Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/1063/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них; про приватну власність, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано судом: 12.06.2025. Зареєстровано: 12.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2025.
Дата набрання законної сили: 04.06.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 червня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  918/1063/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
		 
		розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна"
		 
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 (колегія суддів: Олексюк Г. Є. - головуючий, Мельник О. В., Петухов М. Г.) і ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.01.2025 (суддя Мовчун А. І.)
		 
		за заявою керівника Рівненської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову у справі
		 
		за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Клеванської селищної ради
		 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна"
		 
		про скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. У листопаді 2024 року керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Клеванської селищної ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" (далі - ТОВ "Евервелле Україна"), в якому просив скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Евервелле Україна" на об`єкт нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції" (реєстраційний номер 2780568856060), який знаходиться за адресою: вул.   Козацька, 10, смт. Клевань, Рівненський район, Рівненська область, здійснену державним реєстратором Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області Ільчуком О. С. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.08.2023 № 68859629).
		 
		1.2. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Клеванської селищної ради обґрунтовані тим, що у відповідача відсутні правовстановлюючі документи, які би підтверджували право власності ТОВ "Евервелле Україна" на об`єкти нерухомого майна (прибудова літ. "м1", прибудова літ. "м2", завальна яма літ. "2М-1", підвал ПД/2М-1, пандус літ. "2м1", пандус літ. "2м2", естакада літ. "2м3").
		 
		2. Кроткий зміст заяви про вжиття заходів забезпечення позову
		 
		2.1. У січні 2025 року до Господарського суду Рівненської області від Прокурора надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 918/1063/24, в якій заявник просив вжити заходи забезпечення шляхом: 
		 
		- накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції" (реєстраційний номер 2780568856060);
		 
		- заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії (в тому числі поділ чи об`єднання) щодо об`єкта нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції" з реєстраційним номером 2780568856060, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
		 
		- заборони ТОВ "Евервелле Україна" та іншим фізичним   /   юридичним особам, вчиняти будь-які дії з об`єктом нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції" з реєстраційним номером 2780568856060, спрямовані на поділ або об`єднання, а також укладати правочини щодо нього до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
		 
		2.2. Заява Прокурора, подана в інтересах держави в особі Клеванської селищної ради про вжиття заходів забезпечення позову у справі №   918/1063/24, обґрунтована тим, що у відповідача відсутні правовстановлюючі документи, які би підтверджували право власності ТОВ "Евервелле Україна" на об`єкти нерухомого майна (прибудова літ. "м1", прибудова літ. "м2", завальна яма літ. "2М-1", підвал ПД/2М-1, пандус літ. "2м1", пандус літ. "2м2", естакада літ. "2м3"). При цьому, за доводами Прокурора, в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі № 918/1134/22 встановлено, що ТОВ "Евервелле Україна" не є власником об`єктів нерухомого майна. Крім того, під час розгляду справи № 918/1134/22 апеляційний господарський суд зазначив як про відсутність доказів здійснення ТОВ "Евервелле Україна" будівництва об`єктів нерухомого майна, так і про те, що дійсний власник об`єктів нерухомого майна невідомий.
		 
		3. Короткий зміст судових рішень
		 
		3.1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.01.2025, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі № 918/1063/24, задоволено заяву Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.
		 
		Вирішено вжити заходи забезпечення позову у справі № 918/1063/24 шляхом:
		 
		- накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції" (реєстраційний номер 2780568856060);
		 
		- заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії (в тому числі поділ чи об`єднання) щодо об`єкта нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції" з реєстраційним номером 2780568856060 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
		 
		- заборони ТОВ "Евервелле Україна" та іншим фізичним   /   юридичним особам, вчиняти будь-які дії з об`єктом нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції" з реєстраційним номером 2780568856060, спрямовані на поділ або об`єднання, а також укладати правочини щодо нього до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
		 
		Стягувач: Рівненська окружна прокуратура.
		 
		Боржник: ТОВ "Евервелле Україна".
		 
		Визначено, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 27.01.2025 у справі №   918/1063/24 є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років, а саме до 28.01.2028 включно.
		 
