Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/12887/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Умисне знищення або пошкодження майна.
Надіслано судом: 16.06.2025. Зареєстровано: 17.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/643/430/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024221170002888

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 1-кп/643/430/25 
		Справа № 643/12887/24
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16.06.2025
		Салтівський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_4 
		захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням 
		ОСОБА_4 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Приколотне Великобурлуцького району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого 11.10.2017 року Великобурлуцьким районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року та 1 місяця позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком 1 рік,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 194 КК України,-
		ВСТАНОВИВ:
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.   
		Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаючи що на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 2-.02.2022 № 2102-ІХ із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому дію воєнного стану на території України неодноразово продовжено, востаннє відповідно до Указу Президента України № 2"1/2024 від 06.05.2024, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 № 3684-ІХ із 05 години 30 хвилин 14.05.2024 строком на 90 діб.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Так, положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період це період, що настає з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
		З`єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до Закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, безпеки та захисту критичної інфраструктури, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, посилення охорони державного кордону, тощо.
		Згідно зі ст. З Закону України «Про Збройні Сили України», до структури Збройних Сил України входять органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
		Враховуючи викладене, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , не пізніше 16.08.2024 в денний час доби достовірно знаючи про збройний напад російської федерації на Україну, з метою вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, а також з корисливих мотивів, виник злочинний умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом підпалів транспортних засобів військовослужбовців Збройних Сил України.
		З цією метою ОСОБА_4 не пізніше 16.08.2024, знаходячись за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з метою отримання незаконного прибутку від завдання, діючи умисно, добровільно та з власної ініціативи, в умовах воєнного стану, прийняв рішення про перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, шляхом підпалу транспортних засобів належних або які перебувають у користуванні військовослужбовців Збройних Сил України.
		Доводячи свій злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, шляхом підпалу транспортних засобів належних або які перебувають у користуванні військовослужбовців, ОСОБА_4 , використовуючи належний йому мобільний телефон марки «MEIZU М6» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна» з номером НОМЕР_3 , який зареєстрований в інтернет-месенджері «Теlegram» як « ОСОБА_6 », 16.08.2024 приблизно 12:00 годині, встановив зв`язок з користувачем інтернет-месенджеру «Теlegram» , який був підписаний як « ОСОБА_7 » та мав ім`я користувача « ОСОБА_8 », що зареєстрований на невідомий (прихований) номер оператора мобільного зв`язку і який запропонував за грошову винагороду у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) доларів США здійснювати на території м. Харкова підпал транспортних засобів, які мають відношення до Збройних Сил України та інших військових формувань.
		Далі, ОСОБА_4 , у невстановленому місці та у невстановлений час, але не пізніше 16.08.2024, погодився на вказану пропозицію невстановленого досудовим розслідування громадянина, який представився «ІНФОРМАЦІЯ_7», після чого останній детально проконсультував ОСОБА_4 щодо алгоритму дій для успішного вчинення таких підпалів, який у зв`язку з цим зобов`язаний був: знайти військовий автомобіль, зняти фото/відео даного автомобіля та місцевості його знаходження, переслати вказані фото/відеоматеріали невстановленому чоловіку, який представився «ІНФОРМАЦІЯ_7», та отримати від нього подальші рекомендації, щодо підготовки засобів підпалу, вчинення підпалу, фото/відеофіксацїї його наслідків та дотримання особистої безпеки під час та після його вчинення. Крім того, з метою організації оплати за вчинення на території м. Харкова підпалів автомобілів військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, останній попросив номер банківської карти.
