Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/2536/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 05.06.2025. Зареєстровано: 06.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2025.

Номер судового провадження: 2/641/1849/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 2/641/1849/2025 Справа № 641/2536/25 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		04 червня 2025 року                                м. Харків
		 
		Слобідський районний суд міста Харкова у складі судді Кожихової Г.В.
		за участю секретаря судового засідання Кузьменко О.М.,
		   позивачки ОСОБА_1 ,
		   представника відповідача Деркач О.Р.,
		розглянувши у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про встановлення обов`язку банку про повернення коштів
		                       
		                       ВСТАНОВИВ:
		1.Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування. 
		09.04.2025 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» (надалі також Банк, відповідач), в якому просить стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь кошти (депозит) у сумі 28293, 02 грн. та судовий збір у розмірі 1211,20 грн..
		Позовна заява мотивована тим, що позивачка мала оформлений у АТ КБ «ПриватБанк» депозит. 09.01.2024 у зв`язку з сімейними обставинами позивачка звернулася до банку з проханням повернути їй депозит в повному обсязі разом із нарахованими відсотками, але їй було відмовлено у поверненні коштів через те, що 01.01.2024 всі сума депозиту разом із відсотками у сумі 36418 грн 77 коп була знята з депозитного рахунку і переведена на рахунок кредитної картки позивача з метою погашення простроченої заборгованості за кредитним договором від 11.08.2014. При цьому позивач не була попереджена Банком про здійснення цієї операції і на момент переказу коштів рішення суду про стягнення з неї коштів ще не було прийнято. Після прийняття судом рішення 20.08.2024, яке на набрало законної сили 03.02.2025, сума заборгованості позивача склала 8125 грн 75 коп. В подальшому після набрання рішення законної сили позивачка звернулася до суду із заявою з проханням повернути їй надлишкову суму, яку стягнув з неї банк, а саме: 36418 грн 77 коп - 8125 грн 75 коп = 28293 грн 02 коп. Але у видачі позивачу вищезазначеної суми було відмовлено з посиланням на те, що на час звернення до АТ КБ «Приватбанк» не було надано судового рішення, що набрало законної сили та яким встановлено обов`язок Банку матеріального характеру (про повернення клієнту конкретної суми) або зобов`язано банк вчинити певні дії. У зв`язку з викладеним просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на її користь кошти (депозит) у сумі 28293, 02 грн.
		 
		2.Виклад позиції відповідача
		Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказала, що позивач просить суд стягнути з АТ КБ ПриватБанк на її користь 28293,02 грн, водночас у позовній заяві не зазначила номер рахунку, на який такі кошти слід перерахувати у разі задоволення позову. Стверджує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вважає, що відсутність в позовній заяві банківського рахунку позбавить АТ КБ ПриватБанк можливості виконати рішення суду у випадку задоволення позову ОСОБА_1 . Отже, позивачкою обраний неефективний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Також наголошує на тому, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих банком відсотків на депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, а також присудженні судом відшкодування будь-яких витрат платника податків, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними Податковим кодексом України. А тому, з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, АТ КБ ПриватБанк просить суд зазначити у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.
		У відповіді на відзив на позовну заяву позивачка зазначила, що сума 28293,02 грн є саме надлишковою сумою депозиту позивача, переведеного банком з депозитного рахунку на рахунок кредитної картки для погашення заборгованості по кредиту, який Банк не мав права стягувати за відсутності судового рішення. При цьому протягом дії депозитного договору відповідач щомісячно утримував податки з нарахованих за договором процентів. Тому сума, яку позивачка просить стягнути з Банку є остаточною, та будь-які відрахування з цієї суми у вигляді податків та зборів повторному оподаткуванню не підлягають. 
		 
		3.Процесуальні дії у справі
		Ухвалою суду від 10.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін та призначено судове засідання.
		В судове засідання позивачка підтримала доводи позовної заяви, просила суд задовольнити позовні вимоги, зазначила, що розрахунковий рахунок, на який необхідно буде перерахувати кошти повідомить в процесі виконання судового рішення. 
		Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, які були викладені у відзиві на позовну заяву. 
		 
