Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/6248/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано судом: 09.06.2025. Зареєстровано: 09.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2025.

Номер судового провадження: 2/201/422/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 201/6248/24
		Провадження № 2/201/422/2025
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		06 червня 2025 року                 м. Дніпро
		 
		Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С., з
		за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., 
		за участю позивачки ОСОБА_1 , 
		представника позивачів  адвоката Вакули І.В.,
		відповідачки ОСОБА_2 , 
		представника відповідачки  адвоката Теліус Д.В., 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу 
		 
		за первіснимпозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 (третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Юлія Володимирівна) про визнання права власності в порядку спадкування за законом 
		 
		та зазустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (третя особа  ОСОБА_4 ) про визнання квартири особистою приватною власністю,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст первісної позовної заяви
		 
		29.05.2024 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 через представника - адвоката Вакулу І.В. звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2 (третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В.) про визнання права власності в порядку спадкування за законом (а.с. 1  5, т. 1).
		В обґрунтування позову вказали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_5 . Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є доньками ОСОБА_5 . 
		Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ця квартира належала спадкодавцю і його дружині ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Солошенко Ю.В. 23.08.2017 за реєстром № 3698.
		Після смерті спадкодавця ОСОБА_5 позивачі у встановлений законом строк звернулися до приватного нотаріуса Дніпровського МНО Солошенко Ю.В. із заявами про прийняття спадщини. 01.10.2023 нотаріусом заведено спадкову справу №43/2023 щодо майна померлого ОСОБА_5 . 
		Кожен із позивачів як спадкоємець першої черги має успадкували по 1/6 часток квартири.
		Отже, згідно із матеріалами спадкової справи спадкоємцями за законом є: дружина померлого - ОСОБА_2 (відповідачка) та доньки померлого - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (позивачі). 
		24.05.2024 позивачі звернулися до приватного нотаріуса з проханням видати свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру. Однак постановою нотаріуса від 24.05.2024 їм відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після померлого батька на нерухоме майно, а саме, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що заявники не надали нотаріусу документ, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно, у зв`язку з його відсутністю.
		Таким чином, у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно, відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачі звернулися до суду для реалізації права на отримання спадщини.
		Враховуючи викладене, просили:
		визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька, ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Заяви учасників процесу по суті справи. 
		 
		Відповідачка позовні вимоги не визнала, 17.07.2024 ОСОБА_2 через представника  адвоката Теліус Д.В. пред`явила зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (третя особа  ОСОБА_4 ) про визнання квартири особистою приватною власністю (а.с. 45-47 т. 1)
		 
		Короткий зміст зустрічної позовної заяви
		 
		14.10.1989 між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 укладено шлюб. 
		Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.09.2016, виданого приватним нотаріусом Дніпровського МНО Батовою Л.Г., відповідачка ОСОБА_2 отримала у спадщину від матері грошові кошти на депозитних рахунках:
		ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитний договір SAMDNWFD0070990917501 від 14.01.2016, рахунок № НОМЕР_2 із залишком 7314,19 доларів США. 
		Сума в еквіваленті за курсом НБУ на 15.09.2016 (26,32 грн) дорівнює 192509,48 грн.
		ПАТ «Банк Кредит Дніпро», рахунок № НОМЕР_3 із залишком коштів 5065,40 доларів США. 
		Сума в еквіваленті за курсом НБУ на 15.09.2016 (26,32 грн) дорівнює 133321,32 грн.
		Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 09.07.2024 №OOSOEFVGOS1K54IL з банківського рахунку № НОМЕР_2 кошти повернуті 20.07.2017.
		Відповідно до виписки AT «Банк Кредит Дніпро» від 17.06.2024 з рахунку № НОМЕР_4 16.09.2016 здійснено готівкове нарахування на депозит на суму 5065,40 доларів США, 15.03.2017 закрито депозит.
		В подальшому ОСОБА_2 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського МНО Солощенко Ю.В., і цього ж дня зареєструвала право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу квартири за домовленістю сторін купівля-продаж здійснюється за 147861,00 грн.
		За курсом НБУ на момент здійснення правочину 1 доларів США дорівнював 25,45 грн, що склало 5809,86 доларів США.
		Це свідчить про те, що ОСОБА_2 мала особисті кошти на час укладення договору купівлі-продажу квартири. Квартира купувалась ОСОБА_2 для своє доньки ОСОБА_4 (дівоче прізвище « ОСОБА_6 », шлюбне « ОСОБА_7 »), яка натепер проживає у ній та сплачує комунальні послуги.
		Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 до складу сім`ї, зареєстрованих входять: ОСОБА_2 (уповноважений власник); ОСОБА_8 (донька  зареєстрована 23.11.2017); ОСОБА_9 (онука  зареєстрована з 23.11.2017); ОСОБА_10 (онук - зареєстрований 23.11.2017р.).
		ОСОБА_4 укладались договори на надання послуг на підключення Інтернету, придбавалися та встановлювалися металопластикові вікна. ОСОБА_4 отримувала субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
		ОСОБА_5 не брав участі в укладенні договору купівлі- продажі квартири, після придбання квартири її не відвідував, не брав участі у ремонтних роботах не укладав договори на надання комунальних послуг, не сплачував їх. Все це робила відповідачка ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_4 . 
		Відтак, квартира придбана за особисті кошти відповідачки.
		Просила визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 .
		 
