Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/82/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них.
Надіслано судом: 13.06.2025. Зареєстровано: 13.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2025.
Дата набрання законної сили: 11.06.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 червня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  907/82/25 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
		розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКАН"
		 
		на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 (колегія суддів: Малех І. Б. - головуючий, Панова І. Ю., Бонк Т. Б.)
		 
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКАН" про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви у справі
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКАН"
		до Приватного підприємства "РИТМ 2011"
		про зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Короткий зміст заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви
		 
		1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКАН" (далі - ТОВ "МАРКАН") звернулося до Господарського суду Закарпатської області із заявою (вх. №02.3.1-05/92/25 від 27.01.2025) про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
		 
		- заборони Виконавчому комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю видавати Приватному підприємству "РИТМ 2011" (далі - ПП "РИТМ 2011") дозвіл на виконання будівельних робіт незалежно від класу наслідків, визначених у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності", щодо об`єкта "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно-побутовий комплекс по вул. Мукачівська, № 44 у м. Ужгород";
		 
		- заборони Виконавчому комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю здійснювати дії, пов`язані з реєстрацією в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва дозволу на виконання будівельних робіт, змін та коригування раніше створеної проектної документації щодо об`єкта "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно-побутовий комплекс по вул. Мукачівська, № 44 у м. Ужгород";
		 
		- заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що належить ПП "РИТМ 2011" та знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27925121101).
		 
		1.2. Заява ТОВ "МАРКАН" про забезпечення позову мотивована тим, що ТОВ "МАРКАН" є власником земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вулиця Мукачівська, 44, загальною площею 0,9543 га, з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156. Ця земельна ділянка знаходиться суміжно із земельними ділянками, які належать на праві власності ПП "РИТМ 2011". 
		 
		Під час здійснення ТОВ "МАРКАН" збору вихідних даних для проектування, зокрема, геодезичних вишукувань, було виявлено, що ПП "РИТМ 2011" самочинно використало частину земельної ділянки ТОВ "МАРКАН" з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 для розміщення свого будівельного матеріалу та зведення споруд під час здійснення будівельних робіт із реконструкції нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровими номером 2110100000:10:001:0271. Загальна площа використаної ПП "РИТМ" земельної ділянки, за твердженням ТОВ "МАРКАН", складає 0,0102 га.
		 
		ТОВ "МАРКАН" посилалося на те, що на момент виявлення факту виконання будівельних робіт ПП "РИТМ 2011" із реконструкції існуючих будівель (09.07.2024) в Реєстрі будівельної діяльності не було інформації щодо наявності у ПП "РИТМ 2011" дозволу на виконання будівельних робіт. Водночас ТОВ "МАРКАН" зазначало, що Управлінням державного архітектурно будівельного контролю Виконавчого комітету Ужгородської міської ради було видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 17.07.2024 № ЗК012240710956. Тому ТОВ "МАРКАН" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Управління державного архітектурного управління Виконавчого комітету Ужгородської міської про визнання протиправними дій щодо видачі цього дозволу. 12.12.2024 вказаний дозвіл було анульовано, тому Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради було подано заяву про закриття провадження у справі 260/6394/24 у зв`язку з відсутністю предмета спору.
		 
		ТОВ "МАРКАН" зазначало, що 21.01.2025 ПП "РИТМ 2011" звернулося до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Ужгородської міської ради із заявою на отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Для отримання нового дозволу на виконання будівельних робіт було подано ті самі документи, що і в липні 2024 року для отримання попереднього дозволу, зокрема, та сама проектна документація. 
		 
		Наведені обставини, на думку ТОВ "МАРКАН", свідчать про те, що ПП "РИТМ 2011" умисно вчиняє відповідні дії з метою перешкоджання ТОВ "МАРКАН" у реалізації права на судовий захист у розумні строки, оскільки у випадку отримання ПП "РИТМ 2011" нового ідентичного дозволу на виконання тих самих будівельних робіт, ТОВ "МАРКАН" буде вимушене звертатися до суду з новим позовом. Тому, на думку ТОВ "МАРКАН", ПП "РИТМ 2011" діє недобросовісно щодо ТОВ "МАРКАН" як суміжного землевласника та грубо порушує правила добросусідства. Відтак, на думку ТОВ "МАРКАН", слід вжити заходи забезпечення позову.
		 