		Так, ОСОБА_4 , у той же день, у денний час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, знаходячись в Салтівському районі м. Харкова, рухаючись пішки біля буд. № 130 по проспекту Тракторобудівників в м. Харкові, відшукав автомобіль марки «Mitsubishi Carisma», закордонний номерний знак НОМЕР_4 , сірого кольору, який мав явні візуальні ознаки військового автомобіля (чорно-біла наліпка на державному номері з написом «Граф», який належав колишньому військовослужбовцю ОСОБА_9 , та вказаний автомобіль раніше використовувався останнім для виконання бойових завдань з захисту Батьківщини, вважаючи, що автомобіль належить до підрозділів Збройних Сил України чи інших військових формувань, реалізовуючи злочинний намір, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, з метою вчинення подальшого його підпалу, ОСОБА_4 зняв відео розташування та вигляду вказаного автомобіля, та, використовуючи власний мобільний телефон «MEIZU М6» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 - з сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна» з номером НОМЕР_3 у інтернет-месенджері «Теlegram», у якому останній зареєстрований з ім`ям користувача « ОСОБА_6 » переслав вказаний відеоматеріал невстановленій в ході досудового розслідування особі, який представився « ОСОБА_7 » з ім`ям користувача « ОСОБА_8 », при цьому останній, вважаючи, що вказаний транспортний засіб належить військовослужбовцям Збройних Сил України чи іншим військовим формуванням, дав вказівку ОСОБА_4 спалити його.
		Надалі, реалізуючи свій протиправний злочинний намір, переслідуючи злочинний умисел, ОСОБА_4 16.08.2024, близько 21:00 год., з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на підпал транспортних засобів військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, придбав засіб для розпалювання вогню в магазині «ЧУДО», розташованому за адресою: м.Харків, пр-т Тракторобудівників, 130.
		Реалізовуючи свій прямий злочинний умисел на вчинення злочину, усвідомлюючи спільно небезпечний характер свого діяння, для проведення дестабілізації в Україні, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи заздалегідь виниклий умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань, шляхом підпалу транспортних засобів, ОСОБА_4 , взявши із собою заздалегідь підготовлену пластикову ємність із розпалювач для вогню, 16.08.2024 о 23 год. 00 хв., прибув до буд. 130 по проспекту Тракторобудівників в м. Харкові, де був припаркований автомобіль марки «Mitsubishi Carisma», закордонний номерний знак НОМЕР_4 та, використовуючи заздалегідь придбану запалювальну суміш, облив нею лобове скло та капот вищевказаного транспортного засобу, за допомогою запальнички, підпалив його, внаслідок чого відбулось займання автомобіля. При цьому, ОСОБА_4 , діючи відповідно до розробленого ним плану вчинення кримінального правопорушення, здійснював відеозапис на власний мобільний телефон марки «MEIZU М6» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , маючи на меті подальшого пересилання невстановленому замовнику результатів підпалу, який представився « ОСОБА_7 » з ім`ям користувача « ОСОБА_8 » з метою одержання від нього винагороди за підпал у вигляді грошових коштів.
		Таким чином, внаслідок вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, відбулось повне вигорання моторного відсіку, часткове обгорання кузова, термічна деструкція передніх пневматичних шин, повне вигорання салону, вигорання електропроводки, часткове обгорання лакофарбового покриття, вигорання передньої ходової частини, знищення вітрового скла передніх дверей автомобіля «Mitsubishi Carisma», закордонний номерний знак НОМЕР_4 , належного ОСОБА_9 , та внаслідок вказаних пошкоджень автомобіль не підлягає відновленню, що унеможливлює його подальше використання, та ОСОБА_9 було спричинено матеріальну шкоду на суму 51239 грн. 98 коп.
		Так, ОСОБА_4 вчинив усі дії, які вважав необхідними для реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, однак не довів його до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки на момент вчинення, злочину володілець вищевказаного автомобіля не являвся військовослужбовцем та вказаний автомобіль не використовувався останнім для виконання бойових завдань з захисту Батьківщини.
		 
		Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що у ОСОБА_4 , за вищевказаних обставин, 16.08.2024 виник умисел, спрямований на умисне знищення чужого майна, а саме автомобілів, які належать військовослужбовцям, шляхом підпалу, з корисливих мотивів, розташованих на території Салтівського району м. Харкова.
