Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/4984/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 05.06.2025. Зареєстровано: 06.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2025.
Дата набрання законної сили: 05.06.2025
Номер судового провадження: К/990/7042/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 червня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 440/4984/23
		адміністративне провадження № К/990/7042/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Жука А.В., 
		суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М., 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу №440/4984/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито 
		за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року (головуючий суддя - Присяжнюк О.В., судді - Любчич Л.В., Спаскін О.А.),
		УСТАНОВИВ:
		І. Історія справи
		1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив: 
		- визнати протиправною та скасувати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова №168), у розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стимулювання зазначених заходів за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року; 
		- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до Постанови №168, у розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стимулювання зазначених заходів за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року. 
		2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що у серпні, вересні, листопаді 2022 року та січні 2023 року виконував бойові завдання безпосередньо на лінії зіткнення з ворогом, безпосередньо перебував в районах ведення дій у період проведення зазначених бойових дій, але за спірні періоди йому не нараховано та не виплачено додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень на місяць.
		Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд зазначив, що позивач не надав доказів участі у бойових (спеціальних) завданнях із переліку, установленого пунктами 2 наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України №392-АГ від 30 липня 2022 року та №628-АГ від 09 грудня 2022 року, у період служби серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року, та не повідомив про виконання таких завдань.
		5. Суд зауважив, що сам по собі факт проходження служби позивача в межах адміністративної ділянки кордону на території Сумської області, не є безумовною підставою для отримання збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168. Право на таку винагороду у військовослужбовців Державної прикордонної служби України у спірний період виникає виключно за умов, визначених Наказами №392 та №628.
		6. За таких обставин суд констатував відсутність підстав для задоволення позовних вимог. 
		7. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково:
		- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168, у розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стимулювання зазначених заходів за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року, з урахуванням виплачених сум додаткової винагороди за цей період;
		- зобов`язано Військову частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до Постанови №168, у розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стимулювання зазначених заходів за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року, з урахуванням виплачених сум додаткової винагороди за цей період.
		У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		8. Апеляційний суд зазначив, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25 квітня 2022 року затверджено «Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року», відповідно до якого Середино-Будська міська територіальна громада Шосткинського району Сумської області входила до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
		9. Суд апеляційної інстанції вирішив, що оскільки позивач у спірний період виконував бойові завдання на території Середино-Будської територіальної громади Сумської області та виконував завдання по «забезпеченню здійснення заходів з національної безпеки і оборони», то він має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у періоди за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року, із розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з урахуванням виплачених сум додаткової винагороди за цей період.
		Короткий зміст касаційної скарги 
		10. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		11. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо правильності нарахування та виплати додаткової винагороди, установленої пунктом 1 Постанови №168 за участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в розрахунку до 70  000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, щодо військовослужбовців органів Державної прикордонної служби України.
		12. Переконує, що довідка, видана начальником НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 05 січня 2023 року за №12/1-346, відповідно до якої молодший сержант ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в межах Сумської області, н.п. Нововасилівка у період з 20 серпня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, не може бути належним і допустимим доказом підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а тому не може братись до уваги для установлення права військовослужбовця на виплату додаткової винагороди в розмірі 70000 гривень.
		13. Зазначає, що указана довідка, також, не містить інформації щодо участі позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з 01 до 31 січня 2023 року.
		14. Звертає увагу на те, що, відповідно до Закону України «Про оборону», район воєнних (бойових) дій визначається рішенням Головнокомандувача ЗСУ. Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 лютого 2023 року №26 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» з 01 січня 2023 року Сумська область виключена з переліку районів ведення воєнних (бойових) дій. З урахуванням викладеного вважає, що з 01 січня 2023 року відсутня обов`язкова умова для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди - перебування в районі ведення бойових дій.
		15. Указує, що апеляційний суд не установив коли і де саме ОСОБА_1 протягом спірного періоду брав участь у заходах, що зазначені в підпунктах 1-8 пункту 2 Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України №392-АГ від 30 липня 2022 року.
