Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/535/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них; про комунальну власність, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано судом: 13.06.2025. Зареєстровано: 13.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2025.
Дата набрання законної сили: 03.06.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 червня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  922/535/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
		секретар судового засідання - Письменна О. М., 
		 
		за участю представників:
		 
		прокуратури - Цимбалістого Т. О. (прокурора), 
		відповідача-1 - не з`явилися, 
		відповідача-2 - не з`явилися, 
		відповідача-3 - не з`явилися, 
		відповідача-4 - не з`явилися, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
		 
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 (колегія суддів: Медуниця О. Є. - головуючий, Радіонова О. О., Стойка О. В.) і рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2024 (суддя Прохоров С. А.) у справі 
		 
		за позовом керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова
		 
		до: 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3) Фізичної особи - підприємця Маслової Зінаїди Омелянівни, 4)  ОСОБА_1 
		 
		про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними договорів та повернення майна,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.Короткий зміст позовних вимог 
		 
		1.1. Керівник Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (далі - Прокурор) 18.01.2022 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна та приватизації), Фізичної особи - підприємця Маслової Зінаїди Омелянівни (далі - ФОП Маслова З.  О.), ОСОБА_1 , в якій просив суд:
		 
		- визнати незаконним та скасувати пункт 39 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17;
		 
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.11.2017 №  5517-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації та ФОП Масловою З. О., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.  В. і зареєстрований в реєстрі за № 638;
		 
		- витребувати у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №  1-3 в житловому будинку літ. "В-2", загальною площею 39,2 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
		 
		- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1326808363101, здійснену на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.10.2019 (номер запису про право власності: 33753629), з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 та закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		 
		1.2. Обґрунтовуючи позов, Прокурор посилався на те, що рішення Харківської міської ради про включення спірних нежитлових приміщень до переліку об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, є незаконним, оскільки ФОП Маслова З.  О. жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкта нерухомого майна в оренді не здійснила. Як зазначав Прокурор, Харківська міська рада та її орган приватизації незаконно обрали спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем, тому рішення Харківської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства, і його слід визнати недійсним. 
		 
		Оскільки спірні нежитлові приміщення вибули із власності держави поза волею власника, то Прокурор зазначав, що спірний правочин вчинено не в інтересах держави та територіальної громади, тому наявні підстави для визнання його недійсним із одночасним скасуванням права державної власності та витребуванням нерухомого майна у кінцевого набувача.
		 
		2. Короткий зміст судових рішень
		 
		2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.11.2024, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі №  922/535/22, у позові Прокурора відмовлено повністю.
		 
		2.2. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову Прокурора, встановив, що Харківська міська рада, всупереч вимогам частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", обрала спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування законодавчих обмежень, визначених Законами України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки жодних поліпшень орендованих ФОП Масловою З.  В. нежитлових приміщень не проводилось. 
		 
		Ураховуючи висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №  183/1617/16 та від 02.02.2021 у справі №  925/642/19, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги Прокурора про визнання незаконним і скасування пункту 39 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.11.2017 №  5517-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації та ФОП Масловою З. О., не підлягають задоволенню з мотивів неефективності обраного Прокурором способу захисту прав територіальної громади м. Харкова. При цьому суд першої інстанції зазначив, що Прокурор прагне повернення спірного нерухомого майна у володіння територіальної громади, тому єдиною належною (зокрема, ефективною) позовною вимогою є вимога про витребування спірного нерухомого майна.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Прокурора про витребування спірного майна у ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Водночас суд першої інстанції встановив, що в цій справі відсутні докази, які би свідчили про недобросовісність відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 , навпаки встановлено, що ОСОБА_1 оплатно придбав спірні нежитлові приміщення. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що договір купівлі-продажу вчинено аж через два роки після набуття цих приміщень ФОП Масловою З. О., і Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі, не навів обставин, які би свідчили про недобросовісність кінцевого набувача майна.
		 