		Так, ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний злочинний намір, спрямований у подальшому на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, 16.08.2024, у денний час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, знаходячись в Салтівському районі м. Харкова, рухаючись пішки біля буд. № 130 по проспекту Тракторобудівників в м. Харкові, відшукав автомобіль марки «Mitsubishi Carisma», закордонний номерний знак НОМЕР_4 , сірого кольору, який мав явні візуальні ознаки військового автомобіля (чорно-біла наліпка на державному номері з написом «Граф», який належав колишньому військовослужбовцю ОСОБА_9 , та вказаний автомобіль раніше використовувався останнім для виконання бойових завдань з захисту Батьківщини, вважаючи, що автомобіль належить до підрозділів Збройних Сил України чи інших військових формувань, реалізовуючи злочинний намір, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, з метою вчинення подальшого його підпалу, ОСОБА_4 зняв відео розташування та вигляду вказаного автомобіля, та, використовуючи власний мобільний телефон «MEIZU М6» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна» з номером НОМЕР_3 в інтернет-месенджері «Теlegram», у якому останній зареєстрований з ім`ям користувача « ОСОБА_6 » переслав вказаний відеоматеріал невстановленій в ході досудового розслідування особі, який представився « ОСОБА_7 » з ім`ям користувача « ОСОБА_8 », при цьому останній, вважаючи, що вказаний транспортний засіб належить військовослужбовцям Збройних Сил України чи іншим військовим формуванням, дав вказівку ОСОБА_4 спалити його.
		Надалі, реалізуючи свій протиправний злочинний намір, переслідуючи злочинний умисел, ОСОБА_4 16.08.2024, близько 21:00 год., з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на підпал транспортних засобів військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, придбав засіб для розпалювання вогню в магазині «ЧУДО», розташованому за адресою: м.Харків, пр-т Тракторобудівників, 130.
		Реалізовуючи свій прямий злочинний умисел на вчинення злочину, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, для проведення дестабілізації в Україні, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи заздалегідь виниклий умисел, направлений на знищення та пошкодження майна, шляхом підпалу транспортних засобів, ОСОБА_4 , взявши із собою заздалегідь підготовлену пластикову ємність із розпалювачем для вогню, 16.08.2024 о 23 год. 00 хв., прибув до буд. 130 по проспекту Тракторобудівників в м. Харкові, де був припакований автомобіль марки «Mitsubishi Carisma», закордонний номерний знак НОМЕР_4 та, використовуючи заздалегідь придбану запалювальну суміш, облив нею лобове скло та капот вищевказаного транспортного засобу, за допомогою запальнички, підпалив його, внаслідок чого відбулось займання автомобіля, з подальшим його пошкодженням - повне вигорання моторного відсіку, часткове обгорання кузова, термічна деструкція передніх пневматичних шин, повне вигорання салону, вигорання електропроводки, часткове обгорання лакофарбового покриття, вигорання передньої ходової частини, знищення вітрового скла передніх дверей.
		При цьому, ОСОБА_4 , діючи відповідно до розробленого ним плану вчинення кримінального правопорушення, здійснював відеозапис на власний мобільний телефон марки «MEIZU М6» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , маючи на меті подальшого пересилання невстановленому замовнику результатів підпалу, який представився «ІНФОРМАЦІЯ_7» з ім`ям користувача « ОСОБА_8 » з метою одержання від нього винагороди за підпал у вигляді грошових коштів, після чого, з місця скоєння злочину зник, спричинивши ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 51239 грн. 98 коп.
		Крім того, ОСОБА_4 , знаючи що на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102ПХ із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому дію воєнного стану на території України неодноразово продовжено, востаннє відповідно до Указу Президента України № 271/2024 від 06.05.2024, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 № 3684-ІХ із 05 години ЗО хвилин 14.05.2024 строком на 90 діб.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Так, положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період це період, що настає з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
		З`єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до Закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, безпеки та захисту критичної інфраструктури, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, посилення охорони державного кордону, тощо.
