Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 738/174/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань.
Надіслано судом: 06.06.2025. Зареєстровано: 06.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2025.
Дата набрання законної сили: 05.06.2025
Номер судового провадження: 11-кп/4823/138/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019270170000601

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 738/174/22 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/138/25  Категорія - ст. 392 КК України.  Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		05 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів: ОСОБА_3  ОСОБА_4 
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 
		 
		за участю сторін кримінального провадження
		обвинуваченого ОСОБА_6 
		його захисника  адвоката ОСОБА_7 
		прокурора ОСОБА_8  
		 
		Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно в режимі відео конференцій з обвинуваченим та його захисником, з використанням власних технічних засобів, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019270170000601 від 20 грудня 2019 року, за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2024 року,
		 
		щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину інваліда з дитинства, працюючого охоронцем в ТОВ «Авантаж Інвест 007», раніше неодноразово судимого, останній раз 04 грудня 2018 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі, яке відбув 09.01. 2021,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 392 КК України,
		 
		 В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за ст. 392 КК України до 6 років позбавлення волі.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався.
		У строк покарання ОСОБА_6 зарахований строк його перебування під вартою в період часу з 30 по 31 грудня 2021 року.
		Питання про долю речових доказів і документів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
		 
		Як установив суд, ОСОБА_6 , 04.12.2018 був засуджений Жовтневим районним судом міста Запоріжжя за ч. 1 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі, відбуваючи покарання в Державній установі «Менська виправна колонія (№91)» за адресою вулиця Дружби, 5 в селищі Макошине Менського (на даний час Корюківського) району Чернігівської області протиправної поведінки не змінив, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та з метою дезорганізації роботи установи виконання покарань вчинив напад на адміністрацію установи за таких обставин.
		Так, 20 грудня 2019 року, близько 08 години 30 хвилин, під час проведення загального обшуку працівниками Державної установи «Менська виправна колонія (№91)», ОСОБА_6 , з метою дезорганізації роботи установи, демонстративно, у присутності інших засуджених, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, перешкоджав проведенню обшуку. 
		При цьому ОСОБА_6  виражав невдоволення законним діям співробітників установи, викрикував у їхній бік нецензурні слова та перекрив вхід до спального приміщення відділення СПС № 8, не допускаючи до нього працівників виправної колонії.
		На законні вимоги адміністрації установи припинити протиправні дії ОСОБА_6 виніс з приміщення роздягальні заздалегідь підготовлений поліетиленовий пакет, в якому знаходилася пластикова пляшка з рідиною, яка відповідно до висновку експерта № 26(х) від 17.01.2020 є світлим нафтопродуктом  дизельним пальним, та погрожуючи підпалом приміщення коридору і працівників установи почав обливати рідиною стіни та підлогу коридору, а також облив вищезазначеною рідиною начальника оперативного відділу установи ОСОБА_9 та начальника відділу нагляду і безпеки ОСОБА_10 .
		Продовжуючи висловлювати погрозу фізичною розправою шляхом підпалу в бік вищевказаних працівників установи, яку останні, враховуючи ситуацію, що виникла, сприйняли як реальні погрози, небезпечні для життя і здоров`я, ОСОБА_6 за допомогою запальнички підпалив облиту дизельним пальним підлогу коридору, однак вогонь було погашено іншим засудженим.
		У подальшому, ОСОБА_6 , продовжуючи вчиняти дії спрямовані на дезорганізацію роботи установи виконання покарань, взяв у руки аркуш паперу і підпалив його, проте, інший засуджений вогонь відразу погасив. 
		Тим самим ОСОБА_6 вчинив напад на працівників адміністрації установи.
		 
