Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/3769/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Надіслано судом: 10.06.2025. Зареєстровано: 11.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2025.

Номер судового провадження: П/620/4001/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 червня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/3769/25
		 
		Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
		Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
		розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської районної військової адміністрації Чернігівської області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 , позивач) 04.04.2025 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської районної військової адміністрації (далі  Чернігівська РВА Чернігівської області, відповідач), в якому просить:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду його заяви про направлення на альтернативну (невійськову) службу громадян, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації;
		- зобов`язати відповідача розглянути повторно його заяву про направлення на альтернативну (невійськову) службу громадян, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у рішенні. 
		Свої вимоги мотивує тим, що він є членом Церкви Адвентистів сьомого дня та є членом церкви на території Центральної Конференції Українського Уніону, бере активну участь в духовному та соціальному служінні народу України. Віровчення релігійних організацій, до яких він належить, закликає не використовувати зброю проти інших людей та не бути співучасником вбивства людей, а тому замість виконання військового обов`язку, передбаченого Конституцією України, бажає проходити альтернативну (невійськову) службу. 
		Ухвалою судді від 09.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов. 
		У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.
		Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини.
		ОСОБА_2 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9 зворот -10).
		Згідно довідки від 18.07.2024 №618, виданої Церквою Адвентистів Сьомого дня ОСОБА_1 є членом Церкви Адвентистів Сьомого дня з 12.03.2011 року та є членом церкви на території Центральної Конференції Українського Уніону, м.Городня, Чернігівської області (а.с.10 зворот)
		14.01.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Чернігівської РВА Чернігівської області із зверненням щодо заміни виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою (а.с. 12-13).
		Листом 04.02.2025 №РЛ-13/0601/05 Чернігівська РВА Чернігівської області повідомила позивача, що альтернативна служба, а саме її застосування, є заміщенням проходження строкової військової служби в мирний час, заміна військової служби альтернативною (невійськовою) під час війни чинним законодавством не передбачена (а.с. 13 зворот - 14).
		Вважаючи протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду заяви, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
		Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
		Згідно ізстаттею 65 Конституції Українизахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Відповідно достатті 35 Конституції Україникожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
		Згідно з положеннямистатті 64 Конституції Українив умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		Відповідно достатті 106 Конституції УкраїниПрезидент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
		У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України,Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202, затвердженимЗаконом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
		Зокрема, останнімУказом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 469/2024 від 23 липня 2024 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
		Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначаєтьсяЗаконом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII.
		Водночас,Указом Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженимЗаконом України від 03.03.2022 року № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації. Згідно з цим Указом призову на військову службу за мобілізацією підлягають військовозобов`язані та резервісти.
		У відповідності до частини 1статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ(далі - Закон №2232-ХІІ в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Відповідно до частини 3статті 1 Закону №2232-ХІІвійськовий обов`язок включає проходження військової служби.
		Згідно з частиною 2статті 1 Закону №2232-ХІІвійськовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Приписамистатті 3 Закону №2232-ХІІпередбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби єКонституція України, цей Закон,Закон України "Про оборону України", Закон України "Про Збройні Сили України"; Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Згідно з частиною 1статті 15 Закону №2232-ХІІна строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).
		Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ(далі - Закон №3543-ХІІ в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
		Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (ст. 1 Закону №3543-ХІІ).
		Відповідно до частини 8статті 4 Закону №3543-ХІІз моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
		Статтею 23 Закону №3543-ХІІвстановлено перелік військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, де зазначено інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбаченихзакономвипадках.
		Позивач, зазначає, що належить до релігійної організації, віровчення якої не допускає користування зброєю, що унеможливлює ним виконання військового обов`язку, та вважає, що має право на заміну військової служби альтернативною (невійськовою) службою.
		Суд зазначає, що пунктом 4статті 1 Закону №2232-ХІІвизначено, що громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно зКонституцією УкраїнитаЗаконом України "Про альтернативну (невійськову) службу".
		Організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно доКонституції Українимає бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина, визначеніЗаконом України "Про альтернативну (невійськову) службу" від 12.12.1991 року №1975-ХІІ(далі - Закон №1975-ХІІ).
		Відповідно достатті 1 Закону №1975-ХІІальтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Згідно ізстаттею 2 Закону №1975-ХІІправо на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.
		Частиною 1статті 4 Закону №1975-ХІІвизначено, що на альтернативну службу направляються громадяни,які підлягають призову на строкову військову службуі особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.
		Не підлягають направленню на альтернативну службу громадяни: звільнені відповідно до законодавства від призову на строкову військову службу; яким відповідно до законодавства надано відстрочку від призову на строкову військову службу (на строк дії відстрочки) (ч. 2ст. 4 Закону №1975-ХІІ).
		Відповідно достатті 5 Закону №1975-ХІІальтернативну службу громадяни проходять на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у державній, комунальній власності або переважна частка у статутному фонді яких є в державній або комунальній власності, діяльність яких у першу чергу пов`язана із соціальним захистом населення, охороною здоров`я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством, а також у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України.
		Види діяльності, якими можуть займатися громадяни, які проходять альтернативну службу, визначаються Кабінетом Міністрів України.
		10.11.1999 року постановою Кабінету Міністрів України №2066 затверджено Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби та перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю (далі - Положення №2066).
		Згідно з пунктами 2, 3 Положення №2066 громадяни України мають право на альтернативну службу, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і якщо вони належать до діючих відповідно до законодавства релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Перелік таких релігійних організацій затверджується Кабінетом Міністрів України. Цим правом користуються громадяни, які належать до зазначених релігійних організацій, що діють як із зареєстрованим статутом, так і без його реєстрації.
		В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть бути встановлені окремі обмеження цього права із зазначенням строку їх дії.
		На альтернативну службу направляються громадяни,які підлягають призову на строкову військову службуі особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідне рішення місцевою держадміністрацією.
		Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що альтернативна служба це служба, яка запроваджується замість проходження саме строкової військової служби.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачу видано тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 в тому, що він прийнятий на тимчасовий облік запасу Збройних Сил України за ВОС №956647А, за посадою підсобний робітник до отримання військового квитка (а.с. 9 зворот  10).
		Тобто, позивач є військовозобов`язаним.
		Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"альтернативна (невійськова) служба під час військового стану не визначена.
		При цьому, відповідно до частини 3статті 4 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
		Суд також зазначає, щоЗаконом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"не передбачено можливості надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації віруючим громадянам, які перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних, як і не визначено порядок проходження альтернативної (невійськової) служби в умовах воєнного стану.
		Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу"також не визначено порядок направлення та проходження служби під час мобілізації в умовах воєнного або надзвичайного станів віруючих громадян.
		Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові №9902/64/23 від 25.09.2023 року та Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №600/6126/23-а від 04.07.2024 року.
		На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у заміні виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієютаЗаконами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
		У відповідності до положень частини першоїстатті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Частиною 2статті 9 КАС Українипередбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено.
		Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернігівської районної військової адміністрації Чернігівської області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії  відмовити.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлено 09 червня 2025 року.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
		Відповідач: Чернігівська районна військова адміністрація Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061688, вул. Шевченка, 48, м. Чернігів, 14035). 
		 
		 
		Суддя С.В. Бородавкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...