Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/12377/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Надіслано судом: 11.06.2025. Зареєстровано: 12.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2025.
Дата набрання законної сили: 10.06.2025
Номер судового провадження: A/855/24957/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/12377/24                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  10 червня 2025 року                                                                                            м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		          головуючий суддя                    Грибан І.О.
		          судді:                                        Ключкович В.Ю.
		                                                  Кузьмишина О.М.
		 
		          розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
		У С Т А Н О В И В:
		 
		           ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 09.05.2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової допомоги сім`ї загиблого згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 відповідно до частини 5 статті 36 Закону №1105-XIV, одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку із смертю дружини ОСОБА_1 .
		          Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
		          Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. 
		          Апелянт у своїй скарзі зазначає, що реєстрація місця проживання позивача не співпадає з реєстрацією місця проживання померлої дружини, а відтак підстави для виплати одноразової допомоги сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 04 лютого 2025 року.
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року справу на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
		Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
		Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.06.1997 між ОСОБА_1  та ОСОБА_2  зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .
		Згідно з актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 22.08.2023 о 09:00 год у Відокремленому підрозділі «ТК-Стиль» Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» (далі - ВП «ТК-Стиль» ТОВ «Текстиль-Контакт»), код згідно з ЄДРПОУ : 41661338, уповноважений орган - ТОВ «Текстиль-Контакт», код згідно ЄДРПОУ : 32043747 від 30.01.2024, затвердженого Першим заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 31.01.2024, встановлено, що ОСОБА_1 отримала травми (обширні рвані рани обох гомілок до 5; поверхні тіла з некрозом м`яких тканин після травми) на 3 поверсі приміщення, де розташований Відокремлений підрозділ «ТК-Стиль» Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт», та 14.09.2023 в результаті отриманих травм померла.
		Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який стався з дружиною - ОСОБА_1 .
		Листом від 09.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовило позивачу  в призначенні одноразової допомоги, передбаченої пунктом 1 частини 5  статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у сумі що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, яка виплачується сім`ї померлого, оскільки за наявними документами, реєстрація місця проживання ОСОБА_1 не співпадає з реєстрацією місця проживання померлої ОСОБА_1 , не підтверджено постійне проживання разом однією сім`єю та ведення спільного побуту з померлою.
		Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Так, правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі Закон №1105-XIV).
		Згідно з частиною 1 статті 30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
		Відповідно до пункту 2 частини 7 статті 36 Закону №1105-XIV страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
		Так, пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону №1105-XIV встановлено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються, зокрема, одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
		Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №1105-ХІV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України.
		Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
		Згідно з частинами 1,2 статті 38 Закону №1105-ХІV територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
		Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
		Відповідно до вимог статті 39 Закону №1105-ХІV  уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:
		1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;
		2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;
		3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
		Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.
		Відповідно до статей 7, 36, 37, 39, 41-48 Закону №1105-ХІV та з метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання затверджений Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (Порядок №11).
		Відповідно до пункту 4 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1105-ХІV установлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України.
		Разом з тим, колегія суддів зазначає, що станом на момент спірних правовідносин порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат визначався Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11.
		Пунктом 5.1 розділу V Порядку №11 установлено, що для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).
		Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.
		Таким чином, з системного  аналізу наведених правових норм з урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин, оскільки ОСОБА_1 отримала на виробництві (відокремлений підрозділ «ТК-Стиль» Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт») травми та в результаті отриманих травм померла14.09.2023, то члени її сім`ї мають право на одноразову грошову допомогу передбачену пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
		Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовило позивачу в призначенні одноразової допомоги, з тих підстав що за наявними документами, реєстрація місця проживання ОСОБА_1 не співпадає з реєстрацією місця проживання померлої ОСОБА_1 , не підтверджено постійне проживання разом однією сім`єю та ведення спільного побуту з померлою.
		Колегія суддів звертає увагу, що ст.39 Закону №1105-ХІV встановлено виключний перелік підстав, за яких пенсійний орган може відмовити  у страховій виплаті.
		Рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформлене листом від 09.05.2024, жодної з зазначених у статті 39 Закону №1105-ХІV підстав для відмови у страховій виплаті відповідачем не містить.
		Окрім того, колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої  статті 29 Цивільного кодексу України  місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Згідно з частиною шостою  статті 29 Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання.
		Отже, постійне проживання особи не завжди може співпадати з місцем її реєстрації.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що норми законодавства не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому відсутність реєстрації місця проживання позивача за зареєстрованим місцем проживання померлого члена сім`ї, а саме дружини, яка померла внаслідок нещасного випадку на виробництві, не може бути доказом того, що останні не проживали разом.
		Таким чином, сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»  не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що позивач не проживав разом зі своєю дружиною на момент її смерті.
		Отже, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач дійшов помилкових висновків щодо відсутності у позивача права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
		Визначальним для вирішення спору по суті є доведеність позивачем факту проживання з потерпілою однією сім`єю та відсутність підстав, визначених ст.39 Закону №1105-ХІV для відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, отже пріоритетними для застосування до спірних правовідносин є норми законів, а не підзаконного акту.
		Крім того, відповідно до частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову позивачу у призначенні одноразової допомоги сім`ї загиблого згідно  Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зобов`язання призначити позивачу  відповідно до частини 5  статті 36 Закону №1105-ХІV одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку із смертю дружини.
		Інша частина доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		У постанові від 26 червня 2016 року у справі №809/1231/16 Верховний Суд зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
		Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним - таким, що забезпечує поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
		Обираючи ефективний спосіб захисту порушених прав, суд зазначає, що повноважень органів Пенсійного фонду України є дискреційними тоді, коли приймати рішення вони можуть з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. 
		Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
		Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- 
		П О С Т А Н О В И В
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.
		Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
		          
		Головуючий суддя                                                                      І.О. Грибан
		 
		Судді:                                                                                          В.Ю. Ключкович
		 
		                                                                                                    О.М. Кузьмишина
		 
		 
		 
		          (повний текст постанови складено 10.06.2025р.)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...