Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 477/676/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них.
Надіслано судом: 13.06.2025. Зареєстровано: 14.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2025.
Дата набрання законної сили: 09.06.2025
Номер судового провадження: 22-ц/812/780/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		13.06.25
		22-ц/812/780/25
		Провадження № 22-ц/812/780/25
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		іменем України
		 
		 
		 
		09 червня 2025 року м. Миколаїв
		справа № 477/676/24
		Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Лівінського І.В.,
		суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,
		із секретарем судового засідання Коростієнко Н.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження 
		апеляційну скаргу
		Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»
		на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області, ухвалене 13 лютого 2025 року під головуванням судді Полішко В.В. в приміщенні цього ж суду, повний текст судового рішення складений 28 лютого 2025 року, у цивільній справі
		за позовом
		ОСОБА_1  до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування,
		 
		у с т а н о в и в:
		 
		1.Описова частина
		 
		Короткий зміст вимог позовної заяви
		У березні 2024 року  ОСОБА_1 звернувся зпозовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі  ТДВ «СГ «Оберіг») про стягнення страхового відшкодування.
		Позивач зазначав, що 18 вересня 2023 року близько 08:57 години на автодорозі Н-11 сполученням «Миколаїв-Дніпро», 297 км, Миколаївського району Миколаївської області, мало місце ДТП за участі транспортного засобу «LEXUS RX 450 Н», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача, та транспортного засобу автомобіля «SEAT IBIZA», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
		Внаслідок вказаноїпригоди належнийпозивачу транспортнийзасіб «LEXUSRX450Н»,державний номернийзнак НОМЕР_1  зазнав технічних ушкоджень, а його власник відповідно матеріального збитку.
		Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2024 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП. 
		У постанові суду зазначено, що відповідно до висновку експертного автотехнічного дослідження ДНДЕКЦ при МВС України від 15 листопада 2023 року за № ЕД-19/104-23/40984-ІТ, виконаного судовим експертом Троценко К.О., саме дії водія автомобіля «SEAT IBIZA» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку із настанням даної пригоди. Жодних невідповідностей вимогам ПДР в діях водія автомобіля «LEXUS RX 450 Н» ОСОБА_1 даним експертним висновком не встановлено.
		Цивільно - правова відповідальність водія автомобіля «SEATIBIZA»,державний номернийзнак НОМЕР_2 , який відповідно до зазначеної вище постанови та експертного висновку порушив вимоги ПДР України, що стали наслідком ДТП, застрахована ТДВ «СК «Оберіг», відповідачем по справі.
		Заявою від 11 жовтня 2023 року на адресу відповідача, позивач надіслав заяву про виплату страхового відшкодування та всі передбачені Законом документи для прийняття рішення по вказаному страховому випадку (заява згідно з трекінгом відстеження поштових відправлень отримана відповідачем 16 жовтня 2023 року).
		Листом від 29 січня 2024 року страховик повідомив позивача, що орієнтовний розмір страхового відшкодування визначено у сумі 140659,53 грн.
		На телефонний запит позивача, страховик повідомив про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування з огляду на відсутність постанови суду, якою встановлена вина у ДТП саме їх застрахованої особи (другого учасника ДТП - водія автомобіля «SEAT IBIZA», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 .
		Не погоджуючись з цим, зазначив, що з огляду на норми матеріального права, сам по собі факт відсутності постанови про притягнення до адміністративної відповідальності водія, дії якого стали наслідком ДТП (у даному випадку відсутність постанови на водія автомобіля «SEAT IBIZA» ОСОБА_2 , які не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України, та відповідальність якого застрахована відповідачем), не можуть однозначно свідчити про відсутність складу цивільного правопорушення, а отже наявність або відсутність такого складу встановлюється судом шляхом оцінки доказів, які надаються сторонами в порядку змагальності та диспозитивної.
		З проведеної судовим експертом Дроздовим Ю. В., на замовлення позивача, автотоварознавчої експертизи № 1411/23 від 10 листопада 2023 року вбачається, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача з урахуванням зносу становить 236 084,06 гривень (без ПДВ).