		Позиція інших учасників справи
		16. 26 березня 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому позивач заперечив проти її доводів, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.
		Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
		17. 23 лютого 2024 року до касаційного суду надійшла скарга Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2024 року для розгляду справи №440/4984/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
		19. Ухвалою Верховного Суду від 29 лютого 2024 року касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху.
		20. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі №440/4984/23 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		21. Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2025 року підготовчі дії завершено, справу №440/4984/23 призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		22. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 08 березня 2022 року проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
		23. Згідно з розрахунковими листами позивача у квітні-липні, жовтні та грудні 2022 року йому виплачено додаткову винагороду до 100  000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та заходах, визначених у пункті 1 Постанови №168.
		24. Разом з тим, за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року позивачу не виплачено додаткову винагороду до 100  000 грн у розрахунку на місяць.
		25. Вважаючи своє право на отримання додаткової винагороди порушеним, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
		ІІІ. Позиція Верховного Суду 
		26. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України). 
		28. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		29. Перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів зазначає таке.
		30. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
		31. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
		32. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		33. У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		34. Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		35. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
		36. У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		37. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 в абзаці першому пункту 1 постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
		38. У решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 27 вересня 2022 року до 31 грудня 2022 року) не змінювався.
		39. Разом з цим, у постанові від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, яка набрала законної сили, Верховний Суд дійшов висновку, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до постанови №168 у частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
		40. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що установлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
		41. Водночас реалізація зазначених приписів Постанови №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою установлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, ураховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, не урегульовувала цих питань.
		42. Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793.
		43. 30 липня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 2-1 Постанови №168, видала наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року (далі - Наказ №392).
		44. Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю Держприкордонслужби право на збільшення додаткової винагороди до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі:
		1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;
		2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;
		3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
		4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
		5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;
		6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;
		7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;
		8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
		45. У пункті 4 Наказу №392 установлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
		1) бойового наказу (бойового розпорядження);
		2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);
		3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
		46. Згідно з пунктом 5 Наказу №392 для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
		Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).
		У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).
		47. Відповідно до пункту 10 Наказу №392 облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.
		Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
		48. Відповідно до пункту 11 Наказу №392 склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 наказу).
		Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 наказу).
		49. Згідно з пунктом 12 Наказу №392 виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
		До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.
		50. З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Наказ №628).
		51. Цей наказ дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
		52. Згідно з пунктом 3 Наказу №628 документами, що підтверджують безпосередньою участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:
		1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
		2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;
		3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.
		53. Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 сформував висновок щодо питання застосування зазначених наказів у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою №168.
		54. У вказаній постанові, серед іншого, Верховний Суд зазначив, що у спірний період виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану, адже наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року №36 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за №196/39252) набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовувався з 01 лютого 2023 року, тобто не підлягав ретроспективному застосуванню до спірних правовідносин.
		55. Окрім того, документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100 000 гривень відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби №392 та №628 унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 до правовідносин, що вже відбулися.
		56. За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.
		57. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби №392 та №628.
		58. Задовольняючи позовні вимоги частково апеляційний суд установив, що витяг з журналу бойових (службово-бойових) дій відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) №11 дск від 30 квітня 2022 року (а.с.115 зворотна сторона) та витяг з журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації н.п. Зноб- ІНФОРМАЦІЯ_5 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) №14 (гриф) від 31 грудня 2022 року (а.с.116, 116 зворотна сторона) підтверджують, що ОСОБА_1 брав участь у бойових діях у спірний період [серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року].
		59. Однак, як вбачається з матеріалів справи указані витяги підтверджують виконання ОСОБА_1 бойових завдань 20 серпня 2022 року, 05-07 січня 2023 року, 09-11 січня 2023 року, 13-15 січня 2023 року, 24-27 січня 2023 року, 28-31 січня 2023 року, а не протягом усього спірного періоду.
