Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/4662/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 10.06.2025. Зареєстровано: 10.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/308/562/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22025070000000050

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/4662/25
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 червня 2025 року                                м. Ужгород
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в заалі суду в м.Ужгород, кримінальне провадження №22025070000000050 від 12.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Херсон , Херсонської області, громадянки України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7ст. 111-1 КК України, -
		В С Т А Н О В И В:
		Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України  Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		24.02.2022 року російською федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, тим самим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє на даний час.
		У зв`язку із веденням агресивної війни з боку російської федерації проти України, 01.03.2022року її армією захоплено м. Херсон.
		На підтвердження контролю над містом, 03.03.2022 року , після захоплення міста, окупаційні війська рф захопили приміщення Херсонської ОДА. 25.04.2022, в приміщення Херсонської міської ради за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 37, увійшли озброєні військовослужбовці рф, які попередили керівництво та працівників Херсонської міської ради, що управління місцевою адміністрацією переходить під керівництво російської федерації.
		В той же час , окупаційною владою на тимчасово окупованій території Херсонської області створено систему незаконних органів державної влади, в тому числі правоохоронних.
		Зокрема, у тимчасово окупованому м. Херсон окупаційною адміністрацією на базі державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" (код ЄДРПОУ 08564699, м. Херсон, вул. Некрасова, 234) створено незаконний орган з питань виконання покарань  "Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области" (далі  "УСИН по Херсонской области"), зареєстрований як юридична особа рф, який розпочав функціонувати з 07.05.2022 та об`єднав у собі всі установи виконання покарань, які знаходились на тимчасово окупованій території.
		Починаючи з 23 травня 2022 року прийнято на службу громадянку України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обійняла посаду «оператор отдела охраны учреждения ИК «Северная исправительная колония (№90)» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области» із присвоєнням спеціального звання  рядовий внутрішньої служби. 
		Поряд з цим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", до правоохоронних органів, серед інших, належать органи і установи виконання покарань, а також інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. З урахуванням наведеної норми закону можна зробити висновок про те, що незаконно створене "УСИН по Херсонской области" є незаконним правоохоронним органом, створеним на тимчасово окупованій території.
		Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являючись громадянкою України, діючи умисно, всупереч вимогам діючого законодавства, достовірно знаючи про збройну агресією рф проти України, як обставину, яка є загальновідомим фактом, а також достеменно знаючи про факт захоплення частини Херсонської області, в т.ч. м. Херсон, збройними формуваннями рф, з 23 травня 2022 року, з метою переслідування своїх особистих інтересів, підтримуючи воєнну агресію та окупаційну політику рф на території України, в порушення вимог Конституції та законів України, добровільно зайняла посаду «оператор отдела охраны учреждения ИК «Северная исправительная колония (№90)» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области», створеного представниками держави-агресора на території м. Херсон, тобто зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Одночасно зцим,  ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись раніше виниклим корисливим мотивом, приступила до виконання своїх службових обов`язків у незаконному органі "УСИН по Херсонской области". 
		Перебуваючи на посаді «оператора отдела охраны учреждения ИК «Северная исправительная колония (№90)» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области», ОСОБА_5 здійснювала нагляд за дотриманням режиму утримування ув`язнених на території установи.
		Протягом жовтня 2022 року, перед звільненням м. Херсон Збройними силами України, російська окупаційна адміністрація змінила дислокацію "УСИН по Херсонской области" та перемістила його вглиб тимчасово окупованої території Херсонської області. У зв`язку з чим ОСОБА_5 у жовтні 2022 року виїхала із м. Херсон за місцем нової дислокації незаконного органу "УСИН по Херсонской области" (м. Генічеськ, Херсонської області), де продовжила виконувати свої службові обов`язки.
		Дії ОСОБА_5 , кваліфіковані за ч. 7ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Дане кримінальне провадження, як на етапі досудового розслідування, так і під час судового розгляду, здійснювалось за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 (in absentia), котра показань суду не надавала, а участі її захисника адвоката ОСОБА_6 ..
