Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/6778/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 10.06.2025. Зареєстровано: 10.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/638/730/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000003119

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 638/6778/23
		                                                                Провадження №1-кп/638/730/25
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		09 червня 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
		Головуючого судді                         ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		прокурорів                 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		обвинуваченого                         ОСОБА_8 ,
		захисників обвинуваченого                адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,                          ОСОБА_11 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду кримінальне провадження №22022220000003119 від 06.10.2022 року стосовно: 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Левківка Ізюмського району Харківської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні двох дітей, не працевлаштованого, який зареєстрований та до затримання фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, -
		встановив:
		 
		Згідно з Конституцією України Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагськими конвенціями 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_12 , а також інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням представники влади рф, всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), підготували та розв`язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів ЗС рф на території України.
		24 лютого 2022 року на виконання вищевказаного злочинного наказу військовослужбовці Збройних Сил рф, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24 лютого 2022 року Указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України.
		В результаті вчинення вказаних протиправних дій з 07.04.2022 року по 11.09.2022 року збройними силами російської федерації було окуповано с. Щасливе Ізюмського району Харківської області. 
		Представниками окупаційних військ російської федерації було прийнято рішення звести на в`їздах та виїздах з території с. Щасливе Ізюмського району Харківської області фортифікаційні споруди (блок-пости), з метою використання їх для введення спеціального режиму переміщення місцевого населення окупованою територією.
		Так,  ОСОБА_8 , перебуваючи на території тимчасово окупованого з 07.04.2022 року по 11.09.2022 року збройними силами російської федерації с. Щасливе Ізюмського району Харківської області, приблизно о 16 годині 07 квітня 2022 року, більш точний час в ході судового розгляду не встановлено, у ситуації, що склалася, керуючись антидержавницькими мотивами, переслідуючи мету передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним та воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території для завдання шкоди Україні, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, бажаючи налагодити стійкі взаємовідносини з представниками окупаційних військових формувань держави-агресора рф створених на вищевказаній тимчасово окупованій території, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним та воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території держави-агресора, маючи у своєму користуванні сільськогосподарську техніку, а саме трактор з реєстраційним номером № НОМЕР_12, марки Т-25А, 1981 року випуску, з номером двигуна НОМЕР_1 , номером кузова № НОМЕР_2 , добровільно здійснив перевезення матеріалів, а саме старих шин, які знаходились на його подвір`ї за адресою: АДРЕСА_1 для будування воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території фортифікаційних споруд (блок-постів) у тимчасово окупованому с. Щасливе Ізюмського району Харківської області. 
		Крім того, 07.04.2022 року після 16 години ОСОБА_8 , знаходячись на тимчасово окупованій території, за місцем свого фактичного проживання, а саме у с. Щасливе Ізюмського району Харківської області, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, бажаючи налагодити стійкі взаємовідносини з представниками окупаційних військових формувань держави-агресора рф, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним та воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, а також збройним та воєнізованим формуванням держави-агресора, маючи у своєму користуванні сільськогосподарську техніку, а саме трактор з реєстраційним номером НОМЕР_12, марки Т-25А, 1981 року випуску, з номером двигуна НОМЕР_1 , з номером кузова № НОМЕР_2 , добровільно здійснив перевезення матеріалів для будування фортифікаційних споруд (блок-постів), а саме шлакоблоків та деревини, які знаходились за адресою: АДРЕСА_4. 
		В результаті вчинення вказаних дій ОСОБА_8 , у тимчасово окупованому с. Щасливе Ізюмського району Харківської області за координатами: НОМЕР_23 здійснено будівництво фортифікаційних споруд, які представники незаконних збройних та воєнізованих формувань держави -агресора, створених на тимчасово окупованій території використовували в ході ведення агресивної війни проти України у період тимчасової окупації Ізюмського району Харківської області.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні злочину не визнав повністю та повідомив, що проживає в с.Щасливе Ізюмського району Харківської області з дружиною, дітьми та батьками. Працював у Липківській гімназії кочегаром. Про вторгнення дізнався від лікаря батьків, вони були у м.Ізюм 24.02.2022 року, приїхав, забрав їх. До вторгнення у село приїхав ОСОБА_13 , який кожного дня приходив до його подвір`я, постійно спілкувались. З його розмов він зрозумів, що якась біда буде. Ще до вторгнення в село приїхала племінниця-письменниця, вона як раз випустила книгу, одну з яких подарувала ОСОБА_13 .. У віршах прославляла Україну, місто Ізюм. Також були фотографії, серед яких і фотокартка чоловіка, він військовий, служив у НГУ. Племінниця поїхала. Як почалось вторгнення, ОСОБА_14 також сказав, що буде вивозити родину з Харкова. Дочка його написала на звільнення, збирались сидіти у селі. Розмова була у них з ОСОБА_13 та сестрою, в ході якої ОСОБА_14 сказав, що дружина зброю з собою везе. Він також сказав, що є батькова зброя, запропонував спротив організовувати, на що ОСОБА_13 сказав, що цього не треба робити, що війна швидко закінчиться, максимум через дві неділі. Перші військові зайшли у лютому місяці о 12-13 годині, всього їх було шість чоловік. Зайшли, пройшлись по вулиці, були у балаклавах, ніякої символіки не було. Потім з розмови зрозумів, що окупанти прийшли. Ці військові сказали, що будуть на буграх, якщо комусь щось потрібно, щоб повідомляли, тільки сказали не ходити до них, бо можуть бути обстріли, щоб мешканці не постраждали. Ніхто і не ходив, усі боялись. Приблизно через 2-3 дні пропало світло у селі через обстріли, інформації ніякої не було. Після приходу військових прийшов ОСОБА_13 та сказав, що мужики вони хороші, що він з ними познайомився, бо по його вулиці танк їхав, постояли, поспілкувались, також сказав, що він ( ОСОБА_17 ) завжди боїться. В кінці березня 2022 року до них евакуювались з м.Ізюм сестра з племінницею та постійне проживання. Коли їхали, сказали до кого їдуть, і до них одразу прийшли перевіряти документи якісь військові. Приблизно 06.04.2022 року с.Щасливе було вже окуповано військовими, які зайшли, бігали по вулицях, на них були пов`язки, на машинах надпис «ЛНР». Шукали вони собі кращі будинки та займали їх самостійно. Військові ще раз перевірили документи повторно. При перевірці сказали, щоб знаходився у дворі, хоч перевірили документи та було видно, що не служив. Але все одно сказали нікуди не ходити йому, щоб сидів на виду, привели свого військового і сказали наглядати за ним. Цей військовий знаходився у будинку напроти та слідкував за ним з вікна зі зброєю. Приблизно 14-20 квітня заїхала до села машина темно-синій пікап, у ній було 4 військових у формі, пов`язки були, влаг був зав`язаний. Пройшли, перевірили документи. В цей момент на подвір`ї знаходилась ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , оскільки боялись знаходитись на своєму подвір`ї (практично кожного дня були у них), оскільки військові заселялись у пусті будинку, що були поруч, напивались, потім бігали кричали. Коли перевіряли документи, сказали, що зі слів мешканців села відомо, що у нього у дворі є техніка, але її і так було видно, оскільки батьківський будинок знаходиться внизу, а інші будинки - наверху, усі дороги сходяться до його будинку. Окупанти сказали, що усю техніку заберуть, він погодився, бо нічого не міг зробити. Військові пройшли, перевірили техніку та попередили, щоб не ламав її, бо будуть тоді проблеми у сім`ї. Сказали, що приведуть свого тракториста. У дворі на той час стояв його саморобний трактор та батьківські (у неробочому стані, на запчастини). Потім окупанти поїхали по населеному пункту перевіряти документи та інше. ОСОБА_13 знаходився у дворі, напроти, де були т.з.«ЛНР-ці», він був з ними, бачив, оскільки знаходився через дорогу. Він з ними випивав горілку, ходив ловив їм рибу. Їм він представився як відставний полковник. Чув як ОСОБА_13 попереджав військових рф, що у лісі знаходиться колонна української армії, після чого там були обстріли.
		Також повідомив, що коли військові прийшли забирати техніку, їх було чоловік 10, там були різні військові. Зайшли до двору, одразу спитали за документи, один з них запитав де живе письменниця, що Україну прославляє. ОСОБА_20 обізвалась, а військовий їй одразу сказав нести книжку. Принесли, військовий взяв її, листав, а потім наказав ОСОБА_20 відкрити там, де вона з чоловіком стоїть, військовим. Вирвав той листом та повідомив, що будуть розбиратись, шукати його та стратять. Хтось з військових сказав, що потрібно обшук робити, бо чоловік ховається десь. В цей час у дворі знаходились батьки, син, дочка, жінка, мати, сестра, племінниця і новонароджена дитина. Один з військових сказав на дитину, що це син «укропа», що його треба задушити, щоб батько вийшов. Він стояв поруч, біля нього був син. Він перекрив собою дитину, щоб захистити, спитав, що дитина мала, не розуміє нічого. А військові з агресією сказали, що їх діти також не розуміли. В цей час на подвір`ї гавкала собачка постійно, а військовий взяв автомат, щоб її застрелити і навів на неї зброю та клацнув, в цей момент син вискочив та накрив собою собаку. У дворі стояв галас, всі кричали. Щось було зі зброєю, чи патрон застряг, що не зміг військовий вистрілити, почав перезаряджати, патрон впав, а військові почали з нього сміятись, що і собаку застрелити не може. Потім кинув паспорта, намагався його розірвати та підійшов до нього інший військовий і тикаючи автоматом у спину, не міг і рухатись Жінка його одразу посивіла. Потім повели його до тракторів, військові бігали по двору, самі хазяйнували. Сказав, що військові були зі своїм причепом, оскільки його були зайняті. Коли підійшов до трактора причеп вже був причеплений до нього. В нього військові завантажували старі колеса з його подвір`я, всього 4 штуки. Намагались завести трактор, але в них не виходило. Сказали йому заводити, відмовився, на що військові сказали, якщо не заведу, то будуть проблеми, почав клацати автоматом. Мати прибігла до нього. Військові завантажили колеса, він показав як заводити, бо трактор саморобний був, але у військового не вийшло. Знову звернулись до нього, сказали щоб не грався та їхав сам. Командир сказав одному з військових сідати із ним у кабіну та тримати його під автоматом. Військовий сів спиною до дверей, автомат направив на нього, а він сидів з іншої сторони. Сказали щоб він їхав. Виїхали з двору, у сусіда ОСОБА_22 , дідусь 80 років, у дворі військові побачили також старі колеса з техніки. Забігли до нього у двір та забрали їх. Також заставили дідуся дістати з яру ще одне колесо. Проїхали на тракторі метрів 400 по вулиці, сказали зупинитись, він зупинився. Сказали вийти, він вийшов, військовий став поруч. Військові самі вивантажили колеса. Вийшов ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , підійшли до нього, запитали, що відбувається. Вони з розумінням віднеслись до ситуації, сказали, що їм нічого не зробиш. Вивантажили колеса на дорогу, він стояв спостерігав, декілька військових підбігли до помешкання ОСОБА_25 та брали там шлакоблоки, штук 10-15 погрузили у причеп. Потім до ОСОБА_24 під`їхала машина жигулі «8-ка» з позначкою «Z», відкрили задню ляду та з його купи дров поклали собі декілька. Потім сказали їхати трактором, сів поруч військовий зі зброєю, направляв на нього. Поїхали в сторону будинку ОСОБА_18 , яка була на подвір`ї. Виїхали наверх, військові закидали шлакоблок у канаву на дорозі, розвернулись і військові скомандували їхати додому. Заїхав, вийшли всі з трактора, сказали трактор поставити у своєму дворі і щоб ворота були відчинені. Зазначив, що переживав за родину, оскільки військові знаходились з ними на подвір`ї, добровільності з його боку не було . Пройшло приблизно 2 дні, з`явились знову 6 військових. Один командував, четверо сіли до причепу, а один - у кабіну. Наказали заводити та їхати з двору, куди не казали. Доїхав до повороту, де проживає ОСОБА_27, військові скомандували повертати. Проїхали по вулиці далі, повз будинок Коритного, нікого у подвір`ї не побачив, був високий забор, вікна та двері закриті дошками. По вулиці нікого з людей не було видно. Проїхали до ОСОБА_27 , він стояв у дворі, а за двором на городі у нього лежала велика купа дров. Військові скомандували повертати, повернув, побачив ОСОБА_27 з військовим, розмовляли. Військовий наказав вийти, вийшов, заглушив трактор. Військові, що були у причепі підійшли, почали набирати дрова, а він просто стояв, дивився та слухав їх розмову. ОСОБА_27 дивився у бік ліса і намовляв на українську армію, російським військовим говорив, що вони молодці, «правоє дело» роблять. Як завантажили військові деревину, скомандували