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що згідно з висновком судово-психіатричного експерта ОСОБА_2 страждає хронічним стійким психічним розладом у вигляді: «Помірної розумової відсталості» (згідно з МКХ-10: F71). За своїм психічним станом ОСОБА_2 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
		 
		Відмовляючи в задоволенні вимоги  ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення його опікуном над ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним братом не містить належної мотивації, чому саме ОСОБА_1 необхідно призначити опікуном, а не матір заявника, яка зобов`язана опікуватися непрацездатним сином. При цьому суд врахував пояснення заявника в судовому засіданні про те, що метою його звернення до суду з проханням про призначення опікуном є отримання соціальних виплат на брата замість матері, а також звернув увагу на те, що заявник виявив бажання стати опікуном свого брата лише зараз, під час проведення загальної мобілізації, яка оголошення у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України.
		 
		Короткий зміст постанови апеляційного суду 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року - без змін. 
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції оскаржувалося в апеляційному порядку лише в частині відмови у задоволенні вимог  ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення його опікуном над ОСОБА_2 , тому переглядалося апеляційним судом тільки в цій частині. 
		 
		Висновки місцевого суду в оскаржуваній частині є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		26 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні заяви та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви.
		 
		Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду міста Києва.
		 
		21 січня 2025 року справа № 753/1417/24 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій формально підійшли до розгляду справи, не врахувавши стан здоров`я ОСОБА_2 , який не спроможний особисто реалізовувати свої права та обов`язки, фактично позбавили його належної опіки і захисту, у зв`язку з чим він перебуває у становищі правової невизначеності. При тому, що заявник ОСОБА_1 є рідним братом недієздатного ОСОБА_2 , який постійно з ним проживає, утримує його та допомагає йому у всьому, за наявності позитивного висновку органу опіки та піклування, яким було погоджено кандидатуру заявника в опікуни у разі визнання ОСОБА_2 недієздатним.
		 
		Наявність в справі подання про доцільність призначення заявника опікуном над недієздатним  ОСОБА_2 з урахуванням його думки, явка якого була забезпечена в судове засідання, і який висловив побажання, щоб його опікуном був його рідний брат - ОСОБА_1 , за відсутності інших кандидатів в опікуни, свідчать про те. Що суди зробили помилковий висновок про необґрунтованість подання органу опіки та піклування.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним братом ОСОБА_2 .
		 
		ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із братом ОСОБА_1 та матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		 
		Відповідно до подання від 02 квітня 2024 року № 101-3054 Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне, у разі визнання ОСОБА_2 недієздатним призначити опікуном ОСОБА_1 (а.с.60-61)
		 
		Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 394 від 15 квітня 2024 року Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у теперішній час страждає хронічним стійким психічним розладом у вигляді: «Помірної розумової відсталості» (згідно з МКХ-10: F71). За своїм психічним станом у теперішній час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.68-74).
		 
		2.           Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні вимог  ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення його опікуном над ОСОБА_2 , а тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом переглядаються лише в означеній частині.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та судове рішення апеляційного суду ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до статті 41 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
		 
		Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
		 
		Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
		 
		У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
		 
		Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
		 
		Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
		 
		У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
		 
		При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
		 
		Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
		 
		Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
		 
		Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		 
		Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
		 
		В постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.
		 
		У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, звернув увагу на те, що заявник  виявив бажання стати опікуном свого брата лише після оголошення загальної мобілізації у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України. 
		 
		Також, встановивши, що подання органу опіки та піклування щодо призначення ОСОБА_1 опікуном належним чином не мотивовано, так як не містить доводів в частині урахування особистих стосунків між заявником та підопічним, видане без врахування інших родичів недієздатного, які б могли здійснювати опіку над ним, а саме його матері, суд першої інстанції, з яким в оскаржуваній частині погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог заяви  ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення його опікуном над ОСОБА_2 .
		 
		Вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовими висновками, зробленими у постановах Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 742/887/23 (провадження № 61-3316св24) та від 24 грудня 2024 року у справі № 716/662/24 (провадження № 61-13107св24).
		 
		Крім того, згідно зі статтею 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
		 
		З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви  ОСОБА_1  про встановлення опіки та призначення його опікуном над ОСОБА_2 та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		 
		Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні заяви  ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення його опікуном над    ОСОБА_2 та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                      Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                      О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...