Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 279/5102/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Зґвалтування.
Надіслано судом: 11.06.2025. Зареєстровано: 11.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/283/93/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024060490000296

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                          Справа № 279/5102/24
		Провадження №1-кп/283/93/2025
		В И Р О К
		І м е н е м У к р а ї н и
		       11 червня 2025 року         м. Малин
		Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представника потерпілої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника - адвоката ОСОБА_8 , розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 14.05.2024 за № 12024060490000296, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
		ВСТАНОВИВ:
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, а саме в діях сексуального характеру, пов`язаних з вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з використанням пальців рук.
		Так, сторона обвинувачення вважає доведеним, що 14 травня 2024 року близько 18 години 00 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи на дитячому майданчику біля АДРЕСА_4, побачив неповнолітню ОСОБА_5 , яка має фізичні вади здоров`я із фізіологічно вираженими вадами опорно-рухового апарату, де у ОСОБА_7 виник умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої потерпілої з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої ОСОБА_5 .
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на здійснення статевого акту з неповнолітньою, ОСОБА_7 застосувавши фізичне насильство відносно потерпілої ОСОБА_5 , яке виразилось у нанесенні удару по плечу, схопив останню за руку та почав тягнути її до гаражного кооперативу по АДРЕСА_9, з метою приховання своїх сексуальних намірів від сторонніх осіб, в процесі чого потерпіла почала чинити ОСОБА_7 опір, однак останній не зупинився, а використовуючи безпорадний стан неповнолітньої, взяв її на руки та приніс до вказаного гаражного кооперативу, де вони залишались непоміченими стороннім особам, утримуючи потерпілу під вагою власного тіла, притискаючи до землі, силоміць зняв з неї штани та спідню білизну, після чого ігноруючи волю потерпілої, яка в силу своїх фізіологічних можливостей чинила супротив та кричала, щоб він її відпустив, проник у тіло потерпілої вагінальним шляхом із використанням пальців його рук, без добровільної згоди потерпілої, таким чином вступив у статевий зв`язок з неповнолітньою ОСОБА_5 .
		Обвинувачений ОСОБА_7  свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю не визнав, категорично заперечуючи обставини, визначені в обвинувальному акті.
		Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 надав показання про те, що з потерпілою ОСОБА_5 до події ніяких відносин не мав, у одних компаніях не відпочивали, однак знає її, так як з її братом навчався в одному класі. Обвинуваченому було достовірно відомо, що потерпіла є неповнолітньою, оскільки вона сама повідомила про свій вік, та що в неї наявне захворювання опорно-рухового апарату («погано ходить»). Так, 14.05.2024 близько 18 години обвинувачений вийшов з місця проживання колишнього опікуна - ОСОБА_9 , що в АДРЕСА_2 , пройшов у двір та сів на лавці, щоб покурити. До нього підійшла ОСОБА_5 та запитала його з приводу її дядька. Також присіла до нього на лавку та вони почали розмовляти. ОСОБА_10 запропонувала йому добавитись у її друзі у соцмережі. Потім ОСОБА_10 почала йому казати, що він красивий, на що він відповів, що вона також симпатична. Потім обвинувачений залишив ОСОБА_11 та повернувся додому. Взявши вдома телефон, він вийшов з на вулицю, де його чекала потерпіла та пішла за ним. Потерпіла самостійно до нього підійшла біля магазину «Кит» та запропонувала разом піти в парк, при цьому також сказала, що йому сподобається, в цей момент обвинувачений зрозумів, що дівчина хоче вступити з ним у статеві стосунки. По дорозі вона сказала, що потрібно швидко, бо їй не дозволяють далеко ходити. Вони разом пішли, але не в парк, а в яблуневий сад. Зайшли під аркою біля гаражів, далі йшли по стежці між деревами та кущами, відійшли метрів 20 від входу. ОСОБА_10 йшла самостійно. Коли зупинились, то ОСОБА_10 потягнулась до обвинуваченого і він її поцілував. Вона самостійно зняла кофту і футболку, однак потім одягла назад. Штани теж намагалась зняти сама, але в неї не вийшло і тому він інтуїтивно їй допоміг. Труси вона зняла самостійно. Він також зняв із себе кросівки, штани та труси, а кофту розщебнув. Вони опустились на траву, де перевертались (дослівно «кувиркались») та цілувались. Потім потерпіла сіла на обвинуваченого зверху в районі його стегон, він торкався її грудей та вони продовжували цілуватись, при цьому їхні геніталії не торкались одна одну. В цей час в нього відбулася ерекція статевого органу, але статевого акту не відбулося, як і еякуляції. ОСОБА_10 не висловлювалась при цьому, що їй боляче. Обвинувачений пам`ятає, що в той час, коли потерпіла сиділа на ньому, то своєю рукою вона торкалась власних геніталій. Крові у потерпілої обвинувачений не бачив. Кров знайшли на його одязі після того, як затримали, вже в поліції. Потім вони почули, що поруч проходять люди - чоловік з жінкою. ОСОБА_10 лягла на траву, а він піднявся. Люди запитали чи все добре. Обвинувачений вдягнувся та запитав у ОСОБА_12 чи буде вона вдягатись, вона мовчала. Він пішов додому, залишивши потерпілу. Вдома помив руки, почистив штани від ґрунту та пішов в центр гуляти. Через дві години його біля стадіону зупинили працівники поліції, повезли в управління, по дорозі залякували. В поліції вилучили у нього речі. Обвинувачений зауважує, що потерпіла не кричала, не чинила ніякого спротиву, а він її не бив. Коли повз них проходили люди, то ОСОБА_10 злякалась. Обвинувачений наполягає, що він потерпілу не ґвалтував, оскільки статевого акту між ними не було, а все, що відбулося, було за її згодою.
