Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 705/5297/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 16.06.2025. Зареєстровано: 16.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2025.

Номер судового провадження: 2/705/319/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №705/5297/23
		                                        2/705/319/25
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		12 червня 2025 року                                                                 м. Умань Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
		головуючого судді                                     Гудзенко В.Л.
		за участю секретаря судового засідання Юрченко А.І.
		за участю: представника позивача -відповідача Назаренко С.М.
		представника відповідача-позивача ОСОБА_2.
		розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Умань в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 , що поданий її представником адвокатом ОСОБА_2. до АТ КБ «ПриватБанк» про відновлення залишку коштів на картковому рахунку, скасування нарахованих за картковим рахунком процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування кредитним лімітом та припинення їх нарахування, 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В позові зазначають, що  ОСОБА_1  звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 13.06.2006. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача на заяві та за своєю правовою природою є змішаним договором. Банком на підставі договору відкрито картковий рахунок  із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну карту. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився  до 100000 грн. У позові вказано, що Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі за Договором, а саме надав можливість відповідачу розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 23.08.2023 має заборгованість в сумі - 38403,95 грн., яка складається з наступного: 30823,22 грн. - заборгованість за кредитом; 7580,73 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Оскільки відповідач добровільно не виконує взяті на себе зобов`язання, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 38403,95 грн. за кредитним договором № б/н від 13.06.2006 в примусовому порядку та покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.
		10.10.2023 на адресу суду від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява, в якій він вказує, що 18.04.2006 ОСОБА_1 уклала з АТ КБ «Приват Банк» угоду № SAMDN21000006809420, за умовами якої їй відкрито картковий рахунок та видано кредитну карту «Універсальна». 22.07.2022 ОСОБА_1 змінила кредитну карту на нову № НОМЕР_1 , та прив`язала її до фінансового телефону № НОМЕР_2 , оскільки попередню карту за її ініціативи було заблоковано у зв`язку з неодноразовим намаганням невідомих осіб зняти готівку з картки. 29.07.2022 о 02:32 год невідомі особи без її відома отримали доступ до кредитних коштів та перевели з з її картки/рахунку № НОМЕР_1 на інший невідомий рахунок кошти в сумі 29125,20 грн. 29.07.2022 з 02.50 год до 05.00 год ОСОБА_1 почала телефонувати на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» за номером 3700 з вимогою про заблокування переказу коштів та повернення їх на рахунок, однак кошти заблокувати було не можливо. 29.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до відділення АТ КБ «Приват Банк» в м.Умань з вимогою проведення службового розслідування, щодо шахрайських дій відносно зняття коштів з її рахунку, однак їй було відмовлено та рекомендовано звернутися до правоохоронних органів. Цього ж дня, ОСОБА_1 звернулася із заявою до Уманського РУП ГУНП в Черкаській області та відповідні відомості були внесені до ЄРДР. 30.08.2022 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приват Банк» з листом про зупинення нарахування відсотків за кредитом на період проведення досудового розслідування, однак їй було відмовлено. 25.04.2023 ОСОБА_1 отримала від Банку вимогу про погашення заборгованості за кредитом. Оскільки ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій щодо переказу коштів, переказ було здійснено шахрайським шляхом, тому ОСОБА_1 змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та просить суд зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) в АТ КБ «ПриватБанк» згідно кредитного договору № SAMDN21000006809420 від 18.04.2006 до того стану, в якому він перебував перед виконанням операції 29.07.2022; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані відсотки по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) в АТ КБ «ПриватБанк», згідно кредитного договору № SAMDN21000006809420 від 18.04.2006, проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій 29.07.2022; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) в АТ КБ «ПриватБанк», згідно кредитного договору № SAMDN21000006809420 від 18.04.2006, процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій 29.07.2022. 
