Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 528/1688/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Побої і мордування.
Надіслано судом: 16.06.2025. Зареєстровано: 16.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/528/7/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023175580000176

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Гребінківський районний суд Полтавської області
		__________________________________________________________________________________
		   Справа №: 528/1688/23 Провадження № 1-кп/528/7/25
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		    
		16 червня 2025 року м. Гребінка
		 
		Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю учасників кримінального провадження:
		прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		потерпілої ОСОБА_6 , 
		законного представника потерпілої ОСОБА_7 ,
		представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 , 
		обвинуваченої ОСОБА_9 ,
		захисника - адвоката ОСОБА_10 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні з повною технічною фіксацією в залі суду, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023175580000176, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.07.2023 відносно:
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки 
		м. Харків, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої, одруженої, маючої на утриманні одну малолітню дитину, особою з інвалідністю не являється, участі в АТО та ООС не брала, не перебуває на військовому обліку, раніше не судимої,
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України,
		 
		 в с т а н о в и в:
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		26.06.2023 близько 20:00, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_9 перебуваючи поблизу домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході сварки діючи умисно, реалізовуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення удару, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, штовхнула кистю правої руки в область живота малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого заподіяла останній фізичного болю, але не спричинила тілесних ушкоджень.
		У подальшому, ОСОБА_9 продовжуючи свої протиправні дії направлені на спричинення відносно ОСОБА_6 насильницьких дій, схопила останню пальцями правої руки за щоки та з силою почала здавлювати, а потім почала пхати пальці до ротової порожнини, внаслідок чого заподіяла малолітній потерпілій ОСОБА_6 , фізичного болю, але не спричинила тілесних ушкоджень.
		Таким чином, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, а саме в умисному завданні удару та вчинення насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, відповідно до ч.6 ст.22 КПК України, створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Так, судовий розгляд даного кримінального провадження здійснено шляхом допиту обвинуваченої, допиту потерпілої її законного представника, свідків та дослідження доказів обвинувачення, даних що характеризують особу обвинуваченої.
		Позицій учасників судового провадження:
		Позиція сторони обвинувачення.
		Прокурор ОСОБА_4 в судових дебатах звернув увагу, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченою ОСОБА_9 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч.1 ст.126 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченої, незважаючи на невизнання нею своєї вини, повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами, а саме: показами потерпілої, свідків, протоколом слідчого експерименту, висновком експертизи. Зазначив, що враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, її відношення до скоєного, а саме відсутність з її боку розкаяння за свої дії та вибачення перед потерпілою, наявність обтяжуючої обставини, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та відсутність пом`якшуючої, тому відносно обвинуваченої доцільно обрати покарання визначеною санкцію статті кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді 200 годин громадських робіт. Вважає, що така міра покарання буде достатньою і ефективною для виправлення обвинуваченої.
		Підтримав поданий законним представником потерпілою цивільний позов в повному обсязі.
		Позиція потерпілої сторони.
		У судовому засіданні 16.01.2025 року, з урахуванням вимог ст.ст.226,354 КПК України, за участі психолога ОСОБА_11 та законного представника ОСОБА_7 була допитана малолітня потерпіла ОСОБА_6 , яка показала, що в червні 2023 року вона разом з друзями гуляла неподалік свого будинку по АДРЕСА_1 , разом з ними був також ОСОБА_12 . З невідомих причин, відбулась сварка, ОСОБА_13 вдарив ОСОБА_14 , і вона вирішила за нього заступитись та зробила йому зауваження, на що він сказав, що «це його вулиця і вони не мають права тут гуляти». Потім ОСОБА_13 побіг додому. Через деякий час прийшла мати ОСОБА_15 , та почала кричати на дітей, з запитаннями «чому вони лізуть до ОСОБА_13 », однак його ніхто не чіпав. Вона перебувала найближче до мами ОСОБА_13 , в цей час остання підійшла до неї, взяла пальцями за ротову порожнину і сказала, що «дістане її язик і засуне в одне місце». Вона дуже злякалась, не могла нічого зробити. Після чого мама ОСОБА_13 , можливо хотіла її вдарити, однак штовхнула рукою в грудну клітину, чи живіт, після чого вона впала на землю. ОСОБА_16 ще трішки покричала на них та пішла додому. Через деякий час їй стало погано і вона пішла додому, де розповіла про дану подію матері. Крім того пояснила, що в результаті вказаних дій ОСОБА_17 було завдано фізичного болю, після чого вони звертались в лікарню, де її оглянули. Чому саме мама ОСОБА_13 свої дій спрямувала на неї, їй невідомо, вона його не ображала. Зі слів друзів, з ОСОБА_13 часто виникали суперечки.