		Потерпіла ОСОБА_5  у судовому засіданні у присутності її законного представника ОСОБА_13 та психолога ОСОБА_14 , надала показання про те, в той день вона хотіла піти в парк з обвинуваченим, щоб поспілкуватись на лавці. Вона пішла з ним сама, добровільно, оскільки не розрахувала, що таке станеться. Сподівалась тільки поспілкуватись. По дорозі ОСОБА_7 її не бив. Поки йшли, цілувались двічі, це було добровільно з її сторони. А потім на пустирі, там, де дерева, він зняв з неї штани та труси, потім дістав свій статевий орган і запропонував вступити в оральний статевий зв`язок, однак цього не відбулося. При цьому обвинувачений із себе одягу не знімав. Потім обвинувачений сказав їй лягти на землю, перевертав її на бік, садив на себе зверху (один раз). У нього не вийшло проникнути своїми геніталіями вагінально, тому він почав сунути в її статеві органи палець. Такі дії обвинуваченого спричинили їй біль, тому вона кричала, в неї почалась істерика. Під час того, як обвинувачений її повертав, у неї утворились синці на ногах від гілок дерев та кущів, які там росли. Поруч проходили люди - жінка, чоловік, з ними була собака, яка почала гавкати в їхній бік. Тоді обвинувачений пішов, залишивши її там, потім повернувся, забрав кепку і знову пішов. Після цього потерпіла самостійно вдягнулась та пішла в напрямку парку. Від того, що трапилось, вона себе погано почувала. А біля парку їй стало зовсім погано, відчувала, що може втратити свідомість. Там до неї підійшли люди, потім приїхала швидка та поліція.
		На доведення обставин вчинення кримінального правопорушення стороною обвинувачення було забезпечено прибуття для допиту свідків обвинувачення.
		Допитаний свідок ОСОБА_9  повідомив, що з 2007 по 2020 роки був усиновителем ОСОБА_7 . Однак через неналежну поведінку ОСОБА_15 у 2021 році відбулось розусиновлення. Незважаючи на це, обвинувачений приїздив до його місця проживання в м. Коростень, бо не мав де жити. Про подію свідок дізнався від працівників поліції. За 2 дні до події ОСОБА_7 приїхав до свідка, залишався у нього на ніч. Одяг носив той, в якому приїхав. В той день ОСОБА_15 вийшов з дому в обідню пору, куди він пішов, свідок не знав, потім повернувся через 1-2 години, почистив одяг (штани) від бруду чи пилу і знову пішов. Близько 19 години до свідка приїхала поліція, шукала ОСОБА_15 , повідомили, що він вчинив зґвалтування. Обвинувачений до місця проживання свідка не повертався. Коли ОСОБА_15 привозили на слідчі дії, то свідок зустрічався із обвинуваченим, який повідомляв, що в тому, що його обвинувачують, то все неправда. 
		Допитана свідок ОСОБА_16  повідомила, що 14.05.2024 близько 19 години прогулювалась біля стадіону «Локомотив» в м. Коростень. В цей час побачила наглядно знайому дівчину, яка проживає в одному мікрорайоні зі свідком. Дівчина мала захворювання ДЦП. Дівчинка сиділа на траві, плакала, трусилась, була в шоковому стані. Підійшовши до неї, стала розпитувати, що сталось. Дівчинка повідомила, що над нею познущались, а саме зґвалтували. Це зробив хлопець, приятель її подруги. Сказала, що хлопець вдарив її в живіт, а потім потягнув, вона відбивалась, він жорстоко її зґвалтував, їй було боляче. Це було за гаражами, він її туди затягнув. Тілесних ушкоджень на потерпілій свідок не бачила, бо вона була в одязі; звернула увагу, що одяг був чистий, на штанах не защебнутий ґудзик. На перший погляд свідку здалося, що дівчина була нетвереза («ніби в дурмані»). Свідок викликала швидку та поліцію. У швидкій дівчину оглянули та підтвердили, що було зґвалтування. Від місця, на яке вказала потерпіла, як на місце події, до того місця, де свідок її виявила, відстань до 100 м. 
		Допитаний свідок ОСОБА_17  повідомив, що 14.05.2024 близько 18 години йшов по парку, що по АДРЕСА_9. В цей час побачив, як зі сторони гаражів бігла дівчинка, сильно накульгуючи, і плакала. Через декілька метрів впала на траву. Під час розмови, не відразу, дівчинка повідомила, що її зґвалтував друг її подруги. При цьому показала рукою в напрямку гаражів, які були за 50-70 м. 
		Допитаний свідок ОСОБА_18  повідомив, що потерпіла є його племінницею. ОСОБА_19 має інвалідність з дитинства, погано ходить. Навчається у школі №9, але школу не відвідує, вчителі приходять до ОСОБА_12 додому. Так, 14.05.2024 до нього зателефонував знайомий та повідомив, що з племінницею щось сталось, вона лежить біля його будинку на траві. Коли свідок приїхав на місце, то потерпіла лежала заплакана, вся трусилась, коліна були побиті. ОСОБА_10 не могла нічого сказати. Свідок на руках відніс її в машину. Потім у швидкій потерпілій зробили заспокійливий укол і вона почала говорити. Розповіла, що того хлопця вона бачила із своєю подругою. Вона гуляла на дитячому майданчику, потім перейшла через дорогу. А обвинувачений повів її туди (на місце події). Вона противилась, то він взяв її на руки і поніс. Свідок зазначив, що у потерпілої руки і коліна були брудні, штани приспущені, на інше увагу не звернув. Деталей потерпіла йому не розповідала, але з розмови свідкові стало відомо, що обвинувачений один раз чи вдарив чи штовхнув потерпілу, також нібито у обвинуваченого був якийсь предмет, який імітує чоловічі геніталії, яким він вчиняв протиправні дії. 
