Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/1757/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано судом: 09.06.2025. Зареєстровано: 11.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2025.

Номер судового провадження: 200/2726/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна
		Донецький окружний адміністративний суд 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 червня 2025 року Справа№640/1757/22 
		 
		 
		Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 126 437,92 грн
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач, Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (з урахуванням уточнення від 07.02.2022) про стягнення коштів платника податків на суму податкового боргу у розмірі 126 437,92 грн.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2022 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
		На виконання вказаної ухвали позивачем 07.02.2022 року подано уточнений адміністративний позов.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2022 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними в матеріалах судової справи доказами.
		21 червня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов.
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 року суд прийняв до провадження адміністративну справу, призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи.
		За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі  КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
		Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
		Ухвала про прийняття до провадження від 01.04.2025 року була надіслана ОСОБА_1 в його електронний кабінет та доставлена до електронного кабінету 02.04.2025 року, що свідчить про належне повідомлення відповідача.
		В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач перебуває на податковому обліку в органах ДПС та є платником податків за основним місцем обліку. Зазначив, що за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 126 437,92 грн, яка виникла на підставі самостійно поданої податкової звітності №20792734 від 28.04.2021 року. З метою погашення податкового боргу контролюючим органом було направлено відповідачу податкову вимогу №0066576-1306-2657 від 02.09.2021 року. Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 126 437,92 гривень.
		Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідач вживає усіх можливих заходів щодо погашення заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб, зокрема, 17 січня 2022 року сплатив 101000,00 грн. Крім того, зазначив, про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки на період дії воєнного стану зупинено перебіг визначених ПК України строків, зокрема сплати податків та зборів. Також вказав, що відповідач, починаючи з 24 лютого 2022 року мобілізований до лав Збройних Сил України, а тому на нього розповсюджується п.69.3 під.10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Таким чином, на період дії воєнного стану у нього відсутній податковий борг, а позивач не має повноважень на стягнення з нього несплачених грошових зобов`язань.
		Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, установив.
		Позивач, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011), у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст.43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.
		Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.
		Таким чином, позивач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
		Відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
		Судом встановлено, що підставою виникнення податкового боргу слугувало наступне.
		28 квітня 2021 року, відповідачем, ОСОБА_1 , подано до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДПС у м. Києві звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік, відповідно до якої самостійно визначено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 244 676,52 грн. 
		У поданій декларації, відповідачем зазначено податкову адресу: АДРЕСА_2 .
		02 серпня 2021 року податковим органом збільшено недоїмку на підставі вказаної податкової декларації на суму 227 437,92 грн, ураховуючи те, що по особовому рахунку ОСОБА_1 станом на 31.07.2021 року була наявна переплата з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 17238,60 грн та у зв`язку з несплатою узгодженого податкового зобов`язання.
		Заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 227437,92 грн підтверджується відомостями в інтегрованій картці платника з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування станом на 31.08.2021 року та не є спірною сумою між сторонами.
		02 вересня 2021 року з метою погашення податкового боргу ГУ ДПС у м. Києві сформовано податкову вимогу форми Ф №0066576-1306-2657 та направлено ОСОБА_1 за податковою адресою, визначеною відповідачем у декларації від 28.04.2021 року: АДРЕСА_2 рекомендованим листом, проте повернуто за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання.
		На момент подання позовної заяви доказів оскарження податкової вимоги або сплати вказаної у ній суми податкового боргу в повному розмірі відповідач не надав.
		Проте, судом встановлено, що ОСОБА_1 сплачено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 101000,00 грн, що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.2420383592.1 від 17.01.2022 року на суму 101000,00 грн.
		Таким чином, станом на час розгляду справи, за відповідачем - ОСОБА_1 обліковується податковий борг у розмірі 126 437,92 грн.
		Вказані обставини не є спірними між сторонами, спірними з боку відповідача є підстави стягнення податкового боргу під час дії воєнного стану.
		Отже, оскільки самостійно задекларована платником податків сума зобов`язання останнім не сплачена в повному розмірі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
		Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
		Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.
		Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
		Відповідно до положень підпунктів 16.1.4, 16.1.11 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, а також повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи  підприємця.
		Статтею 31 Податкового кодексу України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк. вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
		Відповідно до п.п.36.1 - 36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
		Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. 
		Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
		Згідно пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
		За змістом пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
		Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
		Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
		Судом встановлено, що відповідачем було подано до контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи, якою визначено суму податку на доходу фізичних осіб, що підлягає сплати до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року за 2020 рік. У поданій декларації відповідачем самостійно визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 244676,52 грн.
		Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до підпункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом є податковим боргом.
		Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
		Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
		На виконання вимог закону, Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано податкову вимогу форми Ф від 02 вересня 2021 року № 0066576-1306-2657, яку надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та яка повернулась на адресу податкового органу з довідкою за закінченням терміну зберігання.
		Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
		Згідно п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
		Враховуючи вказані норми, податкова вимога вважається врученою відповідачу належним чином.
