Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/1164/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них; про приватну власність, з них; щодо витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано судом: 12.06.2025. Зареєстровано: 12.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2025.
Дата набрання законної сили: 14.05.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 травня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  907/1164/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В, Мачульський Г. М.,
		за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
		представників учасників справи:  
		Акціонерного товариства "Українська залізниця"  - Лях К. М., Рудяк О. І.,
		Закарпатської обласної військової адміністрації - Стегура Р. І., 
		Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_1.,
		Закарпатської обласної військової адміністрації - Стегура Р. І., 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
		на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024
		у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і  споруд"
		до Військової частини НОМЕР_1 та Закарпатської обласної військової адміністрації
		про визнання незаконним та скасування рішення про вилучення майна та витребування майна.
		ВСТАНОВИВ:
		1. Короткий зміст позовних вимог 
		1.1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" звернулось до господарського суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та Закарпатської обласної військової адміністрації (далі - Закарпатська ОВА) про:
		- визнання незаконним та скасування рішення військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2022 № 56 про вилучення нерухомого майна у АТ "Українська залізниця";
		- визнання незаконним та скасування рішення ради оборони Закарпатської ОВА від 22.04.2022 "Про невідкладні заходи для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави", яке введено в дію розпорядженням Закарпатської ОВА від 22.04.2022 № 31-ДК "Про введення в дію рішення ради оборони області";
		- витребування у Військової частини НОМЕР_1 майна із чужого незаконного володіння, а саме адміністративну будівлю А, площею 787, 30 кв. м; гараж Б, площею 113,50 кв. м; огорожу № 1-3, у законне володіння АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд".
		1.2. За доводами позивача, відповідачі безпідставно визначили спосіб передачі майна - вилучення, оскільки такий механізм передачі відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах воєнного стану чи надзвичайного стану" не може застосовуватися до майна АТ "Українська залізниця", до якого натомість може бути застосовано механізм примусового відчуження з подальшим відшкодуванням вартості переданого майна. Вважає, що спірні рішення прийнято з порушенням принципу пропорційності втручання в мирне володіння власністю та з перевищенням повноважень, передбачених цим Законом.
		2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами 
		2.1. Розпорядженням Закарпатської ОВА від 22.04.2022 № 31-рк введено в дію рішення ради оборони області від 22.04.2022 № 21 "Про невідкладні заходи для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави".
		2.2. Рішенням Закарпатської ОВА (ради оборони області) від 22.04.2022 № 21  "Про невідкладні заходи для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави" погоджено Військовій частині НОМЕР_1 вилучення у АТ "Українська залізниця" нежитлової будівлі (адміністративної будівлю, А, площею 787,30 кв.м; гаражу, Б, площею 113,50 кв.м, огорожі, № 1-3).
		2.3. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2022 № 57 "Про вилучення майна в умовах режиму воєнного стану" вилучено у АТ "Українська залізниця" на період строку дії воєнного стану в Україні нежитлову будівлю, а саме: адміністративну будівлю, А площею 787,30 кв. м; гараж, Б, площею 113,50 кв. м, огорожу, № 1-3.
		2.4. Пунктом 3 наведеного наказу вирішено повернути об`єкт державної власності в належному стані після завершення строку дії воєнного стану в Україні.
		2.5. Згідно з актом про примусове відчуження або вилучення майна від 19.05.2022 відповідач-1 та відповідач-2 здійснили вилучення нерухомого майна, власником якого є АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд".
		2.6. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.11.2023 АТ "Українська залізниця" продовжує бути власником цього майна.
		3. Короткий зміст судових рішень
		3.1. Рішенням від 28.05.2024 Господарський суд міста Києва у позові відмовив повністю.
		3.2. Мотивував тим, що позивач має всі ознаки державного підприємства, тож процедура примусового вилучення спірного нерухомого майна була здійснена з дотриманням вимог законодавства України.
		3.3. Постановою від 04.11.2024 Північний апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без змін. 
		4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
		4.1. Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
		4.2. Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу у відповідності до виключних випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		4.3. Обґрунтовуючи пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування положень статей 4 та 10 Закону України "Про особливості утворенні акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", викладений у постанові Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 917/730/22 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 по справі № 910/5953/17, зокрема, щодо особливостей формування статутного капіталу АТ "Укрзалізниця" та статусу її майна.
		4.4. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі, оскільки не врахували особливості правого режиму управління і розпорядження майном АТ "Укрзалізниця", що внесене державою при його утворенні до статутного капіталу товариства.
		4.5. Обґрунтовуючи пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", а саме, примусового вилучення для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану майна, що внесене до статутного капіталу суб`єкта господарювання державного сектору економіки (державного акціонерного товариства), який має спеціальну правоздатність, оскільки через особливий порядок формування статутного капіталу наділений правами та обов`язками в частині використання та розпорядження таким майном на праві власності, а не на праві господарського відання.
