Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/5021/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано судом: 12.06.2025. Зареєстровано: 12.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/991/54/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015000000000200

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/5021/20
		Провадження № 1-кп/991/54/20
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 червня 2025 рокумісто Київ
		 
		 
		Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
		обвинуваченого ОСОБА_14 ,
		його захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,
		представників потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12015000000000200 про обвинувачення:
		 
		ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова Львівської області, громадянина України, проживаючого у АДРЕСА_1 , з вищою освітою, народного депутата України VI скликання, одруженого, має на утриманні батьків, двох неповнолітніх та трьох малолітніх дітей,
		 
		за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України - в організації вчинення службовою особою зловживання службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам
		та за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України - у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		Використані судом у вироку умовні скорочення:
		пп. - підпункт;
		п. - пункт;
		ч. - частина;
		ст. - стаття;
		т. - том судової справи;
		а.с. - аркуш справи;
		млн - мільйон;
		грн - гривня;
		НСРД - негласні слідчі (розшукові) дії;
		ЄРДР - Єдиний реєстр досудових розслідувань;
		КК України - Кримінальний кодекс України;
		КПК - Кримінальний процесуальний кодекс України;
		ЦКУ - Цивільний кодекс України;
		ЦПК - Цивільний процесуальний кодекс України;
		ГКУ - Господарський кодекс України
		Закон - Закон України «Про електроенергетику»;
		Закон № 1821-ІІІ - Закон України № 1821-ІІІ від 22.06.2000 «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику»;
		ПКЕЕ - Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕКП від 31.07.1996 № 28;
		Положення - Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 № 1136;
		Умови та Правила - Умови та Правила здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕКП від 13.06.1996 № 15/1;
		ВАКС  Вищий антикорупційний суд ;
		НАБУ  Національне антикорупційне бюро України ;
		САП  Спеціалізована антикорупційна прокуратура ;
		ФДМУ  Фонд державного майна України ;
		НКРЕКП  - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , Національна комісія з питань регулювання електроенергетики України ;
		ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » - Державне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_9 »;
		ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » - публічне акціонерне товариство « ІНФОРМАЦІЯ_10 »;
		ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » - відкрите акціонерне товариство « ІНФОРМАЦІЯ_10 »;
		ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » - державне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_12 »;
		ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » - товариство з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_12 »;
		ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » - публічне акціонерне товариство « ІНФОРМАЦІЯ_13 »;
		ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » - приватне акціонерне товариство « ІНФОРМАЦІЯ_14 »;
		ОСОБА_І - інший підозрюваний/обвинувачений у цьому кримінальному провадженні, стосовно якого кримінальне провадження закрито в зв`язку з його смертю.
		 
		Короткий виклад обставин справи
		До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт, у якому прокурор стверджує, що ОСОБА_25 та ОСОБА_І вчинили злочини за таких обставин.
		Суб`єкт господарювання державного сектора економіки ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », згідно з укладеними договорами, постачало електричну енергію споживачам ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».
		У процесі такого постачання у зазначених споживачів виник борг перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за електричну енергію.
		Прокурор стверджує, що ОСОБА_25 , який займав посаду голови правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » організував та керував підготовкою вчинення ОСОБОЮ_І, який працював директором з енергозбуту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », зловживання службовим становищем.
		Зокрема, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_І забезпечив прийняття дирекцією ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » рішень про відступлення права вимоги від вищевказаних боржників на користь ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », а в подальшому підписав відповідні договори від імені ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », якими передано право вимоги компанії ОСОБА_25 .
		Внаслідок такого відступлення заподіяно тяжкі наслідки у вигляді недоотримання доходів на суму понад 346 млн грн, які згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії підлягали розподілу між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (понад 29 млн грн) та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (понад 315 млн грн). З них, майже 197 млн грн боржниками ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » сплачено на рахунки ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », а до суми понад 149 млн грн за умовами договорів уступки, новий кредитор, здійснив прощення боргу.
		Окрім того, фактично за тих же обставин, прокурор інкримінує ОСОБА_25 заволодіння чужим майном - майже 197 млн грн, тобто коштами, які фактично надійшли на рахунки ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » від боржників ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».
		Також, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » звернулося з цивільним позовом про відшкодування понад 29 млн грн майнової шкоди, які згідно з алгоритмом розподілялися на них.
		Щодо ОСОБА_І справа слухалася за відсутності обвинуваченого (in absentia). 23.10.2021 останній помер і ухвалою суду від 26.01.2022 кримінальне провадження відносно нього закрите у зв`язку зі смертю обвинуваченого.
		Сторона захисту стверджує, що докази у їх сукупності, поза розумним сумнівом, не доводять винуватості ОСОБА_25 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Частина з них є недопустимими, оскільки їх здобуто з порушенням вимог процесуального закону. Сторона захисту не погоджується й з цивільним позовом. Вважає, що мали місце звичайні господарські відносини між підприємствами, які дозволені законодавством.
		Отож, у цьому вироку, згідно з нормами процесуального закону, завданням суду є з`ясування відповідей на такі питання:
		I.Чи винен  ОСОБА_25  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України?
		II.Чи винен він у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України?
		III.Якщо так, то яке покарання буде справедливим для нього?
		IV.Чи є підстави для задоволення цивільного позову?
		V.Що належить вчинити з поданими сторонами речовими доказами, документами та застосованими у кримінальному провадженні заходами забезпечення? На кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі?
		У пошуках відповідей на ці запитання, суд зважав на такі доводи.
		I. Чи винен ОСОБА_25 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України? 
		За змістом частин 1 та 3 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Згідно з ч. 2 ст. 17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» передбачає, що сторона обвинувачення, виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожен елемент складу злочину, який визначає його кваліфікацію за кримінальним законом (згідно з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.04.2021 у справі № 751/2824/20 та від 23.02.2021 у справі № 742/642/18).
		Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 11 КК України).
		Аналіз зазначеного поняття та диспозиції частини п`ятої статті 191 КК України, за якою обвинувачується особа, в площині формулювання обвинувачення, вказує на те, що відповідальність за нею настає, зокрема, якщо доказами поза розумним сумнівом підтверджено, що:
		a) ОСОБА_25 є службовою особою;
		b)він вчинив заволодіння;
		c)чужим майном;
		d)шляхом зловживання своїм службовим становищем;
		e)за попередньою змовою групою осіб;
		f)в особливо великих розмірах;
		g)ці дії ним вчинено умисно.
		Підтвердження доказами (належними, допустимими та достовірними) кожного з наведених елементів поза розумним сумнівом свідчитиме про доведення вини обвинуваченого. Відсутність таких доказів щодо якогось з елементів вказуватиме на невинуватість особи або ж на необхідність, за певних умов, перекваліфікації його дій.
		a.          ОСОБА_25 є службовою особою.
		Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово обіймають на підприємствах посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих (1) чи адміністративно-господарських функцій (2).
		З 27.12.2013 ОСОБА_25 призначено на посаду голови правління приватного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_15 » [доказ 1]. З 16.01.2014 змінено назву цієї юридичної особи на ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » [доказ 2], а з 23.09.2014 - на ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » [доказ 3].
		На цій посаді він виконував організаційно-розпорядчі функції.
		Організаційно-розпорядчі обов`язки (функції) - це зокрема обов`язки по здійсненню керівництва трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах незалежно від форми власності (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво»).
		Згідно зі статутом товариства [доказ 4], ОСОБА_25 мав право - видавати від імені товариства довіреності та зобов`язання (пп.3 п.12.6.3), розподіляти обов`язки між членами правління (пп.5 п.12.6.3), наймати та звільняти працівників товариства, вживати до них заходи заохочення та накладати дисциплінарні стягнення (пп.6 п.12.6.3), в межах своєї компетенції видавати накази, розпорядження і давати вказівки, обов`язкові для виконання всіма працівниками товариства (пп.7 п.12.6.3 та п.12.6.4), затверджувати штатний розклад товариства (пп.8 п.12.6.3), затверджувати посадові інструкції працівників (пп.12 п.12.6.3).
		Отож, статутом на ОСОБА_25 були покладені функції, в тому числі, щодо прийому та звільнення працівників, визначення їх повноважень та розподілу обов`язків, укладення з ними трудових договорів. З огляду на це, він здійснював організаційно-розпорядчі функції.
		Крім того, ОСОБА_25 виконував адміністративно-господарські функції.
		Адміністративно-господарські обов`язки (функції) - це обов`язки, зокрема, по управлінню або розпорядженню майном (п. 1 тієї ж постанови Пленуму ВСУ).
		Відповідно до статуту товариства [доказ 4], ОСОБА_25 мав право - без довіреності представляти інтереси товариства в державних установах, підприємствах всіх форм власності та громадських організаціях; вчиняти від імені товариства правочини та здійснювати всі юридично значимі дії; підписувати будь-які договори та зовнішньоекономічні контракти (пп.1 п.12.6.3) розпоряджатися майном та коштами товариства (пп.14 п.12.6.3).
		Такі повноваження вказують на те, що ОСОБА_25 здійснював функції по управлінню та розпорядженню майном товариства, що є адміністративно-господарськими функціями.
		Таким чином, ОСОБА_25 обіймав посаду на підприємстві, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто був службовою особою - суб`єктом такого злочину.
		b.          ОСОБА_25 вчинив заволодіння грошовими коштами.
		Вчинення злочину, передбаченого ст. 191 КК України, у тому числі, полягає у заволодінні чужим майном і має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище. Його особливістю є те, що, на відміну від привласнення чи розтрати, предметом заволодіння чужим майном може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало в його віданні (Постанова Верховного Суду від 13.09.2021 у справі № 310/766/19).
		Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06 листопада 2009 року).
		ОСОБА_25 заволодів грошовими коштами, які повинні були надійти від споживачів електричної енергії ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Таке заволодіння відбулося внаслідок укладення ним, як головою правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », п`яти договорів про відступлення права вимоги з вказаними підприємствами.
		ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » було постачальником електричної енергії.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2013 № 126 «Питання передачі Фондові державного майна державних пакетів акцій підприємств паливно-енергетичного комплексу» до ФДМУ передано пакет акцій ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » у кількості 60,25%. А тому, відповідно до частин 2 та 7 ст. 22 ГКУ, це підприємство було суб`єктом господарювання державного сектора економіки.
		Згідно зі статутом ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » [доказ 5], метою діяльності товариства є одержання прибутку шляхом задоволення потреб споживачів електричної енергії, насичення ринку товарами та послугами відповідно до предмету діяльності, в умовах функціонування єдиної енергосистеми України (п.2.1). Предметом діяльності товариства було - виробництво електричної енергії (п.2.2.1), передача її місцевими (локальними) електромережами (п.2.2.2), одержання електричної енергії від Оптового ринку електроенергії України (п.2.2.3), постачання її за регульованим та нерегульованим тарифами (пункти 2.2.4 та 2.2.5).
		ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » постачало електричну енергію споживачам, зокрема, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ». У процесі цього, виник борг у цих споживачів перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за електричну енергію.
		У подальшому, між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (як первісним кредитором), ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » (як новим кредитором) та окремо з кожним із боржників - ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » укладено трьохсторонні договори про відступлення права вимоги щодо заборгованості.
		За умовами цих договорів, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » передавало (відступало), а ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » приймало на себе право вимоги до вказаних боржників щодо стягнення заборгованості, яка у них виникла за раніше поставлену електричну енергію.
		При цьому умови, порядок та строки виконання зобов`язань боржниками перед ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » як новим кредитором визначались окремими договорами про порядок проведення розрахунків за договорами про відступлення права вимоги.
		ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 »
		01.07.2000 укладено договір на користування електричною енергією № 76/199. Відповідно до його умов (з урахуванням додаткової угоди від 01.06.2006), ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » продає електричну енергію споживачу казенному підприємству « ІНФОРМАЦІЯ_12 » для забезпечення потреб електроустановок, а споживач - оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору [доказ 6]. Згідно з наказом Міністерства промислової політики України від 17.03.2009 № 200 казенне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_12 » перетворено шляхом реорганізації у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 ». Відповідно до додаткової угоди до договору від 03.02.2011, змінено в тексті договору назву споживача казенне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_12 » на ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » [доказ 6].
		Станом на грудень 2014 року у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » існувала заборгованість перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за договором на користування електричною енергією у розмірі 226 565 301,85 грн [доказ 7].
		16.12.2014 голова правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ОСОБА_25 повідомив в.о. генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ОСОБА_26 про можливість укладення тристороннього договору відступлення права вимоги по заборгованості за користування електричною енергією за договором про постачання укладеного з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » [доказ 8].
		19.12.2014 в.о. генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ОСОБА_26 повідомив голову правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ОСОБА_25 про розгляд його листа щодо укладення тристороннього договору відступлення права вимоги по заборгованості за електричну енергію за договором на користування електричною енергією № 76/199 від 01.07.2000, укладеного з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Просив підготувати проекти відповідних договорів, умови яких пропонував розглянути та обговорити при зустрічі [доказ 9].
		22.12.2014 за результатами засідання дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ухвалено укласти між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » два договори про відступлення права вимоги по заборгованості на суму 112 301 706,1 грн та 114 263 595,75 грн; визначено, що ці договори є укладеними та набирають чинності з моменту погодження ФДМУ операції (дії) відступлення права вимоги; уповноважено та доручено директору з енергозбуту ОСОБА_І укласти та підписати від імені товариства такі договори разом з іншими документами, пов`язаними з їх укладенням та виконанням; ухвалено звернутися до ФДМУ за погодженням операції (дії) відступлення права вимоги по договорам [доказ 10].
		22.12.2014 між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (в особі директора з енергозбуту ОСОБА_І, що діє на підставі довіреності від 02.09.2014 № 333), ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » (в особі голови правління ОСОБА_25 , що діє на підставі статуту) та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » (в особі в.о. генерального директора ОСОБА_26 , який діє на підставі статуту) укладено договір № 641214/41 про відступлення права вимоги. Відповідно до умов цього договору, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » передало (відступило), а ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » прийняло на себе право вимоги до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » щодо заборгованості. Вона виникла за договором на користування електричною енергією № 76/199 від 01.07.2000, яка розстрочена на підставі ухвал господарського суду Запорізької області від 20.11.2013 у справі № 11/292/10, від 21.11.2013 у справі № 19/5009/1481/11, за договором про самостійне виконання рішення від 03.12.2013 № 1115, на загальну суму 112 301 706,1 грн [докази 11, 12].
		Порядок проведення розрахунків за цим договором про відступлення права вимоги, визначався договором № 44 від 23.12.2014. Відповідно до нього, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » сплачує ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » кошти у розмірі 30 000 000 грн 23.12.2014, а залишок суми в розмірі 82 301 706,1 грн припинявся прощенням боргу [докази 12, 13].
		Ухвалами господарського суду Запорізької області від 23.02.2015 та 02.03.2015 замінено стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області у справах № 19/5009/1481/11 та № 11/292/10 з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » на ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » [докази 14, 15]. Ухвалою цього ж суду від 09.04.2015 визнано наказ господарського суду Запорізької області у справі № 19/5009/1481/11 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » 82 301 706,1 грн [доказ 16].
		Також, 22.12.2014 між тими ж особами укладено договір № 651214/42 про відступлення права вимоги. Відповідно до умов цього договору, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » передало (відступило), а ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » прийняло на себе право вимоги до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » щодо заборгованості. Вона виникла за договором на користування електричною енергією № 76/199 від 01.07.2000, яка розстрочена на підставі ухвал господарського суду Запорізької області від 18.11.2013 у справі № 10/339/10, від 21.11.2013 у справі № 13/5009/5894/11-20/5009/5894/11, за договором про самостійне виконання рішення від 03.12.2013 № 1114 на загальну суму 114 263 595,75 грн [докази 12, 17].
		Порядок проведення розрахунків за цим договором про відступлення права вимоги, визначався договором № 43 від 23.12.2014. Відповідно до нього, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » сплачує ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » кошти у розмірі 50 000 000 грн 23.12.2014, а залишок суми в розмірі 64 263 595,75 грн припинявся прощенням боргу [докази 12, 18].
		Ухвалами господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 та 11.02.2015 замінено стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області у справах № 13/5009/5894/11-20/5009/5894/11 та № 10/339/10 з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » на ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » [докази 19, 20]. Ухвалою цього ж суду від 09.04.2015, визнано наказ господарського суду Запорізької області у справі № 13/5009/5894/11-20/5009/5894/11 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » 64 263 595,75 грн [доказ 21].
		На виконання вказаних договорів ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » сплачено грошові кошти на рахунок ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » №  НОМЕР_1 у ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_19 ». А саме, 23.12.2014 у розмірі 80 000 000 грн [докази 22, 23, 24, 25, 26].
		Також, слід зазначити, що на засіданні дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », яке відбулося 22.12.2014, було визначено, що договори відступлення права вимоги є укладеними та набирають чинності з моменту погодження ФДМУ операції (дії) відступлення права вимоги; ухвалено звернутися до ФДМУ за погодженням операції (дії) відступлення права вимоги по договорах.
		22.12.2014 в.о. генерального директора ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ОСОБА_27 звернувся з листом № 001-006/19298 до в.о. голови ФДМУ ОСОБА_28 . Просив погодити здійснення правочинів про відступлення права вимоги до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » [доказ 27]. У відповідь, заступник голови ФДМУ ОСОБА_29 , листом від 23.12.2014 повідомив ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », що погодження ФДМУ вказаних договорів не потребується у розумінні ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», оскільки ці договори не є факторинговими. Водночас, зазначив про необхідність вжиття вичерпних заходів, спрямованих на дотримання усіх процедур, передбачених чинним законодавством та захисту інтересів держави і товариства [доказ 28, показання свідків ОСОБА_30 та ОСОБА_31 ].
		Також, 22.12.2014 в.о. генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ОСОБА_26 звернувся з листом до в.о. голови ФДМУ ОСОБА_28 та просив погодити укладання договорів між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » про відступлення права вимоги по заборгованості за договором на користування електричною енергією № 76/199 від 01.07.2000 [доказ 29]. У відповідь, заступник Голови ФДМУ ОСОБА_32 , листом від 23.12.2014 повідомив, що ФДМУ не заперечує проти укладення договорів у відповідності до вимог чинного законодавства [доказ 30, показання свідка ОСОБА_33 ].
		ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 »
		01.09.2014 укладено договір про постачання електричної енергії № 2/11140506. Відповідно до його умов, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » як постачальник продає електричну енергію споживачу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » для забезпечення потреб електроустановок, а споживач - оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору [доказ 31].
		ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » мало поточну заборгованість перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за поставлену електричну енергію у грудні 2014 року [показання свідка ОСОБА_34 ]. Станом на 01.01.2015 вона становила 39 235 362,24 грн [доказ 32], а станом на 05.01.2015 - 38 401 347,23 грн [доказ 33].
		Листом від 30.12.2014 в.о. голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » ОСОБА_35 просив генерального директора ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » погодити перенесення строків оплати за використану в грудні 2014 року електроенергію до 15 січня 2015 року, у зв`язку з недоотриманням прибутку від реалізації продукції [доказ 34].
		У подальшому до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » надійшов проект договору про відступлення права вимоги. Він вже був підписаний іншими двома сторонами - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». Згідно з ним, пропонувалося виконати оплату грошей на користь ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » з дисконтом, яке виконає зобов`язання з оплати перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » [показання свідка ОСОБА_34 ]
		05.01.2015 між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (в особі директора з енергозбуту ОСОБА_І, що діяв на підставі довіреності від 31.12.2014 № 197), ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » (в особі голови правління ОСОБА_25 , що діяв на підставі статуту) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » (в особі в.о. голови правління ОСОБА_34 , який діяв на підставі статуту) укладено договір № 01/05150023 про відступлення права вимоги. Відповідно до умов цього договору, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » передало (відступило), а ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » прийняло на себе право вимоги до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » щодо заборгованості. Вона виникла за договором про постачання електричної енергії № 2/11140506 від 01.09.2014 за грудень 2014 року на загальну суму 38 035 362,24 грн [докази 12, 35].
		Порядок проведення розрахунків за цим договором про відступлення права вимоги, визначався договором № 02/05150022 від 06.01.2015. Відповідно до нього, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » сплачує ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » кошти у розмірі 36 133 594,13 грн 16.01.2015, тобто з дисконтом у розмірі 5% від суми заборгованості [докази 12, 36].
		На виконання вказаних договорів ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » сплачено грошові кошти на рахунок ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » №  НОМЕР_1 у ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_19 ». А саме, 15.01.2015 у розмірі 36 133 594,13 грн [докази 22, 23, 24, 25, 37, 38, 39, 40, показання свідка ОСОБА_34 ].
		Вже після укладення цих договорів, відбулося засідання дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». За його результатами, ухвалено укласти між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » договір про відступлення права вимоги по заборгованості за спожиту електричну енергію у грудні 2014 року в сумі 38 035 362,24 грн; уповноважено та доручено директору з енергозбуту ОСОБІ_І укласти та підписати від імені товариства такий договір разом із іншими документами, пов`язаними з його укладенням та виконанням.
		При цьому до суду надано 4 копії різних витягів та протоколів засідання дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », отримані стороною обвинувачення, які відрізняються між собою.
		Так, витяг з протоколу [доказ 41] та протокол засідання дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » [доказ 42] містять одну й ту ж дату - 12.01.2015, присутніх на засіданні 5 членів дирекції - ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_27 , ОСОБА_39 , запрошений - директор з енергозбуту ОСОБА_І. Зазначено про перебування генерального директора ОСОБА_40 у відрядженні. З питання укладення договору про відступлення права вимоги слухали директора з енергозбуту ОСОБА_І
		Інші два витяги з протоколу засідання дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » [доказ 43] містять іншу дату - 12.01.2014, тобто, майже за рік до укладення договору відступлення. Присутні на засіданні були вже 7 членів дирекції - ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_41 , ОСОБА_27 , ОСОБА_39 , у тому числі й генеральний директор ОСОБА_42 . Про присутність директора з енергозбуту ОСОБА_І на цьому засіданні не зазначено. З питання укладення договору про відступлення права вимоги слухали ОСОБА_40 , ОСОБА_36 , ОСОБА_43 , ОСОБА_38 , ОСОБА_44 . Відповідно до листа в.о. генерального директора ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », 12.01.2014 засідання дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » не відбувалося [доказ 44].
		Решта змісту, у тому числі й рішення прийняте за результатами засідання дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » про укладення договору між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » про відступлення права вимоги по заборгованості в сумі 38 035 362,24 грн, у всіх протоколах є ідентичними.
		Також, на засіданні дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » було ухвалено звернутися до ФДМУ за погодженням операції (дії) відступлення права вимоги по договору.
		Однак, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » у січні-лютому 2015 року не зверталося до ФДМУ щодо погодження відступлення права вимоги до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » на користь ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » [доказ 45].
		ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 »
		01.12.2012 укладено договір про постачання електричної енергії № 76/223. Відповідно до його умов, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » як постачальник продає електричну енергію споживачу ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » для забезпечення потреб електроустановок, а споживач - оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору [доказ 46]. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 955 від 03.10.2012 «Деякі питання утворення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ». Відповідно до додаткової угоди № 5 від 01.01.2014 змінено в тексті договору назву споживача ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » [доказ 46].
		28.10.2014 між ПАТ АБ « ІНФОРМАЦІЯ_20 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » укладено договір про надання кредиту в формі овердрафту № 184/07/02-2014/к [доказ 47] та договір застави № 184/07/02-2014/к/1з [доказ 48]. Вони затверджені наглядовою радою ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » 31.10.2014 [доказ 49]. Згідно з ними, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » надано кредитні кошти. Належне виконання позичальником своїх зобов`язань забезпечувалося заставою майнових прав на отримання грошових коштів, зокрема, за договором № 76 від 01.12.2012 про постачання електричної енергії укладеного з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».
		Станом на 31.12.2014 споживачем ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » у грудні 2014 року використано 33 156 058 кВт/год активної електричної енергії і борг складав 42 366 367,52 грн [доказ 50].
		Залишок заборгованості станом на 01.01.2015 у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за поставлену електричну енергію становив 81 689 888,01 грн та у січні нараховано додатково 44 819 662,98 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості складала - 126 509 550,99 грн. 02.02.2015 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » погашено заборгованість у сумі 44 819 662,98 грн, а тому, залишок складав - 81 689 887,92 грн [доказ 51].
		16.12.2014 голова правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ОСОБА_25 повідомив директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ОСОБА_45 про можливість укладення тристороннього договору відступлення права вимоги по заборгованості за користування електричною енергією за договором про постачання укладеного з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » [доказ 52].
		12.01.2015 директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ОСОБА_46 повідомив голову правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ОСОБА_25 про розгляд його листа від 16.12.2014 № 108 щодо укладення тристороннього договору відступлення права вимоги по заборгованості за електричну енергію за договором про постачання укладеного з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Просив підготувати проекти відповідних договорів, умови яких пропонував розглянути та обговорити при зустрічі [доказ 53].
		11.02.2015 на засіданні дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ухвалено укласти між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » два договори про відступлення права вимоги по заборгованості на суму 39 323 520,49 грн та 42 366 367,52 грн; уповноважено та доручено директору з енергозбуту ОСОБА_І укласти та підписати від імені товариства такі договори, разом з іншими документами, пов`язаними з їх укладенням та виконанням [доказ 54].
		12.02.2015 між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (в особі директора з енергозбуту ОСОБА_І, що діє на підставі довіреності від 31.12.2014 № 197), ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » (в особі голови правління ОСОБА_25 , що діє на підставі статуту) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » (в особі директора ОСОБА_45 , який діє на підставі статуту) укладено договір № 23 про відступлення права вимоги. Відповідно до умов цього договору, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » передало (відступило), а ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » прийняло на себе право вимоги до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » щодо заборгованості. Вона виникла за договором про постачання електричної енергії № 76/223 від 01.12.2012 щодо заборгованості, яка утворилася за грудень 2014 року, на загальну суму 42 366 367,52 грн. Також, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » отримало право вимоги щодо пені, інфляційних збитків та 3% річних, які можуть бути нараховані по заборгованості [докази 12, 55].
		Порядок проведення розрахунків за цим договором про відступлення права вимоги, визначався договором № 25 від 12.02.2015. Відповідно до нього, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » сплачує ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » кошти у розмірі 41 866 367,52 грн впродовж 10 днів з моменту підписання договору про відступлення права вимоги. При цьому, зобов`язання боржника (залишок боргу) у сумі 500 000 грн, а також всі зобов`язання щодо оплати пені, інфляційних збитків та 3% річних, які були відступлені, припинялися прощенням боргу [докази 12, 56].
		Також, 12.02.2015 між тими ж особами укладено договір № 24 про відступлення права вимоги. Відповідно до умов цього договору, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » передало (відступило), а ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » прийняло на себе право вимоги до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » щодо заборгованості. Вона виникла за договором про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012 щодо заборгованості, яка утворилася за листопад 2014 року, на загальну суму 39 323 520,49 грн. Також, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » отримало право вимоги щодо пені, інфляційних збитків та 3% річних, які можуть бути нараховані по заборгованості [докази 12, 57].
		Порядок проведення розрахунків за цим договором про відступлення права вимоги, визначався договором № 26 від 12.02.2015. Відповідно до нього, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » сплачує ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » кошти у розмірі 38 823 520,49 грн впродовж 10 днів з моменту підписання договору про відступлення права вимоги. При цьому, зобов`язання боржника (залишок боргу) у сумі 500 000 грн, а також всі зобов`язання щодо оплати пені, інфляційних збитків та 3% річних, які були відступлені, припинялися прощенням боргу [докази 12, 58].
		На виконання вказаних договорів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » сплачено грошові кошти на рахунок ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » №  НОМЕР_2 у АТ « ІНФОРМАЦІЯ_21 ». А саме, 13.02.2015 у розмірі 50 000 000 грн, 20.02.2015 - 20 000 000 грн, 04.03.2015 - 10 689 888,01 грн, а всього - 80 689 888,01 грн [докази 25, 59, 60, 61, 62].
		Таким чином, ОСОБА_25 , як голова правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » підписав п`ять договорів з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та боржниками ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » про відступлення права вимоги на загальну суму 346 290 552,1 грн. За кожним із договорів про відступлення права вимоги було підписано договори про порядок проведення розрахунків. На їх виконання, у період з 22.12.2014 по 04.03.2015 боржники сплатили ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » грошові кошти на загальну суму 196 823 482,14грн.
		Факт перерахування коштів у розмірі 196 823 482,14 грн від споживачів на користь ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » підтверджується також проведеними у цьому кримінальному провадженні судово-економічними експертизами [докази 63, 64].
		Отож, ОСОБА_25 заволодів грошовими коштами у розмірі 196 823 482,14 грн, які повинні були надійти від споживачів електричної енергії ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		с.        кошти, якими заволодів обвинувачений є чужим майном.
		Предметом посягання винного, за змістом ст. 191 КК України, є чуже майно.
		Предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія (п. 2 постанови Пленуму ВСУ №10 від 06.11.2009).
		Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦКУ, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
		Чужим визнається майно, що не перебуває у власності чи законному володінні винного та належить за правом власності іншому суб`єктові права власності.
		ОСОБА_25 здійснив заволодіння чужим майном - грошовими коштами, які були сплачені ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » не на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », як оплата за поставлену їм електричну енергію, а на рахунки ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
		При цьому, законодавство України, в редакції на час укладення договорів, в імперативному порядку передбачало внесення цими споживачами плати за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		Згідно з ч. 2 ст. 15-1 Закону, споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.
		Відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону, споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов`язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.
		Цей Закон визначав такі терміни.
		Споживачі енергії - суб`єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю. 
		Енергопостачальники - учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту та/або імпорту.
		Поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії - рахунки суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.
		Алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (ст. 1 Закону).
		До 22.06.2000 в Законі не існувало статті 15-1 та частини 8 статті 26 щодо порядку розрахунків. Вони були внесені внаслідок змін на підставі Закону № 1821-ІІІ.
		Після набуття чинності Законом № 1821-ІІІ у Законі з`явилися статті 15-1 та частини 8 статті 26. В цих нормах йшлося про обов`язок вносити плату за поставлену електричну енергію виключно на розподільчий рахунок енергопостачальника в уповноваженому банку.
		При цьому, Закон визначав поняття розподільчі рахунки оптового ринку електричної енергії, як рахунки суб`єктів підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.
		У 2002 році, використаний у Законі термін «розподільчий рахунок» було замінено на «поточний рахунок із спеціальним режимом використання».
		Так, згідно з п. 26 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 10.01.2002, у тексті Закону слова «розподільчі рахунки» та «розподільчий рахунок» в усіх відмінках замінено відповідно словами «поточні рахунки із спеціальним режимом використання» та «поточний рахунок із спеціальним режимом використання» у відповідних відмінках.
		Отож, поняття «поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії» та поняття «розподільчі рахунки оптового ринку електричної енергії» наведені у Законі є тотожними.
		Водночас, Закон № 1821-ІІІ, яким було доповнено Закон статтею 15-1 та частиною 8 статті 26, був об`єктом розгляду Конституційного Суду України щодо його відповідності Конституції України.
		У рішенні від 12.02.2002 N 3-рп/2002 Конституційний Суд України зробив наступні висновки за результатами розгляду:
		1)Оскільки електроенергетика має стратегічне значення для стабільного функціонування економіки держави, засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до пункту 5 частини першої статті 92 Конституції України визначаються виключно законом, яким сьогодні є Закон України «Про електроенергетику». Він окреслює правові, економічні та організаційні основи функціонування комплексу підприємств, що мають статус юридичних осіб та здійснюють виробничу, розподільчу, іншу діяльність з метою отримання прибутку на енергоринку.
		2)Особливістю функціонування об`єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу. З огляду на це, НКРЕКП встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку. У разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або позачергові збори суб`єктів договору між членами оптового ринку електроенергії від 15 листопада 1996 року, НКРЕКП, що мають повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який суб`єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин.
		3)Для вирішення проблеми розподілу ресурсів енергоринку Законом № 1821-III створено тимчасовий механізм. В його основі - уповноважений банк та розподільчі рахунки, які відкривають в установах уповноваженого банку як регіональний (« ІНФОРМАЦІЯ_10 »), так і оптовий ( ДПЕ ) постачальники електроенергії. Такі рахунки призначені виключно для акумулювання коштів, отриманих за електроенергію, та подальшого розподілу їх між учасниками оптового ринку. Згідно із встановленим законом порядком « ІНФОРМАЦІЯ_10 » перераховує ці кошти, окрім належної їм частки, тільки на розподільчий рахунок ДПЕ , після чого вони спрямовуються на поточні рахунки енергогенеруючих компаній та інших суб`єктів підприємницької діяльності.