		Допитана свідок ОСОБА_20  повідомила, що останні 10 років дружить з обвинуваченим. Протягом останніх 2 тижнів до події спілкувалась з ОСОБА_5 , хотіла її підтримати. Того дня, близько 17 години вона зустріла ОСОБА_5 , яка подарувала свідку браслет. В подальшому біля кафе «Дрінкс» в м. Коростень побачила ОСОБА_7 , який вживав алкогольні напої разом з невідомим для неї хлопцем, поспілкувалась з ним хвилин 5 і пішла додому. Близько 23 години до місця проживання свідка приїхали працівники поліції та запитали з приводу зґвалтування ОСОБА_7 неповнолітньої ОСОБА_5 . Свідок повідомила, що не думає, що ОСОБА_15 міг таке вчинити, бо знає його як спокійного, такого, що з повагою ставиться до дівчат. Хоча й не заперечує того факту, що в біографії ОСОБА_21 були випадки крадіжок, вживання алкоголю та «трави».
		Допитаний свідок ОСОБА_22  повідомив, що щодня, тричі на день, вигулює собаку біля стадіону «Локомотив» в м. Коростень. Якось ввечері до нього додому прийшли працівники поліції та запитали чи знає свідок чоловіка на фото. Свідок того чоловіка не знав та запитав, що відбулося, на що поліцейські повідомили, що на гаражах відбулась якась неприємність.
		Крім того, на підтвердження обставин вчинення кримінального правопорушення стороною обвинувачення були надані, а судом у повному обсязі та безпосередньо досліджені наступні письмові докази:
		-витяг з ЄРДР (т.1 а.с.112);
		-рапорт інспектора-чергового Коростенського РУП ГУ НП в Житомирській області від 14.05.2024 про прийняття заяви від ОСОБА_16 про зґвалтування дівчини, яка назвалась ОСОБА_19 , 17 років, згідно з яким повідомлення на лінію 102 надійшло 14.05.2024 о 19 годині 26 хвилин (т.1 а.с.116); 
		-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_5 від 14.05.2024 з відеозаписом, в якому остання повідомила про вчинення 14.05.2024 чоловіком приблизно 18 років на ім`я ОСОБА_23 у АДРЕСА_5 відносно неї дій сексуального характеру, пов`язаного із вагінальним проникненням в її тіло без її згоди (т.1 а.с.130-133);
		-копію посвідчення серії НОМЕР_2 , яким ОСОБА_5 встановлено статус дитини з інвалідністю (т. 1 а.с. 135);
		-протокол огляду місця події від 14.05.2024 з ілюстративною фототаблицею, згідно з яким було оглянуто ділянку місцевості у м. Коростень за координатами площею 15*10 м, за 100 м від якої розташований цегляний гараж НОМЕР_3; за 600 м від вказаної ділянки знаходиться багатоповерховий будинок АДРЕСА_3 ; через центр ділянки проходить витоптана стежка; на місці огляду виявлено та вилучено жерстяну банку сірого кольору з написом «King`s bridge», листок рослини з невідомою речовиною та упаковку паперових серветок (т. 1 а.с. 117-125); 
		-постанова про визнання предметів речовими доказами від 14.05.2025 та ухвала слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.05.2024 про накладення арешту на вказане майно (т. 1 а.с. 127-129);
		-висновок судово-медичної експертизи № 109 від 17.05.2024, згідно з яким при обстеженні у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден, що локалізуються по внутрішній поверхні середньої третини лівого стегна, в проекції правого і лівого колінних суглобів, по внутрішній поверхні верхньої третини правої гомілки, по зовнішній поверхні середньої третини лівого стегна; вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого/тупих твердого/твердих предмету/предметів з обмеженою контактуючою поверхнею. Ушкодження утворились в межах однієї доби до моменту проведення обстеження і кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу для здоров`я. При гінекологічному обстеженні лікарем гінекологом, згідно з медичною довідкою, у обстежуваної наявне садно на слизовій оболонці переддвір`я піхви, яке могло виникнути від дії тупого твердого предмета в результаті тертя, можливо в межах однієї доби до моменту проведення обстеження, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров`я. Будь-яких інших тілесних ушкоджень не виявлено. Цілісність дівочої пліви у ОСОБА_5 не порушена. Обстежувана ОСОБА_5 статевої зрілості досягла. На момент проведення обстеження достовірних ознак, в тому числі враховуючи локалізацію і морфологічні особливості тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_5 , про статевий акт не отримано (т. 1 а.с. 140-141);
		-висновок додаткової судово-медичної експертизи № 132 від 14.06.2024, відповідно до якого тілесні ушкодження, які виявлені на тілі ОСОБА_5 та описані у висновку №109, виникли від дії тупого/тупих твердого/твердих предмету/предметів з обмеженою контактуючою поверхнею. Ідентифікувати тупий твердий предмет, від дії якого виникло садно на слизовій оболонці переддвір`я піхви не представляється можливим. Цілісність дівочої пліви у ОСОБА_5 не порушена. Достовірних даних щодо проникнення у піхву тупого твердого предмета експертизою не встановлено (т. 1 а.с. 146-148);
		-висновок комісійної судово-медичної експертизи ДСУ «Житомирське обласне бюро судово-медичних експертиз» № 143 від 30.07.2024, відповідно до якого при приведенні судово-медичної експертизи у неповнолітньої ОСОБА_5 будь-яких ушкоджень дівочої перетинки виявлено не було, але враховуючи її анатомічну будову (еластична, помірно розтягувана, з наявним невираженим кільцем скорочення) маловірогідно, що здійснення статевих актів можливе без порушення цілісності дівочої перетинки. При проведенні судово-медичної експертизи у неповнолітньої ОСОБА_5 було виявлено садна на обох стегнах, обох колінних суглобах та правій гомілці, які утворилися від дії твердих тупих предметів і за своїми морфологічними особливостями можуть відповідати часу їх утворення в межах однієї доби до часу проведення судово-медичної експертизи та відноситься до легких тілесних ушкоджень. Термін та поняття «зґвалтування» є юридичним і в компетенцію комісійної судово-медичної експертизи при оцінці характеру та механізму виникнення ушкоджень при скоєнні насильницького статевого акту або розбещених дій, не входить. Враховуючи дані гінекологічного огляду неповнолітньої ОСОБА_5 , виявлене у потерпілої садно слизової оболонки присінку піхви утворилося від дії тупого твердого предмету, що не залишив за собою характерних слідів для його ідентифікації, і могло бути спричинене як нігтями пальців рук сторонньої особи, так й власною рукою. При проведенні судово-медичної експертизи у неповнолітньої ОСОБА_5 будь-яких ушкоджень дівочої перетинки виявлено не було, що також підтверджується даними гінекологічного огляду потерпілої (т. 1 а.с. 155-156).
