Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/14128/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 06.06.2025. Зареєстровано: 07.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2025.
Дата набрання законної сили: 02.09.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 560/14128/24
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		06 червня 2025 рокум. Хмельницький
		Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Державної установи "Веселівський виправний центр (№8)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України , в якій просить:
		" - визнати протиправною бездіяльність - Державної установи «Веселівський виправний центр (№8)», код ЄДРПОУ 14316913, яка полягає у нездійсненні повного розрахунку на час звільнення, невиплаті компенсації за невикористану відпустку та невиплаті компенсації замість предметів речового майна;
		- стягнути з Державної установи «Веселівський виправний центр (№8)», код ЄДРПОУ 14316913, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , невиплачене грошове забезпечення за період з 01 липня 2022 року по день звільнення 26 серпня 2024 року у розмірі 432577,764 гривень;
		- стягнути з Державної установи «Веселівський виправний центр (№8)», код ЄДРПОУ 14316913, за рахунок бюджетних" асигнувань на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 серпня 2024 року по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців з дня звільнення, в порядку статті 117 Кодексу законів про працю України;
		- зобов`язати Державну установу «Веселівський виправний центр (№8)», код ЄДРПОУ 14316913, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошову компенсацію за невикористану відпустку та невикористане речове майно, яку належало виплатити при звільненні.
		- встановити судовий контроль за виконанням, судового рішення - зобов`язати відповідача у двотижневий термін з дня ухвалення судом рішення подати звіт про виконання судового рішення у відповідності до ст. 382 КАС України".
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29 січня 2021 року його призначено на посаду начальника відділу нагляду і безпеки державної установи "Веселівський виправний центр (№8)".
		Вказує, що даний виправний центр раніше знаходився у с. Озерне Веселівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області.
		Зазначає, що після вторгнення російської федерації вказана територіальна громада потрапила під тимчасову окупацію російських військ, та була включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року.
		Посилається на те, що 26 серпня 2024 року його звільнено з державної установи "Веселівський виправний центр (№8)", у зв`язку зі скороченням штату, що підтверджується копією наказу про звільнення та супровідного листа.
		Вказує, що при звільненні йому не виплачено ані грошового забезпечення, ані заробітної плати, а також не здійснено жодних інших виплат, передбачених законом, а тому, звернувся до суду за захистом порушених прав.
		Ухвалою від 30.09.2024 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін; зобов`язано в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати до суду: інформацію щодо проведення відповідачем повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 із зазначенням видів та суми грошового забезпечення; довідку із детальним розрахунком грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останніх місяця роботи перед звільненням (із зазначенням кількості робочих та відпрацьованих днів у кожному місяці); довідку (із розрахунком) про середньоденний розмір грошового забезпечення.
		Ухвалою від 22.04.2025 зобов`язано Державну установи "Веселівський виправний центр (№8)" надати в п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали суду: інформацію щодо проведення відповідачем повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 із зазначенням видів та суми грошового забезпечення; довідку із детальним розрахунком грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останніх місяця роботи перед звільненням (із зазначенням кількості робочих та відпрацьованих днів у кожному місяці); довідку (із розрахунком) про середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 .
		Ухвалою суду від 06.06.2025 у задоволенні заяви  ОСОБА_1 про застосування до керівника Державної установи "Веселівський виправний центр №8" Тюненка Володимира Сергійовича заходів процесуального примусу відмовлено. 
		Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов.
		Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
		ОСОБА_1 з 11 липня 2007 року прийнятий на службу до органів Державної кримінально-виконавчої служби України.
		29 січня 2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу нагляду і безпеки державної установи "Веселівський виправний центр (№8)", що підтверджується копією наказу про призначення на посаду, однак виправний центр знаходився у с. Озерне Веселівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області.
		Після вторгнення російської федерації вказана територіальна громада потрапила під тимчасову окупацію російських військ, та була включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року.
		13.05.2022 Міністром юстиції відповідно до статей 34, 113 КЗпП України, Указу Президента України від 24.04.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", з урахуванням норм Постанови КМ України від 07.03.2022 №221 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з державного бюджету, в умовах воєнного стану" видано наказ №1951/5 від 13.05.2022 "Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території".