		60. Також, апеляційний суд зазначив, що довідка від 05 січня 2023 року №12/1-346 підтверджує участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 20 серпня 2022 року по 31 жовтня 2022 року.
		61. Проте, як вбачається із матеріалів справи, указана довідка (а.с. 93 зворотна сторона) підтверджує участь ОСОБА_1 у зазначених заходах 20 серпня 2022 року та 31 жовтня 2022 року.
		62. З урахуванням наведеного Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про підтвердження матеріалами справи виконання ОСОБА_1 бойових завдань за весь спірний період є передчасними і таким, що ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи, які у своїй сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача.
		63. Тож, для вирішення питання наявності/відсутності ознак протиправності у діях відповідача щодо позивача необхідно з`ясувати які завдання виконував ОСОБА_1 протягом усього спірного періоду та де проходив службу у цей час. 
		64. У контексті викладеного колегія суддів звертає увагу на те, що у додаткових поясненнях від 13 листопада 2023 року, наданих відповідачем до суду першої інстанції, зазначено, що окремі підрозділи НОМЕР_2 прикордонного загону (в тому числі і відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») передані в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто вся інформація про завдання та функції, які виконував позивач протягом спірного періоду знаходиться у ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.111-112).
		65. Проте, суди попередніх інстанцій залишили указане поза увагою та не вчинили дій для витребування необхідної інформації та з`ясування усіх обставин справи.
		66. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		67. Цей припис безпосередньо уповноважує адміністративний суд на доказування в адміністративній справі, наділяє його повноваженнями на збирання доказів в адміністративній справі.
		68. У галузі дії принципу офіційності адміністративний суд зобов`язаний дослідити за власною ініціативою важливі для прийняття рішення з правового спору фактичні обставини, залучити їх до провадження та встановити їх правдивість. Таким чином, адміністративний суд поряд з активністю сторін у доведенні їх тверджень бере на себе ініціативу під час розгляду адміністративної справи.
		69. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі «змушує» адміністративний суд долучатися до процесу доказування в адміністративній справі.
		70. Натомість, якщо в силу певних обставин доказів не надано, суд, застосовуючи принцип офіційного з`ясування обставин справи повинен перевірити достовірність висновків.
		71. Отже, відповідно до приписів частини четвертої статті 9 КАС України адміністративний суд вправі здійснювати доказування на власний розсуд, визначати його види та зміст.
		72. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України (у редакції чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		73. Разом з тим, за змістом статті 80 КАС України, суд може постановити ухвалу про витребування доказів за власною ініціативою.
		74. Частинами першою та другою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		75. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		76. Частиною третьою статті 242 КАС України установлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		77. Верховний Суд зазначає, що без з`ясування обсягу завдань, які виконувались позивачем протягом спірного періоду, тривалості та місця їх виконання, а також документів, якими підтверджуються указані обставини, неможливо установити наявність/відсутність протиправної бездіяльності відповідача, зважаючи на те, що упродовж спірного періоду він у певні дні брав участь у бойових діях і заходах, що підтверджується зібраними у матеріалах справи доказами.
		78. З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що невжиття судом апеляційної інстанції усіх, визначених законом заходів, та не установлення усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи унеможливлює прийняття законного та обґрунтованого рішення, яке б відповідало завданням адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирішення спору, а оскаржене судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності й обґрунтованості, установленим статтею 242 КАС України.
		79. Отже, з урахуванням вимог касаційної скарги, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Оскільки справа направляється на новий розгляд для належного установлення усіх обставин справи, Верховний Суд не надає оцінки іншим доводам касаційної скарги.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		80. Суд касаційної інстанції повторно наголошує на тому, що відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		81. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		82. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		83. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		84. При новому розгляді спору суду необхідно установити обставини, про які мовиться вище, та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв`язку.
		IV. Висновки щодо судових витрат
		85. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.  
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
		2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі №440/4984/23 скасувати. 
		3. Справу №440/4984/23 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Другого апеляційного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		А.В. Жук
		А.Г. Загороднюк
		Ж.М. Мельник-Томенко
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...