сідати, сів, з ним військовий, інші - у причепі. Від ОСОБА_27 проїхали далі. Вказує, що бетонний стовпів у причепі не було, ні шлакоблока. Доїхали до останнього будинку, там жили переселенці з ОСОБА_28 з родиною. Під`їхали до її подвір`я, вона вибігла з двору. Заглушили трактор, його вивели з нього. ОСОБА_29 підійшла до нього, спитала що відбувається. Сказав, що не командує тут, не може нічого збороти. Військові почали вивантажувати дрова біля її двору. Також зазначив, що до кладовища не їздив, воно у 200 метрах від двору ОСОБА_29 . Туди не під`їжджав. Коли вигрузили, наказали трактор гнати униз, там де їх штаб був. Сів з військовим озброєним. Спустились до штабу, де жили військові, поставив трактор, а вона наказали їхати додому, ставити до свого двору, оскільки переймались через обстріли. Так і зробив, поїхав додому. На початку серпня 2022 року під час ротації знову прийшли перевіряти документи. Забігли у двір чоловік 5 військових, троє з них зайшли у будинок проводити обшук, один з них показав 100 доларів та сказав, що їх замовив ОСОБА_13 .. Як пояснив ОСОБА_31 . ОСОБА_13 володів усією інформацією, що в нього у будинку був бушлат, штани військові, носив, коли працював кочегаром. Завели його в хату, кинулись одразу до шкафу та дістали форму. Також побачили жовто-блакитну боксерську грушу. Вказує, що висів також стяг, але він його закопав. Після цього вивели його з двору та повели в бік ярка, де сказали що я патріот та «укроп». Він йшов переді, військові позаду, щось один запитав, він повертався, а військовий його вдарив автоматом у обличчя. Він спав на землю, двоє почали його бити ногами. Військові погрожували щоб не жалівся іншим російським військовим на бугрі. Коли піднявся, зрозумів, що зуби вибиті, все у крові було. Зайшов у двір, там батьки були, військові поруч, нічого батькам не казав, що трапилось. Тоді мати почала в їх бік лаятись, кричати, а вони натомість сказали, що гранату кинуть. Поставили йому пеньок, сказали щоб весь день на ньому сидів з 5 ранку кожного дня. Пройшло 2-3 дні, почув, що на вулиці гудить якась техніка. Потім зрозумів, що танк заїхав. Вийшли 2 танкісти, один був не руським, а другий руський. Підійшли до його подвір`я, дістали зброю та за виглядом переплутали його з дідусем. Спитали дозволу зайти на подвір`я. Зайшли, оглянули все, спитали що з обличчям, на що повідомив, що сам вдарився. Але вони все вже знали, пригрозили військовим, що це зробили та сказали, що будуть їздити перевіряти, щоб місцевих не ображали. Зазначив, що ОСОБА_13 попередили російські військові щодо необхідності виїжджати, тому він рано вранці зібрався та поїхав, а до нього потім приходили з цього приводу з розбірками, оскільки знали та не раз бачили, що спілкувались з ним. Прийшли військові, визвали його, вийшов, закрив калитку та побачив багато військових. Питали за ОСОБА_13 , потім повели його по вулиці сім чоловік далі через 2 будинки, там побачив велику військову машину та військових. Один з військових витягнув ножа та приставив до нього, кажучи, що він «коректировщик» та наводить на них вогонь. Сказав, що його потрібно на детекторі брехні перевірити та за мить один з військових вистрелив біля його ноги. Потім пояснили, що це такий детектор - постріл у коліно. Спитали де мешкаю, показав, а вони сказали, що приїдуть та розстріляють якщо ще буде приліт. Привели додому, сидів на пеньку. Щодо старости ОСОБА_33 повідомив, що він займався гуманітаркою, брав з людей гроші за хліб. Одного разу дав одну буханку на 2 родини, а потім забрав хліб та віддав його військовим, сказав, що їм потрібніше. Також ОСОБА_33 агітував за російську школу, за російську гуманітарку, за грошову допомогу, але він відмовився, не хотів наражати дітей на небезпеку. Також з міркувань безпеки не дозволили російську гуманітарку роздавати біля свого двору, коли приїхала машина з нею. На наступний день приїхав староста на легковій машині до його двору. Спочатку пішов до військових, потім до них, наказав писати у штаб заяву, пояснення з приводу відмови від допомоги та школи. Ми пішли до штабу з мамою пішки, а ОСОБА_33 позаду їхав на машині. У дворі штабу було чоловік 40 військових різних. Спитали, що ми робимо у штабі, ОСОБА_33 пояснив, що відмовились від гуманітарки. Спитали чому, пояснили, що нічого не потрібно, все є, сидим вдома. Мати відпустили, а його затримали. Потім повели його на трасу, сказали стати на край на коліна та завести руки за голову, а самі стояли клацали. Почув, що їде машина і стала між ними. Побачив, що то не військові були, а знайомі ОСОБА_34 та ОСОБА_35 . Зупинились, вибігла до нього, звернулась до військових з проханням відпустити, тому і відпустили його, після чого приїхали додому. Після того, днів 4-5 пройшло, сидів вдома на пеньку, забігли військові під приводом щоб подивитись машину, їм потрібні були деталі. Зрозумів, що місцеві розповіли військовим за машину. Зняли з машини колеса, акумулятори забрали та пішли. Після того як село звільнили, зайшли танкісти та інші солдати, побачили, що все було гранатами обвішано, потім розміновували. Потім приїжджала поліція, проходили фільтрацію декілька разів різними підрозділами, все розповідали як відбувалось. Після деокупації приїжджав ОСОБА_13 у село, під`їхав до двору та його матері погрожував автоматом, тикав ним у груди, казав, що вони у розшуку, щоб їхали з села, бо дуже багато знають. Він в цей час перебував на огороді. Після цієї події поїхали до штабу, звідти - до поліції перевіряти чи справді у розшуку, що не підтвердилось. Після цього порадили написати заяву на ОСОБА_13 щодо погроз. Військові наші через це взяли його родину під охорону. Вказує, що ОСОБА_13 боявся приїжджати в село через те, що його військові розстріляють. Щодо ОСОБА_27 зазначив, що він приходив до нього, був переляканий на вид. Тоді їздили по селу наші ЗСУ та військових пікапах, перевіряли будинки, де жили окупанти і забирали зброю. Вияснилось, що ОСОБА_27 за порадою ОСОБА_13 сховав у себе на подвір`ї, у церкві зброю. Військовим ОСОБА_27 сказав, що зброї немає у нього, але військові знали, що є, оскільки ОСОБА_38 це їм повідомила. ОСОБА_27 після цього все ж таки видав зброю, був дуже зляканий, намагався тікати. Вони також просили перевірити свої огороди на наявність зброї, але нічого такого не знайшли. Порадив говорити правду поліції. В подальшому дізнались, що ОСОБА_13 призвався у армію. Їм сказали перебувати за місцем прописки, що вони і робили. Після деокупації до нього також приходив ОСОБА_33 , розмова була ні про що, після чого прийшов, коли він хворів, йому повістку вручати. Повістка була без реквізитів, запропонував набрати військомат, попередити, що хворіє, але ОСОБА_33 бумажку ту забрав, не дав розписатись. Приблизно через 5 місяців почув, що під двір приїхало декілька машин, подумав, що з військомату. Всі тільки встали, почали гупати у двері, вікна, зламали двері, залетіли із щитами. Вказує, що не розумів, хто це, потім з`ясувалось, що працівники СБУ. Вони його збили, затримали, вивели на вулицю, проводили далі там затримання, слідча була, відеофіксацію робили. У своїх показах також наполягав, що до будівництва блок-постів ніякого відношення не мав, не будував їх, вивозив матеріали під примусом, техніку також добровільно не надавав, до нього застосували фізичну силу, боявся за родину, оскільки військовослужбовці вели себе неадекватно, були зі зброєю, тому спротив не міг чинити. Намагався, щоб ніхто не постраждав. При цьому наполягав, що не міг техніку вивести з ладу, бо був попереджений цього не робити під загрозою. Матеріальної винагороди ніякої від окупантів не отримував, привілеїв ніяких не було. Також зазначає, що під час затримання нікуди не тікав, знаходився за місцем проживання, слідчій все розповідав, співпрацював зі слідством. Слідчу просив провести слідчий експеримент з його участю, але слідча не зробила цього. З`ясувалось, що 06.10.2022 року ОСОБА_13 на нього написав заяву. Також повідомив, що до медичних закладів з приводу побиття не звертався, лише до стоматолога. Жалівся лише щодо того, що не вивіз родину. Наполягав на своїй проукраїнській позиції та не підтриманню військової агресії рф. Також зазначив, що його не забрали до армії ще раніше за станом здоров`я.
		Також на уточнюючі питання захисників повідомив, що поведінка військових була неадекватною, ходили зі зброєю, бігали по вулиці, кричали; у селі трактори ще були у ОСОБА_39 , чи використовували його окупанти не відомо; вивозив будівельні матеріали перший раз з 14 до 20 квітня 2022 року, перевозив шини та шлакоблоки, шини завантажені вже були у причеп, військові довантажували; другий раз - через день приблизно, з огороду ОСОБА_27 дрова, також нічого не вантажив; вигружали військові біля подвір`я ОСОБА_29 ; бетонні стовпи не перевозив; подія з собакою та немовлям була до першого разу, техніку оглядали в день події з собакою та немовлям; попереджали декілька разів щоб не ламав трактор; йому погрожували, що розстріляють когось із сім`ї; з ОСОБА_24 спілкувався у перший раз, недалеко від них довіз шини і там їх військові розклали на дорозі, не для будівництва блок-постів, щось копали, він туди не підходив, шлакоблок закладали на дорогу вибоїну; не знав куди і для чого їде на тракторі; заправляв трактор своєю соляркою, там вона вже була, військові не питали щодо палива; Коритному віддавав свій пайок через те, що в нього нічого не було з продуктів; відмовлявся від гуманітарки через те, що вона була з росії; не знав, що десь будують блок-пости, побачив їх здалека після деокупації, коли і як їх ставили не знає; ОСОБА_40 взагалі не бачив під час виїздів, коли розмовляв з його бабусею та дідусем, ніде його не було, вважає, що ОСОБА_40 нічого не міг бачити через відстань та погану видимість, лише міг бачити його розмову з ОСОБА_24 ; ввечері перед деокупацією села військові рф почали бігати, кричати, вирішували хто чим буде їхати, коли вони відступали, то в будинку, який вони займали, залишили 6 ракет, кулемети, зброю, з ящика зарядів, паркан був обвішаний гранатами; коли розміновували ще якусь додаткову вибухівку знайшли; на його переконання ділянку його та сусіда обвішали гранатами через недовіру військових рф до нього.
		Свідок ОСОБА_13 під час допиту повідомив, що ОСОБА_8 знає з дитинства, вважав його товаришем до подій 24.02.2022 року, спілкувались, їздили разом на рибалку. Після подій 24.02.2022 року вважав ОСОБА_42 зрадником. У лютому 2022 року приблизно 7-10 числа він поїхав у с.Щасливе Ізюмського району у відпустку як учасник бойових дій та знаходився там до початку повномаштабного вторгнення військ рф. Під час відпустки займався домашніми справами, на день народження ОСОБА_43 їздив з ним та його сестрою на рибалку. З початком воєнних дій дружина приїхала до нього разом з дочкою та онуком, оскільки у селі було безпечніше та тихо. 24 лютого 2022 року дружина зібрала дітей, речі, документи, його зброю та приїхала у село. Увечері 24.02.2022 року ОСОБА_8 з дружиною прийшли до них у гості на вечерю, у ОСОБА_43 народився онук як раз. Під час вечері основною темою розмови було вторгнення військ рф. ОСОБА_44 висловлював свою підтримку вторгнення, казав, що діюча влада його дістала, оскільки у них владні структури щось забрали. Казав, що влада зміниться та все буде добре, за 2-3 дні все закінчиться та буде добре. Намагались перевести розмову на іншу тему, зокрема, народження онука, але потім знову ОСОБА_44 переходив на цю тему, говорив як добре ми будемо жити, наводив приклади. Свідку це було неприємно, на той момент вже дуже багато осіб загинуло, зокрема і його підпорядковані з військової частини. Посиділи за столом години дві, потім ОСОБА_44 з дружиною пішли додому. Після цього у гості один до одного не ходили, лише приходили до них у магазин, що на їх подвір`ї за продуктами, там і бачились. На той момент окупантів у селі ще не було, до 07.04.2022 року їх не було. 07.04.2022 року о 10 годині ранку він перебував у дворі, почув як біля подвір`я зупинився автомобіль - чорний джип із позначкою «Z». Вийшли 3 чоловіка, озброєні, привітались, сказали, що вони військові т.