		Згідно зі ст. З Закону України «Про Збройні Сили України», до структури Збройних Сил України входять органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
		Враховуючи викладене, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , не пізніше 16.08.2024 в денний час доби достовірно знаючи про збройний напад російської федерації на Україну, з метою вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, а також з корисливих мотивів, виник злочинний умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом підпалів транспортних засобів військовослужбовців Збройних Сил України.
		З цією метою ОСОБА_4 не пізніше 16.08.2024, знаходячись за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з метою отримання незаконного прибутку від завдання, діючи умисно, добровільно та з власної ініціативи, в умовах воєнного стану, прийняв рішення про перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, шляхом підпалу транспортних засобів належних або які перебувають у користуванні військовослужбовців Збройних Сил України.
		Доводячи свій злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, шляхом підпалу транспортних засобів належних або які перебувають у користуванні військовослужбовців, ОСОБА_4 , використовуючи належний йому мобільний телефон марки «MEIZU М6» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна» з номером НОМЕР_3 , який зареєстрований в інтернет-месенджері «Теlegram», у якому останній зареєстрований з ім`ям користувача « ОСОБА_6 » переслав вказаний відеоматеріал невстановленій в ході досудового розслідування особі, який представився « ОСОБА_7 » з ім`ям користувача « ОСОБА_8 », що зареєстрований на невідомий (прихований) номер оператора мобільного зв`язку і який запропонував за грошову винагороду у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) доларів США здійснювати на території м. Харкова підпал транспортних засобів, які мають відношення до Збройних Сил України та інших військових формувань.
		Далі, ОСОБА_4 , у невстановленому місці та у невстановлений час, але не пізніше 16.08.2024, погодився на вказану пропозицію невстановленого досудовим розслідування громадянина, який представився «ІНФОРМАЦІЯ_7», після чого останній детально проконсультував ОСОБА_4 щодо алгоритму дій для успішного вчинення таких підпалів, який у зв`язку з цим зобов`язаний був: знайти військовий автомобіль, зняти фото/відео даного автомобіля та місцевості його знаходження, переслати вказані фото/відеоматеріали невстановленому чоловіку, який представився «ІНФОРМАЦІЯ_7», та отримати від нього подальші рекомендації, щодо підготовки засобів підпалу, вчинення підпалу, фото/відеофіксацїї його наслідків та дотримання особистої безпеки під час та після його вчинення. Крім того, з метою організації оплати за вчинення на території м. Харкова підпалів автомобілів військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, останній попросив номер банківської карти.
		У подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 18.08.2024, приблизно 09:00 годині, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, знаходячись в Салтівському районі м. Харкова, рухаючись пішки біля буд. 37/128 вул.Валентинівській, в м. Харкові, відшукав автомобіль марки «Volkswagen Transporter Т4», державний номерний знак НОМЕР_5 , який мав явні візуальні ознаки військового автомобіля, а саме: автомобіль вантажно-пасажирський, пофарбований в зелений колір, в який наразі фарбують військовослужбовці транспортні засоби для виконання поставлених завдань, який перебуває у використанні військовослужбовця військової частини НОМЕР_6 ОСОБА_10 , та вказаний автомобіль використовувався для виконання бойових завдань з захисту Батьківщини, усвідомлюючи належність вказаного автомобіля саме до підрозділів Збройних Сил України чи інших військових формувань, та, реалізовуючи злочинний намір, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, з метою вчинення його подальшого підпалу, використовуючи власний мобільний телефон «MEIZU М6» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна» з номером НОМЕР_3 , зняв відео місця розташування та зовнішнього вигляду автомобіля марки «Volkswagen Transporter Т4», державний номерний знак НОМЕР_5 , після чого, за допомогою вищевказаного мобільного телефону в інтернет-месенджері «Теlegram», у якому останній зареєстрований з ім`ям користувача « ОСОБА_6 » переслав вказаний відеоматеріал із зображенням даного автомобіля невстановленій в ході досудового розслідування особі, який представився « ОСОБА_7 » з ім`ям користувача « ОСОБА_8 ».