		Відповідно до пункту 3 указаного Наказу Міністерством юстиції України оголошено простій з 14.05.2022 до закінчення дії воєнного стану серед інших і державній установі "Веселівський виправний' центр (№8)" та дозволено працівникам указаних установ до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель зазначених установ. Зобов`язано керівників державних установ, у тому числі і ДУ "Веселівський виправний центр (№8)" забезпечити, оплату часу простою працівників усіх установ у розмірі 2/3 посадового окладу.
		На виконання наказу Міністра юстиції України 18.05.2022 року, начальником державної установи "Веселівський виправний центр (№8)" видано Наказ №46/ос-22 "Про встановлення простою у роботі державної установи "Веселівський виправний центр (№8)", зі змісту якого у зв`язку із тимчасовим знаходженням державної установи на непідконтрольній Україні території:
		-оголошено простій з 14.05.2022 до закінчення дії воєнного стану для всього персоналу державної установи "Веселівський виправний центр (№8)";
		-дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну робочу поза межами адміністративної будівлі установи;
		-зобов`язано головного бухгалтера установи забезпечити оплату часу простою персоналу установи у розмірі двох третин посадового окладу на підставі наказу керівника;
		-дозволено видати трудові книжки працівників установи за їх бажанням.
		У серпні 2022 року позивач прибув до с. Гвардійське Хмельницького району Хмельницької області та став на облік як внутрішньо переміщена особа.
		Наказом Міністерства юстиції України від 22.06.2022 №1347/7 державній установі "Дніпровська виправна колонія (№89)" надано повноваження розпорядника бюджетних коштів Виправного центру №8 в частині проведення розрахунково-касових операцій з оплати праці за червень місяць 2022.
		На виконання наказу Міністерства юстиції України ДУ "Дніпровська виправна колонія (№89)" у липні 2022 року провела виплату позивачеві грошового забезпечення за червень 2022 року у сумі 16 766, 58 грн. 
		26 серпня 2024 року ОСОБА_1 звільнено з державної установи "Веселівський виправний центр (№8)" у зв`язку зі скороченням штату.
		При звільненні позивачу не виплачено ані грошового забезпечення, ані заробітної плати, а також не здійснено жодних інших виплат, передбачених законом.
		Посилаючись на невиплату відповідачем належного грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із даним позовом.
		Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд враховує таке.
		Відповідно до статті 43 Конституції України, кожна особа мас право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		За статтею 94 КЗпП України, заробітна плаза - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Згідно із положеннями статті 98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
		Відповідно до статті 4 Закону України "Про оплату праці", джерелом коштів на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.
		Суб`єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об`єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.
		Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оплату праці", оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
		Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
		Стаття 34 Закону України "Про оплату праці" гарантує компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, яка провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
		Статтею 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" визначено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладав охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
		Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальні органи управління, установи виконання покарань, слідчі ізолятори, навчальні заклади, заклади охорони здоров`я, підприємства установ виконання покарань, інші підприємства, установи та організації, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в установах банків.
		Відповідно до статті 9 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України Кабінетом Міністрів України утворюються територіальні органи управління - управління (відділи) в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі.
		Територіальні органи управління здійснюють керівництво оперативно-службовою та фінансово-господарською діяльністю підпорядкованих їм органів і установ та виконують функції, передбачені положеннями про територіальні органи управління.
		Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.
		Статтею 23 Закону передбачено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
		Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до статті 24 Закону, фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.
		Відповідно до пункту 30 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №925/5 від 28.03.2018 року, час проходження служби особи рядового чи начальницького складу в органах та установах, яким оголошено простій, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин посадового окладу.
		Із матеріалів справи судом встановлено, що у зв`язку із встановлення простою у роботі державної установи "Веселівський виправний центр (№8)", зобов`язано головного бухгалтера установи забезпечити оплату часу простою персоналу установи у розмірі двох третин посадового окладу на підставі наказу керівника.
		Так, згідно з відомостей, 01.07.2022 державною установою "Дніпровська виправна колонія (№89)" здійснено проведення розрахунків з персоналом державної установи "Веселівський виправний центр (№8)" за червень 2022.
		Позивачу на підставі виконання наказу Міністерства юстиції України ДУ "Дніпровська виправна колонія (№89)" у липні 2022 року нарахувала за червень 2022 року грошове забезпечення у сумі 16766,58 грн. 
		Проте з липня 2022, виплата грошового забезпечення та заробітної плати відповідачем не проводилась, тому утворилася заборгованість.
