Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/4829/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 05.06.2025. Зареєстровано: 06.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2025.
Дата набрання законної сили: 05.06.2025
Номер судового провадження: К/990/1402/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 червня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 420/4829/23
		адміністративне провадження № К/990/1402/24 , К/990/2457/24      
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
		суддів - Жука А.В., Єресько Л.О.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/4829/23
		за позовом ОСОБА_1 
		до Військової частини НОМЕР_1 
		про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		за касаційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович, і Військової частини НОМЕР_1 
		на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2023 року (головуючий суддя: Бойко О.Я.)
		і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року (головуючий суддя: Димерлій О.О., судді:  Крусян А.В., Танасогло Т.М.).
		 
		УСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:
		- визнати протиправною бездіяльність (дії) військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшення додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі: 100 000 грн у зв`язку із безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в період з 22 травня до 31 жовтня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі: 100 000 грн у зв`язку із безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в період з 22 травня до 31 жовтня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.
		На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указував про те, що перебуваючи у службовому відрядженні в період з 22 травня до 31 жовтня 2022 року виконував бойові (спеціальні) завдання у складі авіаційних груп армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України, приймав участь у здійснені заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій. Отже, на дуку позивача, він має право на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
		На переконання позивача, відповідач протиправно не здійснив йому виплату збільшеної до 100  000 грн додаткової грошової винагороди у період з 22 травня до 31 жовтня 2022 року під час участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, чим порушив його права.
		З метою захисту свого порушеного права ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
		Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
		визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі: 100000 грн у зв`язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації 22 травня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах;
		зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі: 100 000 грн у зв`язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації ним 22 травня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов частково, установили, що з урахуванням наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 травня 2022 року №140, старший лейтенант ОСОБА_1 , помічник керівника польотами групи управління польотами вибув у відрядження для виконання бойових (спеціальних) завдань у складі авіаційних груп армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України у визначеному районі з особистою зброєю.
		Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу із журналу ведення бойових дій НОМЕР_2 окремої бригади Армійської авіації « ІНФОРМАЦІЯ_1 », 22 травня 2022 року сили та засоби повітряного ешелону 11обрАА виконували авіаційну підтримку дій військ, сил із силами та засобами забезпечення перебували в постійній готовності до перебазування та негайного виходу з-під удару та виконували бойові (спеціальні) завдання і додаткові завдання з перевезення вантажів та особового складу за викликом з положення чергування на визначених майданчиках за розпорядженнями начальника армійської авіації - начальника управління армійської авіації командування підготовки КСВ ЗС України.
		До їх складу входив старший лейтенант ОСОБА_1 .
		До того ж, як встановили судові інстанції у оскаржуваних судових рішеннях, відповідно до витягу із журналу ведення бойових дій НОМЕР_2 окремої бригади Армійської авіації « ІНФОРМАЦІЯ_1 », таке бойове завдання виконувалось за добу - 22 травня 2022 року.
		Тож, з урахуванням установлених фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що 22 травня 2022 року старший лейтенант ОСОБА_1 виконував бойові завдання, за які Постановою №168, передбачено виплату збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100  000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		На основі встановлених фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позов ОСОБА_1 належить задовольнити виключно щодо 22 травня 2022 року, тобто дати, щодо якої документально підтвердженим є факт безпосередньої участі старшого лейтенанта ОСОБА_1 у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації.
		Зважаючи на те, що до решти означеного позивачем періоду відповідні докази відсутні, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 .
		Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій позивач та відповідач подали касаційні скарги на них.
		Короткий зміст касаційних скарг і відзивів
		У касаційній скарзі  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко А.В., просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог і у цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
