Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 734/4617/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано судом: 10.06.2025. Зареєстровано: 11.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2025.
Дата набрання законної сили: 11.07.2025
Номер судового провадження: 2/734/97/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження № 2/734/97/25 Справа № 734/4617/24
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		10 червня 2025 року селище Козелець
		 
		 
		Козелецький районний суд Чернігівської області в складі 
		головуючого судді Бузунко О.А.,
		за участю секретаря судового засідання Шапки О. О.,
		у присутності представника позивача Музики Н. А. ,
		розглянувши у судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки і піклування Остерської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача - Служба у справах дітей Остерської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
		в с т а н о в и в:
		представник Органу опіки і піклування Остерської міської ради звернувся до  ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача - Служба у справах дітей Остерської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
		Позивач вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати ОСОБА_2 багато років проживає окремо. В трирічному віці (з серпня 2013 року) вона покинула свою доньку, ОСОБА_4 , на бабусю та дідуся, поїхавши в невідомому напрямку. Всі турботи про виховання та навчання дитини взяла на себе бабуся, ОСОБА_5 , та дідусь ОСОБА_6 . До 2021 року мати декілька разів відвідала доньку. На даний час місце проживання матері невідоме. Позивач просить позбавити відповідача батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути аліменти з відповідача на користь тієї фізичної особи або юридичної особи, куди буде влаштована дитина.
		Представник позивача в судовому засіданні просила позов задовольнити.
		Свідок ОСОБА_5 дала суду показання, що вона є матір`ю ОСОБА_2 . До 2012 року ОСОБА_2 зі своєю донькою ОСОБА_4 проживала разом з нею та її чоловіком. В 2012 році ОСОБА_2 покинула на них з чоловіком доньку і поїхала в невідомому напрямку, не дзвонила, на зв`язок не виходила, про дитину ніяким чином не піклувалася. Приблизно три роки тому ОСОБА_2 зателефонувала ОСОБА_4 і запитала як в неї справи. Більше будь-якої комунікації у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не було. Життя доньки ОСОБА_2 взагалі не цікавить і ніяким чином вона про неї не піклується. 
		Свідок ОСОБА_12 повідомив суду, що він добре знайомий з родиною ОСОБА_5 , є її кумом. Останні 3 роки він проживає в м. Остер і за цей час ОСОБА_2 жодного разу не бачив. Йому відомо, що ОСОБА_2 покинула свою доньку ОСОБА_4 ще маленькою, з того часу дівчинка проживає з бабусею і дідусем. 
		Судом також було заслухано думку ОСОБА_4 (у присутності психолога ОСОБА_15 ), яка повідомила суду, що вона проживає з бабусею та дідусем. Маму востаннє бачила на першому дзвонику, коли йшла в перший клас. Після того, приблизно 2-3 роки тому, мама їй зателефонувала і запитала як в неї справи. Про маму вона взагалі нічого не знає, не знає де вона проживає. Мама будь-якого зв`язку з нею не підтримує. ОСОБА_4 висловила свою думку стосовно доцільного позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
		Відповідач в жодне судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялася через систему «Електронний суд».
		Під час судового розгляду цивільної справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27 жовтня 2010 року матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , батьком - ОСОБА_16 (а.с. 6).
		Відповідно до акту від 08 серпня 2024 року ОСОБА_6 , в ході перевірки комісія встановила, що сім`я складається з 3 чоловік, а саме: дідусь ОСОБА_6 , бабуся ОСОБА_5 , ОСОБА_4 . Санітарно гігієнічні норми проживання задовільні. В будинку чисто та комфортно. Всі речі лежать на своїх місцях. Наявна побутова техніка. В сім`ї ОСОБА_6 створені належні умови для проживання, навчання, виховання дитини (а.с. 15).
		Рішенням Остерської міської ради від 16 серпня 2022 року № 05-55/VІІІ затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з ухиленням її від виконання своїх батьківських обов`язків (а.с. 3-4).
		12 серпня 2023 року ОСОБА_2 уклала шлюб і змінила прізвище на ОСОБА_2 .
		У частині першій статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
		Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (пункту 1 статті 18 Конвенції).
		Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма, дев`ята статті 7 СК України).
		Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
		Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, §  57, 58, від 07 грудня 2006 року).
		Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1)  не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).
		Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
		При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).
		Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження
		№ 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30  травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
		У постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 202/7712/18 (провадження № 61-3357св21) вказано, що
		«тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
		Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і при наявності вини у діях батьків.
		Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 47 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).
		Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідачів батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
		Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).
		Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
		Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).
		ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
		У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.
		Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
		Крім того, у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які б могли завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, в залежності від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.
		Також ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) зазначив про те, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.
		Судом встановлено, що відповідач в дитинстві покинула доньку, тривалий час не виконує свої батьківські обов`язки стосовно неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , не піклується про її фізичний, духовний і моральний розвиток, не займається її вихованням, не цікавиться навчанням, матеріально не забезпечує.
		Враховуючи наведене, з метою захисту інтересів дитини та забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову і позбавлення   ОСОБА_2    батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки   ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		Відповідно до частини першої статті 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
		Частиною третьою статті 166 Сімейного кодексу України передбачено, що при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 258, 259, 265, 273, 354, 368 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 164, 166 Сімейного кодексу України,
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву Органу опіки і піклування Остерської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача - Служба у справах дітей Остерської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.
		Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Передати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на опікування органу опіки і піклування Остерської міської ради Чернігівської області.
		Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь на користь а користь державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, чи фізичної особи, куди буде влаштовано дитину під опіку, у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 жовтня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
		Роз`яснити ОСОБА_2 , що відповідно до статті 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав також неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
		Відомості про учасників провадження:
		Орган опіки і піклування Остерської міської ради /вул. Незалежності, буд. 21, м. Остер Чернігівського району Чернігівської області/, 
		ОСОБА_2 /останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 /, 
		Служба у справах дітей Остерської міської ради /вул. Незалежності, буд. 21, м. Остер Чернігівського району Чернігівської області/. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                Олена БУЗУНКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...