		4)Законом визначено також правовий статус уповноваженого банку, яким Кабінет Міністрів України визначив ІНФОРМАЦІЯ_86 . Виходячи з аналізу функцій уповноваженого банку, є підстави стверджувати, що він неправомочний на власний розсуд користуватися та розпоряджатися майном учасників договору між членами оптового ринку електроенергії від 15 листопада 1996 року і не стає суб`єктом права власності, здійснюючи операції з їхніми коштами. Ці правомочності залишаються за юридичними особами, які діють на енергоринку, оскільки кошти надалі перебувають в їхньому володінні і вони не втрачають можливості визначати юридичну і фактичну долю належної їм частки.
		5)Уповноважений банк лише зобов`язаний у встановлений термін - двічі на добу, згідно з алгоритмом НКРЕКП, передавати на поточні рахунки суб`єктів енергоринку гроші у пропорціях відповідно до обсягів фактично виробленої, переданої та спожитої електроенергії.
		6)Аналогічної позиції щодо правової природи відносин, які виникають у цій сфері економіки, дотримується і Вищий господарський суд України. З метою однакового і правильного вирішення спорів він звертає увагу господарських судів на те, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Будь-яке правопорушення в цій галузі тягне за собою встановлену законодавством відповідальність, зокрема цивільну. Наголошується також, що розподільчі рахунки мають особливий, цільовий статус. На них не може звертатися стягнення за зобов`язаннями учасників оптового ринку електроенергії, а операції на цих рахунках не підлягають зупиненню.
		7)У Законі № 1821-III ж ідеться про конкретних суб`єктів підприємництва та їхні договірні відносини, які регулюються нормами зобов`язального права. Запроваджений порядок грошових взаєморозрахунків на енергоринку з використанням розподільчих рахунків в установах уповноваженого банку не порушив механізмів функціонування електроенергетики та правову модель господарських відносин. Здійснення банківських операцій у такий спосіб скеровує фінансову схему та правила розрахунків за електроенергію на адресне призначення коштів. Тому Конституційний Суд України вважає, що припис статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» щодо внесення споживачами плати за продану їм електроенергію виключно на розподільчий рахунок постачальника в уповноваженому банку не суперечить частині четвертій статті 13 та частині першій статті 41 Конституції України.
		Із зазначеного можна підсумувати наступне - електроенергетика має стратегічне значення для стабільного функціонування економіки держави; безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії є особливостями функціонування об`єднаної енергетичної системи; збалансовані та синхронні дії, централізоване диспетчерське управління та єдиний системний облік електроенергії включають встановлення порядку розподілу коштів, отриманих за електричну енергію; здійснення банківських операцій у такий спосіб скеровує фінансову схему та правила розрахунків за електроенергію на адресне призначення коштів; основою такого розподілу є розподільчі рахунки (поточні рахунки із спеціальним режимом використання); вони призначені виключно для акумулювання коштів, отриманих за електроенергію, та подальшого розподілу їх між учасниками оптового ринку; такі рахунки мають особливий та цільовий статус, на них не може звертатися стягнення за зобов`язаннями учасників оптового ринку електроенергії, а операції на цих рахунках не підлягають зупиненню.
		За результатами розгляду, Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) положення статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» від 22 червня 2000 року N 1821-III) в частині встановленого порядку розрахунків на оптовому ринку електроенергії через розподільчі рахунки в уповноваженому банку.
		Обов`язок споживачів оплачувати вартість електричної енергії виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника встановлювався й іншими нормативно-правовими актами.
		Так, згідно з п. 6.3 ПКЕЕ, оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. У разі перерахування споживачем коштів за електричну енергію на інший рахунок постачальника останній має повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу в цей термін коштів за електричну енергію, сплачених на інший, не на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх одержувача від повернення суми цих коштів споживачу. Плата споживача за спожиту електричну енергію постачальнику електричної енергії за нерегульованим тарифом перераховується на його поточний рахунок, зазначений у договорі.
		Відповідно до п. 1 Положення, споживачі, яким електрична енергія постачається енергопостачальником, що провадить підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та купує електричну енергію в оптового постачальника, зобов`язані оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання такого енергопостачальника (його структурного підрозділу), відкритий в уповноваженому банку.
		Згідно з п. 2.7 Умов та Правил, для проведення розрахунків за куплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію ліцензіат та його відокремлені підрозділи відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Споживачі, які купують електричну енергію у ліцензіата, уносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ліцензіата.
		Отож, з наведених приписів законодавства вбачається, що законодавцем в імперативному порядку визначено обов`язок саме споживача проводити розрахунки з енергопостачальником за спожиту електроенергію виключно на його поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
		Для проведення таких розрахунків, НКРЕКП постановою від 27.12.2011 № 112, затверджено перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників електричної енергії, у тому числі, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		Згідно з вказаним переліком, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » мало поточний рахунок із спеціальним режимом використання №  НОМЕР_3 в Запорізькому ОУ АТ « ІНФОРМАЦІЯ_21 ».
		Саме на цей рахунок ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » й повинні були вносити плату за поставлену їм електричну енергію.
		Оплата за поставлену цим підприємствам електричну енергію на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » також була передбачена й самими умовами договорів постачання електроенергії.
		Додатковими угодами до договору на користування електричною енергією № 76/199 від 01.07.2000 укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » визначався поточний рахунок із спеціальним режимом використання для оплати платежів за активну електроенергію. При цьому, в п. 8.4 договору передбачено, що з питань розрахунків за електроенергію, не визначених вказаним договором, сторони керуються чинним законодавством, постановами Кабінету Міністрів України, Указами Президента, нормативними актами (роз`ясненнями) Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України та іншими законодавчими документами [доказ 6].
		Згідно з п. 2.1 договору про постачання електричної енергії № 2/11140506 від 01.09.2014 укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » під час виконання його умов, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язані керуватися чинним законодавством України та ПКЕЕ. Відповідно до п. 2.3.4 договору споживач зобов`язувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії за умовами додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатку № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії». Згідно з п. 7.2 договору розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства. Відповідно до п. 1 додатку № 4 до договору від 01.09.2014 № 2/11140506 «Порядку розрахунків за активну електричну енергію», розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний у п. 10 договору, а саме, для сплати за активну електроенергію - поточний рахунок із спеціальним режимом використання № НОМЕР_3 у Філії - Запорізьке обласне управління АТ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » [доказ 31].
		Згідно з п. 2.1 договору про постачання електричної енергії № 76/223 від 01.12.2012 укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » під час виконання його умов, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язані керуватися чинним законодавством України та ПКЕЕ. Відповідно до п. 2.3.4 договору, споживач зобов`язувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії за умовами додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатку № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії». Згідно з п. 7.2 договору розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства. Відповідно до п. 1 додатку № 4 до договору від 01.12.2012 № 76/223 «Порядку розрахунків за активну електричну енергію» (з урахуванням додаткової угоди № 8 до договору від 08.10.2014), розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний у п. 10 договору, а саме, для сплати за активну електроенергію - поточний рахунок із спеціальним режимом використання № НОМЕР_3 у Філії - Запорізьке обласне управління АТ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » [доказ 46].
		Таким чином, відповідно до умов договорів про постачання електричної енергії, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » як споживачі мали оплачувати вартість поставленої електричної енергії виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », тобто на рахунок №  НОМЕР_3 у Філії - Запорізьке обласне управління АТ « ІНФОРМАЦІЯ_21 ».
		Окрім цього, заборгованість у сумі 114 263 595,75 грн, що відступлена за договором № 651214/42, була предметом договору № 1114 від 03.12.2013 про самостійне виконання рішення суду. Заборгованість у сумі 112 301 706,1 грн, що відступлена за договором № 641214/41, була предметом договору № 1115 від 03.12.2013 про самостійне виконання рішення суду. Згідно з п. 2.2 цих договорів, перерахування коштів в погашення заборгованості за електроенергію здійснюється ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » №  НОМЕР_3 у Філії - Запорізьке обласне управління АТ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » [докази 65, 66].
		Отож, як нормами законодавства, так і положеннями договорів поставки та самостійного виконання рішення суду, передбачалося отримання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » оплати за спожиту електричну енергію безпосередньо від споживачів - ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання - №  НОМЕР_3 у Філії - Запорізьке обласне управління АТ « ІНФОРМАЦІЯ_21 ».
		Укладення договорів про відступлення права вимоги та включення третьої особи - ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » до схеми розрахунків, змінило встановлений законодавством у сфері електроенергетики та умовами договорів про постачання електричної енергії порядок проведення розрахунків за поставлену електричну енергію. Адже, боржники ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » здійснювали платежі не на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », а на рахунки ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » як нового кредитора. Водночас, НКРЕКП не затверджувала ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » поточний рахунок із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України. Рахунки, зазначені у договорах про відступлення права вимоги не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання [доказ 67].
		Отож, ОСОБА_25 , обіймаючи посаду голови правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », шляхом підписання п`яти договорів про відступлення права вимоги, у період з 22.12.2014 по 04.03.2015 заволодів чужим майном. А саме, грошовими коштами, які були сплачені ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » не на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », як оплата за поставлену йому електричну енергію, а на рахунки ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
		У подальшому, всі п`ять договорів про відступлення права вимоги, згідно з рішеннями господарських судів, були визнані недійсними. Постановляючи такі рішення, суди доходили висновків про порушення норм законодавства та положень договорів поставки, якими передбачалося отримання постачальником оплати за спожиту електричну енергію безпосередньо від споживача шляхом їх перерахунку на рахунок із спеціальним режимом використання [докази 68, 69, 70, 71, 72].
		d.         Заволодіння вчинено шляхом зловживання службовим становищем.
		Згідно зі ст. 191 КК заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище.
		За своїм змістом зловживання службовим становищем це умисне використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби.
		Такий спосіб вчинення злочину за своєю суттю полягає не у простому невиконанні покладеного обов`язку, а в застосуванні наданих повноважень проти покладеного обов`язку, всупереч інтересам служби та становить фактично зраду обов`язку. Формулювання «всупереч інтересам служби» є виходом за межі (перевищенням меж) наданих службових повноважень (постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 517/639/17).
		Як було встановлено у пункті «а» цього вироку ОСОБА_25 був головою правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». Відповідно до статуту, він мав право вчиняти від імені товариства правочини та здійснювати всі юридично значимі дії, підписувати будь-які договори та зовнішньоекономічні контракти, розпоряджатися майном та коштами товариства.
		Як було встановлено у пункті «с» цього вироку нормами законодавства у сфері електроенергетики у випадку відносин між постачальником ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та споживачами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » не було передбачено інший вид розрахунків за спожиту електроенергію, окрім як оплати споживачами грошей на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		Незважаючи на таку заборону, ОСОБА_25 , зловживаючи своїм службовим становищем, як голова правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », підписав від імені цього товариства п`ять договорів з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та боржниками ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » про відступлення права вимоги.
		Укладення цих договорів призвело до включення третьої особи (ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ») до схеми розрахунків та змінило встановлений законодавством порядок проведення розрахунків за поставлену електричну енергію між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та споживачами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ». Вони здійснили платежі не на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », а на рахунки ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » як нового кредитора.
		Отож, ОСОБА_25 скориставшись своїми повноваженнями голови правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », що надавали йому право вчиняти від імені товариства правочини та здійснювати всі юридично значимі дії, підписувати будь-які договори, підписавши п`ять договорів з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та боржниками ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » про відступлення права вимоги, заволодів грошовими коштами, які є чужим майном, шляхом зловживання своїм службовим становищем.
		e.         ОСОБА_25 вчинив злочин за попередньою змовою з ОСОБОЮ_І
		Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК України).
		Вчинення злочину за попередньою змовою передбачає існування домовленості щодо всіх істотних елементів злочину (об`єкту, характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій) (постанова Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 753/19705/16-к).
		Хоча й суду не надано матеріалів, у яких прямо прослідковувалась домовленість між ОСОБА_25 та ОСОБОЮ_І щодо вчинення заволодіння грошовими коштами, втім, вона недвозначно вбачається із встановлених фактичних даних у своїй сукупності.
		Насамперед слід згадати, що заволодіння чужим майном відбулося внаслідок укладення ОСОБА_25 , як головою правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », п`яти договорів про відступлення права вимоги. Від імені ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ці договори підписувалися ОСОБОЮ_І.
		Вказані особи були знайомі між собою до укладення таких договорів, можливість їх укладення обговорювалася службовими особами ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » з ОСОБА_І. Останній приймав участь у нарадах, які відбувалися в офісі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та якими керував ОСОБА_25 .
		Свідок ОСОБА_47 вказав, що він довгий час працював в енергетиці на керівних посадах. Приблизно у березні 2014 року він познайомився з ОСОБА_25 , який запропонував йому співпрацю. В подальшому, він був головою наглядової чи спостережної ради ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». ОСОБУ_І свідок знав довгий час, з початку 2000-х років, перебував з ним у дружніх стосунках. Свідок запропонував ОСОБІ_І працевлаштувати його і познайомив з ОСОБА_25 в кінці літа -на початку осені 2014 року. Далі, виникла ідея укладати договори відступлення права вимоги, отримувати грошові кошти від боржників і розраховуватися з енергопостачальниками за рахунок прибутків підприємства. Він обговорював можливість укладення трьохсторонніх договорів відступлення з ОСОБА_48 укладення договорів опрацьовував юридичний відділ (штатні фахові юристи) ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». У подальшому, він звільнився та перейшов працювати до ІНФОРМАЦІЯ_24 . На цій посаді, у 2015-2016 роках, він підтримував стосунки з ОСОБА_25 , відвідував його офіс, вони обговорювали виробничі питання діяльності підприємств, радилися. На таких зустрічах був присутній ОСОБА_І, а також ОСОБА_49 [показання свідка ОСОБА_50 ].
		Свідок ОСОБА_49 вказав, що в 2014 році він працював керівником представництва ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » в місті Києві. У жовтні 2014 року йому зателефонував ОСОБА_25 і запропонував працевлаштувати його на кращу посаду. Вони зустрілися і останній розповів, що створюється великий державний холдинг « ІНФОРМАЦІЯ_14 », який буде включати в себе державні енергопостачальні компанії. ОСОБА_25 запропонував йому співпрацювати. Він передав ОСОБА_25 паспорт, трудову книжку та інші документи, який у подальшому сприяв у його призначенні на посаду та повністю супроводжував. Так, у квітні 2015 року ОСОБА_25 подзвонив і сказав, що його будуть призначати головою ІНФОРМАЦІЯ_25 , вказав про необхідність приїхати. Він приїхав до ФДМУ , його зустріли юристи ОСОБА_25 та сказали, що зараз відбувається засідання наглядової ради ІНФОРМАЦІЯ_25 по його призначенню на посаду генерального директора. Працюючи на цій посаді, він бачив, що інші колеги - ОСОБА_51 з ІНФОРМАЦІЯ_24 , ОСОБА_І з ІНФОРМАЦІЯ_10 , та з ІНФОРМАЦІЯ_26 , також знаходяться в підпорядкуванні ОСОБА_25 . Він сприймав підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_14 », як керуючу компанію енергопостачальними підприємствами з державною часткою. В офісі « ІНФОРМАЦІЯ_27 » один-два рази на місяць відбувалися наради з керівниками інших вказаних обленерго. На них обговорювалися загальні питання діяльності обленерго, зокрема, про взаємодію з НКРЕКП , ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 », щодо алгоритмів і втрат, щодо виконання інвестиційних програм. Нарадами керував ОСОБА_25 . На таких нарадах від ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » завжди приймав участь ОСОБА_І, який виконував вказівки ОСОБА_25 . Він сприймав ОСОБА_І як підлеглого ОСОБА_25 [показання свідка ОСОБА_53 ].
		Свідок ОСОБА_54 вказав, що він працював радником голови правління з правових та корпоративних питань ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». За час роботи, він неодноразово бачив в офісі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ОСОБА_І, який бував 1-2 рази на місяць, вони проводили наради [показання свідка  ОСОБА_54 ].
		Свідок ОСОБА_55 вказав, що з кінця осені 2014 року по 2017 рік працював в ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » начальником відділу правового забезпечення департаменту юридичного забезпечення. Під час своєї роботи він бачив ОСОБА_І, який заїжджав іноді в офіс [показання свідка ОСОБА_56 ].
		Свідок ОСОБА_57 вказала, що вона працювала в ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », на посаді керівника юридичного департаменту. В кінці 2014 року вона бачила ОСОБУ_І в офісі товариства, однак, що він там робив їй невідомо [показання свідка ОСОБА_58 ].
		Отож, ОСОБА_25 та ОСОБА_І були знайомі між собою до укладення договорів відступлення права вимоги. Можливість їх укладення обговорювалася службовими особами ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » з ОСОБА_І. Останній приймав участь у нарадах, які відбувалися в офісі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та якими керував ОСОБА_25 . При цьому, вони представляли різні юридичні особи, внаслідок дій яких, одна з них, отримала до двохсот мільйонів гривень, а інша зазнала шкоди у розмірі близько трьохсот п`ятдесяти мільйонів гривень.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_25 про те, що він познайомився з ОСОБОЮ_І після укладення договорів відступлення права вимоги (тобто не раніше 12.02.2015) спростовуються показаннями свідка ОСОБА_59 . Останній вказав, що запропонував ОСОБІ_І працевлаштувати його і познайомив з ОСОБА_25 в кінці літа - на початку осені 2014 року [показання свідка ОСОБА_50 ]. Свідок ОСОБА_57 , яка працювала в ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », бачила ОСОБУ_І в офісі товариства в кінці 2014 року [показання свідка ОСОБА_58 ].
		На ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ініціатором укладення договорів відступлення був ОСОБА_І.
		Останній, на момент їх укладення, займав посаду директора з енергозбуту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » [доказ 73].
		Згідно з пунктом 14 Розподілу функціональних обов`язків між керівниками ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », ОСОБА_І здійснював керівництво в області розподілу і збуту електроенергії, контроль за дотриманням споживачами договірних умов електроспоживання. Зокрема, він був зобов`язаний забезпечувати: організацію постачання електроенергії з оптового ринку електроенергії України, організацію планування, обліку та підготовку звітності з виробничої діяльності по функції енергозбуту; організацію укладення договорів про постачання електричної енергії, договорів про порядок погашення заборгованості, інших договорів передбачених ПКЕЕ та дотримання виконаних договірних зобов`язань. Також, він забезпечував організацію розрахунків споживачів, контроль правильності та своєчасності розрахунків споживачів за використану електричну енергію [докази 74, 75].
		Свідок  ОСОБА_60 вказав, що з червня 2014 по квітень 2015 року працював генеральним директором ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Він був знайомий з ОСОБА_25 , з яким він міг познайомитися через ОСОБУ_І. Наприкінці грудня 2014 року ОСОБА_І звернувся до нього з приводу укладення договорів відступлення. Він йому на це відповів уважно прочитати та оцінити умови їх укладення, прийняти рішення по них. Потім, почалися претензії до нього з приводу складної ситуації з оплатою контрагентами грошових коштів за використану електроенергію, а тому, ФДМУ почали підшуковувати нового директора. Замість нього в подальшому генеральним директором ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » став ОСОБА_І [показання свідка ОСОБА_40 ].
		Під час судового розгляду, були допитані члени дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », які приймали рішення про укладення договорів відступлення права вимоги.
		Свідок ОСОБА_27 пояснив, що питання, яке розглядалося на засіданні дирекції відносилося до компетенції відділу енергозбуту. Ситуація з розрахунками у компанії була критична. Їм загрожував нульовий алгоритм. Це дозволило дирекції прийняти позитивне рішення з цього питання, адже це було вигідним для підприємства. Проектів договорів на засіданні не було, розглядалися на засіданні лише умови договорів. За погодженням цих договорів вирішили звернутися до ФДМУ, адже це був головний акціонер підприємства [показання свідка ОСОБА_27 ].
		Свідок ОСОБА_41 вказав, що проголосував за рішення про укладення договорів відступлення права вимоги, адже пропонувалося дуже швидко погасити заборгованість, строк погашення скорочувався, а тому це було вигідним. Проектів договорів він не бачив [показання свідка ОСОБА_61 ].
		Свідок ОСОБА_37 не зміг згадати, хто саме ініціював питання підписання договорів відступлення права вимоги, однак, вважає, що це був відділ енергозбуту. Рішення приймалося виключно з врахуванням аргументації та доводів ініціатора, який доповідав про це на засіданні дирекції. На засідання не було надано проекти договорів, розглядалося лише таке питання. Підписання договорів було доручено ОСОБІ_І, адже він займав посаду директора з енергозбуту [показання свідка ОСОБА_43 ].
		Свідок ОСОБА_39 зазначила, що на засіданні дирекції пояснювали, що вигода в укладенні договорів відступлення полягала в тому, що новий боржник зможе оплатити виниклу заборгованість. На засіданні не було проектів договорів. Доручили підписати договори ОСОБА_І, адже він очолював профільний відділ, який працював з нарахуванням заборгованості [показання свідка ОСОБА_62 ].
		Свідок ОСОБА_38 пояснила, що на засіданнях дирекції, керівник за напрямком обґрунтовував потребу в укладенні договорів, і на підставі цього приймалося рішення. На той час, у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » була важка ситуація з надходженням коштів від споживачів. У компанії було недостатньо своїх коштів, адже був нульовий алгоритм, рівень таких надходжень впав. Була велика потреба в оборотних грошах. Як пояснював ОСОБА_І, підписання договорів відступлення призведуть до отримання підприємством коштів, з яких можливо буде розрахуватися за борги перед ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». ОСОБА_І відповідав за відносини з контрагентами та забезпечував отримання грошей підприємством, працював з дебіторською заборгованістю, пошуком нових споживачів. ПАТ  ІНФОРМАЦІЯ_10 зверталося до ФДМУ за погодженням договорів відступлення права вимоги [показання свідка ОСОБА_38 ].
		На засіданні дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », під час якого ухвалено рішення укласти договори з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ОСОБА_І не був присутнім, але його уповноважили на їх укладення [доказ 10]. В подальшому, 12.01.2015 та 11.02.2015, коли приймалося рішення про укладення договорів з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », на засідання дирекції був запрошений директор з енергозбуту ОСОБА_І. Він доповідав про доцільність укладення договорів відступлення, що дозволить гарантувати надходження до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » грошових коштів від платоспроможного контрагента-дебітора [докази 41, 42, 54].
		Оцінюючи показання свідків та письмові докази, суд доходить висновку, що ініціатором укладення договорів відступлення в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » був ОСОБА_І. Члени дирекції, приймаючи таке рішення, не бачили договорів, а тому не могли оцінити їх з точки зору законності, а покладалися в такій оцінці на ФДМУ. Єдина мета, яку переслідували члени дирекції - надходження грошових коштів до товариства, що дозволило б вирішити фінансові складнощі на підприємстві.
		При цьому, ОСОБА_І мав повноваження укладати та підписувати такі договори відступлення права вимоги [докази 76, 77].
		На переконання суду, єдиним можливим поясненням дій ОСОБИ_І стосовно ініціювання та підписання ним договорів відступлення права вимоги була саме попередня домовленість із ОСОБА_25 .
		Про таку домовленість свідчать й подальші події після підписання договорів відступлення права вимоги.
		09.04.2015 ОСОБА_І призначений виконуючим обов`язків генерального директора ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » [доказ 78].
		Станом на серпень 2015 року ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » не здійснило жодної оплати за договорами про відступлення права вимоги на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Як буде досліджено далі у вироку, підприємство навіть зверталося з претензіями, вимогами та позовними заявами до суду про стягнення заборгованості, яка виникла у зв`язку з несплатою грошових коштів ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
		Не отримавши з березня 2015 року від ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » жодної оплати за договорами відступлення, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », в особі в.о. генерального директора ОСОБИ_І. 12.08.2015 уклало договір поворотної фінансової допомоги з ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». За ним, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » передало вказаному товариству фінансову допомогу у розмірі 7 000 000 грн [доказ 79].
		І хоча, укладення цього договору не входить до обсягу обвинувачення, однак, чітко вказує на нелогічність дій ОСОБА_І. А саме, надання грошових коштів підприємством, яке мало фінансові труднощі, підприємству, яке не виконало жодної оплати на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » по виконанню п`яти договорів відступлення права вимоги.
		При цьому, скрутний фінансовий стан ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » підтверджується наступним.
		07.04.2016 в.о. генерального директора ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ОСОБА_І звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості [доказ 80]. До неї додано заяву про відстрочення сплати судового збору [доказ 81]. У ній йдеться про неможливість ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » сплатити судовий збір у зв`язку зі скрутним фінансовим станом. За останні 6 місяців НКРЕКП встановлено для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » нульовий відсоток відрахувань коштів на поточні рахунки та поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. З 11 лютого для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » взагалі відсутній алгоритм перерахування коштів на поточний рахунок підприємства і всі гроші в розмірі 100 відсотків, які надходять від споживачів перераховуються на рахунок оптового постачальника - ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». НКРЕКП не включило ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » в постанову про визначення відрахувань коштів на поточні рахунки енергопостачальників на квітень 2016 року, що виключає можливість отримання коштів, як джерела сплати судового збору. Відповідно до довідок, залишки на поточних рахунках ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », станом на 25.03.2016 становили: 7 264,33 грн у АТ « ІНФОРМАЦІЯ_21 »; 0 грн у ПУАТ « ІНФОРМАЦІЯ_28 »; 2 058,52 грн у ПАТ АБ « ІНФОРМАЦІЯ_20 »; 0 грн у ПУАТ « ІНФОРМАЦІЯ_29 »; 1 272,34 грн у ЗОД « ІНФОРМАЦІЯ_30 » [доказ 82].
		Отож фінансовий стан ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » був дійсно скрутний, що не дозволяло товариству навіть сплатити судовий збір під час подання позовної заяви до суду.
		Про домовленість між ОСОБА_25 та ОСОБОЮ_І свідчить й зафіксована за результатами НСРД розмова між ними.
		Після початку розслідування цього кримінального провадження, 07.02.2016 між ОСОБА_25 та ОСОБОЮ_І відбулася телефонна розмова про необхідність (можливість) поспілкуватися з іншим чоловіком. Через 7 хвилин ОСОБА_І зателефонував особі на ім`я ОСОБА_63 . Розмова стосувалася проведення позапланової перевірки, та уточнення питань поставлених на вирішення цієї перевірки. ОСОБА_63 повідомив, що в нього в четвер-п`ятницю буде начальник ІНФОРМАЦІЯ_31 . Просив надати йому необхідні документи. Також, сказав про зустріч в його офісі та домовленість про співпрацю [докази 83, 84].
		При цьому позапланова виїзна ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » відбувалася з 08.02.2016 по 04.03.2016. Тобто, вона почалася на наступний день після вказаної телефонної розмови. Її проводила ревізійна група в складі фахівців Державної фінансової інспекції в Запорізькій області (т.12 а.с.91-139).
		Тому, можна зробити висновок, що ОСОБА_25 та ОСОБА_І спілкуючись між собою, спільно намагалися уникнути негативних наслідків для себе від укладення договорів відступлення права вимоги.
		Отож, ОСОБА_І, як директор з енергозбуту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », виконуючи свою роль, переконав дирекцію цього товариства в необхідності укладення цих договорів відступлення, під виглядом економічної вигідності від їх укладення. Далі він сам особисто їх підписав від імені ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		ОСОБА_25 , в свою чергу, виконував іншу роль. Він пропонував підприємствам боржникам укласти тристоронні договори відступлення, вказував про очевидну вигідність для цих підприємств в укладенні таких договорів, зазначав про зручний і гнучкий графік погашення заборгованості, про можливість отримання дисконтів та знижок. Далі ОСОБА_25 від імені ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » підписував договори відступлення.
		Аналіз наведених обставин та досліджених доказів у їх сукупності та взаємопов`язаності свідчить поза розумним сумнівом, що ОСОБА_25 та ОСОБА_І заздалегідь, до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Їх дії були узгодженими та послідовними. Вони виконували кожний свою роль, завчасно здійснивши заплановані підготовчі дії, без яких неможливо було б досягнути злочинної мети. При цьому, вони надавали своїм діям ознак звичайних господарських відносин між підприємствами.
		У той же час, у зв`язку з недоведеністю, суд вважає за необхідне виключити з обсягу обвинувачення зазначену в обвинувальному акті та інкриміновану ОСОБА_25 обставину про вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами.
		f.        Заволодіння вчинено в особливо великих розмірах.
		Відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України у статті 191 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
		За правилами п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині кваліфікації кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року (тобто, для 2015 року - 100 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року).
		Як було встановлено у пункті « b » цього вироку, ОСОБА_25 у період з 22.12.2014 по 04.03.2015 заволодів грошовими коштами у розмірі 196 823 482,14 грн.
		Вчинене ОСОБА_25 діяння закінчено 04.03.2015, коли фактично здійснено та отримано ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » останній платіж за договорами відступлення від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».
		Прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2015 році встановлено у розмірі 1218 грн (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»).
		Отож, податкова соціальна пільга у 2015 році становила 1218 грн. Тому, повертаючись до п. 4 примітки до ст. 185 КК України, для визначення того, чи шкода є особливо великою, її сума має дорівнювати або перевищувати 730 800 грн (600 х 1218=730 800).
		У нашому випадку сума збитків, завдана злочином, становить суму, що перевищує в більш ніж шістсот разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. Отож, заволодіння вчинено в особливо великих розмірах.
		g.        Ці дії ним вчинено умисно.
		З аналізу диспозиції ст. 191 КК України вбачається, що заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем здійснюється тільки з прямим умислом.
		Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).
		Усвідомлення означає розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу злочину, а також, розуміння його суспільної небезпеки.
		Передбачення - це розумове уявлення особи про результати своєї дії. Під час вчинення злочину винний усвідомлює зміст конкретних наслідків його діяння, їх суспільно небезпечний характер (шкода, яка буде заподіяна об`єктам посягання), а також неминучість або можливість настання таких наслідків.
		Під бажанням слід розуміти прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи. Бажання - це воля, спрямована на досягнення чітко визначеної мети.
		Суб`єктивна сторона злочину передбаченого ст. 191 КК України характеризується, зокрема, корисливим мотивом та метою (постанова Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 456/1181/15-к).
		Корисливий мотив полягає у прагненні особи шляхом вчинення злочину одержати матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.
		Метою злочину є уявлення про бажаний результат, якого прагне досягнути особа, що визначає спрямованість діяння. Мета - уявлення про суспільно небезпечний наслідок злочину, про ту шкоду, що усвідомлює винний та що настане для охоронюваних кримінальним законом відносин і яка, проте, є для нього бажаною. Мета дозволяє визначити, заради чого особа вчиняє злочин, на який результат спрямовано його суспільно небезпечну діяльність.
		У зв`язку з цим, необхідно встановити, чи усвідомлював ОСОБА_25 суспільно небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачав їх протиправні наслідки, бажав їх настання. Встановити слід також, чи було метою його дій обернення чужого (належного іншим юридичним особам) майна на свою користь та чи наявний корисливий мотив у його діях.
		Вочевидь, що у справах такої категорії винуватість може бути доведена не лише на підставі оцінки сукупності прямих доказів, але і з огляду на сукупність непрямих доказів, оскільки економічна злочинність носить здебільшого латентний характер, обвинувачені безпосередньо зацікавлені у прихованні своєї злочинної діяльності та надання їй видимості легальної, такої, що відповідає звичайній господарській діяльності підприємства. Такий підхід до оцінки доказів повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 728/578/19.
		Про наявність прямого умислу, мету та мотив, свідчать фактичні обставини справи, зокрема:
		1)укладення договорів відступлення було очевидно невигідним для ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »;
		2)умови таких договорів не виконувалися ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »;
		3)при цьому, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » мало фінансову можливість для виконання таких договорів та сплати ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » грошових коштів.
		1.Щодо очевидної невигідності для ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » укладення таких договорів.
		Узагальнюючи міркування щодо змісту укладених договорів відступлення права вимоги, умов їх виконання, суд доходить висновку, що вони не відповідали принципам розумності та економічної доцільності для ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». І хоча такі принципи є оціночними категоріями, суд бере до уваги їх зміст з огляду на власний розсуд і загальноприйнятне розуміння.
		При цьому твердження захисту про вигідність укладення таких договорів для ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » внаслідок отримання оборотних коштів, повернення основної суми заборгованості за договорами відступлення протягом тривалого часу, можливого прибутку від постачання електроенергії цим контрагентам за нерегульованим тарифом не підтверджується жодним доказом.
		Укладаючи такі договори, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » повинно було сплатити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » грошові кошти у сумі набагато більше ніж воно отримувало від боржників.
		Відповідно до умов договору № 641214/41 про відступлення права вимоги, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » повинно було сплатити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » 112 401 706,1 грн [докази 11, 12]. За договором № 44 від 23.12.2014 про порядок проведення розрахунків ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » отримало від ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » кошти у розмірі 30 000 000 грн, а залишок суми в розмірі 82 301 706,1 грн припинявся прощенням боргу [докази 12, 13, 22, 23, 24, 25, 26].
