Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 389/2645/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 12.06.2025. Зареєстровано: 13.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2025.
Дата набрання законної сили: 11.06.2025
Номер судового провадження: 11-кп/4809/352/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019120160001060

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Кропивницький апеляційний суд
		 
		№ провадження 11-кп/4809/352/25 Головуючий у суді І-ї інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія 121 (101) Доповідач в колегії апеляційного суду         ОСОБА_2  
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11.06.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі: 
		головуючого судді   ОСОБА_2 ,
		суддів:   ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		із секретарем  ОСОБА_5 ,
		за участі: 
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		представника потерпілого  ОСОБА_7 ,
		потерпілого  ОСОБА_8 ,
		захисника  ОСОБА_9 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду дистанційно в режимі відео конференції у м. Кропивницькому кримінальне провадження за апеляційними скаргами заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_11 та представника потерпілого  адвоката ОСОБА_12 на вирок Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.03.2025, яким
		 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Казарня, Знам`янського району, Кіровоградської області, громадянина України, не одруженого, маючого малолітню дитину, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		На підставі ст.75КК України ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання звільнено з іспитовим строком на 3 (три) роки.
		Відповідно до ч.1 ст.76 КК України, покладено на ОСОБА_10 , на період іспитового строку, наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
		Стягнуто з ОСОБА_10 на користь Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» витрати в сумі 11428 (одинадцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн 62 коп понесені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_8 .
		Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 6974 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 78 коп.
		Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп.
		Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання щодо речових доказів.
		ВСТАНОВИВ:
		Вироком суду першої інстанції ОСОБА_10 визнаний винуватим та засуджений за те, що він своїми умисними та протиправними діями скоїв умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, за наступних обставин.
		16 червня 2019 року приблизно о 02:30 год. ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 знаходились біля зупинки громадського транспорту, розташованої на відстані 50 м через дорогу від кафе «Сіріус» за адресою вул.Перспективна, 50/4, смт. Знам`янка Друга, Знам`янського району, Кіровоградської області.
		Перебуваючи у вказаному місці до ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підійшов ОСОБА_8 , у якого на грунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка з ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , яка переросла у бійку, під час якої у ОСОБА_10 раптово виник умисел на спричинення ОСОБА_8 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
		Реалізуючи даний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_10 кулаком правої руки наніс один удар ОСОБА_8 в область носа, після чого ліктем правої руки наніс один удар ОСОБА_8 в область лівого ока, спричинивши таким чином останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення склери з випадінням оболонок, закритого перелому кісток носу, ОС-контузія очного яблука, гіфеми, травматичної сублюксованої катаракти, гемофтальми, увеїту, відшарування судинної оболонки, відшарування сітківки, проліферативної вітреоретинопатії, субретанального крововиливу, субрахноїдального крововиливу, макулярного розриву, травматичної оптичної нейропатії, перелому стінок орбіти, ОД  гіперметропії сильного ступеню, які згідно з висновками судово-медичних експертиз №48 від 19 липня 2019 року, №50 від 06 серпня 2019 року, по тяжкості відносяться до категорії тяжких, що спричинило розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.
		 