		Таким чином, ОСОБА_11 вчинив всі дії, які вважав необхідними для реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на підшукування автомобіля, належного військовослужбовцям, з метою вчинення його подальшого підпалу, однак не довів свій злочинний намір до кінця, з причин що не залежали від його волі, оскільки його злочинні дії були помічені та викриті працівниками поліції
		Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що у ОСОБА_4 , за вищевказаних обставин, виник умисел, спрямований на умисне знищення чужого майна, а саме: автомобілів, які належать військовослужбовцям, шляхом підпалу, з корисливих мотивів, розташованих на території Салтівського району м. Харкова.
		Так, 18.08.2024 приблизно 09:00 годині, більш точний час проведеним досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_11 , реалізуючи свій протиправний злочинний намір, спрямований у подальшому на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , відшукав автомобіль марки «Volkswagen Transporter Т4», державний номерний знак НОМЕР_5 , вартістю на момент злочину становить 173190 гривень, який мав явні візуальні ознаки військового автомобіля, а саме: автомобіль вантажно-пасажирський, пофарбований в зелений колір, в який наразі фарбують військовослужбовці транспортні засоби для виконання поставлених завдань, який перебуває у використанні військовослужбовця військової частини НОМЕР_6 ОСОБА_10 , та вказаний автомобіль використовувався для виконання бойових завдань з захисту Батьківщини, та, діючи з метою його подальшого підпалу, зафіксував його на відеозапис за допомогою свого мобільного телефону «MEIZU М6» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна» з номером НОМЕР_3 , після чого в інтернет-месенджері «Теlegram», у якому останній зареєстрований з ім`ям користувача « ОСОБА_6 » переслав вказаний відеоматеріал із зображенням даного автомобіля невстановленій в ході досудового розслідування особі, який представився « ОСОБА_7 » з ім`ям користувача « ОСОБА_8 ».
		Таким чином, ОСОБА_11 вчинив всі дії, які вважав необхідними для реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на підшукування автомобіля, належного військовослужбовцям, з метою вчинення його подальшого підпалу, однак не довів свій злочинний намір до кінця, з причин що не залежали від його волі, оскільки його злочинні дії були помічені та викриті працівниками поліції.
		Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений.
		Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, вказані дії ОСОБА_4 суд кваліфікує як кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1 КК України - тобто готування до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1 КК України - тобто закінчений замах на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 194 КК України - тобто готування до умисного пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу та ч. 2 ст. 194 КК України - тобто умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		Обвинувачений ОСОБА_4 заявив у судовому засіданні, про те, що визнає себе винним у скоєному ним кримінальному правопорушенні та бажає надати суду показання.
		Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Інші учасники також не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про скорочений розгляд справи. 
		Ураховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив, що шукав у месенджері "Телеграм" по групах з пошуку роботи у м. Харкові заробіток. Коли він перебував удома на нього вийшов на зв`язок куратор з приводу підпалу військових автомобілів за винагороду. Умови були знайти військові автомобілі спалити їх, після чого на карту будуть переведені грошові кошти. 
		Він випивав та погодився за пропозицію підпалу військових автомобілів за гроші та придбав для цього підпалювач. 
		16.08.2024 року обвинувачений приблизно о 23 год. 00 хв., прибув до буд. 130 по проспекту Тракторобудівників в м. Харкові, де був припакований автомобіль марки «Mitsubishi Carisma», закордонний номерний знак НОМЕР_4 та, використовуючи заздалегідь придбану запалювальну суміш, облив нею лобове скло та капот вищевказаного транспортного засобу, за допомогою запальнички, підпалив його, внаслідок чого відбулось займання автомобіля, внаслідок чого автомобіль згорів. 
		При цьому, ОСОБА_4 , здійснював відеозапис на власний мобільний телефон марки «MEIZU М6» для подальшого пересилання невстановленому замовнику результатів підпалу, який представився « ОСОБА_7 » з ім`ям користувача « ОСОБА_8 » з метою одержання від нього винагороди за підпал у вигляді грошових коштів, після чого пішов спати додому.
		На наступний день обвинувачений від куратора отримав на свою карту 38 тисяч гривень однією трансакцією. 