з. «ЛНР», спитали за документи. Зайшли у двір, спитали чи є в нам зброя. Він показав документи, з одним із них вийшли за двері, двоє залишились перевіряти документи у інших. Військовий спитав за його посвідчення офіцера, хоча свідок був не у формі. На запитання звідки відомо за посвідчення, військовий з посмішкою ствердно відповів, що він служив у армії. Свідок підтвердив, сказав, що служив, що на пенсії, відпочиває у відпустці та показав пенсійне посвідчення. Солдат перевірив військовий білет, там був запис, що вже звільнений зі служби. Спитав, де проходив він службу. Спочатку військовий вів себе агресивно, тримали на відстані, але в ході розмови почав вести себе не так напружено. Формений одяг та зброю завчасно приховав, однак ОСОБА_17 не знав, що є зброя, не говорив йому за це. Окупанти знайшли стару військову футболку зеленого кольору та сказали спалити її, щоб не було проблем. Спочатку хотіли його забрати із собою, однак потім передумали. Зі слів одного з військових дізнався, що інформацію про нього надав його товариш фермер ОСОБА_45 , який порадив сюди зайти. Військові запитали чи є у селі військові чи мешканці Луганської та Донецької областей, свідок сказав, що ні. Після цього приблизно об 11 годині пішов до подвір`я ОСОБА_43 , який вийшов до нього та на переконання свідка був здивований його побачити. ОСОБА_44 одразу почав намовляти на свого сусіда - 83-річного дідуся в минулому військового, ніби то він його здав окупантам. Того ж дня зі спливом приблизно 4 години, свідок з дружиною перебували у дворі, займались господарством, та почули, що під`їхали якійсь машини внизу вулиці, з двору було добре видно, що під`їхало дві газелі. Думали, що привезли гуманітарну допомогу, дружина пішла подивитись, а коли повернулась, то розповіла, що приїхали солдати та зламують будинки, щоб заселятись. Через півтори - дві години почули шум техніки по вулиці та побачили як повз їхнього будинку по вулиці їхав трактор з причепом, за кермом сидів ОСОБА_8 , поруч з ним був один військовий у формі, ще один сидів у причепі. Також у причепі були дерев`яні колоди, колеса, якійсь будівельні матеріали. Зброї свідок не бачив. На переконання свідка було відчуття, що ОСОБА_44 та військовий давно один одного знають, посміхались, сміялись, мило спілкувались. Їхали вони у напрямку кладовища, що в кінці його вулиці, де в подальшому був зведений окупантами блок-пост. Назад ОСОБА_8 їхав вже сам. Так він зробив дві ходки по вулиці свідка, потім вже він їздив сам з матеріалами по іншій вулиці, де в подальшому був блок-пост. Вказує, що до цієї ситуації ОСОБА_8 казав, що трактор несправний, коли була пожежа з цієї причини не допомагав односельчанам його гасити. Ввечері того ж дня окупанти знов прийшли в будинок свідка, принесли якійсь цукерки дітям. Також спитали чи є ще діти у когось, та поїхали далі цукерки роздавати. У військових запитали чи можуть поїхати з села, оскільки бояться залишатись. Останні відповіли, що боятись нічого, якщо поїдуть, то свої ж і розстріляють. Телевізора не було, інформацією не володіли про ситуацію. Ходили до магазину купувати продукти, там збирались місцеві, виходив ОСОБА_44 та розповідав новини, бо в нього був телевізор, супутникова антена з російськими каналами. Він казав, що у Бучі це наші усіх розстріляли, вбили. Також після 28.02.2022 року - на початку березня 2022 року ОСОБА_44 розповідав, що в Ізюмі наші військові чинять безчинства відносно мирного населення, стріляють, забирають машини. Говорив, що Харків вже взяли, коли свідок повідомив, що хоче повернутись до міста. Також казав, що Київ візьмуть, що пів України вже взяли. Але свідок знав, що це не так, оскільки періодично ходив на гору, ловив зв`язок та телефонував своїм товаришам по службі, які розповідали зовсім інше. Також зазначив, що організував вивезення родини до міста Куп`янська на наступний день, після того, як зайшли окупанти, оскільки там було спокійно. Домовились, що знайде їх потім, після чого його вивіз батюшка на своєму автомобілі, числа до 17-18 квітня 2022 року він ще перебував у селі. ОСОБА_44 просив купити його якісь деталі на трактор. До його виїзду блок-пости вже були готові. Також бачив як ОСОБА_44 допомагав окупантам ремонтувати техніку. Пропонував йому це робити у своєму дворі, але свідок відмовився. Потім пропонував і священику це робити у нього у дворі, але він також відмовився, тому йому прийшлось робити це у себе у дворі. Коли односельці виходили телефонувати на гору, обурювався, що за це може прилетіти від окупантів. Від односельчан чув, що ОСОБА_44 у травні 2022 року допомагав окупантам заселятись у пусті будинки. Його бачили сусіди. Також односельці казали, що він писав доноси на односельчан окупантам з приводу того, що останні передають інформацію нашим військовим. Додатково зазначив, що ОСОБА_44 був фермером, також працював у школі кочегаром. До приходу окупантів у село у березні 2022 року соціальний робітник просила скласти список осіб, що мешкають у селі, з метою закупівлі продуктів, на що ОСОБА_44 наполягав на складенні іншого списку із зазначенням повної інформації про осіб, а саме прізвища, імені та по батькові, паспортні дані, номери телефонів, адреси проживання та реєстрації, що насторожило свідка. Після окупації ОСОБА_44 змінився, припинив з багатьма спілкуватись, міг не привітатись, з`явилась зарозумілість, періодично рекламував переваги російських законів, до цього був іншим. На початку окупації допомагав будувати блок-пости, ремонтувати техніку, нікуди не ходив, перебував у дворі. При цьому зазначив, що тиску на нього з боку окупантів не було. Складалось враження, що вони давно знайомі були, спілкувались, мило вели бесіди. Зброю при цьому не бачив у солдат. Коли приходили окупанти на обшук до родини свідка, автомат не направляли на них. Вважає, що ОСОБА_44 добровільно співпрацював з окупантами. Ніхто ні його, ні його сім`ю не намагався вбити. При цьому також зазначив, що окупанти взагалі у селі нікому не погрожували, тим паче дітям, які б вони не були б. Після 07.04.2022 року спілкувався зі ОСОБА_48 , він був у нормальному настрої, ніякого переляку в нього не було. Сам свідок з села виїхав до Куп`янська 18.04.2022 року, потім чекали коли буде відкритий коридор та звідти за першої нагоди виїхали до Харкова, після чого пішов служити. ОСОБА_42 після цього більше не бачив. У вересні 2022 після деокупації приїхав до села з дружиною за речами та зброєю та коли виїжджав, попросив зупинитись біля подвір`я ОСОБА_49 .. Вдома його не застали, у дворі була його мати, племінниця та дочка. Спитав за ОСОБА_45 , сказали, що копає картоплю. Запитав чому не втекли разом з окупантами, мати відповіла що не збирались та і навіщо. Після цього вони поїхали до міста, мати вискочила, щось хотіла розповісти, але вони поспішали, тому поїхали далі. Потім з`ясувалось, що ОСОБА_44 поїхав до міста Ізюм і написав на нього заяву через погрози. Також зазначив, що у ОСОБА_43 ніколи не було собаки, лише коти.
		Свідок ОСОБА_51 , допитана в судовому засіданні, повідомила, що є дружиною ОСОБА_13 .. ОСОБА_8 був другом її чоловіка, а після 24.02.2022 року вважає його зрадником. Після подій 24.02.2022 року вивозила дітей з Харкова та приїхали у село Щасливе до чоловіка, який там перебував у відпустці. На той час у селі було спокійно. Увечері прийшли на вечерю ОСОБА_44 з дружиною, у них народився онук, посиділи, привітали, поговорили, але дуже швидко ОСОБА_44 перейшов до теми війни. Їй було дуже неприємно слухати від ОСОБА_43 , який жодного дня не прослужив у армії, як він намовляв на українську армію 24.02.2022 року, як він називав усіх військовослужбовців фашистами, казав, що армія ні на що не здатна та не місце такій армії у країні та що країна повинна змінитись на рф. Її родині було неприємно це чути, намагались перевести тему, але ОСОБА_44 продовжував обговорювати саме її, говорив, що армія ні на що не здатна, що Харків вже взяли, що Київ уже взяли, що бомблять міста наші військові. Після цього до ОСОБА_43 змінилось відношення. Біля магазину ОСОБА_44 також розповідав покупцям про зміну влади. Неможна було спокійно чути таке від односельчанина, коли поруч гинули люди. 07.04.2022 року приблизно о 10 ранку до них у будинок прийшли троє озброєних військових, було страшно, діти плакали. Ці військові зайшли до будинку, попросили показати документи, на що свідок показала паспорт. Запитали ким приходиться ОСОБА_13 , відповіла, що дружиною. Потім запитував про інші документи, що посвідчують особу. При цьому зазначила, що ОСОБА_44 знав, що вона служила у армії. Діти плакали у кімнаті, свідок попросила військових вести себе тихіше. Вони не стали заходити до дітей, пішли в іншій частині з обшуком, знайшли футболку чоловіка військову, сказали, що її необхідно спалити. Потім вийшли у двір, де чоловік стояв з одним із солдат, спілкувався. З розмови свідок почула, що за них з чоловіком військовим повідомив фермер ОСОБА_45 , зокрема, він сказав, що в цьому будинку живуть військові. Після чого військові пішли. Через деякий час чоловік спустився до ОСОБА_45 , потім спустилась і вона, ОСОБА_44 сидів на лавці. Вона почула розмову, в якій ОСОБА_44 повідомив чоловіку з приводу того, що його сусід розповів окупантам про них на запитання щодо проживання військових, АТО-шників у селі. При цьому у ОСОБА_45 військові запитали, хто в селі його ображає та чи ображають його, на що останній відповів, що його ображає староста, який забрав у нього землю. Після чого ОСОБА_44 також сказав, що радий, що його тепер кому захистити. Це свідок особисто чула від ОСОБА_49 .. Цього ж дня вони з чоловіком перебували на городі та побачили внизу вулиці машини. Подумали, що привезли продукти чи гуманітарну допомогу, тому вона спустилась перевірити та побачила, що це приїхали військові. Вони зламували двері у будинки для заселення. Також військові вивантажували ящики з патронами. А назустріч до них йшла мати ОСОБА_43 , несла їм пироги та казала, що вони їх дуже чекали. При цьому її остання не бачила, а як побачила, то злякалась. Пізніше того ж дня через 3-4 години перебували на городі та почули гуркіт. Побачили як ОСОБА_45 на своєму тракторі, який був навантажений колесами, їхав з двома військовими, мирно з ними вів бесіду. Один військовий поруч зі ОСОБА_48 сидів, інший - у причепі. Обидва були у формі, без зброї. ОСОБА_44 їздив туди сюди по вулиці. В подальшому побачили, що зробили блок-пост. Зазначає, що ОСОБА_44 приймав активну участь у будівництві постів, інших випадків співпраці не бачила. При цьому ОСОБА_44 відчував себе добре, допомагав окупантам, вів себе дуже вільно, не бачила, щоб на нього здійснювали тиск. Вважає, що допомагав окупантам виключно добровільно. Також розповіла, що з приїздом окупантів у сусіднє село ОСОБА_44 вже тоді почав відчувати себе дуже вільно, сам на власний розсуд вирішив забрати собі ділянку землі для обробітку. Після цього відбулась пожежа у селі, всі мешканці прибігли гасити її, крім ОСОБА_49 .. Його просили зробити трактором борозну, щоб не розповсюджувалась пожежа далі, на що ОСОБА_44 повідомив, що трактор несправний та немає солярки, тому допомогти немає чим. Сам він також прийшов під кінець пожежі. Натомість коли прийшли у село окупанти, він їм допомагав. Також зазначила, що під час окупації зі ОСОБА_48 не спілкувалась, участі у розмовах з ним не приймала, лише приходила до магазину за продуктами, який знаходився на території його домоволодіння, біля будинку. Щодо того, що відбувалось 07.04.2022 року на подвір`ї ОСОБА_43 знає з його слів, зокрема він повідомив, що до нього також заходили військові, але не заходили у двір, що вони з ним дуже спокійно поговорили. Після цього того ж дня мати ОСОБА_43 несла військовим пиріжки. 
		Свідок ОСОБА_54 , допитана в судовому засіданні, повідомила, що вона є дочкою ОСОБА_13 та ОСОБА_55 .. ОСОБА_42 бачила в дитинстві не часто, коли приїжджала у село, а вже познайомилась за вечерею 24.02.2022 року, коли приїхали в село з мамою, сестрою та дитиною до батька, до цього ніколи не спілкувалась з ним, не були знайомі. ОСОБА_44 з дружиною прийшли на вечерю, повідомили, що у них онук народився, пораділи за нього, але він дуже швидко перейшов до теми подій, що відбулись 24.02.2022 року. Чула як ОСОБА_44 говорив, що армія у нас слабка, законів немає, важке життя, а у сусідній державі все чудово. Тому свідок встала та пішла у сусідню кімнату. Декілька разів ходила до нього у двір, куди привозили продукти на усіх мешканців села, чула його розмови про слабкість української армії, про захоплення територій, успіхи дій окупаційний військ. У цих розмовах не приймала участь. З села вона поїхала 08.04.2022 року, зі ОСОБА_48 більше не спілкувалась. 07.04.2022 року зранку прийшли військові у формі зі зброєю, представились т.з. «ЛНР» та «ДНР». Попросили показати документи, вона пішла до дітей, намагалась їх заспокоїти. В подальшому, перебуваючи у будинку, вона почула гуркіт на вулиці, діти злякались та вона підійшла до вікна перевірити що відбувається, та побачила трактор, у ньому сидів ОСОБА_44 з чоловіком у військовій формі, у причепі були дерев`яні колодки, дрова, колеса та зверху сидів ще один чоловік у військовій формі. Зброї не бачила. Вона бачила, що бесіда ОСОБА_43 та військового була дуже розслаблена, напруги ніякої між ними не було. Увечері приїхали знову військові, привезли дітям цукерки. На наступний день вони з мамою та дітьми поїхали з села. Зазначила, що ОСОБА_44 перевозив матеріали для блок-посту. Щодо випадків тиску на ОСОБА_42 чи його родини нічого невідомо. Вважає, що допомагав окупантам добровільно. Що відбувалось 07.04.2022 року на подвір`ї ОСОБА_43 невідомо.
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_27 повідомив, що ОСОБА_42 знає як односельчанина, познайомились у 2016 році влітку, коли він звернувся до нього по допомогу. Зазначив, що допомагав йому безкорисно, але засмучувало те, що ОСОБА_44 розносив плітки про нього у селі. Під час окупації свідок перебував у себе вдома у селі Щасливе, не помічав, щоб ОСОБА_44 часто кудись їздив. Особисто не бачив нічого поганого з боку окупантів, не помічав побиття, тільки ОСОБА_44 казав, що його били, знущались над ним. Також зазначив, що бачив як трактор ОСОБА_43 сірого кольору, він один такий у селі, їхав повз його будинок один раз чи два. Спочатку не бачив, що у тракторі, але потім побачив у кінці вулиці метрів 100 від його будинку дерев`яні колодки, блоки, колеса. Їхав він у бік блок-посту окупантів. Самого ОСОБА_42 свідок не бачив, хто сидів у тракторі також не бачив. Також не слідкував за тим, хто розвантажував трактор. Явного тиску на ОСОБА_42 з боку окупантів не бачив, зокрема і приставляння до нього зброї. Не знає чи добровільно він на них працював чи ні, не виключає можливості існування погроз. Розповів, що одного разу ОСОБА_44 прийшов до двору з одним із окупантів забирати колодки для посилення блок-посту. Навантажували їх окупанти, ОСОБА_44 був поруч. При цьому тиску на ОСОБА_42 він не помітив. Після цього він ще раз приїздив на тракторі з іншим чоловіком за колодками, після чого поїхали до блок-посту. Також вказує, що ОСОБА_44 намагався його долучити до ремонту техніки окупантів (легкових автомобілів) під загрозою того, що у мешканців в іншому випадку будуть відбирати транспортні засоби. Крім того, повідомив, що з середини літа та до вересня військові заселились на вулицю свідка, до цього їх там не було. ОСОБА_44 підходив до свідка та запитував ключі від того чи іншого будинку, куди планувалось заселення. При цьому тиску на ОСОБА_42 свідок не бачив. Вважає, що ОСОБА_44 співпрацював добровільно. З боку окупантів під час окупації села Щасливе щодо побиття та насилля нічого не чув, не пам`ятає такого. Одного разу чув стрілянину, пізніше дізнався, що це було з приводу відібрання машини у когось. Також могли бути конфлікти між самими окупантами. Свідок допускав, що міг бути тиск на ОСОБА_42 , однак він цього особисто не бачив. Свідок не перешкоджав військовим через те, що у них була зброя та він не знав, що від них чекати.