		4.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
		Між ОСОБА_1 та АТ КБ «Прива банк» було укладено договір депозитного вкладу SAMDNWFD0073057686001 від 11.06.2021, що підтверджується випискою по картці/рахунку НОМЕР_1 .
		   Згідно виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 23.06.2023 відбулося розміщення вкладу за договором для продовження на новий термін, зараховано суму 34707,07 грн.
		   Згідно виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 01.01.2024 відбулося автоматичне погашення простроченої заборгованості в сумі 36418,77 грн.
		Згідно виписки по картці/рахунку НОМЕР_2 01.01.2024 відбулося поповнення картки на суму 36418,77 грн.
		   Учасниками справи також визнається та обставина, що 01.01.2024 Банком було перераховані грошові кошти в сумі 36418,77 грн з депозитного рахунку на рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. 
		   Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.08.2024 у справі № 641/4785/23 позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 11.08.2014 в розмірі 7699 грн 80 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 425 грн 95 коп, а разом 8125 грн. 75 коп. В решті позову відмовлено.
		Постановою Харківського апеляційного суду від 03.02.2025 апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.08.2024 залишено без змін. 
		   24.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою, в якій просила повернути безпідставно отримані кошти в розмірі 28293,02 грн.
		У відповідь на звернення листом від 13.03.2025 № 20.1.0.0.0/7-250224/41352 АТ КБ «Приват банк» повідомив, що під час звернення до АТ КБ «Приватбанк» не надано судового рішення, що набрало законної сили та яким встановлено обов`язок Банку матеріального характеру (про повернення клієнту конкретної суми) або зобов`язано банк вчинити певні дії. Враховуючи вказане, підстави для задоволення заяви без надання відповідного судового рішення, що набрало законної сили, відсутні.
		Не погодившись із відмовою Банку щодо повернення грошових коштів, позивач звернулася до суду із вказаною позовною заявою. 
		   
		5. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права. Висновки суду.
		Відповідно дост. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
		Зіст. 526 ЦК Українислідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч.1ст.1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Згідно з ч. 1-2ст.1060 ЦК Українидоговір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
		Відповідно до ч.1, 5-6ст. 1061 ЦК Українибанк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
		Відповідно дост. 1071 ЦК Українибанк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Зазначені положення закону свідчать про можливість списання коштів з рахунка їх володільця лише за розпорядженням останнього або на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
		Проте, належних та допустимих доказів правомірності списання коштів з рахунку позивачки банком не надані та судом не встановлені.
		   Суд звертає увагу на те, що станом на 01.01.2024, тобто станом на день списання грошових коштів з депозитного рахунку та зарахування в рахунок погашення заборгованості, рішення суду, яким було передбачено стягнення коштів з ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, не існувало. Більш того, станом на 01.01.2024 між сторонами існував спір щодо правомірності стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, який розглядався на той час в судовому порядку.     Зокрема, як вбачається з рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.08.2024 у справі № 641/4785/23 в 2023 році АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 11.08.2014 у розмірі 48504,05 грн. та судовий збір в сумі 2684 грн, посилаючись на те, що 11.08.2014 між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. У порушення умов кредитного договору від 11.08.2014 року про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує щомісячні платежі, в результаті чого станом на 17.07.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 48504,05 грн., а саме: 39608,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8895,07 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
		   Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.08.2024 у справі № 641/4785/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 11.08.2014 в розмірі 7699 грн 80 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 425 грн 95 коп, а разом 8125 грн. 75 коп.
		В решті позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що банком пред`явлено до стягнення з відповідача заборгованість за тілом кредиту, яка виникла з 04.12.2021, згідно з випискою за кредитним договором за період з 04.12.2021 по 04.07.2022 по картці № НОМЕР_3 , яка видавалась ОСОБА_1 , використано кредитних коштів на загальну суму 38448,54грн. При цьому, з довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 25.08.2023 встановлено, що картка № НОМЕР_3 , видана ОСОБА_1 була заблокована 04.12.2021 за її заявою, тобто 04.12.2021 позичальник повідомила банк про проведення по картці несанкціонованих нею переказів. Натомість, після здійснення ОСОБА_1 повідомлення банку та блокування картки, за заблокованою карткою № НОМЕР_3 додатково відбулось використання кредитних коштів. Враховуючи, що ОСОБА_1 одразу після виявлення 04.12.2021 факту неправомірного заволодіння та/або використання її платіжного засобу - картки № 5457082225890321, негайно повідомила про це банк, який заблокував картку, то з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про покладення на позичальника ОСОБА_1 фінансової відповідальності за використання кредитних коштів після блокування 04.12.2021 її картки, а тому позовні вимоги у відповідній частині задоволенню не підлягають. При цьому, кредитні кошти, які перераховані 04.12.2021 у сумі 7699,80грн. з картки № НОМЕР_3 до її блокування, юридично є такими, які отримані самим позичальником, оскільки на теперішній час, в тому числі і в межах кримінального провадження, не доведено вчинення відносно ОСОБА_1 шахрайських дій з приводу заволодіння її коштами.
		   Постановою Харківського апеляційного суду від 03.02.2025 апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.08.2024 залишено без змін. 
		З наведеного вище суд дійшов висновку, що дії Банку не можна вважати добросовісними, оскільки достовірно знаючи про те, що станом на 01.01.2024 між сторонами існує спір, який вирішується в судовому порядку, а також те, що ще 04.12.2021 позивачка повідомила про несанкціоноване використання кредитної картки, у зв`язку з чим така картка була заблокована, без наявності на це достатніх правових підстав (яким в даному випадку могло бути тільки рішення суду з урахуванням всіх обставин цієї справи) здійснив списання грошових коштів з депозитного рахунку та їх зарахування в рахунок погашення заборгованості, якої фактично не існувало.
		Звертаючись з позовною заявою до суду у вказаній справі, позивачка визнала обставини існування боргу перед Банком в розмірі 8125, 75 грн, у зв`язку з чим просила повернути їй різницю між цією сумою та сумою, що була стягнута з її депозиту (36418, 77), що становить 28293,02 грн. 
		Будь-яких обгрунтувань причин неможливості повернення вказаної суми Банком не надано.
		У зв`язку з викладеним, Суд дійшов висновку, що право позивачки як споживача є порушеним та підлягає судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує на те, що відсутність в позовній заяві банківського рахунку позбавить АТ КБ ПриватБанк можливості виконати рішення суду у випадку задоволення позову ОСОБА_1 . Отже, стверджує, що позивачкою обраний неефективний спосіб захисту.
		З цього приводу суд зазначає, що процедура виконання судових рішень в Україні врегулюється комплексом нормативно-правових актів, зокрема  положень Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження». Рішення суду може бути виконано як добровільно, так і в примусовому порядку. Позивачка не позбавлена можливості після набрання рішення законної сили надати відповідачу реквізити рахунку для зарахування коштів в добровільному порядку. 
		В свою чергу порядок виплати стягнутих грошових коштів у випадку примусового виконання рішення суду органами виконавчої служби регулюється статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг (заяві про зміну реквізитів рахункуу банкуабо іншійфінансовій установі,небанківському надавачуплатіжних послуг)чи надсилаютьсяна адресустягувача поштовимпереказом непізніше наступногоробочого дняз днянадходження такихкоштів надепозитний рахунокоргану державноївиконавчої служби,рахунок приватного виконавця.
		Отже, не зазначення реквізитів рахунку для перерахування коштів жодним чином не призводить до неефективного способу захисту порушених прав, оскільки реквізити рахунку відповідно до ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» можуть бути надані на стадії виконання судового рішення, у зв`язку з чим доводи представника відповідача в цій частині є необгрунтованими.
		Щодо доводів представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, АТ КБ ПриватБанк, а тому просить суд зазначити у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку, суд зазначає таке.
		Дійсно, чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих банком відсотків на депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, а також присудженні судом відшкодування будь-яких витрат платника податків, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними Податковим кодексом України (п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).
		Водночас у вказаній справі встановлено, що Банк безпідставно здійснив утримання коштів з депозиту та протиправно відмовив у поверненні спірної суми грошових коштів, які мали статус депозиту, тому Суд уважає, що позивачці має бути повернута сума грошових коштів у повному розмірі, яка була безпідставно утримана, а саме: 28293, 02 грн без утримання податку з цієї суми. В свою чергу з урахуванням п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України витрати на утримання такого податку має нести саме відповідач як додатковий тягар і як наслідок протиправних дій з його боку через відмову добровільно повернути утримані кошти на підставі заяви позивачки. 
		Враховуючи диспозитивність заявлених позовних вимог, суд не має можливості виходити за межі позовних вимог та задовольняє позовні вимоги у той спосіб, про якій вказано у позовній заяві.
		 