		Суд першої інстанції виснував, що позовна вимога Прокурора про витребування майна спрямована до фізичної особи, яка не була учасником приватизації та при укладенні договору купівлі-продажу з попереднім власником добросовісно покладалася на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та не знала і не мала знати про існування порушених прав територіальної громади м. Харкова, а також про допущені порушення під час приватизації. Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів пов`язаності ФОП Маслової З.  О. та ОСОБА_1 у їхніх діях щодо приватизації та відчуження майна з порушенням інтересів територіальної громади; матеріали справи не містять жодних доказів обізнаності ОСОБА_1 про порушення порядку приватизації майна або про наявність обмежень щодо відчуження такого майна під час його приватизації ФОП Масловою З.  О. 
		 
		Відтак суд першої інстанції зазначив, що Прокурор не обґрунтував недобросовісності власника майна - ОСОБА_1 , тому дійшов висновку, що вимоги Прокурора про витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади спірних нежитлових приміщень не підлягають задоволенню.
		 
		2.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що Прокурор не спростував висновки місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про визнання незаконним і скасування пункту 39 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17, про визнання недійсним договору, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації і ФОП Масловою З. О., не підлягають задоволенню саме з мотивів неефективності обраного Прокурором способу захисту прав територіальної громади м. Харкова.
		 
		Суд апеляційної інстанції також зазначив, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна, і Прокурор цього висновку не спростував. За висновком апеляційного господарського суду, у разі задоволення позовної вимоги про витребування у ОСОБА_1 спірного нерухомого майна не буде дотримано справедливого балансу, оскільки це покладатиме надмірний індивідуальний тягар на фізичну особу (відсутність обґрунтованої компенсації у зв`язку з позбавленням права на майно), яка добросовісно набула право власності на об`єкти нерухомого майна.
		 
		3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
		 
		3.1. Не погодившись із судовими рішеннями у цій справі, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2024 у справі № 922/535/22 в частині  та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Прокурора про витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-3 в житловому будинку літ. "В-2", загальною площею 39,2 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		3.2. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, статей 11, 13, 14, 53, 73, 76-79, 86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України, та неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, статей 16, 21, 387, 388 Цивільного кодексу України, Законів України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про оренду державного та комунального майна", "Про приватизацію державного майна".  
		 
		Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду викладені в постановах: 
		 
		- від 28.01.2025 у справі № 922/3562/21, від 09.10.2024 у справі №  922/3838/21, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, відповідно до яких задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна;
		 
		- від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, відповідно до яких можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставиться у залежність від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно);
		 
		- від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17, відповідно до яких власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі;
		 
		- від 15.04.2020 у справі № 373/1810/16-ц, відповідно до яких право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване;
		 
		- від 09.08.2023 у справі № 404/5748/17, відповідно до яких особа, набуваючи майно, мала проявити розумну обачливість та звернути увагу на те, що спірне майно протягом нетривалого часу відчужувалось декілька разів за договорами купівлі-продажу, що свідчить про недобросовісність останнього набувача.
		 
		3.3. Харківська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2024 у справі №  922/535/22 - без змін. Харківська міська рада вважає, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими. 
		 
		4. Обставини справи, встановлені судами
		 
		4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що між Управлінням комунального майна та приватизації (орендодавець) та ФОП Масловою З. О. (орендар) було укладено договір оренди від 07.07.2017 №  1955. 
		 
		4.2. Згідно з пунктом 1.1 договору оренди від 07.07.2017 №  1955 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-3 загальною площею 39,3 м2 (технічний паспорт Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 22.09.2016, інвентаризаційна справа № 34782), які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , та відображаються на обліку Управління комунального майна та приватизації. Право на оренду цього майна набуто орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.07.2017 №  424 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень".
		 
		4.3. Згідно з умовами пункту 1.2 цього договору майно передається в оренду з метою використання під розміщення суб`єкта господарювання, що надає побутові послуги населенню.
		 