		-Заявою ОСОБА_5 від 14.05.2025 про добровільну видачу працівникам поліції своєї нижньої білизни, протокол огляду трусів ОСОБА_5 від 14.05.2024 з ілюстративною таблицею, в яких зафіксовано зовнішній вигляд трусів, наявність на них слідів біологічного походження та взяття змивів з них (т. 1 а.с. 157-164);
		-постанова про визнання предмета речовим доказом від 15.05.2025 та ухвала слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.05.2024 про накладення арешту на нижню білизну ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 127-129);
		-протокол про відібрання у потерпілої зразків для експертизи від 15.05.2024, в якому зафіксовано, що у ОСОБА_5 відібрано зразок букального епітелію (т. 1 а.с. 172-174);
		-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2024 з відеозаписами проведення вказаної слідчої дії, згідно з якими потерпіла ОСОБА_5 впізнала особу, яка вчинила відносно неї дії сексуального характеру по рисам обличчя (ріст волосся, очі), зачісці, та вказала на фото № 2, на якому зображений ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; під час проведення слідчої дії потерпіла неодноразово вказувала, що впізнаного чоловіка звати ОСОБА_23 , від нього під час події вона відчувала запах алкоголю; під час протиправних дій вона кричала, навіть вдарила чоловіка легенько кулаком (т. 1 а.с. 184-194);
		-висновок судово-психіатричної експертизи № 69-2024 від 15.07.2024 Житомирської філії судових експертиз ДУ «ІПС МОЗ України», відповідно до якого неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період кримінального правопорушення, вчиненого відносно неї, виявляла клінічні ознаки легкої розумової відсталості в ступені вираженої дебільності з емоційно-вольовою нестійкою за психастенічним типом (F 70.1 МКХ-10). Неповнолітня ОСОБА_5 за своїм психічним станом не здатна розуміти характер та значення вчинених відносно неї кримінальних дій, та керувати ними, не могла чинити опір. ОСОБА_5 в даний час виявляє клінічні ознаки легкої розумової відсталості в ступені вираженої дебільності з емоційно-вольовою нестійкістю, стан декомпенсації (F 70.1 МКХ-10). Даний психічний розлад не виник внаслідок протиправних, скоєних проти неї дій, проте, на фоні психотравмуючих подій розвинулись зміни в її психоемоційному стані. Ситуація, що досліджується за матеріалами кримінального провадження, є психотравмувальною для неповнолітньої ОСОБА_5 . Неповнолітня ОСОБА_5 має зміни в психоемоційному стані, стала замкнутою та нервовою, пізніше лягає спати, кричала вночі - снилось, як він це робить. Характерологічно: невпевнена, боязка, несмілива, має пасивну поведінку, нестійкий настрій, емоційно незріла, лабільна, зі зниженим вольовим контролем поведінки. Неповнолітня ОСОБА_5 , з урахуванням вікових особливостей, може на поверхнево-примітивному рівні, уповільнено сприймати обставини, відповідні свідчення дає по навідних запитаннях, коротко, потребує організуючої допомоги (т. 1 а.с. 240-243);
		-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 15.05.2024 з відеозаписом та ілюстративною таблицею, згідно з якими ОСОБА_7 було фактично затримано 14.05.2024 о 23 годині 40 хвилин; під час затримання здійснено його обшук, виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Ксаомі», кепку чорного кольору, труси чорного кольору з малюнком, кросівки сірого кольору, кофту спортивну чорного кольору, футболку темно-синього кольору, зроблено змиви на аплікатор з внутрішньої сторони трусів (т. 2 а.с. 54-62);
		-постанова про визнання предмета речовим доказом від 15.05.2025 та ухвала слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.05.2024 про накладення арешту на вилучені під час затримання ОСОБА_7 речі ( т. 2 а.с. 63-65);
		-протокол відібрання зразків букального епітелію від 15.05.2024 у підозрюваного ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 73-75);
		-висновок судово-психіатричної експертизи № 71-2024 від 15.07.2024 Житомирської філії судових експертиз ДУ «ІПС МОЗ України», яким встановлено, що ОСОБА_7 під час вчинення інкримінованих йому дій та на час проведення експертизи виявляв клінічні ознаки емоційно-нестійкого розладу особистості, ускладненого вживанням алкоголю та ПАР (F 60.3 МКХ-10); за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.; не потребує застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру; за своїм психічним станом здатний самостійно реалізовувати своє право на захист. За висновком спеціальної медичної комісії з проведення медичних оглядів для направлення на примусове лікування КНП «ОМСЦ» ЖОР ОСОБА_7 страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю; вживання алкоголю пов`язане зі шкідливими наслідками для здоров`я; на моменту огляду лікування не потребує (т. 2 а.с. 87-90);
		-висновок молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19-24/38786-БД від 18.02.2025, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки букального епітелію потерпілої ОСОБА_5 (об`єкт № 1) та підозрюваного ОСОБА_7 (об`єкт № 2). На виворітній поверхні ластовиці трусів ОСОБА_5 (об`єкт № 3, 4) виявлено кров людини та клітини з ядрами, сперми не виявлено; за генетичними ознаками кров та клітини належать потерпілій. У наданому на дослідження змиві з статевого члена підозрюваного ОСОБА_7 (об?єкт № 9), виявлено клітини з ядрами, крові людини та сперми не виявлено; встановлено генетичні ознаки клітин, виявлених у змиві з статевого члена підозрюваного ОСОБА_7 (об`єкт № 9), які є змішаними, містять генетичні ознаки більш ніж двох осіб та для подальшої ідентифікації непридатні. Генетичні ознаки крові та клітин, виявлених на виворітній поверхні трусів ОСОБА_24 , на відстані 75 мм від верхнього краю та 240 мм від правого бічного шва на площі 30*140 (об`єкт № 5) є змішаними та містять генетичні ознаки двох осіб, а саме: генетичні ознаки зразка букального епітелію потерпілої ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_7 ( т. 3 а.с. 101-134).