		В обґрунтування підстав касаційного оскарження позивача послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - «КАС України»).
		На переконання позивача, суди попередніх інстанцій фактично позбавили його належного судового захисту, відмовивши у задоволенні позову щодо всього спірного періоду, окрім 22 травня 2022 року.
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 наполягає, що Постанова №168 визначає, що отримання вказаних виплат належить військовослужбовцям, які, як беруть безпосередню участь у бойових діях, так і забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
		Скаржник відстоює думку про те, що до спірних правовідносин не належить застосовувати телеграму Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 (далі - «Телеграма №248/1298») (яка діяла до 1 червня 2022 року) та Окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 (далі - «Доручення №912/з/29»), а спірні правовідносини має регулювати виключно Постанова №168.
		До того ж, позивач зазначає, що Телеграма та Окреме доручення, на які покликались суди попередніх інстанцій, не є актом Міноборони у розумінні вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», яким визначені умови застосування відмови виплати додаткової винагороди при участі в бойових діях та не відповідає формі, визначеної для регуляторних актів, визначених пунктом 8 Положення про Міністерство оборони України.
		Позивач наполягає, що він підтвердив належними та допустимими доказами факт своєї безпосередньої участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації щодо всього спірного періоду, а саме: з 22 до 31 жовтня 2022 року. 
		Належними доказами на підтвердження вказаних обставин, позивач вважає витяг із наказу командира військової частини від 22 травня 2022 року № 140 згідно якого вбачається, що позивача  було направлено у службове відрядження для виконання бойових (спеціальних) завдань у складі авіаційних груп армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України, та витяг із журналу ведення бойових дій, з якого, як стверджує позивач, підтверджується факт його участі у бойових діях та участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 22 до 31 жовтня 2022 року, що, на переконання позивача є документальним підтвердженням і підставою для виплат відповідної додаткової винагороди.
		Ухвалою від 18 січня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко А.В., просила відмовити у її задоволенні, наполягаючи на тому, що позовні вимоги вцілому не підлягають задоволенню.
		Поряд із цим, Військова частина НОМЕР_1 також подала касаційну скаргу на судові рішення обох судових інстанцій, в якій просить Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
		У касаційній скарзі відповідач зазначає, що самого лише факту перебування у визначеному позиційному районі у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави недостатньо для виплати збільшеної додаткової винагороди в розмірі: 100000 грн, оскільки окрім такого перебування військовослужбовцями частини (підрозділу) мають виконуватись бойові завдання, що буде підтверджуватись відповідними записами про виконання бойових (спеціальних) завдань в Журналі бойових дій та рапортами командирів підрозділів.
		А тому, на переконання відповідача, сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом його виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.
		Як зазначає відповідач, у період з вересня до жовтня 2022 року, позивач безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів у складі Військової частини НОМЕР_1 не здійснював, підтверджуючі документи у  Військової частини НОМЕР_1 відсутні.
		Поряд з цим відповідач зазначив, що помилковою є думка позивача, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 22 травня 2022 року № 140 є бойовим наказом або бойовим розпорядженням, оскільки вказаний наказ лише підтверджує факт вибуття особового складу у відрядження та не визначає перед ними ніяких бойових завдань.
		Зі слів відповідача, у Військової частини НОМЕР_1 відсутні бойові накази або бойові розпорядження, які б підтверджували участь позивача у бойових діях у спірний період 
		До того ж, як зазначає відповідач, згідно журналу ведення бойових дій НОМЕР_2 Окремої бригади Армійської авіації « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 22 травня 2022 року, який взяли за основу суди попередніх інстанцій при ухваленні рішення про задоволення позову в частині позовних вимог, що стосувались 22 травня 2022 року, старший лейтенант ОСОБА_1 перебував у складі зведеного вертолітного загону «ПІВДЕНЬ», зазначеному підрозділу поставлена задача: силам та засобам повітряного ешелону 11обрАд, які виконують авіаційну підтримку дій військ, сил із силами та засобами забезпечення перебувати в постійній готовності до перебазування та негайного виходу з-під удару та виконувати бойові (спеціальні) завдання і додаткові завдання з перевезення вантажів та особового складу за викликом з положення чергування на визначених майданчиках за розпорядженнями начальника армійської авіації - начальника управління армійської авіації командування підготовки КСВ ЗС України, що, на переконання відповідача, не підпадає під термін "безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії", згідно з пунктом 1 Телеграми Nє 248/1298 та Доручення Nє 912/3/29. 
		 