		Законний представник малолітньої потерпілої  ОСОБА_7 , будучі попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, в судовому засіданні 16.01.2025 року показала, що вона є матір`ю ОСОБА_18 . Так, в червні 2023 року, точної дати вона не пам`ятає, ввечері вона повернулась з роботи додому та перебувала на кухні в будинку. В цей час на кухню зайшла її донька ОСОБА_19 , яка плакала і трималась за грудну клітку та живіт. На її запитання, що сталось, донька пояснила, що вона разом з друзями гуляли біля «поля», це неподалік від їхнього будинку, між дітьми виникла сварка. Через деякий час прийшла мати одного хлопчинка - ОСОБА_20 , яка почала на них кричати, та взяла її доньку за обличчя, потім чи вдарила, чи штовхнула в живіт. Після чого, вона разом з донькою вийшла на вулицю, де зустріли інших дітей, які фактично розповіли те, що їй сказала донька. Після чого вона викликала працівник поліції, разом з ними вони приїхали до двору ОСОБА_17 , її почали кликати, остання почала нецензурно виражатись в її бік. Через деякий час доньку почало нудити, вона подзвонила сусіду, який відвіз їх у лікарню, де їх оглянув хірург і постановив діагноз забій стінки живота, як наслідок міг бути викликаний рвотний рефлекс. Лікар виписав дитини ліки, які вона певний час приймала. Того ж дня, нею було написано заяву до поліції про вчинення кримінального правопорушення. 
		В судових дебатах представник малолітньої потерпілої  адвокат ОСОБА_8 зазначив, що невизнання вини обвинуваченою спростовуються дослідженими в ході розгляду, як письмовим доказами так і показами свідків, на його думку позиція обвинуваченої свідчить про намір ухилитись від відбування покарання за вчинене нею. З огляду на це підтримав позицію прокурора, щодо виду та міри покарання.
		Позиція сторони захисту.
		Так, в судовому засіданні 16.01.2025 року на запитання передбачені ст.348 КПК України, обвинувачена ОСОБА_9 надала відповіді, що суть обвинувачення їй зрозуміла, свою провину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, яке передбачене ч. 1 ст. 126 України і обставини якого викладені в обвинувальному акті від 28.12.2023 року вона не визнає, згодилась надавати покази.
		У порядку ст. 351 КПК України обвинувачена ОСОБА_9 надала наступні покази, того дня, близько 17-00 год. вона разом з сином ОСОБА_13  повернулась до свого місця проживання. Через деякий час прийшла сусідська дівчинка, яка запропонувала її сину погуляти на вулиці, на що вона не заперечила. Орієнтовно через 10 хв. її син повернувся додому, його одяг був брудний, на голові шовковиця, він був заплаканий. На запитання, що сталось він пояснив, що вони грались на вулиці, поїхали до старший дітей, де через деякий час ОСОБА_21 почала його проганяти. Конфлікт з даною дівчинкою вже відбувався не вперше, остання неодноразово ображала її сина. Зі слів сина, в тій ситуації ОСОБА_22 обізвала його «підарас». Це її засмутило, тому вона разом із сином і сусідською дівчинкою вийшла на вулицю, де по дорозі зустріла ОСОБА_23 з іще однією дівчиною, інша частина дітей була подалі метрів за 40 від них, коли вони її побачили то зупинились. Коли ОСОБА_22 підійшла на близьку відстань, вона її запитала, навіщо вона ображає її сина і виражається такими неприпустимими словами, почала їй робити зауваження з цього приводу, оскільки це не в перший раз. Під час розмови, вона двома пальцями руки взяла її за кофту і сказала, що «засуне її язик в одне місце», якщо ще раз вона буде таке казати в сторону її сина. Після чого, вона з сином да іншою дівчинкою пішли додому. Через 2-2,5 годин до будинку приїхали працівники поліції і повідомили, що надійшло звернення, що вона побила дитину. Вийшовши на вулицю, вона побачила ОСОБА_23 та її мати, між ними відбулась словесна перепалка з використанням нецензурної лайки. Після чого поліції відібрала письмові пояснення і вони порозходились по домівках. Вважає, що покази потерпілої дитини є надуманими і такими, що не відповідають дійсності, ніяких ударів, чи насильницьких дій вона не вчиняла, дитину спеціально налаштувала мати. 
