Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/10336/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 13.06.2025. Зареєстровано: 13.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/712/385/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024250310002735

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Вирок
		Іменем України
		 
		                                         Справа№ 712/10336/24
		Номер провадження1-кп/712/385/25 
		СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРКАСИ
		             м. Черкаси
		 
		12 червня 2025 Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
		головуючий суддя                   ОСОБА_1 
		секретар                       ОСОБА_2 
		за участі:
		прокурора                 ОСОБА_3 
		захисників                                         ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		обвинуваченого ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому  судовомузасіданні взалі судув м.Черкаси кримінальнепровадження пообвинуваченню   ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродж.м.Черкаси, громадянинаУкраїни,українця,офіційно непрацюючого,депутатом,учасником бойовихдій,учасником ліквідаціїнаслідків наЧАЕС неявляється,одруженого,має наутриманні двохмалолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,зареєстрованого тапроживаючого заадресою: АДРЕСА_1 ,раніше несудимого, 
		у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого  ст. 336 ККУкраїни,- 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_6 , маючи військовий квиток серії НОМЕР_1 , відповідно до довідки №5272 від 01.08.2024 комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний придатним до військової служби, та не маючи підстав для відстрочки, будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 про призов, а також про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України та який в подальшому неодноразово продовжений, зокрема Указом Президента України №271/2024 від 06.05.2024 на 90 діб, будучи ознайомленим із вимогами ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №    3543-XII, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлений про необхідність явитись 03.08.2024 о 08 годині 00 хвилин до призивної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_7 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки на мобілізацію і подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України у складі військової частини № НОМЕР_2 .
		Однак, ОСОБА_6 , без поважних причин, діючи умисно, з метою ухилення від призову за мобілізацією, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, відмовився від підписання та отримання вказаної повістки та 03.08.2024 о 08 годині 00 хвилин не прибув до призовної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_7 для відправки на мобілізацію і подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України, таким чином ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 своє виниу вчиненнікримінального правопорушенняпередбаченого ст.366КК Українине визнав,пояснивши,що вінє членом Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні більше 20 років. Йому відомо,що заразв Українідіє воєннийстан тапроходить мобілізація.Він буввизнаний придатнимдо військовоїслужби. Вказав,що вінне можебрати вруки зброю, будуватибліндажі,траншеї, одягативійськову формутак як неприймає любі військовіобов`язки,а тому хоче проходити відповідну службу (альтернативну), проте йому відмовилиЮ і відмова від військової служби є проявом глибоких релігійних переконань. Просить його виправдати.
		Вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, повністю доведена зібраними в ході досудового слідства доказами, що були предметом аналізу під час судового розгляду.
		Зокрема, показаннями допитаних в судовому засіданні свідків, а саме:
		-свідок ОСОБА_9 , допитанй в судовому засіданні показав, що працює в Управлінні поліції, їм надійшов виклик про ухилення від мобілізації. Працівники ТЦК фіксують факт відмови від отримання повістки. Коли патруль прибув, ОСОБА_6 представився та надав свої документи, працівник ТЦК повідомив останнього про кримінальну відповідальність за відмову від отримання повістки. ОСОБА_6 сказав, що все розуміє, але не може служити, через релігійні переконання. Факт відмови від отримання повістки фіксувався на відео;