		ЄСПЛ визнає, що хоча право обвинуваченого бути судимим у його присутності в Конвенції прямо не згадується, воно має «першорядне значення». Під час слухання людина володіє таким процесуальним правом як право фізично постати перед судовим посадовцем («Мулен проти Франції» (3710/406), (2010) §118; «Оджалан проти Туреччини» (46221/99), Велика палата (2005) §103; «Медведєв проти Франції» (3394/03), Велика палата (2010) §118). Право обвинувачених на особисту присутність вимагає, щоб влада досить завчасно інформувала їх самих (а також їх захисників) про дату і місце слухань, викликала їх до суду.
		Водночас, обвинувачена може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, […]; супроводжуватися дотриманням гарантій, відповідних важливості такого рішення; і не повинна вступати в протиріччя з громадським інтересом («Колоцца проти Італії» (9024/80), (1985) §28; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §31; «Ермі проти Італії»(18114/02), Велика палата (2006) §73).
		До початку судового процесу за відсутності обвинуваченого суд зобов`язаний переконатися, що обвинувачений був […] повідомлений про судовий розгляд, […]. Контрольні механізми в галузі прав людини, які вважають судовий розгляд in absentia допустимим у виняткових обставинах, передбачають, що в цьому випадку суди зобов`язані ще суворіше дотримуватися права обвинуваченого на захист. До таких прав також відноситься право на допомогу адвоката, навіть якщо обвинувачений відмовився особисто бути присутнім на суді […] («Пелладоах проти Нідерландів» (16737/90), (1994) §41; «Пуатрімоль проти Франції» (14032 / 88), (1993) §34).
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписівст. 2 КПК Україниз дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом.
		Так, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.03.2025 року, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025070000000050, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2025, за підозрою громадянки України  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. 
		04.03.2025року у кримінальному провадженні № 22025070000000050, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2025, складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 , про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7ст. 111-1 КК України, яке у відповідності до вимог ст. ст.135,276-278 КПК Україниопубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газеті «Урядовий кур`єр») та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Постановою слідчого 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області ОСОБА_7 від 13.03.2025 року оголошено в розшук підозрюваного у кримінальному провадженні громадянку України ОСОБА_5 . 
		Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.05.2025 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні № 22025070000000050, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2025, за підозрою громадянки України  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7ст. 111-1 КК України.
		Обвинувачена ОСОБА_5 будучи обізнаною , що відносно неї розпочато кримінальне провадження, що йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та обвинувальний акт відносно нього перебуває на розгляді в суді, в судові засідання неодноразово не з`явилася.
		Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим він викликалася в судові засідання в порядкуст. 323 КПК України. Так, повістки про виклик на кожне судове засідання були опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери у виданні «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та офіційному веб-сайті Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
		У матеріалах справи містяться документи на підтвердження завчасних належних викликів обвинуваченого до слідчого, прокурора (на стадії досудового розслідування) та суду, текст повідомлення про підозру опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, що свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що відносно нього розпочато кримінальне провадження. Обвинувачений мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченій, надавались захиснику.
		У той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області.
		Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 , здійснювала активні дії, спрямовані на захист обвинуваченої, а саме приймала участь у дослідженні доказів, надавала усні заперечення та доводи щодо досліджуваних доказів , виступала у судових дебатах. , заперечувала вину ОСОБА_8 у вчиненні нею кримінального правопорушення за ч. 7ст. 111-1 КК України. Захисник ОСОБА_9 була ознайомлена із матеріалами кримінального провадження, що підтверджується відповідною розпискою.
		Враховуючи наведене вище , суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Під час судових дебатів прокурор ОСОБА_3 серед іншого вказала, що всі обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення (злочину) були всебічно досліджені органом досудового слідства, перевірені судом під час судового розгляду і знайшли своє підтвердження. Дії обвинуваченої кваліфіковано вірно, а вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.7ст. 111-1 КК Україниповністю підтверджується сукупністю досліджених судом належних та допустимих доказів. Прокурор ОСОБА_3 просила визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7ст. 111-1 КК Українита призначити їй покарання за ч. 7ст.111-1КК України 13 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 11 (одинадцять ) років, з конфіскацією усього належного йому майна на користь держави.
		Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 під час судових дебатів зазначила, що у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченої, вона не мала змоги та не зв`язувалась зі своєю підзахисною, тому, їй невідома її позиція. Вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 7ст. 111-1 КК Українине доведена. Просила врахувати, що ОСОБА_5 раніше не судима та наразі невідомо суду ті обставини чи застосовувались заходи примусу до ОСОБА_5 на окупованій території в м.Херсон під час перебування її на роботі у виправній колонії у м.Херсон, та таку слід виправдати .
		Однак, не зважаючи на доводи захисника, вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7ст. 111-1 КК Українипідтверджується зібраними по справі доказами, яким в ході судового розгляду було надано належну оцінку і які були дослідженні судом в повному обсязі, а саме:
		- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22025070000000050, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.7ст.111-1 КК України, який підтверджує факт внесення відомостей до ЄРДР та початок проведення досудового розслідування;
		- Постаовою прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про виділення матеріалів досудового розслідування від 12.03.2025 року відносно ОСОБА_5 ;
		- Ухвалою слідчого судді Ужгородського місьрайонного суду від 13.03.2025 року про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025070000000050 відомості про яке внесено до ЄРДР від 12.03.2025 року відносно ОСОБА_5 ;
		- копією відомостей зі списком по штатному розпису установи «Северная исправительная колония" 90 Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области» на 27.07.2022р.; 
		-постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_10 від 13.07.2023р. про доручення здійснення досудового розслідування іному органу. ; 
		-постановою старшого слідчого УСБУ України в Закарпатській області про оголошення в розшук ОСОБА_5 від 13.03.2025 р. ;
		- Ухвалою слідчого судді Ужгородського місьрайонного суду від 13.03.2025 року про обрання запобіжного заходу у кримінальному провадженні №22025070000000050 відомості про яке внесено до ЄРДР від 12.03.2025 року відносно ОСОБА_5 ;
		- письмовими повідомленнями на окремі доручення УСБУ в Херсонській області від 125.01.2025р.;
		- протоколом огляду від 12.02.2022 року, роздруківок документальних матеріалів , що містять відомості про співпрацю окремих громадян з окупаційною владою рф у так званій «Северной исправительной» колонии №90 ;
		- протоколом огляду від 12.02.2022 року роздруківок документальних матеріалів, що містять відомості про співпрацю окремих громадян з окупаційною владою рф у так званій «Северной исправительной» колонии №90 ;
		- письмовими повідомленнями , відомостями щодо виконання доручення УСБУ в Херсонській област від 05.12. 2024року ;
		- протоколом огляду від 03.08.2023р. інтернет ресурсу відомостей щодо зареєстрованих юридичних осіб у рф. 
		- випискою із єдиного державного реєстру юридичних осіб в рф. 22.12.2022р. «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области»;
		-протоком огляду предмету документів на 9 аркушах від 01.08.2023року, що був проведений старшим оперуповноваженим Херсонського управління ДВБ НПУ ОСОБА_11 ;
		- списком по штатному ропису установи ИК ««Северная исправительная колония « 90 Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области» на 22.08.2022р.;
		- відповіддю на виконання доручення начальника відділу Управління СБУ в Херсонській області ОСОБА_12 від 23.08.2024року ;
		- копією наказу №5 від 23.05.2022 р. про призначення працівників «установи «Северная исправительная колония « 90 Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области» ;
		- копіями рапорту молодшого інспектора «Северная исправительная колония « 90 Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области» - ОСОБА_5 від 24.06.2022року 25.06.2022р. , 20.08.2022р, , 01.9.2022р., 23.08.2022р., 25.09.2022р., на адресу начальника управління служби виконання покарань по Херсонській області ОСОБА_13 під час перебування під окупацією рф. ;
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 01.05.2024року , хід та результати якого зафіксовані за допомогою відео фіксації, згідно якого той повідомив, що він працював СИК №90 та мав свої функціональні обов`язки і йому відомо, що ОСОБА_5 працювала в СИК №90 з 24.02.222року та така здійснювала нагляд за ув`язненими і приходила на рооту в установу добровільно після зайняття установи окупаційними військами і представникам слідчого комітету країни агресора надавала інформацію про роботу камер відео спостереження та просила прийняти її на роботу;
