Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 757/24017/25-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; скасування арешту майна.
Надіслано судом: 09.06.2025. Зареєстровано: 09.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кс-21644/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022000000000160

конання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
		Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені частиною третьою ст. 28 КПК України, однак вони мають бути об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, провадження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, грунтується на презумції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судовго розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обгрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи у тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
		Згідно із частиною другою ст. 1037 ЦК України управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, відповідно до статті 396 цього Кодексу.
		Аналіз ст.ст. 317, 1033 ЦК України та п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 772-VIII свідчить, що право власності, право довірчої власності, а також управління активами включає так звану «тріаду» правомочностей власника (постанова Об`єднаної палати КГС Верховного Суду від 16 травня 2025 року по справі № 903/421/24).
		Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
		Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
		Згідно частини першої ст. 317 ЦК України право власності це сукупність правомочностей з володіння, користування та розпорядження.
		Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс тощо).
		Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.
		Правомочність розпоряджання означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача в іпотеку, заставу, порука, знищення, переробка тощо).
		Згідно до частини першої ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Пунктом 9 ч. 1 ст. 7 КПК України, встановлено засади недоторканності права власності, відповідно це стосується і таких його окремих складових як користування та розпорядження майном.
		У відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною радою України 17.07.1997 року, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «Щокін проти Украхни), напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном гарантованого статтею 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
		ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
		Критерій «законності» означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
		Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може виключати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
		Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу.
		Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льонррот проти Швеції»).
		Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства».
		Таким чином, накладена ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.04.2022 по справі № 463/2408/22 у кримінальному провадженні № 62022000000000160 від 04.04.2022 заборона службовим особами Приватного підприємства «МАРІНЕКС» користуватися морськими суднами: «Rondo» (IMO:8858013), «Svir» (IMO:8866694), «Avangard» (IMO:8889438), «Volga-Balt 225» (IMO:82304310), «Volga-Balt 193» (IMO:8230302), «Volga-Balt 244» ( IMO:8230584), «Omskiy-6» (IMO:8937687), «Naviger-2» (IMO:8230845), «Omskiy-132» (IMO:8873025), а також заборона Капітану Ізмаїльського морського порту оформляти та надавати дозвіл на вихід з акваторії морських портів вказаних суден, заборона Адміністрації морських портів України, Державній прикордонній службі України, Регіональному управлінні Морської охорони та Державній службі морського та річкового транспорту України надавати будь-які дозволи на вихід з морського порту Ізмаїл та акваторії територіальних вод України вказаних суден, а також заборона здійснення на підставі заяви управителя Приватного підприємства «МАРІНЕКС» та Договору на управління активами (майном) № 031024/2 від 03.10.2024, укладеного з АРМА вчиняти дії в Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, направлені на отримання Свідоцтва про тимчасове право плавання під Державним Прапором України або суднового білету на строк тимчасової реєстрації порушує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи - ПП «МАРІНЕКС», яке як Управитель згідно із укладеним з АРМА Договір управління активами (майном) № 031024/2 від 03.10.2024 має виконувати свої обов`язки по управлінню, а тягар у вигляді арешту майна в цій частині більше двох з половиною років тому назад, є надмірним та не відповідає принципу розумності строків кримінального провадження, що негативно впливає на ведення господарської діяльності ПП «МАРІНЕКС» та на інтереси Держави, внаслідок ненадходження до Державного бюджету щомісячних сум в розмірі 4 643 158,91 грн. без ПДВ.
		Що ж стосується вимог ПП «МАРІНЕКС» стосовно скасування арешту в частині розпорядження суднами, то в цій частині така заборона не заважає господарській діяльності підприємства і виконанню Договору управління активами (майном) № 031024/2 від 03.10.2024.
		Так, користування - це право вилучати з речей їхні корисні властивості (наприклад, обробляти землю та отримувати врожай, вживати продукти харчування, здійснювати перевезення тощо), в тому числі і використовувати суда на власний розсуд.
		В той же час правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення.
		Щодо управління арештованим майном АРМА має характер строкового повноваження спеціального призначення, яке виникає на підставі судового рішення або згоди власника. Воно має ознаки тимчасовості (діє до моменту скасування арешту або завершення провадження) та цільового характеру (служить для збереження майна). При цьому управитель відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону № 772-VIII не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Така правова позиція наведена у постанові Об`єднаної палати КГС Верховного Суду від 16 травня 2025 року по справі № 903/421/24.
		Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
		Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		За таких обставин, слідчий суддя дійшов до висновку про часткове задоволення клопотання.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Приватного підприємства «МАРІНЕКС» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/2408/22 від 12.04.2022 у кримінальному провадженні № 62022000000000160 від 04.04.2022 - задовольнити частково.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/2408/22 від 12.04.2022 у кримінальному провадженні № 62022000000000160 від 04.04.2022 на майно, а саме на морські судна:
		- судно «Rondo», ІМО: 8858013,
		- судно «Svir», ІМО: 8866694,
		- судно «Avangard», ІМО: 8889438,
		- судно «Volga-Balt 225», ІМО: 8230431,
		- судно «Volga-Balt 193»,ІМО: 8230302,
		- судно «Volga-Balt 244», ІМО: 8230584,
		- судно «Omskiy-б», ІМО: 8937687,
		- судно «Naviger-2», ІМО: 8230845,
		- судно «Omskiy-132», ІМО: 8873025
		в частині заборони службовими особами Приватного підприємства «МАРІНЕКС» та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів користуватися вказаними суднами, а також в частині заборони Капітану Ізмаїльського морського порту оформляти та надавати дозвіл на вихід з акваторії морських портів вказаних суден, в частині заборони Адміністрації морських портів України, Державній прикордонній службі України, Регіональному управлінні Морської охорони та Державній службі морського та річкового транспорту України надавати будь-які дозволи на вихід з морського порту Ізмаїл та акваторії територіальних вод України вказаних суден, а також в частині заборони здійснення на підставі заяви управителя Приватного підприємства «МАРІНЕКС» та Договору на управління активами (майном) № 031024/2 від 03.10.2024, укладеного з АРМА вчиняти дії в Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, направлені на отримання Свідоцтва про тимчасове право плавання під Державним Прапором України або суднового білету на строк тимчасової реєстрації.
		В решті вимог клопотання - відмовити.
		Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню. 
		 
		 
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...