Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3296/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них; щодо усунення порушення прав власника.
Надіслано судом: 13.06.2025. Зареєстровано: 13.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2025.
Дата набрання законної сили: 03.06.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 червня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  916/3296/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
		секретар судового засідання - Письменна О. М., 
		за участю представників:
		позивача - Долженчук Н. М. (адвоката),
		відповідача - не з`явилися,
		третьої особи- 1 - не з`явилися,
		третьої особи-2 - не з`явилися,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 15168"
		 
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 (колегія суддів: Принцевська Н.   М. - головуючого, Ярош А. І.) та рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 (суддя Смелянець Г.   Є.) у справі
		 
		за позовом Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 15168"
		 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТЄКС",
		 
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Одеської міської ради, 2) Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради,
		 
		про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. Приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство 15168" (далі - ПрАТ "АТП 15168") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТЄКС" (далі - ТОВ "ОТЄКС"), в якому просило:
		 
		- зобов`язати ТОВ "ОТЄКС" усунути перешкоди в користуванні ПрАТ "АТП 15168" земельною ділянкою площею 4,5613 га, розташованою за адресою: м.   Одеса вул. Стовпова, 15/Г, яка належить ПрАТ "АТП 15168" на підставі Державного акта на право постійного користування землею І-ОД № 003355, виданого 13.03.2001 Одеською міською Радою народних депутатів, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №   133, шляхом звільнення цієї земельної ділянки;
		 
		- стягнути на користь ПрАТ "АТП 15168" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2   684,00 грн та витрати зі сплати правової допомоги адвоката у сумі 25   000 грн.
		 
		1.2. Позовні вимоги ПрАТ "АТП 15168" обґрунтовані тим, що позивач є землекористувачем земельної ділянки площею 4,5613 га на вул. Стовпова, 15/Г у м. Одесі та власником розташованих на ній нерухомих об`єктів. Як зазначав позивач, відповідач самовільно захопив земельну ділянку площею 4,5613 га та безпідставно нею користується, зокрема, на ній здійснюється рух великогабаритних транспортних засобів, влаштована стоянка вантажних транспортних засобів, встановлені штучні бар`єри у вигляді бетонних конструкцій, якими заблокований додатковий виїзд із території ПрАТ "АТП 15168", що є пожежним виїздом на вул. О. Вишні (другий заїзд-виїзд на/з території ПрАТ "АТП 15168"). Тому позивач зазначав, що наведені дії відповідача призводять до неможливості належного користування ПрАТ "АТП 15168" земельною ділянкою площею 4,5613 га.  
		 
		2. Короткий зміст судових рішень
		 
		2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.09.2024, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі №   916/3296/23, відмовлено ПрАТ "АТП 15168" у задоволенні позову.  
		 
		2.2. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ПрАТ "АТП 15168", зазначив, що оскільки відповідач "мирно володів" нерухомим майном, яке знаходиться на спірній земельній ділянці з 12.04.2001 (дати укладення договору №   177 купівлі-продажу корпусу ремонтних майстерень та будівлі відділу головного механіка), тому відповідач мав "правомірні очікування" щодо користування земельною ділянкою під нерухомим майном, яке придбане на підставі договору №   177 купівлі-продажу корпусу ремонтних майстерень та будівлі відділу головного механіка від 12.04.2001, укладеного між сторонами у справі. Суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів неправомірності користування відповідачем спірною земельною ділянкою та вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем вказаною земельною ділянкою.
		 
		2.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ "АТП 15168". Суд апеляційної інстанції також зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано не досліджував обставин щодо правомірності   /   неправомірності набуття відповідачем прав на нерухоме майно на підставі договору №   177 купівлі-продажу корпусу ремонтних майстерень та будівлі відділу головного механіка від 12.04.2001, укладеного між сторонами у справі. Суд апеляційної інстанції виснував, що зазначені обставини не входять до предмета спору у цій справі, вони є предметом окремого спору у справі №   916/3403/24 за позовом ПрАТ "АТП 15168" до ТОВ "ОТЄКС" про скасування державної реєстрації права власності, витребування майна та усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном.
		 
		3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
		 
		3.1. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ПрАТ "АТП 15168" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі № 916/3296/23 скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
		 
		3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. 
		 
		ПрАТ "АТП 15168", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.01.2019 у справі №   355/385/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (щодо визнання договору укладеним); від 21.11.20128 у справі №   915/1235/17 (щодо "легітимного очікування"). 
		 