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 04.12.2024року , хід та результати якого зафіксовані за допомогою відео фіксації, згідно якого така повідомила, що працювала Північній виправній колонії №90 та мала свої функціональні обов`язки як сторож центральної прохідної і їй відомо, що ОСОБА_5 працювала в колонії №90 з 24.02.222року та така здійснювала нагляд за ув`язненими і приходила на роботу в установу добровільно після зайняття установи окупаційними військами і представникам слідчого комітету країни агресора надавала інформацію про роботу камер відео спостереження та просила прийняти її на роботу;
		-- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.12.2024 року за участі свідка ОСОБА_15 , з якого вбачається, що свідок впізнала особу на фотозображенні № 1 як ОСОБА_5 ;
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 014.02.2025 року , хід та результати якого зафіксовані за допомогою відео фіксації, згідно якого така повідомила, що працював у Північній виправній колонії №90 та мав свої функціональні обов`язки в оперативному відділі і йому відомо, що ОСОБА_5 працювала в колонії №90 з 24.02.222року та така здійснювала нагляд за ув`язненими;
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.02.2025 року за участі свідка ОСОБА_16 , з якого вбачається, що свідок впізнав особу на фотозображенні № 1 як ОСОБА_5 ;
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 22.02.2025 року , хід та результати якого зафіксовані за допомогою відео фіксації, згідно якого така повідомила, що працювала у Північній виправній колонії №90 та мала свої функціональні обов`язки молодшого інспектора відділу охорони і їй відомо, що ОСОБА_5 працювала в колонії №90 з 24.02.222року та така здійснювала нагляд за ув`язненими;
		-- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.02.2025 року за участі свідка ОСОБА_17 , з якого вбачається, що свідок впізнав особу на фотозображенні № 1 як ОСОБА_5 ;
		- із відповіді Головного управління ДМС України в Закарпатській області видно, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 12.01.2018 року, , оформлений на підставі паспорту громадянина України НОМЕР_2 , виданого Дніпровським відділом у м.Херсоні УДМС у Херсонській області;
		- із вимоги про судимість УІЗ ГУ НП в Закарпатській області від 17.10.2024року на ОСОБА_5 видно, що така раніше не судима;
		- із довідки №122 від 07.02.2024 року Херсонського обласного закладу з надання психіатричної допомоги встановлено, що ОСОБА_5 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває;
		- із довідки №297 від 07.02.2024 року КНП Херсонський міський психіатричний центр Херсонської міської ради вбачається, що ОСОБА_5 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває;
		- інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.11.2024р. , згідно якого ОСОБА_5 на праві приватної спільної часткової власності володіє майном в АДРЕСА_2 ;
		- із довідки Управління державної міграційної служби у Херсонській області від 25.10.2024р. встановлено, що ОСОБА_5 відповідно до наявних обліків УДМС з питань припинення громадянства України д УДМС не зверталася ;
		- із наказу №5 від 23.05.2022 року видно, що ОСОБА_18 молодшого інспектора 2 категорї группи нагляду відділу безпеки виконавчої колонії «Північна виправа колонія» №90 з посадовим кладом 1326 рублів з 23.05.2022 року і їй встановлено додаткові виплати. 
		Аналізуючи вище зібрані у даному кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування уКПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
		Недопустимості доказів згідно вимог ст. ст.87-89КПК Українисудом не встановлено, оскільки всі докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, та судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначенихст. 87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні письмові докази відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами відповідно, узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у суду. Порушень вимогКПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом встановлено не було.
		Дослідивши і перевіривши в ході судового розгляду протоколи допиту свідків, хід і результати допиту яких фіксувалися за допомогою технічних засобів відеофіксації, у відповідності до вимог ч. 11ст. 615 КПК України, які є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що такі можуть бути використані як докази, є конкретними та узгоджуються із сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.
		Судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченого ОСОБА_5 , які були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, та не встановлено підстав, які б призвели до визнання їх недопустимими.
		Під час судового розгляду стороною захисту не заявлялось клопотання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення очевидно недопустимими. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбаченийКПК України, суду надано не було.