		Позивачі зустрічний позов не визнали. 25.09.2024 представник позивачів  адвокат Вакула І.В. надала відзивна зустрічнупозовну заяву (а.с. 62  99 т. 1), в якому не погодилися із доводами відповідачки про те, шо квартира придбана за її особисті кошти, отримані у спадщину. Вважали, що відповідачкою не спростована презумпція права спільної сумісної власності подружжя, не надано належних і допустимих доказів придбання спірного майна саме за кошти, отримані відповідачкою від матері у спадщину.
		Спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, придбана за рахунок спільної праці та коштів подружжя. Згідно із п. 5.9 договору купівлі-продажу квартири від 23.08.2017 чоловік покупця ОСОБА_5 надав згоду на укладення договору, що підтверджується його заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Солошенко Ю.В., 23.08.2017.
		ОСОБА_5 все життя працював, отримував стабільний дохід, мав можливість купувати нерухоме майно. На час придбання спірної квартири він працював у Дніпропетровській обласній фітосанітарній лабораторії, стабільно отримував заробітну плату.
		Згідно відповіді ДУ «Дніпропетровська обласна фітосанітарна лабораторія» на адвокатський запит від 24.09.2024 розмір нарахованих доходів ОСОБА_5 за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 складав 28338,30 грн, за період з 01.01.2017 по 01.10.2017 - 83715,53 грн.
		З 26.06.2012 спадкодавець вийшов на пенсію, що підтверджується пенсійний посвідченням № НОМЕР_5 від 26.06.2012, отримував регулярні пенсійні виплати.
		Вважали, що факт придбання спірної квартири у спільну сумісну власність подружжя за рахунок спільної праці та коштів подружжя свідчить і обсяг спільного нажитого під час шлюбу майна. 
		Так, подружжям за час шлюбу придбані дві квартири: квартира за адресою: АДРЕСА_3 згідно із договором купівлі- продажу від 02.01.2003 і спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 згідно із договором купівлі-продажу від 23.08.2017.
		12.04.2012 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 отримав у власність у порядку спадкуванням за заповітом після смерті батька квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .
		12.12.2016 згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.10.2023 ОСОБА_2 отримала у власність у порядку спадкування за заповітом 75/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 .
		Також подружжям були придбані транспортні засоби. Придбаний автомобіль марки Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_6 . 20.09.2023 за тиждень до смерті спадкодавця ОСОБА_2 перереєструвала транспортний засіб за новим власником (згідно інформації з сервісу Opendatabot щодо запиту інформації про транспортний засіб за номерним знаком НОМЕР_6 ). Також придбаний автомобіль марки Renault, реєстраційний номер НОМЕР_7 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстровано 13.12.2013.
		ОСОБА_5 за життя відкриті рахунки (вклади) у AT КБ «ПриватБанк», АТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «ТаскомБанк», депозитні рахунки у АТ «Радабанк», на які після смерті спадкодавця відкрита спадщина та спадкоємцям видані свідоцтва про право на спадщину, що містяться у спадковій справі.
		Відповідачка посилається на вартість спірної квартири, яка згідно п. 2.1 договору купівлі-продажу квартири від 23.08.2017 придбана за 147861, 00 грн, що за курсом НБУ на момент вчинення правочину складало 5 809, 86 доларів США (1 долар США=25,45 грн). Однак, згідно інформації у відкритих ресурсах мережі інтернет станом на 01.01.2017 середня ринкова ціна квартир у місті Дніпропетровську на вторинному ринку складала 633 доларів США за кв.м, станом на 01.01.2017 середня ринкова ціна квартир у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на вторинному ринку складала 719 доларів США за кв.м, станом на 26.05.2017 середня ринкова ціна квартири у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на вторинному ринку складала 792 доларів США за кв.м.
		Тобто, середня орієнтовна ринкова вартість спірної квартири, площею 48,1 кв.м, складала від 30447 доларів США до 38095 доларів США, а тому отриманих відповідачкою у порядку спадкування грошових коштів у розмірі 7314,19 доларів США та 5065,40 доларів США, за умови доведеності позивачем, що саме ці кошти були витрачені нею для придбання квартири, було б недостатньо для придбання спірної квартири.
		Довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні станом на 05.01.2018, договір про придбання вікон, протоколи замовлення послуг, субсидії для відшкодування житлово- комунальних послуг не свідчать про те, що квартира придбана за особисті кошти відповідачки. Сам по собі факт придбання спірного майна за кошти, отримані у порядку спадкування не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права особистої приватної власності одного з подружжя, також враховуючи гарантований статтею 41 Конституції України принцип непорушності права власності.
		Просили відмовити у задоволенні зустрічного позову. 
		Також у відзиві і в окремо поданій заяві (а.с. 89-90 т. 1) просили застосувати позовну давність до зустрічних позовних вимог, зазначивши, що відповідачка ОСОБА_2 достеменно знала про укладення договору купівлі-продажу квартири з 23.08.2017 але від тоді і до пред`явлення позову (17.07.2024) минуло 7 років. Просили застосувати трирічну позовну давність до заявлених позивачем вимог, у задоволенні позову відмовити .
		 