		Скаржник також посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №   159/5837/19, від 05.06.2018 у справі № 910/12967/17, від 13.10.2021 у справі № 910/18952/20, від 23.11.2021 у справі №   359/3373//16-ц, від 04.07.2018 у справі №   653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №   487/10132/14-ц. 
		 
		Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 28 Закону України "Про землеустрій" у подібних правовідносинах. ПрАТ "АТП 15068" зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували положення частини 2 статті 28 Закону України "Про землеустрій" та зробили помилковий висновок про право відповідача на легітимне очікування щодо користування земельною ділянкою. Так, ПрАТ "АТП 15068" стверджує, що відповідач не вчиняв жодних дій щодо реалізації своїх прав на земельну ділянку з моменту отримання висновку Управління архітектури та містобудування від 30.10.2001, тому, на думку позивача, право на користування земельною ділянкою відповідач втратив.  
		 
		Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не врахували такі докази позивача: лист Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 06.11.2023 за вих. № 01-19/1854; лист Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 24.01.2024 за вих. № 01-18/78; лист Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради від 10.11.2023 за вих. №   4168/03/01-12.
		 
		Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам та не врахував при цьому висновки Верховного Суду викладені в постановах від 01.07.2021 у справі №   46/603 та від 28.02.2024 у справі №   910/12005/22 (щодо обґрунтування неможливості подання доказів у встановлені строки). 
		 
		Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про долучення доказів, поданих відповідачем, порушив положення статті 80 Господарського процесуального кодексу України.  
		 
		За твердженням скаржника, суд першої інстанції не розглянув клопотання Одеської міської ради щодо поновлення строку на подання та залучення доказів, зокрема, листа від 22.11.2023. 
		 
		3.3. ТОВ "ОТЄКС" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу ПрАТ "АТП 15068" без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі № 916/3296/23 - без змін. 
		 
		4. Обставини справи, встановлені судами 
		 
		4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Одеської міської Ради народних депутатів від 05.02.1987 № 76 "Про дозвіл АТП-15068 Одеського обласного управління вантажного автотранспорту на проектування розширення та реконструкції підприємства на вул. Стовпова, 15г, в м. Одеса" зобов`язано АТП-15068 Одеського обласного управління вантажного автотранспорту розробити проект розширення та реконструкції АТП-15068 з виділенням як будівництво першої черги (1988-1990) профілакторію на 300 автомобілів та КТП на земельній ділянці загальною площею 5,38 га на вул. Стовповій 15/Г.
		 
		4.2. Згідно з висновком Управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 28.11.2000 №   791 щодо проекту відведення про надання земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства Відкритого акціонерного товариства "АТП 15168" (далі - ВАТ "АТП 15168") погоджено та визнано за можливе надання ВАТ "АТП 15168" земельної ділянки площею 4,5613 га за адресою: вул. Стовпова, 15/Г, у промисловій зоні Іллічівського району, у постійне користування, для експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства.
		 
		4.3. Рішенням Одеської міської ради від 26.01.2001 №   2016-ХХІІІ "Про затвердження проектів відведення та надання фактично займаних земельних ділянок відкритому акціонерному товариству "Автотранспорте підприємство 15168" за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова, 15/Г, загальною площею 4,7804 га, для експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства і АЗС на 250 заправок на добу": 
		 
		- затверджено проекти відведення земельних ділянок ВАТ "АТП 15168" за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова, 15/Г, загальною площею 4,7804 га, для експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства і АЗС на 250 заправок на добу (додатки 1, 2);
		 
		- надано ВАТ "АТП 15168" земельні ділянки, за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова, 15/Г, загальною площею 4,7804 га, зокрема: земельну ділянку площею 4,5613 га (код згідно з Українським класифікатором цільового використання земель - 1.14.2. - землі автомобільного транспорту) у постійне користування для експлуатації та обслуговування ВАТ "АТП 15168"; земельну ділянку площею 0,2191 га (код згідно з Українським класифікатором цільового використання земель - 1.11.1. - землі автотехобслуговування) у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років для експлуатації обслуговування автозаправної станції на 250 заправок на добу.
		 
