Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/47345/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Справа № 761/47345/24                                                                Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1 
		Провадження № 11-сс/824/2344/2025                    Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді:                             ОСОБА_2 ,
		суддів:                                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарі судового засідання    -   ОСОБА_5 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року про арешт майна,
		 
		за участю:
		прокурора              ОСОБА_8 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100000001377 від 29.11.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
		Накладено арешт на вилучений з салону автомобіля марки «Tesla model 3» д.н.з. НОМЕР_1 А VIN: НОМЕР_2 ; модуль RESTRAINT CONTROL MODULE AB12.1 BOSCH НОМЕР_11; Serial Number (S) НОМЕР_9 Part Number (P) НОМЕР_10, який поміщено до спеціального пакету WAR 1322217 та належить ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною користування та розпорядження.
		В іншій частині клопотання залишено без задоволення.
		Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, представник власника майнаОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7  подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24.12.2024 року та в задоволенні клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва про накладення арешту на вилучений з салону автомобіля марки «Tesla model 3» д.н.з. НОМЕР_4 ; модуль RESTRAINT CONTROL MODULE АВ12.1 BOSCH НОМЕР_11; Serial Number (S) НОМЕР_9 Part Number (P) НОМЕР_10, який поміщено до спеціального пакету WAR 1322217 - відмовити.
		Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала є необгрунтованою та такою, яка не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
		Вказує, що необхідно врахувати підстави віднесення певного майна до категорії тимчасово вилученого в розумінні ст. 167 КПК, оскільки вони залежать від процесуального порядку його одержання органом досудового розслідування.      
		На думку скаржника, матеріали клопотання, що надійшло до слідчого судді, не містять належного обґрунтування - отже слідчий суддя не перевірив вказані доводи та прийняв рішення без належних підстав, що не сумісне з поняттям судового контролю у кримінальному провадженні, який повинен бути окремим напрямом діяльності суду, яка здійснюється під час досудового розслідування слідчим суддею.
		У відповідності до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
		Скаржник посилається на те, що забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
		Вказує, що власником майна та членами його родини жодним чином не обмежувався доступ до зазначених мобільних телефонів, протокол не містить посилань на обставини перешкоджання дослідженню слідчим інформації на них, та не містить посилань на необхідність проведення експертних досліджень.
		Апелянт зазначає, що при проведенні обшуку перебував залучений слідчим спеціаліст, якого власник вилучених електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку не обмежував у доступі, і він мав можливість скопіювати з них інформацію, однак  такого наміру не виявив. 
		Також представник власника майна посилається на те, що слідчий при тимчасовому вилученні майна не вказував, яке значення має (може мати) для забезпечення інтересів досудового розслідування тимчасове вилучення вищевказаного майна.
		В судове засідання власник майна та його представник не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власника майна та його представника, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, як законну та обґрунтовану, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим СУ ГУ Національної поліції у місті Києві 29.11.2024 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100000001377 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України.
		Досудовим розслідуванням установлено, що 29 листопада 2024 року о 19 год. 19 хв., невстановлений водій, керуючи автомобілем марки та моделі «Tesla model 3», д.н.з. НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_6 , на проїзній частині вул. Ю. Глинка, у м. Києві, поблизу буд. 93 АЗС «SHELL», скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебігала проїзну частину в недозволеному для руху пішоходів місці. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла померла на місці пригоди. Після скоєння ДТП невстановлений водій з місця пригоди зник.
		Під час проведення обшуку в салоні автомобіля моделі «Tesla model 3», д.н.з. НОМЕР_6 YА VIN: НОМЕР_2 від 11.12.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, було вилучено RESTRAINT CONTROL MODULE AB12.1 BOSCH НОМЕР_11; Serial Number (S) НОМЕР_9 Part Number (P) НОМЕР_10, який поміщено до спеціального пакету WAR1322217, підписаний слідчим та понятими.
		12.12.2024 року вилучений з салону автомобіля «Tesla model 3», д.н.з. НОМЕР_1 А модуль RESTRAINT CONTROL MODULE AB12.1 BOSCH НОМЕР_11; Serial Number (S) НОМЕР_9 Part Number (P) НОМЕР_10, визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
		Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль марки «Tesla model 3» д.н.з. НОМЕР_7 - належить ОСОБА_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
		18.12.2024 року (клопотання датоване 12.12.2024 року) прокурор другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100000001377 від 29.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України.