		Згідно з договором № 651214/42 про відступлення права вимоги, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » повинно було сплатити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » 114 363 595,75 грн [докази 12, 17]. За договором № 43 від 23.12.2014 про порядок проведення розрахунків ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » отримало від ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » кошти у розмірі 50 000 000 грн, а залишок суми в розмірі 64 263 595,75 грн припинявся прощенням боргу [докази 12, 18, 22, 23, 24, 25, 26].
		Отож, за цими двома договорами, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » отримало від боржника ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » гроші в сумі 80 000 000 грн, і за це зобов`язувалося сплатити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » 226 765 301,85 грн.
		Договором № 01/05150023 про відступлення права вимоги передбачалася сплата ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » 38 035 362,24 грн [докази 12, 35]. За договором № 02/05150022 від 06.01.2015 про порядок проведення розрахунків, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » отримало від ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » кошти у розмірі 36 133 594,13 грн, тобто з дисконтом у розмірі 5 % від суми заборгованості [докази 12, 22, 23, 24, 25, 36, 37, 38, 39, 40].
		Відповідно до умов договору № 23 про відступлення права вимоги, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » повинно було сплатити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » 42 366 367,52 грн [докази 12, 55]. За договором № 25 від 12.02.2015 про порядок проведення розрахунків ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » отримало від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » кошти у розмірі 41 866 367,52 грн, а зобов`язання боржника (залишок боргу) у сумі 500 000 грн, а також всі інші зобов`язання щодо оплати припинялися прощенням боргу [докази 12, 25, 56, 59, 60, 61, 62].
		Згідно з договором № 24 про відступлення права вимоги, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » повинно було сплатити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » 39 323 520,49 грн [докази 12, 57]. За договором № 26 від 12.02.2015 про порядок проведення розрахунків ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » отримало від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » кошти у розмірі 38 823 520,49 грн, а зобов`язання боржника (залишок боргу) у сумі 500 000 грн, а також всі інші зобов`язання щодо оплати припинялися прощенням боргу [докази 12, 25, 58, 59, 60, 61, 62].
		За цими двома договорами з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » отримало гроші в сумі 80 689 888,01 грн, і за це зобов`язувалося сплатити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » 81 689 888,01 грн.
		За всіма договорами, укладеними з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » зобов`язувалося сплатити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » грошові кошти в сумі 346 490 552,1 грн. За такі зобов`язання ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » отримало 196 823 482,14 грн, тобто майже на 150 млн грн менше, що було очевидно невигідним для ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
		Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 статуту ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », предметом діяльності товариства є здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку від вкладеного капіталу, задоволення на підставі отриманого прибутку соціально-економічної зацікавленості акціонерів товариства та членів трудового колективу. Метою діяльності товариства є здійснення підприємницької діяльності, спрямованої на отримання прибутку для власного розвитку та в інтересах акціонерів [доказ 4].
		Отож, отримання прибутку для ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » було предметом його діяльності та основною метою.
		А тому, укладення договорів відступлення права вимоги, за якими одержання прибутку було значно меншим за зобов`язання, що виникли, не відповідало меті ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та його предмету діяльності, було невигідним для товариства.
		Основні доводи сторони захисту, у вказаному аспекті полягають у наступному.
		ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », яке також було постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом, планувало укласти зі споживачами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » договори на постачання їм електроенергії. Однак воно не могло це зробити без погашення цими споживачами боргу перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », адже це було прямо передбачено пунктом 5.9 ПКЕЕ.
		Згідно з цією нормою, споживач має право укласти договір про купівлю-продаж електричної енергії із будь-яким постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом за умови відсутності заборгованості за електричну енергію перед іншим постачальником електричної енергії. При цьому додатком до договору про постачання електричної енергії або окремим договором між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом оформляється домовленість сторін про внесення змін в договір про постачання електричної енергії щодо припинення-відновлення продажу електричної енергії.
		Однак, такі твердження є необґрунтованими.
		По-перше, самими договорами була передбачена пряма заборона в зміні основних договорів постачання електроенергії укладених ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ». Якщо б дійсні наміри укладення договорів відступлення права вимоги стосувалися подальшого укладення ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » з цими споживачами договорів на постачання електроенергії, то це б обов`язково відобразили в договорах відступлення права вимоги.
		По-друге, відсутні будь-які докази того, що одразу після укладення договорів відступлення, коли споживачі вже не мали ніякої заборгованості між ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та цими споживачами укладалися договори на постачання електроенергії. Згідно з Постановою НКРЕКП від 30.12.2014  № 1088 «Про поточну плату за ліцензії на здійснення господарської діяльності в електро- та теплоенергетиці на I квартал 2015 року» ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » не вносило поточної плати як ліцензіат електричної енергії на I квартал 2015 року та не мало фактичних обсягів її постачання.
		З листа в.о. голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » ОСОБА_34 № 40/37 від 25.03.2016 вбачається, що 17.11.2014 ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » пропонувало ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » укласти договір купівлі-продажу електричної енергії. На це дана відповідь про неможливість укладання договору, будь-яких переговорів з ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » щодо купівлі у вказаного постачальника електричної енергії не проводилось, будь-які договори з цього приводу не укладалися [доказ 85]. Сам ОСОБА_35 вказав, що він не проводив особистого спілкування з представниками ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ІНФОРМАЦІЯ_14 щодо укладення договорів відступлення. Для себе він сприймав їх укладення як вигідну пропозицію з огляду на те, що йому пропонували погасити заборгованість з дисконтом [показання свідка ОСОБА_34 ].
		Директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ОСОБА_46 зазначив, що укладення договорів відступлення було вигідним, адже прощалися штрафні санкції, конкретних сум він не пам`ятає, в цьому була економічна вигода [показання свідка ОСОБА_45 ]. Отож, директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ОСОБА_46 також сприймав для себе укладення договорів відступлення економічно вигідним, а не як можливість у подальшому, завдяки цим договорам, укласти договір на постачання електроенергії за нерегульованим тарифом з ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
		Лише 5 жовтня 2015 року, через 8 місяців після укладення договорів відступлення і через 6 місяців після початку цього кримінального провадження, між ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії [доказ 86]. Його було укладено на строк до 30 квітня 2016 року, тобто лише на 7 місяців. При цьому, відсутні докази, які б підтверджували наявність реальних прибутків за цим договором та порівняння їх з сумою на яку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » прощало борг для ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за укладеними договорами відступлення права вимоги.
		Водночас, як убачається з долучених доказів, навіть після укладення вищевказаного договору постачання з ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » продовжувало постачати електроенергію для ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » як мінімум три місяці. У жовтні 2015 року ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » використало 28 390 025 кВт/год електричної енергії поставленої ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » на суму 43 493 607,16 грн, у листопаді 2015 року - 23 347 597 кВт/год на суму 35 983 262,8 грн, у грудні 2015 року - 24 699 633 кВт/год на суму 38 038 715,82 грн [доказ 87].
		У цій площині слід також відзначити, що ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », переслідуючи мету укладення з боржниками договорів на постачання їм електричної енергії, могло надати позику ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » в обмін на зобов`язання цих боржників укласти договори постачання з ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». Це б не порушувало порядок грошових взаєморозрахунків на енергоринку.
		А тому, цілі, про які вказує захист, могли бути досягнуті в інший та при цьому законний спосіб. До того ж, порівнюючи суми заборгованості ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та суми сплачених грошових коштів цими споживачами на рахунки ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », неможливо зробити очевидного висновку, що без втручання ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » в розрахунки споживачів із постачальником, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » ніяким іншим чином не змогли погасити поточну заборгованість перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		За наслідками розгляду цього пункту вироку, суд доходить висновку, що укладення договорів відступлення було очевидно невигідним для ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », адже фінансові зобов`язання, що виникали для цього товариства, були набагато більшими ніж отримана вигода від їх укладення. При цьому доказів на підтвердження доводів обвинуваченого про економічну вигідність для ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » від укладення договорів відступлення стороною захисту не надано.
		2.Щодо невиконання ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » умов таких договорів.
		ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », як новим кредитором за договорами про відступлення права вимоги, свої зобов`язання перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » не виконувалися.
		Відповідно до договору № 641214/41, за відступлення права вимоги ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » зобов`язувалося сплатити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » 112 401 706,1 грн до 31.12.2018, з яких 112 301 706,1 грн - щомісячними платежами в розмірі 2 441 341,43 грн з березня 2015 по грудень 2018 року (останній платіж мав становити 2 441 341,75 грн), а також 100 000 грн винагороди протягом 7 робочих днів з моменту укладення договору [докази 11, 12].
		Згідно з договором № 651214/42, за відступлення права вимоги ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » зобов`язувалося сплатити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » 114 363 595,75 грн до 31.12.2018, з яких 114 263 595,75 грн - щомісячними платежами в розмірі 2 483 991,21 грн з березня 2015 по грудень 2018 року (останній платіж мав становити 2 483 991,3 грн), а також 100 000 грн винагороди протягом 7 робочих днів з моменту укладення договору [докази 12, 17].
		Таким чином, за цими двома договорами з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » зобов`язувалося сплачувати ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » майже п`ять мільйонів гривень щомісяця.
		Однак, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » такі зобов`язання перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » не виконувалися з самого початку.
		У зв`язку з цим, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » зверталося до ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » з претензіями, вимогами та позовними заявами до суду про стягнення заборгованості, яка виникла у зв`язку з несплатою грошових коштів.
		25.05.2015 в.о. генерального директора ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ОСОБА_І звернувся з двома претензіями до голови правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ОСОБА_25 . У них він вказав, що станом на 25.05.2015 зобов`язання за договорами № 641214/41 та № 651214/42 не виконано. Прострочення сплати боргу за три місяці (березень-травень 2015 року) з урахуванням винагороди становить - 7 424 024,29 грн за договором № 641214/41 та 7 551 973,63 грн за договором № 651214/42. Зазначив, що у разі невиконання вимог до 11.06.2015 ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » буде змушене звернутися до суду за примусовим задоволенням вимог [докази 88, 89].
		У липні 2015 року ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » звернулося до Господарського суду міста Києва з двома позовними заявами. У них позивач вказав, що станом на 01.07.2015 зобов`язання ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за договорами № 641214/41 та № 651214/42 не виконано. Прострочення сплати боргу за чотири місяці (березень-червень 2015 року) з урахуванням винагороди становить - 9 865 365,72 грн за договором № 641214/41 та 10 035 964,84 грн за договором № 651214/42. Позивач просив стягнути з ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » вказані суми [докази 90, 91].
		31.08.2015 позивач подав до суду дві заяви про збільшення розміру позовних вимог, а саме, до 14 748 048,58 грн за договором № 641214/41 та 15 003 947,26 грн за договором № 651214/42 за прострочення сплати у березні-серпні 2015 року [докази 92, 93].
		У вересні 2015 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з двома заявами про затвердження мирової угоди [докази 94, 95].
		Ухвалами Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 та 22.09.2015 затверджено дві мирові угоди між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». Відповідно до них, відповідач зобов`язувався здійснити погашення заборгованості шляхом щомісячних перерахувань позивачу грошових коштів рівними частинами з жовтня по грудень 2015 року [докази 96, 97].
		Однак, навіть після цього ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » не виконувало свої зобов`язання перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » по сплаті грошових коштів.
		17.12.2015 в.о. генерального директора ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ОСОБА_І звернувся з двома вимогами до голови правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ОСОБА_25 . У них він вказав про порушення умов договорів в частині своєчасної оплати щомісячних платежів у вересні, жовтні та листопаді 2015 року та про утворення заборгованості у розмірі 7 324 024,29 грн за договором № 641214/41 та 7 451 973,63 грн за договором № 651214/42. Також, вимагав у семиденний термін сплатити заборгованість у вказаному розмірі [докази 98, 99].
		19.01.2016 ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » звернулося до Господарського суду міста Києва з двома позовними заявами. У них позивач вказав, що ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » не виконало належним чином взяті на себе договірні зобов`язання щодо сплати грошових коштів в період з вересня по грудень 2015 року. А саме, 9 765 365,72 грн за договором № 641214/41 та 9 935 964,84 грн за договором № 651214/42. Позивач просив стягнути з ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » вказані суми [докази 100, 101].
		Таким чином, заборгованість перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » у ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » з моменту коли останнє повинне було розпочати здійснювати такі виплати за 2015 рік становила майже 50 млн грн за договорами № 641214/41 та № 651214/42.
		ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » лише в січні 2016 року вперше сплатило ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » 1 250 000 грн за договором № 641214/41 та 520 000 грн за договором № 651214/42, а пізніше у лютому - 128 706,1 грн та 131 595,75 грн відповідно [докази 25, 102, 103, 104, 105, 106, 107].
		За іншими трьома договорами ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » свої зобов`язання перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » також не виконувало.
		Так, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » зобов`язувалося сплатити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » у повному обсязі до 31.12.2015: 38 035 362,24 грн за договором № 01/05150023 [докази 12, 35], 42 366 367,52 грн за договором № 23 [докази 12, 55] та 39 323 520,49 грн за договором № 24 [докази 12, 57].
		Ці три договори відрізнялися від попередніх двох своїми умовами по сплаті грошових коштів, адже, був лише кінцевий термін виконання обов`язків - 31.12.2015 без зобов`язань щомісячної сплати грошових коштів.
		Однак, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » не виконало обов`язки по сплаті й щодо них.
		А тому, 19.01.2016 ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » звернулося до Господарського суду міста Києва з трьома позовними заявами. У них позивач вказав, що ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » не виконало належним чином взяті на себе договірні зобов`язання щодо сплати грошових коштів в терміни обумовлені умовами договорів до 31.12.2015. А саме, 38 035 362,24 грн за договором № 01/05150023, 42 366 367,52 грн за договором № 23 та 39 323 520,49 грн за договором № 24. Позивач просив стягнути з ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » вказані суми [докази 108, 109, 110].
		За 2015 рік, коли ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » повинно було повністю розрахуватися з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » по трьох договорах про відступлення права вимоги (№ 01/05150023, № 23 та № 24), воно не здійснило жодної оплати на користь первісного кредитора. Заборгованість ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » за 2015 рік становила 38 035 362,24 грн за договором № 01/05150023, 42 366 367,52 грн за договором № 23 та 39 323 520,49 грн за договором № 24.
		Лише 18.02.2016 ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » сплатило ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » невелику суму по вказаним договорам, а саме - 44 362,24 грн за договором № 01/05150023, 49 367,52 грн за договором № 23, 44 520,49 грн за договором № 24 [докази 25, 102, 103, 104, 106, 107].
		Доводи обвинуваченого про неможливість виконувати свої зобов`язання перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » через кримінальне переслідування у цій справі є необґрунтованими. 
		Як буде більше детально встановлено далі у вироку, це кримінальне провадження розпочалося працівниками поліції у квітні 2015 року, далі закрито у липні. У грудні 2015 року вже детективи НАБУ розпочали кримінальне провадження, а арешти на рахунки ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » накладено лише у березні 2016 року.
		А тому доводи про неможливість виконувати взяті на себе зобов`язання перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » по сплаті грошових коштів через кримінальне переслідування є необґрунтованими та не підтверджуються дослідженими доказами.
		Такі ж висновки стосуються доводів захисту про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань у зв`язку зі зверненням НАБУ до господарських судів з позовами про скасування укладених п`яти договорів відступлення права вимоги.
		Позовні заяви про скасування договорів відступлення подавалися НАБУ до господарського суду міста Києва у січні-лютому 2016 року [докази 111, 112, 113, 114, 115].
		А тому, звернення НАБУ до господарського суду не було причиною неможливості виконувати взяті на себе зобов`язання по сплаті грошових коштів на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		Загалом за цим пунктом суд доходить висновку, що ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », як новий кредитор за договорами про відступлення права вимоги, свої зобов`язання перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » не виконувало. За всіма договорами про відступлення права вимоги ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » отримало майже 197 мільйонів гривень, зобов`язувалося сплатити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » більше ніж 346 мільйонів гривень. Однак, сплатило лише трохи більше двох мільйонів гривень із вказаної суми. Це відбувалося у січні-лютому 2016 року, після того, як детективи НАБУ почали розслідування у цьому кримінальному провадженні.
		3.Щодо фінансової можливості для виконання договорів в частині оплати коштів ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		Як було встановлено, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » сплатило лише більше двох мільйонів із 346 мільйонів заборгованості перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		При цьому, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » вело господарську діяльність з іншими господарюючими суб`єктами, витрачало значні суми коштів у той період, коли мало виконувати свої зобов`язання перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Воно надавало поворотну фінансову допомогу, придбавало товари, отримувало консультаційні послуги, послуги з відповідального зберігання та послуги з пошуку інформації, придбавало цінні папери.
		Так, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » надало поворотну фінансову допомогу у розмірі 8 000 000 грн за договором № 22 від 12.02.2015 [доказ 116], придбало товарів на суму 4 830 000 грн за видатковою накладною від 31.03.2015 [доказ 117], отримало консультаційні послуги від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_36 » на суму 4 744 000 грн за актами надання послуг від 27.02.2015 та 31.03.2015 [доказ 118] та консультаційні послуги від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_37 » на суму 4 150 000 грн за актами надання послуг від 27.02.2015, 24.06.2015, 30.06.2015, 01.07.2015 [доказ 119]. Також, від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_37 » воно отримало послуги з відповідального зберігання на суму 350 000 грн за актами надання послуг від 26.02.2015, 30.06.2015, 31.07.2015 [доказ 120]. Окрім цього, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » отримало послуги від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_38 » з пошуку інформації на суму 1 200 000 грн за актами від 31.03.2015 [доказ 121].
		Також, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » придбало цінні папери, зокрема: 
		1)у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_39 » на суму 10 000 000 грн за договором № БВ-35/04-02/07 від 04.02.2015 [доказ 122], на суму 10 000 000 грн за договором № БВ-35/09-02/04 від 09.02.2015 [доказ 123], на суму 10 000 000 грн за договором № БВ-35/23-02/08 від 23.02.2015 [доказ 124], на суму 5 000 000 грн за договором № БВ-35/25-02/11 від 25.02.2015 [доказ 125], на суму 20 000 000 грн за договором № БВ-35/02-03/08 від 02.03.2015 [доказ 126];
		2)у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_40 » на суму 4 000 000 грн за договором № БД-020315-2Ю/БВ-1 від 02.03.2015 [доказ 127];
		3)у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_41 » на суму 14 999 632 грн за договором № БВ-0203-15/3-1 від 02.03.2015 [доказ 128], на суму 10 001 088,9 грн за договором № БВ-2303-15/1-1 від 23.03.2015 [доказ 129], на суму 8 900 000 грн за договором № БВ-2503-15/2-1 від 25.03.2015 [доказ 130], на суму 10 902 100 грн за договором № БВ-2704-15/3-1 від 27.04.2015 [доказ 131], на суму 7 120 300 грн за договором № БВ-1806-15/1-1 від 18.06.2015 [доказ 132], на суму 6 480 000 грн за договором № БВ-2306-15/3-1 від 23.06.2015 [доказ 133];
		4)у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_42 » на суму 10 000 000 грн за договором № БВ-2/18/05/2015 від 18.05.2015 [доказ 134], на суму 9 000 000 грн за договором № БВ-2/25/05/2015 від 25.05.2015 [доказ 135];
		5)у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_43 » на суму 2 700 000 грн за договором № 24-02102015/1-БВ від 02.10.2015 [доказ 136], на суму 5 800 000 грн за договором № 30-13102015/1-БВ від 13.10.2015 [доказ 137];
		6)у ПП « ІНФОРМАЦІЯ_87 » на суму 10 000 000 грн за договором № БВ-35/24-11/18 від 24.11.2015 [доказ 138];
		7)у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_44 » на суму 5 000 000 грн за договором № БВ7-15/12-1 від 02.07.2015 [доказ 139];
		8)у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_45 » на суму 5 066 202,64 грн за договором № БВ7-34/1 від 22.07.2015 [доказ 140], на суму 11 133 476 грн за договором № БВ7-35/1 від 22.07.2015 [доказ 141], на суму 49 000 363,04 грн за договором № БВ7-36/1 від 23.07.2015 [доказ 142], на суму 39 000 000 грн за договором № БВ8-38/1 від 25.08.2015 [доказ 143];
		9)у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_46 » на суму 7 100 292,64 грн за договором № БВ-2412-15/2-1 від 24.12.2015 [доказ 144].
		Всього за вищеперерахованими 9 пунктами підприємство перерахувало понад 260 млн грн.
		Отож, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » витрачало значні суми грошових коштів в той період, коли мало виковувати свої зобов`язання перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		Також, слід звернути увагу на наступне.
		У березні 2015 року ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » повинно було вперше сплатити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » кошти за договором № 641214/41 у розмірі 2 441 341,43 грн та за договором № 651214/42 - у розмірі 2 483 991,21 грн [докази 11, 12, 17].
		Такі зобов`язання ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » не виконало. Однак, у цей же період, надало поворотну фінансову допомогу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » у розмірі 10 000 000 грн за договором № 31/340315/33 від 05.03.2015 [доказ 145, 146, 147]. У серпні 2015 року ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » повернуло ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » 10 000 000 грн [доказ 148].
		У березні 2016 року, в межах цього кримінального провадження було накладено арешти на кошти, які були розміщені на рахунках ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » - 80 689 880,01 грн у філії - Головному управлінні по місту Києву та Київській області АТ « ІНФОРМАЦІЯ_47 » [доказ 149] та 116 133 594,13 грн, розміщені на банківському рахунку №  НОМЕР_1 у ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » [доказ 150].
		Отож, станом на березень 2016 року ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », коли воно вже більше як рік повинно було виконувати свої зобов`язання перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » мало на своїх рахунках майже 200 млн грн, а сплатило лише більше двох мільйонів із вказаної суми.
		Маючи фінансову можливість для виконання своїх зобов`язань перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » не здійснювало сплати коштів, як це було передбачено договорами відступлення, а витрачало їх для надання фінансової допомоги іншим підприємствам, придбавало товари, отримувало консультаційні послуги, послуги з відповідального зберігання та послуги з пошуку інформації, придбавало цінні папери.
		Також, в аспекті наявності умислу, суд звертає увагу на наступне.
		Заборгованість ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за поставлену електричну енергію у грудні 2014 року, станом на 05.01.2015 становила 38 401 347,23 грн [доказ 33]. Відповідно до умов договору № 2/11140506 споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату за електричну енергію [доказ 31]. Розрахунок за грудень 2014 року за електричну енергію перенесено до 15.01.2015 та погоджено таке перенесення з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » [докази 33, 34].
		Отож, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » повинно було розрахуватися перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за поставлену електричну енергію за грудень 2014 року до 15.01.2015. Водночас, договір про відступлення права вимоги на користь ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » було укладено 05.01.2015. Тобто, навіть до того моменту, коли у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » закінчився строк виконання такого обов`язку перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Маючи борг у 38 млн грн, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » сплатило 36 млн грн на користь ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
		ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », маючи борг у майже 82 млн грн, сплатило на користь ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » майже 81 млн грн.
		Фактично заборгованість цих двох підприємств була поточною, і вони самостійно могли її погасити, для переходу на закупівлю електричної енергії за нерегульованим тарифом, про що стверджує захист. 
		А тому, вигода від дисконту та прощення боргу, не були співрозмірними для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » з ризиком визнання таких договорів недійсними через порушення законодавства при їх укладенні. І хоча, цей факт не є прямим доказом умислу на вчинення злочину, суд не може залишити його поза увагою.
		Зазначені вище фактичні дані, без сумніву, свідчать про те, що ОСОБА_25 , вчиняючи заволодіння грошовими коштами, діяв з прямим умислом, він усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання. Окрім того, він діяв із відповідною метою - прагнув обернути належні іншим юридичним особам гроші на свою користь, та із корисливим мотивом, оскільки бажав незаконно збагатитися за рахунок інших юридичних осіб. Свої злочинні дії, направлені на заволодіння грошовими коштами, він прикривав нібито звичайними господарськими відносинами між підприємствами та обіцянками виконати свою частину домовленостей - сплатити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » замість боржників їх борг.
		Такого висновку суд дійшов з огляду на обставини вчинення обвинуваченим інкримінованих йому діянь, що описані у вироку, невідповідності змісту договорів принципам розумності та економічної доцільності, та очевидного небажання виконувати такі договори.
		При цьому, суд переконаний, що у ОСОБА_25 , під час укладення кожного з п`яти договорів відступлення права вимоги був єдиний злочинний намір, який об`єднував його злочинні діяння. Він реалізовував свій задум щодо заволодіння, вчиняючи декілька діянь (укладав договори) у різний час, які були спрямовані на досягнення єдиного результату.
		А тому, в даному випадку наявні всі ознаки одного продовжуваного злочину, а не повторність злочинів.
		Встановлені судом обставини, зазначені у цьому розділі вироку щодо заволодіння чужим майном підтверджуються також протоколами тимчасового доступу до речей і документів, протоколами обшуку та протоколами огляду [докази 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172].
		ІI. Чи винен ОСОБА_25 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України?
		ОСОБА_25 обвинувачується, зокрема, за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України в організації вчинення службовою особою зловживання службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
		Стороною обвинувачення ОСОБА_25 пред`явлено обвинувачення із таким формулюванням:
		ОСОБА_25 упродовж грудня 2014 року - лютого 2015 року, обіймаючи посаду голови правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », будучи службовою особою, у порушення положень ч. 2 ст. 15-1, ч. 8 ст. 26 Закону, п. 6.3 ПКЕЕ, п. 1 Положення та п. 2.7 Умов та Правил, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, організував та керував підготовкою, а також вчиненням директором з енергозбуту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ОСОБОЮ_І. злочину. А саме, зловживання службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання неправомірної вигоди для ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » використання ним службового становища всупереч інтересам служби. 
		Таке зловживання полягало у забезпеченні прийняття 22.12.2014, 12.01.2015 та 11.02.2015 дирекцією ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », як виконавчим органом, рішень про відступлення ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » права вимоги до споживачів електричної енергії на загальну суму 346 290 552,1 грн. 
		А також, у подальшому підписанні від імені товариства відповідних договорів (від 22.12.2014 № 641214/41 та № 651214/42 щодо боргу ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на загальну суму 226 565 301,85 грн, від 05.01.2015 № 01/05150023 щодо боргу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » у розмірі 38 035 362,24 грн, від 12.02.2015 № 23 та № 24 щодо боргу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на загальну суму 81 689 888,01 грн). Внаслідок цього, заподіяно тяжкі наслідки інтересам зазначеного енергопостачальника та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » у вигляді недоотримання доходів у формі грошових коштів на загальну суму 346 220 522,1 грн. 
		Згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії ці гроші підлягали розподілу між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » відповідно у сумі 29 362 544,47 грн та 315 157 977,63 грн, у тому числі 196 823 482,14 грн, які боржниками ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » сплачено на рахунки ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » на виконання відповідних договорів про відступлення права вимоги, та 149 397 039,96 грн, які також підлягали сплаті боржниками ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », але щодо яких ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » прийнято рішення про припинення зобов`язань. Такі наслідки у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян та згідно з п. 4 примітки до ст. 364 КК України є тяжкими наслідками.
		В обвинувальному акті йдеться про те, що ОСОБА_25 усвідомлював, що ОСОБА_І володіє необхідним досвідом та знаннями у сфері електроенергетики. Адже останній, упродовж 2002-2003 років працював в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_48 », протягом 2003-2009 років - у ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_49 » та упродовж 2010-2014 років в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_50 », а з 02.09.2014 обіймав посаду директора з енергозбуту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». А тому, ОСОБА_25 залучив ОСОБУ_І до злочинної діяльності, повідомивши про злочинний план у частині зміни порядку проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії, що передбачало вчинення ним дій в інтересах ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
		При цьому, ОСОБА_25 , як організатор вчинення злочину мав здійснити такі дії:
		-        використовувати адміністративно-господарські функції голови правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » для вчинення правочинів від імені товариства та підписання документів, необхідних для злочинної діяльності;
		-        одержувати від ОСОБИ_І та інших осіб інформацію про результати фінансово-господарської діяльності ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », стан розрахунків за спожиту електричну енергію та вжиті заходи стосовно боржників-споживачів електричної енергії;
		-        контролювати діяльність ОСОБИ_І як службової особи ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », надавати йому вказівки щодо вчинення дій з використанням службового становища в інтересах ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » щодо зміни порядку проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії та укладення договорів про відступлення права вимоги;
		-        підшукати та залучити інших осіб для підготовки договорів, додаткових угод та інших документів, необхідних для реалізації злочинного плану;
		-        виконувати вказівки невстановлених осіб, які мали вирішальний вплив на господарську діяльність ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », щодо вчинення інших дій, необхідних для забезпечення зловживання службовим становищем ОСОБОЮ_І.
		ОСОБА_І, в свою чергу, мав здійснити такі дії:
		-        інформувати посадових осіб ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » про результати фінансово-господарської діяльності ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », стан розрахунків за спожиту електричну енергію та вжиті заходи стосовно боржників-споживачів електричної енергії;
		-        використовуючи службове становище, пов`язане із здійсненням керівництва в області розподілу і збуту електроенергії, реалізуючи свої повноваження, передбачені п. 14 Розподілу обов`язків між керівниками ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », забезпечити прийняття дирекцією товариства як виконавчим органом зазначеного енергопостачальника рішень щодо погодження правочинів в інтересах ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та третіх осіб. А також, подальше підписання відповідних договорів, інших документів від імені ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 »;
		-        брати участь у підготовці проектів договорів, додаткових угод та інших документів, необхідних для реалізації злочинного плану;
		-        не ініціювати вжиття заходів щодо стягнення заборгованості ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », що виникне внаслідок зміни порядку проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії;
		-        виконувати інші вказівки ОСОБА_25 щодо зловживання службовим становищем та вчинення дій в інтересах ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » всупереч інтересам служби.
		При цьому, ОСОБА_І був відомий складений ОСОБА_25 та іншими невстановленими слідством особами план злочинних дій у частині зловживання службовим становищем при укладенні договорів про відступлення права вимоги, з метою одержання неправомірної вигоди для ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
		Отож, відповідно до змісту обвинувального акта, ОСОБА_25 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України.
		Аналіз ч. 2 ст. 364 та ч. 3 ст. 27 КК України, в розрізі формулювання обвинувачення, вказує на те, що відповідальність в даному випадку настає, зокрема, якщо доказами поза розумним сумнівом підтверджено, що:
		a.ОСОБА_І є службовою особою;
		b.він використав своє службове становище;
		c.ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » є іншою юридичною особою;
		d.та одержана ним вигода є неправомірною;
		e.такі дії вчинено всупереч інтересам служби;
		f.вони спричинили тяжкі наслідки;
		g.наслідки спричинено охоронюваним законом державним інтересам;
		h.все це вчинено умисно та з метою одержання неправомірної вигоди ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »;
		i. ОСОБА_25 організував вчинення цього злочину.
		Колегія суддів визнає необґрунтованим пред`явлене ОСОБА_25 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, внаслідок чого визнає його невинуватим у пред`явленому обвинуваченні з наступних підстав.
		У даному випадку, суд має дослідити докази не лише стосовно конкретного злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а й щодо тих ознак, які вказують на його вчинення саме у співучасті.
		Згідно з ч. 3 ст. 27 КК України організатором є особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням.
		Організація вчинення злочину полягає у діях, які об`єднують інших співучасників і спрямовують їх зусилля на вчинення одного чи декількох злочинів або координують їхню поведінку. Дії з організації злочину можуть полягати, зокрема, у: 1) залученні до вчинення злочину інших осіб; 2) розподілі обов`язків між ними; 3) визначенні об`єкта (предмета) посягання; 4) розробці плану вчинення злочину. Основне завдання організатора - спрямувати, об`єднати і скоординувати зусилля інших осіб на вчинення злочину. Організація може здійснюватися у формі наказу, угоди, прохання, підкупу, доручення, замовлення тощо.
		Керування підготовкою злочину полягає у спрямуванні дій виконавця, пособника чи підбурювача на готування до одного чи декількох злочинів, а саме на: 1) підшукування або пристосування засобів чи знарядь вчинення злочину; 2) залучення співучасників; 3) замовлення вчинення злочину; 4) усунення перешкод; 5) інше умисне створення умов для вчинення злочину.
		Керування вчиненням злочину передбачає спрямування зусиль інших співучасників на безпосереднє виконання об`єктивної сторони злочину. Воно може полягати у: 1) наданні настанов (інструкцій) конкретним учасникам злочину щодо виконання тих чи інших дій; 2) координації дій співучасників (визначення послідовності злочинних дій); 3) забезпечення прикриття злочинних дій співучасників тощо.
		З обвинувального акта вбачається, що прокурор обвинувачує ОСОБА_25 у тому, що він організував, керував підготовкою та вчиненням ОСОБОЮ_І таких дій - забезпечення прийняття дирекцією ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » рішень про відступлення ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » права вимоги до споживачів та подальшому підписанні від імені товариства відповідних договорів.