		4.4. Згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії І-ОД №003355 від 13.03.2001 ВАТ "АТП 15168" (нині - ПрАТ "АТП 15168") надано в постійне користування для експлуатації автотранспортного підприємства 4,5613 га землі в межах згідно з планом користування відповідно до рішення Одеської міської Ради народних депутатів від 26.01.2001 №   2016-ХХІІІ. Цей акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 133.
		 
		4.5. Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.05.2023 №   333788838 щодо суб`єкта - ТОВ "ОТЄКС" за параметрами: права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження - інформація відсутня.
		 
		4.6. Як зазначили господарські суди попередніх інстанцій, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, надав до суду першої інстанції:
		 
		- договір №   177 купівлі-продажу корпусу ремонтних майстерень та будівлі відділу головного механіка від 12.04.2001, укладений між ВАТ "АТП-15168" та ТОВ "ОТЄКС", згідно з яким ВАТ "АТП-15168" продало, а ТОВ "ОТЄКС" купило корпус ремонтних майстерень та будівлю відділу головного механіка, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова, 15/Г. Відповідно до довідки-характеристики від 12.04.2001 № 16162 та технічного паспорта, виданих Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, відчужені об`єкти складаються з двох будівель, зазначених на схематичному плані: ремонтні майстерні - літерою "С", відділ головного механіка - літерою "Р", в цілому загальною площею 2389,9 м2, загальною вартістю 174   061 грн, які складають 99/1000 ідеальної частки. Відчужені корпус ремонтних майстерень та будівля відділу головного механіка належать продавцю на підставі реєстраційного посвідчення від 19.10.2000, виданого міським бюро технічної інвентаризації під №   16. Відповідно до пункту 3 цього договору право власності на відчужені корпус та будівлю виникає у покупця з моменту передачі корпусу ремонтних майстерень та будівлі відділу головного механіка згідно з актом приймання передачі, але не пізніше 14 днів після оплати;
		 
		- акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, підписаний ВАТ "АТП-15168" та ТОВ "ОТЄКС", згідно з яким на підставі договору №   177 (купівлі-продажу) від 12.04.2001 проведено огляд корпусу ремонтних майстерень та будівлі відділу головного механіка площею 2389,9 м2, що передаються у постійне користування для експлуатації на підприємстві ТОВ "ОТЄКС" відповідно до договору №   177. Об`єкт знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова, 15/Г;
		 
		- реєстраційне посвідчення від 20.04.2001;
		 
		- лист Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради від 17.05.2023 № 25270/04-04, в якому на заяву відповідача повідомлено, що станом на 31.12.2012, згідно із записом у реєстровій книзі, право власності на 99/1000 ідеальної частки корпусу ремонтних майстерень і будівлі відділу головного механіка за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова, 15/Г, зареєстровано за юридичною особою -  ТОВ "ОТЄКС" на підставі договору купівлі-продажу корпусу ремонтних майстерень і будівлі відділу головного механіка, укладеного між ВАТ "АТП-15168" та ТОВ "ОТЄКС" 12.04.2001 за №   177. Реєстраційний запис зроблено 20.04.2001 за реєстровим номером 986 у реєстровій книзі;
		 
		- лист позивача від 12.02.2002 №   375, адресований Одеському міському  голові, в якому позивач зазначив, що через продаж ТОВ "ОТЄКС" будівель та споруд, ВАТ "АТП-15168" добровільно призупиняє право постійного користування земельною ділянкою площею 0,9063 га на користь ТОВ "ОТЄКС", що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова, 15/Г.
		 
		- висновок Управління архітектури та містобудування про можливість надання в користування земельної ділянки від 30.10.2001 №   382/4547; 
		 
		- акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі від 12.02.2001;
		 
		- акт від 15.01.2002 обстеження та погодження в натурі меж земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ТОВ "ОТЄКС" для експлуатації будівель з обслуговування автомобільного транспорту, за адресою: м.   Одеса, Іллічівський р-н, вул. Стовпова, 15/Г, який підписаний ВАТ "АТП-15168", ТОВ "ОТЄКС", Управлінням земельних ресурсів та Земельним кадастровим бюро.
		 