		2. Короткий зміст судових рішень
		 
		2.1. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2025 (суддя Ремецькі О. Ф.) у справі №  907/82/25 заяву ТОВ "МАРКАН" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
		 
		До набрання законної сили рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/82/25 вирішено вжити заходи забезпечення позову шляхом:
		 
		- заборони Виконавчому комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю видавати ПП "РИТМ 2011" дозвіл на виконання будівельних робіт незалежно від класу наслідків, визначених у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності", щодо об`єкта "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно-побутовий комплекс по вул. Мукачівська № 44 у м. Ужгород";
		 
		- заборони Виконавчому комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю здійснювати дії, пов`язані з реєстрацією в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва дозволу на виконання будівельних робіт, змін та коригування раніше створеної проектної документації щодо об`єкта "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно-побутовий комплекс по вул. Мукачівська № 44 у м. Ужгород";
		 
		- заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що належить ПП "РИТМ 2011" та знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27925121101).
		 
		2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву ТОВ "МАРКАН" про вжиття заходів забезпечення позову, виходив із того, що предметом можливих позовних вимог ТОВ "МАРКАН" є вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих ПП "РИТМ 2011" споруд на належній ТОВ "МАРКАН" земельній ділянці. Суд першої інстанції встановив, що станом на момент виявлення ТОВ "МАРКАН" факту виконання ПП "РИТМ 2011" будівельних робіт із реконструкції існуючих виробничих будівель (09.07.2024) в Реєстрі будівельної діяльності не було інформації щодо наявності у ПП "РИТМ 2011" дозволу на виконання будівельних робіт.
		 
		Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в процесі вирішення можливого спору судом має бути надана оцінка доводам позивача як щодо здійснення відповідачем самочинного будівництва так і щодо самовільного зайняття земельної ділянки ТОВ "МАРКАН". 
		 
		Суд першої інстанції зазначив, що можливість, ПП "РИТМ 2011" на підставі заяви від 21.01.2025 отримати новий дозвіл на виконання будівельних робіт із реконструкції з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1-11;25-26;27) під адміністративно-побутовий комплекс на вул. Мукачівський, 44 у м. Ужгороді та зареєструвати право власності на завершений об`єкт, у тому числі на ту його частину, яка, можливо, розташована на належній ТОВ "МАРКАН" земельній ділянці, як і здійснити його відчуження на користь третіх осіб, є беззаперечним підтвердженням того, що в майбутньому це утруднить виконання судового рішення. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку про існування взаємозв`язку між обраними позивачем заходами забезпечення позову та можливим предметом спору.
		 
		2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №  907/82/25 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2025 у справі №  907/82/25 скасовано.  Відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "МАРКАН" про вжиття заходів забезпечення позову.
		 
		2.4. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "МАРКАН" про вжиття заходів забезпечення позову, дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Апеляційний господарський суд зазначив, що саме лише посилання заявника на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення його прав, є недостатнім для задоволення відповідної заяви.
		 
		Апеляційний господарський суд також не погодився з мотивами суду першої інстанції про те, що у цій справі існує взаємозв`язок між предметом заявлених позовних вимог (зобов`язати ПП "РИТМ 2011" знести самочинно збудований об`єкт "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1;2;3;4;5;6;7;8;9;10;11;25-26;27) під адміністративно-побутовий комплекс по вул. Мукачівська, № 44 у м. Ужгород") та обраними позивачем заходами забезпечення позову. Як зазначив суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції не надав належної оцінки заходам забезпечення позову в контексті обставин справи, а також не надав оцінки співмірності вжитих заходів на предмет негативних наслідків їх застосування. 
		 
		3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
		 
		3.1. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "МАРКАН" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №  907/82/25 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2025 у справі №  907/82/25.
		 
		3.2. ТОВ "МАРКАН" зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при ухваленні постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі № 907/82/25. 
		 