		В апеляційній скарзі заступник керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_11 просить вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_10 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, взявши ОСОБА_10 під варту в залі суду. Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання. В іншій частині вирок залишити без змін.
		В обґрунтування своїх вимог зазначає, що призначаючи ОСОБА_10 покарання суд першої інстанції вимог закону не дотримався.
		Зокрема, суд, призначаючи покарання ОСОБА_10 у виді позбавлення волі строком на 5 років із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, хоча й зазначив, але не в повному обсязі врахував обставини вчинення злочину та особу обвинуваченого.
		Належним чином не мотивовано прийняття рішення про застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 мінімального покарання, передбаченого санкцією ст.121 КК України, у вироку лише зазначено про його молодий вік, відсутність судимості, позитивну характеристику, наявність малолітньої дитини та досудову доповідь, згідно якої у випадку призначення пробаційної програми ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_10 оцінений як середній.
		Відсутність обставин, які пом`якшують покарання, у сукупності із даними про особу обвинуваченого на безпідставне та немотивоване переконання суду першої інстанції істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та є підставами для призначення обвинуваченому як мінімальної міри покарання, передбаченої санкцією статті, так і застосування положень ст.75 КК України.
		Окрім того, суд врахував одні й ті ж самі обставини при призначенні покарання, як для визначення його розміру, так і для вирішення питання про необхідність звільнення від його відбування з випробуванням.
		При цьому судом першої інстанції належним чином не враховано, що ОСОБА_10 не визнано вину у повному обсязі, його посткримінальну поведінку, заходів, спрямованих на відшкодування завданої потерпілому шкоди, не вживалося, обставини, які пом`якшують його покарання, відсутні. Також, при призначенні покарання судом взагалі не враховану думку потерпілого щодо запропонованої ним міри покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням та досудову доповідь, згідно якої вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_10 оцінений як середній.
		Таким чином, судом безпідставно застосовано мінімальне покарання, передбачене ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України, що не відповідає ні діянню, скоєному ОСОБА_10 , ні його особі, ні шкоді, спричиненій здоров`ю потерпілого, чим допущено невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.
		При цьому судом без достатніх на те підстав, без наведення будь-якого мотивування прийнятого рішення, застосовано до обвинуваченого ОСОБА_10 звільнення від відбування покарання, чим допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню (ст.75 КК України).
		Крім того, при ухваленні вироку судом, в порушення вимог п.4 ч.2 ст.374 КПК України, не вказано про початок строку відбування ОСОБА_10 призначеного цим вироком покарання, чим допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		 
		Представник потерпілого  адвокат ОСОБА_12 в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання ОСОБА_10 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, через м`якість. 
		Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винним та засудити за частиною 1 статті 121 КК України призначивши йому покарання у виді реального позбавлення волі.
		Свої вимоги представник потерпілого обґрунтовує тим, що вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, через м`якість.
		Характер умисних дій обвинуваченого ОСОБА_10 відносно потерпілого ОСОБА_8 , послідовність та інтенсивність їх вчинення, кількість нанесених тілесних ушкоджень за конкретних обставин, на думку потерпілої сторони, поза сумнівом свідчать, що ОСОБА_10 за конкретних обставин подій усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки - умисне протиправне нанесення тяжких тілесних наслідків іншій людині та бажав їх настання.
		Обставини усвідомлення ОСОБА_10 своїх дій та можливістю керувати ними під час нанесення тілесних ушкоджень підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами. Про те місцевий суд під час призначення покарання достатньою мірою не врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відповідно до статті 12 КК України належить до категорії тяжких, ставлення ОСОБА_10 до вчиненого злочину, думку потерпілого.
		Обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні зазначеного злочину не визнав.
		Незважаючи на те, що ОСОБА_10 вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем свого проживання характеризуються посередньо, вину в скоєному не визнав, тому є всі підстави вважати що він і в подальшому може скоювати такі злочини.
		За вказаних обставин, призначене судом покарання є таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, через м`якість, а тому на переконання представника потерпілого вирок стосовно ОСОБА_10 є таким, що на підставі ч.2 статті 409 КПК України підлягає скасуванню.
		 
		Заслухавши доповідача, думку прокурора, потерпілого та його представника, які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних вимог, дослідивши за клопотанням сторони обвинувачення матеріали кримінального провадження, які стосуються особи обвинуваченого, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, є взаємоузгодженими між собою, відповідають фактичним обставинам справи та ніким із сторін і учасників кримінального провадження не оскаржуються. 
		За вказаних обставин колегія суддів апеляційного суду не входить в обговорення доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України, та вважає, що суд першої інстанції дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_10 та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.
		 
		Разом з тим, колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора та представника потерпілого про невідповідність призначеного обвинуваченому ОСОБА_10 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості, зважаючи на наступне.
		Відповідно до статті 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
		Як убачається з вироку, при призначенні покарання суд першої інстанції врахував, що обвинувачений вчинив умисний тяжкий злочин, проти життя та здоров`я особи, фактичні обставини при яких було вчинено злочин, наслідки вчиненого, поведінку самого потерпілого, яка певним чином спонукала обвинуваченого до вчинення протиправних дій, особу ОСОБА_10 , а саме те, що він має молодий вік, раніше не судимий, вчинив злочин вперше, громадський порядок не порушує, офіційно не працює, не одружений, має малолітню дитину, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, осудний, за місцем проживання має позитивну характеристику, досудову доповідь, відповідно до якої, виконання покарання у громаді ОСОБА_10 , можливе лише у винятковому порядку, у випадку призначення згідно з п.4 ч.3 ст.76 КК України пробаційної програми, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінений як  середній.
		Обставин, які обтяжують та пом`якшують покарання ОСОБА_10 судом не встановлено.
		Врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_10 у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України зі звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням.
		Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі та інших передбачених цим законом покарань, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, не повною мірою врахував особу обвинуваченого, обставин вчення злочину, ставлення обвинуваченого до вчиненого, не визнання своєї вини, відсутність щирого каяття, невідворотних наслідків для здоров`я потерпілого які настали та те, що обвинувачений з 2019 року до ухвалення вироку не намагався відшкодувати навіть частково заподіяну потерпілому шкоду, внаслідок чого призначив покарання, яке суперечить визначеній в ст. 50 КК Україні його меті.
		Відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
		На думку колегії суддів, призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк зі звільненням ОСОБА_10 від призначеного покарання з встановленням іспитового строку, не забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та не слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України.
		Доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого слід визнати обґрунтованими, оскільки місцевим судом не враховано те, що ОСОБА_10 під час розгляду справи в суді свою вину не визнавав, його посткримінальну поведінку, відсутність належних та адекватних заходів спрямованих на відшкодування завданої потерпілому шкоди, відсутність обставин, які пом`якшують його покарання, досудову доповідь, відповідно до якої, виконання покарання у громаді ОСОБА_10 , можливе лише у винятковому порядку, у випадку призначення згідно з п.4 ч.3 ст.76 КК України пробаційної програми, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінений як  середній, в наслідок чого необґрунтовано звільнив обвинуваченого від призначеного покарання.
		 