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_33 в судовому засіданні зазначив, що він є старостою села Щасливе, ОСОБА_8 є його односельчанином, знайомим. Вказує, що до окупації ОСОБА_44 був замкнений, постійна недовіра, неприязнь до української влади, особисто свідку казав, що Україна для його сім`ї нічого доброго не зробила, тільки забрала землю. При окупації часто бачив ОСОБА_8 з окупантами. Свідок після окупації намагався менше з ним спілкуватись, оскільки розумів, що він допомагає кацапам. ОСОБА_44 казав, що це не його війна, щоб в окопі сидіти чи захищати Україну. Зазначив, що вся сім`я ОСОБА_43 зраділа окупації, мати пекла хліб окупантам, сестра допомагала їм, готувала їжу, ОСОБА_44 також допомагав їм, особисто бачив як він допомагав на тракторі, інше відомо зі слів односельців. Одного разу коли привозив в село Щасливе хліб, точну дату не пам"ятає, але вже село було окупованим, бачив як ОСОБА_44 сидів за кермом на своєму сірому тракторі та віз матеріали у причепі на блок-пост окупантів. Не бачив, щоб у тракторі з ним хтось був. Возив чи дошки чи дерев`яні колодки, пісок, де саме брав, не бачив. ОСОБА_44 розповідав, що його змусили, що наставляли автомат, але свідок в це не вірить з огляду на те, як ОСОБА_44 дружньо спілкувався з окупантами. Також не бачив, щоб біля нього ходили з автоматом. Вважає, що ОСОБА_44 допомагав добровільно. Випадків погроз чи насилля з боку окупантів у селі свідку невідомо. Також розповів, що до окупації він з дружиною привозили ОСОБА_58 хліб на зберігання та подальшої роздачі односельчанам, це не була російська гуманітарка. Після окупації він відмовився від роздачі гуманітарки односельчанам. Вийшла мати ОСОБА_43 та сказала, що не потрібно привозити її у магазин, також заборонили стояти поруч з ним. 
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_24 повідомила суду, що ОСОБА_8 є її сусідом у селі Щасливе, знає його приблизно 20 років. Бачила як ОСОБА_44 їхав на своєму сірому тракторі та віз дрова на блок-пост біля кладовища, разом із ним були окупанти зі зброєю. Але не бачила, щоб йому погрожували, ОСОБА_44 вів себе вільно. Окупанти постійно були біля його двору, позаселяли хати біля нього. Зі слів ОСОБА_43 знає, що йому погрожували, особисто цього не чула та не бачила. Зі ОСОБА_48 під час окупації майже не спілкувалась, з двору не виходила. Бачила, що дрова для блок-посту брали у її сусідки напроти. Окупанти їх брали, ОСОБА_44 просто стояв поруч, нічого не робив, керував трактором. Вважає, що ОСОБА_44 не міг відмовитись, оскільки це було небезпечно, його могли вбити. 
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_23 в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_8 знає з дитинства, односельчани. Під час окупації зі ОСОБА_48 спілкувався. Бачив як ОСОБА_44 на своєму тракторі возив будівельні матеріали, колеса на блок-пост окупантів. Разом із ним були озброєні військові окупанти. Дрова брали у свідка та інших сусідів, шлакоблоки брали у сусідів свідка. Скільки будували ті пости, стільки ОСОБА_44 і возив. Це був приблизно квітень місяць. Окупанти дозволу не питали, просто забирали усе. Сам ОСОБА_44 був поруч з окупантами. Свідок не чув ніяких погроз, поводився ОСОБА_44 нормально. Вважає, що ОСОБА_44 відмовитись не міг, оскільки у окупантів була зброя. До ОСОБА_43 додому не ходив, з двору нікуди не виходили, лише за гуманітаркою. Спочатку її видавала мати ОСОБА_43 , а з 01.05.2022 вона відмовилась, почали в іншому місці видавати. Будь-яких поганих висловів на адресу України від ОСОБА_43 не чув.
		Свідок ОСОБА_59 , допитана в судовому засіданні, повідомила, що зі ОСОБА_8 знайома, є її сусідом. До війни не спілкувались, іноді вітався, іноді ні. Після війни почав спілкуватись. Будинок ОСОБА_43 зі свого двору не бачить, ходила лише до хвіртки і назад, не ходила навіть за гуманітаркою за станом здоров`я. Коли зайшли окупанти, ОСОБА_8 прийшов до неї та сказав, що прийшов від голови сільради ОСОБА_33 , щоб допомогти з ліками. Свідок надала список, а через 2 дні до неї прийшов чоловік у військовій формі, приніс тушонки та пообіцяв, що з ліками буде намагатись допомогти. Зазначила, що ОСОБА_33 ОСОБА_42 не направляв до неї, про що дізналась від військового. Один раз бачила сірий трактор, на ньому їхав за кермом ОСОБА_44 , не пам"ятає щоб когось поруч нього бачила. Коли у неділю їхали до храму у сусіднє село Липчановку, проїжджали повз будинок ОСОБА_43 , коло якого постійно перебували машини, які він ремонтував. Одного разу прийшов до неї, приніс продукти харчування та сказав, що це йому хлопці заплатили за ремонт «бібійки» (автівки). ОСОБА_44 знав, що неї був гідрокостюм підполковника ЗСУ ОСОБА_13 .. Коли до неї підійшли окупанти та сказали, що знають про гідрокостюм, вона запитала звідки, на що останні повідомили, що фермер ОСОБА_45 сказав. Її просили по доброму його віддати, на що вона відмовила, розвернулась та пішла. За що окупант вдарив її прикладом у спину. Також зазначила, що військові іноді були зі зброєю, іноді без неї. Вважає, що можливість у ОСОБА_8 відмовитись була. Після деокупації ОСОБА_44 приходив і говорив «Що тепер далі буде».
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 повідомила суду, що ОСОБА_8 є її племінником, сином її рідної сестри. Вважає все обвинувачення наклепом на нього. Пояснила, що живе з родиною ОСОБА_43 поруч, через ярок, їх огороди знаходяться поруч. Спілкувались з родиною ОСОБА_43 майже кожного дня. В початком війни родина ОСОБА_43 сиділа у погребі, ходили один до одного. Односельці говорили виїжджати, але вони не збирались цього робити, нікуди було їхати та ні за що, не хотіли кидати домівку. Зазначила, що до неї додому війські приходили, підходили до двору, просили різне у грубій формі. До родини ОСОБА_43 також приходили, знає це зі слів родини його. Де не було жильців, військові зламували двері та заселялись. Навішали солдати розтяжку, казали, що не можна ходити, бо заміновано, можна було лише по одній дорозі. У ОСОБА_43 була машина, трактор був на ходу. Особисто бачила як у квітні 2022 року, точної дати не пам`ятає, ОСОБА_45 їхав на тракторі, все інше відомо зі слів рідні, свідком розмов також не була. Коли була у дворі почула по звуку, що їде трактор, дорога проходила біля її двору, вибігла подивитись та побачила племінника за кермом, поруч з ним був вояка зі зброєю. У кузові лежали шлакоблоки, матеріали. Звернула увагу, що у ОСОБА_45 був кам"яний профіль, кам`яна поза, сидів та дивився уперед, його поведінка була не така, як звичайно. Це було лише один раз. Вона злякалась, стояла чекала, коли він буде повертатись назад. Хвилин через 10 ОСОБА_45 повертався, біля нього також сидів вояка. Зі слів ОСОБА_45 воєнні хотіли забрати у нього трактор, він не хотів їхати, але вони не змогли завести його, тому почали йому погрожувати. Також зазначила, що ОСОБА_45 та його родина відмовились від допомоги росіян, відмовились віддавати дітей до школи руської. Родина ОСОБА_43 нікуди не виходили, лише за гуманітаркою. В період окупації було страшно, військові гнали самогонку, п`яні потім стріляли один одного, бігали, кричали, стріляли вгору. Охарактеризувала ОСОБА_42 як гарного чоловіка, доброго, турботливого, зазначила, що у селі його дуже шанували, з інших селищ також, він усім допомагав, поля обробляв, огороди, працював у школі кочегаром. Він ніколи не був проросійські налаштованим, якби хотів поїхати, то поїхав би, оскільки у його жінки мати мешкає у росії та вона їх до себе кликали, але ОСОБА_45 відмовився. Зазначила, що усі у селі знали, що він розбирається у техніці, ремонтував машини. Зі слів ОСОБА_45 знає, що до нього приходили окупанти (луганчанє) та сказали робити йому машини, на що ОСОБА_44 відмовився та сказав, що не буде сам цього робити, щоб ще когось шукали. Бачила особисто, що батюшка також допомагав ремонтувати машину. Щодо пропозицій іншим мешканцям допомагати окупантам свідку невідомо. Зі слів ОСОБА_43 знає, що йому погрожували, тому вимушений був ремонтувати автівки. Йому у цьому допомагав батюшка. Чули як у дворі ОСОБА_43 був страшний галдеж, в цей момент свідок була у себе вдома у дворі. Що саме відбулось, знає зі слів. Вона з ОСОБА_61 прибігли до них хвилин через 40. Вони розповіли, що вояки прийшли напідпитку, чіплялись до ОСОБА_45 з приводу ремонту машини та хотіли застрелити собачку, яку захистила дитина. Це все розповіла їй сестра. Також бачила у ОСОБА_45 пошкодження на обличчі. Зі слів ОСОБА_45 його побили військові. Розповідали, що прийшли троє солдат, викликали його на розмову та повели у бік ярка. Також розповідала, що до неї на день народження приїздили знайомі, зі слів яких коли їхали від них, бачили ОСОБА_45 , а з ним йшли військові, вели його кудись. Наполягає, що ОСОБА_45 не перевозив матеріали добровільно. Щодо ОСОБА_13 зазначила, що з ним ОСОБА_45 товаришував з дитинства, про конфлікт знає зі слів сестри, свідком його не була. Сестра повідомила, що ОСОБА_13 їй погрожував та тикав автомат, чому не знає.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_62 повідомила, що ОСОБА_8 знає як односельчанина з дитинства. Коли прийшли окупанти, він робив блок-пости, перевозив матеріали, але сам нічого не витягував. Вона перебувала спочатку у дворі, потім вийшла на вулицю. Бачила оскільки ОСОБА_44 їздив по її вулиці, а блок-пост знаходився поруч з її будинком. Хотіли робити його одразу за хатою напроти вікон, однак ОСОБА_44 переконав військових зробити його подалі. При розмові була присутня. Бачила ОСОБА_42 один раз, коли він сидів у тракторі разом з російськими окупантами, які тримали зброю. В інший день ОСОБА_44 просив у неї вибачення, сказав, що його змусили. Вважає, що якби він відмовився, то нічого доброго з цього б не вийшло. Випадків застосування тиску, насилля чи погроз до ОСОБА_43 свідку невідомо, сильно не спілкувались. Особисто не бачила такого. Факту застосування погроз чи насильства до інших мешканців села також невідомо. Характеризувала ОСОБА_42 як тихого, спокійного хлопця, допомагав усім. 
		ОСОБА_19 , допитана в судовому засіданні в якості свідка, повідомила, що ОСОБА_8 знає давно, вона одружена з його двоюрідним братом. Проживає недалеко від його родини у 50 метрах через ярок. Спілкуються, допомагають один одному, охарактеризувала як гарного чоловіка, сім`янина, завжди усім допомагає, нікому не відмовляв, працював у школі кочегаром, обробляв огороди людям. 06.04.2022 року, коли зайшли фашисти, то зайняли усі будівлі, які були на той час порожніми. Окупанти, коли приїхали, ходили по хатах, перевіряли паспорта, записували дані, питали з ким живемо, чим займаємось, чи є хлопці, які воювали в АТО. Вказує, що їм було заборонено ходити по вулиці, лише за гуманітарною допомогою виходили вдень, не дозволяли навіть зерно прибирати, увечері не можна було і в туалет вийти. Бачила як ОСОБА_45 один раз їздив на тракторі зі шлакоблоком, біля нього сидів військовий з автоматом. Зі слів останнього та його сім`ї військові змусили ОСОБА_45 , погрожували, хотіли застрелити у дворі його собаку, яку захистила дитина. Особисто при погрозах не була присутня. Як повернувся додому, заїхав у двір, вимкнув трактор та зачинив ворота, більше того дня нікуди не їздив. Також більше трактор не заводив, не виїжджав. Колись ОСОБА_42 прийшли і забрали троє солдат, кудись повели, а коли повернувся через 30 хвилин, на його очах були сльози, він нічого не пояснив. Відомо, що родина ОСОБА_45 відмовилась від гуманітарки, від грошової виплати та не записали дітей у російську школу. Погодився ремонтувати автівки через погрози, в той час біля нього стояли 3 солдата, не дозволяли спілкуватись з ним. При цьому зазначає, що батюшка також допомагав з ремонтом. Вважає, що він виконував батьківський борг, що в нього не було можливості відмовити окупантам, оскільки родина була під прицілом та через погрози. Стверджувала, що окупанти жорстоко відносились до людей.