		На підтвердження своїх доводів прокурор посилається на матеріали НСРД [доказ 83]. 
		Так, 03.02.2016, після подій, про які йдеться в обвинувальному акті, ОСОБА_І зателефонував ОСОБА_25 . Вони обговорювали якесь судове рішення та чи йде по ньому рух. У цей же день пізніше, ОСОБА_І розмовляв з працівником ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ОСОБА_65 та вказав - «Слышишь, а этот документ, ухвала, который с утра я обсуждал с шефом, по моей информации, не то, что по моей информации, а так оно и есть, в ДФИ так оно и не пришло. У нас есть возможность, что б они вообще к ним не попали?». Подальшу розмову вони вирішили продовжити за допомогою застосунку WhatsApp.
		У наступній розмові між ОСОБОЮ_І та ОСОБА_25 04.02.2016, останній вказує про ОСОБА_66 . Очевидно це ОСОБА_67 , який був допитаний у цьому кримінальному провадженні.
		У розмові 05.02.2016, секретар приймальні ОСОБА_25 повідомила ОСОБУ_І - « ОСОБА_68 , доброе утро, ОСОБА_69 просил передать, что совещание переносится на 11-30».
		У наступній розмові 07.02.2016 ОСОБА_25 повідомляв ОСОБУ_І про необхідність поговорити з якимось чоловіком та пояснити йому «что там нужно». Далі вони обговорювали час такого дзвінка. Через 7 хвилин ОСОБА_І зателефонував особі на ім`я ОСОБА_63 . Розмова стосувалася проведення позапланової перевірки, та уточнення питань поставлених на вирішення цієї перевірки. ОСОБА_63 повідомив, що в нього в четвер-п`ятницю буде начальник ІНФОРМАЦІЯ_31 . Просив надати йому необхідні документи. Також, сказав про зустріч в його офісі та домовленість про співпрацю.
		У розмові 22.02.2016 між ОСОБОЮ_І та ОСОБА_65 , останній сказав - «Там шеф ищет бумагу, которая … с которой к вам зашли. Ему нужна».
		Аналізуючи такі розмови, неможливо однозначно стверджувати, що ОСОБА_25 та ОСОБА_І займали ролі керівника та підлеглого, і що на таких же стосунках була побудована їх участь у вчиненні злочину.
		Згадки у розмові слова «шеф» не може беззаперечно відноситися до підпорядкування ОСОБА_25 над ОСОБОЮ_І, адже в цих двох розмовах останній розмовляв з ОСОБА_65 , який був радником ОСОБА_25 . А тому, використання цього слова більше стосується ОСОБА_70 , керівником якого якраз був ОСОБА_25 .
		Згідно з протоколом НСРД [доказ 83], негласні дії щодо ОСОБИ_І проводилися з 03.02.2016 по 14.03.2016. Це саме той початковий активний період досудового розслідування, коли учасники злочину дізналися про його проведення. На ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » у цей час проводилась позапланова виїзна ревізія. Однак, суду не надано жодної розмови за період у півтора місяці, в якій ОСОБА_І особисто звертається до ОСОБА_25 як його підлеглий.
		У І розділі цього вироку було беззаперечно встановлено, що ОСОБА_25 та ОСОБА_І були знайомі між собою до укладення таких договорів, можливість їх укладення обговорювалася службовими особами ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » з ОСОБОЮ_І. Останній приймав участь у нарадах, які відбувалися в офісі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та якими керував ОСОБА_25 . Між ними існувала попередня домовленість про спільне вчинення злочину у виді заволодіння. Також, вони спільно намагалися уникнути негативних наслідків для себе від укладення договорів відступлення права вимоги. Їх дії були узгодженими та послідовними. Вони виконували кожний свою роль, завчасно здійснивши заплановані підготовчі дії. При цьому, вони надавали своїм діям ознак звичайних господарських відносин між підприємствами.
		Такий висновок, суд обґрунтував дослідженими доказами та показаннями допитаних свідків.
		При цьому, свідок ОСОБА_49 , на якого посилається прокурор, у своїх показаннях не вказував, що саме ОСОБА_25 організував, керував підготовкою та вчиненням ОСОБОЮ_І дій, що входять в об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Він лише бачив, що директори обленерго ( ІНФОРМАЦІЯ_24 , ІНФОРМАЦІЯ_26 ), у тому числі ОСОБА_І з ІНФОРМАЦІЯ_10 перебували у підпорядкуванні ОСОБА_25 . Водночас, з його показань вбачається, що він бачив це, коли сам був генеральним директором « ІНФОРМАЦІЯ_25 », тобто не раніше квітня 2015 року. Водночас, останні договори відступлення були підписані у лютому 2015 року.
		Висновки суду, зазначені у І розділі цього вироку, про спільне вчинення злочину за ч. 5 ст. 191 КК України за попередньою змовою групою осіб, неможливо автоматично співвідносити та зіставляти з висновками в частині організації вчинення ОСОБА_25 злочину за ч. 2 ст. 364 КК України.
		Стороною обвинувачення не надано жодного доказу, який би прямо чи непрямо поза розумним сумнівом підтверджував, що ОСОБА_25 організував вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України або ж керував підготовкою чи вчиненням цього злочину.
		Також, неможливо перекваліфікувати дії ОСОБА_25 за іншими формами співучасті.
		Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб`єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене цим Кодексом (ч. 2 ст. 27 КК України).
		У цьому випадку, співвиконавець є суб`єктом злочину, вчиняє такий злочин безпосередньо у співучасті з іншими суб`єктами.
		ОСОБА_25 хоча і був службовою особою, проте не ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». У цьому товаристві він не мав ані організаційно-розпорядчих ані адміністративно-господарських функцій, або ж статусу чи становища, які дозволяли йому впливати на події, про які йдеться в обвинувальному акті.
		Згідно з ч. 4 ст. 27 КК України підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення.
		Схиляння передбачає збудження бажання (переконання у бажаності, вигідності, потребі), викликання рішимості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити злочин. Підбурювання має місце тоді, коли особа схиляє конкретну особу до вчинення конкретного злочину, воно характеризується лише активними діями.
		Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення (ч. 5 ст. 27 КК України).
		Стороною обвинувачення не надано жодного доказу, який би прямо чи непрямо поза розумним сумнівом підтверджував, що ОСОБА_25 був співвиконавцем, підбурювачем або пособником у вчиненні ОСОБОЮ_І злочину за ч. 2 ст. 364 КК України.
		А тому, відсутні підстави для перекваліфікації дій ОСОБА_25 за іншими формами співучасті.
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 373 КПК).
		Також, у вказаному аспекті слід зазначити наступне.
		Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
		Відповідно до ч. 3 ст. 2 КК України ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за те саме кримінальне правопорушення більше одного разу.
		Повертаючись до фактичних обставин, суд уважає, що в цій справі частина одних і тих ж дій обвинуваченого кваліфіковано як організацію службового злочину та злочин проти власності з використанням службового становища.
		Як було встановлено у розділі І цього вироку, злочин, передбачений статтею 191 КК України (заволодіння чужим майном), відбувся внаслідок підписання між ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та боржниками ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » договорів про відступлення права вимоги. Від імені ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » в кожному випадку договори підписував ОСОБА_І, а підставою (передумовою) їх підписання завжди було відповідне рішення дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », яке ухвалювалося за результатами засідання.
		Забезпечення прийняття дирекцією ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » рішень про відступлення права вимоги та подальше підписання від імені товариства відповідних договорів, яке входить в обсяг обвинувачення інкримінованого ОСОБІ_І є за своєю суттю невід`ємною передумовою та складовою (частиною) іншого злочину - заволодіння чужим майном. Без підписання таких договорів зі сторони ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » було б неможливо заволодіти грошовими коштами. Також, судом було встановлено, що між ОСОБА_25 та ОСОБОЮ_І існувала попередня домовленість щодо вчинення заволодіння грошовими коштами. Вони були знайомі між собою до їх укладення. Їх дії були узгодженими та послідовними. Вони виконували кожен свою роль, ОСОБА_25 підписував договори від імені ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », а ОСОБА_І - від імені ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Кінцева мета - незаконне заволодіння грошима. Саме на це і були спрямовані дії ОСОБИ_І і ОСОБА_25 .
		Суд вже дійшов висновку про винуватість ОСОБА_25 за ч. 5 ст. 191 КК України.
		А тому, визнання ОСОБА_25 винним ще й за ч. 2 ст. 364 КК України у будь-якій формі співучасті буде за своєю суттю притягненням до відповідальності фактично за одне й те ж діяння.
		З огляду на вищевикладене, ОСОБА_25 має бути визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України.
		Окрім цього, в межах обвинувачення ОСОБА_25  за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України його захисник під час судових дебатів звернувся з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків давності. В обґрунтування свого клопотання вказав, що перебіг строку давності розпочався 04.03.2015. Злочин за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України є тяжким, строк давності за ним становить 10 років. Отож, станом на 25.04.2025 десятирічний строк притягнення до кримінальної відповідальності, за його твердженням, закінчився.
		Однак, суд не може погодитися з доводами захисника і вважає, що відсутні підстави для звільнення  ОСОБА_25 від відповідальності та закриття кримінального провадження за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України.
		По-перше суд вже дійшов висновку про визнання  ОСОБА_25 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, що є, на відміну закриття справи у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності, реабілітуючою обставиною.
		По-друге у цьому кримінальному провадженні перебіг давності неодноразово зупинявся.
		Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
		Одночасно з цим, згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.
		У цьому кримінальному провадженні досудове розслідування неодноразово зупинялося з підстав ухилення підозрюваного ОСОБА_25 від слідства.
		Так, постановою старшого детектива НАБУ від 14.07.2016 досудове розслідування було зупинене. Підставою для зупинення було ухилення підозрюваного ОСОБА_25 від слідства. При цьому, його місцезнаходження було невідоме. 08.08.2016 досудове розслідування відновлене для проведення слідчих (розшукових) дій та цього ж дня знову зупинене. У подальшому, 17.03.2017 досудове розслідування знову було відновлене та 06.04.2017 було зупинене, адже ОСОБА_25 ухилявся від слідства, а його місцезнаходження було невідоме. 18.04.2017 досудове розслідування було відновлене для проведення слідчих (розшукових) дій, а 08.06.2017 знову було зупинене з тих же підстав. Далі, 19.06.2017 досудове розслідування було відновлене, а 29.09.2017 досудове розслідування знову було зупинене, адже ОСОБА_25 ухилявся від слідства. Постановою старшого детектива НАБУ від 15.04.2019 досудове розслідування було відновлене та більше не зупинялося у цьому кримінальному провадженні [доказ 173].
		На стадії досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14.03.2017 у справі № 760/7785/16-к стосовно ОСОБА_25 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування. 
		Слідчий суддя, надаючи такий дозвіл, установив, що ОСОБА_25 21.06.2016 погоджено складене детективом НАБУ повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України. 
		Водночас, вручити зазначене повідомлення про підозру особисто ОСОБА_25 виявилось неможливим у зв`язку з його ухиленням від слідства та суду. 
		За вказаних обставин, у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 42 та ч. 2 ст. 135 КПК, органом досудового розслідування вжито, передбачених заходів для вручення ОСОБА_25 повідомлення про підозру, а саме складене щодо нього повідомлення про підозру, яке йому не вдалось вручити внаслідок невстановлення його місцезнаходження, надіслано поштою за місцем його проживання (22.06.2016), до житлово-експлуатаційної організації за місцем його проживання (29.06.2016) та адміністрації за місцем роботи (29.06.2016). 11.07.2016 та 05.01.2017 слідчими суддями Солом`янського районного суду міста Києва винесено ухвали про задоволення клопотань органу досудового розслідування та надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_25 з метою його приводу в судове засідання для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. 01.09.2016 повідомлення про розшук ОСОБА_25 опубліковано на офіційному веб-сайті НАБУ. 
		Також,  ОСОБА_25 , неодноразово, (06.07.2016, 04.08.2016, 12.08.2016, 16.11.2016) викликався до НАБУ для проведення за його участю слідчих (розшукових) дій, однак до органу досудового розслідування жодного разу не з`явився та про причини неявки детектива не повідомив. 
		16.08.2016  НАБУ надіслано запит до  Робочого Апарату Укрбюро Інтерполу  щодо оголошення підозрюваного ОСОБА_25  у міжнародний розшук. Листом Робочого апарату Укрбюро України Національної поліції України за № IP/7153/16/С83/4887/EC5/Ф1/1 від 24.02.2017 повідомлено, що згідно з обліками Генерального секретаріату Інтерполу , станом на 23.02.2017 громадянин України ОСОБА_25 значиться у міжнародному розшуку для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 364 КК України. 
		Слідчий суддя в ухвалі дійшов висновку, що обставини прямо та беззаперечно свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_25 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому злочинів та стосовно нього наявні фактичні дані, що він понад шість місяців переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		Отож, ОСОБА_25 ухилявся від досудового розслідування, внаслідок чого досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні неодноразово зупинялося. А тому, згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупинявся. Суд доходить висновку, що відсутні підстави для звільнення ОСОБА_25 від відповідальності та закриття кримінального провадження за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України. А тому, у клопотанні захисника слід відмовити.
		Позиції сторін
		Прокурор підтримав обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті. Зазначив, що докази є належними та допустимими, доводять обставини викладені в обвинувальному акті. У зв`язку з цим, просив визнати ОСОБА_25 винним за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 та ч. 5 ст. 191 КК України. Призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з позбавленням права обіймати у юридичних особах публічного права посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки, зі штрафом 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та з конфіскацією усього належного йому майна.
		ОСОБА_25 винним себе не визнав. Вказав, що він тривалий час працював у сфері електроенергетики, в якій мав великий досвід. У 2014 році з іншого підприємства, яке займалося будівництвом товариство реорганізувалося в ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », яке почало займатися постачанням електроенергії за нерегульованим тарифом, експортом та імпортом електроенергії, комплексом інших видів діяльності та послуг. Він був головою правління цього товариства. Воно купувало електроенергію у виробників і продавало його споживачам. ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » не створювалося для фіктивних правочинів або ж вчинення правопорушень. В ньому працювало приблизно 50 працівників. За об`ємами реалізації займало високе місце на ринку електроенергії. Їх контрагенти були великі підприємства України. У той час була розповсюджена практика переуступлення права вимоги та відступлення боргу у сфері електроенергетики. Що стосується договорів відступлення права вимоги, то ініціаторами їх укладення були споживачі. До їх укладання велося робоче спілкування щодо умов договорів. За ними передбачався дисконт для підприємств боржників по сплаті за користування електроенергією. Укладення договорів відступлення права вимоги потрібні були для подальшої співпраці з цими підприємствами для постачання їм електроенергії. Адже, для переходу до іншого постачальника споживачам спершу потрібно було сплатити всі свої борги перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Обвинувачений підтвердив, що підписував договори відступлення права вимоги від імені ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». Коли він їх підписував там вже були підписи інших двох сторін. Він підтвердив, факт надходження грошових коштів від боржників на рахунки його товариства. Ці гроші вони використали як оборотний капітал для діяльності його товариства. На момент укладення договорів відступлення права вимоги, директорів підприємств боржників, ОСОБА_І та генерального директора ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ОСОБА_40 він не знав. З ОСОБОЮ_І він вів спілкування по телефону та під час особистих зустрічей з робочих питань. Був один випадок, коли призначали голову НКРЕКП , і він з колегами (8-10 осіб) проводив обговорення щодо його призначення в офісі, це було у вихідний день. Другий випадок був, коли голосували за кандидатуру особи, яка стала першим заступником голови ради оптового ринку електричної енергії. На цьому зібранні були директори багатьох обленерго. Це були два виключні випадки, постійних якихось нарад не було. Початок кримінальної справи пов`язує з його політичним переслідуванням [показання обвинуваченого ОСОБА_25 ].
		Серед іншого, обвинувачений та його захисники зазначили, що між підприємствами відбувались звичайні господарські відносини, які передбачені законодавством. На підтвердження цих та інших доводів долучили відповідні докази (і). Також, зазначили що низка доказів сторони обвинувачення є недопустимими (іі), вказали на інші процесуальні порушення під час досудового розслідування (ііі).
		і. Щодо доводів та доказів сторони захисту про здійснення звичайних господарських відносин між підприємствами.
		Одним із аргументів захисту є те, що законодавство, яке діяло в той час дозволяло укладати правочини щодо переведення боргу.
		Так, сторона захисту посилалася на ст. 7.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
		Ця норма передбачала, що для розширення сфери застосування механізму проведення взаєморозрахунків для погашення заборгованості за електричну енергію дозволяється переведення заборгованості за електричну енергію в порядку, визначеному чинним законодавством, у межах сум заборгованості, підтвердженої на розрахункову дату, з одного суб`єкта господарської діяльності - споживача електричної енергії на іншого суб`єкта господарської діяльності за умови, що останній має грошові вимоги в сумі, що дорівнює кредиторській заборгованості споживача електричної енергії, до оптового постачальника електричної енергії або виробника електричної енергії і такі грошові вимоги виникли у зв`язку з продажем товарів (робіт, послуг) до розрахункової дати.
		Як стаття 7.3, так і сам закон були спрямовані в першу чергу на сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб`єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб`єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.
		Аналізуючи положення цього закону, можна дійти висновку, що ст. 7.3 дозволяла проведення взаєморозрахунків у разі наявності рівних сум заборгованості. Тобто, коли перед постачальником електричної енергії була заборгованість від споживача та одночасно сам постачальник мав заборгованість (яка дорівнювала боргу споживача) перед іншим суб`єктом господарської діяльності.
		Такі висновки узгоджуються з положеннями ст. 7.2 цього закону. Відповідно до неї, проведення взаєморозрахунків здійснюється шляхом послідовного виконання зобов`язань учасниками розрахунків на підставі відповідних угод та в разі наявності в межах заборгованості, зафіксованої на розрахункову дату, рівних сум заборгованості, що підтверджені при визначенні таких сум.
		У випадку з договорами укладеними за участі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », то вони не передбачали переведення заборгованості, а стосувалися відступлення права вимоги від старого до нового кредитора, а сам боржник не змінювався. Також, вони не стосувалися проведення взаєморозрахунків між суб`єктами. Відсутні докази того, що ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » мало заборгованість перед ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » на суму, зазначену в договорах відступлення права вимоги, яка виникла у зв`язку з продажем товарів (робіт, послуг) до розрахункової дати.
		Окрім цього, сторона захисту посилалася на «Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачали населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30. Захист посилався на такі ж Порядок та умови у 2015 році.
		Аналізуючи положення цих нормативно-правових актів, суд доходить висновку, що вони жодним чином не є релевантним обставинам встановленим судом у цьому кримінальному провадженні та в першу чергу стосуються заборгованості на теплову енергію, опалення, та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а не постачання електроенергії.
		Згадка в пунктах цих порядків та умов про електричну енергію жодним чином не дозволяє здійснення ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » правочинів щодо відступлення права вимоги, покладені в основу обвинувачення стосовно ОСОБА_25 .
		Окрім нормативного обґрунтування, яке на думку сторони захисту дозволяло укладення договорів відступлення, які є предметом цього кримінального провадження, захист зазначив, що в той час широко застосовувалася практика погашення заборгованості за електричну енергію з залученням третіх осіб та використання механізму переведення боргу.
		На підтвердження цього, захист долучив низку документів.
		Зокрема, копію договору про переведення боргу № 166Р/02 від 30.07.2014 з додатками [доказ 174]. Згідно з ним, ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (первісний боржник) зі згоди ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (кредитора) переводить на ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_54 » (нового боржника) свій грошовий борг на загальну суму 40 000 000 грн.
		Аналізуючи конкретно цей доказ сторони захисту, а також інші документи, які судом буде проаналізовано далі, суд доходить висновку, що будь-які схожі за своїм змістом господарські відносини, що мали місце між іншими суб`єктами господарювання, жодним чином не можуть вказувати на законність або ж будь-яким чином виправдовувати правовідносини, що покладені в основу обвинувачення у цьому кримінальному провадженні.
		При цьому, що стосується договору № 166Р/02, то він відрізняється від договорів укладених ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » у грудні 2014 - лютому 2015 років.
		По-перше, його предметом було саме переведення боргу, а не відступлення права вимоги. По-друге, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за цим договором було боржником, а не кредитором. І хоча борг також стосувався електроенергії, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за договором не було споживачем в розумінні ч. 2 ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику». І первісний боржник (ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 »), і кредитор (ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 ») за цим договором були учасниками оптового ринку електричної енергії України. По-третє, усі три сторони договору № 166Р/02 мали поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, тоді як ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » не мало такого рахунку, а мало лише звичайний поточний рахунок. Саме на такий поточний рахунок споживачі ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » і сплатили гроші.
		Також, сторона захисту долучила копію договору про переведення боргу № 164Р/02 від 30.07.2014 з додатками [доказ 175], який за своїм змістом повністю аналогічний договору № 166Р/02 від 30.07.2014, що досліджувався вище.
		Окрім цього, захист долучив копію договору про переведення боргу № 34/11-08 від 26.11.2008 з додатком [доказ 176]. Згідно з ним, ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_55 » (первісний боржник), переводить грошовий борг в частині суми 230 000 грн, який виник із договору про користування електричною енергією і зобов`язується сплатити Асоціації « ІНФОРМАЦІЯ_56 » (новому боржнику) за прийняття боргу визначену плату. При цьому, новий боржник заміняє первісного боржника у зобов`язанні на суму 230 000 грн, і приймає на себе його обов`язки оплатити ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (кредитору) заборгованість.
		Аналізуючи цей договір, суд доходить наступних висновків.
		Пунктом 2 договору («Плата за прийняття боргу та порядок розрахунків») передбачено, що розмір та порядок сплати первісним боржником новому боржнику плати за прийняття ним боргу визначаються в угоді, що буде укладена між ними разом з укладенням цього договору. Однак, така угода не долучена стороною захисту до основного договору про переведення боргу. А тому, неможливо однозначно встановити реальний порядок розрахунків між первісним і новим боржниками, що мав місце. При цьому, Асоціація « ІНФОРМАЦІЯ_56 » мало поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. До того ж, пунктом 6 договору («Строк договору та інші умови») передбачено його строк дії до 31.12.2008, тобто лише один місяць від його підписання. І у разі, якщо до цієї дати Асоціація « ІНФОРМАЦІЯ_56 » (новий боржник) не сплатить грошовий борг перед ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (кредитором), то укладений договір втрачає чинність (вважається розірваним за взаємною згодою сторін). Також, в цьому випадку припиняється обов`язок ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_55 » (первісного боржника) провести розрахунок з новим боржником за прийняття боргу.
		Не маючи угоди про розрахунки між первісним та новим боржником, аналізуючи положення пункту 6 договору, можна зробити обґрунтоване припущення, що такий договір передбачав спочатку сплату новим боржником боргу перед кредитором (ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 »), а вже потім, після цього, сплату первісним боржником грошей новому боржнику.
		У випадку ж з договорами відступлення, де стороною було ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », то боржники протягом декількох днів після їх підписання сплачували гроші ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », яке вже потім протягом року та трьох років відповідно, повинно було розрахуватися з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». При цьому, санкцій у вигляді втрати чинності договорів та повернення до попередніх зобов`язань за невиконання ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » обов`язку по сплаті грошей ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », укладені договори не передбачали.
		Також, сторона захисту долучила копію договору про організацію проведення взаєморозрахунку № 192/251 від 15.01.2009 [доказ 177]. Згідно з ним, Асоціація « ІНФОРМАЦІЯ_56 » перераховує ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » грошові кошти у сумі 230 000 грн, яке, в свою чергу, перераховує ці гроші ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». Останнє перераховує гроші ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_57 », яке, перераховує гроші Асоціації « ІНФОРМАЦІЯ_56 ». Отож, по суті за цим договором між чотирма сторонами по колу проведено взаєморозрахунок в сумі 230 000 грн.
		Окрім цього, сторона захисту долучила копію договору № ЗОЕ/16 від 14.04.2014 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 29.01.2014 № 30 [доказ 178]. За своєю суттю він схожий на попередньо досліджений договір. Відповідно до нього, кожна сторона за ланцюжком перераховує одну й ту ж суму грошей наступній стороні.
		У випадку ж з ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », договори не передбачали проведення повного взаєморозрахунку між сторонами, а боржниками за цими договорами були лише споживачі. ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » не було боржником перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » до укладення договорів відступлення.
		А тому, договори відступлення права вимоги укладені ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » за своєю юридичною природою не є аналогічними тим, які долучені стороною захисту.
		Також, захист долучив копію рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/1304/16 від 06.07.2016 [доказ 179]. З нього вбачається, що предметом спору став договір № 117 про переведення боргу. Згідно з ним, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » зі згоди ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » переводить на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_58 » свій грошовий борг за електричну енергію. Позивачем у цій справі було ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_58 », яке просило визнати такий договір недійсним з кількох причин.
		Господарський суд Запорізької області відмовив у цьому позові, адже встановив безпідставне посилання позивача на статті 513 та 514 ЦКУ, оскільки за спірним договором замінюється боржник, а не кредитор. Усі зобов`язання та умови договору про переведення боргу були виконані сторонами в повному обсязі - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » сплатило на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_58 » гроші, яке в свою чергу сплатило гроші на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Тому, господарський суд дійшов висновку, що договір, який є предметом спору припинив свою дію у зв`язку з закінченням терміну на який його було укладено та у зв`язку з повним здійсненням розрахунку між сторонами за цим договором.
		Далі, господарський суд у вказаному рішенні почав аналізувати положення закону, і дійшов висновку, що ст. 15-1 Закону та п.6.3 ПКЕЕ не забороняє та не виключає можливість застосування механізмів оплати за електричну енергію за допомогою третіх осіб.
		При цьому, доходячи такого висновку, господарський суд, зокрема, констатував, що такий договір не призводить до заміни кредитора, а змінює лише боржника в окремому простроченому зобов`язанні, а також констатував той факт, що грошові кошти надійшли постачальнику електричної енергії. Тобто, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » отримало грошові кошти на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.
		У випадку ж з правовідносинами з ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », то це підприємство за договорами відступлення права вимоги виступало в якості нового кредитора, яке прийняло на себе право вимоги до боржників - ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ». Тобто, до ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » перейшли права кредитора за зобов`язаннями - права вимоги. По-друге, як було встановлено у вироку вище, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », як новим кредитором за договорами про відступлення права вимоги, свої зобов`язання перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » не виконувалися майже взагалі. Тоді як, за договором, який став предметом спору у господарському суді Запорізької області відбувся повний взаєморозрахунок між сторонами. Самі умови розрахунків є також відмінними в цих правовідносинах.
		Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що будь-які схожі за своїм змістом господарські відносини, що мали місце між іншими суб`єктами господарювання, жодним чином не можуть вказувати на законність або ж будь-яким чином виправдовувати правовідносини, що покладені в основу обвинувачення у цьому кримінальному провадженні. Долучені захистом документи підтверджують, що в той час існували схожі правовідносини між іншими суб`єктами господарювання, однак вони відрізняються за своєю юридичною природою від правовідносин щодо укладення договорів відступлення за участю ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » у грудні 2014 - лютому 2015 років.
		Також, сторона захисту вказувала, що предметом двох договорів про відступлення права вимоги, укладених між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » була заборгованість, яка була розстрочена на підставі ухвал господарського суду Запорізької області.
		Заборгованість, яка була предметом договору № 641214/41 була розстрочена на підставі ухвал господарського суду Запорізької області від 20.11.2013 у справі № 11/292/10 [доказ 180] та від 21.11.2013 у справі № 19/5009/1481/11 [доказ 181].
		Заборгованість, яка була предметом договору № 651214/42 була розстрочена на підставі ухвал господарського суду Запорізької області від 18.11.2013 у справі № 10/339/10 [доказ 182] та від 21.11.2013 у справі № 13/5009/5894/11-20/5009/5894/11 [доказ 183]. 
		Обидві заборгованості були розстрочені ухвалами на період з 2013 по 2020 рік.
		Після укладення договорів відступлення права вимоги № 641214/41 та № 651214/42, ухвалами господарського суду Запорізької області замінено стягувача щодо заборгованості з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » на ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » [докази 14, 15, 19, 20].
		Доводи захисту в цій частині були різними. Спочатку захист стверджував, що внаслідок заміни стягувача на ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », воно начебто мало право виконувати свої зобов`язання по сплаті боргу на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » у період встановлений ухвалами господарського суду, тобто до 2020 року. Маючи можливість розраховуватися перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » до 2020 року, захист наполягав, що неможливо вважати таку заборгованість недоотриманими доходами як про це йдеться в обвинуваченні. Адже, кримінальне провадження розпочалося ще в 2015 році, коли свої зобов`язання ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » могло виконувати ще протягом п`яти років.
		Такі доводи захисту є необґрунтованими з двох причин.
		По-перше, сторона захисту помилково трактує рішення судів про заміну сторони щодо заборгованості. Суд звертає увагу, що цими рішеннями суду було замінено саме стягувача. ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » замінилося на ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». Боржник ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » не замінювався за цими ухвалами. А тому, навіть якщо враховувати доводи захисту, то строк розстрочення заборгованості з 2013 по 2020 рік стосується взаємовідносин ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » як нового стягувача та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » як старого боржника. Однак, це жодним чином не стосується відносин між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
		По-друге, виконання своїх зобов`язань ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » не було предметом рішень господарських судів Запорізької області. Умови цих зобов`язань чітко відображені в договорах відступлення права вимоги № 641214/41 та № 651214/42 [докази 11, 12, 17]. Згідно з ними, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » зобов`язувалося сплатити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » 112 401 706,1 грн та 114 363 595,75 грн до 31 грудня 2018 року щомісячними платежами, починаючи з березня 2015 року. Отож, саме договорами встановлювався строк виконання ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » своїх зобов`язань перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		По суті, укладення договорів відступлення права вимоги мали своїм наслідком дві одночасні події: 1) споживачі ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » перестали бути боржниками перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за заборгованістю на суму вказану в договорах; 2) ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » почало бути новим боржником перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » на суму зазначену в договорах. І хоча суми заборгованості в першому і другому випадку ідентичні, вони мають різну юридичну природу їх виникнення.
		Отож, договорами відступлення права вимоги була повністю змінена процедура та період виконання зобов`язань щодо заборгованості, яка існувала у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Тут також слід звернути увагу, що основним мотивом членів дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » для укладення договорів відступлення було саме оперативність у вирішенні фінансових проблем їх підприємства, а не просто заміна одного боржника на іншого.
		Саме цього стосується другий аргумент захисту в цій частині - для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » просто було вигідним укладання таких договорів, адже ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » мало платити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » гроші до 2020 року, тобто 5 років. Укладення договорів відступлення скоротило цей строк до 3 років, тобто, до 2018 року.
		Однак, як було попередньо встановлено у вироку, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » за 2015 рік не здійснило жодної оплати на виконання вказаних договорів на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Лише в січні та лютому 2016 року воно сплатило невелику суму.
		При цьому, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », на виконання двох договорів відступлення, вже на наступний день сплатило 80 млн грн на рахунок ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
		Це свідчить про те, що якщо б такі договори відступлення не були укладені, то ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », маючи фінансову можливість, очевидно і далі б сплачувало гроші ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », як це було передбачено розстроченням.
		А тому, доводи захисту щодо економічної вигоди для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » в укладенні таких договорів є сумнівними та необґрунтованими.
		Також, сторона захисту стверджувала, що заборгованість ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », яка була розстрочена на підставі рішень господарського суду Запорізької області включала в себе не лише основну суму боргу за активну електричну енергію, а й інфляційні витрати, 3% річних та пеню. При цьому, основний борг і штрафні санкції сплачувалася на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Хоча додаткові грошові стягнення повинні були сплачуватися на звичайний поточний рахунок.
		Такі твердження захист обґрунтовує положеннями пункту 6.4 ПКЕЕ.
		Згідно з цією нормою, плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, суми штрафних санкцій зараховуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або електропередавальної організації відповідно до умов укладеного договору.
		Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 230 ГКУ).
		Суд погоджується, що суми штрафних санкцій від ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » повинні були зараховуватися на поточний рахунок ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		Водночас, як убачається з рішень господарських судів, під час розстрочення заборгованості суди не розподіляли загальну суму окремо на суму заборгованості та окремо суму штрафних санкцій, а зобов`язували сплатити ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » усю суму разом. 
		Водночас перевірка встановлених іншими судами фактів не відноситься до предмету цього судового розгляду, а сплата ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » грошей на спеціальний рахунок замість поточного не входить в предмет доказування цього кримінального провадження.