		- висновок Управління земельних ресурсів від 29.01.2002 №11 за результатами розгляду технічної документації з інвентаризації земельної ділянки ТОВ "ОТЄКС", за змістом якого згідно з реєстраційним посвідченням Одеського міського бюро технічної інвентаризації від 20.04.2001, договором купівлі-продажу від 12.04.2001 №   177, договором купівлі-продажу від 20.09.2001 №   202 ТОВ "ОТЄКС" належать на праві власності придбані у ВАТ "АТП-15168" будівлі, споруди і приміщення, які розташовані за адресою: вул. Стовпова, 15/Г. За рішенням Одеської міської ради від 26.01.2001 №   2016-ХХІІІ земельна ділянка площею 4,5613 га за вказаною адресою була надана у постійне користування ВАТ "АТП-15168" для експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства. ВАТ "АТП-15168" підтверджує переоформлення документів, які посвідчують право ТОВ "ОТЄКС" на користування земельною ділянкою 0,9063 га для експлуатації придбаних будівель з обслуговування автомобільного транспорту.
		 
		4.7. Суди також зазначили, що за змістом листа Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради від 10.11.2023 №   4168/03.01-12 у Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради наявна архівна справа на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: місто Одеса, вул. Стовпова, 15/Г, однак, у цій справі відсутні підтверджуючі документи реєстрації права власності на 99/1000 частин за ТОВ "ОТЄКС", а саме: договір купівлі-продажу від 12.04.2001 №   177. Про наведене складено акт від 09.11.2023 № 51 про невиявлення документів. Додатково повідомлено, що в матеріалах архівної справи на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: місто Одеса, вул. Стовпова, 15/Г, відсутній технічний паспорт на об`єкт нерухомості, замовником якого було ТОВ "ОТЄКС".
		 
		4.8. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для усунення перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою.
		 
		5. Позиція Верховного Суду 
		 
		5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. 
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
		 
		5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ПрАТ "АТП 15168" про зобов`язання ТОВ "ОТЄКС" усунути перешкоди в користуванні позивачем земельною ділянкою, яка належить позивачу на підставі Державного акта на право постійного користування землею І-ОД № 003355, виданого 13.03.2001 Одеською міською Радою народних депутатів, шляхом звільнення цієї земельної ділянки.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "АТП 15168" є землекористувачем спірної земельної ділянки та власником розташованих на ній нерухомих об`єктів нерухомого майна. Позивач зазначав, що відповідач самовільно захопив спірну земельну ділянку, безпідставно нею користується, на ній здійснюється рух великогабаритних транспортних засобів, влаштована стоянка вантажних транспортних засобів, встановлені штучні бар`єри у вигляді бетонних конструкцій, якими заблокований додатковий виїзд з території ПрАТ "АТП 15168", що призвело до неможливості належного користування позивачем спірною земельною ділянкою. 
		 
		5.4. Колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		5.5. За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
		 
		5.6. Верховний Суд у постановах від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17, від 05.01.2024 у справі № 367/7905/18, від 27.05.2020 у справі № 909/392/19 сформулював висновки про те, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб (звільнення та приведення у попередній стан самовільно зайнятої земельної ділянки), є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку.
		 
		Отже, з негаторним позовом може звернутися лише особа, яка володіє нерухомим майном (земельною ділянкою), до порушника, який ним не володіє, але створює володільцю перешкоди у користуванні чи розпорядженні майном. При цьому володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння, тобто володільцем нерухомого майна є особа, за якою зареєстроване право власності на це майно. Тому допоки право власності зареєстроване за відповідачем, негаторна вимога до нього не може бути задоволена.
		 
		5.7. Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові мають чітко та конкретно визначитися дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця). Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 910/15426/23,
		 
		5.8. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій відмовили ПрАТ "АТП 15168" у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. При цьому  суди встановили, що відповідач є власником нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці з 12.04.2001. Нерухоме майно набуте на підставі договору купівлі-продажу корпусу ремонтних майстерень та будівлі відділу головного механіка від 12.04.2001 №   177. 
		 
		5.9. Отже, суди встановили, що відповідач набув право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці. 
		 
		5.10. Суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів неправомірності користування відповідачем спірною земельною ділянкою та вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем вказаною земельною ділянкою. Суд апеляційної інстанції також виснував, що позивач не спростував правомірного володіння відповідачем нерухомим майном на спірній земельній ділянці, а також не довів неправомірності користування відповідачем спірною земельною ділянкою та вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем спірною земельною ділянкою. Відтак суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ "АТП 15168".
		 
		5.11. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ПрАТ "АТП 15168" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
		 
		Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. ПрАТ "АТП 15168", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		5.12. Пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
		 
		Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
		 
		5.13. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №   355/385/17, від 05.06.2018 у справі №   338/180/17 (щодо визнання договору укладеним); постанові Верховного Суду від 21.11.20128 у справі №   915/1235/17 (щодо "легітимного очікування").
		 