		-свідок ОСОБА_10 суду показав, що працює оператором мобілізаційного відділення в ІНФОРМАЦІЯ_8 . ОСОБА_6 після проходження ВЛК 01.08.2024, якою визнаний придатним до проходження військової служби 02.08.2024 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_9 він провів з ним бесіду, ознайомив із змістом ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виписав повістку і запропонував виїхати на навчання. ОСОБА_6 вказував, що він претендує на альтернативну службу, це була єдина підстава претендувати на відстрочку, на його думку, мотивував, що він є членом Релігійної організації, свідок Єгови, писав про це письмову заяву. Оскільки ОСОБА_6 відмовився отримати повістку ним була викликана патрульна поліція, і вони все фіксували на камеру. Він двічі повідомляв ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність. ОСОБА_6 03.08.2024 не прибув для направлення на навчання. Йому не відомо чи вручалася повістка ОСОБА_6 після 08.08.2024    ;    
		-свідок ОСОБА_11 суду показав, що ОСОБА_6 відмовився від військової служби за своїм релігіозним переконанням, оскільки він є свідком ОСОБА_12 . Він знайомий з ним особисто, оскільки вони разом перебувають в одному Релігійному об`єднанні з вересня 2022року. Постійно бачуться на зустрічах, спілкуються і співпрацюють. Він особисто призначений священнослужителем. Свідки ОСОБА_12 є високоморальними людьми, не вживають алкоголь, не палять, чесні, порядні. В усіх сферах життя користуться біблійними принципами. Щоб вивчити білію зазвичай особі потрібно близько року. Свідки ОСОБА_12 не беруть у часть у військовиї діях. ОСОБА_6 регулярно приймає участь у недільних зустрічах свідків ОСОБА_13 
		-свідок ОСОБА_14 , допитаний в судовому засіданні надав покази, аналогічні показам ОСОБА_11 ;
		-свідок ОСОБА_15 , допитаний в судовому засіданні надав покази, аналогічні показам ОСОБА_10 .
		    Незважаючи на невизнання виниобвинуваченим  за ст. 336 КК України, його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується також і письмовими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а саме: 
		- рапортом ТВО начальника мобілізаційного відділення ОСОБА_16 від 02.08.2024, згідно якого під час здійснення контролю, військовозобов`язаний солдат запасу ОСОБА_6 відмовився від підпису повістки на відправку її отримання. Був попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову (т.1 а.м.к.п.4);
		- копією військового квитка Серія НОМЕР_1 ОСОБА_6 , згідно якого медичною комісією від 01.08.2024 останній визнаний придатним до військової служби (т.1а.м.к.п.5); 
		- довідкою № 5272 ВЛК від 01.08.2024, згідно якої солдат ОСОБА_6 визнаний придатним до військової служби (т.1а.м.к.п.6);
		- заявою ОСОБА_6 щодо звільнення від призову за мобілізацією та відповіддю начальнику Управління соціального захисту населення Черкаської райдержадміністрації від 26.06.2024, згідно якої за наслідками звернення, ОСОБА_6 рекомендовано для вирішення питання звернутися у загальному порядку до суду, так як на законодавчому рівні не врегульовано питання альтернативної (невійськової) служби за мобілізацією під час воєнного стану або в особливий період (т.1 а.м.к.п. 18-20);
		- протоколом та додатком до нього, зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 27.08.2025, а саме з нагрудних камер ( бодікамер) поліцейських на яких зафіксовано час, місце та обставини відмови ОСОБА_6 від отримання повістки при врученні її останньому працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1 а.м.к.п. 25-26 );
		- заявою ОСОБА_6 за його підписом, згідно якої підстав для надання відстрочки він не має (т.1 а.м.к.п. 34)
		Розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення.
		   При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.
		Невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 в скоєнні кримінальногоправопорушення,передбаченого ст.336ККУкраїни суд оцінює критично та вважає їх такими, що спрямовані на уникнення відповідальності, виходячи з наступного.    Сторона захисту не заперечує наведені факти, однак стверджує, що неприбуття ОСОБА_6  до військомату було пов`язане із його належністю до Релігійного об`єднання Свідків Єгови, віровчення яких не дозволяє йому виконувати будь-яку військову службу.                                Свою позицію захист обґрунтовує посиланням на довідку від 13 лютого 2024 року № 3750, згідно з якою ОСОБА_6  з 09 жовтня 2005року є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні.                                Положення ч. 4 ст. 35 Конституції України передбачають, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.                                    Відповідно до статей 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу, а захист України, її незалежності та територіальної цілісності України, відповідно до ст. 65 Конституції України єобовязком громадян України.
