Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/5126/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 12.06.2025. Зареєстровано: 12.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/466/700/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025141380000299

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 466/5126/25
		Провадження № 1-кп/466/700/25
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11 червня 2025 року м.Львів
		Шевченківський районний суд м.Львова
		в складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1  
		секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		прокурора ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5  
		обвинуваченого ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження за №12025141380000299 від 06.03.2025 р. про обвинувачення 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, гр.України, із середньою освітою, розлученого, солдата розвідника-навідника в\ч НОМЕР_1 ЗСУ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст.89 КК України вважається несудимим , 
		 
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України ,-
		 у с т а н о в и в 
		Обвинувачений ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та проходячи реабілітаційний період після лікування у м.Львові, в період часу з 10.00 год по 10:30 год, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , під час розпиття спиртних напоїв з ОСОБА_7  та виниклого побутового конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на позбавлення життя останнього, кухонним ножем наніс один удар в ділянку лівого стегна ОСОБА_7 , чим спричинив йому колото-різане ушкодження лівого стегна з пошкодженням лівої стегнової вени, що призвело до зовнішньої кровотечі та гострої крововтрати, в результаті чого відповідно до висновку судово-медичної експертизи №291\2025 від 07.04.2025 р. наступила смерть ОСОБА_7 .
		Такими діями, обвинувачений ОСОБА_6  вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину свою у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та суду пояснив, що є солдатом ЗСУ, проходив військову службу з 2024 року , після поранення був направлений на лікування до м.Львова . 06.03.2025 р. прийшов до свого знайомого ОСОБА_7 , який проживав за адресою АДРЕСА_3 з його колишньою дружиною. Вони розпивали спиртні напої і на грунті ревнощів через дружину у них почалась сварка, під час якої він ножем наніс удар нижче паха ОСОБА_7 . Мав намір надати йому першу медичну допомогу, оскільки вміє це робити, але його колишня дружина підняла крик і вигнала його з квартири. Він вийшов з будинку і недалеко на лавочці чекав коли його затримають, не мав наміру скриватись від правоохоронних органів, відразу здався і сприяв слідству. У вчиненому щиро розкаюється, вибачився перед матірёю загиблого, має намір повернутись до служби щоб спокутувати свою вину. 
		Згідно акту судово-психіатричного експерта №537 від 08.04.2025 р. ОСОБА_6 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждає, виявляє ознаки органічного розладу особистості, псевдопсихопатоподібний варіант, що не позбавляє його здатності у даний час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, в період інкримінованих йому дій хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, виявляв ознаки органічного розладу особистості, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. 
		Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч.3 ст. 349 КПК України та отримавши на це їх згоду, визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі.
		Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано, на переконання суду, доведена повністю. Кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає вірною за ч.1 ст.115 КК України, оскільки обвинувачений вчинив вбивство, тобто умисно протиправно заподіяв смерть іншій людині .
		Обставиною, яка відповідно до вимог ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого, слід вважати щире каяття. 
		Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, слід вважати вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		Статтею 3 Конституції України, положеннями ст.2 Конвенції про захист прав людини закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищою соціальною цінністю. 
		Відповідно до ст.27 Конституції кожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов`язок держави захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканості людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров`я.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		У той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
		У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту. Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який до вчинення злочину служив у ЗСУ і задовільно характеризується за місцем служби, розкаявся у вчиненому, згідно ст.89 КК України вважається не судимим, а також відсутність до нього претензій з боку потерпілої, та вважає, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. 
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити тримання під вартою та строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання. 
		Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до статті 100 КПК України, про що зазначити в резолютивній частині цього вироку.
		Заходи забезпечення кримінального провадження слід вирішити відповідно до статті 174 КПК України.
		Судові витрати, пов`язані із проведенням експертиз у кримінальному провадженні, стягнути з обвинуваченого в користь держави.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд,-
		 у х в а л и в : 
		ОСОБА_6  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України та обрати йому покарання у виді 8(/восьми) років позбавлення волі. 
		Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою та строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання - з 06.03.2025 р. 
		Речові докази, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області, а саме:
		- мобільний роутер марки «vadman» білого кольору, павербанк марки «hосо» чорного кольору, бездротові навушники в чорному кейсі без розпізнавальних маркувальних надписів, мобільний телефон з маркуванням «Redmi» чорного кольору в прозорому силіконовому чохлі ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , планшет марки «SAMSUNG» чорного кольору в чорному чохлі з маркуваннями «SM-T561», ІМЕІ: НОМЕР_4 , S/N: НОМЕР_5 , три зарядні пристрої; чорна сумка з маркуванням «LG Notebook», у якій є будинкова книга на кв. АДРЕСА_4 , копії документів та медична документація ОСОБА_6 , піксельну куртку, піксельний кітель, піксельні штани, берці; посвідчення НОМЕР_6 , видане ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.02.2023, банківські картки № НОМЕР_7 та № НОМЕР_8 , ключі, картка «Рукавичка», металеві щипчики, які згідно постанови про визнання речовим доказом від 06.03.2025 визнані речовим доказом - повернути засудженому ОСОБА_6 ; 
		- дактилокарти ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які згідно постанови про визнання речовим доказом від 06.03.2025 визнані речовим доказом - залишити при матеріалах кримінального провадження; 
		- скляну пляшку з маркуванням «Житня Сльоза», полімерну пляшку з маркуванням «Моршинська», 2 ножі, зразок букального епітелію ОСОБА_8 , зразок букального епітелію ОСОБА_6 , зразок крові ОСОБА_7 , частини вушних паличок зі змивами з правої та лівої рук ОСОБА_6 , частина вушної палички зі змивами з дерев`яної сушарки, зрізи нігтів ОСОБА_6 , частину зразка крові ОСОБА_6  на відрізку марлевої тканини, залишки вушних паличок зі змивами з правої і лівої рук ОСОБА_7 , залишки ватної палички зі змивами підлоги в коридорі біля ванни, частина вушної палички зі змивами лінолеуму в коридорі, недопалки сигарет, пластикову картку «Леокард», які згідно постанови про визнання речовим доказом від 06.03.2025 визнані речовим доказом - знищити;
		- одяг від трупа ОСОБА_7 , які згідно постанови про визнання речовим доказом від 07.03.2025 визнані речовим доказом - повернути потерпілій ОСОБА_10 .
		Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 07.03.2025 у справі №466/2208/25 - скасувати.
		Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19\114-25\70764-Д від 28.03.2025 р. в розмірі 3979 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 50 коп. 
		Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії вироку, шляхом подачі апеляції через Шевченківський районний суд м.Львова.
		Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.
		 
		  Суддя   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...