		Посилаючись на викладене і на те, що страховиком протиправно не прийняте рішення про виплату страхового відшкодування, а отже порушені права позивача, спираючись на постанову Правління Національного банку України «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 109 від 30 травня 2022 року, якою затверджено розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач просив суд:
		- стягнути з відповідача на його користь 160000 грн страхового відшкодування; а також пеню за період з16 січня 2024 року по день подання позовної заяви (27 березня 2024 року) у розмірі 9157,27 грн та 3 % річних у розмірі 921 грн.;
		- стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до положень статті 36 Закону України № 1961-IV від 01 липня 2004 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції Закону, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі  Закон № 1961-IV), яка нараховується на стягнуту теперішнім судовим рішенням суду страхового відшкодування за період, починаючи з 27 березня 2024 року по дату фактичного виконання рішення у повному обсязі та 3 % річних від простроченої суми відповідно до положень статті 625 ЦК України, які нараховуються на стягнуту теперішнім судовим рішенням суму страхового відшкодування за період з 27 березня 2024 року по дату фактичного виконання рішення суду у повному обсязі;
		- стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору та витрат на складання товарознавчої експертизи у розмірі 4800 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі, що буде підтверджений позивачем належними доказами за результатами розгляду справи.
		Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07 серпня 2024 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 . 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 лютого 2025 року позов задоволений частково. Постановлено стягнути з ТДВ «СК «Оберіг» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 140659 грн. 52 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача пеню за період з 16 січня 2024 року по 13 лютого 2025 у сумі 41435 грн. 95 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 16 січня 2024 року по 13 лютого 2025 року у сумі 4555 грн. Крім того, суд стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1361 грн та витрати на складання товарознавчого дослідження у сумі 4800 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Задовольняючи часткововимоги простягнення страхового відшкодування суд погодився з представником відповідача та вважав, що саме вартість відновлюваного ремонту визначена Звітом від 16 січня 2024 року № 145156 про оцінку колісного транспортного засобу у сумі 140659,32 грн. підлягає стягненню на користь позивача. До того ж, позивач не позбавлений можливості у подальшому звернутися до суду з вимогою щодо стягнення з особи, дії якої у причинному зв`язку з настанням ДТП, залишку суми не відшкодованої Страховиком.
		Рішення суду першої інстанції щодо стягненняпені та3%річних мотивованетим,що в судовому засіданні встановлено, що ТДВ «СГ «Оберіг» не здійснена виплата страхового відшкодування у строки встановлені Законом № 1961- IV, а тому наявні передбачені законом підстави для нарахування та стягнення з страховика пені та 3% річних. За період з 16 січня 2024 року по 13 лютого 2025 року  день ухвалення рішення (394 днів) сума пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України становить 41453,95 грн. За період з 16 січня 2024 року по 13 лютого 2025 року кількість днів прострочення становить 394 дні, а тому розмір трьох процентів річних складає 4555 грн.
		Щодо відмови у стягненні нарахованих відсотків та пені до моменту виконання рішення суду, судове рішення мотивоване тим, що оскільки нормами закону передбачено нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, тому заявлені позивачем вимоги про зобов`язання органу (особи), яка здійснює примусове виконання рішень суду і відповідні дії щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних здійснювати такі нарахування до моменту виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування не ґрунтуються на вимогах закону, та за встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення. У такому випадку відсутня необхідність застосування положень частини 10 статті 265ЦПК України до правовідносин, що виникли між сторонами. Крім того, суд вважав, що рішення суду має бути чітким та зрозумілим для його виконання. Нарахування пені має мінливий характер і залежить від кількості днів прострочення зобов`язання, а тому при ухваленні рішення неможливо визначити розмір пені, що підлягає сплаті в майбутньому.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		В апеляційній скарзі представник відповідача ТДВ «СК «Оберіг», посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування судом усіх фактичних обставин у справі, на неналежну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог. 
