Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/16724/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, з них; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України, їхнього затримання.
Надіслано судом: 10.06.2025. Зареєстровано: 11.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2025.
Дата набрання законної сили: 24.06.2025
Номер судового провадження: 2-а/686/296/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 686/16724/25
		Провадження № 2-а/686/296/25 
		 
		       
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 червня 2025 року м. Хмельницький
		Хмельницький міськрайонний суд 
		Хмельницької області в складі: 
		головуючого судді Палінчака О.М.,
		при секретарі Цибульській Г.В.,
		за участю представниці позивача 
		Гули Ю.М.,
		відповідача ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Хмельницькому адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області до ОСОБА_1 про затримання для ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, -
		встановив:
		10 червня 2025 року Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області звернулось до суду з адміністративним позовом до громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про його затримання для ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства в порядку ст. 298 КАС України.
		Ухвалою суду від 10 червня 2025 року по справі відкрито провадження та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в режимі відеоконференції.
		Представниця позивача Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Гула Ю.М. в судовому засіданні вимоги позову підтримала.
		Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні відмовився від послуг перекладача у зв`язку з тим, що володіє українською мовою, щодо задоволення позову не заперечив.
		Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
		Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
		Згідно до п. 14 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
		Судом встановлено, що 10 червня 2025 року працівниками правоохоронних органів було виявлено та доставлено до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області громадянина російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Блогословенное, Єврейська автономна область, рф, який тривалий час перебуває на території України з порушенням міграційного законодавства. Документи, які б давали право на виїзд, ідентифікуючі документи, а також документи, які б підтверджували законність перебування на території України відсутні.
		Позивачем здійснювались заходи щодо виявлення наявності чи відсутності підстав для перебування на території України відповідача, з метою вжиття заходів, відповідно до його компетенції. Так, зі слів відповідача було встановлено, що він востаннє прибув на територію України в 1999 році. Жодних дій щодо легалізації перебування на території України не здійснював.
		В зв`язку з відсутністю документів, які надають право на виїзд за межі території України, відповідач не може самостійно виконати рішення про примусове видворення, в зв`язку з чим наявна потреба забезпечення виконання рішення про примусове видворення шляхом затримання в ПТПІ.
		Враховуючи, що частиною 8 статті 18 Закону України «Про національну безпеку України» на ДМС та її територіальні органи покладені повноваження захисту національної безпеки в частині протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, зокрема біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, а також враховуючи в Україні введення правового режиму воєнного стану в зв`язку з агресією рф та враховуючи, що відповідач по справі є громадянином рф, поміщення в ПТПІ є пропорційним для реалізації мети Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та відповідає необхідним суспільним інтересам.
		За результатами перевірки відділом з питань паспортизації, реєстрації та еміграції, проведеної за наявними обліками територіальних органів ДМС встановлено, що відповідач за обліками щодо наявності паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, процедури встановлення особи або визнання паспортів громадянина України недійсними, не значиться.
		Відповідно до даних Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» відсутня інформація щодо перетину кордону відповідачем.
		Відповідно до даних Єдиного Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідач на території України офіційно не одружений, дітей не має. Таким чином, у відповідача відсутні сімейні зв`язки на території України.
		Крім того, відповідач посвідкою на постійне проживання та тимчасове проживання не документований, із заявами про продовження строку перебування, оформлення дозволу на імміграцію, визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, а також набуття громадянства України не звертався.
		Відповідач не має офіційного місця проживання на території України та офіційно не працевлаштований, а також відсутній документ, який би давав право на виїзд за межі території України.
		Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
		Частиною 1 статті 9 України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародним договором України.
		Відповідно до статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено виключні підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
		На даний час в ОСОБА_1 немає жодних законних підстав для перебування на території України.
		Абзацом 1 статті 21 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що в`їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в`їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2013 р. №884, іноземці та особи без громадянства для в`їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України та виїзду за її межі до іншої держави, якщо інше не визначено законами, повинні мати кошти в 20-кратному розмірі прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць, встановленого в Україні на день їх в`їзду в Україну.
		Відповідно до пункту 14 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено що, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
		Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