		Скаржник посилається на те, що в ухваленні судового рішення брала участь суддя, якій було заявлено відвід, але апеляційний суд із порушенням вимог процесуального законодавства визнав заяву ТОВ "МАРКАН" про відвід судді необґрунтованим. Відтак, за твердженням скаржника справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду. Крім того, за твердженням ТОВ "МАРКАН", в ухваленні судового рішення брала участь суддя, яка мали би заявити самовідвід або повідомити учасників справи про наявність обставин, за яких у стороннього спостерігача могли би виникнути сумніви в неупередженості судді. ТОВ "МАРКАН" також зазначає, що справу було призначено у стислий строк, без урахування того, що на цю ж дату призначено судове засідання у справі, що розглядається, також у суді першої інстанції. Наведене, на думку скаржника, призвело до порушення процесуальних прав ТОВ "МАРКАН". Тому, на думку ТОВ "МАРКАН", відповідно до положень пунктів 1, 2, 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу оскаржувану постанову слід скасувати. 
		 
		ТОВ "МАРКАН" зазначає про невмотивованість оскаржуваної постанови, тому стверджує про порушення судом апеляційної інстанції положень частини 5 статті 236, підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду 
		 
		4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		4.2. За змістом частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		4.3. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
		 
		4.4. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
		 
		4.5. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
		 
		4.6. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		4.7. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, на яку посилається скаржник.  
		 
		4.8. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №  910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №  914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
		 
		Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, на які посилається скаржник.
		 
		4.9. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №  905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №  910/15328/23.
		 
		4.10. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №  925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №  910/17599/23, від 24.05.2023 у справі №  906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.
		 
		4.11. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
		 
		4.12. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
		 
		4.13. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №  925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №  910/17599/23, від 21.03.2024 у справі №  910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.
		 
		4.14. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі №  922/1583/23, від 28.07.2021 у справі №  914/2072/20.
		 
		4.15. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
		 
		4.16. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
		 
		4.17. Водночас колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №  910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №  921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.
		 
		4.18. Верховний Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №  921/290/23, від 29.06.2023 у справі №  925/1316/22, від 24.05.2023 у справі №  906/1162/22.
		 
		4.19. При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №  754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
		 
		4.20. Ключовим, за висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №  754/5683/22, є встановлення судом: 1)  наявності спору між сторонами; 2)  ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3)  співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
		 
		4.21. У постанові від 19.12.2024 у справі № 910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
		 
		4.22. Колегія суддів зазначає, що у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
		 
		4.23. Як установив суд першої інстанції, у цій справі предметом можливих позовних вимог ТОВ "МАРКАН" є вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих ПП "РИТМ 2011" споруд на належній ТОВ "МАРКАН" земельній ділянці. 
		 
		Тому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. 
		 
		Суд першої інстанції також виснував, що забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Відтак суд першої інстанції визнав, що сама можливість ПП "РИТМ 2011" на підставі заяви від 21.01.2025 отримати новий дозвіл на виконання будівельних робіт із реконструкції з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1-11; 25-26; 27) під адміністративно-побутовий комплекс на вул. Мукачівський, 44 у м.  Ужгороді, та зареєструвати право власності на завершений об`єкт, у тому числі на ту його частину, яка, можливо, розташована на належній ТОВ "МАРКАН" земельній ділянці, здійснити його відчуження на користь третіх осіб, є беззаперечним твердженням того, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "МАРКАН" про вжиття заходів забезпечення позову. 
		 
		4.24. Натомість суд апеляційної інстанції визнав заяву ТОВ "МАРКАН" про вжиття заходів забезпечення позову безпідставною. При цьому суд зазначив, що в матеріалах цієї справи відсутні належні докази на підтвердження доводів заявника щодо необхідності вжиття спірних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання заявника на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення його прав, є недостатнім для задоволення відповідної заяви.
		 
		4.25. Водночас колегія суддів зазначає, що такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки в цьому випадку має досліджуватися така підстава для вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач має намір звернутися до суду. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №  925/77/20. 
		 
		4.26. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність взаємозв`язку між предметом позовних вимог ТОВ "МАРКАН" про зобов`язання ПП "РИТМ 2011" знести самочинно збудований об`єкт та заходами забезпечення позову у вигляді заборони Виконавчому комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю видавати ПП "РИТМ 2011" дозвіл на виконання будівельних робіт та заборони Виконавчому комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю здійснювати дії, пов`язані з реєстрацією в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва дозволу на виконання будівельних робіт, змін та коригування раніше створеної проектної документації щодо об`єкта "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1- 11; 25- 27) під адміністративно-побутовий комплекс на вул. Мукачівська, № 44 у м. Ужгород". 
		 