		5.14. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		 
		5.15. ПрАТ "АТП 15168" у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки більшості доводів позивача, якими він обґрунтовував свої вимоги та заперечення. ПрАТ "АТП 15168", зокрема, стверджує про неврахування судами попередніх інстанцій того, що договір купівлі-продажу від 12.04.2001 № 177 мав бути реальним. На думку скаржника, договір купівлі-продажу від 12.04.2001 № 177 не був вчинений, жодна зі сторін договору №   177 до його виконання не приступили, відсутнє волевиявлення до вчинення правочину, договір сторонами не виконувався (відсутній акт передачі позивачем спірного майна у власність відповідачу, відсутня оплата), тому, за твердженням скаржника, договір є неукладеним.  
		 
		При цьому скаржник зазначає, що в постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №   355/385/17 сформульовано висновки про те, що у разі відсутності в договорі обов`язкових юридичних фактів: домовленість та передача нерухомого майна у власність, сторони не приступали до його виконання, то такий договір є неукладеним. 
		 
		Подібний висновок, як зазначає скаржник, щодо визнання договору неукладеним, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.
		 
		5.16. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №   355/385/17 сформульовано висновки щодо застосування статті 629 Цивільного кодексу України. Предметом позову у цій справі були вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, стягнення страхового відшкодування та компенсації моральної шкоди.
		 
		5.17. Верховний Суд зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №   338/180/17 сформульовано висновки щодо застосування положень статей 638, 640, 642 Цивільного кодексу України. Предметом первісного позову у цій справі були вимоги про стягнення безпідставно одержаних коштів, предметом зустрічного позову - вимоги про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду.
		 
		5.18. У справі №   916/3296/23, що розглядається, предметом позову є вимоги позивача про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачу земельною ділянкою. З урахуванням предмета позову місцевий господарський суд не досліджував обставин щодо правомірності   /   неправомірності набуття відповідачем прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу корпусу ремонтних майстерень та будівлі відділу головного механіка від 12.04.2001 № 177, укладеного між сторонами у справі, оскільки обґрунтовано зазначив, що такі обставини не входять до предмета спору у цій справі, натомість вони є предметом окремого спору у справі №   916/3403/24 за позовом ПрАТ "АТП 15168" до ТОВ "ОТЄКС" про скасування державної реєстрації права власності, витребування майна та усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном. 
		 
		5.19. Колегія суддів вважає, що предмет, підстави та зміст спірних правовідносин у справах №   338/180/17 та №   355/385/17 є неподібними зі спірними правовідносинами у справі №   916/3296/23, що розглядається. Відтак доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №   338/180/17 та в постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №   355/385/17, є безпідставними. 
		 
		5.20. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що відповідач не має права на користування земельною ділянкою, тому відповідач порушує його право на вільне користування землею площею 4,5613 га. При цьому ПрАТ "АТП 15168" зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.11.20128 у справі №   915/1235/17 (щодо "легітимного очікування").
		 
		5.21. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 21.11.20128 у справі №   915/1235/17 предметом позову є вимоги про визнання договору оренди землі поновленим. Верховний Суд у цій постанові виклав висновки про застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" у правовідносинах, які виникли між орендарем та орендодавцем, щодо поновлення договору оренди землі. 
		 
		Отже, Верховний Суд зазначає, що висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.20128 у справі № 915/1235/17, на яку посилається скаржник, є нерелевантними для застосування до спірних правовідносин у справі, що розглядається, оскільки зміст спірних правовідносин у справі, що розглядається, є неподібним із правовідносинами у справі № 915/1235/17. 
		 
		5.22. Скаржник у касаційній скарзі також посилається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №   159/5837/19, від 05.06.2018 у справі № 910/12967/17, від 13.10.2021 у справі № 910/18952/20, від 17.04.2018 у справі № 924/623/16, від 29.08.2019 у справі №   910/551/18, від 23.11.2021 у справі №   359/3373/16-ц, від 04.07.2018 у справі №   653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі №   504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №   487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №   487/10132/14-ц, від 12.03.2019 у справі №   911/3594/17. 
		 