		3.2. Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 918/1063/24, встановили, що до складових частин об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2780568856060, зокрема, належать об`єкти нерухомого майна, щодо яких Прокурор просив скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Евервелле Україна" у справі № 918/1063/24 (прибудова літ. "м1", прибудова літ. "м2", завальна яма літ. "2М-1", підвал ПД/2М-1, пандус літ. "2м1", пандус літ. "2м2", естакада літ. "2м3") та державна реєстрація яких підлягала скасуванню на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі №   918/1134/22. Проте, як зазначили господарські суди, виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі №   918/1134/22 є неможливим через здійснення реєстраційних дій за заявою ТОВ "Евервелле Україна" від 09.08.2023. В результаті наведених реєстраційних дій реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна було закрито, а реєстраційні номери таких об`єктів скасовано у зв`язку з тим, що об`єкт нерухомого майна разом зі складовими частинами було об`єднано з іншими належними ТОВ "Евервелле Україна" об`єктами нерухомого майна у об`єкт під назвою "Комплекс будівель і споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції", відомості про який 09.08.2023 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та присвоєно реєстраційний номер 2780568856060 (рішення про державну реєстрацію від 14.08.2023 № 68859629). З урахуванням викладеного господарські суди взяли до уваги встановлені обставини щодо вчинення ТОВ "Евервелле Україна" дій, спрямованих на унеможливлення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі №   918/1134/22, з метою збереження прав на об`єкти нерухомого майна. 
		 
		За таких обставин господарські суди дійшли висновку, що в цьому випадку існує ймовірність подальшого відчуження об`єкта нерухомого майна, поділу чи об`єднання, або вчинення відповідачем правочинів щодо нього. Крім того, за висновками господарських судів, заява Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується на достатньо обґрунтованих припущеннях заявника про те, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він в інтересах Клеванської селищної ради звернувся до суду. При цьому господарські суди зазначили, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, тобто арешт майна є самостійним видом (способом) забезпечення позову, який за правовою сутністю обмежує право особи розпоряджатися спірним майном. Господарські суди попередніх інстанцій врахували, що накладення арешту на нерухоме майно не впливає на право щодо його використання, а вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки можливість розпоряджатися таким об`єктом обмежується на певний час. Крім того, господарські суди дійшли висновку про те, що обрані способи забезпечення позову узгоджуються з предметом позову, а в цьому випадку існує зв`язок між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог. При цьому, як зазначили суди, заходи забезпечення позову в цій справі не вплинуть та не перешкоджатимуть здійсненню господарської діяльності відповідача, оскільки спрямовані лише на обмеження дій щодо розпорядження нерухомим майном, не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, що не є учасниками цього спору, та є співмірними із заявленими позовними вимогами.
		 
		4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
		 
		4.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 та ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.01.2025 у справі № 918/1063/24, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Евервелле Україна" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 918/1063/24.
		 
		4.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Евервелле Україна" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме приписів статей 76- 79, 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме положень статей 182, 184, 188, 191, 204, 317, 319, 328, 334, 388 Цивільного кодексу України. При цьому, на думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій з порушенням норм процесуального права не надали оцінки належності та допустимості доказів, поданих ТОВ "Евервелле Україна".
		 
		4.3. Крім того, ТОВ "Евервелле Україна" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 18.05.2021 у справі №   914/1570/20, від 24.05.2021 у справі №   910/3158/20, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 16.08.2018 у справі №   910/1040/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 24.02.2021 у справі №   367/4613/18-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №   905/1526/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.    
		 
		4.4. Скаржник у касаційній скарзі також зазначає, що в разі задоволення касаційної скарги ТОВ "Евервелле Україна", поданої на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.01.2025 у справі №   918/1063/24, він звернеться до Верховного Суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких складає 20 000,00 грн.
		 
		4.5. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ТОВ "Евервелле Україна" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Прокурор зазначає, що обрані ним способи забезпечення позову спроможні забезпечити ефективний захист порушених прав та інтересів держави (територіальної громади) в разі задоволення позову. Крім того, на думку Прокурора, заходи забезпечення позову в цій справі не вплинуть та не перешкоджатимуть здійсненню господарської діяльності відповідача, оскільки спрямовані лише на обмеження дій щодо розпорядження нерухомим майном, не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, що не є учасниками цього спору, та є співмірними із заявленими позовними вимогами. 
		 