		14.03.2024 на електронну пошту суду від представника відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позовну заяву в якому вказано, що Банком ініційоване внутрішнє службове розслідування для з`ясування фактичних обставин та встановлено, що 29.07.2022 ОСОБА_1 повідомила тільки про факт несанкціонованих операцій по її карті, вказавши про перевипуск карт у відділенні банку, який був здійснений 21.07.2022 у відділенні Черкаське № 53 м.Умань, але не повідомила по якій причині було проведено такий перевипуск. Аналізом виписки по карті НОМЕР_5 клієнта ОСОБА_1 переказано кошти через термінал на невстановлений рахунок. По даним сервісу зміна аканту Приват24 по клієнту ОСОБА_1 не зафіксовано. По даним сервісу «login-monitoring» входи в Приват 24, по клієнту ОСОБА_1 встановлено пристрій для входження в обліковий запис Приват24, модель девайсу - М2101К7BNY|Redmi, imei D493E761504D7B2E, ISP-Kyivstar, TOV TV &Radio Company TIM Limited по якому були входження 20.07.2022 о 11:07:37, 25.07.2022 о 00:16:14, 27.07.2022 01:45:05, так і 29.07.2022 о 02:28:43, тобто можна зазначити входження в обліковий запис клієнта зі сторонніх пристроїв. Карта клієнта НОМЕР_5 заблокована 29.07.2022 о 03:05 год.. ОСОБА_1 подала до правоохоронних органів заяву про вчинення кримінального правопорушення та було порушено кримінальне провадження № 12022250320000928 від 29.07.2022, по даним документообігу по клієнту ухвала суду в рамках кримінального провадження не надходила. Враховуючи викладене зазначають, що ОСОБА_1 шляхом необачності не вжито достатніх заходів із збереження персональних даних, що і призвело до неправомірного списання коштів невстановленими особами. Посилання на те, що ОСОБА_1 було невідомо про проведення спірної транзакції і дізналася вона про таку лише з повідомлення Банку не узгоджується з фактичними обставинами справи, а саме з попередньою авторизацією нового платіжного пристрою за декілька днів до проведення транзакції, з датою і часом входу до Приват24 з її власного телефону під час вчинення цієї транзакції. Крім того, позивачем не дотримано обов`язку негайного звернення до Банку, оскільки остання звернулася лише 30.08.2022, майже через півтора місяці після проведення спірної транзакції, доказів про інші звернення відсутні. Також вказують, що спірну транзакцію ініційовано за згодою позивача у зв`язку з її власними діями. 29 серпня 2022 року було здійснено проведення спірної транзакції нетиповим, але вже авторизованим позивачкою пристроєм, паралельно супроводжувалось авторизацією в програмному комплексі Банку Приват 24 особистими входами позивача з її типового пристрою- Модель девайса - SM-G970N|SAMSUNG, imei - 091В88АВ0А7Е1783, ISP - Datacamp Limited пo якому в наявності входження 2022-07-20 11:07:37, 2022-07-25 00:16:14, 2022-07-27 01:45:05, генерацією CVV-коду та правильним введенням PIN коду. Цим діям передувало не підтвердження операції по картці 20 липня 2022 року по перерахуванню коштів в сумі 17,00 грн. «призначення платежу Рекламні послуги: OLX» - по даним login-monitoring входи в Приват24, 2022-07-20 о 10:57:04 використовувався мобільний пристрій клієнта, в подальшому 2022-07-20 о11:07:37- використовувався інший мобільний пристрій. Карта НОМЕР_7 клієнта ОСОБА_1 була заблокована по ініціативі банку 2022-07-20 о 11:17:28 «Spider, клиент не підтверджує платіж с НОМЕР_7 на суму 2405.0 екв. грн за 2022-07-20 10:55:25 через E3D_SECURE ID заявки в ПК Промінь 220720S1105490C83TH2» - попереджено клієнта про збиток на суму 2405,00 грн., що дозволяє зробити висновок, що позивач була обізнана і своїми діями підтвердила шляхом авторизації нового платіжного пристрою надала доступ до свого рахунку третім особам, які не мають на це законного права. Отже, неправоміності дій АТ КБ «ПриватБанк», як сторони договору, не встановлено, адже платіж поводився з ініціативи клієнта, з проведенням його автентифікації, тому просять відмовити у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.
