Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/13789/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 16.06.2025. Зареєстровано: 17.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2025.

Номер судового провадження: 2/712/911/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		справа №712/13789/24
		провадження №2/712/911/25
		 
		16.06.2025 м. Черкаси
		 
		Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
		головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В., 
		за участі: секретаря судового засідання - Шевченко О.П.,
		позивача - ОСОБА_1 ,
		представника відповідача - Назаренка С.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Соснівського районного суду м. Черкаси звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - відповідач) про захист прав споживачів.
		В обґрунтування позову зазначено, що з банківських карток, відкритих в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я позивача у період з 29.03.2024 по 14.04.2024 без відома позивача невідомими особами були списані кредитні кошти на загальну суму 7 871 грн 00 коп., сума комісії - 259 грн 00 коп., усього на загальну суму 8 130 грн 00 коп. Як зазначено у позові налаштунок Приват24 у позивача відсутній. Також у позові вказано, що будь-яких даних банківської картки позивач нікому не повідомляла, покупку товарів або послуг через інтернет, зняття готівки, перерахування коштів у безготівковій формі будь-кому позивач не здійснювала. При проведенні транзакцій щодо списання коштів з банківської картки позивача без її відома, будь-які смс-повідомлення чи телефонні дзвінки від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із запитом на підтвердження і отримання від позивача згоди транзакції не надходили, тому, як стверджує позивач, їй не було відомо, що у неї зловмисниками знімаються кошти. Також у позові вказано, що, у зв`язку із крадіжкою зловмисниками кредитних коштів, про що позивач повідомляла неодноразово банк 06.04.2024 та поліцію, банк мав припинити нарахування і списання відсотків з рахунку позивача, але з позивача було безпідставно списані відсотки у розмірі 3,5% , щомісячно у період з квітня по липень 2024 року, усього на загальну суму 1 762 грн 85 коп. На вказаний банківський рахунок позивачу також надходить щомісячно пенсія у сумі 2 725 грн 00 коп., відтак сума вкрадених зловмисниками кредитних коштів становить 15 004 грн 00 коп. є значною для позивача. Як зазначено у позові, позивач вважає, що зловмисники викрали кредитні кошти через незахищеність банківської картки позивача банком. Служба безпеки банку, на думку позивача, повинна була побачити, що транзакції на користь третіх осіб мають підозрілий характер і заблокувати картку, але цього зроблено не було. Банком на письмові звернення позивача листами від 11.07.2024 та від 03.09.2024 було відмовлено у повернення коштів, припиненні дії кредитного договору, припиненні нарахування відсотків, комісії, пені, тому позивач, як споживач банківських послуг, змушена звернутись з даним позовом до суду.
		Ухвалою суду від 25.11.2024 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
		Заперечуючи проти задоволення позову, 14.01.2025 відповідач надав до суду відзив, в якому вказує, що правовідносини, які склалися між сторонами діють у сфері функціонування платіжних послуг в Україні, проведення переказу коштів у межах України, відповідальності суб`єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами, та регулюються, зокрема ЦК України, Законами України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління НБУ № 164 від 29.07.2022 року (далі - Положення № 164), які набрали чинності 01.08.2022 року та діяли на момент вчинення спірних транзакцій. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 09.07.2019 у справі №522/22780/15-ц, у постанові від 25.01.2023 у справі № 235/2054/21, від 01.07.2020 у справі № 712/9107/18 представник відповідача вказує, що втрата грошових коштів сталася через власну недбалість позивача по захисту власних персональних даних і коштів та внаслідок особистих дій позивача. Як зазначено у відзиві, дослідивши обставини здійснення оспорюваних платіжних операцій та проаналізувавши докази, надані Банком на підтвердження вказаних обставин, можливо дійти до цілком логічного та об`єктивного висновку, що саме в результаті дій позивача доступ до її Приват24 був наданий невідомій особі. Прослухавши розмову з сином позивача, телефонні номери з яких відбувався вхід в Приват24 належать йому - ОСОБА_2 . Тобто, факт обізнаності невідомою особою з обліковими даними позивача та підтвердження входу шляхом натискання «1» під час IVR-дзвінка з особистого фінансового номеру телефону позивача вказує на надання ОСОБА_1 можливим третім особам контролю над її рахунками. Більш того, зняття готівки зі своєї кредитної картки, потім внесення цих коштів на картку іншій особі та здійснення переказу коштів з нової картки здійснені особисто позивачем. Враховуючи наявні у справі докази, вбачається, що частина інформації щодо обсягів розголошення даних стороннім особам приховується. Обсяги розголошення інформації та власноручне здійснення платіжних операцій у позові позивача визнає. З урахуванням того, що розголошення даних номеру картки визнано позивачем особисто у розмові з менеджером/оператором, вчинення інших дій про які її просили невідомі особи вбачається більш вірогідними у порівнянні з простими запереченнями позивача про їх «не вчинення». Також у відзиві вказано, що наданий позивачем Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не є доказом вчинення злочину щодо неї. Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. У даному випадку, позивачем не надано будь-яких доказів постановлення вироку або іншого судового рішення, яке набрало законної сили, щодо незаконного заволодіння вказаними грошовими коштами та здійснення інших незаконних операцій, на які вона посилається. Позивач своїми діями (бездіяльністю) сприяла незаконному використанню персональної інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, і подальшому отриманню грошових коштів, у зв`язку з чим Банк не несе відповідальності за проведені операції. Щодо визнання договору недійсним з моменту укладення, у відзиві вказано, що підписанням Анкети-заяви, позивач погодилися з умовами банку щодо банківського обслуговування в тому числі і в частині кредитування рахунку. Виникнення зазначених правовідносин стало можливе у силу статті 634 ЦК України «Договір приєднання», де договором приєднання визначено договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Діями з ініціювання платіжних операцій з використанням не власних, а запозичених в Банку коштів, позивач є ініціатором кредитування рахунку в обсязі здійснення нею платежів в межах ліміту наданого Банком, що свідчить про прийняття та схвалення власними діями Умов та правил надання банківських послуг з кредитування рахунку на умовах запропонованих Банком. Відтак, весь час обслуговування рахунку позивач була обізнана з сумою кредитного ліміту та відсотковою ставкою, адже інформація про розмір нарахованих відсотків була доступна позивачу з Виписки по рахунку, а розмір запозичених коштів залежав виключно від волі позивача. Встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження від клієнта, а лише надає клієнту можливість використати суму кредитного ліміту або утриматися від її використання. Зобов`язання клієнта з повернення кредитних коштів наступає лише в момент використання кредитного ліміту і залежить тільки від волевиявлення клієнта - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через POS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. Саме по собі встановлення кредитного ліміту без його використання Позичальником жодних наслідків для Сторін не створює. Позивач на власний розсуд вирішує чи використовувати наданий їй у кредитний ліміт чи утриматися від його використання. Ключовим моментом є власне дії позивача з ініціювання платіжної операції за рахунок не власних коштів, а за рахунок кредитних коштів, що становить собою операцію з кредитування рахунку. 
		20 січня 2025 року позивачем надано відповідь на відзив, в якому позивач вказує, що посилання сторони відповідача у відзиві про те, що на фінансовий номер телефону позивача, за яким вона обслуговується в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період списання коштів надходили неодноразово дзвінки з різними пропозиціями щодо виграшів та необхідністю оголосити зміст смс-повідомлень, не відповідає дійсності, оскільки позивач з будь-якими пропозиціями про виграшів не погоджувалась, дані своєї картки ніде не вводила, та нікому не передавала. Також у відповіді на відзив позивач вказує, що вона не володіє телефоном, з якого як зазначено у відзиві здійснювались входи у Приват24. Крім того, посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів», позивач стверджує, що вона має право розраховувати на належний рівень обслуговування та безпеки своїх коштів, а банк зобов`язаний довести свою невинуватість. Позивач надала суду виписку з банківського рахунку, яка підтверджує факт транзакцій та втрату коштів. Цей документ є прямими доказом проведення операцій, які на думку позивача, були незаконними.
		У судовому засіданні позивач на задоволенні позову наполягала з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.
		Представник відповідача проти задоволення позову категорично заперечував, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві.
		Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
		З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та 20.05.2021 підписала власноручно Заяву про приєднання до умов та правил надання послуг, в якій вказала контактний номер мобільного телефону НОМЕР_1 та погодила наступні умови:
		Тип кредиту та сума/ліміт: відновлювана кредитна лінія до 50 000 грн 00 коп. - для карт «Універсальна»; 75 000 грн 00 коп. - для карт «Універсальна Gold» (п.1.2. Договору).