		На думку представника апелянта, суд першої інстанції не звернув жодної уваги на доводи відповідача, у зв`язку з чим не сприяв повному та всебічному розгляду справи. 
		Представник апелянта зазначає, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог. Оскільки ціна позову складала 170078,27 грн, однак, крім судових витрат, з відповідача стягнуто 186650,47 грн, що значно перевищує ціну позову, проте позивач, не подавав до суду заяву про збільшення позовних вимог. 
		На думку представника апелянта, суд проігнорував встановлену судову практику з даних правовідносин, викладених в постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі 234/16272/15-ц; від 21 липня 2022 року № 752/13375/19; від 05 вересня 2019 року у справі 234/16272/15-ц.
		Представник відповідача вказує, що виключно резолютивною частиною постанови суду, що набрала законної сили, особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Однак у відповідача відсутні докази настання цивільноправової відповідальності водія транспортного засобу Seat Ibiza, державний номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок настання ДТП.
		Представник відповідача не погоджується з результатами проведених оцінок та вважає, що висновок експерта від 10 листопада 2023 року не може бути прийнятий судом до уваги в цілому з огляду на те, що вихідні дані, використанні суб`єктом оціночної діяльності, не відповідають дійсності та використанні з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395, Національного стандарту «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції станом на час складення висновку) та положень Цивільного процесуального кодексу України.
		На його думку, висновок експерта від 10 листопада 2023 року містить недоліки, які суттєво вплинули на достовірність його висновків: 1) безпідставне включення наступних ремонтних робіт (аркуш № 3 ремонтної калькуляції): - код 3482 БОКОВИНА З ПР (вартість 3082,84 грн); 2) безпідставне збільшення ОТ (нормо-годин) щодо робіт з фарбування (аркуш № 3 ремонтної калькуляції); 3) безпідставна зміна наступних деталей (аркуш № 4 ремонтної калькуляції): - код 3482 БОКОВИНА З ПР (вартість 35614,56 грн) - код 7082 ПОВОРОТН КУЛАК П З ПР (вартість 18540,40 грн) - код 7118 ПІДПИПН МАТОЧИН П ПР (вартість 6577,10 грн) - код 7202 ДИСК КОЛЕСА П ПР (вартість 38041,40 грн); 4) безпідставне збільшення вартості наступних деталей (аркуш № 4 ремонтної калькуляції): - код 1738 ДЗЕРКАЛО ЗШ ПР (вартість 62857,30 грн) - код 7078 АМОРТ ПНЕВМАТ П ПР (вартість 38492,16 грн).
		Зазначає, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження факту оплати проведеної роботи.
		Представник апелянта вказує, що відповідач не має заборгованості перед позивачем, оскільки по даній справі є спір про здійснення страхового відшкодування. Позивач по цій справі оскаржує в судовому порядку рішення страховика про здійснення страхового відшкодування у неналежному розмірі. Позовні вимоги є спірними та розглядаються по даній цивільній справі, вони не є узгодженими, а тому не є заборгованістю відповідача перед позивачем, і лише після набрання чинності судового рішенням можуть вважатися встановленою заборгованістю. А тому, на його думку, правові підстави для розрахунку інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені відсутні.
		Крім того, представник ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» зазначав, що єдиний випадок, коли страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) - це відсутність проведення огляду пошкодженого транспортного засобу протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. 27 вересня 2023 року представник ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснив виїзд за місцем знаходження пошкодженого транспортного засобу LEXUS RX 450H, державний номерний знак НОМЕР_4 , провів його огляд та зафіксував наявні пошкодження внаслідок ДТП. Таким чином, представник страховика здійснив огляд пошкодженого транспортного засобу LEXUS RX 450H протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, тобто в строк, встановлений пунктом 34.2. статті 34 Закону № 1961-IV. Крім того, відповідно до Звіту № 145156 від 16 січня 2024 року про оцінку колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу LEXUS RX 450H, державний номерний знак НОМЕР_4 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 153314,5 грн, в тому числі ПДВ на запасні частини в розмірі 12654,97 грн. Крім того, висновок експерта від 10 листопада 2023 року містить ряд значних недоліків, які суттєво вплинули на його результат. А тому у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» відсутні правові підстави для відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.
		 
		Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		У судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується реєстром підтверджень про отримання документів з «Електронного суду» учасником справи (т. 2 а.с. 48). Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
		Від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить розглядати справу без участі позивача та його представника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення  без змін (т. 2 а.с. 42). 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено: «… у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення».
		 
		Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині задоволених вимог, колегія суддів дійшла такого.
		 
		2. Мотивувальна частина
		 
		Фактичні обставини 
		Судом встановлено, що 18 вересня 2023 року близько 08:57 годині водій ОСОБА_1 на автодорозі Н-11 сполученням «Миколаїв-Дніпро», 297 км, Миколаївського району, Миколаївської області, керуючи транспортним засобом «LEXUS RX 450 Н», державний номер НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості, здійснив обгін попереднього транспортного засобу «SEAT IBIZA», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася попереду та здійснила поворот в с. Михайло-Ларине Миколаївського району Миколаївської області, чим порушив пункту 2.3 «б», 14.6 «в» Правил дорожнього руху України. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки. 
		Відносно водія ОСОБА_1 24 листопада 2023 року був складений протокол серії ААД №581616 про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.
		Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2024 року провадження щодо ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП, а саме у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (т. 1 а.с. 22-23).
		У постанові Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2024 року судом встановлено, що відповідно до висновку експертного автотехнічного дослідження ДНДЕКЦ при МВС України від 15 листопада 2023 року за № ЕД-19/104-23/40984-ІТ виконаного судовим експертом Троценко К.О., саме дії водія автомобіля «SEAT IBIZA» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку із настанням даної пригоди. Жодних невідповідностей вимогам ПДР в діях водія автомобіля «LEXUS RX 450 Н» ОСОБА_1 даним експертним висновком не встановлено.
		Суд у вказаній постанові дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи судом мають бути витлумачені на користь останнього.
		Судом встановлено, що транспортний засіб «SEAT IBIZA», державний номерний знак НОМЕР_2 , страхувальником якого є ОСОБА_2 , застрахований в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-№214785850.
		12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яке отримано відповідачем 16 жовтня 2023 року (т. 1 а.с. 15-20).
		Відповідач на адресу ОСОБА_1 направив лист за вих № 2901-01 від 29 січня 2024 року, в якому позивача повідомлено, що орієнтовний розмір страхового відшкодування визначено у розмірі 140659,53 грн, посилаючись на Звіт про оцінку колісного транспортного засобу від 16 січня 2024 року № 145156 (т. 1 а.с. 24-25). 
		Згідно цього звіту вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданий власникові «LEXUS RX 450 Н», державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження на дату оцінки КТЗ, складає 153314,50 грн., в т.ч. ПДВ на запасні частини. 
		Вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданий власникові «LEXUS RX 450 Н», державний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження на дату оцінки КТЗ складає 140659,52 грн, без ПДВ на запасні частини (т. 1 а.с. 29-59).
		Згідно з висновком експертного дослідження Дніпропетровського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 15 листопада 2023 року за № ЕД-19/104-23/40984-ІТ, у даній дорожній обстановці водій автомобіля «SEAT IBIZA», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 повинна була діяти відповідно до вимог пункту 10.1 ПДР України. При заданому механізмові події дії водія автомобіля «SEAT IBIZA», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , не відповідали вимогам пункту 10.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «LEXUS RX 450 Н», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.3 ПДР України. В діях водія «LEXUS RX 450 Н», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 при заданому механізмові пригоди невідповідностей вимог пункту 12.3 ПДР України не вбачається (т. 1 а.с. 60-64). 
		Відповідно до висновку експерта №1411/23 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ) від 10 листопада 2023 року, проведеного судовим експертом Дроздовим Ю.В. на підставі письмової заяви ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «LEXUS RX 450 Н», державний номерний знак НОМЕР_1 з урахуванням зносу становить 236084,06 гривень (без ПДВ) (т. 1 а.с. 65-107).
		11 березня 2024 року представник позивача  адвокат Чіп Я.М. звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» з заявою про виплату страхового відшкодування, долучивши копію постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2024 року та висновок експерта від 10 листопада 2023 року за №1411/23 (т. 1 а.с.24). 
		 