		Представник відповідачки 08.10.2024 надав відповідь на відзив (а.с. 117  199 т. 1), у якій зауважив, що лише ознайомившись із позовом, відповідачка дізналася про порушення її права на мирне володіння особистою власністю, тому звернулася до суду із зустрічним позовом. Крім того, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не був розірваний на момент його смерті. Тому зустрічний позов про визнання квартири особистою приватною власністю поданий у межах строків позовної давності. Вважала, що відповідачкою спростована презумпція права спільної сумісної власності, факт придбання квартири за особисті кошти підтверджений свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 15.09.2016 та виписками з банків. 15.03.2017 закрито депозитний рахунок та здійснено готівкове нарахування у сумі 5065,40 доларів США. 20.07.202017 повернуто грошові кошти з депозитного рахунку у сумі 7314,19 доларів США. 23.08.2017 ОСОБА_2 придбана квартира. У період з 15.03.2017 по 23.08.2017 і після того подружжям не придбавалось іншого майна.
		Відповідно до довідки форми ОК-5 ОСОБА_2 отримувала значну заробітну плату, що також є доказом придбання квартири за власні кошти.
		Ціна у 147861,00 грн у договорі купівлі-продажу визначена за домовленістю сторін (п. 2.1. договору), зазначену суму продавці одержали від покупця повністю, до підписання цього договору, у зв`язку з чим не мали будь-яких матеріальних та інших претензій до покупця, які б стосувалися розрахунків за продану квартиру. Така вартість квартири визначена сторонами за взаємним погодженням за відсутності примусу як будь-кого зі сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь- яких обставин. Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічні квартири; за їх розсудом визнана в цьому договорі вартість саме цієї квартири справедливою і відповідає її дійсній вартості. Крім того, у п. 2.2 договору зазначено, що вартість вищевказаної квартири, у відповідності до Звіту про оцінку майна, виданого ТОВ «Український центр оцінки «Експерт» 17.08.2017 становить 147 861,00 грн. Отже, ціна в договорі вказана з дотриманням норм чинного законодавства.
		Наполягала на задоволенні зустрічного позову. 
		 
		Третя особа ОСОБА_4 поштою надіслала пояснення, які надійшли 11.12.2024 (а.с. 164 т. 1), про те, що для неї, її чоловіка та її дітей 23.08.2017 ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_2 . До 2017 року і після страждає від хімічної наркотичної, алкогольної залежності. Це було причиною реєстрації квартири на матір ОСОБА_2 для запобігання її продажу з метою витрачання коштів для задоволення потреб у наркотичній залежності. У квартирі здійснено ремонт, поклеєні шпалери, вирівняна підлога в одній кімнаті, кухні, коридорі, придбано газову плиту та меблі. За весь час її проживання в квартирі ОСОБА_5 жодного разу не приходив у квартиру. Ремонтні роботи, сплата комунальних послуг, придбання меблів здійснені за її кошти, кошти її покійного чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її бабуся ОСОБА_11 . Мати ОСОБА_2 від неї у спадщину отримала грошові кошти, за які придбала квартиру.
		 
		Рух справи.
		 
		Ухвалою судді Наумової О.С. від 03.06.2024 відкрите провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с. 28, т. 1).
		Ухвалою суду від 02.07.2024 витребувано спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_5 (а.с. 38, т. 1).
		Ухвалою суду від 10.09.2024 прийнято до провадження зустрічну позовну заяву та об`єднане в одне провадження з первісним позовом (а.с. 80-81, т. 1).
		Ухвалою суду від 15.10.2024 витребувано докази з ГУ ПФУ у Дніпропетровській області (а.с. 136-137, т. 1).
		Підготовче засідання у справі закрите 19.11.2024 і справа призначена до судового розгляду по суті (а.с. 171-172, т. 1).
		Позивачка ОСОБА_1 ,представник позивачів адвокатВакула І.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити, у задоволені зустрічного позову просили відмовити.
		Відповідачка ОСОБА_2 її представник адвокатТеліус Д.В. у судовому засідання проти первісного позову заперечували, просили відмовити у їх замовленні, просили задовольнити вимоги за зустрічним позовом.
		Треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В., ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про дату, місце та час розгляду справи неодноразово повідомлялися належним чином (а.с. 42, 43, 152, т 1).
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
		 
		Відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 14.10.1989 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 51 т. 1).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с. 6 т. 1).
		Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними доньками ОСОБА_5 , їх родинний зв`язок підтверджений свідоцтвами про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну імені (а.с. 8  16).
		ОСОБА_2 має доньку ОСОБА_4 від попереднього шлюбу із ОСОБА_12 (а.с. 61 - 65 т. 1).
		Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.09.2016, виданого приватним нотаріусом Дніпровського МНО Батовою Л.Г. та зареєстроване в реєстрі за №3389, ОСОБА_2 отримала у спадщину від матері ОСОБА_11 грошові кошти на депозитних рахунках:
		ПАТ КБ «ПриватБанк», депозитний договір SAMDNWFD0070990917501 від 14.01.2016, рахунок № НОМЕР_2 з залишком 7314,19 доларів США.
		ПАТ «Банк Кредит Дніпро», рахунок № НОМЕР_8 із залишком 587,08 грн, рахунок № НОМЕР_9 з залишком 64000,59 грн., рахунок № НОМЕР_3 з залишком коштів 5065,40 доларів США (а.с. 53 т. 1). 
		Як видно з виписки з АТ КБ «ПриватБанк» від 09.07.2024 № OOSOEFVGOS1K54IL з банківського рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2 отримала 20.07.2017 суму у 7568,00 доларів США (а.с. 56, 57 т. 1).
		Відповідно до виписки AT «Банк Кредит Дніпро» від 17.06.2024 з рахунку № НОМЕР_4 16.09.2016 здійснено готівкове нарахування на депозит на суму 5065,40 доларів США, 15.03.2017 закрито депозит (а.с. 55 т. 1).
		Всього коштів, отриманих у спадщину 12379,59 доларів США (7314,19+5065,40).
		Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 23.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського МНО Солощенко Ю.В., зареєстровано в реєстрі за №3698, ОСОБА_2 придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
		Того ж дня право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 58  60 т. 1).
		Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу квартири за домовленістю сторін купівля-продаж здійснюється за 147861,00 грн. Згідно із п. 2.2 договору вартість квартири, у відповідності до Звіту про оцінку майна, виданого ТОВ «Український центр оцінки «Експерт» від 17.08.2017 становить 147861,00 грн.
		У п. 5.9 договору чоловік покупця - ОСОБА_5 надав згоду на укладення договору, що підтверджується його заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Солошенко Ю.В., 23.08.2017.
		Як видно з копії спадкової справи № 43/2023 (а.с. 177  250 т. 1, а.с. 1-19 т. 2) після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса Дніпровського МНО Солошенко Ю.В. із заявами про прийняття спадщини.
		24.05.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до приватного нотаріуса з проханням видати свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру. 
		Постановою нотаріуса від 24.05.2024 їм відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідоцтв про право на спадщину за законом після померлого батька, у зв`язку з тим, що заявники не надали нотаріусу документів про право власності спадкодавця на нерухоме майно (а.с. 17  18 т. 2).
		Відповідно до довідки №152 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 (уповноважений власник); ОСОБА_8 (донька  зареєстрована 23.11.2017); ОСОБА_9 (онука  зареєстрована з 23.11.2017); ОСОБА_10 (онук - зареєстрований 23.11.2017р.) (а.с. 66 т. 1).
		Згідно довідок про доходи Держаної установи «Дніпропетровська обласна фітосанітарна лабораторія» ОСОБА_5 працював завідувачем загального відділу, дохід за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 складав 28338,30 грн, за період з 01.01.2017 по 01.10.2017 - 83715,53 грн (а.с. 101-102, т. 1).
		З 26.06.2012 ОСОБА_5 вийшов на пенсію (а.с. 100 т. 1). З наданих на вимогу суду ГУ ПФУ у Дніпропетровській області відомостей про розмір пенсії, ОСОБА_5 у період з травня 2012 року по вересень 2023 року отримував пенсію від 3457,91 грн. і до 12363,33 грн (а.с. 140  147 т. 1).
		Як видно із довідки форми ОК-5 ОСОБА_2 перебуваючи у шлюбі також працювала з 1999 року і до 2022 року, потім вийшла на пенсію, її дохід, наприклад, у 2013  2015 роках становив від 3000,00 грн. до 4500,00 грн, у 2015  2018 роках від 4500,00 грн до 29000,00 грн (а.с. 126  127 т.1 ).
		Також встановлено, що за час шлюбу подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_2 придбані дві квартири: квартира за адресою: АДРЕСА_3 згідно із договором купівлі-продажу від 02.01.2003, та спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 згідно із договором купівлі-продажу від 23.08.2017.
		12.04.2012 відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 отримав у власність у порядку спадкуванням за заповітом після смерті батька квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .
		12.12.2016 за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.10.2023 ОСОБА_2 отримала у власність у порядку спадкування за заповітом 75/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 .
		Також подружжям придбані транспортні засоби - автомобіль марки Nissan, д.р.н. НОМЕР_6 . 20.09.2023 ОСОБА_2 перереєстровано транспортний засіб на іншого власника. Також придбаний автомобіль марки Renault, д.р.н. НОМЕР_7 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу право власності зареєстровано 13.12.2013 за ОСОБА_2 (а.с. 103  110 т. 1).
		Як видно із платіжних інструкції про видачу готівки, у яких отримувачем вказаний ОСОБА_5 , останній мав депозитні рахунки у банках AT КБ «ПриватБанк», АТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «ТаскомБанк», АТ «Радабанк», які увійшли до складу спадщини, спадкоємцям видані свідоцтва про право на спадщину, що підтверджено матеріалами спадкової справи №43/2023 (а.с. 194, 196, 198,200, 202 т. 1). ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину на всі банківські вклади (а.с. 225  229 т. 1).
		Відповідачка ОСОБА_2  у судовому засіданні надала особисто пояснення і зазначила, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 куплена за її особисті кошти. Так, після смерті матері ОСОБА_11 вона отримала у спадщину грошові кошти в сумі 7314,19 доларів США і 5065,40 доларів США. Отримала свідоцтво про спадщину за заповітом, а потім 20.07.2017 кошти були зняти і 23.08.2017 укладений договір купівлі-продажу квартири за 147862 грн., тобто 5809 доларів США. ОСОБА_5 був достатньо жорстокою людиною і контролював кожен її крок, контролював правочини. Квартира була придбана для доньки ОСОБА_13 , але вона була хімічно залежною і тому відповідачка придбала квартиру для доньки. Чоловік скоїв суїцид. Після того як він перехворів на ковід його захворювання посилилося, у нього був біполярний розлад, цей діагноз поставив психіатр. Це було упродовж багатьох років життя. ЇЇ донька стала також наркозалежною, родина була деструктивною. Коли позивачці ОСОБА_14 було 12 році, вони з 1987 року проживали разом. Відповідачка склала заповіт на дітей ОСОБА_13 , яким все своє майно заповіла двом онукам. Також повідомила, що за один місяць перед смертю чоловіка продала автомобіль Ніссан, 2020 року випуску, за 15000 доларів США. Чоловікові віддала 7500,00 доларів США. Він на тоді проживав у позивачки, вона особисто передала ці кошти. Також після смерті продала автомобіль Рено Кріо за 2000,00 доларів США. Натепер у спірній проживає донька зі своїми дітьми.
		 