		У будь-якому разі, якесь неправильне, на думку захисту, виконання своїх зобов`язань боржником ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », яке не передбачено ані в ухвалах господарських судів, ані в договорах про самостійне виконання рішення суду, якими встановлено порядок сплати ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » заборгованості, не можуть будь-яким чином виправдовувати дії обвинуваченого. До того ж, укладені договори відступлення права вимоги та про порядок проведення розрахунків укладені з ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » не передбачали розподілу коштів на основну суму боргу та штрафні санкції. В усіх укладених договорах вони вказувалися єдиною сумою.
		Також, захист стверджував, що ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » сплачувало кошти до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за мировою угодою, затвердженою рішенням господарського суду Запорізької області , не з рахунку зі спеціальним режимом користування, а зі свого поточного рахунку.
		Не вдаючись в детальний аналіз правовідносин між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 », які існували до укладення договорів відступлення з ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », досліджуючи надані захистом копії платіжних доручень [доказ 184], суд акцентує увагу, що в даному випадку головним є не рахунок, з якого кошти перераховувалися ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », а рахунок ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » на який такі кошти надходили - 26032301861. Згідно з постановою НКРЕКП від 27.12.2011 № 112 рахунок ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » № 26032301861 є рахунком із спеціальним режимом використання постачальників електричної енергії.
		А тому, доводи захисту в цій частині не стосуються обсягу обвинувачення у цьому кримінальному провадженні та ніяким чином не спростовують версії обвинувачення.
		Розглянувши докази та доводи захисту в обґрунтування позиції про звичайні господарські відносини між підприємствами, суд доходить висновку, що такі доводи є необґрунтованими, спростовуються дослідженими доказами у справі.
		Окрім доказів в частині обвинувачення, що безпосередньо стосується заволодіння чужим майном, сторона захисту наводила доводи та долучала докази, що стосуються виключно обвинувачення за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, за якою ОСОБА_25 підлягає виправданню.
		Щодо визначення та розподілення сум недоотриманих коштів між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 », сторона захисту стверджувала наступне.
		Заборгованість споживачів перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », яка була предметом договорів відступлення права вимоги не може вважатися заборгованістю перед ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». Фінансові взаємовідносини щодо цієї заборгованості між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » були врегульовані рішеннями судів до їх укладення. Строк погашення такої заборгованості було розстрочено до 2022 року. А тому, укладення таких договорів не змінило порядок виконання своїх зобов`язань для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », а також не створило перед ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » якоїсь нової заборгованості. А тому, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » не мало непогашених зобов`язань по сплаті за придбану у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » електроенергію. Як наслідок, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » не може вважатися таким, що недоотримало кошти (доходи) внаслідок укладення договорів відступлення права вимоги з боржниками ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».
		На підтвердження цього, сторона захисту долучила: 1) копію договору купівлі-продажу електроенергії від 29.08.2007, укладеного між ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » [доказ 185]. Згідно з ним, останнє зобов`язується продавати, а ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » - купувати електроенергію та здійснювати її оплату; 2) копію ухвали господарського суду Запорізької області від 04.04.2012 [доказ 186]. Нею відстрочено та розстрочено залишок заборгованості ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » перед ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за період з липня по грудень 2010 року та встановлено новий строк виконання обов`язку з 2012 по 2022 роки; 3) копію ухвали господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 [доказ 187]. Нею відстрочено та розстрочено залишок заборгованості ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » перед ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за період з січня по листопад 2011 року та встановлено новий строк виконання обов`язку з 2012 по 2022 роки; 4) копію рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 [доказ 188]. Ним відстрочено та розстрочено залишок заборгованості ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » перед ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за період з листопада по грудень 2014 року та встановлено новий строк виконання обов`язку з лютого по грудень 2016 року.
		На підтвердження указаних доводів, захист долучив й інші докази [докази 189, 190, 191, 192].
		Також, захист зазначив, що розподіл недоотриманих коштів між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » є неправильним. Кошти, які зараховуються на рахунок зі спеціальним режимом використання, розподіляються згідно з алгоритмом між цими підприємствами в момент зарахування грошей. А тому, визначення збитків та розподіл їх між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » залежить від встановлених алгоритмів відрахувань на кожен місяць в момент надходження таких грошей на спеціальний рахунок.
		На підтвердження таких доводів, захист долучив постанови НКРЕКП про встановлення щомісячних алгоритмів відрахувань коштів на рахунок ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » [доказ 193].
		Окрім цього, захист вказував, що заборгованість, яка була предметом договорів відступлення права вимоги, не виникла у зв`язку з їх укладенням, а з`явилася набагато раніше - до їх укладення. Після підписання договорів відступлення, заборгованість, яка рахувалася за споживачами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » просто почала рахуватися за новим боржником - ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». Тому, за бухгалтерськими обліками для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » нічого не змінилося, заборгованість не збільшилася, вона залишилися такою ж, просто змінився боржник. А тому, ніяких збитків у виді недоотриманих доходів для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » не заподіяно.
		На обґрунтування своїх тверджень сторона захисту подала низку доказів. Зокрема, фінансову звітність у відповідності до МСФЗ за рік, що закінчився 31 грудня 2015 року та звіт незалежних аудиторів [доказ 194] та такий же звіт за рік, що закінчився 31 грудня 2016 року [доказ 195]. Також, захист посилався на показання головного бухгалтера ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ОСОБА_71 .
		Враховуючи зазначені вище доводи захисту та докази на їх підтвердження, суд доходить висновку, що вони стосуються виключно обвинувачення за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, за якою ОСОБА_25 підлягає виправданню. А тому, відсутня необхідність у їх детальному аналізі.
		Також, сторона захисту долучила декілька висновків експертів за результатами проведення судових експертиз.
		Зокрема, долучено висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 19.12.2023 № 04/11-23 [доказ 196]. Експерти дійшли, зокрема, наступних висновків: 1) висновок позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за період з 01.12.2014 по 27.01.2016 від 14.03.2016 № 05-21/2 (далі - виїзної ревізії) про недоотримання доходів (коштів) у загальній сумі 344 520 522,1 грн документально та нормативно не підтверджується; 2) висновок у довідці перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » від 12.05.2016 про встановлення недоотримання доходів (коштів) за період грудень 2014 року - грудень 2015 року у загальній сумі 157 168 330,95 грн документально та нормативно не підтверджується; 3) висновки акту виїзної ревізії та розрахунок недоотриманих доходів (коштів) у додатку до довідки від 04.03.2016 на загальну суму 344 520 522,1 грн документально та нормативно не підтверджується; 4) документально підтверджена дебіторська заборгованість у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » в загальному розмірі 344 520 522,1 грн, яка не відноситься до збитків ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		Аналізуючи відповіді експертів у цьому висновку, суд зважає, що вони стосуються виключно обвинувачення за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, за якою ОСОБА_25 підлягає виправданню.
		Що стосується висновку в експертизі про документальне підтвердження перерахування коштів від ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » до ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » на підставі договорів про відступлення права вимоги, то такі факти підтверджуються й іншими дослідженими доказами та документами. Те ж саме, стосується і висновку експертів про перерахування коштів від ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » до ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » у загальному розмірі 2 168 552,1 грн.
		Разом з тим, правові висновки, зроблені в дослідницькій частині вказаного висновку судом не приймаються як такі, що не відповідають вимогам КПК.
		Зокрема, експерти у висновку зазначили, що: 1) апріорі, при укладенні договорів про відступлення права вимоги та порядку розрахунків за ними не можуть порушуватися норми статті 15-1 Закону, так як цей закон не регулює питання погашення заборгованості шляхом заміни кредитора у зобов`язанні. Не містить Закон і заборони на укладення договорів про відступлення права вимоги; 2) в жодному із наведених нормативних актів, якими обґрунтовуються висновки акту виїзної ревізії відсутня заборона на застосування інших, передбачених цивільним законодавством механізмів погашення заборгованості за куплену електроенергію третіми особами, зокрема, і відступлення права вимоги; 3) при укладанні договорів про відступлення права вимоги не вбачається порушення порядку розрахунків за електричну енергію, встановленого нормами статей 15-1 та 26 Закону, п. 6.3 ПКЕЕ, п. 1 Положення, п.2.7 Умов та Правил в частині перерахування коштів за закуплену електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання; 4) згідно з умовами договорів про проведення розрахунків - це є окремим зобов`язанням, яке виникає з договорів про відступлення права вимоги, а не з договорів про постачання електроенергії, тому грошові кошти від боржників цілком підставно зараховуються на поточний рахунок ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
		Такі висновки експертів зроблені на власному суб`єктивному баченні та аналізі норм законодавчих актів у сфері електроенергетики у їх порівнянні з нормами цивільного законодавства.
		При цьому, згідно, з ч. 1 ст. 242 КПК не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.
		До того ж, як було встановлено судом у І розділі цього вироку, законодавцем в імперативному порядку визначено обов`язок саме споживача проводити розрахунки з енергопостачальником за спожиту електроенергію виключно на його поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
		Зроблений судом висновок повністю суперечить правовим висновкам зроблених експертами.
		Вочевидь, якщо б експерти виходили б з того, що законодавством було заборонено укладати договори відступлення, то й інші, у тому числі економічні висновки, могли б бути протилежними.
		А тому, вказані вище правові висновки експертів і як наслідок їх висновок про цілком підставне зарахування коштів боржників на рахунок ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », судом не приймаються як такі, що не відповідають вимогам КПК.
		Також, сторона захисту долучила висновок експертів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 14.03.2024 № СЕ-19-23/74829-ЕК [доказ 197]. Експерти дійшли, зокрема, таких висновків:
		1) висновок виїзної ревізії про недоотримання доходів (коштів) ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » відповідно у сумі 29 362 544,47 грн та 315 157 977,63 грн документально та нормативно не підтверджується;
		2) висновок у довідці перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », складеній 12.05.2016 про встановлення недоотримання доходів (коштів) за період грудень 2014 року - грудень 2015 року у загальній сумі 157 168 330,95 грн, у тому числі: ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » - 4 261 242,11 грн; ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » - 152 907 088,84 грн документально та нормативно не підтверджується; 
		3) висновки акта виїзної ревізії та Розрахунок недоотриманих доходів (коштів) у Додатку до Довідки від 04.03.2016 за період з липня 2010 року по грудень 2014 року, на загальну суму 344 520 522,1 грн (у тому числі сума недоотриманих доходів (коштів) ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » - 29 362 544,47 грн, сума недоотриманих доходів (коштів) ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » - 315 157 977,63 грн, документально та нормативно не підтверджується; 
		4) встановлене за висновками виїзної ревізії «недоотримання доходів (коштів)» ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 », відповідно у сумі 29 362 544,47 грн та 315 157 977,63 грн, у економічному розумінні не є збитками.
		Аналізуючи зазначені відповіді експертів, суд доходить висновку, що вони стосуються виключно обвинувачення за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, за якою ОСОБА_25 підлягає виправданню.
		Що стосується висновків в експертизі про перерахування коштів ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » на рахунок ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » за договорами про відступлення права вимоги у загальній сумі 196 823 482,14 грн та перерахування коштів від ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » на рахунок ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », то такі факти підтверджуються й іншими дослідженими доказами та документами.
		Разом з тим, правові висновки, зроблені в дослідницькій частині вказаного висновку судом не приймаються, з підстав зазначених вище.
		Зокрема, експерти у висновку зазначили, що: аналізуючи вимоги, наведені в Законі, Положенні та ПКЕЕ, можна зробити висновки, що вказані нормативно-правові акти не регулюють взаємовідносини (облік та розрахунок) між контрагентами за договорами про відступлення права вимоги та не мають заборони щодо їх укладення. Тобто, порушення порядку розрахунків за електричну енергію, встановленого нормами Закону, ПКЕЕ, Положення, Умов та Правил при виконанні зобов`язань по договорах про відступлення права вимоги, в частині перерахування коштів за закуплену електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, не вбачається.
		Такі висновки експертів зроблені на власному суб`єктивному баченні та аналізі норм законодавчих актів у сфері електроенергетики, до того ж, вони не приймаються як такі, що не відповідають вимогам КПК.
		Сторона захисту долучила низку інших доказів, які не мають вирішального значення для спростування вини обвинуваченого за ч. 5 ст. 191 КК України.
		Також, захист долучив докази, які судом визнаються недопустимими.
		Зокрема, захисник долучила науково-правовий висновок (т.41 а.с.112-136), складений завідувачем кафедри цивільно-правової політики, права інтелектуальної власності та інновацій Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та асистентом кафедри цивільного права цього ж університету. Він стосується тлумачення правовідносин, пов`язаних з укладенням і дією договорів в сфері електроенергетики.
		Також, сторона захисту долучила висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права імені ОСОБА_72 ІНФОРМАЦІЯ_62 (т.41 а.с.143-162) щодо тлумачення кримінального та кримінального процесуального законодавства України, проведеної у відповідності із законом України «Про наукову і науково-технічну експертизу» на запит адвоката ОСОБА_73 .
		Окрім цього, захист долучив науково-правовий висновок (т.42 а.с.16-39), складений завідувачем кафедри кримінально-правової політики Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого ОСОБА_74 . Він стосується тлумачення питань порядку винесення та законності рішень керівника САП про скасування постанов інших прокурорів про закриття кримінальних проваджень; законності внесення відомостей до ЄРДР за наявності постанови про закриття кримінального провадження за тими ж фактами, юридичні наслідки такого розслідування та чи впливає це на якість зібраних доказів у цьому кримінальному провадженні.
		Наукова і науково-технічна експертиза - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об`єктів експертизи і підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об`єктів (ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу»).
		Тобто проведення такого виду експертизи не є судовою експертизою та не може бути прийнята судом до уваги.
		Як убачається з висновків цих експертиз, питання, які досліджувалися стосуються власного аналізу та тлумачення норм цивільного, господарського, кримінального та процесуального законодавства, а також норм у сфері електроенергетики тощо. Ці питання за своєю суттю є з`ясуванням питань права і є компетенцією суду.
		З огляду на положення ч. 1 ст. 242 КПК, вказані науково-правові висновки та висновок науково-правової експертизи суд визнає недопустимими доказами і не враховує фактичні дані, відображені у них, при ухваленні цього вироку.
		Також, суд не приймає до уваги та визнає недопустимими доказами долучені довідки спеціаліста щодо проведених у цьому кримінальному провадженні експертиз обвинувачення.
		Так, захист долучив довідку спеціаліста від 09.01.2024 за результатами аналізу висновку експерта від 29.08.2017 № 15191/17-45 (т.40 а.с.208-219). Згідно з нею, встановлено недотримання при складанні висновку експерта вимог п. 1 ч. 5 ст. 69, п. 7 ч. 1 ст. 102 КПК, п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судову експертизу», абз.4, 5 п. 2.2, абз.5 п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, п. 3.3 р. ІІІ «Економічна експертиза» Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. Також, при складанні висновку експерта, встановлено недотримання методики «Методи, способи та прийоми, які використовуються при проведенні судово-економічних експертиз» та методики вирішення судово-економічною експертизою питань щодо спричинення матеріальних збитків.
		Також, долучено довідку спеціаліста від 09.01.2024 за результатами аналізу висновку експертів від 17.05.2016 № 6335/6768/16-45 (т.40 а.с.224-240). Згідно з нею, також встановлено недотримання норм КПК, Закону України «Про судову експертизу», інструкції та методики.
		Надаючи оцінку довідкам спеціаліста, суд доходить висновку, що вони є недопустимими доказами, з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Отож, для визнання доказу допустимим необхідно встановити існування наступних умов: належне процесуальне джерело, належний суб`єкт збирання, належна процесуальна форма.
		Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації, пояснення, довідки та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок (ч. 1 ст. 71 КПК).
		У ч. 2 ст. 71 КПК зазначено мету залучення спеціаліста - для надання безпосередньої технічної допомоги, а саме фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо, а також для надання довідок, висновків та інших документів у випадках, передбачених пунктами 7, 8, 9 частини четвертої цієї статті.
		Пункти 7, 8 та 9 ч. 4 ст. 71 передбачають право спеціаліста: 1) надавати висновки з питань, що належать до сфери його знань, під час досудового розслідування кримінальних проступків, у тому числі у випадках, передбачених частиною третьою статті 214 цього Кодексу; 2) надавати довідки з питань, що належать до сфери його знань, у випадках, передбачених частиною третьою статті 245-1 цього Кодексу (для здійснення зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису); 3) надавати довідки, висновки з питань, що належать до сфери його знань, щодо ідентифікації особи, зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, слідів вибуху або пострілу, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, сильнодіючих лікарських засобів.
		Отож, законодавець чітко визначив обсяг повноважень спеціаліста на відповідній стадії здійснення кримінального провадження та встановив форму реалізації таких повноважень.
		У цьому кримінальному провадженні спеціаліст ОСОБА_75 у формі двох довідок надав власний суб`єктивний аналіз дотримання вимог законодавства при складенні висновків експертиз.
		Однак, питання оцінки доказів, зокрема і висновків експертиз є виключної компетенцією суду.
		Так, згідно з ч. 1 ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		З огляду на це, спеціаліст у кримінальному провадженні не наділений повноваженнями проводити дослідження з метою надання правової оцінки іншим доказам.
		Одночасно з цим, ч. 2 ст. 84 КПК визначає вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження. Ними є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Довідки спеціаліста не включено до цього переліку.
		У зв`язку з цим, ці докази суд визнає недопустимими та не бере до уваги.
		іі. Сторона захисту заявила про визнання низки доказів обвинувачення недопустимими.
		Захист вказує, що Головним державним фінансовим інспектором Держфінінспекції ОСОБА_76 на виконання звернення НАБУ складена довідка перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Однак, здійснення державного фінансового контролю повинно проводитися органами Державної аудиторської служби України у формі проведення державного фінансового аудиту, результати якого повинні бути зафіксовані в акті. Спеціаліст же залучається лише для надання технічної допомоги та консультацій. Він не наділений повноваженнями здійснювати перевірку дотримання положень договорів, вимог законодавства та визначати розмір збитків. НАБУ не наділено повноваженнями звертатися до відповідних органів контрольно-ревізійної служби та призначати відповідні перевірки.
		У зв`язку з цим, захист просить визнати недопустимим доказом вказану довідку.
		Судом установлено наступне.
		Головний державний фінансовий інспектор ОСОБА_77 , на виконання звернення НАБУ про виділення спеціаліста, провів перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », за результатами якої склав відповідну довідку (т.15 а.с.101-120). Відповідно до неї: 1) договори відступлення укладено та розрахунки по ним проведено із порушенням вимог статей 15-1 та 26 Закону, п. 6.3 ПКЕЕ, п.1 Положення, п. 2.7 Умов та Правил в частині нездійснення споживачами оплати за поставлену їм електричну енергію на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », що призвело до недоотримання доходів (коштів) ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » на загальну суму 4 261 242,11 грн та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » на суму 152 907 088,84 грн; 2) укладення таких договорів із порушенням вимог чинного законодавства призвело до недоотримання доходів (коштів) до Державного бюджету України, як санкції за вчинене правопорушення на загальну суму 196 823 482,14 грн.
		Визначення розміру матеріальних збитків та розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням є виключною компетенцією експерта, що імперативно закріплено у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК.
		А тому, фінансовий інспектор, залучений у цьому кримінальному провадженні як спеціаліст, не наділений повноваженнями проводити дослідження з метою встановлення порушень законодавства в сфері електроенергетики, а також правом визначати розмір майнової шкоди, у формі недоотримання доходів (коштів).
		З урахуванням цього, довідку перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (т.15 а.с.101-120) суд визнає недопустимим доказом та не бере до уваги.
		Також, захист просив визнати недопустимими доказами: 1) акт виїзної ревізії; 2) довідку відділу НКРЕКП від 04.03.2016 з додатком «Розрахунок недоотриманих доходів (коштів) ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 »; 3) висновок експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи № 6335/6768/16-45 від 17.05.2016; 4) висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 15191/17-45 від 29.08.2017.
		Захист вказує про наступне.
		Ця виїзна ревізія була проведена на підставі ухвали слідчого судді, якою доручено її проведення. Вона постановлена за результатами розгляду відповідного клопотання детектива НАБУ про призначення виїзної перевірки (ревізії). Водночас, положення КПК, чинні на момент постановлення вказаної ухвали, не передбачали право слідчому судді вирішувати питання та приймати рішення щодо надання дозволу на проведення органами державного фінансового контролю позапланової виїзної ревізії. Довідка НКРЕКП від 04.03.2016 була складена в межах проведення виїзної ревізії, а тому також є неналежним доказом. Щодо двох судово-економічних експертиз, то захист стверджує, що предметом їх дослідження був акт виїзної ревізії, який є недопустимим доказом. А тому висновки експертиз також є недопустимими доказами («плодами отруєного дерева»), адже вони отримані на підставі та в ході перевірки недопустимого доказу - акта виїзної ревізії.
		Суд уважає акт виїзної ревізії (т.12 а.с.91-139) недопустимим доказом, з огляду на наступне.
		За змістом п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК недопустимими є докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
		Згідно з ч. 2 ст. 40 КПК (в редакції на час призначення виїзної ревізії), слідчий уповноважений: 1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; 6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; 7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; 8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу; 9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
		Водночас 15.07.2015 із ч. 2 ст. 40 КПК на підставі Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 було виключено п. 4, який до того наділяв слідчого повноваженням призначати ревізії та перевірки.
		Поруч з цим, відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		У той же час, згідно з ч. 1 ст. 131 КПК можуть застосовуватися заходи забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості. Відповідними заходами є: 1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК).
		При цьому, призначення позапланової ревізії не є ані слідчою (розшуковою) дією, ані негласною слідчою (розшуковою) дією, ані заходом забезпечення кримінального провадження, з клопотаннями про проведення яких вправі звертатися слідчий за погодженням із прокурором до слідчого судді.
		Використаний законодавцем у ч. 2 ст. 93 КПК вираз «витребування та отримання» передбачає повноваження використовувати як докази висновки ревізій і актів перевірок (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування. Процесуальний закон чітко відрізняє документи, створені в межах кримінального провадження, від документів, походження яких не залежить від кримінального провадження, і підпорядковує ці два типи документів різному правовому режиму (постанова Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 234/8805/18).
		Отож, кримінальний процесуальний закон не передбачає отримання доказів шляхом надання дозволу на проведення позапланової перевірки ані слідчими суддями, ані прокурорами, слідчими (детективами). КПК також не встановлює можливості отримання доказів шляхом призначення позапланової ревізії ані слідчими суддями, ані прокурорами чи слідчими. Такого способу збирання доказів стороною обвинувачення, як призначення позапланової ревізії, не визначено (постанови Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 335/2108/17 та від 16.11.2021 у справі № 234/8805/18).
		А тому, результати перевірок і ревізій, призначених у межах розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді, є недопустимими доказами і відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК не повинні бути використані під час ухвалення судових рішень у межах кримінального провадження.
		Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, суд виходить із таких установлених фактів.
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 28.01.2016 у справі № 760/21597/15-к (т.12 а.с.39) клопотання детектива задоволено та надано дозвіл на проведення у цьому кримінальному провадженні виїзної ревізії (15 робочих днів). Також, визначено ряд запитань, які необхідно дослідити під час такої ревізії.
		Ця ухвала була направлена начальнику Державної фінансової інспекції в Запорізькій області для організації проведення ревізії (т.12 а.с.40).
		Листом від 05.02.2016 № 08-05-17-17/716 (т.12 а.с.47-48) начальник Державної фінансової інспекції в Запорізькій області повідомив про прийняття рішення про організацію та проведення ревізії. Пізніше, листом від 17.02.2016 № 08-05-17-17/900 (т.12 а.с.53) він просив продовжити термін проведення ревізії на 5 робочих днів, тобто, до 04.03.2016.
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 25.02.2016 (т.12 а.с.61-62) клопотання детектива задоволено та продовжено терміни проведення виїзної ревізії на 5 робочих днів, до 04.03.2016 включно.
		У період з 08.02.2016 по 04.03.2016 проведено ревізію. За її результатами складено акт виїзної ревізії (т.12 а.с.91-139).
		Зважаючи на наведене, первісною правовою підставою для проведення в рамках цього кримінального провадження позапланової виїзної ревізії були не листи детектива НАБУ, якісь інші звернення чи направлення на перевірку, а рішення слідчого судді, якого, на момент постановлення відповідної ухвали, КПК не наділяв повноваженнями призначати перевірку (ревізію).
		В самому акті (т.12 а.с.91-139) також зазначено, що виїзну ревізію проведено на виконання ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 28.01.2016 у справі № 760/21597/15-к.
		Як убачається з ухвали слідчого судді, відповідне рішення прийнято за результатами розгляду клопотання детектива НАБУ про призначення позапланової виїзної перевірки, погодженого прокурором. При цьому, можливості звернення сторони обвинувачення з такими клопотанням кримінальний процесуальний закон не передбачав.
		Таким чином, збір відомостей, відображених в акті виїзної ревізії (т.12 а.с.91-139), відбувся не на підставі, не в порядку та не в спосіб, які визначені КПК, а тому є недопустимим доказом.
		Що стосується довідки від 04.03.2016, складеної головними спеціалістами відділу НКРЕКП у Запорізькій області ОСОБА_78 та ОСОБА_79 з додатком - «Розрахунок недоотриманих доходів (коштів) ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (т.13 а.с.81-86), то вона також є недопустимим доказом, адже створена в межах проведеної ревізії.
		Так, 18.02.2016 начальник Державної фінансової інспекції в Запорізькій області звернувся з листом за № 08-05-17-17/946 (т.12 а.с.65) до детектива в межах проведення виїзної ревізії. У листі він вказав, що факт недоотримання коштів за електричну енергію від споживачів потребує спеціальних знань в галузі регулювання у сфері енергетики. А тому, просив сприяти у залученні спеціаліста НКРЕКП , який прийме участь в проведенні виїзної ревізії ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » в частині законності проведення операцій по договорах про відступлення права вимоги.
		19.02.2016 перший заступник Директора НАБУ звернувся з листом до голови НКРЕКП про виділення спеціаліста для надання ним консультацій в межах ревізії, що проводиться (т.12 а.с.67).
		24.02.2016 начальник Державної фінансової інспекції в Запорізькій області листом за № 08-05-14-14/1030 (т.12 а.с.68) повідомив детектива про прибуття двох спеціалістів НКРЕКП ОСОБА_80 та ОСОБА_81 для прийняття участі у проведенні ревізії.
		В подальшому складено довідку від 04.03.2016 та додаток до неї (т.13 а.с.81-86). З самої довідки вбачається, що вона складена в межах проведеної виїзної ревізії ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		В описі матеріалів виїзної ревізії (т.12 а.с.89-90) вказана довідка зазначена як «Додаток 7».
		Отож, довідка від 04.03.2016 та додаток до неї (т.13 а.с.81-86) є такими, що створені в межах проведеної виїзної ревізії, а тому є недопустимими доказами.
		Що стосується двох висновків експертів, про які вказує захист, то вони є допустимими доказами, оскільки вони не ґрунтуються на акті виїзної ревізії, а лише підтверджують його.
		Захист посилається на доктрину «плодів отруєного дерева». 
		Відповідно до вказаної доктрини, якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 1-07/07, провадження №13-36зво19).
		Враховуючи це, висновок експерта може бути визнаний недопустимим доказом з мотивів того, що він є похідним від акта виїзної ревізії, який суд визнав недопустимим доказом, лише у випадку, коли він ґрунтується виключно на даних відповідного акта, за відсутності яких отримати такі ж відповіді на поставлені запитання не видалося б за можливе.
		У ході застосування такого підходу, суд виходить із наступних фактичних обставин.
		12.04.2016 детектив НАБУ виніс постанову про призначення судово-економічної експертизи [доказ 198], а 12.05.2016 - постанову про зміну постанови про призначення судово-економічної експертизи [доказ 199].
		Відповідно до другої постанови, на вирішення експертам поставлено три питання: 1) чи підтверджується документально висновок виїзної ревізії, з урахуванням листа НКРЕКП від 05.05.2015 та висновку спеціаліста ДФІ України від 12.05.2015 року, щодо недоотримання доходів (нанесення збитків) ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в сумі 152 907 088,84 грн? 2) чи підтверджується документально висновок виїзної ревізії, з урахуванням листа НКРЕКП від 05.05.2015 та висновку спеціаліста ДФІ України від 12.05.2015, щодо недоотримання доходів (нанесення збитків) ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » в сумі 4 261 242,11 грн? 3) чи підтверджується документально висновок виїзної ревізії щодо перерахування споживачами на користь ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » грошових коштів на загальну суму 196 823 482,14 грн як оплати за електричну енергію, а саме: ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » грошових коштів в сумі 80 000 000,00 грн, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » - в сумі 80 689 888,01 грн та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » - в сумі 36 133 594,13 грн? Якщо так, то чи підтверджується висновок довідки спеціаліста ДФІ України від 12.05.2015 року щодо недоотримання доходів (нанесення збитків) Державним бюджетом України на суму 196 823 482,14 грн?
		Судові експерти  Київського науково-дослідного інституту судових експертиз провели відповідну експертизу та надали висновок № 6335/6768/16-45 від 17.05.2016 [доказ 63].
		Питання поставлені в постанові про призначення експертизи та відповіді на них відображені у висновку експертів стосувалися недоотримання доходів (нанесення збитків) ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в сумі 152 907 088,84 грн, недоотримання доходів (нанесення збитків) ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » в сумі 4 261 242,11 грн та недоотримання доходів (нанесення збитків) Державним бюджетом України на суму 196 823 482,14 грн. Тоді як в акті виїзної ревізії (т.12 а.с.91-139) йшлося про недоотримання доходів (коштів) ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » у сумі 29 362 544,47 грн та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в сумі 315 157 977,63 грн.
		Тобто, у висновку експертів та акті виїзної ревізії йшлося про різні суми.
		Як убачається з висновку експертів на дослідження експертам разом з актом виїзної ревізії були надані також матеріали кримінального провадження на 321 аркуші, у тому числі первинні документи щодо правовідносин між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 », ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 ». Зокрема: договір купівлі-продажу електроенергії між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 »; листи ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » щодо взаєморозрахунків з ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за період 2015-2016 років; 5 договорів відступлення права вимоги та 5 договорів про порядок проведення розрахунків; листи ФДМУ; виписки банку за особовими рахунками та платіжні доручення ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за січень 2016 року; платіжні доручення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за грудень 2014 року та лютий 2015 року; бухгалтерські довідки щодо відображення в бухгалтерському обліку ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » взаєморозрахунків з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »; листи, договори тощо.
		З супровідного листа [доказ 200], разом з яким детективу направлено висновок експертів, вбачається повернення матеріалів кримінального провадження у 4 томах: том № 1 - 267 арк.; том № 2 - 331 арк.; том № 3 - 151 арк.; том № 4 - 44 арк.
		Отож, із наведеного вбачається, що хоча питання до експертів і стосувалися недоотримання доходів, про які зазначено в акті виїзної ревізії, однак для її проведення використано не лише цей акт, а й матеріали кримінального провадження, зокрема, й первинні документи щодо відносин між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 », ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 ».
		При цьому, за змістом поставлених перед експертами питань, вони стосувалися перевірки результатів проведеної виїзної ревізії на підставі наявних на той час у слідства документів, а не вимоги проаналізувати сам акт виїзної ревізії на предмет чи доводить його зміст факти завдання шкоди. При цьому, наявність чи відсутність відповідного акта виїзної ревізії жодним чином не вплинуло б на результати дослідження в частині висновків експертів.
		З урахуванням цього, суд уважає, що цей висновок експертів не є похідним від акта виїзної ревізії, а тому є допустимим доказом.
		Що стосується другого висновку експертів, то він також не є недопустимим доказом.
		31.07.2017 старший детектив НАБУ прийняв постанову про призначення судово-економічної експертизи [доказ 201]. На вирішення експерту поставлено чотири запитання: 1) чи підтверджується документально висновок виїзної ревізії щодо загальної суми відступленого ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » на користь ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » права вимоги до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » у розмірі 346 290 552,1 грн? 2) чи підтверджується документально висновок виїзної ревізії щодо заборгованості ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » перед ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за договорами про відступлення права вимоги у розмірі 344 520 552,1 грн? 3) чи підтверджується документально висновок виїзної ревізії про недоотримання доходів (коштів) ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » відповідно у сумі 29 362 544,47 грн та 315 157 977,63 грн? Якщо так, то на яку суму? 4) чи є збитками для ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » недоотримання доходів (коштів) ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » відповідно у сумі 29 362 544,47 грн та 315 157 977,63 грн? Якщо так, то на яку суму?
		Судовий експерт  Київського науково-дослідного інституту судових експертиз провів відповідну експертизу та надав висновок № 15191/17-45 від 29.08.2017 [доказ 64].