		Позиція апеляційного суду
		   
		Предметом перегляду апеляційним судом є рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, пені та 3% річних, а також витрат на складання товарознавчого дослідження. 
		 
		Що стосується стягнення страхового відшкодування.
		 
		Заперечуючи проти задоволення таких вимог, відповідач посилався на відсутність доказів настання цивільно-правової відповідальності застрахованого в ТДВ «СГ «Оберіг» водія транспортного засобу «SEAT IBIZA», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , внаслідок настання ДТП, а тому у страховика відсутній обов`язок виплатити страхове відшкодування за пошкоджений автомобіль «LEXUS RX 450 Н».
		Однак з такими доводами апеляційний суд не погоджується.
		У частинах першій та другій статті 1166ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		За статтею 1187ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
		Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.
		Так, відповідно до статті 999ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
		До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом № 1961-IV.
		Зокрема статтею 3 Закону № 1961-IV передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
		Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
		За статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		Статтею 22 Закону № 1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
		Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
		У пункті 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
		Згідно з пунктом 36.1 статті 36вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
		Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
		Згідно з частиною п`ятою статті 1187ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
		Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 204/3783/16-ц (провадження № 61-1141св18).
		З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
		Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.
		При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
		Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
		Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
		Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
		Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
		Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
		Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV.
		При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
		Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.
		Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21, та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20.
		Зазначене не суперечить також висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19 та від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц, на які посилається апелянт, враховуючи, що в цих постановах Верховний Суд переглядав судові рішення в частині стягнення шкоди з винної особи, а не страхового відшкодування зі страхових компаній.
		За такого, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача ТДВ «СГ «Оберіг» страхового відшкодування в розмірі 140659,32 грн, визначеному самим відповідачем на підставі звіту від 16 січня 2024 року № 145156 про оцінку колісного транспортного засобу, є правильними.
		 
		Щодо стягнення пені та 3% річних.
		 