		В судових дебатах обвинувачена підтвердила свою позицію щодо не визнання нею вини, вказала, що діти які були допитані говорили всі різну інформацію та неправду. Вона повністю не підтримую те в чому її обвинувачують і повністю з цим не погоджується.
		Захисник обвинуваченої  адвокат ОСОБА_10 в судових дебатах підтримав позицію своєї підзахисної, від себе зауважив, що наявні докази з точки зору належності допустимості та достовірності не свідчать про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, її вина не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні. Згідно з вимогам КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, які висунуть обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Вважає, що викладене в обвинувальному акті, складеному відносно ОСОБА_9 обвинувачення не конкретне, не відповідає диспозиції частини ч.1 ст.126 КК України. Крім того, дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковано не вірно, а прокурор під час розгляду справи не скористався правом на зміну правової кваліфікації. Зазначає, що об`єктивних даних про те, що потерпіла дитина від дій обвинуваченої відчувала фізичний бій, судом не встановлено. Саме твердження, що потерпіла відчула фізичний біль, внаслідок того, що обвинувачена нібито схопила її за щоки, не може безперечно свідчити про те, що не дійсно від цих дій відчувала бій. Крім того, відсутні і ознаки вчинення побоїв та інших насильницьких дій, які завдають фізичного болю і не спричинюють тілесні ушкоджень. Вважає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. З огляду на це, вважає, що в діях ОСОБА_9 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 126 КК України, тому просив її виправдати. 
		В останньому слові обвинувачена ОСОБА_9 фактично підтвердила свою позицію висловлену нею під час судових дебатів, крім того додала, що йшла захищати свою дитину, яку образили. Однак ніяких насильницьких дій не вчиняла.
		Покази свідків безпосередньо допитаних під час судового розгляду.
		У судовому засіданні 12.03.2025 року, з урахуванням вимог ст.ст.226,354 КПК України, за участі психолога ОСОБА_24 та законного представника - мати ОСОБА_25 був допитаний неповнолітній свідок ОСОБА_26 , який показав, що розуміє, з приводу яких обставин викликаний у судове засідання. Зазначив, що точної дати не пам`ятає, влітку 2023 року він з друзями гуляв біля двору поблизу свого місця поживання по вул. Лермонтова в м.Гребінка. В цей час до них підійшов ОСОБА_12 , якій без причини почав кидати в них каміння, вони йому зробили зауваження. ОСОБА_13 пішов, але через деякий час повернувся разом з мамою. Яка підійшла до них та почала чіплятись до дітей, обзивати. Всі діти, близько шести стояли в одному місці, мама ОСОБА_13 підійшла до ОСОБА_27 найближче, почала робити їй зауваження, що вона ображає її сина. Після чого, оскільки він фактично перебував на близькій відсутні, він побачив, як мама ОСОБА_13 штовхнула ОСОБА_23 в живіт, а потім взяла за обличчя в області роту і сказала, що «вирве їй язик», після чого ОСОБА_22 заплакала і побігла додому. Через деякий час прийшла мама ОСОБА_28 і почали розбиратись в цій ситуації.