		В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що 12.12.2024 року вилучений з салону автомобіля «Tesla model 3» д.н.з. НОМЕР_4 модуль RESTRAINT CONTROL MODULE АВ12.1 BOSCH НОМЕР_11; Serial Number (S) НОМЕР_9 Part Number (P) НОМЕР_10 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки він зберіг на собі сліди, які відображають наслідки події, є об`єктом, який містить на собі сліди та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, які є необхідними для проведення експертних досліджень, мають суттєве значення для встановлення істини у даному провадженні, швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
		Для здобуття доказів у кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих дій та експертних досліджень з використанням вилучених речей. Отримані докази мають суттєве значення для встановлення об`єктивних обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди та прийняття рішення за результатами досудового розслідування. Зокрема, необхідно провести огляд даного RESTRAINT CONTROL MODULE АВ12.1 BOSCH НОМЕР_11; Serial Number (S) НОМЕР_9 Part Number (P) НОМЕР_10.
		Повернення зазначених вище, вилучених речей, та їх зберігання за межами органу досудового розслідування може призвести до їх видозмінення, штучної зміни слідів, утворених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди або відчуження на користь третіх осіб та як наслідок, це може призвести до втрати, знищення або спотворення доказової інформації, яка має суттєве значення для кримінального провадження та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. Вилучені речі містять сліди, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є унікальними по своїй суті та мають індивідуальні ознаки, характерні лише для даної дорожньо-транспортної пригоди, мають суттєве значення для встановлення об`єктивних обставин дорожньо-транспортної пригоди, механізму його розвитку та в цілому для прийняття обґрунтованого та законного рішення у кримінальному провадженні.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
		Наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України, стверджується зокрема тим, що вилучені речі є майном, зміна чи їх знищення може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення, та як наслідок уникнення кримінальної відповідальності винною особою.
		Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення належного проведення судових експертиз, збереження речових доказів, в стані придатному для використання у кримінальному провадженні, на вилучене майно необхідно накласти арешт. 
		З огляду на викладене, прокурор просив накласти арешт на вилучений з салону автомобіля марки «Teslamodel 3» д.н.з.   НОМЕР_4  VIN:  НОМЕР_8 3E1EA2PF511971; модуль RESTRAINTCONTROL MODULEАВ12.1 НОМЕР_12; Serial Number (S) НОМЕР_9 Part Number(P) НОМЕР_10, який поміщено до спеціального пакету WAR 1322217 та належить ОСОБА_6 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , для забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні № 12024100000001377 від 29.11.2024 року, заборонивши вчиняти дії щодо користування, володіння та розпорядження.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100000001377 від 29.11.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
		Накладено арешт на вилучений з салону автомобіля марки «Tesla model 3» д.н.з.  НОМЕР_7 ; модуль RESTRAINT CONTROL MODULE AB12.1 BOSCH НОМЕР_11; Serial Number (S) НОМЕР_9 Part Number (P) НОМЕР_10, який поміщено до спеціального пакету WAR 1322217 та належить ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною користування та розпорядження.
		В іншій частині клопотання залишено без задоволення.
		З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
		Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
		Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
		Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
		На переконання колегії суддів, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вилучене майно, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 12.12.2024 року.
		При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
		Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
		Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
		З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.
		Тобто, слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
		Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
		При цьому, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
		Дослідивши доводи клопотання слідчого та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку про те, що тимчасово вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вказане майно є матеріальним об`єктом, який може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та мають значення для кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту, як речового доказу, з метою збереження.
		При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
		Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
		Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
		Крім того, слід враховувати необхідність проведення експертного дослідження, що спростовує доводи представника власника майна в частині відсутності підстав для арешту.
		Так, відповідно до матеріалів провадження постановою слідчого від 11.12.2024 року у кримінальному провадженні призначено інженерно-транспортну експертизу.
		Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
		Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
		Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
		Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
		У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
		Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
		Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів, та прокурором не доведено необхідність арешту такого майна, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучений модуль може містити відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а отже, відповідає ознакам речового доказу, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для арешту цього майна як речового доказу з метою його збереження.
		З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
		При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
		Посилання представника власника майна на порушення органом досудового розслідування вимог ст. 168 КПК України до уваги колегією суддів не приймаються, враховуючи наступне.
		Так, як убачається із клопотання прокурора, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучене майно могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому, за умови доведеності прокурором наявності беззаперечних підстав для накладення арешту на вилучене майно, порушення органами слідства вимог ст. 168 КПК України не можуть бути безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
		Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апелянта про неспівмірність обмеження прав власника майна ОСОБА_6 завданням кримінального провадження, оскільки слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.
		Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
		Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
		При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року- залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		   ______________                       ________________                    __________________
		   ОСОБА_2                           ОСОБА_3                                   ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...