		До того ж, відповідач посилався на те, що журнал бойових дій містить лише один запис з участю ОСОБА_1 у день коли він прибув до відрядження та приступив до виконання своїх функціональних обов?язків за посадою та в якому складі (перебував на посаді оперативного чергового вертолітного загону, що було підтверджено самим позивачем під час судового засідання). 
		 
		Серед іншого, відповідач стверджує, що у витязі із журналу бойових дій за 22 травня 2022 року підтверджено виконання бойових (спеціальних) завдань льотним складом в складі екіпажу в розділі «Виконано», до якого позивач не відноситься. А також виконання завдань наземним ешелоном, де теж позивач відсутній.
		Ухвалами від 18 січня 2024 року та від 29 січня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами сторін у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Позивач свого відзиву на касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 не подав. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 у цій справі доставлено позивачу 30 січня 2024 року о 02:56 год.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно із відомостями посвідчення офіцера серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді помічника керівника польотами.
		Також, судами установлено, що представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із запитом від 7 грудня 2022 року щодо надання довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 та його безпосередньої участі у бойових діях у період з травня до жовтня 2022 року або документів, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з травня до жовтня 2022 року.
		За наслідком розгляду вказаного адвокатського запиту від 7 грудня 2022 року, Військовою частиною НОМЕР_1 на ім`я представника позивача надіслано лист від 15 січня 2023 року №862/ВихЗПІ/2, у якому зазначено, що немає підстав для нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та заходах, адже у період з травня до жовтня 2022 року військовослужбовець ОСОБА_1 не брав безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів у складі Військової частини НОМЕР_1 , підтверджуючих документів у Військової частини НОМЕР_1 немає, відповідних довідок від інших військових частин про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії до військової частини НОМЕР_1 не подавались.
		До означеної відповіді було додано довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 11 січня 2023 року №862/77, з якої убачається, що у період з травня до жовтня 2022 року позивачеві згідно Постанови №168 нараховувалась додаткова винагорода у розмірі: 30000 грн.
		У судовому порядку також встановлено, що представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із запитом від 30 січня 2023 року щодо надання витягів із наказів командира військової частини щодо проходження військової служби та місця перебування ОСОБА_1 у період з 1 квітня 2022 року до грудня 2022 року, а саме: про вибуття (прибуття із) у відрядження для виконання службових обов`язків в зону проведення бойових дій, витяг із журналів бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки), витяги із наказів про залучення військовослужбовця до несення служби на блокпостах.
		За результатом розгляду наведеного адвокатського запиту від 30 січня 2023 року військовою частиною НОМЕР_1 на ім`я представника позивача надіслано лист, у якому зазначено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 травня 2022 року №140 старший лейтенант ОСОБА_1 вибув у відрядження для виконання спеціальних завдань в інтересах армійської авіації Сухопутних військо Збройних Сил України. Згідно відомостей із журналу ведення бойових дій НОМЕР_2 окремої бригади Армійської авіації « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за 22 травня 2022 року старший лейтенант ОСОБА_1 виконував завдання у складі зведеного вертолітного загону « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що не підпадає під термін «безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії», згідно пункту 1 телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 та пункту 1 окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29. Довідки від інших військових частин про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії до військової частини НОМЕР_1 не подавались.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
		Частиною другою статті 19 Конституції України  закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
		Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил  України та деяким іншим особам затверджений  наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №  745/32197 (далі - Порядок № 260).
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої  статті 106 Конституції України,    Закону України  «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з  Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими  Указами  цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
		Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
		На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року  № 64  «Про введення воєнного стану в Україні» та   від 24 лютого 2022 року № 69  «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
		Пунктом 1 цієї постанови (в редакції станом на 7 березня 2022 року) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 1 липня 2022 року № 754, від 7 липня 2022 року № 793, від 8 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
		Відповідно до статті 8 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої  статті 9 Закону № 2011-XII).
		Наказом Міністра оборони України від 1 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І п.ункту 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
		IV. ОЦІНКА СУДУ
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Згідно із ухвалами Верховного Суду від 18 січня 2024 року і від 29 січня 2024 року  касаційні провадження відкриті на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
		- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Проаналізувавши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача відповідно до Постанови №168 на нарахування й виплату збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди у зв`язку із безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в період з 22 травня до 31 жовтня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.
		Суд в контексті спірних правовідносин, на основі аналізу доводів та вимог касаційних скарг сторін цієї судової справи, вважає за доцільне зазначити таке.
		Аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		Виплата додаткової винагороди до 100 000 гривень на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
		Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
		З наведеного слідує, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.
		Така правова позиція була неодноразово сформована Верховним Судом у постановах щодо вирішення справ у подібних правовідносинах, зокрема, від 6 червня 2024 року у справі №400/1217/23, від 20 червня 2024 року у справі №400/249/23, від 7 листопада 2024 року у справі № 200/2297/23, від 18 грудня 2024 року у справі № 340/7478/23.
		Нормативне регулювання означеного питання дає змогу встановити, що дійсно сам по собі факт відрядження військовослужбовця у район ведення бойових дій не слугує єдиною та достатньою підставою для прирівнення його до військовослужбовця, який бере безпосередню участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації та відповідно має право на доплату до грошового забезпечення.
		Принагідно зауважити про безпідставність покликань позивача щодо незастосування до спірних правовідносин Телеграми №248/1298 та Доручення №912/з/29.
		Принагідно слід зауважити, що Верховний Суд уже надавав оцінку окресленому позивачем питанню щодо застосування до спірних правовідносин Телеграми №248/1298 та Доручення №912/з/29 про що свідчать постанови Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі №520/690/23 та від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23.
		Поряд із цим, висновок судових інстанцій щодо права позивача на отримання спірної доплати виключно щодо 22 травня 2022 року є передчасним, оскільки не ґрунтуються на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.
		Суди першої та апеляційної інстанцій не відповіли на ключове питання, яке стало основою спору та спонукало позивача звернутися до суду з цим позовом. Йдеться про те, які саме завдання, за якою посадою і де виконував військовослужбовець ОСОБА_1 , якого було направлено у службове відрядження у період з 22 травня 2022 року до 31 жовтня 2022 року, а також до якої військової частини та чим це підтверджується.
		Тобто, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи у відрядженні, але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови №168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час.
		Суди першої та апеляційної інстанції не звернулися до дослідження записів журналу бойових дій за весь спірний період. А саме з 22 травня до 31 жовтня 2022 року, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу, не перевірили чи містять вони згадки про військовослужбовця ОСОБА_1 та його безпосередню участь у бойових діях та заходах за окреслений цим позовом період.
		Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
		Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
		З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням вимог процесуального права, що є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду справи суду необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови та установити наведені в ній обставини, які входять до предмету доказування.
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович, задовольнити частково.
		Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2023 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №420/4829/23 в частині відмовлених позовних вимог скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		……………………………….
		 
		……………………………….
		 
		……………………………....
		Н.М. Мартинюк
		А.В. Жук
		Л.О. Єресько,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...