		Як убачається з висновку, експерту разом з постановою детектива надано матеріали кримінального провадження в чотирьох томах: том № 1 - 253 арк.; том № 2 - 311 арк.; том № 3 - 270 арк.; том № 4 - 245 арк., серед яких: договір купівлі-продажу електроенергії між ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 »; договори постачання електроенергії між ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та кожним із споживачів - ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 »; 5 договорів відступлення права вимоги та 5 договорів про порядок проведення розрахунків між ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та споживачами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 »; виписки за особовим рахунком ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 »; виписка по особовому рахунку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » за 15.01.2015; платіжні доручення ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » з 30.10.2012 по 31.10.2014; платіжні доручення ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » за 14.01.2016, з 23.09.2015 по 02.11.2015, за 18.02.2016; платіжні доручення ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за грудень 2014 року та лютий 2015 року; інформація щодо розрахунків між ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » за період з 01.12.2014 по 31.01.2016; постанови, витяги з протоколів засідань та акт НКРЕКП з додатками; листи ФДМУ; договори поворотної фінансової допомоги від 05.03.2015 та 12.08.2015; договір підряду від 21.08.2015; договір про надання послуг від 04.11.2014; листи, договори тощо.
		Отож, із наведеного вбачається, що хоча питання до експерта і стосувалися тих самих сум, що зазначені в акті виїзної ревізії, однак для її проведення використано не лише такий акт, а й матеріали кримінального провадження в чотирьох томах, зокрема, й первинні документи щодо відносин між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 », ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 ».
		За змістом поставлених перед експертом питань, вони стосувалися перевірки результатів проведеної виїзної ревізії на підставі наявних на той час у слідства документів, а не вимоги проаналізувати сам акт ревізії на предмет чи доводить його зміст факти завдання шкоди. При цьому, наявність чи відсутність відповідного акта виїзної ревізії жодним чином не вплинуло б на результати дослідження в частині висновків експерта.
		З урахуванням цього, суд уважає, що висновок експерта не є похідним від акта виїзної ревізії, а тому є допустимим доказом.
		Допитаний експерт ОСОБА_82 , який проводив обидві експертизи вказав, що під час їх проведення бралися до уваги виписки по рахунку зі спеціальним режимом користування ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », бухгалтерські довідки про відображення в бухгалтерському обліку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » взаєморозрахунків з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». Також, були надані та використані (враховувалися) судові рішення про скасування договорів відступлення права вимоги [показання експерта ОСОБА_83 ].
		Отож, допитаний у судовому засіданні експерт підтвердив дослідження не лише акта виїзної ревізії, а й інших документів. При цьому, хоча запитання про увесь об`єм досліджених документів експерту не задавалося, однак, він повідомив, що документи, які вивчались експертами зазначено у самих висновках експертів.
		У вказаному аспекті суд також звертає увагу на наступне.
		Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 420/1667/18).
		Призначення експертизи для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, так як не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 234/2049/18).
		Отож, у випадку, коли предметом злочину є гроші, то розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити шляхом проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
		У двох проведених експертизах, згаданих вище, висновки до яких дійшли експерти у більшій мірі стосуються обвинувачення за ч. 2 ст. 364 КК України щодо недоотримання доходів (коштів) ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».
		Що стосується обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України, то воно стосується заволодіння грошовими коштами у розмірі 196 823 482,14 грн. Як було встановлено вище у вироку, ця сума складається з грошових коштів, які ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » у період з 22.12.2014 по 04.03.2015 сплатили ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », хоча як споживачі повинні були сплатити їх на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		Це повністю підтверджується та відображено у відповіді на третє питання у висновку експертів від 17.05.2016 № 6335/6768/16-45 [доказ 63].
		У другому висновку експертів від 29.08.2017 № 15191/17-45 [доказ 64], відсутня вказівка в його заключній частині на суму 196 823 482,14 грн, адже питання про це не ставилося. Хоча, в дослідницькій частині на аркуші 20 експертизи зазначено - «загальна сума отриманих ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » на відповідні рахунки в грудні 2014 року - лютому 2015 року грошових коштів за договорами про відступлення права вимоги від споживачів становить 196 823 482,14 грн, у тому числі: ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » - 80 000 000 грн, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » - 80 689 888,01 грн, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » - 36 133 594,13 грн».
		Факт одержання ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » від ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » коштів у розмірі 196 823 482,14 грн підтверджується також висновками експертів проведеними за зверненням сторони захисту.
		На переконання суду, навіть у випадку відсутності цих експертиз, розмір грошових коштів, якими заволодів ОСОБА_25 , а саме 196 823 482,14 грн в розрізі обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України, можливо було б достовірно встановити шляхом проведення простих арифметичних розрахунків, на підставі наявних у матеріалах кримінального провадження документів.
		ііі. Сторона захисту вказувала про процесуальні порушення під час внесення відомостей про це кримінальне провадження до ЄРДР та порушення порядку скасування постанови про його закриття.
		Захисник зазначила, що відомості за фактами у цьому кримінальному провадженні вперше були внесені до ЄРДР 4 квітня 2015 року. Досудове розслідування здійснювалося МВС України . Згодом, 27 липня 2015 року це кримінальне провадження було закрите на підставі постанови прокурора. Незважаючи на це, у грудні 2015 року детективи НАБУ внесли відомості до ЄРДР за тими ж фактами, що розслідувалися та самостійно розпочали досудове розслідування. І лише у квітні 2016 року було скасовано постанову прокурора від 27 липня 2015 року.
		Захисник уважає, що НАБУ не мало право повторно вносити відомості до ЄРДР за тими ж фактами, що розслідувалися. Скасування заступником Генерального прокурора постанови про закриття кримінального провадження є незаконним, адже він не мав такі повноваження. Скасування постанови відбулося поза межами граничних строків, установлених ч. 6 ст. 36 і ч. 2 ст. 219 КПК.
		Такі доводи суд уважає необґрунтованими з огляду на таке.
		Як убачається з матеріалів справи, 04.04.2015 до ЄРДР внесено відомості у кримінальному провадженні № 12015000000000200 за ч. 5 ст. 191 КК України [доказ 202]. Підставою внесення є повідомлення підприємств, установ, організацій та посадових осіб, а саме звернення народного депутата України ОСОБА_84 [доказ 203], в основу якого покладено лист НКРЕКП від 31.03.2015 [доказ 204]. Органом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні було визначено Центральний апарат МВС України .
		Це кримінальне провадження стосувалося безпідставної переуступки права вимоги заборгованості за поставлену електричну енергію на суму 346 290 552 грн приватній компанії ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », чим створено передумови для нанесення шкоди інтересам держави, шляхом штучного нарощування заборгованості перед ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та подальшого списання заборгованості [доказ 202]
		У подальшому, постановою прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Генеральної прокуратури України ОСОБА_85 від 27.07.2015 це кримінальне провадження було закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК [доказ 205].
		04.12.2015 детективи НАБУ внесли відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні № 52015000000000001 за ч. 5 ст. 191 КК України [доказ 206]. Підставою для внесення стало самостійне виявлення слідчим кримінального правопорушення за результатами опрацювання одержаної інформації [доказ 207]. Згідно з фабулою витягу з ЄРДР, кримінальне провадження стосувалося привласнення грошових коштів у сумі 308,2 млн грн, внаслідок укладення договорів відступлення права вимоги.
		В ході розслідування вказаного кримінального провадження, у лютому 2016 року детективами НАБУ встановлено, що за фактом переуступлення права вимоги заборгованості за поставлену електричну енергію здійснювалося інше кримінальне провадження - № 12015000000000200, яке закрите постановою прокурора від 27.07.2015. При цьому, воно відноситься до підслідності НАБУ. А тому, директор НАБУ , за погодженням з заступником Генерального прокурора України - керівником САП вирішив звернутися до Головного слідчого управління Національної поліції України про витребування кримінального провадження [доказ 208].
		Витребувані матеріали кримінального провадження № 12015000000000200 надійшли до НАБУ 24.03.2015 [доказ 209].
		Після цього, 15.04.2016 заступник Генерального прокурора України - керівник САП ОСОБА_86 своєю постановою скасував постанову прокурора ОСОБА_85 від 27.07.2015 про закриття кримінального провадження № 12015000000000200 та доручив здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні детективам НАБУ [доказ 210].
		Стаття 214 КПК (у редакції на час внесення відомостей про кримінальне провадження № 52015000000000001) встановлювала дві окремі підстави для початку досудового розслідування - 1) подання заяви або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення; 2) самостійне виявлення слідчим або прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
		У двох кримінальних провадженнях були різні підстави для початку досудового розслідування. У першому випадку це було повідомлення, у другому - самостійне виявлення таких обставин детективом НАБУ. Вони розпочиналися різними органами досудового розслідування, а саме, МВС України у першому випадку та НАБУ у другому випадку .
		При цьому, стаття 214 КПК не передбачала якусь попередню перевірку обставин інших схожих кримінальних проваджень перед внесенням відомостей до ЄРДР, а навпаки забороняла вчиняти будь-які дії слідчому до внесення таких відомостей. Так, згідно з ч. 3 ст. 214 КПК здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Порядок формування та ведення ЄРДР на той час визначався відповідним положенням, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17.08.2012 № 69.
		Це положення передбачало дії слідчого в ситуації коли кримінальне провадження проводиться за аналогічними правопорушеннями. Так, згідно з п. 2.9 при встановленні факту здійснення досудового розслідування стосовно аналогічних правопорушень (дублікатів), заяви і повідомлення про які надійшли з різних джерел, прокурор, керівник прокуратури об`єднує такі матеріали в одне провадження, після чого реєстратор (слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, керівник органу прокуратури) за допомогою функції присвоює одному з них статус дублікат.
		Згідно з п. 4.6 цього положення перевірка наявності вже розпочатих досудових розслідувань здійснюється за однією або сукупністю відомостей про кримінальні правопорушення, які внесені до ЄРДР всіма реєстраторами про:
		1) номер та дату реєстрації кримінального провадження;
		2) орган досудового розслідування;
		3) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
		4) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
		5) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
		6) прізвище, ім`я, по батькові та дату народження особи, яку повідомлено про підозру.
		Аналізуючи вказані пункти положення, можна дійти висновку, що без внесення відомостей до ЄРДР, об`єктивно неможливо перевірити наявність вже розпочатих кримінальних проваджень. Лише після внесення таких даних, їх можливо порівняти з іншими вже внесеними до ЄРДР даними в інших кримінальних провадженнях.
		Водночас, параметри, за якими здійснюється таке порівняння у кримінальних провадженнях № 12015000000000200 та № 52015000000000001 є повністю відмінними. В них різні номери та дати реєстрації, органи досудового розслідування, дата надходження повідомлення (у першому випадку) та дата самостійного виявлення обставин детективом (у другому випадку). Потерпілі та підозрювані були відсутні в обох кримінальних провадженнях, на час внесення відомостей до ЄРДР у другому кримінальному провадженні, для можливості їх порівняти між собою.
		Схожість фактичних обставин та повторюваність певних слів у фабулі не є параметром, відповідно до п. 4.6 положення, за якими може бути виявлено вже розпочате кримінальне провадження.
		Отож, будь-яких порушень норм законодавства під час внесення відомостей детективом НАБУ у кримінальному провадженні № 52015000000000001 судом не встановлено.
		Що стосується скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12015000000000200, суд звертає увагу на таке.
		Відповідно до ч. 6 ст. 36 КПК Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу.
		При цьому, стаття 219 КПК встановлювала строки досудового розслідування, які обчислювалися з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження постанова прокурора ОСОБА_85 від 27.07.2015 про закриття кримінального провадження № 12015000000000200 була скасована відповідною постановою заступника Генерального прокурора України - керівника САП ОСОБА_87 [доказ 210], тобто належним суб`єктом. У цьому кримінальному провадженні ані на час винесення постанови про закриття кримінального провадження, ані на час її скасування, жодній особі не було повідомлено про підозру.
		Отож, вимоги передбачені ч. 6 ст. 36 КПК були дотримані.
		Що стосується установленого законом строку для скасування постанови прокурора, то згідно з ч. 6 ст. 284 КПК прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв`язку з незаконністю чи необґрунтованістю.
		Витребувані матеріали кримінального провадження № 12015000000000200 надійшли до НАБУ 24 березня 2016 року [доказ 209]. 
		05.04.2016 матеріали цього кримінального провадження направлені заступнику Генерального прокурора України - керівнику САП ОСОБА_88 з проханням перевірити законність прийняття рішення про закриття кримінального провадження [доказ 211].
		Навіть, якщо прокурор отримав копію постанови про закриття кримінального провадження у цей же день, то винесення постанови про її скасування відбулося в межах встановленого законом двадцяти денного строку, а саме 15.04.2016.
		Позиція викладена у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 640/5023/19 та від 3 квітня 2023 року у справі № 367/1335/21 на які захисник посилалася не є релевантними її ж доводам, а також встановленим судом обставинам.
		У зв`язку з цим, судом не встановлено будь-яких процесуальних порушень під час внесення відомостей про це кримінальне провадження до ЄРДР, а також порядку скасування постанови про його закриття.
		Разом із тим, доводи сторони захисту, які не потребували детального аналізу суду та не мали будь-якого вирішального значення в цьому провадженні, судом у вироку не зазначались. У такому випадку суд виходив з усталеної практики ЄСПЛ, згідно з якою, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи.
		Висновки щодо досліджених фактичних даних
		Судом надано оцінку доказам окремо, а також у сукупності усім зібраним доказам. Встановлено, що кожен доказ, який використаний для встановлення фактичних даних, є належним, допустимим та достовірним.
		Вони підтверджують існування чи відсутність обставин, які мають значення для кримінального провадження.
		Стороною обвинувачення доведено законність джерела та способу отримання доказів. Їх отримано належним суб`єктом, в межах строків досудового розслідування.
		Усі досліджені докази відкриті сторонами одна одній у порядку статті 290 КПК. Документи суду подані в оригіналах. Необхідність подання суду документів у копіях обґрунтовано належним чином.
		У межах судового розгляду цього кримінального провадження було допитано обвинуваченого ОСОБА_25 , а також свідків, які надали свої показання з приводу відомостей, що є предметом розгляду цього кримінального провадження. Також, за клопотанням захисту було викликано та допитано експерта, який проводив дві експертизи для роз`яснення наданих ним висновків. Під час здійснення оцінки показань колегією не бралися до уваги думки чи висновки учасників провадження. Суд врахував лише показання щодо фактів, які свідки сприймали особисто.
		Сторонами не наведено достатніх фактів, що свідчили б про недостовірність будь-якого із поданих доказів. Тому колегія вважає їх достовірними.
		Доказами та процесуальними документами, що підтверджують встановлені судом обставини, є:
		1.копія протоколу №2/13 позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_15 » від 26.12.2013 (т.7 а.с.21);
		2.копія протоколу №1/14 позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_15 » від 16.01.2014 (т.7 а.с.29-31);
		3.копія протоколу №06/14 загальних зборів ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » від 23.09.2014 (т.7 а.с.80);
		4.копія статуту ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » затвердженого рішенням загальних зборів 23.09.2014 (т.7 а.с.82-94; т.19 а.с.211-235; т.40 а.с.8-20);
		5.копія статуту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів 22.06.2010, протокол № 18 (т.15 а.с.25-51; т.40 а.с.21-47);
		6.копія договору на користування електричною енергією № 76/199 від 01.07.2000 з додатками (т.10 а.с.86-250 - т.11 а.с.1-43; т.16 а.с.130-248);
		7.довідка про погашення заборгованості ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за договором № 76/199 за період з 03.12.2013 по 22.12.2014 (т.19 а.с.193); довідка про погашення заборгованості ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за період з 01.01.2014 по 20.04.2016 (т.19 а.с.196-197);
		8.лист голови правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ОСОБА_25 від 16.12.2014 № 107 (т.11 а.с.92);
		9.лист в.о. генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ОСОБА_26 від 19.12.2014 № ВК/02-961 (т.8 а.с.222, т.11 а.с.93);
		10.копія протоколу засідання Дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » від 22.12.2014 (т.13 а.с.69-73); копія витягу з протоколу засідання Дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » від 22.12.2014 (т.13 а.с.244; т.14 а.с.168);
		11.договір № 641214/41 від 22.12.2014 про відступлення права вимоги (т.8 а.с.223-224 - примірник ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »; т.11 а.с.51-52 - примірник ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 »);
		12.висновок експертів  Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27.05.2016 № 7236/7237/16-32/8305?8308/16-32. Відповідно до нього, підписи від імені ОСОБА_25 на договорах № 641214/41, № 651214/42, № 01/05150023, № 23, № 24, № 02/05150022, № 43, № 44, № 25 № 26 виконані ОСОБА_25 . Підписи від імені ОСОБИ_І на договорах № 641214/41, № 651214/42, № 01/05150023, № 23, № 24 виконані ОСОБОЮ_І. Підписи від імені ОСОБА_26 на договорах № 641214/41, № 651214/42, № 43, № 44 виконані ОСОБА_26 . Підписи від імені ОСОБА_34 на договорах № 02/05150022 та № 01/05150023 виконані ОСОБА_89 . Підписи від імені ОСОБА_45 на договорах № 23, № 24, № 25, № 26 виконані ОСОБА_90 . (т.15 а.с.182-214);
		13.договір № 44 від 23.12.2014 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги № 641214/41 від 22.12.2014 (т.8 а.с.225-227 - примірник ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »; т.11 а.с.54-56 - примірник ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 »);
		14.копія ухвали господарського суду Запорізької області від 23.02.2015 у справі № 19/5009/1481/11 (т.11 а.с.150-151, т.36 а.с.80-84);
		15.копія ухвали господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 у справі № 11/292/10 (т.11 а.с.163-164);
		16.копія ухвали господарського суду Запорізької області від 09.04.2015 у справі № 19/5009/1481/11 (т.11 а.с.152-153);
		17.договір № 651214/42 від 22.12.2014 про відступлення права вимоги (т.8 а.с.229-230 - примірник ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »; т.11 а.с.57-58 - примірник ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 »);
		18.договір № 43 від 23.12.2014 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги № 651214/42 від 22.12.2014 (т.8 а.с.231-233 - примірник ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »; т.11 а.с.59-61 - примірник ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 »);
		19.копія ухвали господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 у справі № 13/5009/5894/11-20/5009/5894/11 (т.11 а.с.157-158, т.36 а.с.65-68);
		20.копія ухвали господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 у справі № 10/339/10 (т.11 а.с.162);
		21.копія ухвали господарського суду Запорізької області від 09.04.2015 у справі № 13/5009/5894/11-20/5009/5894/11 (т.11 а.с.159-161);
		22.протокол тимчасового доступу до речей і документів від 12.03.2016 складений детективом НАБУ ОСОБА_91 та додаток до нього - опис вилучених документів від 12.03.2016 (т.8 а.с.15-16);
		23.протокол огляду оптичного диску «Verbatim» з інформацією про рух грошових коштів по рахунку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » за період з 22.12.2014 по 09.12.2015 складений детективом НАБУ ОСОБА_91 02.03.2016 (т.8 а.с.18-19);
		24.оптичний диск CD-R Verbatim з випискою про рух коштів (т.8 а.с.17); виписка по рахунку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » за період з 22.12.2014 по 12.02.2016 (т.8 а.с.20-25);
		25.витяги з рахунків ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » за період з 22.12.2014 по 22.04.2016 (т.8 а.с.174-183);
		26.платіжне доручення № 35498 від 23.12.2014 (т.11 а.с.165); платіжне доручення № 35496 від 23.12.2014 (т.11 а.с.166); платіжне доручення № 35494 від 23.12.2014 (т.11 а.с.167); платіжне доручення № 35492 від 23.12.2014 (т.11 а.с.168);
		27.лист в.о. Генерального директора ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ОСОБА_27 від 22.12.2014 № 001-006/19298 (т.14 а.с.188);
		28.лист заступника голови ФДМУ ОСОБА_112 від 23.12.2014 № 10-31-17885 (т.14 а.с.189);
		29.лист в.о. генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ОСОБА_26 від 22.12.2014 № ВК/02-964 (т.14 а.с.190-191);
		30.лист заступника голови ФДМУ ОСОБА_113 від 23.12.2014 № 10-21-17881 (т.11 а.с.88-89; т.14 а.с.192-193);
		31.договір про постачання електричної енергії № 2/11140506 від 01.09.2014 з додатками (т.9 а.с.102-159);
		32.довідка про розрахунки за електроенергію по ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » за договором № 2/11140506 за період з 01.09.2014 по 05.01.2015 (т.19 а.с.198);
		33.лист в.о. голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » ОСОБА_34 № 101-к-01 від 11.01.2016 (т.8 а.с.248-249);
		34.копія листа в.о. голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » ОСОБА_34 № 101-к-68 від 30.12.2014 (т.9 а.с.174);
		35.договір № 01/05150023 від 05.01.2015 про відступлення права вимоги (т.8 а.с.234-235 - примірник ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »; т.9 а.с.170-171 - примірник ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 »; т.19 а.с.31-32 - примірник ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 »);
		36.договір № 02/05150022 від 06.01.2015 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги (т.8 а.с.236-237 - примірник ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »; т.9 а.с.172-173 - примірник ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 »);
		37.платіжне доручення № 647 від 15.01.2015 (т.9 а.с.90);
		38.виписка по рахунку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » (т.9 а.с.161-162);
		39.протокол тимчасового доступу до речей і документів від 29.03.2016 складений детективом НАБУ ОСОБА_94 та додаток до нього - опис вилучених документів від 29.03.2016 (т.9 а.с.225-226);
		40.оптичний диск acme DVD+R (т.9 а.с.227);
		41.копія витягу з протоколу засідання Дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » від 12.01.2015 (т.13 а.с.80);
		42.копія протоколу засідання Дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » від 12.01.2015 (т.15 а.с.16-17);
		43.копії витягів з протоколу засідання Дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » від 12.01.2014 (т.13 а.с.240: т.14 а.с.167);
		44.лист в.о. генерального директора ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ОСОБИ_І від 22.01.2016 № 001-32/1040 (т.14 а.с.238-241);
		45.лист заступника голови ФДМУ ОСОБА_111 від 29.04.2016 № 10-17-8199 (т.14 а.с.174);
		46.договір про постачання електричної енергії № 76/223 від 01.12.2012 з додатками (т.10 а.с.1-85; т.16 а.с.6-129);
		47.договір про надання кредиту в формі овердрафту № 184/07/02-2014/к від 28.10.2014 (т.25 а.с.82-85);
		48.договір застави № 184/07/02-2014/к/1з від 28.10.2014 (т.25 а.с.86-88);
		49.копія протоколу № 71 засідання Наглядової ради ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » від 31.10.2014 (т.25 а.с.98-100);
		50.акт прийняття-передавання товарної продукції (про використану активну електричну енергію) за договором від 01.12.2022 № 76, складений представниками ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » 31.12.2014 (т.11 а.с.233);
		51.довідка про розрахунки за електроенергію по ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » по договору № 76 за період з 01.01.2014 по 12.02.2015 (т.19 а.с.202-204);
		52.лист голови правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ОСОБА_25 від 16.12.2014 № 108 (т.11 а.с.90);
		53.лист директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ОСОБА_45 від 12.01.2015 № 25-14/41 (т.8 а.с.238, т.11 а.с.91);
		54.копія протоколу засідання Дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » від 11.02.2015 (т.13 а.с.78-79; т.19 а.с.155-156); витяг з протоколу засідання Дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » від 11.02.2015 (т.19 а.с.157);
		55.договір № 23 від 12.02.2015 про відступлення права вимоги (т.8 а.с.239-240 - примірник ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »; т.11 а.с.62-63 - примірник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 »);
		56.договір № 25 від 12.02.2015 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги № 23 від 12.02.2015 (т.8 а.с.241-242 - примірник ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »; т.11 а.с.64-65 - примірник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 »);
		57.договір № 24 від 12.02.2015 про відступлення права вимоги (т.8 а.с.243-244 - примірник ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »; т.11 а.с.66-67 - примірник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 »);
		58.договір № 26 від 12.02.2015 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги № 24 від 12.02.2015 (т.8 а.с.245-246 - примірник ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »; т.11 а.с.68-69 - примірник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 »);
		59.протокол тимчасового доступу до речей і документів від 11.01.2016 складений детективом НАБУ ОСОБА_96 та додаток до нього - опис вилучених документів від 11.01.2016 (т.7 а.с.161-162);
		60.виписка по рахунку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » за період з 22.12.2014 по 09.12.2015 (т.7 а.с.163-217); оптичний диск CD-R Verbatim з випискою про рух коштів (т.7 а.с.218);
		61.протокол огляду виписки з інформацією про рух грошових коштів по рахунках ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » у АТ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » за період з 22.12.2014 по 09.12.2015 складений детективом НАБУ ОСОБА_91 02.03.2016 (т.7 а.с.219-220);
		62.платіжне доручення № 3711 від 13.02.2015 (т.11 а.с.169); платіжне доручення № 3712 від 13.02.2015 (т.11 а.с.170); платіжне доручення № 4075 від 20.02.2015 (т.11 а.с.171); платіжне доручення № 4703 від 04.03.2015 (т.11 а.с.172);
		63.висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи від 17.05.2016 № 6335/6768/16-45 (т.15 а.с.132-149);
		64.висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи від 29.08.2017 № 15191/17-45 (т.15 а.с.156-170);
		65.договір № 1114 від 03.12.2013 про самостійне виконання рішення суду (т.19 а.с.136-140);
		66. договір № 1115 від 03.12.2013 про самостійне виконання рішення суду (т.19 а.с.142-146);
		67.лист голови НКРЕКП ОСОБА_97 № 7877/28.2/7-19 від 26.07.2019 (т.25 а.с.162-163);
		68.постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у справі № 910/1416/16 (т.22 а.с.13-31);
		69.постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 у справі № 910/1417/16 (т.22 а.с.92-105);
		70.постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі № 910/1421/16 (т.22 а.с.169-184);
		71.рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у справі № 910/1424/16 (т.23 а.с.1-7);
		72.рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2017 у справі № 910/2694/16 (т.23 а.с.65-77);
		73.копія наказу від 02.09.2014 № 2904-к (т.17 а.с.121, т.19 а.с.134);
		74.копія наказу від 31.12.2013 № 1090-од «Про розподіл обов`язків між керівниками ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (т.17 а.с.90);
		75.копія додатку до наказу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » від 31.12.2013 № 1090-од - Розподіл функціональних обов`язків між керівниками ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (т.17 а.с.91-120, т.19 а.с.1-30, т.40 а.с.80-109);
		76.довіреність № 333 від 02.09.2014 (т.18 а.с.201-202);
		77.довіреність № 197 від 31.12.2014 (т.18 а.с.208-210);
		78.копія наказу від 09.04.2015 № 1071-к (т.4 а.с.213);
		79.копія договору поворотної фінансової допомоги № 800815 від 12.08.2015 (т.13 а.с.147-149);
		80.позовна заява від 07.04.2016 № 001-008/5477 (т.4 а.с.200-202);
		81.заява про відстрочення сплати судового збору від 07.04.2016 № 001-008/5480 (т.4 а.с.203-205);
		82.копія довідки № 001-09/58 від 25.03.2016 (т.4 а.с.207); копія довідки № 001-09/59 від 25.03.2016 (т.4 а.с.208); копія довідки № 001-09/61 від 25.03.2016 (т.4 а.с.209); копія довідки № 001-09/60 від 25.03.2016 (т.4 а.с.210); копія довідки № 001-09/62 від 25.03.2016 (т.4 а.с.211-212);
		83.протокол про результати здійснення НСРД - зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі від 18.04.2016, складений детективом НАБУ ОСОБА_96 (т.25 а.с.138-142); додаток до протоколу НСРД - оптичний диск DVD+R acme (т.25 а.с.143);
		84.протокол тимчасового доступу до речей і документів від 24.06.2016, складений детективом НАБУ ОСОБА_94 (т.25 а.с.121-122); опитувальник фізичної особи - ОСОБИ_І від 12.06.2013 (т.25 а.с.123);
		85.лист в.о. голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » ОСОБА_34 № 40/37 від 25.03.2016 (т.9 а.с.177-178); копія листа комерційного директора ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ОСОБА_98 № 66 від 17.11.2014 (т.9 а.с.179-180); копія листа в.о. голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » ОСОБА_34 від 21.11.2014 (т.9 а.с.181);
		86.копія договору № 341 купівлі-продажу електричної енергії від 05.10.2015 між ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » з додатками (т.35 а.с.1-13);
		87.платіжне доручення № 24183 від 16.10.2015 (т.11 а.с.224); платіжне доручення № 24184 від 16.10.2015 (т.11 а.с.225); платіжне доручення № 25826 від 30.10.2015 (т.11 а.с.229); платіжне доручення № 25834 від 30.10.2015 (т.11 а.с.231); платіжне доручення № 34006 від 29.12.2015 (т.11 а.с.232); акт прийняття-передавання товарної продукції (про використану активну електричну енергію) від 31.10.2015 (т.12 а.с.3); акт прийняття-передавання товарної продукції (про використану активну електричну енергію) від 30.11.2015 (т.12 а.с.5); акт прийняття-передавання товарної продукції (про використану активну електричну енергію) від 31.12.2015 (т.12 а.с.7);
		88.претензія від 25.05.2015 № 001-32/7625 (т.18 а.с.61-62);
		89.претензія від 25.05.2015 № 001-32/7606 (т.18 а.с.37-38);
		90.позовна заява від 06.07.2015 № 001-33/9807 з додатками (т.18 а.с.63-70);
		91.позовна заява від 02.07.2015 № 001-008/9718 з додатками (т.18 а.с.39-47);
		92.заява про збільшення розміру позовних вимог від 31.08.2015 № 007-33/12971 з додатками (т.18 а.с.74-77);
		93.заява про збільшення розміру позовних вимог від 31.08.2015 № 007-33/12972 з додатками (т.18 а.с.51-53);
		94.заява про затвердження мирової угоди від 24.09.2015 № 001-008/14464 (т.18 а.с.78-79);
		95.заява про затвердження мирової угоди від 21.09.2015 № 001-33/14235 (т.18 а.с.54-57);
		96.копія ухвали Господарського суду міста Києві від 29.09.2015 у справі № 910/17580/15 (т.18 а.с.80-81);
		97.копія ухвали Господарського суду міста Києві від 22.09.2015 у справі № 910/17351/15 (т.18 а.с.58-60);
		98.вимога від 17.12.2015 № 001-008/20140 (т.18 а.с.89-90);
		99.вимога від 17.12.2015 № 001-008/20136 (т.18 а.с.99-100);
		100.позовна заява від 19.01.2016 № 001-33/760 з додатками (т.18 а.с.82-88);
		101.позовна заява від 19.01.2016 № 001-33/761 з додатками (т.18 а.с.92-98);
		102.протокол тимчасового доступу до речей і документів від 03.06.2016 складений детективом НАБУ ОСОБА_94 та додаток до нього - опис вилучених документів від 03.06.2016 (т.8 а.с.57-58);
		103.виписка по рахунку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » за період з 12.02.2016 по 01.04.2016 (т.8 а.с.59-133);
		104.копія інформації щодо заборгованості ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (т.17 а.с.32);
		105.копії платіжних доручень № 1874 та № 1875 від 14.01.2016 (т.19 а.с.59);
		106.акт звіряння розрахунків між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » станом на 31.03.2016 (т.19 а.с.178);
		107.лист директора з правових питань ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ОСОБА_99 № 008-32/106 від 22.08.2023 з додатками (т.35 а.с.116-124);
		108.позовна заява від 19.01.2016 № 001-33/764 з додатками (т.18 а.с.116-121);
		109.позовна заява від 19.01.2016 № 001-33/762 з додатками (т.18 а.с.102-107);
		110.позовна заява від 19.01.2016 № 001-33/763 з додатками (т.18 а.с.108-113);
		111.копія позовної заяви про визнання договору недійсним від 29.01.2016 № 10-202/2245 (т.22 а.с.71-79);
		112.копія позовної заяви про визнання договору недійсним від 29.01.2016 № 10-202/2248 (т.22 а.с.152-160):
		113.копія позовної заяви про визнання договору недійсним від 29.01.2016 № 10-202/2246 (т.22 а.с.225-232);
		114.копія позовної заяви про визнання договору недійсним від 29.01.2016 № 10-202/2247 (т.23 а.с.56-64);
		115.копія позовної заяви про визнання договору недійсним від 18.02.2016 (т.23 а.с.124-132);
		116.договір № 22 поворотної фінансової допомоги від 12.02.2015 (т.4 а.с.181-182);
		117.копія видаткової накладної № 63103 від 31.03.2015 (т.5 а.с.112);
		118.копія акта надання послуг № 72702 від 27.02.2015 (т.5 а.с.113); копія акта надання послуг № 173103 від 31.03.2015 (т.5 а.с.114);