		У судовому засіданні 12.03.2025 року, з урахуванням вимог ст.ст.226,354 КПК України, за участі психолога ОСОБА_24 та законного представника - мати ОСОБА_29 був допитаний малолітній свідок ОСОБА_30 , який показав, що розуміє, з приводу яких обставин викликаний у судове засідання. Зазначив, що він разом з друзями гуляв на вулиці Лермонтова в м.Гребінка, до них підійшов ОСОБА_12 , відбулась якась суперечка, після якої ОСОБА_13 пішов. Через деякий час ОСОБА_13 повернувся разом з мамою. В цей час він відійшов попити додому води. Повернувшись всі діти були на місці, також була мама ОСОБА_13 . Він пам`ятає, що бачив, як ОСОБА_21 сиділа на землі і плакала, чому саме вона плакала він не знає.
		У судовому засіданні 26.03.2025 року, з урахуванням вимог ст.ст.226,354 КПК України, за участі психолога ОСОБА_31 та законного представника - мати ОСОБА_32 був допитаний малолітній свідок ОСОБА_33 , який показав, що розуміє, з приводу яких обставин викликаний у судове засідання. Зазначив, що влітку 2023 року, точної дати він не пам`ятає. Він разом з друзями 6 ОСОБА_14 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 катались на велосипедах та проводили час разом. Зустріли ОСОБА_13 , який почав їх обзивати, вони йому зробили зауваження, після чого ОСОБА_13 пішов. Через 5-10 хвилин ОСОБА_13 повернувся разом з мамою, яка підійшла до них і почала кричати, вони пояснили, що ОСОБА_13 ніхто не ображав, вони зробили йому зауваження щоб він не матюкався. Найближче мама ОСОБА_13 стояла поряд з ОСОБА_35 , і говорила з нею, з того що пам`ятає, вона назвала її «сцикухою». Він бачив, як мама ОСОБА_13 взяла ОСОБА_23 руками за обличчя в області роту. Крім того, зазначив, що під час розмови мами ОСОБА_13 та ОСОБА_28 він відволікся, після чого повернувся і побачив, що ОСОБА_22 лежить на землі і тримається руками за живіт. Після чого встала і пішла додому, мама ОСОБА_13 теж пішла. Вони ще трішки погрались і також розійшлись по домам. 
		У судовому засіданні 24.04.2025 року, будучі попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, свідок ОСОБА_36 показала, що вона працює на посаді лікаря-педіатра Гребінківський центр ПМЦД. Так, 27.06.2023 о 10-30 год. до неї звернулась мама з дитиною ОСОБА_37 , зі скаргами на біль в області живота, блювота. Зі слів матері, остання їй повідомила, що напередодні ввечері її дитину вдарила сусідка ОСОБА_38 . Стан дитини був задовільний, активна, остання вказувала на біль в районі живота та печінки, що також виявилось під час обстеження. Попередньо був встановлений діагноз  забій в епігастральному відділі і лівому підребер`ї, після чого дитину було направлено на проходження УЗІ, з метою виявлення внутрішніх ушкоджень. Після проведення УЗІ, дитина більше не зверталась. Візуально на тілі дитини не було виявлено ні саден ні синців. ОСОБА_39 на обліку в зв`язку з наявністю хронічних хвороб не перебуває.
		У судовому засіданні 24.04.2025 року, будучі попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, свідок ОСОБА_40 показав, що він працює на посаді лікаря-хірурга КНП «Гребінківська міська лікарня». Так, 26.06.2023 року він перебував на зміні, як черговий лікар, близько 22-00 год. звернулась гр. ОСОБА_37 разом з донькою ОСОБА_35 , зі скаргами на біль в області живота, черевної стінки. Зі слів матері, дитині були нанесені тілесні ушкодження. Під час огляду, дитина була в свідомості, активна, візуально тілесних ушкоджень у виді синців чи саден виявлено не було, при пальпації черевної порожнини відчувався помірний біль, дитина вказувала на місце удару, де саме був біль. Ознак кровотеч, а також інших які б вказувала на загрозу життю також виявлено не було, рекомендовано звернутись до лікаря- педіатра. Попередньо був встановлений діагноз забій черевної стінки.
		Щодо свідка обвинувачення, який вказаний в реєстрі  ОСОБА_41 , в судовому засіданні прокурор відмовився від його допиту, посилаюсь, що покази вказаного свідка не несуть доказової бази.