		5. Позиція інших учасників справи
		5.1. У відзиві на касаційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 просить судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.
		5.2. Закарпатська ОВА також подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
		6. Позиція Верховного Суду
		6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		6.2. Спір у цій справі виник внаслідок заперечення позивачем способу передачі майна - шляхом вилучення, оскільки такий механізм передачі відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах воєнного стану чи надзвичайного стану" не може застосовуватися до майна АТ "Українська залізниця", яке, на думку позивача, може бути передано лише шляхом примусового відчуження з подальшим відшкодуванням вартості переданого майна.
		6.3. Дійсно, Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачені дві різні процедури:   
		1) примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості;   
		2) вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Таке вилучення здійснюється безоплатно.   
		6.4. Відмінність цих процедур полягає у тому, чи відбувається зміна власника майна та перехід власності до держави, чим зумовлене відшкодування вартості такого майна.
		6.5. Особливістю другої процедури є те, що вона застосовується, по-перше, лише щодо державного майна, наданого на праві господарського відання або оперативного управління, а по-друге, застосовується лише щодо державних підприємств, державних господарських об`єднань, які відтак позбавляються права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном. Зміна ж власника державного майна у такому випадку не відбувається, а тому відсутні підстави для відшкодування його вартості.   
		6.6. Скаржник наполягає, що у справі, що розглядається, спірне майно належить йому саме на праві власності, а не на іншому титулі. Відповідно зазначає, що у цій справі не підлягають застосуванню висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.04.2024 по справі № 917/1212/21 ("справа Укрнадра"), бо вони є нерелевантними до спірних правовідносин. Натомість підлягають застосуванню висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, зокрема щодо правового режиму майна AT "Укрзалізниця", за якими АТ "Укрзалізниця" володіє майном на двох правових режимах: на праві власності та господарського відання. При цьому за загальним правилом це АТ володіє майном на праві власності; а на праві господарського відання - як виняток у випадках, вказаних у законі. 
		6.7. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у позові, дійшовши висновку, що АТ "Українська залізниця" є державним підприємством за визначенням, закріпленим законодавцем у пункті 7 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансову реструктуризацію", згідно з яким державне підприємство - підприємство, що діє на основі державної власності, або підприємство, у статутному капіталі якого частка державної власності становить 50 і більше відсотків". 
		6.8. Однак цей висновок є помилковим, оскільки відповідно до першого абзацу частини першої статті 1 зазначеного Закону "Визначення термінів" терміни вживаються в такому значенні саме для цілей цього Закону, який визначає умови та порядок проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації боржника із вжиттям заходів, передбачених цим Законом. 
		6.9. Разом з тим у визначенні певного суб`єкта господарювання як державного підприємства слід враховувати, що правові основи господарської діяльності, учасники відносин  у сфері господарювання, організаційні форми господарювання визначені ГК України. Так, відповідно до частини другої статті 22 ГК України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів. Зазначена норма не означає, що всі суб`єкти господарювання державного сектора економіки є державними підприємствами. Вона означає, що такими суб`єктами, крім державних підприємств, є, зокрема, інші юридичні особи, якщо державна частка у їх статутному капіталі перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.   
		6.10. Відповідно до частини третьої статті 63 ГК України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. При цьому ГК України передбачає створення державних підприємств як унітарних підприємств (останнє речення частини четвертої статті 63 ГК України, глава 8 розділу II "Суб`єкти господарювання" ГК України), і не передбачає їх створення як корпоративних підприємств. 
		6.11. За частиною п`ятою статті 63 ГК України корпоративними є, зокрема, підприємства, що створюються у формі господарського товариства. 
		6.12. Відповідне регулювання, що розмежовує державні підприємства та господарські організації міститься також у Законі України "Про управління об`єктами державної власності". Так, у статті 3 цього закону серед об`єктів управління державної власності вказано зокрема:
		-  майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям;
		- майно, яке передано державним господарським об`єднанням;
		- корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави);
		-  державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій  і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій;
		- державне майно, надане суб`єкту господарювання на праві господарського відання відповідно до законодавства.
		Аналогічно стаття 4 цього закону серед суб`єктів управління об`єктами державної власності вказує як окремих суб`єктів державне підприємство, установу, організацію або господарське товариство, 100 відсотків часток якого належить державі. 
		6.13. Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" постановлено утворити Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття.
		Відповідно до пункту 36 Статуту AT "Укрзалізниця" товариство є державним акціонерним товариством, засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України.