		В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом Назаренко С.М. просив позов АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором задоволити в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві та просив відмовити у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на зустрічний позов.
		В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2. просив відмовити у задоволені первісного позову та посилаючись на обставини, що викладені у зустрічний позовній заяві просив зустрічний позов задоволити в повному обсязі. 
		Суд, вислухавши пояснення учасників розгляду справи, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.
		Судом встановлено, що 13.06.2006 ОСОБА_1 уклала з АТ КБ «Приват Банк» угоду № SAMDN21000006809420, за умовами якої останній відкрито картковий рахунок та видано кредитну карту «Універсальна».
		Так, позивач за первісним позовом обґрунтовуючи позовні вимоги в частині укладання з відповідачем договору про надання банківських послуг, посилається на те, що такий договір укладений шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Така анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між клієнтом та банком Договір про надання банківських послуг. Умови та Правила надання банківських послуг визначають умови кредитування, порядок надання кредитних карток, відкриття кредитного ліміту, зміни його розміру.
		У цій заяві ОСОБА_1 засвідчила, що ознайомилася з договором надання банківських послуг до його укладення і погоджується з його умовами.
		Факт видачі банківської картки «Універсальна» та користування кредитними коштами відповідачем за первісним позовом не оспорюється.
		Як вбачається з довідки про надання ОСОБА_1 кредитних карт, з- поміж інших карт, які були відкриті клієнту, 21.07.2022 ОСОБА_1 було відкрито кредитну карту «Універсальна» № НОМЕР_4 та 29.07.2022 ОСОБА_1 було відкрито кредитну карту «Універсальна» № НОМЕР_5 .
		Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» «Про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 », неодноразово відбувалася зміна кредитного ліміту на карті, у тому числі 14.12.2021 ліміт було збільшено до 100000 грн., 29.07.2022 ліміт зменшено до 50000 грн., 04.04.2023 - кредитний ліміт 0,00 грн.
		На підтвердження обставин, що викладені у первісному позові представником позивача надано: заяву ОСОБА_3 № SAMDN21000006809420 від 13.06.2006, заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Паспорт споживчого кредиту, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»,  Умови та правила надання банківських послуг,розрахунок заборгованості станом на 31.05.2015, за договором б/н від 13.06.2006, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , випискою за договором б/н за період 18.04.2006-31.08.2023.
		Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк», що надана ОСОБА_1 по картці НОМЕР_5 і додатковим рахункам по договору, 29.07.2022 з карти НОМЕР_4 було здійснено переказ, з урахуванням суми комісії в розмірі 29125,20 грн. В подальшому ОСОБА_1 , після закриття 29.07.2022 кредитної карти «Універсальна» № НОМЕР_4 , ОСОБА_1 було відкрито кредитну карту «Універсальна» № НОМЕР_5 , та остання продовжила користуватися кредитними коштами та здійснювала операції по карті. 
		СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022250320000928 від 29.07.2022, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України по факту заволодіння грошовими коштами з банківської карти АТ КБ «ПриватБанк» №  НОМЕР_1 ОСОБА_1 на суму 29125,20 грн., що підтверджується витягом з ЄРДР та відповіддю на адвокатський запит № 3980/14 від 22.03.2023.
		Листом ПАТ «Страхова компанія «АРКС» № 6231/12цв від 03.08.2022 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування за випадком, що стався 29.07.2022, оскільки заявлена подія сталася в межах 7 днів з дня набрання чинності Договору страхування. 
		30.08.2022 АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідь на заяву ОСОБА_1 від 30.08.2022 про зупинення нарахування відсотків за кредитом. У задоволенні цього звернення банк відмовив ОСОБА_1 про зупинення нарахування відсотків за кредитом, посилаючись на те, що норми банківського законодавства, зокрема, Закону України «Про банки і банківську діяльність» забороняють банкам встановлювати окремій особі більш сприятливі умови, ніж іншим клієнтам банку за аналогічними договорами. 
		25.04.2023 АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до ОСОБА_1 з досудовою вимогою з метою погашення заборгованості за кредитом в розмірі 34963,36 грн.