		В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 просить під час апеляційного розгляду повторно дослідити письмові докази у кримінальному провадженні та визнати такі докази недопустимими, тобто отриманими з суттєвими порушеннями вимог ст. 86 КПК України. 
		За результатами апеляційного розгляду вирок суду щодо ОСОБА_6 скасувати, постановити нову ухвалу, якою виправдати обвинуваченого на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України за недоведеністю вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 392 КК України, у зв`язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення його винуватості у вчиненні злочину та вичерпання всіх можливостей для їх отримання.
		Аргументує тим, що суд першої інстанції, не вирішивши питання щодо допустимості наданих стороною обвинувачення доказів, послався на ці докази у вироку, незважаючи на грубі порушення норм КПК України, допущені під час їх отримання в ході досудового розслідування. При цьому, суд не постановив жодної ухвали з приводу заявлених стороною захисту доводів про визнання недопустимими проколу огляду місця події від 20.12.2019, протоколу огляду речей від 20.12.2019, протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 15 січня 2020 року та диску із відеозаписом щодо вчинення перешкоджання співробітникам установи у проведенні загального обшуку у відділенні СПС №8, висновку експерта №26 (х) від 17.01.2020. У зв`язку з чим сторона захисту була позбавлена можливості заявити таке клопотання повторно, а у разі відмови в його задоволенні, позбавлена можливості оскаржити його в апеляційному порядку. 
		Звертає увагу на порушення вимог ст. 290 КПК України, оскільки органом досудового розслідування обвинуваченому не був наданий доступ до матеріалів кримінального провадження, а саме, до речових доказів, а тому суд не міг визнати такі докази допустимими.
		При цьому, суд не надав відповіді на інші доводи сторони захисту, а саме, не встановлено хто зі службових осіб мав доступ до секторів, яким чином потрапили до сектору, яким чином пляшки були внизу, чи це ті самі пляшки або інші, так як вилучені пляшки були на поверсі, чи зупинялася робота установи виконання покарання, у зв`язку з неправомірними діями засудженого ОСОБА_6 . Всі ці обставини не були досліджені та перевірені під час проведення досудового розслідування.
		Сторона захисту стверджує, що обвинувачений ОСОБА_6 не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, у зв`язку з тим, що за даним фактом начальник установи притягнув засудженого до дисциплінарної відповідальності у вигляді поміщення останнього в дисциплінарний ізолятор, карцеру установи виконання покарань. Проте, пізніше, орган досудового розслідування пред`явив ОСОБА_6 за цим же фактом обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 392 КК України. Отже, дії органу досудового розслідування суперечать вимогам ст. 61 Конституції України.
		Виклавши значну кількість висновків Європейського суду з прав людини та процитувавши положення кримінального процесуального законодавства щодо повноважень суду апеляційної інстанції за результатами розгляду поданих апеляційних скарг, які колегія суддів не вважає за необхідне відтворювати, захисник вважає, що судовий розгляд кримінального провадження всупереч вимогам ст. 2 КПК України, відбувся з істотним порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. 
		При цьому, виходячи із загальних принципів кримінального судочинства, захисник переконаний у тому, що під час судового розгляду представником державного обвинувачення не надано до суду безсумнівних доказів причетності ОСОБА_6 до злочину, передбаченого ст. 392 КК України.
		На підставі викладеного, у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, на думку апелянта, вирок Менського районного суду від 24.09.2024 підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою необхідно виправдати ОСОБА_6 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		У доповненнях до апеляційної скарги адвокат ОСОБА_7 вказує на те, що судом першої інстанції, окрім вказаних порушень, були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які виразились у тому, що судове провадження було здійснене без участі обвинуваченого та його захисника, які не були належним чином повідомлені про дату та час проголошення тексту вироку, постановленого щодо ОСОБА_6 .
		З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_6 не був присутній під час оголошення вироку, що може свідчити про певні порушення прав обвинуваченого, зокрема, йому не було роз`яснено прав, передбачених ч. 3 ст. 376 КПК України, що на думку захисника, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Докази належного сповіщення про дату та час проголошення тексту вироку, в матеріалах відсутні, що свідчить про істотне порушення судом вимог КПК України, що має призводити до скасування оскаржуваного вироку.
		 
		Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які змінили вимоги апеляційної скарги, просили знизити покарання до п`яти років позбавлення волі та звільнити від покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, мотивуючи тим, що ОСОБА_6 повністю усвідомив свою провину, розкаявся, має цивільну дружину, на його утриманні перебуває малолітня дитина інвалід, а також матір інвалід 2 групи, він займається волонтерською діяльністю, військова частина, якій він допомагає, на загальних зборах наших воїнів бере його на поруки і гарантує його належну законослухняну поведінку, думку прокурора, яка заперечувала проти доводів сторони захисту, вважала вирок суду законним та обґрунтованим, а зібрані та досліджені докази належними й допустимими, які суд вірно поклав у основу оскаржуваного судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає змінену апеляційну скаргу захисника задовольнити частково, вирок суду скасувати через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.
		 
		Обов`язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінально-процесуального законодавства в процесі судового розгляду. Порушення, які перешкоджають суду повно та всебічно з`ясувати обставини кримінального провадження та постановити судове рішення, яке відповідає вимогам, встановленим КПК, визнаються істотними і тягнуть за собою його зміну або скасування.
		 
		Суд апеляційної інстанції при виявленні відповідних порушень повинен виходити лише із того, що вони фактично перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а й з потенційної можливості такого перешкоджання.
		 
		Статтею 392 КК України передбачена відповідальність за тероризування у установах виконання покарань засуджених або напад на адміністрацію, а також організація з цією метою організованої групи або активна участь у такій групі, вчинені особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі чи у виді обмеження волі.
		 
		Напад на адміністрацію полягає у вчиненні насильницьких дій (незаконне позбавлення особи волі, заволодіння зброєю, завдання побоїв, застосування мордувань, катувань, заподіяння тілесних ушкоджень), а також у погрозі застосування насильства (у тому числі погроза вбивством) щодо представників адміністрації (хоча б одного з них) у зв`язку з їх законною службовою діяльністю. Такі дії також учиняються або з метою протидії (перешкоджання) здійсненню діяльності адміністрації, або з мотивів помсти за таку діяльність.
		 
		Суб`єктивна сторона злочину характеризується лише прямим умислом та спеціальною метою. 
		 
		Під час судового розгляду в суді першої інстанції потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10  пояснювали, що були залучені до проведення загального обшуку у відділенні №8 Менської ВК 91 спільно з іншими членами групи. Близько 08 год. вони прибули у відділення №8, на вході до спального приміщення стояла група засуджених, серед яких був і ОСОБА_6 . Ці особи перешкоджали у проведенні обшуку, не допускали до приміщення. В ході конфлікту в руках у обвинуваченого вони помітили пляшку, а сам обвинувачений став висловлювати погрози про те, що підпалить приміщення, а на підтвердження своїх слів став розливати рідину з пляшки на підлогу та стіни, частина цієї рідини потрапила на їх формений одяг.
		 
		Свідок ОСОБА_12 підтвердив показання потерпілих, але вказав на те, що не бачив хто із засуджених розливав займисту рідину та погрожував підпалом, але ОСОБА_13 наказав готувати пожежний гідрант. При цьому, свідок зауважив що обшук не відбувся, засуджені барикадували приміщення та здійснили бунт.
		 
		Свідок ОСОБА_14 вказував на те, що в ході конфлікту, який відбувся між засудженими та працівниками установи, саме ОСОБА_6 з пластикової пляшки почав обливати стіни й підлогу займистою речовиною, при цьому намагався розливати так, щоб рідина потрапила на працівників установи. Засуджений погрожував, що якщо хтось ворухнеться, то він все підпалить, та «чиркав» запальничкою. Звідки він взяв цю рідину, свідок не знає. Зауважив, що саме його присутністю був незадоволений ОСОБА_6 . В результаті цих подій обшук не відбувся.
		 
		Свідок ОСОБА_15 вказав, що вони не змогли потрапити до спального приміщення гуртожитку відділення №8, куди прибули для проведення обшуку, так як засуджені перегородили їм шлях. Ініціативними серед засуджених були чотири чоловіки, серед яких і ОСОБА_6 , який в руках тримав пакунок з пластиковою ємністю. З цієї ємності він поливав стіни та підлогу, також ця рідина потрапила на двох працівників установи. Після цього він дістав запальничку та став погрожувати підпалом, потім спробував запалити рідину, але в нього не вийшло. Дії ОСОБА_6 перешкодили роботі установи, в результаті обшук так і не був проведений. 
		 