		У судовому засіданні були допитані свідки.
		 
		У якості свідка допитана позивачка  ОСОБА_1 , яка повідомила, що вона є донькою ОСОБА_5 . Останній перебував із 1989 у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 . Під час шлюбу дійсно батько прибав декілька квартир, автомобілів. Останні місяці свого життя батько прожив із нею. Відповідачка хотіла розлучитися з ним. За місяць до смерті батька відповідачка переоформила машину, але продовжувала нею користуватися і користується до цього часу. А після смерті батька через декілька днів відповідачка продала іншу машину. Спірна квартира придбана у шлюбі у 2017 році. Батько повідомив, що те, що у квартирі був зроблений ремонт, батько приймав участь в ремонті, позивачка також допомагала. У 2022 році батько запропонував синові ОСОБА_15 переїхати до цієї квартири, сам батько жив з відповідачкою і її квартирі, яка була успадкована. ОСОБА_15 привів до ладу квартиру зробив ремонт. Прожив у ній приблизно пів року. Донька відповідачки ОСОБА_8 проживала у квартирі батька за адресою: АДРЕСА_4 . Потім син із дружиною запропонували викупити квартиру на ОСОБА_16 (спірну) і звернулися із цим питанням до батька. Той повідомив, що рішення має бути прийняти спільно із відповідачкою ОСОБА_2 . Наступного разу у листопаді 2022 року, коли вони прийшли до батька із цим питанням, його вдома не було, була лише відповідачка. ОСОБА_15 озвучив їй прохання і вона відмовила. Коли батько дізнався про це, він розлютився і казав, що не слід було цю розмову розпочинати без нього. ОСОБА_5 не повідомляв, що спірна квартира належить відповідачці що вона придбавалася для доньки відповідачки. Також повідомила, що донька відповідачки ОСОБА_4 є хімічно залежною. ОСОБА_5 до неї відносився добре, оплачував лікування, переживав за її вплив на доньку ОСОБА_17 . Чому договір не оформлений на ОСОБА_4 позиваці не відомо, але ОСОБА_4 у цій квартирі жила. Також повідомила, що ОСОБА_4 виїхала до Німеччини у 2022 році, батько після того прибирав у квартирі, потім у квартиру заїхав його син, а ОСОБА_13 жила у Німеччині. Після повернення у серпні 2022 року вона поселилася у квартирі по АДРЕСА_5 повернулася. У подальшому ОСОБА_2 сказала, щоб ОСОБА_15 звільнив приміщення
		 
		Свідок ОСОБА_15  надав свідчення про те, що є сином ОСОБА_1 , племінником ОСОБА_3 ОСОБА_2  дружина покійного діда ОСОБА_5 . Зазначив, що відносини із дідусем ОСОБА_5 мав добрі. Зі слів діда ОСОБА_5 згає, що дід і ОСОБА_2 придбали разом спірну квартиру. Він у цій квартирі проживав з серпня по листопад 2022 року із дружиною, після того мав намір викупити цю квартиру, але ОСОБА_2 відмовила. Для кого квартира куплялася, не знає. Про те, хто сплачував за комунальні послуги не знає, орендну плату не сплачували. Ремонт у квартирі оплачував він та частково дід, за ремонті роботи компенсацію не отримував. ОСОБА_2 заходилася за кордоном коли він проживав у квартирі, а після повернення запитав про її викуп. З дочкою ОСОБА_2 . ОСОБА_13 ніяких стосунків не має. ОСОБА_18 з квартири, оскільки звільнилася квартира батьків дружини, а зі спірної квартири його попросила виїхати ОСОБА_2 , оскільки повернулася із донькою.
		 
		Свідок ОСОБА_19  надав свідчення про те, що позивачка ОСОБА_1  це донька ОСОБА_5 . ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_20 товаришували. У 1980 році вона познайомилася із ОСОБА_5 . ОСОБА_3 не знає. ОСОБА_2  дружина ОСОБА_5 . З нею познайомилася у 1990 році. Свідок з ОСОБА_2 у дружніх відносинах. Свідок не була присутня при укладенні договору купівлі-продажу. Ця квартира була придбана покійною бабусею ОСОБА_11  матір`ю ОСОБА_2 . Бабуся залишала гроші ОСОБА_2 , остання особисто повідомляла це свідкові. Скільки коштів  не казала, казала, що квартиру купляла для онуки ОСОБА_13 . Квартира купувалася терміново, адже ОСОБА_13 була у лікарні з другою дитиною. Повідомила, що ОСОБА_5 достатньо «тяжкий» чоловік та залежний від коштів. ОСОБА_2 була «обслуговуючим персоналом», а ОСОБА_13  «падчеркою». Вона нікому не була потрібна. У період укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_13 була залежна, не могла влаштувати сім`ю, зустрічалася з різними чоловіками. Оформили квартиру на ОСОБА_2 , оскільки у ОСОБА_13 були необґрунтовані вчинки, вона була залежна від алкоголю і наркотиків. ОСОБА_2 хотіла забезпечити онуків. Придбана квартира була занедбана. Вони всі разом робили ремонт перед приходом із пологового будинку Вікторії. ОСОБА_5 не хотів приходити через його відносини із ОСОБА_13 , був категоричний. 
		 