		6.14. Щодо правового статусу майна AT "Укрзалізниця" слід врахувати, що згідно з пунктом 2 вказаної вище постанови статутний капітал Товариства формується шляхом внесення до нього, серед іншого, майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку № 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
		6.15. Законом України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" встановлено, що:
		- майно залізничного транспорту загального користування - майно, у тому числі об`єкти інфраструктури, що належать Державній адміністрації залізничного транспорту України, підприємствам, установам та організаціям залізничного транспорту загального користування, зокрема будівлі, споруди, об`єкти незавершеного будівництва, об`єкти соціальної сфери, транспортні засоби, обладнання, устаткування, інвентар, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, цінні папери, корпоративні права держави, право постійного користування земельними ділянками, а також інші майнові права, включаючи права на об`єкти інтелектуальної власності, кошти, у тому числі в іноземній валюті. До об`єктів соціальної сфери належать структурні підрозділи підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування з питань охорони здоров`я, відпочинку, торгівлі, громадського харчування, фізичної культури та спорту, професійної підготовки (пункт 1 частини першої статті 1 Закону);
		- акції господарських товариств, внесені до статутного капіталу Товариства, є його власністю (частина третя статті 5 Закону);
		- магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації* централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю та закріплюються за Товариством на праві господарського відання (частина перша статті 10 Закону);
		- товариство не може відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, безоплатне користування, вносити до статутного (складеного) капіталу суб`єктів господарювання майно, зазначене в частині першій цієї статті, та вчиняти щодо нього інші правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна. Таке майно не підлягає приватизації, продажу під час провадження у справі про банкрутство, на нього не може бути звернене стягнення за рішенням суду, накладено арешт (частина друга статті 10 Закону).
		6.16. Окрім того, відповідно до пункту 21 статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 у первісній редакції, AT "Укрзалізниця" має у власності акції господарських товариств, внесені до його статутного капіталу, та інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Відповідно до пункту 21 статуту у чинній редакції Товариству на праві приватної власності належать акції господарських товариств, майно, що внесені до його статутного капіталу, та інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством, крім майна, закріпленого за товариством на праві господарського відання.
		6.17. Відповідно до висновків, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 (пункт 45), Укрзалізниця володіє майном на двох правових режимах:
		- на праві власності (майно передане до статутного капіталу);
		- на праві повного господарського відання (майно, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях та в зоні АТО, тобто майно, яке вибуло із фактичного володіння держави; майно, що залишається у державній власності і щодо якого встановлені певні обмеження щодо розпорядження для AT "Укрзалізниця").
		Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірність застосування процедури вилучення майна, яким позбавляються державні підприємства, державні господарські об`єднання права господарського відання та оперативного управління до спірного майна АТ "Українська залізниця".
		Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення військової частини від 11.04.2022 № 56 та рішення ради оборони Закарпатської обласної військової адміністрації від 22.04.2022
		6.18. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №   911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15.10.2019 у справі №   911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №   910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01.02.2020 у справі №   922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52), від 23.11.2021 у справі?№?359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 109)). Тому вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №   911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11.02.2020 у справі №   922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 23.11.2021 у справі?№?359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 150)).   
		6.19. При цьому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127).   
		6.20. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в позові в частині цих вимог, але з інших мотивів.   
		Щодо позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння   
		6.21. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2019 у справі №   372/1684/14-ц).   
		6.22. З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).??Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі?№?359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 62, 63)).   
		6.23. Виходячи з наведеного, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц дійшла висновку, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (див. пункт 72 вказаної постанови).
		6.24. Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій, право власності на спірні об`єкти нерухомості зареєстроване за позивачем. Отже, позивач є володільцем спірного майна (книжкове володіння). При цьому віндикаційним позовом (статті 387 ЦК України) є позов неволодіючого власника до володіючого порушника.
		6.25. Тож оскільки позивач не втратив володіння спірним майном, то віндикаційний позов не є належним способом захисту його прав. Якщо відповідач (держава в особі державних органів) здійснив    фізичне зайняття спірного майна, то належним способом захисту прав позивача є негаторний позов (частина перша статті 391 ЦК України), з яким позивач не звертався.   
		6.26. Враховуючи, що, як вже зазначено вище, обрання неналежного способу захисту порушених прав є самостійною підставою для відмови у позові, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку про відмову в позові в частині цієї вимоги, але з інших мотивів.   
		7. Висновки Верховного Суду
		7.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		7.2. Згідно із частиною першою статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		7.3. З урахуванням викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанову слід змінити в їх мотивувальних частинах, виклавши їх в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.
		8. Судові витрати
		8.1. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальних частин оскаржуваних постанови та рішення із залишенням без змін їх резолютивних частин, то відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі №   907/1164/23 змінити, виклавши їх мотивувальні частині в редакції цієї постанови. В решті судові рішення залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча                                                                                          Л. Рогач
		 
		Судді                                                                                                    Є. Краснов
		 
		                                                                                                    Г. Мачульський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...