		4.4. Пунктом 5.3 договору оренди від 07.07.2017 №  1955 передбачено, що орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов`язання орендодавця відшкодувати їх вартість.
		 
		4.5. Відповідно до пункту 10.1 цього договору він діє з 07.07.2017 до 07.06.2020.
		 
		4.6. ФОП Маслова З.  О. звернулася 26.07.2017 до орендодавця із заявою (вх. №10748), у якій просила дозволити приватизацію нежитлового приміщення 1-го поверху № 1-3 загальною площею 39,3 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		4.7. Рішенням 14 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 20.09.2017 №  757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу згідно з додатком - Переліком об`єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу.
		 
		4.8. Згідно з пунктом 39 зазначеного переліку передбачено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем підлягає нежитлове приміщення 1-го поверху № 1-3 загальною площею 39,3 м2, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		4.9. ФОП Маслова З.  О. звернулася 25.09.2017 до Управління комунального майна та приватизації з листом (вх. №14006 від 25.09.2017), в якому просила доручити проведення оцінки для приватизації спірних нежитлових приміщень Товарній біржі "УРТБ".
		 
		4.10. 30.09.2017 директор Товарної біржи "УРТБ" затвердив звіт про оцінку майна, відповідно до якого вартість спірного майна становить станом на 30.09.2017 без ПДВ 66  800 грн.
		 
		4.11. 22.11.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації (продавець) та ФОП Масловою З. О. (покупець) на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №  691/17 "Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017- 2022 роки" та рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 №757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №  5517-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.  В., зареєстрований за №  638.
		 
		4.12. Розділом 1 цього договору передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти нежитлові приміщення 1-го поверху № 1- 3 загальною площею 39,3 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , орендоване ФОП Масловою  З.  О. згідно з договором оренди від 07.07.2017 №  1955.
		 
		4.13. Згідно з актом прийому-передачі від 29.11.2017 №  5517-В-С продавець передав, а покупець прийняв продані 22.11.2017 шляхом викупу нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-3 загальною площею 39,3 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; зазначеним актом також засвідчено факт сплати коштів у повному обсязі за цим договором.
		 
		4.14. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 06.12.2017 на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2017 №  5517-В-С, акта прийому-передачі від 29.11.2017 № 5517-В-С приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.  В. проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за відповідачем-3 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1326808363101, на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2017.
		 
		4.15. 31.01.2018 між ФОП Масловою З. О. (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1- 3 загальною площею 39,3 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кривошеїною І.М., зареєстрований за №  270. Відповідно до пункту 3 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №  270 від 31.01.2018 цей продаж здійснено за 99  300, 00 грн.
		 
		4.16. 21.10.2019 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-3 загальною площею 39,3 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кошель Т.  В., зареєстрований за № 5883. Відповідно до пункту 3 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.10.2019 №  5883 цей продаж здійснено за 438  200,00 грн.
		 
		4.17. Цей спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна та скасування державної реєстрації права власності.
		 
		5. Позиція Верховного Суду
		 
		5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. 
		 
		Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
		 
		5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна та скасування державної реєстрації права власності.
		 
		5.4. Прокурор обґрунтовував позовні вимоги тим, що рішення Харківської міської ради про включення спірних нежитлових приміщень до переліку об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, є незаконним, оскільки ФОП Маслова З.  О. жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкта нерухомого майна в оренді не здійснила. 
		 
		Як зазначав Прокурор, Харківська міська рада та її орган приватизації незаконно обрали спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем, тому рішення Харківської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства, і його слід визнати недійсним. Оскільки спірні нежитлові приміщення вибули із власності держави поза волею власника, то Прокурор зазначав, що спірний правочин вчинено не в інтересах держави та територіальної громади, тому наявні підстави для визнання його недійсним із одночасним скасуванням права державної власності та витребуванням нерухомого майна у кінцевого набувача.
		 
		5.5. Суди попередніх інстанцій установили, що в рішенні 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" зазначено, що воно прийняте з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова, на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17. Харківська міська рада, керуючись статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішила відчужити об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу згідно з додатком - Переліком об`єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу.
		 