		Суд вже неодноразово зазначав, що строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період це два самостійні види військової служби іЗаконом України «Про альтернативну (невійськову) службу»альтернативна служба запроваджується замість проходження саме строкової військової служби, тобто заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на альтернативну (невійськову) службу, цим Законом не встановлена.
		Тобто Україна запровадила альтернативи військовій службі у мирний час і громадяни України можуть безперешкодно ними скористатися. Проте у воєнний час, під час мобілізації і оборонної війни обов`язок захисту України, яка зазнала агресивного нападу з боку Російської Федерації, покладається на всіх громадян України незалежно від їхнього віросповідання.            Україна як держава веде облік осіб, які є військовозобов`язаними, і здійснює стратегічне планування оборонних операцій з урахуванням інформації про кількість осіб, які перебувають на такому обліку та можуть у разі загрози державності під час війни бути залучені до оборони держави.                                                        Суд вважає, що призов за мобілізацією може зумовлювати виконання військового обов`язку не лише в бойовій обстановці, але може бути пов`язаний з іншими видами несення цієї служби (як от будівництво укріплень, вивезення поранених, ремонт техніки тощо).                Суд не погоджується із позицією сторони захисту про те, що має місце порушення ст. 35 Конституції України та ст. 9 Європейської конвенції з прав людини. Підстав стверджувати про те, що Україна порушила свої позитивні зобов`язання перед громадянином, який взагалі не з`явився для проходження військової служби немає, оскільки вони відсутні через дії саме цього громадянина (нез`явлення за повісткою).                                         Суд не вважає, що під час ведення війни, коли йдеться про реальну можливість фізичної загибелі сотень цивільних людей і про реальне захоплення держави, навряд чи залучення будь-якого військовозобов`язаного, в тому числі й особи, яка є Свідком Єгови та сповідує цю релігію, становить такі душевні страждання для людини, які можна порівняти з її смертю в цивільному плані.                                                            У час, коли Україна здійснює самооборону, коли існування самої держави є під загрозою, кожен громадянин України повинен усвідомлювати необхідність пошуку балансу між потребами держави і інтересами самого громадянина. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на необхідність врахування «особливої суспільної потреби» і «пропорційно переслідуваної законної мети» у випадках, пов`язаних із необхідністю виконання певного обов`язку і свободою віросповідання.        Суд вважає, що існування особливої суспільної потреби є очевидним, оскільки Україна веде оборонну війну, а не агресивну, Україна зазнала нападу з боку держави, яка є значно більшою за площею і кількістю населення, лінія активних бойових дій і лінія кордону, з боку якого може відбутися потенційний напад противника, вимірюється тисячами кілометрів.                    З іншого боку держава в особі її органів приймає і фіксує інформацію про віросповідування громадян, які перебувають на військовому обліку, і як свідчать навіть обставини цієї справи, враховує факт належності до певної релігії, визначаючи вид діяльності, військову спеціальність, до якої планують залучити мобілізованого.    