		Речових доказів, зокрема, одягу потерпілої та обвинуваченого, суд під час судового розгляду не оглядав, оскільки ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту не ставили це питання перед судом; суд вважав за можливе обмежитись дослідженням лише письмових доказів, зокрема, висновків експертиз, об`єктами дослідження яких з використанням спеціальних знань були вказані речові докази.
		Судом за клопотанням прокурора було досліджено відеозапис судового засідання, під час якого слідчим суддею Коростенського міськрайонного суду Житомирської області було проведено допит потерпілої відповідно до ст. 225 КПК України. Однак, як встановлено судом, слідчим суддею перед допитом не було виконано вимог ч.ч. 1, 2 ст. 353 КПК України (не попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та не приведено до присяги, хоча на момент проведення допиту потерпіла досягла 16-річного віку), тому, керуючись ч. 3 ст. 225 КПК України, суд не враховує фактичні дані, які були повідомлені потерпілою під час такого допиту.
		За клопотанням сторони обвинувачення у судовому засіданні було здійснено допит судового експерта ОСОБА_25 , яка, надавши роз`яснення висновків судово-медичної експертизи № 109 та 132, пояснила, що у потерпілої ОСОБА_5 після події при гінекологічному огляді було виявлено садно у переддвір`ї піхви. Переддвір`я піхви є зовнішнім статевим органом, а садно в цій частині не є ознакою, яка б давала підстави зробити висновок про проникнення до статевого органу потерпілої. Зазначене тілесне ушкодження виникло від дії тертя твердим тупим предметом. Тілесні ушкодження на ногах потерпілої також виникли від дії твердих тупих предметів. На момент огляду потерпілої судовим експертом, у потерпілої були помірні кров`яні фізіологічні виділення зі статевого органу.
		Враховуючи повне невизнання своєї вини обвинуваченим, заперечення ним обставин, які сторона обвинувачення вважає доведеними, а також позицію захисника обвинуваченого щодо не доведення стороною обвинувачення поза розумним сумнівом того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, суд вважає за необхідне здійснити детальний аналіз досліджених доказів у контексті пред`явленого обвинувачення.
		Так, стороною захисту не оспорюється дата, час та місце події, тобто, що подія мала місце 14 травня 2024 року близько 18 години поблизу території гаражного кооперативу, що по АДРЕСА_6.
		ОСОБА_7 обвинувачуються в тому, що перебуваючи на дитячому майданчику біля АДРЕСА_4, побачив неповнолітню ОСОБА_5 , яка має фізичні вади здоров`я із фізіологічно вираженими вадами опорно-рухового апарату, де у нього виник умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої потерпілої з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої ОСОБА_5 .
		ОСОБА_7 під час судового розгляду підтвердив, що достовірно знав про те, що ОСОБА_5 є неповнолітньою, оскільки вона повідомила, що їй 17 років. Також обвинувачений безсумнівно бачив виражені вади опорно-рухового апарату потерпілої, про що підтвердив у судовому засіданні. 
		Про умисел на вчинення сексуальних дій щодо потерпілої також обвинувачений вказав сам під час судового розгляду, повідомивши, що сприйняв пропозицію потерпілої прогулятись в парк, як пропозицію вступити з ним у статевий зв`язок. Тобто, ОСОБА_7 пішов з потерпілою цілеспрямовано з метою вчинення дій сексуального характеру. На це також вказує і та обставина, що замість пропозиції потерпілої піти у парк - публічне місце, він з потерпілою пішов на територію гаражного кооперативу, де вони залишались непоміченими для сторонніх осіб.
		Згідно з обвинуваченням, ОСОБА_7 , застосовуючи фізичне насильство відносно потерпілої ОСОБА_5 , яке виразилось у нанесенні удару по плечу, схопив останню за руку та тягнув її до гаражного кооперативу. Потерпіла почала чинити ОСОБА_7 опір, однак останній не зупинився, а використовуючи безпорадний стан неповнолітньої, взяв її на руки та приніс до вказаного гаражного кооперативу.
		Зазначені обставини під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження, оскільки об`єктивно у потерпілої не було виявлено будь яких тілесних ушкоджень, які б свідчили про нанесення удару по плечу чи прикладання сили до її рук, щоб тягнути її, долаючи опір.
		Навпаки, пред`явлене обвинувачення у цій частині спростовуються показаннями самої потерпілої, яка підтвердила, що ОСОБА_7 її не бив, не тягнув та не ніс на руках, до місця події вона пішла сама, без будь якого примусу зі сторони обвинуваченого.