		ОСОБА_63 , допитана в судовому засіданні в якості свідка, повідомила, що є дружиною ОСОБА_8 .. Також розповіла, що на початку квітня 2022 року, 07 числа зайшли окупанти, обирали собі будинки, перевіряли документи, заходили у двори, переписували мешканців. Окупанти заселились поруч, оскільки будинки були пусті, бачили, що у них є своя техніка, перевіряли, чи в робочому вона стані. Змусили чоловіка показати техніку - трактори, і батьківський, який був зламаний і свій, який ОСОБА_45 сам робив. Хтось окупантам сказав, що ОСОБА_20 , племінниця, пише книжки. Прийшли військові, спитали за чоловіка племінницю, вона відповіла, що в селі його немає. Потім військовий почав погрожувати племінниці, що вб`є дитину, казав, що треба дітей вбивати. При цьому на подвір`ї гавкала собака, окупант направив на неї автомат, а її син кинувся захищати собаку, закрив собою, щоб не застрелили. Окупант клацнув автоматом. Чоловік кинувся до сина, вона впала на ноги, а окупант зняв перезарядити автомат. Потім числа 09.04.2022 року окупанти прийшли озброєні за трактором, щоб возити дрова, колеса. Чоловік відмовився, сказав, якщо потрібний трактор, щоб забирали. Окупанти сіли, спробували завести, в них не вийшло нічого. Сказали сідати чоловікові за кермо, один з автоматом сів у кабіну, двоє чи троє сіли у причеп. Чоловік відмовився, але вони йому почали погрожувати, що когось вб`ють. Тоді він сів та поїхали далі по вулиці, зупинились, окупанти почали завантажувати шлакоблок. Все це свідок бачила з двору. Чоловік підійшов до ОСОБА_24 та розмовляв з ними. Зі слів чоловіка знає, що він їм повідомив, що його змусили це робити. Після того як завантажили, ОСОБА_45 та окупанти з автоматами сіли у трактор, поїхали відвозити шлакоблоки. Хвилин через 10-15 чоловік повернувся додому з пустим причепом, окупанти з ним були. Через 2-3 дні окупанти знову прийшли, сказали, що ще треба везти. Сів також один окупант з чоловіком у кабіну і вони так поїхали вверх по вулиці, до батюшки під`їхали за бревнами, які повезли, потім почався обстріл села, всі втекли, а чоловікові окупанти сказали, щоб робив як хоче, хоч іде, хоч стоїть. Сів з ним один окупант та поїхали, сказали трактор залишити біля того місця, де заселились, а інший сказав, що не потрібно ставити, щоб їхав додому. ОСОБА_45 приїхав додому. В подальшому бачила два блок-пости на початку та в кінці села. Потім на початку літа прийшов окупант і сказав, що потрібно машину ремонтувати, інакше заберуть машину. Якраз приїхав староста, привіз гуманітарку додому. Знає, що чоловік повідомив старосту, що його змушують ремонтувати техніку, або будуть забирати машини. До цього вже забрали акумулятор та 2 колеса батькових. На що староста сказав робити все, щоб не постраждало село. Після того чоловік ще два рази ремонтував машину окупантам біля двору. При цьому окупанти кликали на допомогу односельчан. Потім в середині літа сказали подавати заявку у руську школу та на соціальну допомогу, на що їх родина відмовилась. Також зазначила, що військові жили біля них, вздовж огороду була натягнута сітка, на яку окупанти повісили гранати. Не дозволяли виходити, чоловік повинен був сидіти на пеньку у дворі, щоб вони його бачили. Періодично окупанти перевіряли де ОСОБА_45 . В середині літа окупанти проводили обшук, зайшли до хати, побачили його форму кочегара та жовто-блакитну грушу. Покликали ОСОБА_45 , відвели за ярок, а коли він повернувся через деякий час, в нього була щока у крові. Зі слів в ОСОБА_45 окупанти його побили автоматом. Свідок не була при цьому присутня. Наприкінці літа, приблизно 10.06.2022 року чоловік 5-7 окупантів прийшли, покликали ОСОБА_45 та відвели у бік траси. Через деякий час приїхала знайома з міста та розповіла, що бачила як ОСОБА_45 стояв на колінах, а біля нього було 5 чоловік зі зброєю. Вони проїхали, а потім зупинились, повернулись, вийшли до окупантів, стали вияснювати що саме відбувається, спитали чи можна чоловіка її забрати. Вони погодились, але сказали, що ще не закінчили з ним розмову. Повернулись вони з ОСОБА_45 до них додому, та після цього більше не приїздили до них. Зазначила, що чоловік не міг не виконати накази окупантів. Вони завжди були з автоматами. Йому погрожували родиною, не міг не виконати наказ. Більшість чоловіків не могли пересуватись селом, сиділи вдома. Коли закінчилась окупація до села приїхав ОСОБА_13 та погрожував матері чоловіка зброєю, через що подали на нього заяву до відділку поліції. Зазначила, що ОСОБА_13 під час окупації виїжджав із села з батюшкою, вивіз сім`ю свою. Крім того, додатково зазначила, що особисто була присутня при подіях, що відбувались на їхньому подвір`ї. іншого не бачила, а знає зі слів чоловіка, у тракторі не була присутня. Також повідомила, що трактор був справним та чоловік не міг його зламати, оскільки працював на ньому на огороді. Можливість підійти до трактору мав, але не міг його зламати, оскільки допомагав людям, орав огороди, пахав землю, дрова привозив, сніг чистив. 
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_66 повідомила суду, що ОСОБА_8 є її братом. Також показала, що у період з 25.02.2022 року по 30.03.2022 року була у місті Ізюм, не могла приїхати в село. Дочка народила, а коли прийшли росіяни, вони усіх вивозили. Не хотіла їхати туди, тому виїхали у село Щасливе. Домовилась за машину, забрала свою дитину, онука та між колонами прорвались у село 30.03.2022 року. В селі було спокійно, не було таких обстрілів, тільки чутно було. 06.04.2022 року заїхали окупанти та почали перевіряти документи, переписувати усіх. 07.04.2022 року пройшли по всьому селу, перевіряли хати, де кращі льохи, мури, заселялись, почалась окупація. Приїхали машини з солдатами, почали розселяти по селу. 07.04.2022 року також пішли дивитись по селу машини, техніку, почали її відбирати. 08.04.2022 року був сильний обстріл села, тому вирішили жити усі разом у одній хаті ОСОБА_43 , щоб допомагати один одному. Також повідомила, що одного дня була вдома, вікно було відчинене, та бачила, що на вулиці щось відбувається. Бачила як сусідка воює з окупантами за машину, та чула як вона направила окупантів до родини ОСОБА_67 09.04.2022 року перебували у дворі на прогулянці з дитиною, підійшли з перевіркою документів. Один з окупантів перебував у неадекватному стані, вони знали (хтось з села повідомив), що її дочка проукраїнська письменниця, пише за Україну вірші. Окупант підійшов до коляски та сказав, що укрофобів потрібно знищувати у колясці. Перелякались, схопились за дитину. Окупант сказав винести книжку, винесли, він подивився, вирвав аркуш, де дочка була з чоловіком, сказали, що будуть перевіряти. Вискочило собаченя, яке свідок привезла із собою до села. Військовий хотів застрелити собаку, малий ОСОБА_45 кинувся до неї, закрив її собою. Батьки кинулись до дитини. 12.04.2022 року прийшли окупанти дивитись трактори. Зазначає, що хотіли скрутити трактори, щоб були неробочі. Чула про це розмову, особисто це не бачила. Батьківський скрутили, залишився трактор ОСОБА_45 . Розуміли, що ніхто, крім нього його не заведе. Була можливість скрутити і його, але він був попереджений окупантами, щоб не робив цього під загрозою вбивства родини. 12.04.2022 року окупанти сказали, що забирають його, ОСОБА_45 погодився, лише щоб сім`ю не чіпляли. Вже не було часу щось робити. Після ситуації з собакою розуміли, що це не жарти. Поведінка окупантів була агресивною. Окупант підійшов до трактора, не зміг його завести, оскільки він був саморобним. Сказала ОСОБА_45 його завести, він його завів та виліз. Сів їхній тракторист, але трактор заглохнув, тому змусили ОСОБА_45 їхати під загрозою застосування насилля. ОСОБА_45 сів, почепили причеп та поїхали. У причепі сиділи солдати, один з них сів у трактор, якого попередили щодо того, що він знає, що робити якщо ОСОБА_45 буде сипатись. Проїхали повз її двору до двору ОСОБА_24 , зупинились. Бачила, що вилізли, підійшли до ОСОБА_24 , поговорили та солдати почали закидати у трактор дрова, які лежали біля паркану. ОСОБА_45 говорив з ОСОБА_24 . Проїхали метрів 10-15, вийшли, окупанти підійшли та почали грузити шлакоблоки. Сіли та поїхали. Коли ОСОБА_45 приїхав, то розповів, що ОСОБА_24 дали згоду, щоб забирали дрова, що він просив у них пробачення та сказав, що його змусили. До 18.04.2022 року староста ОСОБА_33 почав привозити російську гуманітарку, записуватись на гроші, але їх родина від усього відмовилась. Також пропонували записуватись у школу, ОСОБА_45 також відмовився. ОСОБА_45 сидів вдома, вона ходила за гуманітаркою. Коли був обстріл села під час розвантаження гуманітарки з боку України, вона вискочила, почала виганяти старосту від двору з гуманітаркою, оскільки боялась обстрілів. Також зазначила, що ОСОБА_45 постійно сидів вдома, натомість ОСОБА_13 їздив туди сюди, спілкувався з окупантами, був дуже дружній з ними. Окупанти поставили посеред двору пеньок, сказали ОСОБА_45 там сидіти постійно, перевіряли чи не втік він, оскільки потрібен був, щоб ремонтувати машини. Також погрожували, що заберуть машину, якщо не буде ремонтувати. При цьому хтось повідомив окупантів, що у нього є машина, у батюшки та ОСОБА_13. ОСОБА_45 сказав, що сам не може ремонтувати, що не вміє, але окупанти не вірили, їм хтось розказав усе. І ОСОБА_13 , і батюшка допомагали ремонтувати машини окупантам. При цьому біля них постійно стояли солдати з автоматами, все було під примусом. Також розповіла за випадок з жовто-блакитною боксерською грушею, яка висіла у хаті, та костюм у плямах ОСОБА_45 . Коли окупанти їх побачили, повели ОСОБА_45 , а через 10-15 хвилин повернулись, він був з розсіченим обличчям на щоці, текла кров, зуб вибили йому. ОСОБА_45 розповів, що окупанти вдарили його прикладом. Ногами топтали через українську символіку. ОСОБА_45 після цього її принципово не викинув. Також зазначила, що ОСОБА_45 не хотів виїжджати у росію, хотіли залишитись на своєму дворі, на своїй землі. Після деокупації ОСОБА_13 погрожував матері, казав, що вони у розшуку, що нанесли шкоду Україні та щоб виїжджали, хоча до цього дружили, рибу ловили з ОСОБА_45 . В окупацію ОСОБА_13 добре спілкувався з окупантами. Написали на нього заяву у поліцію через погрози. Додатково зазначила, що ОСОБА_45 не проросійськи налаштований, він нікуди не втік. Всі перебували у стресі, страху, оскільки військові були з автоматами, їх поведінка спочатку була дуже агресивна. Щодо ситуації з трактором, повідомила, що відмовитись від перевозки ОСОБА_45 не міг через погрози родиною. Завів трактор лише під примусом, оскільки могли пристрелити. Окупанти були постійно з автоматами. Окупанти коли напивались, стріляли один одного. Такі погрози були реальними. Коли ОСОБА_45 їхав на тракторі, бачила події з двору, вулицю видно. ОСОБА_45 не грузив нічого. Бачила як він двічі їздив на тракторі, другий раз - вантажили дрова у батюшки. Коли повернувся запитала у ОСОБА_45 , що хотіли військові, на що повідомив, що забрали дрова у батюшки. Вважає, що ОСОБА_45 не робив цього добровільно, він не міг відмовитись, окупанти дуже жорстоко та агресивно відносились до людей. Коли сваха приїжджала, бачила як ОСОБА_45 тримали на колінах біля траси. Також зазначила, що коли сиділи за столом з ОСОБА_69 , запропонували щось зробити, але він сказав, що нічого не треба робити. Староста також казав, щоб робив все, що окупанти просять, щоб село не постраждало. Коли родина ОСОБА_43 відмовилась від гуманітарки, староста сказав писати пояснювальну в комендатуру, щоб він передав її. ОСОБА_33 балакав з ОСОБА_45 і мамою щодо відмови від гуманітарки, розбирався щодо цією відмови. 