		4.6. 15.05.2025 до Верховного Суду від ТОВ "Евервелле Україна" надійшли заперечення на відзив Прокурора. 
		 
		5. Позиція Верховного Суду 
		 
		5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		 
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. 
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		5.2. За змістом частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		5.3. Переглянувши оскаржувані судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке. 
		 
		5.4. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
		 
		5.5. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
		 
		5.6. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		5.7. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі №   904/1329/23, від 11.07.2023 у справі №   917/322/23, від 28.07.2023 у справі №   911/2797/22.
		 
		5.8. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі №   916/1804/24, від 21.03.2024 у справі №   910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №   914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
		 
		5.9. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №   905/448/22, постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі №   916/1804/24, від 21.03.2024 у справі №   910/15328/23.
		 
		5.10. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 11.07.2024 у справі №   925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі №   906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.
		 
		5.11. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/9314/24, від 13.01.2025 у справі № 904/3751/24, від 15.01.2025 у справі №   904/1803/24.
		 
		5.12. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
		 
		5.13. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 11.07.2024 у справі №   925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №   910/17599/23, від 21.03.2024 у справі №   910/15328/23, від 13.12.2023 у справі №   921/290/23.
		 
		5.14. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі №   922/1583/23, від 28.07.2021 у справі №   914/2072/20.
		 
		5.15. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
		 
		5.16. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
		 
		5.17. Водночас колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.03.2025 у справі №   910/11409/24, від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 21.03.2024 у справі №   910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №   921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.
		 
		5.18. Верховний Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі №   916/1804/24, від 13.12.2023 у справі №   921/290/23, від 29.06.2023 у справі №   925/1316/22, від 24.05.2023 у справі №   906/1162/22. 
		 
		5.19. При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №   754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
		 
		5.20. Ключовим, за висновком Великої Палати Верховного Суду, є встановлення судом: 1)   наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
		 
		5.21. Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
		 
		5.22. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши заяву Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 918/1063/24, дійшли висновків про наявність підстав для її задоволення. 
		 
		5.23. Проте Верховний Суд частково не погоджується з висновками господарських судів з огляду на таке.  
		 
		5.24. Колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, яке належить до предмета спору. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, на які обґрунтовано посилається скаржник у касаційній скарзі та які не враховані господарськими судами попередніх інстанцій під час накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції". Крім того, аналогічні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2025 у справі №   910/9314/24, від 13.01.2025 у справі № 904/3751/24, від 19.02.2025 у справі №   916/4912/24.
		 
		5.25. Проте господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 918/1063/24, зокрема, шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції", помилково не врахували того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися із предметом та підставами позову. Верховний Суд зазначає, що позовні вимоги в цій справі не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення   /   витребування об`єкта нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції" на користь позивача. Тому господарські суди попередніх інстанцій, накладаючи арешт на об`єкт нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції", залишили поза увагою відсутність зв`язку між обраним Прокурором заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог та не врахували положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій необґрунтовано задовольнили вимогу Прокурора про застосування заходу забезпечення позову в цьому спорі шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції". Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, на яку обґрунтовано посилається скаржник у касаційній скарзі.
		 
		5.26. При цьому зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву Прокурора в частині вжиття заходів забезпечення позову у справі № 918/1063/24 шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції", не навели фактичних обставин, які би свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких Прокурор звернувся до суду, в разі задоволення позову, та обставин, які би підтверджували, що невжиття відповідного заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Водночас господарські суди попередніх інстанцій лише обмежилися посиланням на те, що невжиття заходів забезпечення позову у справі № 918/1063/24 шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції" може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких звернувся Прокурор.
		 
		5.27. Отже, Верховний Суд зазначає, що вжитий господарськими судами попередніх інстанцій захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції" не відповідає змісту позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Клеванської селищної ради.
		 
		5.28. За таких обставин колегія суддів вважає, що в цьому випадку частково підтвердилися доводи скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції", не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, на які обґрунтовано посилається скаржник. 
		 