		Зазначені заходи обмежують права ПП "РИТМ 2011" у здійсненні господарської діяльності, а крім того, оформлення дозволу на виконання будівельних робіт та реєстрація в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва дозволу на виконання будівельних робіт, змін та коригування раніше створеної проектної документації щодо об`єкта будівництва, не зможе істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач має намір звернутися до суду. Тому такі заходи забезпечення є неадекватними та не відповідають предмету спору у цій справі, оскільки не вплинуть на можливість виконання судового рішення в разі задоволення позову.
		 
		4.27. Відтак постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "МАРКАН" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Виконавчому комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю видавати ПП "РИТМ 2011" дозвіл на виконання будівельних робіт незалежно від класу наслідків, визначених у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності", за об`єктом "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1- 11; 25- 27) під адміністративно-побутовий комплекс по вул. Мукачівська, № 44 у м. Ужгород", а також заборони Виконавчому комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю здійснювати дії, пов`язані з реєстрацією в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва дозволу на виконання будівельних робіт, змін та коригування раніше створеної проектної документації щодо об`єкта "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1- 11; 25- 27) під адміністративно-побутовий комплекс по вул. Мукачівська, № 44 у м. Ужгород", є законною та обґрунтованою.
		 
		4.28. Водночас такий захід забезпечення позову як заборона органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що належить ПП "РИТМ 2011" та знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27925121101), є співмірним та належним. Як правильно зазначив суд першої інстанції, можливість ПП "РИТМ 2011" зареєструвати право власності на завершений об`єкт, у тому числі на ту його частину, яка, можливо, розташована на належній ТОВ "МАРКАН" земельній ділянці, як і здійснити його відчуження на користь третіх осіб, є беззаперечним підтвердженням того, що в майбутньому це утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. 
		 
		4.29. Колегія суддів зазначає, що внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності третіх осіб на завершений об`єкт, у тому числі на ту його частину, яка, можливо, розташована на належній ТОВ "МАРКАН" земельній ділянці, у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з цим позовом, оскільки з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано цей позов, виникне необхідність ініціювання інших позовів. Тому ухвала Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2025 у справі №  907/82/25 в частині задоволення заяви ТОВ "МАРКАН" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що належить ПП "РИТМ 2011" та знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27925121101), є законною та обґрунтованою. 
		 
		4.30. Натомість постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "МАРКАН" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що належить ПП "РИТМ 2011" та знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27925121101), ухвалена з порушенням вимог статей 136, 137, положень частини 5 статті 236, підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		Тому доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права частково підтвердилися.  
		 
		Щодо доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права
		 
		4.31. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що в ухваленні судового рішення брала участь суддя, якій було заявлено відвід, але апеляційний суд із порушенням вимог процесуального законодавства визнав заяву ТОВ "МАРКАН" про відвід судді необґрунтованим. Відтак за твердженням скаржника справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду. 
		 
		Крім того, за твердженням ТОВ "МАРКАН", в ухваленні судового рішення брала участь суддя, яка мали би заявити самовідвід або повідомити учасників справи про наявність обставин, за яких у стороннього спостерігача могли би виникнути сумніви в неупередженості судді. 
		 
		ТОВ "МАРКАН" також зазначає, що справу було призначено у стислий строк, без урахування того, що судове засідання у цій справі призначено на ту саму дату в суді першої інстанції. Наведене, на думку скаржника, призвело до порушення процесуальних прав ТОВ "МАРКАН". Тому, на думку ТОВ "МАРКАН", відповідно до положень пунктів 1, 2, 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України оскаржувану постанову слід скасувати. 
		 
		4.32. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 1, 2, 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
		 
		1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
		 
		2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
		 
		5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. 
		 
		4.33. Колегія суддів установила, що ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі № 907/82/25 у складі колегії суддів: Малех І. Б. - головуючого, Бонк Т. Б., Галушко Н. А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "РИТМ 2011" на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2025 у справі № 907/82/25.
		 
		У зв`язку з відпусткою судді члена колегії Галушко Н. А., розпорядженням керівника апарату № 51 від 02.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
		 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Малех І. Б., судді - члени колегії: Панова І. Ю., Бонк  Т.  Б.
		 