		Відповідно до вимог ст.62 Конституції Україниособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно зі ст. 368 КПК Українисуд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		Згідно частини 7ст. 111-1 КК Українивизначено відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
		Суб`єкт злочину спеціальний - ним може бути лише громадянин України.
		З суб`єктивної сторони колабораційна діяльність характеризується прямим умислом.
		Згідно з ч. 2ст. 24 КК Українипрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
		Тобто, варто зазначити, що у складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7ст. 111-1 КК України, важливе значення має добровільність (якщо особа здійснювала відповідні дії не добровільно, а під примусом (байдуже яким), склад правопорушення відсутній).
		Так, дослідженими доказами достовірно встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 , діючи умисно, всупереч вимогам діючого законодавства, достовірно знаючи про збройну агресією РФ проти України як обставину, яка є загальновідомим фактом, а також достеменно знаючи про факт захоплення частини Херсонської області, в т.ч. м. Херсон, збройними формуваннями РФ, у червні 2022 року, з метою переслідування своїх особистих інтересів, підтримуючи воєнну агресію та окупаційну політику РФ на території України, в порушення вимогКонституціїта законів України, добровільно зайняла посаду «оператор отдела охрани учреждения ИК Северная исправительная колония (№90)» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области» із присвоєнням спеціального звання  рядовий внутрішньої служби та виконувала функціональні обов`язки в інтересах окупаційної влади на займаній посаді. Крім того, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_5 добровільно здійснювала нагляд за дотриманням режиму утримування ув`язнених на території установи , надавала інформацію представникам збройних формувань військовослужбовців рф .
		З огляду на вік обвинуваченої ОСОБА_5 , очевидно, що остання усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала їх суспільно-небезпечні наслідки і бажала їх настання, тобто, діяла з прямим умислом.
		При цьому, слід зазначити, що доводи захисника про те, що ОСОБА_5 необхідно виправдати у пред`явленому обвинуваченні за ч. 7ст. 111-1 КК України, оскільки із досліджених судом матеріалів, не було встановлено жодних обставин, які б ставили під сумнів добровільність зайняття ОСОБА_5 вищевказаної посади та добровільність надання допомоги представникам окупаційної влади. Навпаки, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 діяла добровільно. Докази, що обвинувачену примушували до зайняття посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території за встановлених вище судом обставин, що її примушували надавати допомогу відсутні. Ніяких об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до ОСОБА_5 застосовувався фізичний та/або психічний примус, внаслідок застосування яких/якого обвинувачена вчинила інкриміновані їй дії, суду не надано, тому, правові підстави вважати про наявність обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння ОСОБА_5 , у суду відсутні.
		За наведеного вище, суд визнає неспроможними доводи захисника про необхідність виправдання ОСОБА_5 за ч. 7ст. 111-1 КК України.
		Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами, такими, що узгоджуються між собою, та доведена поза розумним сумнівом.
		Враховуючи вищевикладене та фактичні обставини справи, суд вважає доведеним, що в діях ОСОБА_5 наявний склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 7ст. 111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Згідно з ч. 2 ст.50КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд, відповідно до вимогст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 ,згідност. 67 КК України, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Також, при призначенні обвинуваченій покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12КК Україниє особливо тяжким злочином, вчиненим умисно, в період дії воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність злочину, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_5 , яка раніше не судима, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, в межах санкції ч. 7ст. 111-1 КК України, у виді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності, та у відповідності до ч. 2ст. 59 КК Україниз конфіскацією всього належного їй майна, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів.
		Процесуальні витрати за проведення експертизи по справі відсутні.
		Запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7ст. 111-1 КК Україниу вигляді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст.323,368,373-374,395 КПК України, ст. ст.12,50,65,111-1 КК України, суд,-
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7ст.111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 11 (одинадцять років), з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна на користь держави.
		Строк відбуття основного покарання слід рахувати з моменту затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання цього вироку.
		Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності слід рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		Запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7ст. 111-1 КК Україниу вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Інформацію про ухвалений вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннямистатті 297-5 КПК Українита на офіційному веб-сайті суду.
		 
		Суддя Ужгородського
		міськрайонного суду ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...