Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 684/458/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 09.06.2025. Зареєстровано: 10.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2025.
Дата набрання законної сили: 02.06.2025
Номер судового провадження: 22-ц/820/1059/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 червня 2025 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 684/458/24
		Провадження № 22-ц/820/1059/25
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі
		 
		колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., 
		секретар судового засідання Заворотна А. В.,
		з участю: позивачки ОСОБА_1 
		і її представника ОСОБА_2 , 
		представника АТ КБ «ПриватБанк» Вонсович О. А.
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2025 року (суддя Волошин Р. Р., повне судове рішення складено 28 лютого 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів. 
		 
		Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд 
		 
		у с т а н о в и в :
		У вересні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом зазначала, що в АТ КБ «ПриватБанк» на її ім`я відкрито рахунки, картки НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . 
		18 травня 2024 року близько 13 год 10 хв. на номер її телефону НОМЕР_3 зателефонувала невстановлена особа та, представившись працівником оператора стільникового зв`язку ПрАТ «Київстар», під приводом поновлення дії SІМ-карти отримала доступ до неї та змінила пароль для входу в додаток Приват24. У подальшому невстановлена особа, отримавши доступ до її рахунків, оформила та отримала кредит, заволоділа особистими коштами, здійснивши переказ на картковий рахунок ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ПУМБ) № НОМЕР_4 . 
		Вона за допомогою сина подала заявки на блокування рахунків, а 20 травня 2024 року звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про вчинення шахрайських дій і поліції з повідомленням про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за № 12024243100000318 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України. Досудове розслідування триває. В ході здійснення досудового розслідування було встановлено, що власником картки № НОМЕР_4 , на яку здійснено перекази коштів з її банківських рахунків, є ОСОБА_3 , який є ймовірним підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні. 
		Вважає, що в результаті незабезпечення відповідачем безпеки даних клієнта її грошові кошти були використані сторонньою особою поза волею власника, що призвело до втрати нею особистих коштів та виникнення кредитної заборгованості. 
		Відповідач відмовив у її зверненні від 03 червня 2024 року про повернення коштів, оскільки переказ коштів з рахунків здійснено шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24 під авторизацією ОСОБА_1 шляхом введення її пароля, який має бути відомий тільки їй.
		Крім того, у зв`язку із здійсненням сторонньою особою незаконних транзакції щодо списання кредитних коштів з її рахунків відповідач почав нараховувати відсотки за користування кредитом та здійснювати автоматичне списання особистих коштів на погашення наявної заборгованості. 19 липня 2024 року трьома трансакціями з рахунку НОМЕР_5 було знято особисті кошти в розмірі 6726,98 грн.
		Тому позивачка просила суд зобов`язати відповідача: відновити залишок коштів на картці/рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 ) до того стану, в якому він був перед виконанням несанкціонованих операцій від 18 травня 2024 року; відновити залишок коштів на картці/рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_7 ) до того стану, в якому він був перед виконанням несанкціонованих операцій від 18 травня 2024 року; скасувати будь-яку заборгованість по картковим рахункам № НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 ) та № НОМЕР_1 ( НОМЕР_7 ) за використаними коштами (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій від 18 травня 2024 року; стягнути з відповідача на її користь безпідставно списані кошти на погашення простроченої заборгованості в сумі 6726,98 грн.
		Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2025 року в позові відмовлено.
		ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що її дії щодо введення в своєму телефоні комбінації цифр, яку повідомив їй шахрай, хоча і були необачними, проте не були поширенням третім особам логіну та паролю у системі Приват24», інформації про номери рахунків, пін-коди та іншої конфіденційної інформації, яка дає змогу ініціювати банківські операції. Законом України «Про платіжні послуги» передбачено, що номер мобільного телефону користувача не є інформацією, що дає змогу ініціювати платіжні операції та не є індивідуальною обліковою інформацією. Дані досудового розслідування свідчать про непричетність позивачки до поширення конфіденційної інформації стороннім особам. Суд не врахував те, що заміна пароля для входу в додаток Приват24 відбулась виключно при взаємодії шахраїв та банку, а тому саме відповідач є відповідальним за несанкціонований доступ до її даних як клієнта та втрату особистих коштів, а також виникнення кредитної заборгованості. Вважає, що належними та допустимими доказами доведено безпідставне та несанкціоноване списання коштів. Відповідальність користувача за несанкціоновані платіжні операції настає лише у випадку розголошення останнім індивідуальної облікової інформації та/або іншої інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції, тобто прямих (безпосередніх) дій, спрямованих на розголошення саме такої інформації. Суд не врахував правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/52, про те, що саме банк має доводити те, що користувач своїми діями сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера чи іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. 