		Згідно з пред`явленим обвинуваченням, ОСОБА_7 , утримуючи потерпілу під вагою власного тіла, притискаючи її до землі, силоміць зняв з неї штани та спідню білизну, після чого ігноруючи волю потерпілої, яка в силу своїх фізіологічних можливостей чинила супротив та кричала, щоб він її відпустив, проник у тіло потерпілої вагінальним шляхом із використанням пальців його рук, без добровільної згоди потерпілої, таким чином вступив у статевий зв`язок з неповнолітньою ОСОБА_5 .
		Так, у судовому засіданні достовірно встановлено, що саме обвинувачений зняв з потерпілої одяг з нижньої частини тіла - штани та труси, однак будь яких фактичних даних про те, що саме в цей момент потерпіла чинила йому опір, судом не здобуто. 
		Надаючи показання, потерпіла зазначила, що на першому етапі взаємин з обвинуваченим, її дії були добровільні: вони цілувались і вона бажало цього. В цій частині показання потерпілої та обвинуваченого співпадають.
		Як вказала потерпіла, подальші дії сексуального характеру, які почав вчиняти обвинувачений щодо неї, не відповідали її волі, зокрема, пропозиція ОСОБА_7 вступити у оральний статевий зв`язок, намагання проникнути в її тіло вагінально, спричинили їй не лише фізичний біль, а й викликали гостру психоемоційну реакцію, яку потерпіла описала як «істерика». 
		В той же час ОСОБА_7 заперечує обвинувачення в цій частині та вказує, що всі дії, які він вчиняв, не мали насильницьких ознак, оскільки потерпіла не висловлювала ніяких заперечень, тобто дії сексуального характеру вчинялись ним за згодою потерпілої.
		Аналізуючи фактичні обставини та вирішуючи питання кваліфікації про наявність добровільної згоди потерпілої на вчинення відносно неї дій сексуального характеру, суд враховує наступне. 
		Закон України про кримінальну відповідальність не містить визначення поняття «згода», як і не конкретизує змісту поняття «відсутність згоди». Відсутність згоди є питанням факту, вирішення якого покладено на суд в конкретному кримінальному провадженні, який оцінюється у контексті супутніх обставин.
		Таким чином, саме від контексту супутніх обставин значною мірою залежить визначення вільності волевиявлення про добру волю потерпілої особи.
		У примітці до ст. 152 КК України визначено, що згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин. Отже, йдеться не про конкретний спосіб подолання опору чи ігнорування волі потерпілої особи, а про вчинення дій сексуального характеру за відсутності такого вільного волевиявлення потерпілої особи, що недвозначно свідчить про її добровільну згоду на це (за відсутності протиправного впливу на психіку і волю потерпілої особи, нехтування її волею).
		Добровільність згоди має бути підтверджена доказами в кримінальному провадженні, оскільки законодавець установив у ст. 152 КК України презумпцію незгоди потерпілого. 
		Як встановлено судом, доказів добровільності згоди потерпілої на вчинення щодо неї обвинуваченим дій сексуального характеру, в матеріалах справи немає. 
		Сексуальні дії не можуть вважатись вчиненими за добровільною згодою в контексті супутніх обставин, якщо вони були здійснені внаслідок застосування фізичного насильства, погрози його застосування чи інших, подібних до них за особливостями впливу на психіку потерпілої особи способів вчинення злочину, шляхом використання безпорадного стану.
		Суд враховує, що обвинувачений вчинив відносно потерпілої дії сексуального характеру, скориставшись вираженими вадами її опорно-рухового апарату, тобто використавши її безпорадний стан.
		       Крім того, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи» визначено, що під фізичним насильством слід вважати умисний зовнішній негативний вплив на організм потерпілої особи або на її фізичну свободу, вчинений з метою подолання чи попередження опору потерпілої особи або приведення її у безпорадний стан. Такий вплив може виражатись у нанесенні ударів, побоїв, заподіянні тілесних ушкоджень, здавлюванні дихальних шляхів, триманні рук або ніг, обмеженні або позбавлені особистої волі, тощо. При цьому нанесення легких тілесних ушкоджень не потребують додаткової кваліфікації.
		Як встановлено судом, у потерпілої на нижніх кінцівках були виявлені тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості (синці та подряпини), які були спричинені їй обвинуваченим під час події та об`єктивно свідчать про те, що дії обвинуваченого вчинялись із застосуванням фізичного насильства щодо потерпілої.
		Крім того, потерпіла вказала, що свою незгоду з діями обвинуваченого щодо себе вона проявила гострою психоемоційною реакцією, яка полягала у крику та плачу («істерикою»). 
		Хоч обвинувачений і заперечує подібну поведінку та стан потерпілої, однак показаннями свідків у судовому засіданні підтверджено, що потерпіла відразу після події плакала, її «трусило», вона не могла самостійно пересуватись.
		На переконання суду, наявність вказаних обставин виключає вільне волевиявлення потерпілої на вчинення щодо неї дій сексуального характеру обвинуваченим.
		Доводи сторони захисту про те, що поведінка потерпілої до події свідчила про те, що вона виражає добровільну згоду на вступ у статевий зв`язок з обвинуваченим, суд не приймає, тому що за усталеними в правозастосовній практиці положеннями, поведінка та стан потерпілої особи до події (до прикладу, алкогольне чи інше сп`яніння; нехтування нею заходами особистої безпеки; аморальна чи інша віктимна поведінка), яка, можливо, свідомо провокувала сексуальну поведінку іншої особи з наміром припинити надалі вчинення дій сексуального характеру щодо неї, не виключають кримінальної відповідальності обвинуваченого.