		Свідок ОСОБА_16 пояснив, що 20 грудня 2019 року по установі був оголошений загальний обшук та створені обшукові групи. Коли вони прибули до восьмого відділення, то засуджені були обурені. Засуджений ОСОБА_6 стояв на проході до спального відділення, з ним були й інші засуджені. Хтось ОСОБА_6 передав пакет з пляшкою, рідину з якої він розлив на підлогу, стіни, а також на ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , після чого почав погрожувати підпалити цю речовину.
		 
		Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що 20 грудня 2019, коли вони прибули для проведення обшуку, засуджені не пустили їх до відділення. Серед засуджених був також і ОСОБА_6 і саме з ним відбувалась конфліктна розмова. Зі спального відділення хтось виніс пакет з пляшкою, рідину з якої ОСОБА_6 почав розливати на стіни, підлогу та працівників установи. Потім, обвинувачений запалив цю рідину, але хтось із засуджених затоптав вогонь. Фактично обшук в той день проведений не був.
		 
		Свідок ОСОБА_13 щодо обставин конфлікту пояснив, що засуджені заперечували, щоб в обшуку приймали участь ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_6 вийшов з пластиковою пляшкою та почав погрожувати підпалом, розлив рідину, яка мала запах нафтопродуктів. Рідина потрапила на стіни та підлогу та ОСОБА_10 . Потім рідину на підлозі хтось підпалив, а хтось з інших засуджених її загасив.
		 
		Показаннями усіх допитаних свідків підтверджується факт негативного та конфліктного налаштування до працівників установи не тільки засудженого ОСОБА_6 , а й інших засуджених, які перешкоджали проведенню запланованого обшуку. 
		 
		У даному кримінальному провадженні події відбувались в коридорі перед спальним приміщенням відділення №8 Державної установи, до якого засуджені заблокували доступ службовим особам установи. 
		 
		В мотивувальній частині вироку суду відсутній аналіз доказів, які свідчать, що обвинувачений ОСОБА_6 , який діяв спільно з іншими засудженими, погрожував саме потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які пояснювали, що ОСОБА_6 демонстративно розливав рідину, так щоб вона потрапила на їх одяг, у той час, як усі засуджені були налаштовані проти обшуку та перешкоджали йому.
		 
		Свідок ОСОБА_17 бачив, як обвинуваченому хтось із засуджених передав рідину, яку той потім демонстративно розлив, підпалити цю рідину інші учасники бунту не дали, на що суд першої інстанції не звернув уваги. 
		 
		Якщо засуджені діяли спільно, то гасіння джерела вогню, так само як і розливання та потрапляння займистої речовини на одяг працівників колонії, було навмисним чи необережним, необхідно було з`ясувати суду першої інстанції, чого виконано не було. 
		 
		Поза увагою суду залишилася і та обставина, що ОСОБА_6 вже був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення проступку 20 грудня 2019 року з накладенням на нього стягнення правами начальника установи. Які саме дії розглядалися як дисциплінарний проступок, з`ясовано також не було.
		 
		Крім того, вказівка захисника на порушення вимог ст. 290 КПК України, стороні захисту не був наданий доступ до речових доказів, також заслуговує на увагу. 
		 
		Так, частина 2 статті 290 КПК зобов`язує прокурора або слідчого за його дорученням надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Разом з тим речові докази у судовому засіданні не булі оглянуті, а суд вважав можливим обмежитися дослідженням лише письмових доказів.
		 
		При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції необхідно перевірити усі заперечення сторони захисту проти обвинувачення, і з додержанням вимог кримінально-процесуального закону ухвалити обґрунтоване і вмотивоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам ст. 370 КПК України, з обґрунтуванням висновків, чому суд бере до уваги одні докази і відкидає інші, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		 
		Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 412, 424 КПК України колегія суддів, - 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Змінену апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7  задовольнити частково.
		 
		Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати, призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
		 
		Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_18  ОСОБА_19  ОСОБА_20

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...