		Суд вважає, що завданням мобілізації військовозобов`язаних є реалізація тих завдань, в тому числі, які не пов`язані із використанням та носінням зброї, які планує і координує керівництво Збройних сил України.                                        Суд наголошує, що ситуація мобілізації для боротьби проти зовнішнього агресора є такою особливою загрозою, яка дає підстави для держави очікувати від військовозобов`язаних громадян України прийняття певних обмежень. Натомість за обставинами цієї справи засуджений з посиланням на своє віросповідання відмовляється виконувати свій обов`язок по захисту України під час воєнного стану навіть виконуючи діяльність, яка жодним чином не пов`язана із використанням і носінням зброї, наголошує на тому, що не може одягати військову форму, отримувати оплату праці як військовий.    Суд вважає, що держава зі свого боку виконала свої позитивні зобов`язання і пропорційність між виконанням обов`язку по захисту України та віросповіданням конкретного громадянина були враховані.                            Суд не вдається до аналізу рішень ЄСПЛ в контексті відмови від військової служби через релігійні переконання, оскільки жодне з рішень цього Суду не стосувалося оцінки дій держави і громадянина в контексті такої масштабної війни, яка ведеться проти України з урахуванням ресурсів обох держав, характеру нападів, кількості обстрілів, кількості порушень норм міжнародного гуманітарного права та кількості вчинюваних державою-агресором воєнних злочинів, в тому числі проти жінок та дітей.                                        Суд звертає увагу і на той факт, що наступ на Україну носить широкомасштабний характер, адже у лютому 2022 року військове вторгнення було здійснено не лише з території Російської Федерації, а й з території Республіки Білорусь, а сам військовий супротив з боку України охопив понад 8 з 24 областей держави, які межують з названими державами. Протяжність військового нападу з півночі, сходу та півдня, а також з морського кордону Чорного моря сягнула більшої частини кордону всієї України, включаючи тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим.                                                    Відтак в Україні було оголошено загальну військову мобілізацію всіх військовозобов`язаних осіб, тобто йдеться не про військову службу за призовом, яка має місце в мирний час (як у справах ЄСПЛ), а про військову службу за мобілізацією для відсічі ворожої збройної агресії.                                                    Саме військова служба за мобілізацією на цей момент є першочерговим заходом з метою забезпечення національних інтересів держави, оскільки є нагальною потребою в умовах неспровокованого військового нападу з боку РФ. Тобто мобілізація з боку держави України є єдинонеобхідним та невідкладним заходом для запобігання агресії іншої держави, а сама ж держава по суті вже тривалий період часу перебуває у стані «оборонної війни».                Під час мобілізації військовозобов`язаних можливість проходження альтернативної служби виключається, оскільки сама по собі мобілізація має на меті не просто несення військової служби, а захист Батьківщини від військового вторгнення іншої держави.                        На переконання Суду, перебування держави у правовому режимі воєнного стану є вагомою причиною, щоб вести мову про необхідність виконання військового обов`язку усіма громадянами України, в тому числі й Свідками Єгови. Військовий напад на державу та, відповідно, самооборона проти такої агресії є тим винятковим випадком, який дозволяє державі впроваджувати певні пропорційні обмеження для можливості відмови від військової служби з релігійних мотивів, за яким не можна вести мову про порушення ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адже і сама Україна є підписантом вказаної Конвенції, а відтак, якщо її існування поставлено під загрозу внаслідок військового нападу, то очевидним є те, що держава повинна вжити всіх можливих заходів для самозбереження (у тому числі мобілізації військовозобов`язаних).    Аргументи про те, що релігійні переконання не дозволяють одягати військову форму та здійснювати діяльність, яка не пов`язана із використанням та носінням зброї, суд не може оцінити як такі, які настільки обмежують можливість сповідувати певну віру, що виключають можливість виконання військовозобов`язаним громадянином України свого обов`язку по мобілізації під час воєнного стану.                                    Статтею 9 ЄСПЛ передбачено право кожного на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної пратики і ритуальних обрядів як одноособово, так і і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.
		Свобода сповідувати свою релігію або переконання відповідно до частини 2 зазначеної вище статті підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідним в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку , здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Отже, право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним, а може бути обмеженим за таких умов, як: законність; легітимна мета  інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі, а також захист прав і свобод інших осіб; пропорційність, що окреслює межі правомірного втручання у право і дозволяє здійснення його лише у тій мірі, в якій цн необхідно для досягнення зазначення вище законних цілей.
		Ні стаття 9 Конвенції, ні стаття 18 Міжнародного пакту про громадські та політичні права прямо не передбачають права людини відмовитися від виконання військового обов`язку з міркувань совісті, у тому числі з мотивів релігійних переконань, і не унормовують порядок його реалізації.