		5.23. Колегія суддів зазначає, що в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №   159/5837/19 викладено висновки щодо застосування статті 125 Земельного кодексу України; в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/12967/17 - про застосування статті 212 Земельного кодексу України; в постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №   910/18952/20, від 17.04.2018 у справі № 924/623/16, від 29.08.2019 у справі № 910/551/18 - про застосування статті 391 Цивільного кодексу України, а також зазначено хто може позивачем та відповідачем за негаторним позовом; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №   359/3373/16-ц, від 04.07.2018 у справі №   653/1096/16-ц - щодо критеріїв для розмежування віндикаційного та негаторного позовів; у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №   911/3594/17  - про те, що державна реєстрація права власності  за певною особою не є безспірним підтвердженням права власності у цієї особи. 
		 
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №   504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі №   487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №   487/10132/14-ц викладено висновки про те, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця.
		 
		Проаналізувавши висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №   159/5837/19, від 05.06.2018 у справі № 910/12967/17, від 13.10.2021 у справі № 910/18952/20, від 23.11.2021 у справі №   359/3373/16-ц, від 04.07.2018 у справі №   653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі №   504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №   487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №   487/10132/14-ц, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду. Крім того, доводи скаржника з посиланням на зазначені постанови Верховного Суду не містять обґрунтування, в чому полягає невідповідність оскаржуваних судових рішень сформованій правозастосовчій практиці.
		 
		Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд не досліджував обставин щодо правомірності / неправомірності набуття відповідачем прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу корпусу ремонтних майстерень та будівлі відділу головного механіка від 12.04.2001 № 177, укладеного між сторонами у справі, а також не встановлював обставин недійсності чи нікчемності зазначеного правочину, обставин його неукладення. Тому суд касаційної інстанції, враховуючи межі розгляду касаційної скарги, встановлені статтею 300 Господарського кодексу України, не може встановлювати нові обставини чи переоцінювати докази. Відтак доводи скаржника про неукладення договору купівлі-продажу корпусу ремонтних майстерень та будівлі відділу головного механіка від 12.04.2001 № 177 та його нікчемності не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.
		 
		5.24. Відтак, колегія суддів зазначає, що доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися. 
		 
		Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
		 
		5.25. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 28 Закону України "Про землеустрій" у подібних правовідносинах. ПрАТ "АТП 15068" зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували положення частини 2 статті 28 Закону України "Про землеустрій" та зробили помилковий висновок про право відповідача на легітимне очікування щодо користування земельною ділянкою. Так, ПрАТ "АТП 15068" стверджує, що відповідач не вчиняв жодних дій щодо реалізації своїх прав на земельну ділянку з моменту отримання висновку Управління архітектури та містобудування від 30.10.2001, тому, на думку позивача, право на користування земельною ділянкою відповідач втратив.  
		 
		5.26. Колегія суддів зазначає, що пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
		 
		5.27. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі №   910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
		 
		5.28. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі №   927/1177/21, від 04.04.2023 у справі №   902/311/22.
		  
		5.29. Розглянувши доводи скаржника, наведені в обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке. 
		 
		5.30. Відповідно до частини 3 статті 30 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору від 12.04.2001 №   177) при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
		 
		5.31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди хоч безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, але знаходить вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37, 38)). Згідно із цим принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (подібний висновок викладений у  постанові  Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №   263/6022/16-ц (пункт 42)).
		 
		Отже, у разі наявності в особи права власності на об`єкт нерухомості, недопустимим є створення перешкод для реалізації такою особою права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування її об`єкта, а також для оформлення відповідних договірних відносин щодо цієї ділянки (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).
		 
		5.32. Відтак колегія суддів зазначає, що як законодавством, чинним на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно відповідно до  договору  купівлі-продажу корпусу ремонтних майстерень та будівлі відділу головного механіка від 12.04.2001 №   177, укладеного між ВАТ "АТП-15168" та ТОВ "ОТЄКС", так і земельним та цивільним законодавством, чинним на сьогодні, імперативно передбачено перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею).
		 
		Отже, особа, яка законно набула у власність нерухоме майно, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими нерухомим майном після його набуття. Такий підхід застосовувався і в момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно.
		 