		Крім того, обвинувачений пояснив, що 18.08.2024, приблизно 09:00 годині, знаходячись в Салтівському районі м. Харкова, рухаючись пішки біля буд. 37/128 вул.Валентинівській, в м. Харкові, відшукав автомобіль марки «Volkswagen Transporter Т4», який мав явні візуальні ознаки військового автомобіля, з метою вчинення його подальшого підпалу, використовуючи власний мобільний телефон «MEIZU М6», зняв відео місця розташування та зовнішнього вигляду автомобіля марки «Volkswagen Transporter Т4», після чого, за допомогою вищевказаного мобільного телефону в інтернет-месенджері «Теlegram», у якому останній зареєстрований з ім`ям користувача « ОСОБА_6 » переслав вказаний відеоматеріал із зображенням даного автомобіля невстановленій особі, який представився « ОСОБА_7 » з ім`ям користувача « ОСОБА_8 ».
		Однак він не довів свій злочинний намір до кінця, з причин що не залежали від його волі, оскільки його затримали працівники поліції.
		Таким чином, обвинувачений у судовому засіданні визнав провину у вчиненому ним злочині та просив суд призначити мінімальне покарання. Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.
		За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень у судовому засіданні доведена повністю.
		Судом також було досліджено документи, які стосуються особи обвинуваченого та речових доказів, а саме: копія паспорта ОСОБА_4 , вимога про перевірку щодо судимості ОСОБА_4 , витяг із журналу єдиного обліку про виклики поліції, довідка КНП «Міського психоневрологічного диспансеру №3» ХМР, відповідно до якої обвинувачений впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою не звертався, довідка КНП «Обласний наркологічний диспансер» про те що, обвинувачений на обліку не перебуває, відомості з державного реєстру речових прав, аналітичне досьє на обвинуваченого, ухвала слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова про застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, ухвала слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова про арешт майна, постанови про визнання речових доказів, довідки про витрати проведення експертиз. 
		Мотиви призначення покарання.
		Прокурор у судовому засіданні просив призначити обвинуваченому остаточне покарання за пред`явленим обвинуваченням із застосуванням ст. 70 КК у вигляді позбавлення волі на строк 6 років 
		Обвинувачений просив суд суворо не карати його ти призначити мінімальне покарання. 
		Захисник обвинуваченого просив суд призначити мінімальне покарання та звільнити обвинуваченого від відбуття призначеного покарання із застосуванням ст. 75 КК України зі встановленням іспитового строку. 
		Обставини, які б пом`якшували покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, в ході судового розгляду судом не встановлено. 
		Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, в ході судового розгляду є вчинення злочину повторно. 
		При призначенні покарання ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким; особу винного, який раніше судимий; відсутність пом`якшуючої обставини покарання та наявність обтяжуючої покарання обставини, а саме: вчинення злочину повторно, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд призначає йому покарання за ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1 КК України - у вигляді 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1 КК України - у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 194 КК України - у вигляді трьох років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 194 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, з урахуванням ст. 68 КК України. 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. 
		Вирішуючи питання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням положень ст. 75 та 76 КК України, суд дійшов висновку про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства, позаяк обвинувачений засуджений до покарання яке перевищує п`ять років позбавлення волі. 
		Призначене покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
		Суд не бере до уваги доводи сторони захисту щодо щирого каяття обвинуваченого, активного сприяння розкриттю злочину, з таких причин. 
		Суд вважає, що визнання вини обвинуваченим ще не може свідчити про його щире каяття, оскільки ним добровільно не було відшкодовано шкоду потерпілим. 
		Згідно висновків Великої Палати Верховного суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
		Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
		Однак матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження того, що обвинувачений вживав заходів для виправлення наслідків вчиненого, а шкода за знищене майно ним була відшкодована.
		Крім того, сторона захисту не зазначила яким чином обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину, з огляду на те, що його злочин був припинений працівниками поліції. 
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку.