		5.6. Водночас суд першої інстанції встановив, що Харківська міська рада обрала спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування законодавчих обмежень, визначених Законами України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні". Суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги Прокурора про визнання незаконним і скасування пункту 39 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.11.2017 №  5517-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації та ФОП Масловою З. О., не підлягають задоволенню з мотивів неефективності обраного Прокурором способу захисту прав територіальної громади м. Харкова. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Прокурора про витребування спірного майна у ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що в цій справі відсутні докази, які би свідчили про недобросовісність відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 . Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги Прокурора про витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади спірних нежитлових приміщень не підлягають задоволенню.
		 
		5.7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна, і Прокурор цього висновку не спростував. За висновком апеляційного господарського суду, в разі задоволення позовної вимоги про витребування у ОСОБА_1 спірного нерухомого майна не буде дотримано справедливого балансу, оскільки це покладатиме надмірний індивідуальний тягар на фізичну особу (відсутність обґрунтованої компенсації у зв`язку з позбавленням права на майно), яка добросовісно набула право власності на об`єкти нерухомого майна.
		 
		5.8. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог Прокурора про витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-3 в житловому будинку літ. "В-2", загальною площею 39,2 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
		 
		Відтак Верховний Суд переглядає судові рішення лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог Прокурора про витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-3 в житловому будинку літ. "В-2", загальною площею 39,2 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		5.9. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		5.10. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		 
		5.11. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		 
		5.12. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 922/3562/21, від 09.10.2024 у справі №  922/3838/21, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17, від 15.04.2020 у справі № 373/1810/16-ц, від 09.08.2023 у справі №  404/5748/17. 
		 
		5.13. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в касаційній скарзі посилається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 922/3562/21, від 09.10.2024 у справі № 922/3838/21, від 20.06.2023 у справі №  633/408/18, відповідно до яких задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна. При цьому скаржник у касаційній скарзі зазначає, що оскільки сформована стала судова практика стосовно неефективності вимог про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, про визнання недійсним договору купівлі-продажу за наявності вимоги про витребування спірного майна, скаржник не оскаржує рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування в частині рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 № 757/17 та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.11.2017 №  5517-В-С, оскільки такі вимоги не зможуть забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади.
		 
		5.14. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		5.15. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 Цивільного кодексу України.
		 
		5.16. За змістом частин 2 та 3 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		 
		5.17. Оскільки Прокурор прагне повернути спірне нерухоме майно у володіння територіальної громади, то, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, ефективною позовною вимогою є вимога про витребування спірного нерухомого майна на користь територіальної громади. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №  922/3562/21, від 09.10.2024 у справі №  922/3838/21, від 20.06.2023 у справі №  633/408/18, на які посилається скаржник. 
		 
		5.18. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №  925/1351/19, відповідно до яких можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставиться у залежність від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). 
		 
		При цьому заступник керівника Харківської обласної прокуратури зазначає, що ОСОБА_1 , набуваючи спірне майно у власність, проявивши розумну обачливість, мав змогу та повинен був дослідити історію вибуття майна у попереднього власника, встановивши законність набуття продавцем цього майна та відповідно його добросовісність. Така правова позиція, за твердженням скаржника, викладена в постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 404/5748/17.  
		 
		Тому, на думку скаржника, ОСОБА_1 не може вважатися добросовісним набувачем спірного майна. Відтак, за твердженням заступника керівника Харківської обласної прокуратури, наявні підстави для витребування майна з володіння ОСОБА_1 , оскільки спірне майно вибуло з комунальної власності поза волею Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради. При цьому скаржник зазначає, що згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №  373/1810/16-ц, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
		 
		Заступник керівника Харківської обласної прокуратури вважає, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості відповідно до статті 661 Цивільного кодексу України вимагати відшкодування збитків у продавця придбаного майна у разі витребування цього майна за рішенням суду. Тому, на думку скаржника, відсутні будь-які законні перешкоди для витребування судом спірних приміщень у останнього набувача - ОСОБА_1 на користь законного власника - Харківської міської територіальної громади. 
		 