		Але, прийняті заходи податковим органом не призвели до погашення податкового боргу.
		Доказів оскарження вказаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано, а тому вона є чинною та підлягає виконанню.
		Доказів погашення податкової заборгованості у добровільному порядку станом на день винесення судом даного рішення, матеріали справи не містять.
		Заборгованість підтверджується карткою особового рахунку з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування станом на 31.08.2021 року та становить 126 437,92 грн.
		Разом з тим, представник відповідача не заперечує факт наявності заборгованості ОСОБА_1 перед бюджетом у розмірі 126 437,92 грн, проте вважає, що строки сплати податкового зобов`язання зупинені, оскільки на нього розповсюджується норма п.п. 69.1 та 69.3 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 є діючим військовослужбовцем.
		Щодо посилань представника відповідача на положення п.п. 69.1 та 69.3 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України як на підставу зупинення строку сплати податкового боргу, суд зазначає таке.
		Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який в подальшому на підставі Указів Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
		З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховною Радою прийнято Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану від 3 березня 2022 року N 2118-IX (далі  Закон від 3 березня 2022 року N 2118-IX).
		Цим Законом підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнений абзацом першим пункту 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
		Крім того, підпункт 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України викладений у такій редакції:
		У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
		Окрім того, відповідно до підпункту 69.3 пункту 69 Перехідних положень Податкового кодексу України платники податків, які у зв`язку з наслідками їх безпосередньої участі у воєнних діях не дотрималися визначених цим пунктом термінів виконання податкових обов`язків, звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за невиконання податкових обов`язків, за умови виконання таких обов`язків протягом одного місяця з дня закінчення дії наслідків, які унеможливили виконання таких обов`язків.
		В подальшому положення пункту 69 Перехідних положень Податкового кодексу України зазнавала чергових змін, які в цілому важливого значення до обставин цієї справи не мають, оскільки звільнення платника податків від відповідальності, передбаченої ПК України, у разі відсутності у нього можливості виконати вчасно свій податковий обов`язок, про що йде мова в п.п. 69.1, 69.3 п. 69 Перехідних положень Податкового кодексу України, у жодному разі не стосується обставин судового стягнення узгодженого податкового зобов`язання.
		Суд зазначає, що, окрім цього, дана норма не може бути застосована до відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем. Також відсутні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 був задіяний до безпосередньої участі у воєнних діях, які перешкоджали йому виконати податкові зобов`язання, які ним самостійно задекларовані ще за 2020 рік.
		Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
		Згідно рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп-99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
		Суд зазначає, що Закон № 2118-IX не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не може розповсюджуватись на період до набрання ним чинності.
		Відтак, зупинення виконання податкового зобов`язання щодо дотримання термінів сплати податків може бути застосований лише щодо податкового обов`язку, який виник після набрання чинності Законом № 2118-IX.
		Більш того, норма підпункту 69.3 пункту 69 Перехідних положень Податкового кодексу України звільняє від відповідальності, передбаченої Податковим кодексом за невиконання податкових обов`язків, а не від сплати самостійно задекларованих зобов`язань, за умови безпосередньої участі у воєнних діях. 
		Матеріали справи не містять докази, що ОСОБА_1 був задіяний до безпосередньої участі у воєнних діях, які перешкоджали йому виконати податкові зобов`язання, які ним самостійно задекларовані у 2021 році, за податковий (звітний) 2020 рік.
		Водночас, суд звертає увагу, що положеннями пункту 111.1 статті 111 Податкового кодексу України визначено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.
		При цьому, пунктом 111.2 статті 111 Податкового кодексу України визначено, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
		В даному випадку звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом про стягнення з платника податку податкового боргу не є тією мірою відповідальності, яка визначена згаданими вище положенням податкового законодавства.
		Суд зазначає, що до відповідача не було застосовано фінансові санкції передбачені Податковим кодексом України за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо сплати податку з фізичних осіб самостійно задекларованого до сплати.
		Підсумовуючи, слід зазначити, що в межах цього спору п.п. 69.1 п. 69 Перехідних положень Податкового кодексу України до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
		Відповідно до пункту 20.1.19 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, зокрема, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
		Як зазначено у п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
		Згідно абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. 
		Доказів погашення податкової заборгованості в сумі 126 437,92 грн у добровільному порядку станом на день винесення судом даного рішення, матеріали справи не містять.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
		Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
		З огляду на зазначене, враховуючи вимоги ст.ст. 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги контролюючого органу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Суд звертає увагу, що статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
		У відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
		Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
		У зв`язку з перебуванням судді Троянової О.В. у щорічній основній відпустці розгляд справи проводиться після виходу з відпустки.
		На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Задовольнити адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 126 437,92 грн.
		Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти у рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 126 437 (сто двадцять шість тисяч чотириста тридцять сім) грн 92 коп.
		Повний текст рішення складено, прийнято та підписано 09 червня 2025 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		 
		Суддя О.В. Троянова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...