		Свідок ОСОБА_21  повідомив суду, що позивачка ОСОБА_1  це донька її друга ОСОБА_5 , знайомий із нею з 1988 року, з дитинства. ОСОБА_3 він не знає. Він не був присутній при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири на АДРЕСА_1 , хто власник не знає. Коли ОСОБА_13 була вагітна, то ОСОБА_2 і ОСОБА_5 збиралися купляти квартиру. ОСОБА_5 не дуже хотів її купляти, також не хотів, щоб ОСОБА_13 там жила. Купили саму занедбану квартиру, мати ОСОБА_2 - ОСОБА_11 залишила їй кошти, в якій сумі - не знає. Від ОСОБА_5 чув про ці кошти. За чиї кошти куплена квартира не знає, обставини купівлі квартири йому не відомі, чи допомагав ОСОБА_5 робити ремонт у квартирі  не знає. З дитинства до ОСОБА_13 погано не відносився, лише після того, як вона стала хімічно залежною. Квартиру реєструвати на ОСОБА_13 не можна було, знає, що квартира для ОСОБА_13 куплена. У ОСОБА_5 до ОСОБА_13 жодних відносин не було, він не хотів її бачити, не хотів разом жити. Свідок також повідомив, що виносив сміття з квартири, помагав тягати речі, там була присутня ОСОБА_2 , сестра ОСОБА_22 , інші родичі, хто покликав його доламати - не пам`ятає, після ремонту не заходив у квартиру. 
		 
		Свідок ОСОБА_23  повідомила суду, що є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 . Вона не була присутня при купівлі-продажу спірної квартири. Власником квартири є ОСОБА_13 , її племінниця. Вони всією ріднею робили ремонт, квартира була у поганому стані. Чи брав участь ОСОБА_5 у придбанні квартири не знає. ОСОБА_11 перед смертю просила доньку ОСОБА_2 , щоб вона онучці купила квартиру. Це свідок чула особисто від ОСОБА_11 . У якій сумі вона зібрала кошти - не знає, вона зібрала кошти на квартиру, щоб онука не залишилася без житла. Свідкові не відомо  чи давав кошти ОСОБА_5 на придбання квартири. Він заходив дивився як ідуть роботи з ремонту. Повідомила, що ОСОБА_5 до ОСОБА_13 відносився як до «баласту», дозволяв собі прикрикнуть, це погіршилося після того як він перехворів у 2022 році. 
		 
		2. Мотивувальна частина
		Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
		 
		За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
		 
		Суд вважаєза доцільнемотивувати спочаткувимоги зазустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнанняквартири особистоюприватною власністю, оскільки визначенняправового режимуспірного майнавпливає навирішення первісногопозову  ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
		 