		Крім того, в судовому засіданні 16.04.2024 року, судом було задоволено клопотання захисника обвинуваченої  адвоката ОСОБА_10 про виклик та допит свідків захисту, при цьому явку вказаних свідків покладено на сторону захисту. Разом з цим в ході судового, захисник відмовився від допиту частини свідків, іншу частину не надалось можливості забезпечити їх явку, з огляду на це не наполягав на їх допиті. 
		Так, окрім показів наданих малолітньою потерпілою, законним представником та свідками, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду та оцінені судом у порядку ст. 94 КПК України, а саме:
		- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 26.06.2024 року, від гр. ОСОБА_7 , зі змісту якого вбачається, що остання повідомила обставини вчиненого відносно її доньки кримінального правопорушення, а саме 26.06.2024 близько 20-00 год. гр. ОСОБА_9 нанесла тілесні ушкодження її малолітній доньці ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 на подвір`ї по АДРЕСА_1 ( т.2 а.с.10);
		- розширений витяг (повна інформація) відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12023175580000176 від 01.07.2023 (т.1 а.с. 79-123);
		- відповідь на запит директора КНП «Гребінківська міська лікарня» ОСОБА_42 , з якої вбачається, що 26.06.2023 року о 22-20 год. на приймальне відділення звернулась ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Огляд чергового лікаря, діагноз: забій стінки живота. ( т.2. а.с.11);
		- копія журналу реєстрації амбулаторних пацієнтів КНП «Гребінківська міська лікарня», з якого слідує, що 26.06.2023 року о 22-20 год. на приймальне відділення звернулась ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 
		- висновок судово-медичної експертизи № 271 від 12.07.2023 року, відповідно до якого встановлено, що на підставі проведення судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_6 , даних медичної документації на її ім`я, враховуючи відомі обставини випадку, експертом встановлено, що будь-яких тілесних ушкоджень, або слідів від них, які відповідали б строку їх отримання, зазначеному у постанові не встановлено; винесений у наданій медичній документації діагноз : забій стінки живота» не має свого об`єктивного підтвердження, тому до уваги не береться (т.1 а.с.14);
		- протокол проведення слідчого експерименту від 13.09.2023 року із фото-таблицею у виді додатку на якому відображено хід слідчої дії у виді експерименту (т.2 а.с.16-21), за участі малолітньої потерпілої ОСОБА_6 , яка розповіла про обставини нанесення їй тілесних ушкоджень, а саме: 26.06.2023 року а саме близько 20:00 год. вона перебувала на вул. Лермонтова м. Гребінка Полтавської області поряд зі своїм місцем проживання разом з друзями. В ході спілкування зі своїми друзями до них підбіг ОСОБА_12 та почав ображати їх. Потім приблизно через 15 хвилин до них підійшла мати ОСОБА_13 , а саме ОСОБА_43 та почала кричати на них з приводу того, що вони не хотіли гуляти з ОСОБА_13 , потім ОСОБА_20 звернула увагу на ОСОБА_6 , та ОСОБА_43 швидко підійшла до ОСОБА_6 та кистю правої руки з великою силою штовхнула її в ділянку грудної клітки та живота і вона ледь втрималася на ногах та відійшла від неї, але ОСОБА_20 все одно підійшла до неї та силою схопила пальцями правої руки ОСОБА_44 за обличчя, а саме за щоки, та два пальці, цієї ж руки, а саме великий та вказівний почала пхати їй до ротової порожнини далі ОСОБА_45 відпустила ОСОБА_44 та пішла. Крім того малолітньою потерпілою, в ході слідчого експерименту було показано механізм нанесення їй тілесних ушкоджень. 
		 
		- протокол огляду від 24.11.2023 року із фото-таблицею у виді додатку на якому відображено хід слідчої дії у виді експерименту (т.2 а.с.28-31), за участі малолітньої потерпілої ОСОБА_6 , яка розповіла про обставини нанесення їй тілесних ушкоджень, а також вказала на місце вчинення вказаного кримінального правопорушення.
		Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі, а сукупність зібраних доказів достатніми та взаємозв`язаними між собою, тому суд покладає їх в основу обвинувального вироку. Зауважень щодо достовірності та допустимості наданих доказів з боку учасників судового розгляду висунуто не було.
		Таким чином, суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		Дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне завдання удару та вчинення насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
		Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.
		Так, основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.126 КК України, є здоров`я особи, а також воля, честь і гідність особи, її психічна недоторканність. Законодавство України визначає людське життя та здоров`я найвищою цінністю.
		Об`єктивна сторона характеризується завданням ударів, побоїв або вчиненням інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
		Під ударом розуміють одноразовий вплив тупим предметом на тіло людини, що заподіяв фізичний біль. Побої це неодноразове завдання потерпілому численних ударів. Під іншими насильницькими діями розуміють фізичний вплив на людину (крім ударів та побоїв), що спричинив болісні відчуття (стискування, викручування частин тіла, виривання волосся тощо).
		Передбачений у ст. 126 КК кримінальний проступок не спричиняє порушення анатомічної цілості тканин або нормального функціонування тканин чи органів тіла людини. За цією ознакою він відрізняється від тілесного ушкодження. Водночас він повинен обов`язково викликати фізичний біль. Побої, не будучи особливим видом тілесних ушкоджень, характеризуються заподіянням болю шляхом завдання кількох ударів. Факти завдання ударів, побоїв або інших болісних насильницьких дій визначаються судом, а не експертизою.
		Суб`єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. Суб`єктом злочину є особи, яким до його вчинення виповнилося 16 років.
		У ході судового розгляду було встановлено об`єктивність фіксації фактів у протоколі проведення слідчого експерименту від 13.09.2023 за участі малолітньої потерпілої ОСОБА_6 , а також її показами, які були надані нею безпосередньо в судовому засіданні.
		Підчас розгляду даного кримінального провадження, судом встановлено, що у малолітньої потерпілої та свідків не було причин обмовляти обвинувачену, їх показання є логічними, послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об`єктивність та правдивість. Несуттєві розбіжності в показах малолітніх свідків та потерпілої, суд не визнає, як підставу для їх недовіри в цілому, оскільки з дати вказаної події минуло півтора роки.
		Так, покази малолітніх свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_46 повністю узгоджуються з показами малолітньої потерпілої ОСОБА_6 , які були надані нею в ході судового розгляду кримінального провадження. 
		Таким чином, показання малолітньої потерпілої ОСОБА_6 , як в цілому, так і в окремих деталях, узгоджуються з іншими доказами у справі, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності. 
		Аналіз та оцінка приведених в сукупності належних та допустимих доказів, приводять суд до переконання доведеності вини обвинуваченої ОСОБА_9 в межах обвинувачення за обвинувальним актом від 28.12.2023 року.
		Спростування позиції обвинуваченої ОСОБА_9 в частині невизнання вини.
		Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_9 не визнала свою вину в інкримінованому їй кримінальному проступку при викладених вище обставинах, та в судовому засіданні доводила, що він не наносила будь яких ударів потерпілій ОСОБА_47 та не вчиняла щодо неї будь-яких інших насильницьких дій.
		Суд критично оцінює позицію сторони захисту, щодо відсутності вини обвинуваченої ОСОБА_9 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, оскільки дана позиція спростовується як показаннями потерпілої ОСОБА_47 , показами свідків, так і об`єктивними даними, якими є висновок судово медичної експертизи, довідка КНП «Гребінківська лікарня», котрі прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному процесі, мають значення для кримінального провадження, є достовірним та допустимим, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України та знаходяться в логічній послідовності з показаннями потерпілої ОСОБА_6 , наданими нею в судовому засіданні.
		Суд визнає неспроможними доводи сторони захисту в судовому засіданні, про недоведеність вини обвинуваченої ОСОБА_9 в скоєнні нею інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		Позиція обвинуваченої ОСОБА_9 не може бути прийнята судом для обґрунтування вироку за кримінальним провадженням. Не визнання в судовому засіданні своєї вини у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, суд вважає спробою обвинуваченої уникнути кримінальної відповідальності, а також відсутністю у обвинуваченої ОСОБА_9 критичного аналізу своїх умисних дій, небажанням визнати неправомірність своїх умисних дій, при вчиненні кримінального правопорушення відносно малолітньої потерпілої ОСОБА_6 .
		Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
		Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» /рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12/ ЄСПЛ визначив, що суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. 
		Отже, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, за обставин встановлених судом, повністю доведена і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам, передбаченим ст. ст. 85 87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності безпосередньо судом.
		З огляду на ці обставини, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_9 повинна бути засуджена за ч. 1 ст. 126 КК України.
		Щодо призначення покарання.
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_9 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо
		Так, відповідно до ст.12 КК України вчинене ОСОБА_9 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КК України кваліфікується, як кримінальний проступок. 
		Щодо обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність обвинуваченої. З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_9 відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення (проступку) щодо малолітньої дитини та у присутності дитини. Щодо наявності пом`якшуючих його відповідальність обставин, судом, у відповідності до ст. 66 КК України їх не встановлено.
		Щире каяття, як обставина, яка пом`якшує покарання, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
		Разом з тим, у ході судового розгляду, який був доволі тривалим, жодного разу із уст обвинуваченої не було почуто слів вибачень, не було проявів каяття, дій, які б були спрямовані на виправлення ситуації, яка склалася, теж підсудною вжито не було.
		Згідно вимог ч.1 ст.19 КК України ОСОБА_9 є осудною, оскільки осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
		Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченої ОСОБА_9 , яка має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем якого, відсутня негативна характеристика, заяви і скарг на його поведінку не надходило.
		Згідно довідки КНП «Гребінківська міська лікарня» року ОСОБА_9 на обліку у лікарів психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває. 
		З даних вимоги ДІАП НП України вбачається, що ОСОБА_9 , раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, вчинила кримінальне правопорушення вперше.
		За інформацією довідки виданої Лубенським районним сектором №1 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області, ОСОБА_9 , на обліку не перебуває.
		Також враховано, що обвинувачена не є депутатом, офіційно не працює. Також враховано наявність сім`ї та утриманців.
		Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченій, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останньої до скоєного ним.
		Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, обставин його вчинення, тяжкість вчиненого, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючої покарання обставину, дані про особу обвинуваченої, наведених вище, ставлення обвинуваченої до вчиненого, яка критично не оцінює та не засуджує своєї поведінки, не вибачилась за вчинене, думку потерпілої, позицію державного обвинувача, обвинуваченої та її захисника, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким ОСОБА_9 не визнала свою вину, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої, та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченій ОСОБА_9 слід призначити покарання за ч. 1 ст. 126 КК України  у виді громадських робіт.
		На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченої, запобігання вчинення нових злочинів, як самою обвинуваченою, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
		Підстав для призначення іншого, більш м`якого покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.126 КК України, суд не вбачає.
		При цьому судом не встановлено підстав для неможливості застосування відносно ОСОБА_9 покарання у виді громадських робіт, оскільки остання офіційно не працює, не є інвалідом І чи ІІ групи, не являється пенсіонером.
		Щодо заявленого цивільного позову.
		В матеріалах кримінального провадження міститься цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_7 , про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, в прохальній частині якого остання просить стягнути з обвинуваченої на свою користь 50000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, крім того 10000,00 грн. витрати понесені на правничу допомогу пов`язану з представництвом в рамках даного кримінального провадження.
		В судовому засіданні законний представник потерпілої, цивільний позивач  ОСОБА_7 , а також представник потерпілої  адвокат ОСОБА_8 підтримали заявлений цивільний позов в повному обсязі просили його задовольнити з підстав викладених в ньому. Вважають, що розмір моральної шкоди є обґрунтованим.
		В судовому засіданні обвинувачена, цивільний відповідач  ОСОБА_9 та її захисника, адвокат ОСОБА_10 цивільний позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити.