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 у складі колегії суддів: Малех І. Б. - головуючого, Бонк Т. Б., Панової І. Ю. призначено розгляд апеляційної скарги ПП "РИТМ 2011" на ухвалу Господарського суду Закарпатської  області від 31.01.2025 у справі № 907/82/25 в судове засідання на 09.04.2025.
		 
		07.04.2025 до Західного апеляційного господарського суду від ТОВ "МАРКАН" надійшла заява про відвід судді. у справі №  907/82/25.
		 
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у складі колегії суддів, що розглядала справу №  907/82/25,  відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "МАРКАН" про відвід судді у розгляді справи №  907/82/25.
		 
		4.34. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 2, 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
		 
		При цьому відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
		 
		Отже, заява про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді лише у разі якщо вона надійшла до суду не пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання.
		 
		4.35. Колегія суддів зазначає, що заява ТОВ "МАРКАН" про відвід судді була подана 04.04.2025 (п`ятниця) через підсистему "Електронний суд" після закінчення робочого дня в Західному апеляційному господарському суді, зареєстрована судом 07.04.2025. Водночас судове засідання у справі було призначено на 09.04.2025.
		 
		Таким чином, оскільки заява ТОВ "МАРКАН" про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного судового засідання, призначеного на 09.04.2025, тому така заява не підлягала передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішувалося судом, що розглядає справу. Відтак доводи скаржника про те, що  порядок вирішення заявленого відводу було порушено, є безпідставними.  
		 
		4.36. Доводи ТОВ "МАРКАН" про те, що в ухваленні судового рішення брала участь суддя, яка мали би заявити самовідвід або повідомити учасників справи про наявність обставин, за яких у стороннього спостерігача могли би виникнути сумніви в неупередженості судді, не є згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України підставою для повного або часткового скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду.  Водночас скаржник не позбавлений був можливості подати заяву про відвід судді, якщо вважав, що існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. 
		 
		4.37. Аргументи ТОВ "МАРКАН" про те, що справу було призначено у стислий строк, без урахування того, що судове засідання у цій справі призначено на той самий день також у суді першої інстанції також не можуть слугувати підставами для скасування судового рішення відповідно до частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		4.38. За таких обставин доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, вимог пунктів 1, 2, 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилися. 
		 
		4.39. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "МАРКАН" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що належить ПП "РИТМ 2011" та знаходиться за адресою: м.  Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27925121101), неправильно застосував положення 136, 137, 236, 282 Господарського процесуального кодексу України. Натомість суд першої інстанції постановив ухвалу в цій частині з урахуванням усіх фактичних обставин справи, необхідних для правильного вирішення цієї справи, а також правильно застосував норми процесуального права. Тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову - скасувати в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "МАРКАН" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що належить ПП "РИТМ 2011" та знаходиться за адресою: м.  Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27925121101), а ухвалу місцевого господарського суду в цій частині - залишити в силі. В іншій частині оскаржувана постанова ухвалена з урахуванням вимог статей 136, 137, 236, 282 Господарського процесуального кодексу України, тому її слід залишити без змін. 
		 
		5. Висновки Верховного Суду
		 
		5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 
		 
		5.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		 
		5.3. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		 
		5.4. За змістом статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		5.5. Оскільки частково підтвердилися доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, то касаційну скаргу ТОВ "МАРКАН" слід задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "МАРКАН" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що належить ПП "РИТМ 2011" та знаходиться за адресою: м.  Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27925121101), ухвалу господарського суду першої інстанції в цій частині - залишити в силі. В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №  907/82/25 слід залишити без змін. 
		 
		6. Судові витрати 
		 
		За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті. Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у справі № 907/82/25 не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.  
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКАН" задовольнити частково.
		 
		2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №  907/82/25 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "МАРКАН" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що належить Приватному підприємству "РИТМ 2011" та знаходиться за адресою: м.  Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27925121101). 
		 
		3. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2025 у справі №  907/82/25 в частині задоволення заяви ТОВ "МАРКАН" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що належить Приватному підприємству "РИТМ 2011" та знаходиться за адресою: м.  Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27925121101), залишити в силі. 
		 
		4. В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі № 907/82/25 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                                         Н. О. Багай
		 
		 
		Судді                                                                                                                            Т. Б. Дроботова                                                                                                         
		 
		                                                                                                           
		   Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...