		Зустрічний позов 
		 
		У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
		Частиною першою статті 57 СК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
		За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
		Отже, у даному випадку тягар доказування несе відповідачка ОСОБА_2 .
		При цьому, не дивлячись на те, що чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_5 помер і надання ним доказів на підтвердження набуття квартири у спільну сумісну власність подружжя неможливе, для відповідачки зберігається тягар спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. У даному випадку таке спростування відбувається у змагальному процесі із відповідачами  спадкоємцями подружжя, а спростування презумпції спільності права власності виключатиме для спадкоємців право спадкування. 
		Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте зачас шлюбу,але закошти,які належалиодному зподружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
		У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		З матеріалів справи встановлено, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , придбана ОСОБА_2 за час перебування у шлюбі, а відтак, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними.
		Звертаючись до суду з вимогами про визнання особистою приватною власністю квартири, відповідачка вказала, що придбала квартиру вартістю 147861,00 грн за успадковані від матері кошти.
		Встановлено, що відповідачка у спадщину від матері ОСОБА_11 отримала кошти в розмірі 12379,59 доларів США двома сумами  у березні 2017 року 5065,40 доларів США, у липні 7568,00 доларів США. 
		Квартира придбана у серпні 2017 року 
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
		Відповідно до ч. 2 ст. 184 ЦК України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
		Гроші  це замінна річ, тобто замість отриманих грошей можна отримати інші, тотожні за кількістю.
		Як видно із матеріалів справи подружжя, перебуваючи у шлюбі утримували декілька об`єктів рухомого і нерухомого майна, набутого як у шлюбі, так і отриманого кожним у спадщину.
		Так, у 2003 році подружжям набута квартира за адресою: АДРЕСА_3 , у 2017 році - спірна квартира. 
		У 2012 році ОСОБА_5 отримав у спадщину квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .
		У 2016 році ОСОБА_2 отримала у спадщину 75/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 .
		Також подружжя мало два транспортних засоби. Один із них придбаний у 2013 році, коли придбаний інший доказів не надано, але сторони не заперечують цю обставину. 
		Окрім того, ОСОБА_5 і ОСОБА_2 працювали у період шлюбу і отримували доходи. 
		Жодних доказів того, хто й скільки коштів кожен з подружжя витрачали на утримання цього майна відповідачкою не надано. 
		Ураховуючи те, що подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_2 упродовж всього шлюбу придбавали майно, мали вклади в банках, мали доходи, з яких утримували рухоме і нерухоме майно, зважаючи на те, що грошам властива родова ознака, суд доходить висновку, що відповідачкою не підтверджено, що виключно за її особисті кошти  12379,59 доларів США придбана спірна квартира.
		Крім того, суд зауважує, що у самому нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу квартири відсутнє посилання на те, що квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_2 .
		Як було встановлено зі змісту договору у п. 5.9 договору чоловік покупця - ОСОБА_5 надав згоду на укладення договору, що підтверджується його заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Солошенко Ю.В., 23.08.2017. А у п. 5.12. договору засвідчено, що нотаріусом сторонам роз`яснено зміст ст.ст. 59, 65, 74 Сімейного кодексу України .
		Зокрема, стаття 65 Сімейного кодексу України регулює право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
		Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 204 ЦК України передбачає презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Суд виходить із того, що ЦК України регламентує можливість учасників цивільних правовідносин оформити свої правовідносини, використовуючи різні інститути правочинів за для уникнення у майбутньому невірного їх тлумачення як сторонами правочину, так й іншими суб`єктами. 
		Відповідачка ОСОБА_2 не навела жодних міркувань про те, чому спірна квартира не була оформлена правочином, який би закріплював за нею право особистої власності, а не спільної сумісної власності подружжя. 
		Крім того, суд ураховує, що між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 не було встановлення режиму окремого проживання подружжя, наслідками якого могло бути набуття майна не у період шлюбу відповідно до ст.ст. 119, 120 СК України. 
		Суд не бере до уваги доводи про те, що квартира була придбана виключно для проживання доньки відповідачки ОСОБА_4 , що, на думку відповідачки, зумовлює набуття її у приватну власність останньої. Та обставина, що донька відповідачки зареєстрована із дітьми у квартирі, уклала договір на надання послуг на підключення Інтернету, здійснювала ремонтні роботи, оплачувала житлово-комунальних послуг є підтвердженням лише її проживання у квартирі. 
		У даному випадку правовідносини між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 регулюються нормами ЦК України щодо права розпорядження власністю та ЖК України про право вселення до квартири членів сім`ї, а також інших осіб.
		Відповідно до статті 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
		За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
		Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
		До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
		За правилами статті 160 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.
		Відповідно до статті 161 ЖК України наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім`ї, які проживають з наймачем. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
		Особи, що вселилися в жиле приміщення відповідно до цієї статті як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування приміщенням, якщо при їх вселенні між цими особами, наймодавцем, наймачем та членами його сім`ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
		ОСОБА_4 має право на проживання у квартирі як така, що законно за згодою власника вселилася і проживає у квартирі. Водночас ці обставини не підтверджують набуття відповідачкою ОСОБА_2 квартири за особисті кошти. 
		Посилання відповідачки на те, що ОСОБА_5 не брав участі в укладенні договору купівлі-продажі квартири спростовуються положеннями п. 5.9 договору про те, що чоловік покупця - ОСОБА_5 надав згоду на укладення договору, що підтверджується його заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Солошенко Ю.В., 23.08.2017.
		Доводи відповідачки про те, що після придбання квартири ОСОБА_5 її не відвідував, не брав участі у ремонтних роботах, не укладав договори на надання комунальних послуг, не сплачував їх, а це робила виключно відповідачка ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_4 свідчать про користування квартирою, здійснення у ній поліпшень, що є виключним правом власника квартири та її користувачів, але ці обставини не зумовлюють для відповідачки висновків про набуття права особистої власності на квартиру, набутої у шлюбі. Суд наголошує, що означені дії мали місце вже після вчинення правочину та не можуть розглядатися як докази набуття квартири у власність відповідачкою. 
		Суд, проаналізувавши показання всіх свідків приходить до висновку, що ними не повідомлено суду про обставини придбання спірної квартири. Як ствердні так і протилежні показання свідків про мету придбання квартири  проживання доньки відповідачки, її користування квартирою, проведення там ремонтних робіт ані підтверджують, ані спростовують факт набуття квартири у особисту власність відповідачки, оскільки такий факт має доводитися походженням особистих коштів та цільовим їх витрачанням, однак свідки надали суду суперечливі дані, які у сукупності суперечать іншими матеріалами справи. Жоден зі свідків не був очевидцем спірних правовідносин, не обізнаний про обставини укладення договору купівлі-продажу, а лише опосередковано мав уявлення про наміри відповідачки щодо придбання квартири.
		Крім того, відповідно дост. 90 ЦПК Українипоказання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цьогоКодексу.
		Відповідачка не заявляла клопотання про її допит у якості свідка, а тому показання свідків з її слів судом не беруться до уваги. 
		З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 - не підлягають задоволенню.
		 
		Щодо позовної давності.
		 
		Перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі (у випадку, якщо зазначене питання вирішується згідно з приписамиЦК України), суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (постанова Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 911/1352/16).
		 
		Оскільки суд дійшов висновку провідмову у задоволенні позову по суті, строки позовної давності у такому випадку не застосовуються.
		 