		5.29. Щодо заходів забезпечення позову у справі № 918/1063/24 у вигляді заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії (в тому числі поділу чи об`єднання) щодо об`єкта нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції" з реєстраційним номером 2780568856060, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; заборони ТОВ "Евервелле Україна" та іншим фізичним   /   юридичним особам, вчиняти будь-які дії з об`єктом нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції" з реєстраційним номером 2780568856060, спрямовані на поділ або об`єднання, а також укладати правочини щодо нього до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, Верховний Суд зазначає таке.  
		 
		5.30. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що до складових частин об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2780568856060, зокрема, належать об`єкти нерухомого майна щодо яких Прокурор просив скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Евервелле Україна" у справі № 918/1063/24 (прибудова літ. "м1", прибудова літ. "м2", завальна яма літ. "2М-1", підвал ПД/2М-1, пандус літ. "2м1", пандус літ. "2м2", естакада літ. "2м3") та державна реєстрація яких підлягала скасуванню на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі №   918/1134/22. Проте, як зазначили господарські суди, виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі № 918/1134/22 є неможливим через здійснення реєстраційних дій за заявою ТОВ "Евервелле Україна" від 09.08.2023. В результаті наведених реєстраційних дій реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна було закрито, а реєстраційні номери таких об`єктів скасовано у зв`язку з тим, що об`єкт нерухомого майна разом зі складовими частинами було об`єднано з іншими належними ТОВ "Евервелле Україна" об`єктами нерухомого майна в об`єкт під назвою "Комплекс будівель і споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції", відомості про який 09.08.2023 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та присвоєно реєстраційний номер 2780568856060 (рішення про державну реєстрацію від 14.08.2023 № 68859629). З урахуванням викладеного господарські суди взяли до уваги встановлені обставини щодо вчинення ТОВ "Евервелле Україна" дій, спрямованих на унеможливлення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі № 918/1134/22, з метою збереження прав на об`єкти нерухомого майна. 
		 
		5.31. За наведених обставин господарські суди дійшли обґрунтованих висновків, що в цьому випадку існує ймовірність подальшого поділу чи об`єднання нерухомого майна, або вчинення відповідачем правочинів щодо нього. 
		 
		5.32. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги ТОВ "Евервелле Україна" не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.
		 
		5.33. При цьому доводи скаржника про правомірність набуття відповідачем права власності на нерухоме майно фактично стосуються вирішення справи по суті позовних вимог, а тому не можуть бути предметом розгляду в суді касаційної інстанції під час перегляду судових рішень щодо забезпечення позову у справі. 
		 
		5.34. Крім того, Верховний Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення статей 182, 184, 188, 191, 204, 317, 319, 328, 334, 388 Цивільного кодексу України та не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 16.08.2018 у справі №   910/1040/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 24.02.2021 у справі № 367/4613/18-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1526/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, адже наведені статті Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається ТОВ "Евервелле Україна".
		 
		5.35. Оскільки господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції", допустили порушення приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, то касаційну скаргу ТОВ "Евервелле Україна" належить задовольнити частково, судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в цій частині - скасувати, а в задоволенні заяви Прокурора в інтересах держави в особі Клеванської селищної ради в цій частині - відмовити. В іншій частині судові рішення слід залишити без змін, адже вони ухвалені з дотриманням норм процесуального законодавства. 
		 
		6. Висновки Верховного Суду
		 
		6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		6.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		 
		6.3. За змістом пунктів 1, 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		6.4. Частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		6.5. Частиною 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		 
		6.6. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, частково підтвердилися, а тому касаційну скаргу ТОВ "Евервелле Україна" належить задовольнити частково, оскаржувані судові рішення - скасувати в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції"; в іншій частині судові рішення слід залишити без змін.
		 
		7. Судові витрати 
		 
		За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті. Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у справі №   918/1063/24 не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.  
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" задовольнити частково. 
		 
		2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.01.2025 у справі №   918/1063/24 скасувати в частині задоволення заяви керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Клеванської селищної ради про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції" (реєстраційний номер 2780568856060).
		 
		3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити керівнику Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Клеванської селищної ради в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - "Комплекс будівель та споруд зі зберігання та переробки сільськогосподарської продукції" (реєстраційний номер 2780568856060).
		 
		4. В іншій частині постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.01.2025 у справі №   918/1063/24 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                             Н. О. Багай
		 
		Судді                                                                                                                         Т. Б. Дроботова
		                                                                                                             
		 Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...