		Разом з тим судом встановлено, що позивач звертався до суду з проханням виплатити грошове забезпечення.
		Дані обставини знайшли своє підтвердження у рішенні суду від 31 травня 2023 року № 560/1890/23 (рішення суду набрало законної сили згідно постанови Сьомого апеляційного суду від 15 листопада 2023 року ) яким зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції вжити заходи щодо нарахувати та виплатити начальнику відділу нагляду і безпеки державної установи "Веселівський виправний центр (№8)" ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі двох третин посадового окладу за час простою за період з 01.07.2022 по 01.02.2023.
		Відповідно до ч.4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Відтак, враховуючи те, що рішенням суду від 31 травня 2023 року № 560/1890/23 зобов`язано нарахувати та виплатити начальнику відділу нагляду і безпеки державної установи "Веселівський виправний центр (№8)" ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі двох третин посадового окладу за час простою за період з 01.07.2022 по 01.02.2023, то в задоволенні позову в цій частині слід відмовити. 
		Суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплати ОСОБА_1 заробітну плату за час простою у період часу з 02.02.2023 по 26 серпня 2024 року.
		Щодо нарахування конкретного розміру грошового забезпечення, то суд наданий позивачем розрахунок суми заборгованості з виплати заробітної плати за час простою державної установи, суд не бере до уваги та зазначає, що суд не може підміняти процедуру нарахування заробітної плати та адміністративного суб`єкта, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.
		Суд є правозастосовчим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
		Щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, то суд зазначає про таке.
		Згідно зі статтею 1-2, частиною 1 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
		Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яка затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425 (надалі - Інструкція № 425).
		Законом від 20.12.1991 № 2011-XII як і Інструкцією № 425 правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 116 - 117 Кодексу законів про працю України.
		Так, статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
		У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Згідно зі статтею 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
		Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
		Згідно із частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративну справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
		Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
		За правилами п. 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.
		З урахуванням вищевикладеного, обрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача необхідно здійснити в межах шестимісячного терміну. 
		Шість місяців в цьому випадку становить період з 27.08.2024 по 27.02.2025, що складає 185 календарних дні.
		Суд зазначає, що відповідач не виконав вимоги ухвал суду від 30.09.2024 та від 22.04.2025 року та не надав документи, що витребовувалися. 
		Відповідач не позбавлений можливості отримати відомості, необхідні для виконання вимог суду. 
		Проте не вчинив жодних дій для їх отримання, доказів протилежного не надано. Також відповідач не зазначив про відсутність механізму виконання судового рішення.
		З метою недопущення порушення прав позивача, суд вважає належним способом захисту слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.08.2024 року в межах шестимісячного терміну з дня звільнення зі служби.
		У цьому випадку відсутні підстави застосовувати підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, оскільки судом до спірних правовідносин застосовано приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Наведене відповідає застосованому Верховним Судом у постанові від 22.02.2024 у справі №560/831/23 підходу щодо обрахунку розміру середнього заробітку.
		Щодо виплати компенсації за невикористане речове майно, то суд зазначає про таке.
		Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178(далі - Порядок №178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
		Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
		Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
		За приписами пункту 5 цього ж Порядку довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
		Отже, чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
		Водночас умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
		Аналогічні висновки були викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19, у постанові Верховного Суду 27 січня 2021 року у справі № 340/680/20, від 29 липня 2021 року по справі № 807/761/15.
		Так, з аналізу приписів пунктів 3-4 Порядку № 178 слідує, що особа має право отримати грошову компенсацію за неотримане речове майно:
		- перед звільненням - у разі подання відповідного рапорту під час проходження служби;
		- після звільнення - у разі подання відповідного рапорту після звільнення.
		У постановах від 27 січня 2021 року у справі №340/680/20 та від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а Верховний Суд звернув увагу на те, що відсутність відповідного рапорту військовослужбовця, поданого під час проходження служби, виключає правові підстави для виплати військовою частиною грошової компенсації за неотримане речове майно під час звільнення й не тягне настання для неї відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП.
		Як встановлено судом, позивача виключено зі списків Державної установи "Веселівський виправний центр (№8)" 27 серпня 2024 року.
		У матеріалах справи міситься відомостей проте, що ОСОБА_1 23.09.2024 звернувся до відповідача із заявою щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби.