		Допитана в судовому засіданні в якості свідки ОСОБА_70 повідомила суду, що ОСОБА_8 є її сином. Показала, що 06-07 квітня 2022 року було заселення росіянами села Щасливе, заселялись і вдень, і вночі. На наступний день окупанти прибігли до двору з автоматами та майже зламали паркан з криками, питали, де живе письменниця-поетеса. Свідок відкрила їм, окупанти зайшли. ОСОБА_20 стояла у дворі з коляскою у дворі. Окупанти сказали винести книжки, які вона писала. Поки пішла за книжками, один окупант поставив автомат у коляску з дитиною, побачила як повернулась з книжкою. Мати дитини ОСОБА_20 вже стояла на колінах, хапала окупанта за руки та кричала, щоб не вбивав дитину. Окупант схопив книжку, відкрив на вірші про Україну. В цей час вискочив ОСОБА_45 , бо чув, що відбувається, піднявся ґвалт, собака гавкала. ОСОБА_45 вибіг, закрив собою коляску та запитав окупантів, що вони роблять. Окупант відкрив на вірші, вирвав аркуш цей. Собака гавкала, а окупант кричав, що застрелить собаку, повернувшись, клацнув автоматом на собаку, а в цей час ОСОБА_45 син впав на собаку, щоб її захистити. А окупант направив дитині в голову автомат та вистрілив, але була осічка. Окупант відвів автомат у бік. ОСОБА_45 впав на коліна, кричали усі. Все це відбувалось протягом години. ОСОБА_45 з жінкою аж посивіли після цього. Окупант витягнув з карману 100 доларів та сказав, що їх замовили. На другий день прискочили, подивились трактор та попередили, щоб ОСОБА_45 його не зіпсував. Усі трактори були зламані, але один залишився, який ОСОБА_45 зробив сам. При цьому йому погрожували розстрілом усієї родини. На наступний день окупанти прийшли знову, підійшли до трактору, свідок також вибігла на вулицю. ОСОБА_45 відвели в одну сторону, її - в іншу, взяли під автомат. ОСОБА_45 автомати тикали під груди, щоб заводив трактор для перевозки на блок-пост. Все це відбувалось під примусом, їхати було нікуди та ні за що. Окупанти схопили 4 шини, що перебували у них на подвір`ї. Віддали їх, оскільки солдати з автоматами стояли коло дітей, коло неї та ОСОБА_45 . Солдати самі погрузили колеса, змусили 80-річного сусіда дістати з ярка ще два колеса. Більше нічого з двору не забирали. Потім повезли їх на блок-пост, один солдат з автоматом сів з ОСОБА_45 , інші - у причеп. Зі слів ОСОБА_45 на посту він нічого не розвантажував, не робив блок-пост. Поки ОСОБА_45 не повернувся до двору, вона стояла у дворі під прицілом автомату. Також зазначила, що батюшка сам підійшов до окупантів та сказав забирати дрова у нього. Їх також забрали окупанти та повезли на блок-пост. Також у ОСОБА_25 окупанти забрали шлакоблоки. Дозволу ні в кого не питали. ОСОБА_45 два рази всього їздив, але робив це не добровільно, під великим примусом, під автоматами, дітей у підвал не пускали. Через декілька днів також забігли окупанти з перевіркою документів, під автомат це робили. Відкрили двері, відразу дала паспорта. Прискочив ОСОБА_45 , окупанти зайшли, побачили жовто-блакитну боксерську грушу, яка висіла. Через неї окупанти лаялись на них, вели себе агресивно, повели ОСОБА_45 до ярка. Коли повернувся, побачила у нього кров на обличчі, розбиту щоку, витий зуб, синці були. Також зазначила, що окупанти заселились навколо їхньої хати, вели себе агресивно, погрожували. Потім прийшли замінували все уздовж хати, міни висіли так сім місяців, доки не прийшли наші сапери та не розмінували. При цьому зазначила, що важко було жити, ОСОБА_45 не можна було виходити з двору, поставили пеньок та сказали йому там сидіти цілий день під загрозою підриву родини, називали його «укропіна». З вікна за ним спостерігав солдат з автоматом. Все відбувалось під великим примусом, під великою загрозою життя родини, дітей. Після випадку у дворі, дитина ОСОБА_45 не розмовляє через сильний переляк, а на лікування грошей немає, бо батька забрали. Також розповіла, що 05.06.2022 року окупанти прийшли, гукнули ОСОБА_45 за двір, у сестри був день народження, вона готувала на стіл. ОСОБА_45 довго не було, під`їхала машина, вийшла сваха з Ізюма та розповіла, що бачила як ОСОБА_45 стояв на колінах, а йому зі спини тикали автоматом, клацали, грались так чи вистрілить чи ні, сміялись. Тоді свати ОСОБА_45 від окупантів врятували. Коли староста ОСОБА_33 привозив їм під двір російську гуманітарку, ОСОБА_45 вийшов і прогнав їх, оскільки переймався за дітей. ОСОБА_33 забирав у їхньої родини хліб та передавав його солдатам та сказав, що інакше вони будуть розстрілювати сім`ю їх. Казав робити, що скажуть, що проблем не буде. Також ОСОБА_45 відмовився віддавати дітей у російську школу, хоча ОСОБА_33 її вихваляв, також відмовився від гуманітарки та грошей. Писали щодо цього відмову, через що їх водили до штабу. За ОСОБА_13 повідомила, що постійно ловив з окупантами рибу, казав, що вони нормальні чоловіки, що їх нічого боятись. Вказувала, що окупантам усе давали - корову, молоко, щоб надали можливість скосити пшеницю. Тому дозволяли, а в них пшениця стояла не скошена. ОСОБА_72 заселяла військових, в неї ключі були,, і ОСОБА_33 заселяв, а ОСОБА_45 не заселяв. Вважає, що до інших добре у селі відносились, а до їхньої родини погано, недружньо, хамили. З наданих характеристик видно, що до ОСОБА_45 усі відносились з повагою. Наполягала, що ОСОБА_45 не міг відмовитись від перевозки матеріальних ресурсів, оскільки під автоматом була вона і діти були. Вказує, що трактор не можна було вивести з ладу, бо ОСОБА_13 знав, що трактор на ходу та що його може завести лише ОСОБА_45 , і ОСОБА_27 (батюшка) знав, також попередили військові, щоб не ламав трактор. Залишили лише один трактор, на випадок втечі, інші були виведені з ладу. Вказує, що не могли вивести трактор з ладу, бо могли розстріляти. Також знали, що лише ОСОБА_45 трактор заведе, інший ніхто не міг цього зробити. А під автоматом вимушений був завести трактор.
		Свідок ОСОБА_40 , допитаний в судовому засіданні показав, що ОСОБА_8 є його односельчанином, сусідом. Наполягав на тому, що ОСОБА_42 змусили возити колодки, шлакоблоки окупанти, під дулом автоматів. Живе неподалік від нього та чув як це було. Солдати йому говорили щоб заводив трактор та віз матеріали. ОСОБА_45 відмовився, сказав, що не хоче та не буде возити. Потім солдати йому погрожували, що якщо він не повезе колодки, шлакоблоки, то дітей розстріляють, по одному будуть вбивати. Це свідок чув, коли йшов до подруги, яка живе на іншій вулиці, а перед хвірткою будинку був ОСОБА_44 та військові. Це відбувалось приблизно з 10 години до 13 години, дату точно не пам`ятає, на початку окупації. ОСОБА_44 особисто нічого не грузив. Бачив як ОСОБА_44 під`їхав перед його будинком на тракторі, з ним поруч сидів чоловік та направляв на нього автомат. ОСОБА_45 вийшов з трактора, солдати також вийшли, їх було чотири чоловіка, усі озброєні. Дерев`яні колодки солдати брали у них без дозволу, а у сусідів їхніх брали шлакоблок, вантажили самі, ОСОБА_45 не допомагав. Свідок в цей час перебував у дворі свого будинку, вийшов подивитись що відбувається. Також були його бабуся та дідусь ОСОБА_24 . Як вийшов, побачив ОСОБА_45 , який сидів у тракторі, поруч з ним був солдат, направляв на нього автомат. У кузові було ще двоє військових. Вони вийшли та сказали вийти ОСОБА_45 та стояти нікуди не відходити, говорили з ним у наказному тоні. ОСОБА_44 до них підійшов з бабусею та дідусем, запитали що відбувається, а ОСОБА_44 відповів, що його змусили. Погрузили та поїхали по вулиці у напрямку до виїзду з села, не слідкував куди саме. На той момент не розумів для чого їм ці матеріали, а потім вже побачив шлакоблоки ці та колодки були на посту окупантів. Все це відбувалось зі спливом 20-30 хвилин після того як свідок чув розмову військових зі ОСОБА_48 , коли вони йому погрожували. Зазначає, що після того, як чув розмову біля подвір`я ОСОБА_43 , пішов до подруги, її не було вдома, тому він повернувся додому. Особисто свідка солдати нічого не змушували робити, але буряти йому майже ногу не прострелили без будь-якого приводу, вони хотіли, щоб свідок знайшов їм самогонку. Також зазначив, що не бачив як ОСОБА_44 возить бетонні стовпи. Також повідомив, що трактор є ще у одного чоловіка у селі, але на той момент їх не було вдома. На момент проведення слідчого експерименту він боявся повідомити, що ОСОБА_42 змушували возити матеріали та слідчий про це і не запитувала. До участі у слідчому експерименті свідка ніхто не примушував. В частині повідомленої в ході експерименту інформації про те хто возив, що возив і як возив підтвердив повністю. 
		Від допиту свідка ОСОБА_74 прокурор відмовився. Сторона захисту не заявляла клопотання про допит інших свідків.
		Допитавши обвинуваченого, свідків, дослідивши письмові докази, оглянувши відеозаписи, суд дійшов наступного висновку.
		Не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, його винуватість у вчиненому повністю підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та досліджених безпосередньо в судовому засіданні доказів.
		Окрім показів свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_27 , ОСОБА_33 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , наданих в судовому засіданні, винність ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України також підтверджується:
		- даними протоколу огляду місця події від 18.11.2022 року з фототаблицею та диском, оглянутим в судовому засіданні, згідно змісту якого 18.11.2022 року в період часу з 10 год. 00 хв. по 13 год. 10 хв. слідчим 1-го відділення слідчого відділу УСБ України в Харківській області ОСОБА_80 в присутності понятих, за участю оперуповноваженого із застосуванням технічного засобу фіксації проведено огляд місця події, а саме блок-пости в с.Червоний Донець (с.Щасливе) Ізюмського району Харківської області. Проведеним оглядом встановлено, що перший блок-пост (укріплення) являє собою габіонні укріплення, обшиті агроволокном або геотекстилем, які наповнені глиною або піском. Габіон складається з дротяної сіткидіаметром дроту 4-5 мм. Стінки секцій з`єднані дротом, скрученим у вигляді пружини. Перший блокпост виготовлений приблизно з 30 набіонів. Додатково біля першого блок-посту наявні окопи. Додатково біля блок-посту знаходяться мішки з піском. Додатково біля першого блок-посту наявні рови навколо блокпоста, що перешкоджають його об`їзду, та окопи. Другий блок-пост (укріплення) являє собою ров висотою приблизно півтори метри. На поверхні ров має насип з однієї сторони, який виготовлений з шин від транспортних засобів. Додатково насип укріплено мішками з піском або глиною. Протокол містить підписи осіб, що приймали участь у слідчій дії.Заяв, зауважень та доповнень до проведеної слідчої дії протокол не містить;
		- даними протоколу слідчого експерименту від 23.02.2023 року з відеозаписом, оглянутим в судовому засіданні, згідно змісту якого 23.02.2022 року в період часу з 16 год. 01 хв. по 16 год. 47 хв. слідчим 1-го відділення слідчого відділу УСБ України в Харківській області ОСОБА_80 в присутності понятих, за участю ОСОБА_40 проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним та воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, а також збройним та воєнізованим формуванням держави-агресора, що виразились у наданні та перевезенні ОСОБА_8 матеріалів для будування фортифікаційних споруд (блок-постів). Експеримент розпочато біля воріт домоволодіння ОСОБА_8 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 та запропоновано згадати свідкові ОСОБА_40 , на якій саме сільськогосподарській техніці ОСОБА_8 здійснював перевезення вказаних матеріалів. Свідок ОСОБА_40 повідомив, що ОСОБА_8 здійснював перевезення матеріалів для будування фортифікаційних споруд, використовуючи власну сільськогосподарську техніку, а саме трактор сірого кольору. Після цього слідчий запропонував свідку ОСОБА_40 показати, на якому саме тракторі, який знаходиться на подвір`ї домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_8 здійснював перевезення матеріалів для будування фортифікаційних споруд. На що свідок ОСОБА_40 вказав, що бачить трактор, на якому ОСОБА_8 здійснював перевезення матеріалів для будування блок-постів, які використовували представники держави-агресора, а саме трактор сірого кольору з причепом, номерний знак 692. Надалі свідок ОСОБА_40 вказав, що не бачив як саме ОСОБА_8 вивозив матеріали зі свого подвір`я, проте бачив як ОСОБА_8 їхав прямо по вулиці, біля його будинку приблизно п`ять військовослужбовців брали деревину, грузили шлакоблоки до причепу та використовуючи особистий трактор ОСОБА_8 , за кермом якого був ОСОБА_8 , везли до блок-постів. Окрім того, свідок ОСОБА_40 , зазначив, що ОСОБА_8 виїздив на особистому тракторі сірого кольору зі свого домоволодіння. Після цього свідку ОСОБА_40 запропоновано показати куди саме ОСОБА_8 прямував на своєму тракторі та де брав шлакоблоки (які належали сусідам свідка) та деревину (яка належала свідкові), після чого свідок, слідчий та поняті проїхали за адресою помешкання свідка, біля місцезнаходження вищезазначених шлакоблоків та деревини. Окрім того, свідок ОСОБА_40 вказав, що шлакоблоки та деревину до причепу трактора грузили приблизно п`ять військовослужбовців російської федерації, у них на формі були позначки «Z». При цьому, свідок ОСОБА_40 вказав, що будь-яких ознак примусу з боку російських військ до ОСОБА_8 не застосовувались. Потім свідок ОСОБА_40 показав шлях, по якому ОСОБА_8 віз вказані матеріали, а саме шлакоблоки та деревину, шлях здійснював по вулиці Центральній до фортифікаційної споруди, які під час тимчасової окупації с.Щасливе Ізюмського району Харківської області використовували представники держави-агресора. Після цього свідок ОСОБА_40 показав шлях, по якому ОСОБА_8 здійснював перевезення на особистому тракторі сірого кольору деревину на другий блок-пост, який використовувався представниками держави-агресора під час тимчасової окупації с.Щасливе Ізюмського району Харківської області. Протокол містить підписи осіб, що приймали участь у слідчій дії. Заяв, зауважень та доповнень до проведеної слідчої дії протокол не містить.