		Як визначено у судовій практиці ВС, наявність вини у виконавця злочину є і тоді, коли він не надавав достатнього значення встановленню факту того, чи дає потерпіла особа свою згоду чи ні, або коли зовсім не замислився над цим, або ж якщо він, усвідомлюючи, що інша особа вірогідно не погоджується, продовжував вчиняти свої дії (постанова ВС від 08.12.2021 № 566/1420/19).
		Відтак, поведінка потерпілої на початковому етапі взаємодії з обвинуваченим, за умови подальшого заперечення дій сексуального характеру щодо себе, яке обвинувачений міг та повинен був врахувати, не свідчить про те, що ОСОБА_5 , погоджуючись на прогулянку в парку та взаємодіючи з обвинуваченим під час поцілунку, автоматично погодилась і на статевий контакт чи інші дії сексуального характеру щодо себе.
		Відповідальність за ст. 152 КК України настає за вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета.
		Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується у проникненні у тіло потерпілої вагінальним шляхом із використанням пальців його рук.
		Оцінюючи докази в цій частині пред`явленого обвинувачення, суд бере до уваги наступне.
		З об`єктивної сторони зґвалтування визнається закінченим з моменту проходження хоча б частиною статевого органу, іншого органу людини чи певного предмета меж тієї чи іншої природної порожнини тіла людини (наприклад, для ротової порожнини це губи, а для анального отвору сфінктерне кільце ануса), незалежно від того, чи вдалося винуватому збудити та/або задовольнити свою статеву пристрасть. 
		Обвинувачений категорично заперечує обставини обвинувачення в цій частині. Потерпіла ж вказала, що коли в обвинуваченого не вийшло проникнути своїми геніталіями вагінально, він почав сунути в її статеві органи палець. Такі дії обвинуваченого спричинили їй біль.
		Із письмових доказів судом встановлено, що у потерпілої було виявлено подряпину (садно) на слизовій оболонці переддвір`я піхви, яка могла виникнути від дії тупого твердого предмету в результаті тертя. Як вказав судовий експерт, переддвір`я піхви належить до зовнішніх статевих органів, а виявлене ушкодження не є свідченням проникнення до статевого органу потерпілої.
		Крім того, з висновку комісійної судової експертизи встановлено, що будь-яких ушкоджень дівочої перетинки у потерпілої виявлено не було, але враховуючи її анатомічну будову, маловірогідно, що здійснення статевих актів можливе без порушення цілісності дівочої перетинки.
		За встановленої сукупності фактичних даних, суд вважає, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено, що ОСОБА_7 під час вчинення дій сексуального характеру щодо потерпілої проник у її тіло вагінальним шляхом із використанням пальців його рук.
		Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України, ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 є обов`язковою до застосування при розгляді справ як джерело права, саме на сторону обвинувачення покладається тягар доведення вини особи, а всі сумніви повинні тлумачитися на користь останньої. Згадана сторона зобов`язана надати суду докази, достатні для визнання обвинуваченого винуватим.
		Такі постулати знайшли відображення і у нормах національного законодавства, так відповідно до положень ст. 92 КПК України у кримінальному провадженні обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення. Тобто, пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретних кримінальних правопорушень з кваліфікацією її дій за статтями (частинами статей) КК, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.
		Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.
		При цьому обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Зміст принципу «доведення вини поза розумним сумнівом», хоч і не закріплений законодавчо, але відображений в усталеній судовій практиці як Європейського суду з прав людини, так і Верховного Суду. ЄСПЛ визначає, що при оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». У своїх рішеннях Верховний Суд вказує, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Отже, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Суд з дотриманням положень ст. 337 КПК України всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясував всі обставини кримінального провадження, перевірив їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, які досліджені у судовому засіданні та оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, та дійшов висновку, що сторона обвинувачення поза розумним сумнівом не довела вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
		В той же час, суд, керуючись ч.3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, вважає за можливе вийти за межі висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, та за встановлених судом обставин, здійснити перекваліфікацію його дій.
		Так, суд, ретельно проаналізувавши фактичні дані, здобуті з досліджених судом доказів, встановив, що 14 травня 2024 року близько 18 години 00 хвилин ОСОБА_7 та ОСОБА_5 зустрілись поблизу АДРЕСА_7. Під час зустрічі у ОСОБА_7 , який достовірно знав про те, що ОСОБА_5 є неповнолітньою та має фізіологічно виражені вади опорно-рухового апарату, виник умисел на вчинення дій сексуального характеру щодо ОСОБА_5 з метою задоволення своєї статевої пристрасті.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на сексуальне насильство щодо неповнолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_7 разом з потерпілою пройшов до ділянки місцевості неподалік гаражного кооперативу, що по АДРЕСА_8. Використовуючи безпорадний стан неповнолітньої, обумовлений вираженими вадами опорно-рухового апарату, ОСОБА_7 зняв із потерпілої штани та нижню білизну. Застосовуючи фізичне насильство, яке проявилось в утримуванні та перевертанні потерпілої з боку на бік на ґрунтовій поверхні, вчинив відносно неповнолітньої ОСОБА_5 , без її добровільної згоди, дії сексуального характеру з використанням пальців рук в області її зовнішніх статевих органів (переддвір`я піхви), не пов`язані з проникненням в тіло потерпілої, внаслідок чого порушив її статеву недоторканість, завдав потерпілій фізичного болю та моральних страждань.
		За встановлених обставин, суд визнає доведеним вину ОСОБА_7 у вчиненні умисних насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_5 , без її добровільної згоди (сексуальне насильство), та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 153 КК України.
		При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення - тяжкого злочину проти статевої свободи та недоторканості, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного.
