Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/2574/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано судом: 11.06.2025. Зареєстровано: 12.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2025.
Дата набрання законної сили: 22.01.2026
Результат оскарження 22.01.2026 Третій апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		РІШЕННЯ 
		11 червня 2025 року (10:00)Справа № 280/2574/25  м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м.Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		07.04.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі  позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі  відповідач), в якій позивач просить: 
		визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №083850023630 від 06.03.2025 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності;
		зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період проходження строкової військової служби з 25.06.1991 по 04.06.1993 згідно даних трудової книжки серія НОМЕР_2 від 27.10.1993 та даних військового квитка серія НОМЕР_3 від 17.06.1991, у зв`язку з чим призначити позивачу пенсію по інвалідності з 16.12.2024 відповідно до статей 30 та 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно відмовлено у включені до страхового стажу періоду строкової служби позивача з 25.06.1991 по 04.06.1993 на території російської федерації, як наслідок рішення ГУ ПФУ у Київській області від 06.03.2025 №083850023630 є протиправним та таким, що не відповідає критеріям визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, внаслідок чого підлягає скасуванню. Зауважує, що до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023. Беручи до уваги вищезазначене просить задовольнити позовні вимоги.
		Ухвалою суду від 14.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). 
		21.04.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№19250), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зокрема зазначає, що позивачу встановлена група інвалідності: 3 група, загальне захворювання. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для осіб з інвалідністю 3 групи, у віці від 52 років до досягнення особою 55 років включно становить 13 років. Страховий стаж позивача становить 11 років 1 місяць 7 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період проходження строкової військової служби з 25.06.1991 по 04.06.1993 в російській федерації: з 25.06.1991 по 31.12.1991, оскільки відсутня заява, щодо не отримання пенсії за вказаний період в органах пенсійного забезпечення російської федерації. Зазначений період роботи може бути зарахований до страхового стажу при наданні заяви, яка засвідчує не перебування заявника на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувача пенсії. З 01.01.1992 по 04.06.1993, оскільки між Україною та російською федерацією відсутні будь-які двосторонні угоди, які регулюють пенсійне забезпечення. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. 
		Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
		Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
		Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
		Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
		Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
		Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
		16.12.2024 позивач звернувся до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 
		Рішенням ГУ ПФУ у Київській області №083850023630 від 06.03.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 13 років (а.с.34-35). 
		У рішенні зазначено, що позивачу встановлена група інвалідності: 3 група, загальне захворювання. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для осіб з інвалідністю 3 групи, у віці від 52 років до досягнення особою 55 років включно становить 13 років. Відповідно до статті 24-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Страховий стаж Позивача становить 11 років 1 місяць 7 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період проходження строкової військової служби з 25.06.1991 по 04.06.1993 в російській федерації: з 25.06.1991 по 31.12.1991, оскільки відсутня заява, щодо не отримання пенсії за вказаний період в органах пенсійного забезпечення російської федерації. Зазначений період роботи може бути зарахований до страхового стажу при наданні заяви, яка засвідчує не перебування заявника на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувача пенсії. З 01.01.1992 по 04.06.1993, оскільки між Україною та російською федерацією відсутні будь-які двосторонні угоди, які регулюють пенсійне забезпечення.
		Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії по інвалідності протиправним, позивач звернувся до суду із вимогами про його скасування та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірний період.
		Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
		Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
		Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
		Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
		Відповідно до ст. 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
		Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
		Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
		Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.02.2025 на підставі облікової картки рядового запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що, останній, перебував на строковій військовій службі у Збройних Силах СРСР з 25.06.1991 по 04.06.1993 (а.с.36)
		Разом з тим, військовий квиток ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 17.06.1991(сторінки 2,3) засвідчує факт несення строкової військової служби з 25.06.1991 по 04.06.1993 (а.с.18-19).
		У трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 27.10.1993 також міститься запис про проходження ним військової служби у період з 25.06.1991 по 04.06.1993 (а.с.16).
		Вирішуючи по суті існуючий спір суд першочергово звертає увагу на ту обставину, що оскільки трудовий стаж набутий позивачем на території російської федерації, тому при визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону від 09.07.2003 за №1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.
		Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
		Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
		Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
		Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірний період. Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України №639 від 24.06.2023.
		Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав  учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Україна вийшла із такої годи. Постанова набрала чинності 02.12.2022.
		Водночас, відповідно до п.2 ст.13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
		Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
		Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
		Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
		Суд відмічає, що на час проходження строкової військової служби позивачем у спірний період, вказана вище Угода була чинною для України, відтак підлягає застосуванню до даних правовідносин.
		Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
		Разом з цим, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що період з 25.06.1991 по 31.12.1991 може бути зарахований до страхового стажу при наданні заяви, яка засвідчує не перебування заявника на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувача пенсії.
		Відповідачем не надано будь-яких доказів, які давали б обґрунтовані підстави вважати, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії по інвалідності позивач отримував відповідний вид пенсії в органах пенсійного забезпечення російської федерації.
		За змістом статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
		Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
		З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (далі - Інструкція №58).
		Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п. 1.1 Інструкції №58).
		Так, як встановлено судом трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 27.10.1993, містить запис про спірний період проходження ним строкової військової служби в рф з 25.06.1991 по 04.06.1993.
		Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що період проходження ним строкової військової служби з 25.06.1991 по 04.06.1993 є повністю підтвердженим, та підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
		Таким чином, оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Київській області №083850023630 від 06.03.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
		Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
		Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Київській області про відмову позивачу у призначенні пенсії №083850023630 від 06.03.2025 та зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області зарахувати до страхового стажу позивача період проходження строкової військової служби з 25.06.1991 по 04.06.1993 згідно даних трудової книжки серія НОМЕР_2 від 27.10.1993 та даних військового квитка серія НОМЕР_3 від 17.06.1991, у зв`язку з чим призначити позивачу пенсію по інвалідності відповідно до статей 30 та 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 16.12.2024.
		Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України). Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20грн., відтак зазначена сума підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань територіального органу Пенсійного фонду України який прийняв протиправне рішення - ГУ ПФУ у Київській області.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 243-246 КАС України, суд, 
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м.Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії №083850023630 від 06.03.2025.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період проходження строкової військової служби з 25.06.1991 по 04.06.1993 згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_2 від 27.10.1993 та даних військового квитка серії НОМЕР_3 від 17.06.1991, у зв`язку з чим призначити пенсію по інвалідності відповідно до статей 30 та 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 16.12.2024.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.06.2025. 
		 
		Суддя Ю.В. Калашник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...