		5.33. Колегія суддів зазначає, що в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 910/10932/17 зазначено, що саме по собі встановлення обставин фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. При вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
		 
		5.34. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач "мирно володів" нерухомим майном, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, з 12.04.2001 (дати укладення договору № 177 купівлі-продажу корпусу ремонтних майстерень та будівлі відділу головного механіка) та дійшли висновку про те, що відповідач мав "правомірні очікування" щодо користування земельною ділянкою під нерухомим майном, яке придбане на підставі договору купівлі-продажу корпусу ремонтних майстерень та будівлі відділу головного механіка від 12.04.2001 №   177, укладеного між сторонами у справі. Тому суди дійшли висновку, що позивач не довів неправомірності користування відповідачем спірною земельною ділянкою та вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем вказаною земельною ділянкою.
		 
		5.35. Разом з тим скаржник у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку щодо застосування частини 2 статті 28 Закону України "Про землеустрій". 
		 
		5.36. Колегія суддів зазначає, що положення статті 28 Закону України "Про землеустрій" визначають права та обов`язки розробників документації із землеустрою. 
		 
		Згідно із частиною 2 статті 26 Закону України "Про землеустрій" розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
		 
		5.37. У контексті наведених доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не посилалися на положення Закону України "Про землеустрій" та не застосовували їх. При цьому положення частини 2 статті 28 Закону України "Про землеустрій" не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, оскільки предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а спірною є  правомірність користування земельною ділянкою відповідачем. Тому суди не з`ясовували обставин дотримання розробниками документації із землеустрою вимог законодавства щодо їх прав та обов`язків. 
		 
		Зазначені обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо застосування частини 2 статті 28 Закону України "Про землеустрій". 
		 
		Оскільки відповідач має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під таким нерухомим майном після його набуття, то наведені скаржником аргументи про неоформлення відповідачем документів, необхідних для підтвердження землекористування, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів неправомірності користування відповідачем спірною земельною ділянкою та не довів вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем спірною земельною ділянкою.  
		 
		5.38. За таких обставин наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися.
		 
		Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
		 
		5.39. Касаційна скарга з посиланням на пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили подані сторонами у справі докази, зокрема: лист Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 06.11.2023 за вих. № 01-19/1854; лист Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 24.01.2024 за вих. № 01-18/78; лист Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради від 10.11.2023 за вих. №   4168/03/01-12. 
		 
		Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам та не врахував при цьому висновки Верховного Суду викладені в постановах від 01.07.2021 у справі №46/603 та від 28.02.2024 у справі №   910/12005/22 (щодо обґрунтування неможливості подання доказів у встановлені строки). 
		 
		Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про долучення доказів, поданих відповідачем, порушив положення статті 80 Господарського процесуального кодексу України.  
		 
		За твердженням скаржника, суд першої інстанції не розглянув клопотання Одеської міської ради щодо поновлення строку на подання та долучення доказів, зокрема, листа від 22.11.2023. 
		 
		5.40. Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів     зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		5.41. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
		 
		5.42. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
		 
		5.43. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		5.44. Верховний Суд також зазначає, що доводи скаржника щодо відсутності реєстраційних написів на договорі купівлі-продажу від 12.04.2001 № 177 не свідчать про недопустимість відповідного доказу, а тому такі доводи не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.
		 
		5.45. Колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання Одеської міської ради щодо поновлення строку на подання та долучення доказів, а також долучив докази, надані відповідачем, поза встановленим строком, оскільки клопотання про долучення доказів подавалися учасниками справи на стадії підготовчого провадження. При цьому колегія суддів установила, що зміст протоколу судового засідання №   2172875 від 22.11.2023, протоколу судового засідання № 2389699 від 24.01.2024 свідчить про те, що судом першої інстанції розглядалися та вирішувалися питання щодо долучення доказів, поданих учасниками справи.
		 
		5.46. Крім того, колегія суддів зазначає, що підставою для скасування судових рішень може бути не будь-яке процесуальне порушення, допущене судами попередніх інстанцій, а лише  порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у випадках, передбачених, зокрема, частиною 3 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Водночас таких процесуальних порушень скаржник у касаційній скарзі не наводить, а Верховний Суд таких порушень не встановив.
		 
		5.47. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
		 
		5.48. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.  
		 
		6. Висновки Верховного Суду
		 
		6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. 
		 
		Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		6.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.
		 
		7. Судові витрати
		 
		Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 15168" залишити без задоволення. 
		 
		2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 у справі №   916/3296/23 залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                                   Н. О. Багай
		 
		Судді                                                                                                                               Т. Б. Дроботова                                                                                                         
		 
		                                                                                                                Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...