		Суд, вислухавши цивільного позивача та цивільного відповідача, представника потерпілої, а також захисника обвинуваченої, дослідивши матеріали позовної заяви з додатками до неї доказами, приходить до висновку щодо часткового задоволення даного позову, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
		Так, ОСОБА_7 , визнана законним представником малолітньої потерпілої ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023175580000176, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України.
		Згідно зі ст.56 КПК України особа, яка зазнала шкоди від злочину, має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом, а саме пред`явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
		Законний представник потерпілої - ОСОБА_7 визнана цивільним позивачем по даному кримінальному провадженню, а обвинувачена ОСОБА_9  цивільним відповідачем.
		Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Цей же принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання сторонами кримінальної справи їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості закріплений і в ст. 22 КПК України. До того ж, приписами п.3 ч.1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальній справі підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
		Статтею 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Вирішуючи питання про стягнення морального відшкодування з обвинуваченої, суд керується положеннями ст. ст.23, 1167 ЦК України і зазначає, що судом встановлено факт вчинення ОСОБА_9  неправомірних дій відносно малолітньої потерпілої, що кваліфіковані за ч.1 ст.126 КК України, вина обвинуваченої в скоєнні цього кримінального правопорушення є доведена. Отже, заявлена вимога законного представника малолітньої потерпілої пов`язується з фактом заподіяння її доньці через це моральної шкоди, а тому суд, враховуючи фізичні та душевні страждання, що призвели до негативних змін у її житті, час та зусилля, які були необхідні для відновлення її попереднього стану, вважає, що є підстави для відшкодування моральної шкоди. Однак, суд звертає увагу, що розмір такої входить до обставин, що підлягають доказуванню цивільним позивачем, з огляду на розмір та глибину моральних страждань.
		При визначенні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій, враховуючи вимоги розумності та справедливості.
		При визначенні суми моральної шкоди суд керується постановою ВП ВС від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц, в якій було висловлено правову позицію, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Враховуючи викладене, розмір об`єктивно заподіяної позивачці моральної шкоди, суд, з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, що заподіяла шкоду, фізичних та моральних страждань малолітньої потерпілої, з врахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, визначає у 25000,00 грн.
		Також, потерпіла просить стягнути на її користь понесені нею процесуальні витрати на правову допомогу.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат на правову допомогу.
		Згідно з ч.2 ст.120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
		Разом з цим. відповідно до ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Судом встановлено, що 11.07.2023 між законним представником потерпілої ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_8 було укладено договір про надання правничої допомоги №66 (т.1. а.с. 32). Додано розрахунок кількості та вартості послуг наданих адвокатом (т.1. а.с.34).
		Як слідує з копії квитанції про сплату №66/1 від 29.01.2024, ОСОБА_7 сплатила адвокату ОСОБА_8 грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. за правничої допомоги згідно договору (т.1. а.с.35).
		Враховуючи наведені вище положення кримінального процесуального закону, а також той факт, що потерпілою цивільним позивачем у справі документально підтверджено витрати, які вона понесла у зв`язку із розглядом вказаного кримінального провадження, наявні всі правові підстави для стягнення з відповідача - обвинуваченої ОСОБА_9 на користь позивача - потерпілої ОСОБА_7 понесених нею витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
		Питання, які вирішуються під час ухвалення вироку.
		Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 не обирався, підстав для його обрання судом до набрання вироком законної сили також не встановлено.
		Керуючись: ст.ст. 22, 122, 124, 127, 128, ст. ст. 368-371, 373, 374, 376, 377 КПК України, ст.ст.50,56, 65-67, ч. 1 ст. 126 КК України, ст. ст. 22, 23, 1166 ЦК України, суд,
		 
		 у х в а л и в :
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити їй покарання у виді 200 (двісті) годин громадських робіт.
		Цивільний позов законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 , яка дії в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням  задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт гр.України серії НОМЕР_1 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), кошти в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок, в якості відшкодування моральної шкоди заподіяно\ малолітній ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт гр.України серії НОМЕР_1 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), кошти в сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
		В задоволенні іншої частини цивільного позову відмовити.
		Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинувачуваному та прокурору.
		 
		Суддя ОСОБА_1  
		 
		Суддя   ОСОБА_48

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...