		6. Розподіл судових витрат
		Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до преамбулиЗакону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		Відповідно до п. 17ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
		Згідно з п. 3ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавцем є суб`єкт господарювання, який виконує роботу або надає послуги.
		Згідно п. 22ст. 1 цього ж Закону, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та держане регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
		Частиною 1 статті 4 цього Закону визначено, що фінансовими послугами вважаються, зокрема: випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно доЗакону України «Про банки і банківську діяльність».
		Враховуючи зазначені положення, відносини, які склались між позивачем та відповідачем регулюютьсяЗакону України «Про захист прав споживачів».
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.
		Отже, у зв`язку з тим, що позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», нею помилково сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
		Водночас оскільки позивачка вже сплатила суму судового збору та просить суд вирішити питання щодо відшкодування таких витрат, суд уважає, що їй така сума має компенсуватися за рахунок відповідача.
		Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 353 ЦПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовні вимоги  ОСОБА_1 доАкціонерного товаристваКомерційного банку«ПриватБанк» прозахист правспоживача тавстановлення обов`язкубанку проповернення коштів задовольнити.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 28293 (двадцять вісім тисяч двісті дев`яносто три) грн 02 (нуль дві) коп. 
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при поданні позову в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять ) грн 20 (двадцять) коп.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Найменування сторін:
		Позивач  ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 . 
		Відповідач Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТ БАНК", місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.
		Повний текст рішення складено 04.06.2025.
		 
		 
		 
		   Суддя Г.В.Кожихова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...