		Відповідно до статті 16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Тобто до іноземців та осіб без громадянства застосовуються види адміністративних стягнень, визначені статтею 24 КУпАП.
		10 червня 2025 року позивачем щодо відповідача було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Свою вину відповідач визнав, з зазначеними документами ознайомився та підписав.
		Відповідно до частини 8 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).
		Враховуючи те, що в ОСОБА_1 відсутній діючий документ, що посвідчує особу та дає право на виїзд з України, тому рішення про примусове повернення щодо нього не може бути прийнято відповідно до частини 8 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
		У ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
		Відповідно до статті 16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Тобто до іноземців та осіб без громадянства застосовуються види адміністративних стягнень, визначені статтею 24 КУпАП.
		10 червня 2025 року Управлінням щодо відповідача було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Крім того, Управлінням винесено рішення про примусове видворення відповідача з території України. Свою вину ОСОБА_1 визнав, з зазначеними документами ознайомився та підписав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2)    затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов`язання внести заставу.
		Відсутність у відповідача діючого документа, за яким він зміг би покинути територію України, а також тривале нелегальне проживання на території України дає достатні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури примусового видворення.
		Також, підставами вважати, що ОСОБА_1 буде ухилятись від виїзду є: відсутність законних підстав для перебування його на території України (передбачені ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»); відсутність документів, які б надавали право на перетин кордону для виїзду з території України; відсутність офіційного фінансового забезпечення для перебування на території України та виїзду за її межі.
		Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
		Відповідно до частини 4 статті ЗО Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісїї) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
		Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 585/2811/19 Верховний суд погодився із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість підстав вважати щодо можливості ухилення відповідача від виконання рішення про його примусове видворення, та про необхідність затримання відповідача із поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. При цьому існує ризик втечі відповідача, а так само відсутні документи, що дає право на виїзд з України, що в свою чергу робить неможливим для відповідача самостійного залишення території України. Верховний Суд дійшов висновку, що затримання особи - відповідача не зважаючи на серйозність заходу, з огляду на встановлені судами фактичні обставини, є цілком виправданими та належними, тому як в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатніми для гарантування виконання такою особою певних обов`язків пов`язаних із залишенням території України. Затримання до закінчення проведення процедури видворення, в тому числі для належної ідентифікації особи, відповідає національному законодавству, воно є також необхідним за конкретних обставин.
		Оскільки відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: не має документів, які дають право на виїзд за межі території України, та не має підстав для перебування на території України, тому наявні законні підстави для затримання Відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
		Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 359/5975/17.
		Також указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022 року на усій території України оголошено воєнний стан.
		Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.05.2023 року у справі № 522/5683/22 де вказано, що, з огляду на те, що на території України з 24.02.2022 року триває військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, колегія суддів уважає, що здійснення міграційним органом посиленого контролю у сфері дотримання іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства України є необхідним, виправданим, таким, у якому існує нагальна потреба та, що відповідає легітимній меті його здійснення - ефективного реагування держави на загрози її безпеці.
		В силу викладеного, відповідач фактично без належних на те законних підстав перебуває на території України, документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд - немає. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першої статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» немає.
		Таким чином, тривала бездіяльність відповідача щодо легалізації перебування на території України протягом 20 років, невжиття заходів щодо документування під час легального перебування та виїзду за межі території України після закінчення терміну перебування, проживання в Україні без належних підстав, визначених ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відсутність сімейних зв`язків, фінансового забезпечення, ідентифікаційних документів а також документів, які надають право на виїзд, є достатньою та пропорційною підставою для прийняття рішення про примусове видворення та поміщення до ПТПІ з метою ідентифікації особи та для забезпечення примусового видворення.
		Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 9, 21, 23, 26, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 139, 288, 289, 371 КАС України, суд,-
		ухвалив:
		Позов задовольнити.
		Затримати для ідентифікації та забезпечення примусового видворення, строком на шість місяців, з поміщенням до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Допустити негайне виконання рішення суду.
		 
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого адміністративного апеляційного суду. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення суду складено 10 червня 2025 року.
		 
		        Суддя:     О.М. Палінчак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...