		Заперечуючи в задоволенні цієї вимоги відповідач посилався на те, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування можуть вважатись заборгованістю лише після набрання відповідним рішенням законної сили.
		Однак з такими доводами апеляційний суд не погоджується.
		Так, згідно із статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
		За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (пункт 36.5 статті 36 Закону України № 1961-IV).
		Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).
		У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) вказано, що: "правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
		Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову".
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 757/26834/15-ц (провадження № 61-23871св18) зазначено, що: "оскільки за своєю правовою природою зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, суди дійшли обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України і стягнення з ПАТ "СК "Універсальна" на користь ОСОБА_10 трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат. За змістом аналізованої норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові. Встановивши прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 93 417,00 грн тривалістю 514 днів, а саме: з 07 січня 2014 року (перший день прострочення виконання грошового зобов`язання) до 04 червня 2015 року (момент повного виконання грошового зобов`язання), суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано встановили розмір стягнень у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України, оскільки такі розрахунки були проведені з дотриманням вимог законодавства. Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів на підставі статті 625 ЦК України у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат, правильно визначилися зі спірними правовідносинами, обґрунтовано встановили період, за який підлягає стягнення за прострочення грошового зобов`язання, та розмір такого стягнення".
		У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 452/3519/15 (провадження № 61-14973св18) вказано, що: "правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання".
		У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 758/16044/16-ц (провадження № 61-913св17) вказано, що: "у пункті 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Згідно зі статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. За несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик має сплатити на вимогу страхувальника (чи вигодонабувача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (підпункт 6.6.2 договору страхування від 16 травня 2013 року). Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Таким чином, висновок суду першої інстанції, із яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що позивач послався як на підставу стягнення пені на положення статті 549 ЦК України, а тому вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню, є необґрунтованим. Надаючи оцінку наданому позивачем розрахунку заборгованості, Верховним Судом враховано, що рішенням у справі № 372/4749/15 встановлено, що у травні 2014 року позивач звернувся до відповідача із необхідними документами про виплату страхового відшкодування. Враховуючи положення пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, відповідно до якого граничний строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплати складає 90 днів, а за умовами договору про добровільне страхування - 14 днів, Верховний Суд (взявши до уваги визначені позивачем вимоги до страховика) погоджується з тим, що починаючи з 91 дня після звернення з необхідними документами про виплату страхового відшкодування у страховика виникло прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно, суд погоджується з розрахунком періоду, наданим позивачем для обрахунку часу прострочення, починаючи з вересня 2014 року і до дати звернення до суду із цим позовом".
		У справі, яка переглядається, позивач просив стягнути з ТДВ «СГ «Оберіг» страхове відшкодування з урахуванням пені та 3% річних за період з 16 січня 2024 року (з 91 дня після отримання відповідачем повідомлення про виплату страхового відшкодування) по день подання позовної заяви (27 березня 2024 року), а також за період з 27 березня 2024 року по дату фактичного виконання рішення суду у повному обсязі.
		Суд першої інстанції встановив, що страхова компанія отримала заяву позивача про виплату страхового відшкодування 16 жовтня 2023 року, а тому відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик мав би сплатити страхове відшкодування не пізніше 15 січня 2024 року (через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування), тому з 16 січня 2024 року розпочався період прострочення.
		Суд, з урахуванням принципу диспозитивності, визначив період нарахування пені та 3% річних з 16 січня 2024 року по 13 лютого 2025 року (день ухвалення рішення), який становить 394 дні.
		При цьому суд встановив, що розмір пені за період з 16 січня 2024 року по 13 лютого 2025 року становить 41453,95 грн., а 3 % річних за цей же період становить 4555 грн.
		Заперечень щодо проведених судом арифметичних розрахунків пені та 3% річних апеляційна скарга не містить.
		Доводи апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, нарахувавши пеню та 3% річних за період поза датою подачі позову, є необґрунтованими враховуючи, що позивачем заявлені вимоги про стягнення пені та 3% річних, в тому числі, за період з дня подачі позову (27 березня 2024 року) по дату фактичного виконання рішення суду у повному обсязі.
		 
		Щодо витрат на складання товарознавчого дослідження
		 
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третя статті 133 ЦПК України).
		Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.
		Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.
		У постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ».
		Як видно з оскаржуваного рішення, при визначенні розміру страхового відшкодування, суд виходив з вартості відновленого ремонту, визначеної Звітом від 16 січня 2024 року № 145156 про оцінку колісного транспортного засобу, наданих відповідачем. При цьому, висновки товарознавчої експертизи № 1411/23 від 10 листопада 2023 року, за проведення якої позивачем сплачено 4800 грн., суд не врахував як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.
		За такого, апеляційний суд вважає, що витрати, здійснені позивачем на складання товарознавчого дослідження № 1411/23 від 10 листопада 2023 року, в розмірі 4800 грн. є необґрунтованими, безпосередньо не пов`язані із розглядом справи та не підлягають відшкодуванню.
		Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на складання товарознавчого дослідження у розмірі 4800 грн слід скасувати на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні таких вимог. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Між тим, враховуючи що оскаржуване рішення апеляційний суд в частині позовних вимог не змінює, підстав для зміни розподілу судових витрат немає, а сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача. 
		Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, 
		 
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» задовольнити частково.
		Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 лютого 2025 року в частині стягнення з Товариства здодатковою відповідальністю«Страхова група«Оберіг» на користь  ОСОБА_1  витрати на складання товарознавчого дослідження у сумі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень скасувати.
		Відмовити  ОСОБА_1  у задоволенні вимог до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягненнявитрат на складання товарознавчого дослідження у сумі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень.
		В іншій частині рішення залишити без зміни. 
		Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за правилами, передбаченими статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		ГоловуючийІ.В. Лівінський  СуддіТ.Б. Кушнірова  
		Н.О. Шаманська
		 
		 
		Повне судове рішення складене 13 червня 2025 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...