		119.копія акта надання послуг № 12702 від 27.02.2015 (т.5 а.с.122); копія акта надання послуг № 132406 від 24.06.2015 (т.5 а.с.124); копія акта надання послуг № 523006 від 30.06.2015 (т.5 а.с.126); копія акта надання послуг № 50107 від 01.07.2015 (т.5 а.с.125);
		120.копія акта надання послуг № 22602 від 26.02.2015 (т.5 а.с.118); копія акта надання послуг № 63006 від 30.06.2015 (т.5 а.с.119); копія акта надання послуг № 53006 від 30.06.2015 (т.5 а.с.120); копія акта надання послуг № 333107 від 31.07.2015 (т.5 а.с.121); копія акта надання послуг № 323107 від 31.07.2015 (т.5 а.с.123);
		121.копія акта надання послуг № 3103/418 від 31.03.2015 (т.6 а.с.76); копія рахунку на оплату № 3103/418 від 31.03.2015 (т.6 а.с.79); копія акта надання послуг № 3103/422 від 31.03.2015 (т.6 а.с.78); копія рахунку на оплату № 3103/422 від 31.03.2015 (т.6 а.с.77);
		122.копія договору № БВ-35/04-02/07 купівлі-продажу цінних паперів від 04.02.2015 (т.5 а.с.135-137); копія акта виконання зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-35/04-02/07 від 04.02.2015 (т.5 а.с.138);
		123.копія договору № БВ-35/09-02/04 купівлі-продажу цінних паперів від 09.02.2015 (т.6 а.с.64-66); копія акта виконання зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-35/09-02/04 від 09.02.2015 (т.6 а.с.70);
		124.копія договору № БВ-35/23-02/08 купівлі-продажу цінних паперів від 23.02.2015 (т.5 а.с.175-177); копія акта виконання зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-35/23-02/08 від 23.02.2015 (т.5 а.с.181);
		125.копія договору № БВ-35/25-02/11 купівлі-продажу цінних паперів від 25.02.2015 (т.5 а.с.182-184); копія акта виконання зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-35/25-02/11 від 25.02.2015 (т.5 а.с.188);
		126.копія договору № БВ-35/02-03/08 купівлі-продажу цінних паперів від 02.03.2015 (т.5 а.с.189-191); копія акта виконання зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-35/02-03/08 від 02.03.2015 (т.5 а.с.192);
		127.копія договору купівлі-продажу цінних паперів № БД-020315-2Ю/БВ-1 від 02.03.2015 (т.5 а.с.139-140);
		128.копія договору № БВ-0203-15/3-1 купівлі-продажу цінних паперів від 02.03.2015 (т.5 а.с.167-168); копія акта прийому-передачі цінних паперів та виконаних зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-0203-15/3-1 від 02.03.2015 (т.5 а.с.169);
		129.копія договору № БВ-2303-15/1-1 купівлі-продажу цінних паперів від 23.03.2015 (т.5 а.с.172-173); копія акта прийому-передачі цінних паперів та виконаних зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-2303-15/1-1 від 23.03.2015 (т.5 а.с.174);
		130.копія договору № БВ-2503-15/2-1 купівлі-продажу цінних паперів від 25.03.2015 (т.5 а.с.194-195);
		131.копія договору № БВ-2704-15/3-1 купівлі-продажу цінних паперів від 27.04.2015 (т.5 а.с.196-197); копія акта прийому-передачі цінних паперів та виконаних зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-2704-15/3-1 від 29.04.2015 (т.5 а.с.198);
		132.копія договору № БВ-1806-15/1-1 купівлі-продажу цінних паперів від 18.06.2015 (т.5 а.с.154-155); копія акта прийому-передачі цінних паперів та виконаних зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1806-15/1-1 від 18.06.2015 (т.5 а.с.156);
		133.копія договору № БВ-2306-15/3-1 купівлі-продажу цінних паперів від 23.06.2015 (т.5 а.с.146-147); копія акта прийому-передачі цінних паперів та виконаних зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-2306-15/3-1 від 23.06.2015 (т.5 а.с.148);
		134.копія договору № БВ-2/18/05/2015 купівлі-продажу цінних паперів від 18.05.2015 (т.5 а.с.201-203); копія акта виконання зобов`язань до договору купівлі продажу цінних паперів № БВ-2/18/05/2015 від 18.05.2015 (т.5 а.с.204);
		135.копія договору № БВ-2/25/05/2015 купівлі-продажу цінних паперів від 25.05.2015 (т.5 а.с.211-213); копія акта виконання зобов`язань до договору купівлі продажу цінних паперів № БВ-2/25/05/2015 від 25.05.2015 (т.5 а.с.214);
		136.копія договору № 24-02102015/1-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 02.10.2015 (т.5 а.с.160-161); копія акта прийому-передачі цінних паперів за договором № 24-02102015/1-БВ від 02.10.2015 (т.5 а.с.162);
		137.копія договору № 30-13102015/1-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 13.10.2015 (т.6 а.с.9-11); копія акта прийому-передачі цінних паперів за договором № 30-13102015/1-БВ від 13.10.2015 (т.6 а.с.15-16);
		138.копія договору № БВ-35/24-11/18 купівлі-продажу цінних паперів від 24.11.2015 (т.5 а.с.127-129); копія акта виконання зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-35/24-11/18 від 24.11.2015 (т.5 а.с.130);
		139.копія договору № БВ7-15/12-1 купівлі-продажу цінних паперів від 02.07.2015 (т.5 а.с.218-219);
		140.копія договору № БВ7-34/1 купівлі-продажу цінних паперів від 22.07.2015 (т.5 а.с.242-245); копія акта прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ7-34/1 від 22.07.2015 (т.5 а.с.246);
		141.копія договору № БВ7-35/1 купівлі-продажу цінних паперів від 22.07.2015 (т.5 а.с.222-225); копія акта прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ7-35/1 від 22.07.2015 (т.5 а.с.226-227);
		142.копія договору № БВ7-36/1 купівлі-продажу цінних паперів від 23.07.2015 (т.5 а.с.239-241); копія акта прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ7-36/1 від 23.07.2015 (т.5 а.с.228);
		143.копія договору № БВ8-38/1 купівлі-продажу цінних паперів від 25.08.2015 (т.6 а.с.17-20); копія акта прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ8-38/1 від 25.08.2015 (т.6 а.с.21);
		144.копія договору № БВ-2412-15/2-1 купівлі-продажу цінних паперів від 24.12.2015 (т.6 а.с.39-40); копія акта прийому-передачі цінних паперів та виконаних зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-2412-15/2-1 від 24.12.2015 (т.6 а.с.41);
		145.витяг з протоколу засідання Дирекції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » від 03.03.2015 (т.19 а.с.37);
		146.договір поворотної фінансової допомоги № 31/340315/33 від 05.03.2015 (т.18 а.с.142-143);
		147.копія платіжних доручень № 36 та № 37 від 05.03.2015 (т.19 а.с.50); копія платіжного доручення № 38 від 05.03.2015 (т.19 а.с.51);
		148.копія платіжного доручення № 19789 від 14.08.2015 (т.19 а.с.43); копія платіжного доручення № 20643 від 20.08.2015 (т.19 а.с.44);
		149.копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04.03.2016 у справі № 760/21597/15-к (т.7 а.с.232-233, т.37 а.с.47-49);
		150.копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04.03.2016 у справі № 760/21597/15-к (т.8 а.с.42-44, т.37 а.с.44-46);
		151.протокол обшуку приміщення ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », складеного детективом НАБУ ОСОБА_91 24.05.2016 (т.4 а.с.96-98); додаток № 1 до протоколу - план приміщень (т.4 а.с.99); додаток № 2 до протоколу - опис речей і документів вилучених під час обшуку 24.05.2016 (т.4 а.с.100-119);
		152.протокол огляду документів, вилучених під час обшуку, проведеного 24.05.2016 у приміщенні ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », складеного старшим детективом НАБУ ОСОБА_91 18.06.2016 (т.4 а.с.120-126);
		153.протокол тимчасового доступу до речей і документів, складений детективом НАБУ ОСОБА_96 06.01.2016 та додаток до нього - опис вилучених документів (т.6 а.с.234-235);
		154.протокол огляду документів, складений старшим детективом НАБУ ОСОБА_91 03.04.2017 (т.8 а.с.138-140);
		155.протокол тимчасового доступу до речей і документів, складений детективом НАБУ ОСОБА_91 09.02.2016 та додаток до нього - опис вилучених документів (т.9 а.с.99-101);
		156.протокол огляду документів, складений старшим детективом НАБУ ОСОБА_91 05.04.2017 (т.9 а.с.163-165);
		157.протокол тимчасового доступу до речей і документів, складений детективом НАБУ ОСОБА_100 05.01.2016 та додаток до нього - опис вилучених документів (т.9 а.с.234-236);
		158.протокол огляду документів, складений старшим детективом НАБУ ОСОБА_91 03.04.2017 (т.11 а.с.44-50);
		159.протокол обшуку приміщення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » складеного старшим детективом НАБУ ОСОБА_100 09.02.2016 та додаток до нього - опис (т.11 а.с.116-124);
		160.протокол тимчасового доступу до речей і документів, складений детективом НАБУ ОСОБА_96 18.01.2016 та додаток до нього - опис вилучених документів (т.14 а.с.185-186);
		161.протокол огляду документів, складений детективом НАБУ ОСОБА_94 06.07.2016 (т.14 а.с.198-199);
		162.протокол тимчасового доступу до речей і документів, складений детективом НАБУ ОСОБА_96 05.01.2016 та додаток до нього - опис вилучених документів (т.16 а.с.1-5);
		163.протокол обшуку, складеного детективом НАБУ ОСОБА_91 08.02.2016 та додаток до нього - опис вилученого майна (т.18 а.с.24-36);
		164.протокол огляду документів, складений детективом НАБУ ОСОБА_91 08.02.2016 (т.19 а.с.62-71);
		165.протокол тимчасового доступу до речей і документів, складений детективом НАБУ ОСОБА_91 27.04.2016 та додаток до нього - опис вилучених документів (т.19 а.с.119-121);
		166.протокол тимчасового доступу до речей і документів, складений детективом НАБУ ОСОБА_100 05.01.2016 та додаток до нього - опис вилучених документів (т.20 а.с.9-11);
		167.протокол тимчасового доступу до речей і документів, складений детективом НАБУ ОСОБА_101 13.05.2016 та додаток до нього - опис вилучених документів (т.24 а.с.57-58);
		168.протокол тимчасового доступу до речей і документів, складений детективом НАБУ ОСОБА_101 24.05.2016 та додаток до нього - опис вилучених документів (т.25 а.с.61-62);
		169.протокол огляду документів, складений детективом НАБУ ОСОБА_94 01.07.2016 (т.25 а.с.101-103);
		170.протокол тимчасового доступу до речей і документів, складений детективом НАБУ ОСОБА_94 24.06.2016 та додаток до нього - опис вилучених документів (т.25 а.с.121-122);
		171.протокол огляду Інформаційно-телекомунікаційної системи «Податковий блок», складений детективом НАБУ ОСОБА_96 15.08.2019 (т.25 а.с.164-166); додаток до протоколу - оптичний носій інформації DVD-R «Arita» (т.25 а.с.167);
		172.протокол огляду Інформаційно-телекомунікаційної системи «Податковий блок», складений детективом НАБУ ОСОБА_96 15.08.2019 (т.25 а.с.168-170); додаток до протоколу - оптичний носій інформації DVD-R «Arita» (т.25 а.с.171);
		173.постанова старшого детектива НАБУ про зупинення досудового розслідування від 14.07.2016 (т.3 а.с.149-151); постанова заступника керівника САП про відновлення досудового розслідування від 08.08.2016 (т.3 а.с.154-155); постанова заступника керівника САП про зупинення досудового розслідування від 08.08.2016 (т.3 а.с.156-157); постанова старшого детектива НАБУ про відновлення досудового розслідування від 17.03.2017 (т.3 а.с.158-159); постанова старшого детектива НАБУ про зупинення досудового розслідування від 06.04.2017 (т.3 а.с.171-172); постанова старшого детектива НАБУ про відновлення досудового розслідування від 18.04.2017 (т.3 а.с.179-180); постанова старшого детектива НАБУ про зупинення досудового розслідування від 08.06.2017 (т.3 а.с.225-226); постанова старшого детектива НАБУ про відновлення досудового розслідування від 19.06.2017 (т.3 а.с.231-232); постанова старшого детектива НАБУ про зупинення досудового розслідування від 29.09.2017 (т.4 а.с.18-19); постанова старшого детектива НАБУ про відновлення досудового розслідування від 15.04.2019 (т.4 а.с.21-22);
		174.копія договору про переведення боргу № 166Р/02 від 30.07.2014 з додатками (т.32 а.с.54-58, т.35 а.с.136-140);
		175.копія договору про переведення боргу № 164Р/02 від 30.07.2014 з додатками (т.32 а.с.62-65);
		176.копія договору про переведення боргу № 34/11-08 від 26.11.2008 з додатком (т.32 а.с.59-61);
		177.копія договору про організацію проведення взаєморозрахунку № 192/251 від 15.01.2009 (т.32 а.с.51-53);
		178.копія договору № ЗОЕ/16 від 14.04.2014 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 29.01.2014 № 30 (т.32 а.с.154-156);
		179.копія рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/1304/16 від 06.07.2016 (т.37 а.с.60-64);
		180.копія ухвали господарського суду Запорізької області від 20.11.2013 у справі № 11/292/10 (т.36 а.с.50-57);
		181.копія ухвали господарського суду Запорізької області від 21.11.2013 у справі № 19/5009/1481/11 (т.36 а.с.69-76, т.37 а.с.71-77);
		182.копія ухвали господарського суду Запорізької області від 18.11.2013 у справі № 10/339/10 (т.36 а.с.45-49);
		183.копія ухвали господарського суду Запорізької області від 21.11.2013 у справі № 13/5009/5894/11-20/5009/5894/11 (т.36 а.с.58-64, т.37 а.с.80-85);
		184.копії платіжних доручень: № 19973 від 30.10.2012, № 1210 від 24.01.2013, № 3502 від 26.02.2013, № 1875 від 31.01.2014, № 18876 від 27.08.2014, № 23416 від 15.10.2014, № 25262 від 31.10.2014, № 1874 від 31.01.2014, № 4107 від 28.02.2014, № 4106 від 28.02.2014, № 16297 від 31.07.2014, № 18875 від 27.08.2014, № 16298 від 31.07.2014, № 23415 від 15.10.2014, № 25261 від 31.10.2014 (т.39 а.с.146-160);
		185.копія договору № 4243/02 від 29.08.2007 купівлі продажу електроенергії між ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (т.32 а.с.128-135);
		186.копія ухвали господарського суду Запорізької області від 04.04.2012 у справі № 3/5009/858/11-32/5009/7984/11 (т.32 а.с.88-92, т.34 а.с.222-227, т.36 а.с.39-44);
		187.копія ухвали господарського суду Запорізької області від 20.06.2012 у справі № 5009/761/12 (т.32 а.с.69-74, т.32 а.с.79-83, т.34 а.с.213-221 т.36 а.с.21-29);
		188.копія рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі № 908/841/15-г (т.32 а.с.75-78, т.36 а.с.30-38);
		189.копія довідки про періоди (строки) сплати за електроенергію, згідно графіків, затверджених рішеннями суду (т.32 а.с.136);
		190.копія довідки № 003-003/4262 від 18.03.2016 про заборгованість ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » перед ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » станом на 01.01.2016 (т.32 а.с.137);
		191.копія розшифровки розрахунків з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за графіками розстрочки, затвердженими рішеннями суду за 2012-2015 роки (т.32 а.с.138);
		192.копії платіжних доручень про сплату грошей на користь ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » по заборгованості, що розстрочена на підставі рішень судів у справах № 5009/761/12 та № 3/5009/858/11-32/5009/7984/11; копії листів ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » до ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » з повідомленням щодо зарахування коштів (т.32 а.с.139-153, 157-172);
		193.копія постанови НКРЕКП № 2515 від 30.09.2015 (т.32 а.с.93-94); копія постанови НКРЕКП № 2699 від 02.11.2015 (т.32 а.с.95-96); копія постанови НКРЕКП № 2878 від 26.11.2015 (т.32 а.с.97-98); копія постанови НКРЕКП № 2896 від 01.12.2015 (т.32 а.с.99-101); копія постанови НКРЕКП № 2967 від 11.12.2015 з додатками (т.32 а.с.102-108); копія постанови НКРЕКП № 3246 від 30.12.2015 з додатками (т.32 а.с.109-113); копія постанови НКРЕКП № 128 від 29.01.2016 з додатками (т.32 а.с.114-120); копія постанови НКРЕКП № 167 від 11.02.2016 з додатками (т.32 а.с.121-127);
		194.фінансова звітність у відповідності до МСФЗ за рік, що закінчився 31 грудня 2015 року та звіт незалежних аудиторів (т.38 а.с.1-58);
		195.фінансова звітність у відповідності до МСФЗ за рік, що закінчився 31 грудня 2016 року та звіт незалежних аудиторів (т.38 а.с.59-130);
		196.висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 19.12.2023 № 04/11-23 (т.40 а.с.110-195);
		197.висновок експертів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 14.03.2024 № СЕ-19-23/74829-ЕК (т.42 а.с.107-167);
		198.постанова про призначення судово-економічної експертизи від 12.04.2016, винесена детективом НАБУ ОСОБА_91 (т.15 а.с.121-122);
		199.постанова про зміну постанови про призначення судово-економічної експертизи від 12.05.2016, винесена детективом НАБУ ОСОБА_91 (т.15 а.с.127-128);
		200.супровідний лист т.в.о. директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_102 від 17.05.2016 №6335/6768/16-45 про направлення висновку експертів (т.15 а.с.130);
		201.постанова про призначення судово-економічної експертизи від 31.07.2017, винесена старшим детективом НАБУ ОСОБА_91 (т.15 а.с.150);
		202.витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12015000000000200 від 04.04.2015 (т.3 а.с.1);
		203.лист народного депутата України ОСОБА_84 до міністра внутрішніх справ України ОСОБА_103 від 03.04.2015 № 2/064-5/119 (т.3 а.с.2-4);
		204.копія листа НКРЕКП від 31.03.2015 № 2938/20-61-15 (т.3 а.с.5-8);
		205.постанова прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Генеральної прокуратури України ОСОБА_85 від 27.07.2015 про закриття кримінального провадження (т.3 а.с.9-15);
		206.витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 52015000000000001 від 04.12.2015 (т.3 а.с.52);
		207.доповідна записка детектива НАБУ ОСОБА_104 від 04.12.2015 (т.3 а.с.49-51);
		208.рішення про витребування кримінального провадження від 02.02.2016 (т.3 а.с.77-78);
		209.супровідний лист заступника начальника Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_105 про направлення кримінального провадження від 18.03.2016 № 744д/24/2/2-2016 (т.3 а.с.79);
		210.постанова заступника Генерального прокурора України - керівника САП ОСОБА_87 від 15.04.2016 про скасування постанови про закриття кримінального провадження та доручення здійснення досудового розслідування іншому органу (т.3 а.с.92-94).
		211.копія листа директора НАБУ ОСОБА_106 від 05.04.2016 № 01-187/9943 (т.3 а.с.80-81);
		212.показання обвинуваченого ОСОБА_25 від 12.06.2024, 19.06.2024 та 25.09.2024;
		213.показання свідка ОСОБА_30 від 07.12.2022;
		214.показання свідка ОСОБА_31 від 21.11.2022;
		215.показання свідка ОСОБА_33 від 27.01.2023;
		216.показання свідка ОСОБА_34 від 01.08.2022;
		217.показання свідка ОСОБА_50 від 01.08.2022;
		218.показання свідка ОСОБА_53 від 08.06.2022;
		219.показання свідка ОСОБА_54 від 03.08.2022;
		220.показання свідка ОСОБА_40 від 08.06.2022;
		221.показання свідка ОСОБА_27 від 16.11.2022;
		222.показання свідка ОСОБА_61 від 12.10.2022;
		223.показання свідка ОСОБА_43 від 14.09.2022;
		224.показання свідка ОСОБА_62 від 14.09.2022;
		225.показання свідка ОСОБА_38 від 14.09.2022;
		226.показання експерта ОСОБА_83 від 24.03.2023 та 27.03.2023;
		227.показання свідка ОСОБА_56 від 10.07.2023;
		228.показання свідка ОСОБА_58 від 03.02.2023.
		Отож, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає доведеним таке формулювання обвинувачення
		ОСОБА_25 займав посаду голови правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». На цій посаді він виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто був службовою особою.
		ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » було постачальником електричної енергії. Воно постачало її споживачам, зокрема, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ». У процесі цього, виник борг у цих споживачів перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за електричну енергію.
		У грудні 2014 - лютому 2015 років між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (як первісним кредитором), ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » (як новим кредитором) та окремо з кожним із боржників - ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » укладено трьохсторонні договори про відступлення права вимоги щодо заборгованості. За їх умовами, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » передавало (відступало), а ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » приймало на себе право вимоги до вказаних боржників щодо стягнення заборгованості, яка у них виникла за раніше поставлену електричну енергію.
		22.12.2014 між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (в особі директора з енергозбуту ОСОБИ_І, що діє на підставі довіреності від 02.09.2014 № 333), ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » (в особі голови правління ОСОБА_25 , що діє на підставі статуту) та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » (в особі в.о. генерального директора ОСОБА_26 , який діє на підставі статуту) укладено договір № 641214/41 щодо заборгованості на загальну суму 112 301 706,1 грн.
		Цього ж дня, між тими ж особами укладено договір № 651214/42 щодо заборгованості на загальну суму 114 263 595,75 грн.
		На виконання цих двох договорів ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » сплатило кошти на рахунок ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » у розмірі 80 000 000 грн.
		05.01.2015 між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (в особі директора з енергозбуту ОСОБИ_І, що діє на підставі довіреності від 31.12.2014 № 197), ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » (в особі голови правління ОСОБА_25 , що діє на підставі статуту) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » (в особі в.о. голови правління ОСОБА_34 , який діє на підставі статуту) укладено договір № 01/05150023 щодо заборгованості на загальну суму 38 035 362,24 грн.
		На його виконання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » сплатило кошти на рахунок ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » у розмірі 36 133 594,13 грн.
		12.02.2015 між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (в особі директора з енергозбуту ОСОБИ_І, що діє на підставі довіреності від 31.12.2014 № 197), ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » (в особі голови правління ОСОБА_25 , що діє на підставі статуту) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » (в особі директора ОСОБА_45 , який діє на підставі статуту) укладено договір № 23 щодо заборгованості у розмірі 42 366 367,52 грн.
		Цього ж дня, між тими ж особами укладено договір № 24 на загальну суму 39 323 520,49 грн.
		На виконання цих двох договорів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » сплатило кошти на рахунок ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » у загальному розмірі 80 689 888,01 грн.
		Отож, ОСОБА_25 підписав п`ять договорів з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та боржниками ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » про відступлення права вимоги. На їх виконання боржники сплатили ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » кошти на загальну суму 196 823 482,14 грн.
		При цьому, законодавство України, в редакції на час укладення договорів, в імперативному порядку передбачало внесення цими споживачами плати за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		Оплата за поставлену цим підприємствам електричну енергію на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » також була передбачена й самими умовами договорів постачання електроенергії.
		Заборгованість за двома договорами з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » була предметом двох договорів про самостійне виконання рішення суду. Ними також було передбачено обов`язок ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » перераховувати гроші на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		Укладення договорів про відступлення права вимоги та включення третьої особи - ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » до схеми розрахунків, змінило встановлений законодавством у сфері електроенергетики та умовами договорів про постачання електричної енергії порядок проведення розрахунків за поставлену електричну енергію. Адже, боржники ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » здійснювали платежі не на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », а на рахунки ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » як нового кредитора. Водночас, НКРЕКП не затверджувала ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » поточний рахунок із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України. Рахунки, зазначені у договорах про відступлення права вимоги не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання.
		Отож, ОСОБА_25 , обіймаючи посаду голови правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом підписання п`яти договорів про відступлення права вимоги, у період з 22.12.2014 по 04.03.2015 заволодів чужим майном. А саме, грошовими коштами, які були сплачені ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » не на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », як оплата за поставлену їм електричну енергію, а на рахунки ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
		Загальна сума грошових коштів, якими заволодів ОСОБА_25 складає 196 823 482,14 грн. Ця сума в більш ніж шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. Отож, заволодіння вчинено в особливо великих розмірах.
		Цей злочин ОСОБА_25 вчинив за попередньою змовою з ОСОБОЮ_І. Вони заздалегідь, до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Їх дії були узгодженими та послідовними. Вони виконували кожний свою роль, завчасно здійснивши заплановані підготовчі дії, без яких неможливо було б досягнути злочинної мети. При цьому, вони надавали своїм діям ознак звичайних господарських відносин між підприємствами.
		Вчиняючи заволодіння грошових коштів, ОСОБА_25 діяв з прямим умислом, він усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання. Окрім того, він діяв із відповідною метою - прагнув обернути належні іншим юридичним особам гроші на свою користь, та із корисливим мотивом, оскільки бажав незаконно збагатитися за рахунок інших юридичних осіб.
		Про наявність прямого умислу, мету та мотив, свідчать фактичні обставини справи, зокрема: 1) укладення договорів відступлення було очевидно невигідним для ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »; 2) умови таких договорів не виконувалися ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »; 3) при цьому, ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » мало фінансову можливість для виконання таких договорів та сплати ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » грошових коштів.
		Отож, ОСОБА_25 , як службова особа, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинив заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб. Тобто він вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.
		Водночас, суд вважає недоведеним наступне формулювання обвинувачення
		ОСОБА_25 упродовж грудня 2014 року - лютого 2015 року, обіймаючи посаду голови правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », будучи службовою особою, у порушення положень ч. 2 ст. 15-1, ч. 8 ст. 26 Закону, п. 6.3 ПКЕЕ, п. 1 Положення та п. 2.7 Умов та Правил, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, організував та керував підготовкою, а також вчиненням директором з енергозбуту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ОСОБОЮ_І. злочину. А саме, зловживання службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання неправомірної вигоди для ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » використання ним службового становища всупереч інтересам служби. Таке зловживання полягало у забезпеченні прийняття 22.12.2014, 12.01.2015 та 11.02.2015 дирекцією ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », як виконавчим органом, рішень про відступлення ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » права вимоги до споживачів електричної енергії на загальну суму 346 290 552,1 грн. А також, у подальшому підписанні від імені товариства відповідних договорів (від 22.12.2014 № 641214/41 та № 651214/42 щодо боргу ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на загальну суму 226 565 301,85 грн, від 05.01.2015 № 01/05150023 щодо боргу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » у розмірі 38 035 362,24 грн, від 12.02.2015 № 23 та № 24 щодо боргу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на загальну суму 81 689 888,01 грн). Внаслідок цього, заподіяно тяжкі наслідки інтересам зазначеного енергопостачальника та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » у вигляді недоотримання доходів у формі грошових коштів на загальну суму 346 220 522,1 грн. Згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії ці гроші підлягали розподілу між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » відповідно у сумі 29 362 544,47 грн та 315 157 977,63 грн, у тому числі 196 823 482,14 грн, які боржниками ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » сплачено на рахунки ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » на виконання відповідних договорів про відступлення права вимоги, та 149 397 039,96 грн, які також підлягали сплаті боржниками ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », але щодо яких ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » прийнято рішення про припинення зобов`язань. Такі наслідки у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян та згідно з п. 4 примітки до ст. 364 КК України є тяжкими наслідками.
		За обвинувальним актом, ОСОБА_25 обвинувачується, за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України в організації вчинення службовою особою зловживання службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
		Суд визнає необґрунтованим пред`явлене ОСОБА_25 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, внаслідок чого визнає його невинуватим у пред`явленому обвинуваченні.
		III. Яке покарання буде справедливим для ОСОБА_25 .?
		ОСОБА_25 слід призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративного-господарських функцій, та конфіскацією майна.
		Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Воно має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. (ч. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України).
		Загальні засади призначення покарання визначено у ст. 65 КК України. Зокрема, суд призначає покарання:
		-у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
		-враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
		-особу винного;
		-обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання;
		-особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Нижче судом буде надано оцінку кожній із зазначених засад, в контексті призначення покарання ОСОБА_25 .
		По-перше, йому слід призначити покарання у межах, установлених у санкції ч. 5 ст. 191 КК України.
		Вона передбачає відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
		Позбавлення волі на певний строк є основним покаранням (ч. 1 ст. 52 КК України). Воно полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу (ч. 1 ст. 63 КК України).
		Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може застосовуватися як основне, так і як додаткове покарання (ч. 3 ст. 52, ч. 1 ст. 55 КК України).
		Конфіскація майна є додатковим покаранням (ч. 2 ст. 52 КК України) та полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється, зокрема, за особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу (ч. 1 та ч. 2 ст. 59 КК України).
		За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом (ч. 4 ст. 52 КК України).
		Оскільки за один злочин можна призначати лише одне основне покарання, а в санкції ч. 5 ст. 191 КК України зазначено «…карається позбавленням волі […] з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю […] та з конфіскацією майна» (використано сполучники «з» і «та з»), тож у нашому випадку конфіскація майна та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є додатковими покараннями. Якщо б у нормі йшлося про ці види покарання як основні, законодавець скористався б сполучником «або», на означення того, що з ряду перелічуваних видів покарання можливе використання тільки одного. Застосування ж законодавцем саме таких сполучників свідчить про обов`язковість призначення цих додаткових покарань.
		Отож, ОСОБА_25 слід призначити покарання у межах санкції ч. 5 ст. 191 КК України, з врахуванням положень кримінального закону, які наведено далі.
		При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України (станом на час вчинення злочину) особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
		Оскільки максимальний строк покарання за ч. 5 ст. 191 КК України становить 12 років позбавлення волі, то вчинений обвинуваченим злочин є особливо тяжким.
		Разом з тим, суд бере до уваги й інші дані, що впливають на ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_25 злочину.
		Зокрема, він вчинив умисний, закінчений злочин. ОСОБА_25 заволодів грошовими коштами у розмірі, що більш ніж у двісті шістдесят дев`ять разів перевищує поріг особливо великих розмірів (196 823 482,14/730 800 ? 269,33). Сам злочин віднесено до корупційних. При цьому, в сучасних українських реаліях корупція не лише становить загрозу розвиткові держави, стабільності й безпеці суспільства та економічному добробуту населення, а й сприяє підриву її демократичних інститутів та цінностей в суспільстві.
		Призначаючи покарання, суд також зважає на особу ОСОБА_25 .
		Його вік, на момент ухвалення вироку, становить 47 років [доказ 1], він раніше не судимий [доказ 2], під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває [доказ 3], на обліку у лікаря-психіатра не перебуває [доказ 4]. Відповідно до побутової характеристики, скарг на нього від сусідів та мешканців будинку не надходило [доказ 5]. Він одружений [доказ 6], має на утриманні трьох малолітніх та двох неповнолітніх дітей, зокрема дитину з інвалідністю [докази 7-10], а також своїх батьків [показання обвинуваченого ОСОБА_25 ].
		При призначенні покарання суд враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені статтями 66 та 67 КК України.
		Суд може визнати такими, що пом`якшують покарання обставини, що не зазначені у статті 66 КК України.
		Суд враховує ту обставину, що за клопотанням обвинуваченого про скасування запобіжного заходу, застосовану щодо нього заставу у розмірі понад 7 млн грн перераховано на підтримку Збройних Сил України. Інших пом`якшуючих обставин не встановлено.
		Перелік обставин, що обтяжують покарання особи зі статті 67 КК України є вичерпним та не може бути розширено. 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено..
		Суд відносить до даних, що дають підстави для призначення ОСОБА_25 менш суворого покарання, зокрема його вік, те, що він одружений, має на утриманні - дітей (зокрема дитину з інвалідністю) та батьків, раніше не судимий.
		Разом з тим, обставинами, що суд бере до уваги для призначення йому більш суворого покарання є розмір грошових коштів, якими він заволодів. Суд зважає на відсутність каяття в обвинуваченого.
		ОСОБА_25 має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим так і іншими особами.
		і. Основне покарання
		При визначенні основного покарання у виді позбавлення волі суд, з урахуванням усіх досліджених вище відомостей, про його особу та вчинене ним діяння, пом`якшуючу обставину дійшов висновку щодо необхідності призначення ОСОБА_25 основного покарання у виді 10 років 6 місяців позбавлення волі.
		Саме таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_25 та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Разом з тим, відсутні підстави для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 (призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом) та ст. 75 (звільнення від відбування покарання з випробуванням) КК України. Вчинений ним злочин відноситься до корупційних, а тому, згідно з зазначеними нормами, їх застосування неможливе.
		Також, ОСОБА_25 необхідно зарахувати у строк його покарання час його попереднього ув`язнення з 15.04.2019 по 22.04.2019 та з 14.04.2018 по 17.05.2018.
		Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день (ч. 5 ст. 72 КК України).
		15.04.2019 ОСОБА_25 було затримано [доказ 11].