		При цьому сторони погодили, що протягом строку кредиту розмір кредитного ліміту може бути змінений банком в односторонньому порядку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, на підставі аналізу кредитоспроможності клієнта, та не потребує додаткового погодження із клієнтом. Кредит надається шляхом встановлення банком кредитного ліміту на рахунку клієнта на підставі аналізу кредитоспроможності клієнта з урахуванням законодавства та внутрішньобанківських документів. Розмір кредиту, реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту на дату укладення договору, усі припущення, використані для обчислення процентної ставки, зазначені у Паспорті споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною Договору.
		Строк кредитування - 24 місяці з пролонгацією.
		Мета отримання кредиту - споживчі цілі.
		Процентна ставка, відсотків річних - щомісячно від загального розміру кредиту, оплата частинами - 0,01 %, миттєва розстрочка - 2,9%.
		Процентна ставка, відсотків річних: 42% - для карт «Універсальна», 40,8% - для карт «Універсальна Gold», тип процентної ставки: фіксована (п.1.3. Договору).
		Реальна річна процентна ставка, відсотків річних, за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами поза межами пільгового періоду і погашенню кредиту мінімальними щомісячними платежами становить: 51,09% - для карт «Універсальна»; 51,76% - для карт «Універсальна Gold».
		Згідно з пунктом 2.1.1.8.1. договору, за несвоєчасне виконання Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання за цим Договором Банк має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.
		Пунктом 2.5. договору визначено, що платежі на повернення кредиту, здійснюються щомісяця рівними частинами до дати оформлення угоди згідно з графіком погашення кредиту.
		Пунктом 2.1.1.2.12 договору встановлено, що сторони дійшли згоди, що у разі: 
		- неповернення Клієнтом кредиту в строк, зазначений у п. 2.1.1.2.4. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, та/або
		- у разі, якщо Клієнт не виконав вимогу Банку щодо усунення порушення, в порядку, передбаченому п. 2.1.1.6.1. цього Договору, починаючи з дня, що в наступним за днем спливу строку, встановленого вимогою Банку, та/або
		- у разі несвоєчасної сплати Клієнтом мінімального обов`язкового платежу в строк, зазначений в п. 2.1.1.3.1. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку платежу, та/або
		- у разі настання обставин, передбачених п. 2.1.1.3.5. Договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту,
		Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого у строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 
		- 60,0% для картки «Універсальна»;
		- 60,0% для картки «Універсальна голд».
		Пунктом 2.1.1.5.1. договору встановлений обов`язок клієнта здійснювати погашення кредиту у строки та у розмірах, визначених п. 2.1.1.3.1., 2.1.1.3.2. цього договору.
		Відповідно до пункту 12 договору, підписанням заяви клієнт підтверджує, що банком надано йому інформацію, передбачену частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
		Заяву про приєднання до умов та правил надання послуг позивачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
		Позивач користувалась кредитним лімітом, що стверджується виписками по банківських картках АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .
		Листом від 11.07.2024 №20.1.0.0.0/7-240621/33585 АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» повідомило ОСОБА_1 про неможливість повернення коштів, які були списані у період з 29.03.2024 по 14.04.2024 з платіжних карток АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , оскільки переказ коштів з карток був здійснений шляхом створення платежу у системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24 (далі - Приват24). Вхід у Приват24 був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 . При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Вказані дії було можливо здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону ОСОБА_1 та іншої особистої інформації. Посилаючись на положення Умов і правил надання банківських послуг у листі зазначено, що клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Платіжній картці даних, до моменту звернення клієнта в банк та блокування платіжної картки і за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту постановки платіжної картки в стоп-лист платіжною системою. Щодо вимоги призупинити нарахування відсотків за кредитом ОСОБА_1 повідомлено, що укладений між сторонами договір є обов`язковим для виконання сторонами, та норми банківського законодавства, зокрема Закону України «Про банки і банківську діяльність», забороняють банкам встановлювати окремій особі більш сприятливі умови, ніж іншим клієнтам банку за аналогічними договорами.