		Також судом досліджено: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №22022220000003119 від 06.10.2022 року, повідомлення про кримінальне правопорушення в порядку ст.214 КПК України, довідку Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №319951919 від 11.01.2023 року, ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 20.02.2023 року про надання дозволу на проведення обшуку, протокол передачі майна на відповідальне зберігання від 23.02.2023 року, протокол затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину від 23.02.2023 року, копію паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_8 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру №969, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , повідомлення про підозру від 23.02.2023 року, пам`ятку про процесуальні права та обов"язки підозрюваного, копію клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 24.02.2023 року про застосування запобіжного заходу, клопотання про арешт майна, ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 28.02.2023 року про арешт майна, постанову про продовження строку досудового розслідування, ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 19.04.2023 року про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, постанову про залучення спеціаліста від 03.04.2023 року, постанову про призначення амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 02.05.2023 року, копію клопотання про продовження строку досудового розслідування, ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 17.05.2023 року про продовження строку досудового розслідування, ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 17.05.2023 року про продовження запобіжного заходу відносно підозрюваного, ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 07.04.2023 року про накладення арешту на майно, постанову про заміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 18.04.2023 року, довідку Головного сервісного центру МВС РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області, довідку КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» від 29.03.2023 року, довідку УІАП ГУ НП в Харківській області, характеристику ДОП СП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, лист КНП «Зміївської центральної районної лікарні» від 24.04.2023 року, лист КНП ХОР «Обласний туберкульозний санаторій «ЗАНКИ» від 20.04.2023 року, листи КНП ІМР «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері» від 03.05.2023 року та від 04.05.2023 року, лист КНП ХОР «Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер №7» від 25.04.2023 року, довідку КНП «Чугуївська ЦЛ ім.М.І.Кононенка» від 22.04.2023 року, копію довідки КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня» від 25.04.2023 року, лист Департаменту охорони здоров`я від 17.04.2023 року, постанову про визнання предметів речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 24.02.2023 року, копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 20.02.1978 року, копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 30.10.2015 року, копію виписки з медичної карти, копії виписок з історії хвороби, копії консультативного висновку спеціаліста, медичні довідки, медичні висновки №25/221, №25/222, копії пенсійних посвідчень, копію лікарського свідоцтва про смерть №21, розпорядження Куньєвської сільської військової адміністрації №374-од від 27.10.2023 року, розпорядження Куньєвської сільської військової адміністрації №373-од від 27.10.2023 року характеристики на ОСОБА_8 , талон-повідомлення про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення про кримінальне правопорушення та іншу подію) від 04.04.2023 року, копію медичної довідки про проходження обов"язкового попереднього та періодичного психіатричних оглядів, копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , копію довідки Куньєвської сільської військової адміністрації від 14.03.2023 року №02-01-22/3, копії актів дослідження стану здоров"я, копію відповіді начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області від 19.10.2022 року, а також документи, що стосуються племінниці обвинуваченого - письменниці ОСОБА_84 та її книгу.
		Крім того, досліджено:
		- протокол обшуку від 23.02.2023 року з відеозаписом, оглянутим в судовому засіданні, згідно змісту якого 23.02.2023 року в період часу з 07 год. 29 хв. по 09 год. 07 хв., та з 13 год. 58 хв. по 15 год.10 хв. слідчим 1-го відділення слідчого відділу УСБ України в Харківській області ОСОБА_80 в присутності понятих, за участю ОСОБА_8 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , співробітників УСБ України в Харківській області на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку від 20.02.2023 року із застосуванням технічного засобу фіксації проведено обшук в домоволодінні з надвірними будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_87 , та де проживає ОСОБА_8 , в ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки: ZTE Blade A72020, технічна інформації: Mediatek Helio P22 8 ядер, IMEI-код : НОМЕР_9 , IMEI-код: НОМЕР_10 , із сім-картою оператора МТС: НОМЕР_11 ; трактор реєстраційний номер № НОМЕР_12 , марка Т-25А, 1981 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1 , свідоцтво № НОМЕР_13 , номерний знак НОМЕР_12 ; аркуш паперу А4 з написами: «Договор рег. №21т-07 купли-продажи» від «04.04.07 г». В тексті: «продавец продает, а покупатель покупает: трактор гусеничный Т-70, регистрационный № НОМЕР_20», покупець в документі: « ОСОБА_8 »; аркуш паперу А4 з написами: «Договор рег. №20т-07 купли-продажи» від «04.04.07 г». В тексті: «продавец продает, а покупатель покупает: трактор гусеничный Т-20, регистрационный № НОМЕР_25», покупець в документі: « ОСОБА_8 »; аркуш паперу А4: «Доручення підписане ОСОБА_88 та ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_89 уповноважив ОСОБА_90 та ОСОБА_8 управляти і розпоряджатися трактором «Т-25А» 1981 року випуску, двигун Д-21 № НОМЕР_1 , кузов № номер машини - НОМЕР_2 , шасі №-, реєстраційний номер НОМЕР_14 , серія доручення - НОМЕР_24; посвідчення тракториста - машиніста, видане на ім`я ОСОБА_8 , номер НОМЕР_15 , на двох аркушах, у вигляді «книжки»; талон «предупреждений НОМЕР_16, к удостоверению тракториста» - машиніста серії НОМЕР_16 , на ім`я ОСОБА_8 ; свідоцтво про реєстрацію машини. Найменування: трактор гусеничний, реєстраційний номер № НОМЕР_17 , марки Т-70, рік випуску 1993, заводський номер НОМЕР_18 , двигун № НОМЕР_19 , об`єм двигуна 4040. На іншій стороні міститься написи: власник ПСП «Перемога», область: Полтавська область, район Карлівський, вул. Верхня Ланна, серія НОМЕР_26; свідоцтво про реєстрацію машини. Найменування: трактор гусеничний, реєстраційний номер № НОМЕР_20 , марки Т-70, рік випуску 1993, заводський номер НОМЕР_21 , двигун № НОМЕР_22 , об`єм двигуна 4400, серія АБ №121616. На іншій стороні міститься написи: власник ПСП «Перемога», область: Полтавська область, район Карлівський, вул. Верхня Ланна, дата 22 березня 2005 р.; свідоцтво про реєстрацію машини. Найменування: трактор, реєстраційний № НОМЕР_12 , марки Т-25А рік випуску 1981, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2008 см. куб., маса машини 1350 кг, серія НОМЕР_13 . На іншій стороні міститься написи: ОСОБА_8 , область: Харківська, район: Ізюмський, нас.пункт: АДРЕСА_2 , серія НОМЕР_13;
		- висновок судово-психіатричної експертизи №237 від 08.05.2023 року, згідно змісту якого ОСОБА_8 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_8 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_8 відповідно до свого психічного стану застосуванню примусових заходів медичного характеру не потребує;
		- довідку про результати психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфу від 07.04.2023 року, згідно висновків якого перевіркою на поліграфі стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значимі реакції, які би свідчили, що:
		1.він підтримує чи схвалює збройну агресію рф проти України - не виявлено (заперечні відповіді правдиві0. Водночас), виявлено реакції (відповідь неправдива) на питання щодо негативного висловлювання проти української влади на початку військового конфлікту;
		2.він добровільно погодився надати окупаційним військам матеріалів, які знаходились на його подвір`ї, а саме шини, для зведення блок-постів в с.Щасливе Ізюмського району Харківської області - результат не можливо визначити (немає думки). Однак на передтестовій бесіді респондент пояснив, що він жодним чином не заперечував і мовчки погодився щодо передачі своїх шин для будівництва блок-постів окупаційним військовим, а конкретних погроз з приводу відмови від передачі таких шин, йому не поступало;
		3.він добровільно перевозив на власному тракторі матеріали для будівництва окупаційними військами блок-постів в с.Щасливе Ізюмського району - виявлено (заперечні відповіді не правдиві);
		4.він добровільно ремонтував транспортні засоби для окупаційних військ за місцем свого проживання в с.Щасливе Ізюмського району - не виявлено (заперечні відповіді правдиві). Згідно пояснень респондента під час ремонту автомобіля за ним здійснювався нагляд військового зі зброєю;
		5.він повідомляв російським військовим про місце проживання відставного військового офіцера ЗСУ - ОСОБА_13 та розселяв військових т.з. «ЛНР» в помешканні останнього за адресою АДРЕСА_3 - не виявлено (заперечні відповіді правдиві). Водночас, в ході передтестової бесіди, респондент повідомив, що на початку вторгнення він говорив представникам окупаційних військ про те, що порожніх в селі будинків є багато, так як люди вимерли та виїхали з їхнього населеного пункту. 
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення матеріали досудового розслідування, суд дійшов висновку про те, що вони є належними доказами, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд. Даних обставин під час розгляду кримінального провадження та недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 85-89 КПК України судом не встановлено.
		Суд вважає, що надані державним обвинуваченням докази, є допустимими, оскільки зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, та отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, чи завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Посилання сторони захисту на зміну свідком ОСОБА_40 своїх показів у судовому засіданні на переконання суду не є самостійною та достатньою підставою для визнання недопустимим доказом протоколу проведення слідчого експерименту, оскільки слідчий експеримент та показання є окремими процесуальними джерелами доказів. При цьому, означений вище свідок не заперечував обставин, які були ним повідомлені в ході проведення слідчого експерименту. Крім того, оглядом в судовому засіданні відеозапису проведення слідчого експерименту встановлено, що вказану слідчу дію було проведено з дотриманням вимог кримінально процесуального законодавства України.
		Отже, в даній справі порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), тобто певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій дотриманий, про що власне свідчать надані стороною обвинувачення копії постанов слідчого, протоколів, копії судових рішень про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються на підставі ухвали слідчого судді. 
		З огляду на викладене, вищезазначені докази суд вважає належними та допустимими, оскільки поза розумним сумнівом підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню та мають значення для даного кримінального провадження, отримані у порядку, передбаченому КПК України, показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_27 , ОСОБА_33 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом. 
		Будь-яких даних, передбачених ч.2 ст.96 КПК України щодо свідків у даному провадженні, як то, показання, документи, які підтверджують їх репутацію, засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх, суд у своєму розпорядженні не мав, і, відповідно, у нього відсутні підстави сумніватись у достовірності їх показів.
		При цьому покази свідків ОСОБА_85 , ОСОБА_92 , ОСОБА_86 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 суд оцінює критично та приймає до уваги лише в тій частині, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки вказані свідки є членами сім`ї та близькими особами останнього, а отже зацікавленими в результатах розгляду кримінального провадження. Крім того, покази вказаних свідків здебільшого ґрунтуються на інформації, отриманій зі слів інших осіб, та не стосуються обставин, інкримінованого обвинуваченому злочину, який мав місце 07.04.2022 року. Інших свідків сторона захисту для допиту не заявляла.
		Щодо показів свідка ОСОБА_40 , суд зауважує, що вони містять суперечності з показами  ОСОБА_24 ,  ОСОБА_23 , а також самого обвинуваченого в частині того, що він був присутнім при розмові  ОСОБА_8  із його бабусею та дідусем під час того, як військові рф вантажили шлакоблоки та деревину у причеп трактору та бачив, що на  ОСОБА_8  солдати наставляли автомат. Зазначеної обставини свідки ОСОБА_24  та ОСОБА_23  не повідомляли, а також ніхто із зазначених осіб не говорив про його присутність під час розмови. Присутність ОСОБА_40  також заперечував сам обвинувачений. Крім того, покази свідка  ОСОБА_40  щодо того, що він бачив та чув за 20 хвилин до того, як ОСОБА_8  приїхав до них за деревиною перед хвірткою будинку  ОСОБА_43 , а саме як військові погрожували останньому, не підтверджені показами самого обвинуваченого, ані показами інших свідків сторони захисту, допитаних в ході судового розгляду. Зокрема, під час допиту ними не повідомлялось про спілкування військових зі  ОСОБА_8  перед хвірткою домоволодіння 07.04.2022 року в період часу з 10 до 13 години, як про це повідомив свідок ОСОБА_40 .. Посилання свідка на той факт, що на момент проведення слідчого експерименту слідча не питала щодо добровільності дій ОСОБА_8 , спростовується відеозаписом слідчого експерименту, оглянутого в судовому засіданні.
		Разом із цим вказані розбіжності не ставлять під сумнів покази останнього в цілому.
		Суд зауважує, що чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку (постанова ККС ВС від 23.09.2020 у справі №712/7368/13-к).
		Навпаки, приписи статті 94 КПК України визначають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Доказування суб`єктивної сторони відповідного досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій підсудного, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) таких елементів суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, як прямого умислу та корисливого мотиву.
		Судом зазначається, що при вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суд має керуватися стандартом доведення, визначеним приписами частинами 2 та 4 статті 17 КПК України.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність, спрямованість та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення повинен пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер або спрямованість умислу.
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням ( постанови ККС ВС від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к, від 08.10.2019 у справі № 195/1563/16-к, від 21.01.2020 у справі № 754/17019/17, від 16.09.2020 у справі № 760/23459/17 та ін.).
		Так, ОСОБА_8 обвинувачується у передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним та воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, а також збройним та воєнізованим формуванням держави-агресора, що передбачено ч. 4 ст. 111-1 КК України.
		Матеріальні ресурси - це складова частина економічних ресурсів (у матеріально-речовій формі), які використовують для досягнення конкретних економічних цілей. У широкому розумінні поняттям «ресурси» позначають певний запас або сукупність засобів, що дозволяють за допомогою визначених трансформацій (економічних процесів) досягнути бажаного результату (задоволення потреб людини і суспільства). Матеріальні ресурси - основа життєдіяльності людини та суспільства, зокрема здійснення виробничої діяльності. Вони є одним із основних елементів виробничого потенціалу, необхідною основою для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт.
		Відповідно до п. 4 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», збройні формування російської федерації - регулярні з`єднання і підрозділи, підпорядковані міністерству оборони російської федерації, підрозділи та спеціальні формування, підпорядковані іншим силовим відомствам російської федерації, їхні радники, інструктори та іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, створені, підпорядковані, керовані та фінансовані російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України. Отже, збройні формування держави-агресора - рф - включають в себе також і незаконні збройні формування, створені на тимчасово окупованій території України.
		За змістом ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.
		За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.