		Первісний позов
		 
		Як встановлено зі спадкової справи, 24.05.2024 діти спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до приватного нотаріуса з проханням видати свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру після смерті ОСОБА_5 . 
		Постановою нотаріуса від 24.05.2024 їм відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідоцтв про право на спадщину за законом після померлого батька, у зв`язку з тим, що заявники не надали нотаріусу документів про право власності спадкодавця на нерухоме майно (а.с. 17  18 т. 2).
		Суд, перевіривши матеріали справи, доходить висновку, що спірна квартира належала спадкодавцю на праві спільної сумісної власності з дружиною ОСОБА_2 , оскільки цю презумпцію не спростовано.
		Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		Згідно з частиною першою статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
		Отже, відповідачка і позивачі як спадкоємці першої черги мають успадкували по 1/6 часток квартири кожен.
		Частина 1 ст. 328 ЦК України, передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		Стаття 392 цього ж кодексу передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою.
		Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови, нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
		Нотаріусом відмовлено позивачам у вчиненні нотаріальної дії, з огляду на відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджували право власності на спірну квартиру. 
		Відкриття спадщини позначає момент виникнення прав у ймовірних спадкоємців на прийняття спадщини або на відмову в її прийнятті. Отже, власне відкриття спадщини не означає виникнення у спадкоємців права на спадщину, а означає лише виникнення права на прийняття чи відмову від неї. Ефективним способом захисту прав спадкоємця, який вважає себе таким, що прийняв спадщину, є вимога до інших спадкоємців про визнання права власності на спадкове майно (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 у справі № 689/572/23, провадження № 61-13552св23).
		Із матеріалів спадкової справи установлено, що позивачі 01.10.2023 ОСОБА_1 , 13.03.2023 ОСОБА_3 звернулися до приватного нотаріуса Солощенко Ю.В. із завами про прийняття спадщини. У заявах вказали, що до складу спадщини входить у тому числі квартира у АДРЕСА_1 , інше рухоме та нерухоме майно, яке належить спадкодавцю.
		Відповідачка ОСОБА_2 також 10.10.2023 звернулася до приватного нотаріуса Солощенко Ю.В. із заявою про прийняття спадщини. У заяві про квартиру у АДРЕСА_1 не зазначила. Водночас вказала, що до складу спадщини також належить інше рухоме та нерухоме майно, яке належить спадкодавцю.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
		24.05.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до приватного нотаріуса з проханням видати свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру після смерті ОСОБА_5 . Однак постановою нотаріуса від 24.05.2024 їм відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідоцтв про право на спадщину за законом після померлого батька, у зв`язку з тим, що заявники не надали нотаріусу документів про право власності спадкодавця на нерухоме майно (а.с. 17  18 т. 2).
		Як встановлено з матеріалів судової справи позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не долучено до позову копії правовстановлюючого документу  договору купівлі-продажу від 23.08.2017 на спірну квартиру та позивачі просили витребувати матеріали спадково справи для встановлення обставин по справі.
		Відповідачка ОСОБА_2 долучила до зустрічної позовної заяви копію договору купівлі-продажу від 23.08.2017 на спірну квартиру. 
		Копія договору купівлі-продажу від 23.08.2017 на спірну квартиру до матеріалів спадкової справи не долучена, що і стало підставою для відмови позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину. 
		Означене вказує на наявність перешкод для позивачів в оформленні спадкових прав у нотаріальному порядку із боку відповідачки, у якої у розпорядження мається правовстановлюючий документ.
		У своїй постанові від 22 вересня 2021 року в справі № 523/18162/16 Верховний Суд виснував про те, що встановивши, що оригінали правовстановлюючих документів знаходяться у відповідача, який відмовляється їх надати, і ця обставина унеможливила отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальному порядку, суд зробив обґрунтований висновок, що у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим визнання за позивачем права власності на частку у праві спільної власності на нерухоме майно в порядку спадкування є ефективним способом захисту його порушеного права.
		За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Під час розгляду справи суд виходить з аналізу прецедентної практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), яка свідчить про важливість дотримання державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захист прав людини через призму цього принципу, так у рішенні ЄСПЛ «Федоренко проти України» суд нагадав, що відповідно до його прецедентної практики поняття «майно» може поширюватися на «наявне майно» або активи, включаючи претензії, щодо яких заявник може обґрунтовано стверджувати, що він принаймні має «законні сподівання» ефективно скористатися правом власності. 
		Аналізуючи практику розгляду Судом справ щодо порушення права володіння майном, можна зробити висновок, що поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів)  як матеріальних, так і нематеріальних. Зокрема, у контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами було усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27.04.1979 р., п. 64), тобто наявне майно («existing possessions»).
		В даному випадку предметом спору є захист права позивачів на наявне майно, що уже увійшло до складу спадщини, яке спадкоємець має законне сподівання отримати у спадок.
		Таким чином, суд, з`ясувавши обставин справи, вважає, що вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.
		 
		Розподіл судових витрат.
		 
		Щодо судового збору.
		 
		На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із тим, що первісний позов задоволено, з відповідачки слід стягнути на користь позивачів судові витрати у вигляд сплаченого судового збору у розмірі 2422,4 грн (а.с. 30 т. 1), по 1211,20 кожній.
		У зв`язку із тим, що у задоволенні зустрічного позову відмовлено, судові витрати з позивачки не стягуються.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимогиза первіснимпозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 (третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Юлія Володимирівна) про визнання права власності в порядку спадкування за законом  задовольнити. 
		 
		Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		У задоволенні позовний вимог за зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (третя особа  ОСОБА_4 ) про визнання квартири особистою приватною власністю - відмовити.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_11 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_11 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
		 
		Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
		 
		Повний текст рішення складений 06 червня 2025 року.
		 
		 
		 
		Суддя О.С. Наумова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...