		Також листом від 03.09.2024 №20.1.0.0.0/7-240823/26855 АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» повідомило ОСОБА_1 про неможливість повернення коштів, які були списані у період з 29.03.2024 по 14.04.2024 з платіжних карток АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , у зв`язку з тим, що переказ коштів з карток був здійснений шляхом створення платежу у системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24 (далі - Приват24). Вхід у Приват24 був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 . При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону ОСОБА_1 та іншої особистої інформації. Отримувачі - клієнти іншого банку. Дані про отримувачів відсутні. Посилаючись на положення Умов і правил надання банківських послуг у листі зазначено, що клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Платіжній картці даних, до моменту звернення клієнта в банк та блокування платіжної картки і за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту постановки платіжної картки в стоп-лист платіжною системою. Щодо вимоги призупинити нарахування відсотків за кредитом та списати заборгованість ОСОБА_1 повідомлено, що умови укладеного між сторонами договору відповідають вимогам ст.1054 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, та норми банківського законодавства, зокрема Закону України «Про банки і банківську діяльність», забороняють банкам встановлювати окремій особі більш сприятливі умови, ніж іншим клієнтам банку за аналогічними договорами. Також у листі ОСОБА_1 , у разі упевненості останньої у наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, рекомендовано їй звернутися до правоохоронних органів.
		За фактом звернення ОСОБА_1 01.05.2024 про те, що у період часу з 28.03.2024 по 02.04.2024 невстановлена особа, з використанням електронно-обчислювальної техніки, шахрайським шляхом, здійснивши незаконні операції по перерахунку коштів, заволоділа грошовими коштами у сумі 12 000 грн 00 коп., що належать ОСОБА_1 , Черкаським районним управлінням поліції ГУНП в Черкаській області 02.05.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024250310001516, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, що стверджується даними з Витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 03.06.2025. 
		Станом на 03.06.2025 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває та не завершене.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
		З матеріалів справи судом встановлено та визнається сторонами що між позивачем та відповідачем було укладено договори з обслуговування карткових рахунків, відповідно до яких АТ КБ «ПРИВАТБАНК» випустив та видав платіжні картки.
		Також судом з виписок по картках, відкритих на ім`я позивача у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» встановлено, що 29.03.2024, 30.03.2024, 31.03.2024, 01.04.2024, 02.04.2024, 10.04.204, 11.04.2024, 12.04.2024, 13.04.2024 неодноразово відбулись транзакції щодо переказів коштів із карток, належних позивачу.
		За даним фактом позивач звернулась до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області.
		Також позивач зверталась із листами до відповідача з вимогою про відміну транзакцій та повернення коштів на рахунок. 
		Листами АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 11.07.2024 №20.1.0.0.0/7-240621/33585 та від 03.09.2024 №20.1.0.0.0/7-240823/26855 відмовлено ОСОБА_1 у повернення не санкціоновано списаних коштів.
		Належних та допустимих доказів неправомірного заволодіння фінансовим телефоном, до якого було приєднано додаток Приват24, її платіжними картками, а також кредитною карткою з встановленим кредитним лімітом позивачем суду не названо та не надано.
		Наданий позивачем Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не є доказом вчинення злочину щодо неї. 
		Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. 
		ОСОБА_1 не надано доказів постановлення вироку або іншого судового рішення, яке набрало законної сили, щодо незаконного заволодіння вказаними грошовими коштами та здійснення інших незаконних операцій, на які вона посилається.
		Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 473/2315/17, від 06 березня 2018 року у справі № 585/1320/16-ц, від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 та від 07 грудня 2020 року у справі № 182/5175/16-ц.
		Факт надання позивачем можливим третім особам контролю над її рахунками, зокрема сину - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не заперечувався.
		При вирішенні даної справи суд зауважує, що спірні операції з переказу коштів з карток позивача стали можливими внаслідок порушення ОСОБА_1 Умов та правил надання банківських послуг, а саме:
		«2.1.4.5.1. Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству».
		2.1.4.5.2. Клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення Картки, доступу третіх осіб до Картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї.
		2.1.4.12.5. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, а в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
		2.1.4.12.9. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки у Стоп-лист Платіжною системою».
