Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/11905/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2025.
Дата набрання законної сили: 04.06.2025
Номер судового провадження: 61-5046ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 червня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 759/11905/23
		провадження № 61-5046св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,                 Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,  
		відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
		треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Якименко Микола Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 11 березня                2025 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Поливач Л. Д.,
		Описова частина 
		Історія справи
		 
		У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до                  ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, у якому просила визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до                         ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, у якому просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.
		 
		У січні 2025 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просив заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії як особисто, так й із залученням третіх осіб (в тому числі, але не обмежуючись - родичів по лінії матері дитини, працівників охоронних структур та детективних агенцій, а також співробітників поліції охорони та будь-яких інших осіб, які можуть забезпечувати фізичною силою відібрання дитини від батька), спрямовані на зміну місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичним місцем проживання наразі якої є проживання разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 , до набрання законної сили рішенням у справі                               № 759/11905/23.
		 
		В обґрунтування заяви посилався на те, що у період з 11 листопада 2016 року до 03 серпня 2023 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну він відвіз ОСОБА_2 (з якою на той час ще перебував у зареєстрованому шлюбі) та їх спільну дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на кордон з Польщею, який вони перетнули 04 березня 2022 року. Під час перебування за кордоном донька стикалася із непередбачуваною психологічною та фізичною агресією з боку матері, у зв`язку з чим ОСОБА_4 висловила бажання проживати з ним (батьком), а врегулювати це питання мирним шляхом між ним та ОСОБА_2 не вдалось. При цьому у відповідачки за зустрічним позовом наявні плани щодо переїзду разом із дочкою за кордон на постійне місце проживання.
		 
		Водночас ОСОБА_4 відмовляється зустрічатися та спілкуватися з матір`ю, але він такому спілкуванню не перешкоджає.  
		 
		Отже, з метою недопущення травмування дитини, для забезпечення їй психологічного комфорту, відчуття захищеності і безпеки, в її найкращих інтересах на час розгляду справи в суді, позивач за зустрічним позовом просив суд застосувати вищевказані заходи забезпечення позову, оскільки вважає, що в умовах воєнного стану мати ОСОБА_4 може вільно без його згоди вивезти малолітню доньку за кордон. Вважає, що у даному випадку заборона зміни місця проживання ОСОБА_4 , яка зараз постійно проживає з батьком в м. Києві, до моменту вирішення спору про визначення місця проживання дитини є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи правову природу спору, найкращі інтереси малолітньої дитини та тривалість розгляду справи судом.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції 
		 
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року заяву задоволено.
		 
		Заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії як особисто, так й із залученням третіх осіб (в тому числі, але не обмежуючись - родичів по лінії матері дитини, працівників охоронних структур та детективних агенцій, а також співробітників поліції охорони та будь-яких інших осіб, які можуть забезпечувати фізичною силою відібрання дитини від батька), спрямовані на зміну місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичним місцем проживання наразі якої є проживання разом з її батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , до набрання законної сили рішенням у справі № 759/11905/23.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обраний позивачем за зустрічним позовом захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову                         ОСОБА_1 , невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій та інших судових спорів, а інтереси дитини та права сторін у зв`язку із вжиттям такого заходу на час постановлення оскаржуваної ухвали не порушуються.
		 
		Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції,                            ОСОБА_2  в особі представника - адвокатаСальнікової А. О. оскаржила його в апеляційному порядку.
		 
		 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сальнікова А. О.  задоволено, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову не відповідає критеріям розумності, адекватності та співмірності. Такий захід не забезпечує реальної превенції можливих порушень прав батька й дитини та не гарантує ефективне виконання ймовірного рішення суду, ухваленого на користь батька. Натомість ухвала місцевого суду фактично звужує обсяг прав матері й наближається до вирішення питання, яке є предметом основного спору, порушуючи таким чином баланс інтересів сторін і суперечить положенням ЦПК України щодо неприпустимості вирішення справи під час обрання заходів забезпечення позову.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		17 квітня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат                     Якименко М. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року.
		 
		У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена постанова ухвалена судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення. 
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		13 травня 2025 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний Суд» від ОСОБА_2 надійшли заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		 
		22 травня 2025 на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний Суд» від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив ОСОБА_2 .
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		09 травня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається 
		як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, 
		якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких 
		він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		 
		Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
		 
		Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. 
		 
		Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. 
		 
		Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
		 
		У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення 
		в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
		№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду 
		і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову 
		з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає 
		з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
		 
		У справі, яка переглядається, встановлено, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 разом із дочкою ОСОБА_4 проживають за його постійним місцем проживання в АДРЕСА_2 .
		 
		У поданій заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 вказує, що у випадку, якщо ОСОБА_2 із застосуванням насильницьких методів відбере доньку від батька, вона з урахуванням нинішніх положень щодо виїзду дітей за межі України, може вільно покинути країну без згоди та дозволу батька, що в майбутньому унеможливить виконання судового рішення про визначення місця проживання дитини, якщо таке рішення буде ухвалене на користь батька.
		 
		Суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, правильно врахував предмет спору, який виник між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку, що обраний вид забезпечення позову є доцільним та співмірним з заявленими вимогами зустрічного позову, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника та утруднити виконання рішення суду в майбутньому.
		 
		Отже, Святошинський районний суд м. Києва здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати ОСОБА_1 , позовним вимогам, та належним чином обґрунтував необхідність вжиття таких заходів.
		 
		Разом з тим забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (див. постанову Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20). 
		 
		З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову.
		 
		Апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув та скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.
		 
		За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала місцевого суду залишенню в силі.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного  суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Якименко Микола Миколайович, задовольнити.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 рокускасувати.
		 
		Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року залишити в силі.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                  М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                             А. Ю. Зайцев 
		 
		Є. В. Коротенко 
		 
		В. М. Коротун
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...