		Однак, подана ОСОБА_1 заява від 23.09.2024 направлялася відповідачу на його електронну пошту.
		Наявна в матеріалах справи копія заяви від 23.09.2024 року про виплату компенсації за неотримане речове майно не містять відмітки їх отримання Державної установи "Веселівський виправний центр (№8)".
		Також суд звертає увагу відповідача, для того щоб отримати компенсацію за невикористане речове майно позивачу слід подати до роботодавця відповідний рапорт.
		Як наслідок, з огляду на відсутність у військової частини правових підстав щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу під час звільнення через відсутність відповідного рапорту позивача, поданого під час проходження служби, відповідальність для відповідача, передбачена приписамистатті 117 КЗпП, не настає.
		З огляду на викладене в задоволенні в цій частині слід відмовити. 
		Щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку, суд зазначає про таке.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 24 Закону N 504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.
		Позивачем не доведено факт наявності невикористаних відпусток.
		Ба більше в наказі державної установи "Веселівський виправний центр (№8) від 26.08.2024 №12/ос-24 відсутні відомості щодо невикористаних відпусток.
		Також суд враховує, що наказ державної установи "Веселівський виправний центр (№8) від 26.08.2024 №12/ос-24 позивачем не оскаржувався. 
		Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенні не підлягають.
		Одночасно, щодо способу захисту обраного позивачем, то суд зазначає про таке.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
		1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
		2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
		3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
		4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
		5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
		6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		За таких обставин і правових підстав, суд вважає за необхідне забезпечити ефективний захист прав позивача шляхом:
		- визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Веселівський виправний центр (№8)" щодо не вжиття заходів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення (заробітної плати)  ОСОБА_1 за період часу з 02.02.2023 по 26 серпня 2024 року;
		- зобов`язання Державної установи "Веселівський виправний центр (№8)" нарахувати та виплати грошове забезпечення (заробітної плати)  ОСОБА_1 за період часу з 02.02.2023 по 26 серпня 2024 року;
		- визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Веселівський виправний центр (№8)" щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з за період з 28.08.2024 року в межах шестимісячного терміну з дня звільнення зі служби;
		- зобов`язання Державної установи "Веселівський виправний центр (№8)" нарахувати та виплати ОСОБА_1 середній заробітк за час затримки розрахунку при звільненні за період з за період з 28.08.2024 року в межах шестимісячного терміну з дня звільнення зі служби.
		У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
		Інші аргументи позивача не спростовують вказаних висновків суду. 
		Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
		Викладене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. 
		Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		Стосовно вимоги позивача про встановлення судового контролю, то суд зазначає про таке.
		Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання, зокрема учасниками справи, в силу закону.
		Згідно із частинами першою та п`ятою статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		Отже, з аналізу наведених норм слідує, що процесуальна дія щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися судом у разі наявності об`єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами, підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, враховує особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
		Водночас позивачем не наведено переконливих аргументів, підтверджених доказами, стосовно того, що у разі невжиття судом процесуального заходу, передбаченого статтею 382 КАС України, ухвалене у цій справі судове рішення по суті спору, після набрання ним законної сили, залишиться невиконаним або для його належного виконання слід буде докласти значних зусиль.
		З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю у даній справі.
		Судові витрати у справі розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		адміністративний позов задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Веселівський виправний центр (№8)" щодо не вжиття заходів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення (заробітної плати)  ОСОБА_1 за період часу з 02.02.2023 по 26 серпня 2024 року.
		Зобов`язати Державну установу "Веселівський виправний центр (№8)" нарахувати та виплати грошове забезпечення (заробітної плати)  ОСОБА_1 за період часу з 02.02.2023 по 26 серпня 2024 року.
		Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Веселівський виправний центр (№8)" щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з за період з 28.08.2024 року в межах шестимісячного терміну з дня звільнення зі служби.
		Зобов`язати Державну установу "Веселівський виправний центр (№8)" нарахувати та виплати ОСОБА_1 середній заробітк за час затримки розрахунку при звільненні за період з за період з 28.08.2024 року в межах шестимісячного терміну з дня звільнення зі служби.
		У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Судові витрати розподілу не підлягають.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Державна установа "Веселівський виправний центр (№8)" (вул. Короленко, 4,м. Дніпро,Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49000 , код ЄДРПОУ - 14316913)  
		Головуючий суддя Є.В. Печений

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...