		Виходячи з викладеного, збитки спричинені позивачу ОСОБА_1 не підлягають відшкодуванню за рахунок банку, оскільки, згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг:
		«2.1.4.12.3. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних».
		Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови та правила надання банківських послуг (далі - Умови), що розмішені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет.
		Згідно з п.2.3.1.1.2. сторони узгодили можливість використання Клієнтом наступних Віддалених каналів обслуговування: Система «Приват24», в т.ч. мобільна версія, системи «LiqPay» та «Sendmoney», АТМ, ТСО, SMS, месенджери та будь-які інші системи «клієнт банк», «клієнт - Інтернет банк», «телефонний банкінг», «миттєва безконтактна оплата», якщо Банком надається така технічна можливість.
		Відповідно до п.2.1.4.7.1, п.2.1.4.7.2. Умов, Клієнт має право здійснювати операції за допомогою Безконтактного платіжного інтерфейсу (платіжні операції, в тому числі зняття готівки, отримання інформації про наявність грошових коштів на його рахунках без присутності Картки в банкоматі тощо). Процедура ідентифікації Клієнта, який бажає скористатися Безконтактним платіжним інтерфейсом, здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені між Банком та Клієнтом (Фінансовий номер телефону Клієнта, ПІН (у випадку, якщо встановлений на рахунку Клієнта), одноразові (динамічні) паролі, QR-код, в тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо).
		Пунктами 2.1.4.5.1 , 2.1.4.5.2 Умов передбачено, що Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. Клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення Картки, доступу третіх осіб до Картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї.
		Пунктом 11 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використанням» затвердженого постановою Правління НБУ 05 листопада 2014 року» №705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15. Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 564/678/15-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 317/2745/16-ц, від 18 серпня 2019 року у справі № 564/2153/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 545/3918/16-ц, зазначений правовий висновок підтримав.
		Клієнт несе повну відповідальність за усі операції, які здійснюються за допомогою Карток, які є Електронним платіжним засобом, емітованим для обслуговування його рахунку (п. 2.1.4.12.4 Умов).
		Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію (п. 2.1.4.12.5).
		Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в Стоп-лист Платіжною системою. (п.2.1.4.12.9. Умов). Відповідно до п. 2.3.1.2.1, система «Приват24», в т.ч. мобільна версія, призначена для управління реальними банківськими рахунками через мережу Інтернет. Система надає Клієнтам комплекс банківських послуг цілодобово в режимі реального часу з будь-якої точки, що має вихід в Інтернет.
		Чинним законодавством не надано повноважень банку здійснювати повернення проведеного переказу /зняття позивачем, здійсненого з належною авторизацією/введенням пінкоду.
		Вбачається, що якщо зазначені операції, за твердженням позивача, вона не здійснювала, однак, такі операції можливі за умов розголошення позивачем конфіденційної інформації по карткам, пінкоду, передачі даних та паролів третім особам.
		Згідно з п.14.3 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», порядок проведення емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій із їх використанням, у тому числі обмеження щодо порядку емісії та здійснення операцій із їх використанням, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.
		Загальні вимоги Національного банку до емісії банкам-резидентам, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і порядок здійснення операцій з їх використанням визначені положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використанням» затвердженого постановою Правління НБУ 05 листопада 2014 року» №705.
		Відповідно до п. 14.12 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення №705, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Пунктами 2,5 розділу VI Положення №705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН, та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
		Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. 
		Згідно з п.9 розділу Х Положення №705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.
		За змістом п.6 розділу VI Положення №705 та п.14.6 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		За загальним правилом зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України).
		Відповідно ч. 1, 2 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Враховуючи вищевикладене, положення умов договору між сторонами, ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використанням» затвердженого постановою Правління НБУ 05 листопада 2014 року №705, відсутні підстави вважати, що банком порушено вимоги чинного законодавства.
		Вина АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у здійсненні транзакцій по рахунку позивача на суму, що була списана - недоведена, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
		Відповідно ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
		Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
		Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Частиною першою ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до частини першої ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
		Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
		Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
		Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
		Суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зауважує, що ч. 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Таким чином, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, витрати зі сплати судового збору належить віднести за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Керуючись ст. 4, 12, 81, 89, 141, 178, 223, 247, 265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову - відмовити повністю.
		Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. 354-356 ЦПК України.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя А.В. Ватажок-Сташинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...