		5.19. Колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №  925/1351/19, на яку посилається скаржник, сформульовано такий висновок:
		 
		"6.44. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.
		 
		6.45. Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно".
		 
		5.20. У постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17, на яку посилається скаржник, зазначено про те, що "…відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі".
		 
		5.21. У постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №  373/1810/16-ц, на яку посилається скаржник, викладено правову позицію про те, що право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
		 
		5.22. Як зазначає скаржник, у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 404/5748/17 зазначено, що особа, набуваючи майно, мала проявити розумну обачливість та звернути увагу на те, що спірне майно протягом нетривалого часу відчужувалося декілька разів за договорами купівлі-продажу, що свідчить про недобросовісність набувача.
		 
		5.23. Колегія суддів зазначає, що згідно із частиною 1 статтею 388 Цивільного кодексу України у разі, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		 
		Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна (частина 2 статті 388 Цивільного кодексу України).
		 
		5.24. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №  911/3034/15 (911/3692/20)).
		 
		5.25. Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності та добросовісності такого набуття (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №  923/1137/21).
		 
		5.26. Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів статті 388 Цивільного кодексу України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №  925/1351/19, на яку посилається скаржник).
		 
		5.27. Тому, за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17. 
		 
		5.28. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, встановив, що на момент набуття права власності не було судових рішень про незаконність первісного відчуження спірних нежитлових приміщень. Тому апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 на момент набуття майна не був обізнаний про будь-які претензії або правові обмеження щодо спірного майна, Відтак суд зазначив, що це свідчить про добросовісність набуття майна за відплатним договором купівлі-продажу відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України. Апеляційний господарський суд також установив, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що ОСОБА_1 оплатно придбав спірні нежитлові приміщення (за 438  200,00 грн), які отримані ОСОБА_2 під час підписання договору купівлі-продажу від 21.10.2019; договір купівлі-продажу від 21.10.2019 вчинено через два роки після набуття цих приміщень ФОП Масловою З.  О., тобто ОСОБА_1 не знав і не мав знати про існування порушених прав територіальної громади м. Харкова, а також про допущені порушення під час приватизації; матеріали справи не містять доказів пов`язаності ФОП Маслової З.О. та ОСОБА_1 у їхніх діях щодо приватизації та відчуження майна з порушенням інтересів територіальної громади.
		 
		5.29. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		 
		У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) напрацьовані три критерії, які потрібно оцінити, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.
		 
		Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		 
		5.30. Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, у визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		 
		5.31. Оцінюючи зазначені критерії в контексті обставин цієї справи, суд апеляційної інстанції виснував, що в разі задоволення позовної вимоги про витребування у ОСОБА_1 спірного нерухомого майна не буде дотримано справедливого балансу, оскільки це покладатиме надмірний індивідуальний тягар на фізичну особу (відсутність обґрунтованої компенсації у зв`язку з позбавленням права на майно), яка добросовісно набула право власності на об`єкти нерухомого майна.
		 
		5.32. З урахуванням наведеного доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17, від 15.04.2020 у справі №  373/1810/16-ц, від 09.08.2023 у справі №  404/5748/17, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин, не підтвердились, а оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник. 
		 
		5.33. З урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, що розглядається, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій наведених скаржником норм матеріального права не можуть слугувати підставами для скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		5.34. Колегія суддів зазначає, що інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		6. Висновки Верховного Суду
		 
		6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. 
		 
		Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		6.5. Ураховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.
		 
		7. Судові витрати
		 
		Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення. 
		 
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2024 у справі №  922/535/22 залишити без змін. 
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                             Н. О. Багай
		 
		 
		Судді                                                                                                                               Т. Б. Дроботова                                                                                                         
		 
		                                                                                                           
		      Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...