		Вирішуючи питання про цивільний позов, який заявлений потерпілим ОСОБА_9 до обвинуваченого в рамках кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
		Згідно зі с. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно зі ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Потерпілий ОСОБА_9 заявив позов до обвинуваченого, у зв`язку з тим, що від кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_4 , потерпілому було завдано шкоду у розмірі 51239 грн 98 коп., яка не відшкодована. У судовому засіданні обвинуваченим визнав позов потерпілого, його вина у завданні шкоди автомобілю потерпілого повністю доведена під час судового розгляду, а тому суд вирішив задовольнити цивільний позов у повному обсязі. 
		Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання, тобто з 18.08.2024 року, відповідно до ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 20.08.2024 року. 
		Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання час перебування під вартою, з моменту його затримання, тобто з 18.08.2024 року по день набрання цим вироком законної сили, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку, що один день перебування під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.
		Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, що суд вважає окремою підставою для залишення без змін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили у разі засудження обвинуваченого до реального покарання у вигляді позбавлення волі з метою забезпечення виконання вироку. 
		За таких обставин, суд відповідно до ст. 374 КПК України вирішив, що запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
		Процесуальні витрати за проведені: 
		судової експертизи з дослідження нафтопродутків і пально-мастильних матеріалів від 22.10.2024 року у розмірі 5571 гривень 30 копійок; 
		судово-пожежно-технічної експертизи від 22.10.2024 року у розмірі 9550 гривень 80 копійок; 
		судово-автотоварознавчої експертизи від 10.09.2024 року у розмірі 2271 гривень 84 копійки; 
		судово-автотоварознавчої експертизи від 20.09.2024 року у розмірі 1514 гривень 56 копійок - стягнути з ОСОБА_4 на користь Держави.
		Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України. 
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Згідно ч. 2 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.
		Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
		Позаяк санкція статті, за якою кваліфіковано умисні дії обвинуваченого, передбачає покарання у виді позбавлення волі, а в ході судового розгляду встановлено, що мобільний телефон «MEIZU М6», біло-рожевого кольору з номерами imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , був використаний ним як знаряддя вчинення злочину, то до нього слід застосувати спеціальну конфіскацію у вигляді примусового безоплатного вилучення за рішенням суду у власність держави вказаного мобільного телефону.
		Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		Керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання: 
		за ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1 КК України - у вигляді 5 років позбавлення волі, 
		за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1 КК України - у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, 
		за ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 194 КК України - у вигляді 3 років позбавлення волі, 
		за ч. 2 ст. 194 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі;
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. 
		Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання, тобто з 18.08.2024 року, відповідно до ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 20.08.2024 року. 
		Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання час перебування під вартою, з моменту його затримання, тобто з 18.08.2024 року по день набрання цим вироком законної сили, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку, що один день перебування під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
		Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити. 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 51 239 гривень 98 копійок. 
		Процесуальні витрати за проведені: 
		судової експертизи з дослідження нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів від 22.10.2024 року у розмірі 5571 гривень 30 копійок; 
		судово-пожежно-технічної експертизи від 22.10.2024 року у розмірі 9550 гривень 80 копійок; 
		судово-автотоварознавчої експертизи від 10.09.2024 року у розмірі 2271 гривень 84 копійки; 
		судово-автотоварознавчої експертизи від 20.09.2024 року у розмірі 1514 гривень 56 копійок - стягнути з ОСОБА_4 на користь Держави.
		На підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію майна та примусово безоплатно вилучити в дохід держави речовий доказ - мобільний телефон «MEIZU М6», біло-рожевого кольору з номерами imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 . 
		Речові докази - кросівки тканеві сірого кольору з написом "GB3, шорти сірого кольору з написом "Nike", футболка сірого кольору, які належать ОСОБА_4 - повернути ОСОБА_4 .
		Речові докази - змиви кіптяви переднього лівого крила, капоту автомобіля марки «Mitsubishi Carisma», закордонний номерний знак НОМЕР_4 , та змиви кіптяви з асфальту - знищити. 
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Суддя -                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...