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 колегія суддів, у відповідності до ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та заподіяні наслідки, його особу та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Злочин вчинений ОСОБА_10 у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким, як особа має молодий вік, раніше не судимий, вчинив злочин вперше, громадський порядок не порушує, офіційно не працює, не одружений, має малолітню дитину, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, осудний, за місцем проживання має позитивну характеристику. Згідно досудової доповіді виконання покарання у громаді ОСОБА_10 , можливе лише у винятковому порядку, у випадку призначення згідно з п.4 ч.3 ст.76 КК України пробаційної програми, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінений як  середній. 
		Окрім того, вчинений ОСОБА_10 злочин є умисний, послідовність його дій і інтенсивність їх вчинення, кількість нанесених тілесних ушкоджень, об`єктивно свідчать, що він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, діяв зухвало, нехтуючи загальнолюдськими цінностями, внаслідок чого потерпілому завдано тілесне ушкодження, яке спричинило розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.
		Обставини, які пом`якшують покарання та обставини, які його обтяжують колегією суддів не встановлено.
		Колегія суддів, враховуючи зазначені обставини, а також те, що обвинувачений протягом досудового розслідування з 2019 року та часу розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції не вчинив жодних дій на відшкодування потерпілому понесеною ним матеріальних та моральної шкоди, не вибачився перед потерпілим. Вказане свідчить про відсутність у обвинуваченого критичної самооцінки, щирого каяття та розкаяння у вчиненому. При цьому слід відзначити, що часткове відшкодування потерпілому понесених збитків під час апеляційного розгляду не свідчить про прагнення обвинуваченого згладити наслідки вчиненого ним суспільно небезпечного діяння, а тому навіть позитивні дані про особу винного, не вказують на наявність достатніх підстав для застосування щодо ОСОБА_10 положень ст. 75 КК України.
		Крім зазначеного, колегія судів при призначенні обвинуваченому покарання враховує також і думку потерпілого, який, як під час розгляду в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі наполягав на призначенні обвинуваченому покарання у вигляді реального його відбування.
		Враховуючи вказані обставини, у колегії суддів не має підстав вважати, що застосування ст. 75 КК України буде справедливим та співрозмірним покаранням ОСОБА_10 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Звільнення його від відбування покарання в даному випадку є невідповідним тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які настали внаслідок вчинення злочину. 
		Разом з цим враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи, з урахуванням конкретних обставин справи, колегія суддів вважає можливим та необхідним, призначити обвинуваченому мінімальне покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України без застосування до нього положень ст. 75 КК України.
		На переконання колегії суддів, призначений вид і розмір ОСОБА_10 покарання, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. 
		Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
		Відтак, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а апеляційну скаргу представника потерпілого слід задовольнити у повному обсязі скасувавши вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання із ухваленням в цій частині нового вироку.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 405, 407, 409, 413, 414, 418, 420, 615 КПК України, апеляційний суд, 
		УХВАЛИВ:
		Апеляційну скаргу заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_11  задовольнити частково.
		Апеляційну скаргу представника потерпілого  адвоката ОСОБА_12  задовольнити.
		Вирок Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.03.2025 стосовно ОСОБА_10 , в частині призначення йому покарання  скасувати.
		Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_10 відраховувати з моменту взяття його під варту.
		В іншій частині вирок залишити без змін.
		Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його оголошення та може бути оскаржений шляхом подання касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його оголошення.
		Судді:
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...