		Судом було досліджено характеризуючі матеріали на обвинуваченого, а саме:
		- копію паспорта (т. 2 а.с. 122);
		- копію рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.02.2021, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_26 та ОСОБА_9 про скасування усиновлення та передачу дитини на виховання органу опіки та піклування, зі змісту якого встановлено, що ОСОБА_26 та ОСОБА_9 на підставі рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12.02.2008 усиновили ОСОБА_7 . З приходом дитини в сім`ю встановити належний психологічний контакт не вдалося. У дитини було виявлено змішаний розлад поведінки та емоцій з частими опозиційно-протестними реакціями. Під час навчання у школі у дитини відмічена низька розумова діяльність, нестійка увага, проблеми з дисципліною. ОСОБА_15 проявляв агресію із застосуванням фізичного насильства відносно матері. Вказаним рішенням було внесено зміни до актового запису про народження дитини, зокрема змінено прізвище з ОСОБА_27 на ОСОБА_31 та по батькові з ОСОБА_32 на ОСОБА_29 (т. 2 а.с. 174-175);
		- копію розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 19.04.2021 № 260, яким ОСОБА_7 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (т. 2 а.с. 133);
		- характеристики, видані головою спілки окружних, вуличних, будинкових комітетів м. Коростень та начальником ЖЕД №8-9 КП «ККОЖФ Святошинського району м. Києва», згідно з якими ОСОБА_30 характеризується посередньо (т. 2 а.с. 155, 183);
		- лист КНП «КЛ «Психіатрія» від 24.05.2024 та довідку КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» від 27.05.2024, відповідно до яких ОСОБА_7 під наглядом лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т. 2 а.с. 186, 186);
		- довідку КДЦ КНП «Коростенська ЦМЛ» № 192 від 16.05.2024, згідно з якою ОСОБА_30 з 19.06.2019 по 2022 рік перебував на обліку в психіатричному кабінеті Коростенського КДЦ (т. 2 а.с. 188);
		- копію листа КЗ «Київський професійний коледж будівництва і архітектури» від 20.05.2024, в якому стверджується, що 28.03.2024 ОСОБА_7 відрахований зі складу здобувачів закладу освіти за грубі порушення та невиконання навчального плану (т. 2 а.с. 147); 
		- вимогу про судимості, згідно з якою ОСОБА_7 у 2021 році притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України, кримінальне провадження було ухвалою Коростенського міськрайонного суду від 04.11.2021 закрите на підставі ст. 45 КК України (т. 2 а.с. 143).
		Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Відповідно до ст. 67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення відносно особи з інвалідністю.
		При призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, з його поведінки під час судового розгляду не встановлено, що він критично ставиться до вчиненого, засуджує свою поведінку та висловлює щирий жаль з приводу того, що своїми протиправними діями заподіяв моральні страждання та фізичний біль потерпілій. 
		Обвинувачений на момент судового розгляду на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, хоча й виявляє клінічні ознаки емоційно-нестійкого розладу особистості (F 60.3 МКХ-10), однак здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. Сукупність досліджених характеризуючих даних вказують на те, що обвинувачений виявляє стійкі негативні прояви в поведінці, в тому числі і протиправні, що, на думку суду, свідчить про його підвищену суспільну небезпеку та стійке небажання до тривалої правомірної поведінки. 
		Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень, враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, наявність обставини, яка обтяжує покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 153 КК України у виді позбавлення волі.
		Підстав для застосування відносно ОСОБА_7 положень ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.
		       Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу слід залишити без змін - тримання під вартою, але не довше, ніж 60 днів від дати ухвалення вироку.
		       Зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 з дати фактичного затримання.
		       Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, накладеного на підставі ухвал слідчого судді, скасувати.
		       Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Процесуальні витрати на залучення експертів у даному провадженні становлять 37359, 72 грн (т. 2 а.с. 120, т. 3 а.с. 100), які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою, але не довше, ніж 60 днів з дня ухвалення вироку.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
		Зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення із дня фактичного затримання - 14 травня 2024 року по день набрання вироком законної сили відповідно до ч. 5 ст.72 КК України.
		       Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, накладеного на підставі ухвал слідчого судді Коростенського міськрайонного суду від 17.05.2024, скасувати.
		       Речові докази по справі, а саме:
		-мобільний телефон марки «Ксаомі», кепку чорного кольору, кросівки сірого кольору, штани спортивні чорного кольору, кофту спортивну чорного кольору, футболку темно-синього кольору, які передані на зберігання до камери схову Коростенського РУП - повернути ОСОБА_7 ;
		-жерстяну банка з-під напою «King's Bridge», упаковку з-під серветок, два змиви із спідньої білизни потерпілої ОСОБА_5 , змиви з внутрішньої сторони трусів ОСОБА_7 , зразок букального епітелію ОСОБА_7 , листок рослини, спідню білизну (труси) потерпілої ОСОБА_5 , зразок букального епітелію потерпілої ОСОБА_5 , труси чорного кольору в малюнок «колби та градусник», які передані на зберігання до камери схову Коростенського РУП - знищити;
		-диск із відеозаписом відібрання заяви у потерпілої ОСОБА_5 , диск із відеозаписами проведення слідчих дій за методикою «Зелена кімната», диск із відеозаписом допиту потерпілої ОСОБА_5 , диск із відеозаписом проведення впізнання за участю потерпілої ОСОБА_5 , диск із відеозаписом проведення затримання ОСОБА_7 , диск із відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 - залишити в матеріалах кримінального провадження;
		- диск із відеозаписом проведення допиту ОСОБА_7 , диск із відеозаписом проведення допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_20 - залишити у розпорядженні прокурора.
		       Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави процесуальні витрати щодо залучення експертів у розмірі 37359 (тридцять сім тисяч триста п`ятдесят дев`ять) гривень 72 копійки.
		Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Вирок може бути оскаржений протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, а обвинуваченим - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...