		У розглядуваній справі на наявність у обвинуваченого глибоких релігійних переконань сторона захисту покликається на показання священнослужителя. Довідка про факт входження до релігійного об`єднання Свідків Єгови під час дії правового режиму воєнного стану також не доводить вказаного факту.
		Позицію сторони захисту стосовно визнання зібраних доказів сторони обвинувачення недопустимими, суд оцінює критично, і вважає таким що не підлягає задоволенню з підстав, що на думку суду всі досліджені в судовому засіданні докази сторони обвинувачення є допустими, і зібраними у відповідності до вимог чинного законодавства. 
		Всі вищеперелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про винність ОСОБА_6 .
		Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_6 наявна об`єктивна та суб`єктивна сторона інкримінуємих кримінальних правопорушень.        
		   І враховуючивикладене,суд вважає,що своїмидіями,які виразилисьв: ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставину, що пом`якшує покарання.                                                Обставиною, що пом`якшує покарання  ОСОБА_6 , згідно ст.66 КК України, судом не встановлено.                                                    Обставин,що обтяжують покарання  ОСОБА_6 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.                                                     Напідставі викладеного,з урахуваннямвідношення ОСОБА_6 до вчиненого, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення обвинуваченого можливі із застосуванням покарання у вигляді позбавлення волі. 
		При цьому,підстав длязастосування ст.69та 75КК Українивідносно ОСОБА_6 судом невстановлено зогляду нахарактер тависокий ступіньсуспільної небезпечностівчиненого нимдіяння,що обумовленонагальними потребамидержави взахисті тавідновлені їїсуверенітету ітериторіальної цілісностіу зв`язкуз масштабноювійною російськоїфедерації протиУкраїни,неможливістю боротьбиз подальшимвчиненням такихкримінальних правопорушеньіншими особамиу випадкум`якостіпризначеного покарання,що призведедо свідомогота відвертогоігнорування особами,які підлягаютьмобілізації,отриманого письмовогоповідомлення пронеобхідність несеннявійськової служби,що негативновпливає настан укомплектованостівійськових частин,а отжеі боєздатністьвсієї країни.Враховуючи вищевикладене,покарання завчинене кримінальнеправопорушення повиннобути співмірнимспричиненим наслідкамта таким,що гарантуєреагування громадянта військовозобов`язанихосіб назагрозу національнійбезпеці тацілісності державиУкраїни,відповідна правова позиціявикладена врішеннях ВерховногоСуду (справа№ 344\12021\22рішення від02.05.2024;  №601\2491\22рішення від13.06.2024; № 641/1067/23 рішення від 15.11.2023; № 573/406/24рішення від15.04.2025  тощо).
		Цивільний позов по кримінальному провадженню відсутній.
		Судові витрати відсутні. 
		 Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.370,374,377 КПК України, суд,-
		ЗАСУДИВ:
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336КК України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту затримання, після набрання вироку законної сили. 
		До набрання вироку законної сили обрати стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши на останнього обв`язки: повідомляти суд про зміну місця постійного проживання, з`являтися на вимоги суду. 
		   
		Речові докази: 
		- завірена копія довідки №5272 від 01.08.2024 військово-лікарської комісії відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія повістки на ім`я ОСОБА_6 від 02.08.2024 на відправку в складі команди № НОМЕР_2 на 05.08.2024, копія військового квитка НОМЕР_1 військовозобов`язаного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія заяви - ознайомлення ОСОБА_6 , зі ст. 23 «Відстрочка від призову на військову службу під «час мобілізації» від 02.08.2024., - долучені до матеріалів кримінального провадження  залишити в матеріалах кримінального провадження;
		- оптичний носій інформації СD-R диск - долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.    
		Вирок може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
		 
		Головуючий: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...