		17.04.2019 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва, до ОСОБА_25 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 45 днів та визначено йому заставу у розмірі 7 011 650 гривень. Строк тримання під вартою постановлено рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 15.04.2019 [доказ 12].
		22.04.2019 внесено заставу у зазначеному розмірі. Того ж дня  ОСОБА_25  звільнено з-під варти під заставу [доказ 13].
		Отож, необхідно зарахувати у строк покарання ОСОБА_25 строк його попереднього ув`язнення з 15.04.2019 по 22.04.2019 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
		Окрім цього, 14.04.2018 ОСОБА_25 був затриманий співробітниками поліції слідчого відділу міста Розенхайм, Федеративна Республіка Німеччина. Під час закритого засідання місцевого загального суду було вирішено тримати його під арештом до оголошення наказу про здійснення арешту з метою подальшою екстрадиції [доказ 14]. 24.04.2018 Вищий земельний суд міста Мюнхена вирішив призначити ОСОБА_25 тимчасовий арешт з метою подальшої екстрадиції [доказ 15]. У подальшому, постановою цього ж суду від 15.05.2018 вирішено, що подальше утримання його під арештом є невиправданим, а тому, йому було замінено захід з тримання під вартою на захід за яким ОСОБА_25 мав невідкладно оселитися в орендованій квартирі, кожної середи з`являтися до відділення поліції для відмітки, внести 100 000 Євро в якості застави, має з`являтися на всі виклики суду та прокуратури [доказ 16]. Згідно з повідомленням від 17.05.2018, рішенням Місцевого загального суду міста Мюнхен, касовим дорученням, депозитною квитанцією та свідоцтвом про взяття на зберігання вказаний розмір застави було внесено [докази 17, 18, 19, 20, 21].
		Отож, ОСОБА_25 перебував під вартою у період з 14.04.2018 по 17.05.2018 на території Федеративної Республіки Німеччина під час вирішення питання про його екстрадицію, після чого до нього застосовано заставу.
		А тому, необхідно зарахувати у строк покарання ОСОБА_25 строк його попереднього ув`язнення з 14.04.2018 по 17.05.2018 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
		іі. Додаткові покарання
		ОСОБА_25 вчинив заволодіння чужого майна під час виконання ним організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на посаді голови правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». Тобто злочин безпосередньо стосується його службової діяльності.
		Зважаючи на ці обставини, він не має права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративного-господарських функцій, впродовж максимально можливого терміну - три роки.
		Конфіскація майна є обов`язковою додатковою мірою покарання, передбаченою санкцією ч. 5 ст. 191 КК України.
		Діями обвинуваченого спричинено збитків іншим юридичним особам. Вчинений злочин є корисливим.
		При визначенні кількості майна, яке слід конфіскувати, суд враховує також, що внаслідок вчинення злочину, у підприємства, яким керував обвинувачений виник обов`язок по сплаті грошових коштів у розмірі понад 197 млн грн. Такі зобов`язання не виконувалися. При цьому, підприємство витрачало грошові кошти - надавало поворотну фінансову допомогу, придбавало товари, отримувало консультаційні послуги, послуги з відповідального зберігання та послуги з пошуку інформації, придбавало цінні папери.
		Отож, слід конфіскувати усе майно, належне ОСОБА_25 .
		Доказами та процесуальними документами, що підтверджують встановлені судом обставини щодо покарання є:
		1)копія паспорта громадянина України ОСОБА_25 (т.1 а.с.246);
		2)вимога від 07.04.2017 № 0411-192/12804, довідка № 17114387560550784526 від 10.05.2017 (т.25 а.с.188);
		3)довідка № 361474 від 14.04.2016 (т.25 а.с.203); довідка № 378461 від 10.05.2017 (т.25 а.с.205); довідка № 418715 від 29.07.2019 (т.25 а.с.211);
		4)лист від 12.04.2016 № 831 (т.25 а.с.207); лист від 24.04.2017 № 061/203/03-1013 (т.25 а.с.209); лист від 30.07.2019 № 061/203/03-1284 (т.25 а.с.213);
		5)побутова характеристика від 08.02.2016 № 22 (т.25 а.с.197);
		6)копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 20.03.2021 (т.33 а.с.189, т.41 а.с.228);
		7)копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 05.01.2011 (т.33 а.с.190, т.41 а.с.202);
		8)копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 05.01.2011 (т.33 а.с.191, т.41 а.с.203);
		9)копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 18.09.2014 (т.33 а.с.192, т.41 а.с.204);
		10)копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 23.02.2022 (т.33 а.с.193, т.41 а.с.205);
		11)протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.04.2019, складений старшим детективом НАБУ ОСОБА_91 (т.26 а.с.97-100);
		12)копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 17.04.2019 у справі № 760/11168/19 (т.26 а.с.117-121);
		13)повідомлення начальника ІТТ ГУ НП у місті Києві ОСОБА_107 від 22.04.2019 (т.26 а.с.122);
		14)копія рішення місцевого загального суду міста Розенхайм від 14.04.2018 (т.26 а.с.35-38);
		15)копія постанови Вищого земельного суду міста Мюнхен від 24.04.2018 (т.26 а.с.39-44);
		16)копія постанови Вищого земельного суду міста Мюнхен від 15.05.2018 (т.26 а.с.45-48);
		17)копія повідомлення від 17.05.2018 (т.26 а.с.49);
		18)копія рішення Місцевого загального суду міста Мюнхен (т.26 а.с.62-63);
		19)копія касового доручення від 17.05.2018 (т.26 а.с.64);
		20)копія депозитної квитанції від 17.05.2018 (т.26 а.с.65);
		21)копія свідоцтва про взяття на зберігання від 17.05.2018 (т.26 а.с.71).
		IV. Чи є підстави для задоволення цивільного позову?
		У цьому кримінальному провадженні в.о. генерального директора ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ОСОБА_108 пред`явлено цивільний позов про стягнення з ОСОБИ_І та ОСОБА_25 солідарно на їх користь майнову шкоду (збитки) в розмірі 29 362 544,47 грн [доказ 1].
		У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_109 позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Вказав, що доказами у справі підтверджується обов`язок ОСОБА_25 відшкодувати завдану шкоду.
		ОСОБА_25 та його захисники з позовом не погодилися, просили відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди. Захист долучив відповідний відзив на позовну заяву [доказ 2].
		Розглянувши заявлені вимоги, суд уважає, що позов ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » слід залишити без розгляду.
		Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК).
		При цьому, згідно з ч. 3 ст. 129 КПК у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
		Згідно з абз.2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», не підлягають розгляду в кримінальній справі позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред`явленого обвинувачення.
		ОСОБА_І був обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. ІНФОРМАЦІЯ_76 він помер і ухвалою суду від 26.01.2022 кримінальне провадження відносно нього закрите на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК.
		Завдання майнової шкоди (збитків) ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », про які вказує позивач, відносяться до об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Колегія суддів вже дійшла висновку про відсутність в діях ОСОБА_25 інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України.
		До того ж 5 договорів відступлення права вимоги, внаслідок яких, на думку позивача завдано шкоди ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » рішеннями господарських судів були визнані недійсними, що більш детально зазначено у пункті с. розділу І цього вироку.
		Щодо обвинувачення ОСОБА_25 за ч. 5 ст. 191 КК України, то воно стосується заволодіння грошовими коштами, які були сплачені ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».
		У зв`язку з цим, цивільний позов ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » слід залишити без розгляду.
		Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
		Доказами та процесуальними документами, що підтверджують встановлені судом обставини щодо цивільного позову є:
		1)позовна заява про відшкодування матеріальної шкоди з додатками (т.1 а.с.177-205);
		2)відзив на позовну заяву адвоката ОСОБА_20 (т.37 а.с.155-166).
		V. Що належить вчинити з речовими доказами, документами та заходами забезпечення кримінального провадження? На кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі?
		Спеціальна конфіскація
		Грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », необхідно конфіскувати на користь держави.
		Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
		Відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання.
		За ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.
		Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (п. 1 ч. 2 ст. 96-1 КК України).
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Як було встановлено у розділі І цього вироку, на виконання договорів про відступлення права вимоги ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » сплачено кошти на рахунок ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » №  НОМЕР_1 у ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_19 ». А саме, 23.12.2014 у розмірі 80 000 000 грн.
		ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 », на виконання договору про відступлення права вимоги сплачено кошти на рахунок ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » №  НОМЕР_1 у ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_19 ». А саме, 15.01.2015 у розмірі 36 133 594,13 грн.
		02.03.2016 визнано речовими доказами кошти у розмірі 116 133 594,13 гривень, розміщені на банківському рахунку №  НОМЕР_1 у ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_19 », який належить ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » [доказ 1].
		04.03.2016, накладено арешт на кошти у розмірі 116 133 594,13 гривень, розміщені на банківському рахунку №  НОМЕР_1 у ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_19 », який належить ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » [доказ 2].
		Також, як встановлено у розділі І цього вироку, на виконання договорів про відступлення права вимоги ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » сплачено кошти на рахунок ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » №  НОМЕР_2 у АТ « ІНФОРМАЦІЯ_21 ». А саме, 13.02.2015 у розмірі 50 000 000 грн, 20.02.2015 - 20 000 000 грн, 04.03.2015 - 10 689 888,01 грн, а всього - 80 689 888,01 грн.
		02.03.2016, визнано речовими доказами кошти у розмірі 80 689 880,01 гривень, розміщені на банківському рахунку №  НОМЕР_2 у філії - Головному управлінні по місту Києву та Київській області АТ « ІНФОРМАЦІЯ_47 », який належить ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » [доказ 3].
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04.03.2016, накладено арешт на кошти у розмірі 80 689 880,01 гривень, розміщені на банківському рахунку №  НОМЕР_2 у філії - Головному управлінні по місту Києву та Київській області АТ « ІНФОРМАЦІЯ_47 », який належить ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » [доказ 4].
		У цьому кримінальному провадженні доведено, що ОСОБА_25 заволодів грошовими коштами у розмірі 196 823 482,14 грн, які повинні були надійти від споживачів електричної енергії ДП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », однак, вони були сплачені на рахунки ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
		Отож, ці гроші одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Як було встановлено у розділі І цього вироку, ОСОБА_25 заволодівши грошовими коштами, діяв з прямим умислом, він усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання. Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.
		У зв`язку з цим, необхідно застосувати спеціальну конфіскацію до коштів, що знаходяться на банківських рахунках ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », на користь держави.
		Речові докази і документи
		Документи, які були надані сторонами, слід зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання. Долю інших речових доказів суд не вирішує.
		Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому, документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		22.05.2017 визнано речовим доказом системний блок «Geroy Power Platform», с/н: 006285 [доказ 5].
		21.06.2017 визнано речовими доказами:
		-ноутбук «Fujitsu» Lifebook AH512 (s/n: YLNC153875);
		-ноутбук «Fujitsu» Lifebook AH544 (s/n: YLUB008294) [доказ 6].
		26.05.2017 визнано речовими доказами:
		-ноутбук «Fujitsu» Lifebook AH544 (s/n: YLUB008224);
		-ноутбук «Dell» Inspirion 15, s/n: 5B8FL52;
		-ноутбук «Dell» P28F, s/n: 927GG22, із зарядним пристроєм [доказ 7].
		07.06.2017 визнано речовими доказами:
		-ноутбук Lenovo G50-30, s/n: PF05AGFA;
		-ноутбук «Fujitsu» Lifebook A512, s/n: YLNC152724;
		-ноутбук «Fujitsu» Lifebook A512, s/n: YLNC153286;
		-ноутбук «Fujitsu» Lifebook A512, s/n: YLNC152684 із зарядним пристроєм;
		-ноутбук «Fujitsu» Lifebook A512, s/n: YLNC152715;
		-ноутбук «Fujitsu» Lifebook A512, s/n: YLNC153873;
		-ноутбук «Fujitsu» Lifebook A512, s/n: YLNC160758;
		-ноутбук «Fujitsu» Lifebook AH512, s/n: YLNC152707;
		-флеш-накопичувач «Transcend» 8 Gb, s/n: C32925 0567 3D33193 [доказ 8].
		07.06.2016 визнано речовими доказами:
		-мобільний телефон «NOKIA» з наступними ознаками: «TYPE: RM-908 CODE: 059R442 IMEI: НОМЕР_9 », вилучений в кабінеті голови правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »;
		-записник, вилучений в приймальні голови правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » [доказ 9].
		20.03.2017 визнано речовими доказами:
		-ноутбук «Lenovo Thinkpad 3259-KOG», s/n: «MP-25 PCB 12/11»;
		-USB флеш-накопичувач JetFlash «Transcend» 4 Gb [доказ 10].
		Також, визнано речовими доказами документи надані головою правління ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »  ОСОБА_25 [доказ 11], вилучені у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » [доказ 12], у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » [доказ 13], у ФДМУ [доказ 14], у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » [доказ 15], у ПАТ АБ « ІНФОРМАЦІЯ_20 » [доказ 16].
		Документи, які були надані сторонами, слід зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		У той же час, суд звертає увагу, що за клопотанням володільця документа суд може видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.
		Що стосується інших матеріальних об`єктів, що визнані речовими доказами, то їх безпосередньо суду не було надано, отож їх долю суд не вирішує.
		Заходи забезпечення кримінального провадження
		Арешт накладений на грошові кошти розміщені на банківських рахунках, що належать ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та майно ОСОБА_25 скасуванню не підлягає.
		Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч. 4 ст. 174 КПК).
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04.03.2016, накладено арешт на грошові кошти у розмірі 116 133 594,13 гривень, розміщені на банківському рахунку №  НОМЕР_1 у ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_19 », який належить ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » [доказ 2].
		Того ж дня, накладено арешт на грошові кошти у розмірі 80 689 880,01 гривень, розміщені на банківському рахунку №  НОМЕР_2 у філії - Головному управлінні по місту Києву та Київській області АТ « ІНФОРМАЦІЯ_47 », який належить ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » [доказ 4].
		Суд вже дійшов висновку про спеціальну конфіскацію грошових коштів на рахунках ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » на користь держави, а тому арешт в цій частині скасуванню не підлягає.
		01.11.2019, слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, накладено арешт на майно ОСОБА_25 у виді грошових коштів на рахунку №  НОМЕР_10 в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_77 » (МФО НОМЕР_11 ) та моточовна Bombardier GTX з бортовим номером УДД-734-К [доказ 17].
		Також, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 26.09.2017, накладено арешт на майно ОСОБА_25 у частках статутних капіталів, а саме:
		-ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_78 » ( НОМЕР_12 ), частка у статутному капіталі - 66 500 000 гривень - 95%;
		-ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_79 » ( НОМЕР_13 ), частка у статутному капіталі - 2 050 гривень - 10%;
		-ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_80 » ( НОМЕР_14 ), частка у статутному капіталі - 20 500 гривень - 100%;
		-ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_81 » ( НОМЕР_15 ), частка у статутному капіталі - 35 017,5 гривень - 66,7%;
		-ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_82 » ( НОМЕР_16 ), частка у статутному капіталі - 31 500 гривень - 50%;
		-ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_83 » ( НОМЕР_17 ), частка у статутному капіталі - 7 400 гривень - 50%;
		-ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_84 » ( НОМЕР_18 ), частка у статутному капіталі - 1 699 830 гривень - 99%;
		-ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_85 » ( НОМЕР_19 ), частка у статутному капіталі - 10 250 гривень - 50% [доказ 18].
		Судом установлено необхідність конфіскації усього майна обвинуваченого ОСОБА_25 , а тому, арешт накладений на його грошові кошти на рахунку, моточовна та частки статутних капіталів слід залишити в силі.
		На стадії доповнень до судового розгляду прокурор долучив дві копії ухвал про накладення арешту на майно, які стосуються ОСОБИ_І.
		Так, слідчим суддею Солом`янського районного суду міста Києва 01.07.2019 накладено арешт на майно ОСОБИ_І, яке зареєстровано на власника ОСОБА_110 , а саме: автомобіль «LEXUS RX 270», 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_20 , номер кузова НОМЕР_21 , шляхом встановлення заборони на його відчуження [доказ 19].
		Також, слідчим суддею Солом`янського районного суду міста Києва 22.08.2017 накладено арешт на майно ОСОБИ_І, а саме: 1) автомобіль «MITSUBISHI OUTLANDER», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_22 , номер кузова НОМЕР_23 ; 2) автомобіль «ЗАЗ 110217», 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_24 , номер кузова НОМЕР_25 [доказ 20].
		ОСОБА_І був обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. 23.10.2021 він помер і ухвалою суду від 26.01.2022 кримінальне провадження відносно нього закрите на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК.
		Разом з тим, вирішення питання щодо арештованого майна ОСОБИ_І не вирішувалося, адже копії відповідних ухвал долучено прокурором лише на стадії доповнень до судового розгляду.
		Водночас, згідно з ч. 4 ст. 174 КПК суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом.
		У зв`язку з цим, арешт накладений на майно ОСОБИ_І слід скасувати.
		Запобіжний захід
		Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження (п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК).
		Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК у резолютивній частині вироку, у разі визнання особи винуватою зазначаються рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
		Найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК).
		Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
		-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
		-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Стаття 178 КПК виділяє відомості, які характеризують особу та мають також враховуватися під час обрання запобіжного заходу.
		Під час судових дебатів, прокурор просив застосований до ОСОБА_25 запобіжний захід у вигляді застави змінити на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а внесену заставу повернути заставодавцю. Таке клопотання мотивував необхідністю запобіганню ризику переховуватись від суду, у зв`язку з забезпеченням законного ув`язнення обвинуваченого після його засудження.
		Вже після виступу прокурора у судових дебатах, 19 квітня 2024 року судом постановлено ухвалу про зміну запобіжного заходу обвинуваченому за результатами розгляду його ж клопотання. Судом було вирішено змінити, застосований до обвинуваченого ОСОБА_25 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 7 011 650 гривень на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Заставу у вказаному розмірі було вирішено перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.
		Разом з тим, суд уважає за необхідне змінити обвинуваченому ОСОБА_25 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		На даний час, до набрання вироком законної сили існує обґрунтована ймовірність переховування обвинуваченого від суду, з метою уникнення визначеного судом покарання у виді позбавлення волі.
		Такий ризик є реальним та доволі високим із огляду на ухвалення судом саме обвинувального вироку, що пов`язаний з призначенням обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.
		Розуміючи невідворотність призначеного судом покарання, яке пов`язане з реальним і тривалим його відбуванням, обвинувачений може переховуватися від суду.
		Суд також зважає на майновий стан ОСОБА_25 , який дозволяє йому переховуватись від суду впродовж тривалого часу.
		У цьому аспекті, суд також бере до уваги той факт, що з лютого 2024 року ОСОБА_25 у призначені судові засіданні особисто не з`являється, а бере участь в них з власних технічних засобів, перебуваючи при цьому за кордоном. З його клопотань про проведення судових засідань у режимі відеоконференції вбачається, що за кордоном він має постійне місце проживання, його діти проживають разом з ним. Також, суд зважає, що обвинувачений в умовах дії воєнного стану має можливість безперешкодно виїжджати до інших країн.
		На переконання суду, обставини цього провадження указують на те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеному ризику та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
		З урахування викладеного, суд доходить висновку, що до ОСОБА_25 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Це є достатнім заходом, який здатен запобігти ризику переховування.
		Відшкодування процесуальних витрат
		Необхідно стягнути з  ОСОБА_25  на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз.
		Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду (ч. 1 ст. 126 КПК).
		У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК).
		У цьому кримінальному провадженні проведено сім експертиз комп`ютерної техніки та програмних продуктів, дві судово-економічні експертизи, дві криміналістичні експертизи відеозвукозапису та судово-почеркознавчу експертизу.
		За результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок від 08.09.2016 № 11863/16-35/13670/16-35 [доказ 21]. Ціна проведеної експертизи становить 5 296 грн [доказ 22].
		08.09.2016 складено висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11864/16-35/13796/16-35 за результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів [доказ 23]. Вартість проведення цієї експертизи складає 5 296 грн [доказ 24].
		За результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок від 08.09.2016 № 11865/16-35/13786/16-35 [доказ 25]. Ціна проведеної експертизи становить 5 296 грн [доказ 26].
		25.08.2016 складено висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11861/13052?13055/16-35 за результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів [доказ 27]. Вартість проведення цієї експертизи складає 10 592 грн [доказ 28].
		За результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок від 15.09.2016 № 11867/16-35/13894/13895/16-35 [доказ 29]. Ціна проведеної експертизи становить 7 944 грн [доказ 30].
		31.08.2016 складено висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11862/16-35/13238/13239/16-35 за результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів [доказ 31]. Вартість проведення цієї експертизи складає 7 944 грн [доказ 32].
		За результатами проведення судово-економічної експертизи судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок від 17.05.2016 № 6335/6768/16-45 [доказ 33]. Ціна проведеної експертизи становить 15 888 грн [доказ 34].
		29.08.2017 складено висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 15191/17-45 за результатами проведення судово-економічної експертизи [доказ 35]. Вартість проведення цієї експертизи складає 2 976 грн [доказ 36].
		За результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок від 27.05.2016 № 7236/7237/16-32/8305?8308/16-32 [доказ 37]. Ціна проведеної експертизи становить 8 587,8 грн [доказ 38].
		30.08.2016 складено висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7030/16-35/13405/16-35 за результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів [доказ 39]. Вартість проведення цієї експертизи складає 6 884,8 грн [доказ 40].
		За результатами проведення криміналістичної експертизи відеозвукозапису судовими експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок від 24.04.2017 № 1473/1474 [доказ 41]. Ціна проведеної експертизи становить 6 536 грн [доказ 42].
		15.08.2017 складено висновок судових експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2720/2721 за результатами проведення криміналістичної експертизи відеозвукозапису [доказ 43]. Вартість проведення цієї експертизи складає 5 942 грн [доказ 44].
		Про вирішення питання інших можливих процесуальних витрат учасниками кримінального провадження не заявлено.
		Отож, необхідно стягнути з  ОСОБА_25  на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення вищевказаних експертиз.
		Доказами та процесуальними документами, що підтверджують встановлені судом обставини в розділі V. вироку, є:
		1)постанова про визнання речовими доказами від 02.03.2016, складена детективом НАБУ ОСОБА_91 (т.8 а.с.26-29);
		2)копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04.03.2016 у справі № 760/21597/15-к (т.8 а.с.42-44, т.37 а.с.44-46);
		3)постанова про визнання речовими доказами від 02.03.2016, складена детективом НАБУ ОСОБА_91 (т.7 а.с.221-224);
		4)копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04.03.2016 у справі № 760/21597/15-к (т.7 а.с.232-233, т.37 а.с.47-49);
		5)постанова про визнання речовим доказом від 22.05.2017, складена детективом НАБУ ОСОБА_96 (т.41 а.с.33-36);
		6)постанова про визнання речовими доказами від 21.06.2017, складена старшим детективом НАБУ ОСОБА_91 (т.6 а.с.96-97);
		7)постанова про визнання речовими доказами від 26.05.2017, складена детективом НАБУ ОСОБА_96 (т.6 а.с.155-158);
		8)постанова про визнання речовими доказами від 07.06.2017, складена детективом НАБУ ОСОБА_101 (т.6 а.с.173-177);
		9)постанова про визнання речовими доказами від 07.06.2016, складена детективом НАБУ ОСОБА_91 (т.6 а.с.223-224);
		10)постанова про визнання речовими доказами від 20.03.2017, складена старшим детективом НАБУ ОСОБА_91 (т.19 а.с.102-103);
		11)постанова про визнання речовими доказами від 03.04.2017, складена старшим детективом НАБУ ОСОБА_91 (т.8 а.с.166-168);
		12)постанова про визнання речовими доказами від 05.04.2017, складена старшим детективом НАБУ ОСОБА_91 (т.9 а.с.166-169);
		13)постанова про визнання речовими доказами від 03.04.2017, складена старшим детективом НАБУ ОСОБА_91 (т.11 а.с.70-77);
		14)постанова про визнання речовим доказом від 06.07.2016, складена детективом НАБУ ОСОБА_94 (т.14 а.с.200-204);
		15)постанова про визнання речовими доказами від 20.03.2017, складена старшим детективом НАБУ ОСОБА_91 (т.19 а.с.72-82);
		16)постанова про визнання речовим доказом від 02.07.2016, складена детективом НАБУ ОСОБА_94 (т.25 а.с.104-111);
		17)копія ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.11.2019 у справі № 760/19772/19 (т.26 а.с.129-131);
		18)копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 26.09.2017 у справі № 760/19304/17 (т.26 а.с.145-146);
		19)копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01.07.2019 у справі № 760/18130/19 (т.41 а.с.37-39);
		20)копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22.08.2017 у справі № 760/15961/17 (т.41 а.с.40);
		21)висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 08.09.2016 № 11863/16-35/13670/16-35 (т.6 а.с.90-94);
		22)акт здачі-приймання висновку судового експерта № 11863/16-35/13670/16-35 від 08.09.2016 (т.6 а.с.89);
		23)висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 08.09.2016 № 11864/16-35/13796/16-35 (т.6 а.с.106-110);
		24)акт здачі-приймання висновку судового експерта № 11864/16-35/13796/16-35 (т.6 а.с.105);
		25)висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 08.09.2016 № 11865/16-35/13786/16-35 (т.6 а.с.120-123);
		26)акт здачі-приймання висновку судового експерта № 11865/16-35/13786/16-35 (т.6 а.с.119);
		27)висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 25.08.2016 № 11861/13052?13055/16-35 (т.6 а.с.133-139);
		28)акт здачі-приймання висновку судового експерта № 11861/13052?13055/16-35 (т.6 а.с.132);
		29)висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 15.09.2016 № 11867/16-35/13894/13895/16-35 (т.6 а.с.149-153);
		30)акт здачі-приймання висновку судового експерта № 11867/16-35/13894/13895/16-35 (т.6 а.с.148);
		31)висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 31.08.2016 № 11862/16-35/13238/13239/16-35 (т.6 а.с.167-171);
		32)акт здачі-приймання висновку судового експерта № 11862/16-35/13238/13239/16-35 (т.6 а.с.166);
		33)висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи від 17.05.2016 № 6335/6768/16-45 (т.15 а.с.132-149);
		34)акт здачі-приймання висновку судових експертів № 6335/6768/16-45 (т.15 а.с.131);
		35)висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи від 29.08.2017 № 15191/17-45 (т.15 а.с.156-170);
		36)акт здачі-приймання висновку судового експерта № 15191/17-45 (т.15 а.с.155);
		37)висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27.05.2016 № 7236/7237/16-32/8305?8308/16-32 (т.15 а.с.182-214);
		38)акт здачі-приймання висновку судових експертів № 7236/7237/16-32/8305?8308/16-32 (т.15 а.с.181);
		39)висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 30.08.2016 № 7030/16-35/13405/16-35 (т.19 а.с.97-100);
		40)акт здачі-приймання висновку експерта № 7030/16-35/13405/16-35 (т.19 а.с.96);
		41)висновок експертів   Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення криміналістичної експертизи відеозвукозапису від 24.04.2017 № 1473/1474 (т.26 а.с.162-169);
		42)супровідний лист про направлення висновку експертизи № 1473/1474 (т.26 а.с.161);
		43)висновок експертів   Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення криміналістичної експертизи відеозвукозапису від 15.08.2017 № 2720/2721 (т.26 а.с.175-185);
		44)супровідний лист про направлення висновку експертизи № 2720/2721 (т.26 а.с.174).
		З огляду на вищевикладене, суд:
		 
		УХВАЛИВ:
		1.Відмовити в задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності стосовно ОСОБА_25 за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.
		2. ОСОБА_25 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, та виправдати його.
		3. ОСОБА_25  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років 6(шість) місяців з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки, та з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.
		4.Обрати  ОСОБА_25  запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.
		5.Обвинуваченого  ОСОБА_25  затримати негайно.
		6.Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання  ОСОБА_25 а.
		7.У строк покарання  ОСОБА_25  зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 14.04.2018 по 17.05.2018 та з 15.04.2019 по 22.04.2019 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		8.Пред`явлений в.о. генерального директора ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ОСОБА_108 цивільний позов залишити без розгляду.
		9.Застосувати спеціальну конфіскацію на користь держави коштів у розмірі 116 133 594,13 гривень, розміщені на банківському рахунку №  НОМЕР_1 у ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_19 », який належить ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
		10.Застосувати спеціальну конфіскацію на користь держави коштів у розмірі 80 689 880,01 гривень, розміщені на банківському рахунку №  НОМЕР_2 у філії - Головному управлінні по місту Києву та Київській області АТ « ІНФОРМАЦІЯ_47 », який належить ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
		11.Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		12.Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04.03.2016 у справі № 760/21597/15-к на кошти у розмірі 116 133 594,13 гривень, розміщені на банківському рахунку №  НОМЕР_1 у ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_19 », який належить ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » залишити в силі.
		13.Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04.03.2016 у справі № 760/21597/15-к на кошти у розмірі 80 689 880,01 гривень, розміщені на банківському рахунку №  НОМЕР_2 у філії - Головному управлінні по місту Києву та Київській області АТ « ІНФОРМАЦІЯ_47 », який належить ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » залишити в силі.
		14.Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.11.2019 у справі № 760/19772/19 на майно ОСОБА_25 у виді коштів на рахунку №  НОМЕР_10 в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_77 » (МФО НОМЕР_11 ) та моточовна Bombardier GTX з бортовим номером УДД-734-К залишити в силі.
		15.Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 26.09.2017 у справі № 760/19304/17 на майно ОСОБА_25 у частках статутних капіталів, а саме: ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_78 » ( НОМЕР_12 ), частка у статутному капіталі - 66 500 000 гривень - 95%; ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_79 » ( НОМЕР_13 ), частка у статутному капіталі - 2 050 гривень - 10%; ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_80 » ( НОМЕР_14 ), частка у статутному капіталі - 20 500 гривень - 100%; ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_81 » ( НОМЕР_15 ), частка у статутному капіталі - 35 017,5 гривень - 66,7%; ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_82 » ( НОМЕР_16 ), частка у статутному капіталі - 31 500 гривень - 50%; ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_83 » ( НОМЕР_17 ), частка у статутному капіталі - 7 400 гривень - 50%; ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_84 » ( НОМЕР_18 ), частка у статутному капіталі - 1 699 830 гривень - 99%; ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_85 » ( НОМЕР_19 ), частка у статутному капіталі - 10 250 гривень - 50%, залишити в силі.
		16.Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01.07.2019 у справі № 760/18130/19 на майно, яке зареєстровано на власника ОСОБА_110 , а саме: автомобіль «LEXUS RX 270», 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_20 , номер кузова НОМЕР_21 .
		17. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22.08.2017 у справі № 760/15961/17, а саме: 1) автомобіль «MITSUBISHI OUTLANDER», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_22 , номер кузова НОМЕР_23 ; 2) автомобіль «ЗАЗ 110217», 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_24 , номер кузова НОМЕР_25 .
		18. Стягнути з ОСОБА_25 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів, а саме витрати за проведення: експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 08.09.2016 № 11863/16-35/13670/16-35  Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 5 296 (п`ять тисяч двісті дев`яносто шість) гривень; експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 08.09.2016 № 11864/16-35/13796/16-35  Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 5 296 (п`ять тисяч двісті дев`яносто шість) гривень; експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 08.09.2016 № 11865/16-35/13786/16-35  Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 5 296 (п`ять тисяч двісті дев`яносто шість) гривень; експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 25.08.2016 № 11861/13052?13055/16-35  Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 10 592 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто дві) гривні; експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 15.09.2016 № 11867/16-35/13894/13895/16-35  Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 7 944 (сім тисяч дев`ятсот сорок чотири) гривні; експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 31.08.2016 № 11862/16-35/13238/13239/16-35  Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 7 944 (сім тисяч дев`ятсот сорок чотири) гривні; судово-економічної експертизи від 17.05.2016 № 6335/6768/16-45  Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 15 888 (п`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень; судово-економічної експертизи від 29.08.2017 № 15191/17-45  Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 2 976 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят шість) гривень; судово-почеркознавчої експертизи від 27.05.2016 № 7236/7237/16-32/8305?8308/16-32  Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 8 587 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят сім) гривень 80 копійок; експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 30.08.2016 № 7030/16-35/13405/16-35  Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 6 884 (шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок; криміналістичної експертизи відеозвукозапису від 24.04.2017 № 1473/1474  Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 6 536 (шість тисяч п`ятсот тридцять шість) гривень; криміналістичної експертизи відеозвукозапису від 15.08.2017 № 2720/2721  Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 5 942 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок дві) гривні.
		19. Вирок може бути оскаржений впродовж тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
		20. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		21. Копію вироку негайно після його проголошення вручити присутнім в судовому засіданні учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня - надіслати іншим учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
		22. Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинувачений та його захисники - подати клопотання про помилування.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...