		У відзиві відповідач просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Банк довів, що саме позивачка своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, що виключає відповідальність банку. Операції були проведені з посиленою автентифікацією платіжного інструменту та його держателя. ОСОБА_1 не одразу повідомила про факт шахрайських дій.
		У засіданні апеляційного суду позивачка і її представник апеляційну скаргу підтримали.
		Представник відповідача її не визнала.
		Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
		Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Установлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та користувачем послуг банку. На ім`я позивачки відкрито рахунок НОМЕР_6 (платіжна картка НОМЕР_2) та НОМЕР_7 (платіжна картка НОМЕР_1 .
		Відповідно до витягу з ЄРДР від 20 травня 2025 року за № 12024243100000318 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 190 КК України, за фактом того, що 18 травня 2024 року близько 13 год 10 хв. невстановлена особа зателефонувала з абонентського номера НОМЕР_8 та, представившись працівником оператора стільникового зв`язку ПрАТ «Київстар», під приводом продовження дії сім-карти шахрайським шляхом здійснила доступ до банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» і заволоділа грошовими коштами в сумі 127588 грн, які належать ОСОБА_1 . 
		Підставою для внесення відомостей до ЄРДР став протокол прийняття заяви позивачки про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20 травня 2024 року. 
		Згідно з листом ВП № 2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 26 грудня 2024 року досудове розслідування кримінального провадження № 12024243100000318 від 20 травня 2024 року за частиною 4 статті 190 КК України станом на 26 грудня 2024 року триває. 
		Випискою АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку, карта НОМЕР_1 підтверджено отримання кредиту готівкою на загальну суму 77700 грн. 
		Випискою АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку, карта НОМЕР_2 підтверджено використання кредитних коштів на загальну суму 49687,20 грн. 
		В ході аналізу хроніки авторизацій в Приват24 клієнта ОСОБА_1 встановлено, що 18 травня 2024 року відбулися авторизації в акаунті клієнта з трьох нетипових для клієнтів пристроїв. Перший вхід з нетипового пристрою був о 13:33:21 тип девайсу: SMARTPHONE, ip - ІНФОРМАЦІЯ_2, login НОМЕР_3 (витяг 1). Відновлення доступу в Приват24 відбулося із зміною пароля. Для підтвердження зміни пароля вводився пін код карти НОМЕР_10 та надходило підтвердження у вигляді IVR дзвінка на номер НОМЕР_3 (витяг 2, 3). В 13:43 по карті клієнта НОМЕР_11 була спроба підвищити кредитний ліміт до 75000 грн (витяг 4). Другий нетиповий вхід в Приват24 був о 13:42:42 з пристрою модель девайсу: SM-M127F|SAMSUNG, ip - ІНФОРМАЦІЯ_2, login НОМЕР_3 (витяг 5), відкриття сесії відбулося з підтвердженням по IVR дзвінку на номер НОМЕР_3 (витяг 6). Третій вхід в Приват24 з нетипового пристрою був о 13:54:55, модель девайсу: IPHONE13,3, ip - ІНФОРМАЦІЯ_1, login НОМЕР_3 (витяг 7), відкриття сесії відбулося з підтвердженням по IVR дзвінку на номер НОМЕР_3 (витяг 8). Дані по авторизаціям в Приват24 за 18.05.2024 детальніше описано в файлі логів входу в Приват24 клієнта (витяг 9). Для підтвердження операцій на фінансовий номер НОМЕР_3 клієнта надходили СМС (витяг 10) з паролями і кодами: - в 13:38:53 підтвердження персональні налаштування користувача в Приват24; - 13:47:25 підтвердження закриття картки в Приват24; - 13:49:36 підтвердження операції в Приват24; - 14:01:17 підтвердження оформлення кредиту готівкою в Приват24; - 14:10:28 підтвердження платежу на суму 28000 грн. Всі операції були успішно підтверджені. 
		Згідно з листом ПрАТ «Київстар» від 04 грудня 2024 року електронні комунікаційні послуги по телефонному номеру НОМЕР_3 станом на 18 травня 2024 року надавались на умовах передплаченої форми обслуговування знеособлено (анонімно), без укладання письмового договору або реєстрації, відповідно до «Порядку ідентифікації кінцевих користувачів послуг», затвердженого постановою від 07 грудня 2022 року № 235 та за жодною особою номер зареєстрований не був. Згідно з даними, наданими відповідальним структурним підрозділом Компанії, 18 травня 2024 року о 13 год 29 хв. здійснено заміну сім карти з телефонним номером НОМЕР_3 на нову sim-карту (формату USIM) з таким самим телефонним номером. Заміну сім-карти було здійснено віддалено без залучення фахівців будь-якого з магазинів ПрАТ «Київстар» за допомогою послуги «Самостійна заміна SIM на 4G». 
		03 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до голови правління АТ КБ «ПриватБанк» про вчинення щодо неї шахрайських дій і просила не нараховувати відсотки, штрафні санкції за кредитами, які вона не брала, а також не стягувати з її рахунків кошти в погашення заборгованості.
		Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