		Як вже зазначалось винуватість особи має бути доведена «поза розумним сумнівом». Європейський суд з прав людини у п.65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Надані стороною обвинувачення докази поза розумним сумнівом підтверджують той факт, що громадянин України ОСОБА_8 , маючи у своєму фактичному володінні трактор, діючи умисно, переслідуючи мету завдання шкоди Україні, та бажаючи настання негативних наслідків, бажаючи налагодити стійкі взаємовідносини з представниками окупаційних військових формувань держави-агресора рф створених на вищевказаній тимчасово окупованій території, 07.04.2022 року приблизно близько 16 години двічі добровільно здійснив перевезення на вказаному тракторі матеріальних ресурсів для будівництва фортифікаційних споруд (блок-постів) у с.Щасливе Ізюмського району Харківської області.
		З огляду на наведене, у ракурсі установлених фактичних обставин справи шляхом встановлення кримінально-правових, юридично значущих ознак та визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому  Кримінальним кодексом України, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.4 ст.111-1 КК України як передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним та воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, а також збройним та воєнізованим формуванням держави-агресора.
		Під час судового розгляду кримінального провадження у відношенні ОСОБА_8 судом належним чином перевірені як версія сторони обвинувачення, так і версія сторони захисту. 
		Так, ОСОБА_8 в ході допиту у судовому засіданні повідомив, що його дії не були добровільними, що він перевозив матеріали через тиск на нього як психологічний, так і фізичний з боку військових рф, які постійно йому погрожували застосуванням зброї відносно нього та членів його родини.
		Разом із цим, свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_33 , які є сторонніми особами по відношенню до обвинуваченого, у своїх показах зазначили, що ОСОБА_8 спілкувався з представниками окупаційних військ вільно, у доброзичливій формі, посміхались, мило спілкувались, мирно, розслаблено, без напруги вів з ними бесіду. Жоден свідок, окрім близьких та родичів, не повідомив про якісь факти насильства до обвинуваченого з боку військових рф 07.04.2022 року під час перевезення ним шин, шлакоблоків та деревини, натомість свідок ОСОБА_97 повідомила, що ОСОБА_44 переконав військових рф робити блок-пост подалі від її хати, що свідчить про те, що ОСОБА_8 не був наляканим та не боявся виказувати військовим свою думку.
		При цьому суд зазначає, що у кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які за приписами статей 39, 40 КК можуть виключати кримінальну протиправність.
		Суду не надано доказів, що ОСОБА_8 вчинив інкриміновані йому дії під безпосереднім впливом:
		а) фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (йдеться про катування - в розумінні ст. 127 КК, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою);
		б) фізичного примусу, внаслідок якого вона могла керувати своїми діями, а також психічного примусу, за сукупності таких умов:
		 такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави,
		 цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та
		 при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці). Шкала видів шкоди відсутня, але є один виняток - шкода життю людини завжди є більш значною, ніж шкода, не пов`язана з посяганням на життя людини; при цьому життя однієї людини не може цінуватися вище, ніж життя іншої.
		При цьому допитані? свідки? ОСОБА_13 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_33 , ОСОБА_27 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_97 зазначили,? що коли вони? бачили? обвинуваченого? з? військовими? країни?- агресора, то ?жодного примусу вони не помічали, автомат на ОСОБА_8 військові рф не наставляли, поводив себе ОСОБА_8 вільно, перебував у нормальному настрої. 
		?Крім того, жоден із допитаних свідків не повідомив про випадки застосування окупантами будь-якого примусу чи насильства до жителів села. Натомість як повідомила свідок ОСОБА_79 вона відмовилась видавати представникам держави-агресора військову форму ОСОБА_13 , за що солдат вдарив її та пішов з подвір`я, але катувань ніяких за цю відмову не було.
		Також матеріали провадження не містять та стороною захисту не надано в ході судового розгляду відомостей щодо звернення ОСОБА_8 до правоохоронних органів з відповідною заявою (повідомленням) про вчинення відносно нього протиправних дій з боку представників окупаційних військ.
		Отже, як встановлено в ході судового розгляду, 07.04.2022 року з мешканців села лише ОСОБА_8 був залучений до перевезення матеріалів для спорудження фортифікаційних споруд. Неможливість самостійно завести вказаний трактор військовими рф не свідчить про не добровільність дій обвинуваченого, зазначених вище. Доказів об`єктивної неможливості завчасно завадити використанню вказаного трактору окупаційними військами до суду стороною захисту не надано.
		Також як встановлено судовим розглядом, можливість виїхати з села була не лише на передодні окупації, але і в подальшому, оскільки родина ОСОБА_13 виїхала з села 08.04.2022 року, а сам ОСОБА_13 виїхав з населеного пункту після 18.04.2022 року.
		Посилання ОСОБА_8 на той факт, що в період часу подій, який йому інкримінується, він був обмежений у пересуванні селом також не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. За показаннями свідка ОСОБА_79 , яка живе не поруч з обвинуваченим, коли зайшли окупанти, ОСОБА_8 прийшов до неї та сказав, що прийшов від голови сільради ОСОБА_33 , щоб допомогти з ліками. В подальшому свідок дізналась, що ОСОБА_8 приходив саме від військових рф. Також зазначила, що ОСОБА_8 приносив їй продукти харчування, які йому дали військові за ремонт машини. Сама вона за станом здоров`я за двір не виходила. 
		З огляду на викладене, на переконання суду, версія сторони захисту не була підтверджена жодними об`єктивними даними, яких би було достатньо для розумного сумніву у винуватості ОСОБА_8 у світлі встановлених судом обставин вчинення інкримінованого йому злочину.
		Позиція ОСОБА_8 щодо невизнання своєї вини пояснюється його намірами можливими способами спростувати обставини справи, зменшити їх у вигідному до себе напрямку або зменшити ступінь провини та полегшити свою участь, а також є обраним способом захисту, що свідчить про уникнення відповідальності за вчинене. Враховуючи встановлені вище обставини норми ст.ст.39,40 КК України застосуванню не підлягають.
		Отже, суд не бере до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він не скоював інкримінованого злочину, оскільки доводи, які він навів, не ставлять під сумнів обґрунтованість пред`явленого обвинувачення та вважає такими, що не відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам, а тому розцінює їх критично, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінального покарання за скоєне.
		Крім цього, вказані показання спростовуються комплексом зібраних у кримінальному провадженні чітких, логічних, послідовних, переконливих та узгоджених між собою доказів, які є належними і допустимими відповідно до ст.ст.85, 86 КПК України, так як підстави недопустимості доказів вказані в ст.87 КПК України суду не надані і не доведені.
		Таким чином, у судовому засіданні були досліджені всі зібрані під час досудового та судового слідства докази, які мали значення для правильного вирішення справи, всім їм надана оцінка, при цьому доводи, обвинуваченого про його невинуватість свого підтвердження не знайшли.
		Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України - є нетяжким злочином.
		Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 , судом не встановлено.
		       Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 , суд визнає вчинення злочину в період дії воєнного стану. 
		При призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий, не працевлаштований, одружений, має на утриманні двох дітей, зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра КНП ІМР «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері» не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.
		Призначаючи обвинуваченому вид і розмір покарання, суд керується ст. 65 КК України і враховує, що ОСОБА_8 вчинив нетяжкий злочин, але "Колабораціонізм" як явище підриває національну безпеку України та становить безпосередню загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційного ладу та національним інтересам України, тому повинен нести за собою відповідальність, встановлену законом. Крім того, постконфліктне врегулювання неможливе без відновлення справедливості та обмеження ряду прав осіб, причетних до колабораціонізму.
		З урахуванням викладеного суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень обвинуваченому слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, однак не в максимальному розмірі строку цього покарання, встановленого в санкції частини інкримінованої статті, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде повністю відповідати ступеню тяжкості кримінального правопорушення, конкретним обставинам та наслідкам його вчинення, криміногенним факторам та умовам вчинення цього злочину, даним про особу обвинуваченого.
		Вказане свідчить про недоцільність призначення обвинуваченому більш м`якого покарання та неможливість його виправлення без відбування покарання, у зв`язку з чим ОСОБА_8 необхідно призначити покарання, пов`язане з реальним його відбуттям, тобто в умовах тримання в ізоляції, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого та посприяє подальшому попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, тобто саме таке покарання буде домірним вчиненому злочину та перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного. Крім того, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому обов`язкові додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк десять років та з конфіскацією всього належного йому майна.
		Підстав для застосування статей 69 та 75 КК України в даному кримінальному провадженні не встановлено.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
		Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню,  так  як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
		Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
		Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
		При цьому також суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		При призначенні покарання суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при  призначенні покарання  в  кожному  випадку  і  щодо  кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні  злочину,  мають  суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
		Щодо питання зарахування строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання обвинуваченому, то слід відмітити таке.
		ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні був затриманий 23.02.2023 року та перебуває під вартою по теперішній час.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.08.2018 року у справі № 663/537/17 сформувала правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання) у такому ракурсі, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
		Якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №2046-VIII (пряма дія Закону№2046-VIII).
		З огляду на те, що ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення після 20 червня 2017 року, рахується попередньо ув`язненим з 23.02.2023 року, йому слід зарахувати в строк покарання, згідно ч.5 ст.72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавленні волі.
		Оскільки судом призначається покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства, за відсутності виняткових обставин, передбачених ч.3 ст.377 КПК України, враховуючи встановлені та викладені раніше обставини, у тому числі визначені ст. 178 КПК України, які підтверджують ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, на переконання суду до набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний обвинуваченому у виді тримання під вартою, необхідно залишити без змін.
		Строк додаткового покарання слід обчислювати відповідно до ч. 3 ст. 55 КК України.
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Суд вважає за можливе скасувати раніше обрані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
		Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
		Згідно з п. 1, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
		Згідно п.1 ч.2 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі: обвинувального вироку суду.
		Положення ст. 96-1 , 96-2 КК України є імперативними.
		З урахуванням зазначеного, на підставі ст. 96-1 КК України слід застосувати спеціальну конфіскацію до вилученого у ОСОБА_8 , в ході проведення обшуку, який мав місце 23.02.2023 року майна а саме трактору реєстраційний номер № НОМЕР_12 , марка Т-25А, 1981 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1 , свідоцтво № НОМЕР_13, номерний знак НОМЕР_12 .
		Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 07.04.2023 року на транспортний засіб Fiat Scudo 1997, (2004), земельну ділянку з кадастровим номером 6322883500:02:000:0111 площею 4,3639 га, яка розташована за адресою Харківська область Ізюмський район, с/рада Іванчуківська, житловий будинок загальною площею 43,6 кв.м за адресою АДРЕСА_5.
		З огляду на призначену міру покарання підстави скасування арешту з вказаного майна відсутні.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні
		Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд - 
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_8  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з? позбавленням права обіймати? посади, пов`язані з виконанням адміністративно-розпорядчих чи адміністративно- господарських функцій в органах держави або місцевого самоврядування строком на 10 (десять) років, з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання - з 23.02.2023 року.     
		Зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_8 з 23.02.2023 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_8 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Строк додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися господарською діяльністю, обчислювати з моменту відбуття ОСОБА_8 основного покарання.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 28.02.2023 року.
		Речові докази - мобільний телефон марки: ZTE Blade A72020, технічна інформації: Mediatek Helio P22 8 ядер, IMEI- код : НОМЕР_9 , IMEI- код: НОМЕР_10 , В телефоні наявна сім-карта оператора МТС: НОМЕР_11 - конфіскувати в дохід держави.
		Речові докази - аркуш паперу А4 з написами: «Договор рег. №21т-07 купли-продажи» від «04.04.07 г». В тексті: «продавец продает, а покупатель покупает: трактор гусеничный Т-70, регистрационный № НОМЕР_20», покупець в документі: « ОСОБА_8 »; аркуш паперу А4 з написами: «Договор рег. №20т-07 купли-продажи» від «04.04.07 г». В тексті: «продавец продает, а покупатель покупает: трактор гусеничный Т-20, регистрационный № НОМЕР_25», покупець в документі: « ОСОБА_8 »; аркуш паперу А4: «Доручення підписане ОСОБА_88 та ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_89 уповноважив ОСОБА_90 та ОСОБА_8 управляти і розпоряджатися трактором «Т-25А» 1981 року випуску, двигун Д-21 № НОМЕР_1 , кузов № номер машини - НОМЕР_2 , шасі №-, реєстраційний номер НОМЕР_14 , серія доручення - НОМЕР_24; посвідчення тракториста - машиніста, видане на ім`я ОСОБА_8 , номер НОМЕР_15 , на двох аркушах, у вигляді «книжки»; талон «предупреждений НОМЕР_16, к удостоверению тракториста» - машиніста серії НОМЕР_16 , на ім`я ОСОБА_8 ; свідоцтво про реєстрацію машини. Найменування: трактор гусеничний, реєстраційний номер № НОМЕР_17 , марки Т-70, рік випуску 1993, заводський номер НОМЕР_18 , двигун № НОМЕР_19 , об`єм двигуна 4040. На іншій стороні міститься написи: власник ПСП «Перемога», область: Полтавська область, район Карлівський, вул. Верхня Ланна, серія НОМЕР_26; свідоцтво про реєстрацію машини. Найменування: трактор гусеничний, реєстраційний номер№ НОМЕР_20 , марки Т-70, рік випуску 1993, заводський номер НОМЕР_21 , двигун № НОМЕР_22 , об`єм двигуна 4400, серія АБ №121616. На іншій стороні міститься написи: власник ПСП «Перемога», область: Полтавська область, район Карлівський, вул. Верхня Ланна, дата 22 березня 2005 р.; свідоцтво про реєстрацію машини. Найменування: трактор, реєстраційний № НОМЕР_12 , марки Т-25А рік випуску 1981, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2008 см. куб., маса машини 1350 кг, серія НОМЕР_13 . На іншій стороні міститься написи: ОСОБА_8 , область: Харківська, район: Ізюмський, нас.пункт: АДРЕСА_2 , серія НОМЕР_13 - повернути законному володільцю; 
		На підставі ст.ст. 96-1 , 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію відносно трактору реєстраційний номер № НОМЕР_12, марка Т-25А, 1981 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1 , свідоцтво № НОМЕР_13 , номерний знак НОМЕР_12 , звернувши його на користь держави.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...