Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/3690/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Домашнє насильство.
Надіслано судом: 05.06.2025. Зареєстровано: 06.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/521/1360/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024163470000913

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		521/3690/25
		1-кп/521/1360/25 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 червня 2025 року м. Одеса 
		Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		з секретарем ОСОБА_2 , 
		з участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі кримінальне провадження № 12024163470000913 від 12.12.2024 року відносно
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який на час вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, суд -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та перебуваючи посаді солдату резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. ст. 3,28,68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 49, 56 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України вчинив домашнє насильство за таких обставин.
		Будучи тричі притягнутим до адміністративної відповідальності з обставин спричинення психологічного насильства стосовно особи, з якою спільно проживають однією сім`єю, а саме з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на шлях виправлення не став, діючи умисно, продовжив вчиняти психологічне насильство відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яке виразилось у словесних образах, погрозах, залякуванні, приниженні.
		Так, 07 грудня 2024 року близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_4 , маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї матері ОСОБА_5 , з якою перебуває у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи умисно з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім`ї, ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, перебуваючи в будинку, де вони спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , безпідставно створив конфлікт, який супроводжувався словесними образами, висловленням погроз фізичною розправою та нецензурної лексики на адресу останньої.
		Зазначеними діяннями ОСОБА_4 вчинив відносно потерпілої психологічне насильство. Внаслідок таких дій з боку ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_5 зазнала погіршення якості життя, а також психологічних страждань у вигляді словесних образ, погроз, приниження, залякування, що викликало у неї побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.
		Крім того, 18 листопада 2024 року близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_4 , маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї бабусі ОСОБА_6 , з якою перебуває у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім`ї, ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, перебуваючи в будинку, де вони спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , безпідставно створив конфлікт, який супроводжувався словесними образами, висловленням погроз фізичною розправою та нецензурної лексики на адресу останньої.
		Зазначеними діяннями ОСОБА_4 вчинив відносно потерпілої психологічне насильство. Внаслідок таких дій з боку ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_6 зазнала погіршення якості життя, а також психологічних страждань у вигляді словесних образ, погроз, приниження, залякування, що викликало у неї побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України визнав повністю та пояснив, що він в дійсності вчиняв насильство психологічного характеру щодо своєї матері ОСОБА_5 та бабусі ОСОБА_6 . Обвинувачений підтвердив, що неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинене домашнє насильство. Жалкує про вчинене. Зобов`язується більше такого не робити та просить суворо не карати.
		Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надіслали на адресу суду заяви про проведення судового засідання та розгляд справи за обвинуваченням ОСОБА_4 без їх участі. Також висловили свою думку щодо призначення покарання обвинуваченому та просять суворо не карати так як вони вже перебувають у нормальних відносинах. 
		Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюється, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 .
		Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації N 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Таким чином, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.
		Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, а саме: домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою останній перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
		При призначенні обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахуванні ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно з ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно з ст. 67 КК України, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
		У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
		У справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним". У справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи".
		При призначенні обвинуваченому покарання суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості; дані про особу обвинуваченого, а саме: обвинувачений раніше не судимий, має місце постійного проживання та реєстрації, враховуючи обставину, що ОСОБА_4 знаходився на лікуванні в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради з 16.11.2024 по 18.11.2024 з діагнозом гостра інтоксикація внаслідок поєднаного вживання ПАР, характеристику за місцем проживання та служби; щире каяття; позицію потерпілих, думку прокурора щодо міри покарання обвинуваченому, а саме: призначення у виді пробаційного нагляду, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості та індивідуалізації покарання, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України, саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не становитиме особистий надмірний тягар для особи.
		Призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
		Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
		Тобто, визначене покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання.
		Враховуючи вид покарання та його порядок відбуття, запобіжний захід обвинуваченому не обирати.
		Цивільний позов по справі відсутній.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Речові докази по справі відсутні.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 3 (три) роки.
		До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирати.
		Згідно з ч.2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Згідно з п. 4, ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. 
		Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.
		На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...