		Відмову в позові суд першої інстанції мотивував тим, що позивачка своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, що є підставою для відповідальності користувача за проведені платіжні операції. 
		Колегія суддів з висновком суду не погоджується. 
		Доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу з таких підстав.
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		За змістом статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до статей 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  
		Частиною 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Частиною 22 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що Національний банк України визначає порядок здійснення емісії та використання електронних платіжних засобів, обмеження щодо здійснення емісії та використання електронних платіжних засобів, у тому числі в платіжних системах.
		Відповідно до пунктів 143., 146. розділу VIІ. «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164, надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника; власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Отже, відповідальність емітента платіжного засобу презюмується, якщо не доведено протилежне.
		Саме на емітента платіжного засобу законодавством покладений обов`язок доведення факту порушення користувачем вимог нормативних актів, внаслідок якого ініційовано платіжну операцію, яку користувач не санкціонував та/або не здійснював.
		Власник рахунку не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідно до частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		З урахуванням наведених норм права і встановлених обставин апеляційний суд вважає, що банк не надав належних і допустимих доказів сприяння ОСОБА_1 втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. 
		Факт звернення до банку щодо незаконних транзакцій та звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених шахрайських дій свідчать про те, що у позивачки дійсно була відсутня воля на вчинення банківських операцій 18 травня 2024 року. 
		Апеляційний суд приймає до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно банку. Заперечення відповідача належним чином не обґрунтовані. 
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22. 
		У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц зазначено: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		З урахуванням наведеного вище заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про незаконність платіжних операцій 18 травня 2024 року. 
		Тому підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання відповідача відновити залишок кредитних коштів на рахунку/карті ОСОБА_1 НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 ) до стану, який був перед проведенням несанкціонованих операції 18 травня 2024 року та скасування заборгованості по цьому рахунку, а також стягнення з банку на користь позивачки коштів у сумі 6726,98 грн, списаних з власних коштів в погашення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок несанкціонованих платіжних операцій.
		Щодо вимог про зобов`язання відповідача відновити залишок кредитних коштів на рахунку/карті НОМЕР_1 ( НОМЕР_7 ) та скасування заборгованості, то такі вимоги задоволенню не підлягають з підстав обрання неефективного способу захисту порушеного права. 
		Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині вимог. 
		18 травня 2024 року був оформлений кредит готівкою, укладення якого позивачка не ініціювала, що виключає проведення операцій за таким договором і неможливість відновлення залишку кредитних коштів на рахунку. 
		Колегія суддів вважає, що належним способом захисту у цьому випадку є звернення з позовом про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах. Такий спосіб захисту є превентивним і спрямований на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. 
		З огляду на викладене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог.
		На підставі частин 1 і 6 статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 7267,20 грн. 
		 
		Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
		 
		у х в а л и в :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		 
		Позов задовольнити частково. 
		 
		Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів на рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 ) до стану, який був перед проведенням несанкціонованих операції 18 травня 2024 року.
		 
		Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» скасувати заборгованість по картковому рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 ), яка утворилася внаслідок несанкціонованих операцій від 18 травня 2024 року щодо використання кредитних коштів.
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження вулиця Грушевського, 1Д, місто Київ, ІК ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) 6726,98 грн (шість тисяч сімсот двадцять шість грн 98 коп.).
		 
		В решті позовних вимог відмовити.
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у сумі 7267,20 грн (сім тисяч двісті шістдесят сім грн 20 коп.).
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		 
		 
		Повне судове рішення складено 09 червня 2025 року.
		 
		 
		 
		 
		Суддя-доповідач О. І. Талалай 
		 
		 
		Судді А. П. Корніюк 
		 
		 
		 
		І. В. П`єнта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...