		У листі АТ КБ «ПриватБанк», який надійшов на адресу суду 08.11.2024 вказано, що по клієнту ОСОБА_1 , за період з 28.07.2022 по 29.07.2022 номер телефону на який відправлялася інформація про підтвердження операцій (фінансовий номер телефону) за банківськими рахунками є НОМЕР_6 .
		25.11.2024 уповноваженими представниками АТ КБ «ПриватБанк» було складено висновок по факту службової перевірки № Е.16.0.0.0./7-6673972 від 07.02.2024, в якому посилаються на те, що 29.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до Банку та повідомила про факт несанкціонованих операцій по її карті, згадавши про перевипуск з карт у відділенні банку, але не повідомила по якій причині було проведено перевипуск. По даним сервісу по клієнту ОСОБА_1 зміна аканту Приват 24 не зафіксовано. По даним сервісу «login-monitoring» входи в Приват 24, по клієнту ОСОБА_1 встановлено пристрій для входження в обліковий запис Приват24, модель девайсу - М2101К7BNY|Redmi, imei D493E761504D7B2E, ISP-Kyivstar, TOV TV &Radio Company TIM; Модель девайса - SM-G970N|SAMSUNG, imei - 091В88АВ0А7Е1783, ISP - Datacamp Limited по якому в наявності входження 20.07.2022 о 11:07:37; 25.07.2022 о 00:16:14; 27.07.2022 о 01:45:05 до операцій по карті, яку клієнт не підтверджує, так і 29.07.2022 о 02:28:43-29.07.2022 о 02:32:04 під час проведення операції по карті, яку клієнт не підтверджує. В наявності по клієнту проведення операції 20.07.2022 по перерахуванню коштів в сумі 17,00 грн. «призначення платежу Рекламні послуги: OLX» - по даним login-monitoring входи в Приват24, 2022-07-20 о 10:57:04 використовувався мобільний пристрій клієнта, в подальшому 2022-07-20 о 11:07:37- використовувався інший мобільний пристрій. Під час прослуховування діалогу по клієнту ОСОБА_1 встановлено, блокування карт було по ініціативі банку, виявлення шахрайських операцій о карті клієнта НОМЕР_7 на суму 2405 грн, під час спілкування ОСОБА_1 підтвердила, те що оформляла ОЛХ-доставка, але їй повинні були переказати кошти, для їх отримання зайшла на отримане посилання ОЛХ-доставка, з веденням відповідної інформації. Карта НОМЕР_7 клієнта ОСОБА_1 була заблокована по ініціативі банку 2022-07-20 о 11:17:28 «Spider, клиент не підтверджує платіж с НОМЕР_7 на суму 2405.0 екв. грн за 2022-07-20 10:55:25 через E3D_SECURE ID заявки в ПК Промінь 220720S1105490C83TH2» - попереджено клієнта про збиток на суму 2405,00 грн. Несанкціонованих даних о клієнту ОСОБА_1 не зафіксовано. Тобто клієнтом шляхом необачності не вжито достатніх заходів з збереження персональних (конфіденційних) даних, що і призвело до неправомірного списання коштів невстановленими особами.
		Відповідно до листа ПАТ «Київстар» від 08.04.2025, електронні комунікації по телефонному номеру НОМЕР_6 протягом 2022 року надавалися на умовах передплаченої форми обслуговування ПрАТ «Київстар» знеособлено (анонімно), без укладення письмового договору або реєстрації. Згідно з інформацією, в період часу з 27.07.2022 по 29.07.2022 звернень щодо втрати SIM-карти, звернення про розблокування чи перевипуск, а також переоформлення, блокування, поновлення SIM-карти з номером телефону НОМЕР_6 до компанії не надходило. Згідно з даними інформаційних систем у проміжок часу з 00 год 00 хв по 03 год 00 хв 29.07.2022 по телефонному номеру НОМЕР_6 зафіксовано вхід до мережі Інтернет та здійснення вихідного дзвінка. Відповідно, надання послух по номеру не припинялося та у абонента була можливість ними користуватися. 
		Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає у тому числі можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до статті 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
		На підставі частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
		Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», чинного на момент спірних правовідносин, платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
		Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до п. 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
		Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу (статті 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
		Пунктами 14.14, 14.15 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк, зокрема, зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банка. У разі невиконання банком обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк.
		При цьому обов`язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем.
		Відповідно до частин сьомої - десятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, чинного на момент спірних правовідносин, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».
		Аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
		Банк зобов`язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов`язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу.
		Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов`язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.
		При цьому на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.
		Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
		Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18).
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що "встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15".
		Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 521/20764/20 (провадження № 61-4665св22) зазначено, що "апеляційний суд вважав, що клієнт несе повну відповідальність за операції проведені з фізичним пред`явленням його карти. Клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку. Позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують порушення його прав діями банку, отже, позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові".
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
		Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
		Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20).
		АТ КБ «ПриватБанк» належними та допустимими доказами не підтверджено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з рахунку, відкритого на її ім`я, оскільки 29.07.2022 переказ кредитних коштів, розміщених на картковому рахунку відповідача, здійснено без використання платіжної картки.
		Судом враховано, що будь-яких смс-повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк» з кодом підтвердження на номер мобільного телефону ОСОБА_1 не надходило. Крім того, ОСОБА_1 одразу звернулася до контакт-центру банку з вимогою про блокування платіжних карток. Також з Витягу з ЄРДР Уманського РУП ГУНП в Черкаській області вбачається, що 29.07.2022 близько 02:32 год невідома особа перебуваючи в невстановленому місці, таємним шляхом заволоділа грошовими коштами на загальну суму 29125,20 грн, з банківської карти ПриватБанк № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 .
		Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяла втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідача заборгованості, яка утворилась з часу неправомірного списання з її карткового рахунку кредитних коштів та подальшого нарахування на цю суму процентів і штрафних санкцій, оскільки ця сума була вказана з урахуванням коштів, які були переведені несанкціонованим шляхом.
		Банк не довів, що перекази коштів з рахунку ОСОБА_1 відбулося за її розпорядженням. Виявивши безпідставний переказ коштів, ОСОБА_1 одразу повідомила про цей факт банк та в той же день звернулася до правоохоронних органів. Доводи про те, що відповідач за первісним позовом передала особисту конфіденційну інформацію з розголошенням персональних даних третім особам, якими у подальшому і було знято кошти з її рахунку, а тому банк не повинен нести відповідальність за цю операцію, є неспроможними, оскільки вони є лише припущенням АТ КБ «ПриватБанк» та не підтверджені належними і допустимими доказами.
		Таким чином, підстави нарахування та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 13.06.2006, яка утворилась у зв`язку зі списанням 29 липня 2022 року з її карткового рахунку кредитних коштів та подальшого нарахування на цю суму процентів і штрафних санкцій, на даний час відсутні.
		У зв`язку з чим, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог за зустрічним позовом в повному обсязі та відмову в задоволенні позовних вимог за первісним позовом.
		Відповідно до положень ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
		Керуючись ст.4,13,76,77,81,141,258-265, 352-354 ЦПК України, суд,
		В И Р І Ш И В:
		 
		В задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -  відмовити.
		Позов  ОСОБА_1 , що поданий її представником адвокатом ОСОБА_2. до АТ КБ «ПриватБанк» про відновлення залишку коштів на картковому рахунку, скасування нарахованих за картковим рахунком процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування кредитним лімітом та припинення їх нарахування- задовольнити.
		Зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) згідно кредитного договору № SAMDN21000006809420 від 18.04.2006 укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 до того стану, в якому він перебував перед виконанням операції 29.07.2022.
		Зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані відсотки по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) в АТ КБ «ПриватБанк», згідно кредитного договору № SAMDN21000006809420 від 18.04.2006, проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій 29.07.2022. 
		Зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) в АТ КБ «ПриватБанк», згідно кредитного договору № SAMDN21000006809420 від 18.04.2006, процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій 29.07.2022. 
		Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 гривень.  
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів через Уманський міськрайонний суд Черкаської області, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення виготовлено 16 червня 2025 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя В.Л. Гудзенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...